Справа № 991/10619/23

Провадження № 1-кп/991/127/23

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А 

12 серпня 2026 року м. Київ 

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді  ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

з участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 , 

обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_10 про зміну запобіжного заходу, подане в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52023000000000423 від 15.08.2023, за обвинуваченням:

ОСОБА_8 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця російської федерації, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 369 КК України,

ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця смт Кути Косівського району Івано-Франківської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України,

ОСОБА_7 ,  ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Києва, проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст. 209, ч. 5 ст. 27 - ч. 3 ст. 369 КК України,

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває вказане кримінальне провадження.

12.08.2026 на електронну адресу суду від захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_10 надійшло клопотання про зміну запобіжного заходу, застосованого до його підзахисного, а саме застави в розмірі 3 000 748 грн, на запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240 грн.

Обґрунтування поданого клопотання

В обґрунтування поданого клопотання захисник ОСОБА_10 зазначив, що наразі до обвинуваченого ОСОБА_7 застосований запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 3 000 748 грн, а додаткові процесуальні обов`язки, покладені на нього в порядку ч. 5 ст. 194 КПК України, вважаються скасованими внаслідок закінчення строку їх дії (ч. 7 ст. 194 КПК України).

На думку захисника, єдиний встановлений судом ризик кримінального провадження, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, із плином часу втрачає свою актуальність, оскільки з моменту внесення застави і звільнення ОСОБА_7 з-під варти минуло 30 місяців, а після відмови у задоволенні останнього клопотання про зміну запобіжного заходу - 6 місяців.

Окрім цього обвинувачений 1) як на стадії досудового розслідування, так і під час судового провадження демонструє належну процесуальну поведінку, 2) дотримується умов застосованого запобіжного заходу, 3) раніше не судимий, 4) володіє позитивною репутацією, 5) має на утриманні доньку, яка навчається, 6) є постійно працевлаштованим у ТОВ «Ясунь Транс 27», 7) все належне йому майно арештоване, а його майновий стан не дає підстав вважати, що він може тривалий час переховуватись від суду (до того ж врахування майнового стану у такому випадку є проявом порушення конституційного принципу рівноправності), 8) інкримінованими кримінальними правопорушеннями майнова шкода не завдана, 9) повідомлена ОСОБА_7 підозра в межах іншого провадження стосується взаємопов`язаного кримінального правопорушення.

Наведені обставини, на переконання захисника, свідчать про те, що до його підзахисного необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді застави у меншому розмірі, який відповідатиме положенням п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, а саме 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266 240 грн. Такий розмір застави буде достатнім для забезпечення дотримання ОСОБА_7 належної процесуальної поведінки й надалі.

Зауважив, що суворість можливого покарання не може бути визначальною підставою для висновку про наявність ризику переховування, а тому посилання суду у попередніх ухвалах, постановлених за результатами розгляду клопотань про зміну ОСОБА_7 запобіжного заходу, на § 80 рішення ЄСПЛ у справі «Ilijkov v. Bulgaria» від 26.06.2001 є нерелевантним. 

Суму, на яку захисник вважає за необхідне зменшити заставу, а саме 2 734 508 грн, просить повернути заставодавцю ОСОБА_12 у безготівковій формі.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні захисник ОСОБА_10 та обвинувачений ОСОБА_7 вимоги клопотання підтримали та просили суд їх задовольнити.

Прокурор ОСОБА_5 заперечив щодо задоволення клопотання та пояснив, що ризик переховування ОСОБА_7 від суду продовжує існувати. Вважає, що належна процесуальна поведінка обвинуваченого є свідченням дієвості застосованого щодо нього запобіжного заходу у вигляді застави у визначеному судом розмірі. Повідомив, що позаяк 04.02.2026 судом було відмовлено у задоволенні аналогічного клопотання сторони захисту та враховуючи, що стадія судового розгляду (дослідження доказів сторони обвинувачення) з часу такої відмови не змінилась, а захисником у клопотанні не наведено нових обставин, яким суд не надавав оцінку під час розгляду попереднього клопотання, у його задоволенні слід відмовити.

Обвинувачені ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та їх захисники підтримали позицію сторони захисту ОСОБА_7 та просили суд задовольнити клопотання про зміну запобіжного заходу.

Мотиви та висновки суду

Зважаючи на стадію кримінального провадження, а також положення ст. 201, 194 КПК України, під час розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24.05.2023 у справі № 991/4495/23 в межах кримінального провадження № 52022000000000169 від 07.07.2022 (із якого було виділене кримінальне провадження № 52023000000000423) до ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 20.07.2023 включно. Одночасно з цим ОСОБА_7 визначено альтернативний запобіжний захід - заставу в розмірі 10 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 26 840 000 грн. У разі звільнення підозрюваного ОСОБА_7 з-під варти у зв`язку з внесенням застави на нього покладено ряд процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України. 

Надалі, на стадії досудового розслідування строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 неодноразово продовжувався, а розмір альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави зменшувався. Востаннє ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18.10.2023 у справі № 991/9009/23 строк дії запобіжного заходу підозрюваного ОСОБА_7 у виді тримання під вартою було продовжено до 16.12.2023 включно, а розмір застави зменшено до 6 500 000 грн.

Після направлення обвинувального акту до суду розмір застави, яка могла бути внесена як альтернатива триманню ОСОБА_7 під вартою, зменшувався судом двічі:

(1) Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 06.12.2023 у цій справі строк дії запобіжного заходу у виді тримання ОСОБА_7 під вартою продовжено до 03.02.2024, з можливістю внесення застави, розмір якої зменшено до 1863 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (5 000 292 грн). У разі звільнення обвинуваченого з-під варти у зв`язку з внесенням застави, на нього покладено низку обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, строком до 03.02.2024.

(2) Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 15.01.2024 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою продовжено до 14.03.2024, розмір альтернативного запобіжного заходу (застави) зменшено до 991 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 3 000 748 грн. Строк дії додаткових обов`язків, які покладаються на ОСОБА_7 у разі внесення застави, - до 14.03.2024.

На виконання вказаної ухвали суду 06.02.2024 ОСОБА_12 внесла на депозитний рахунок суду заставу в повному розмірі, у зв`язку з чим ОСОБА_7 цього ж дня був звільнений з-під варти, що підтверджується платіжним дорученням від 06.02.2024 № 4037222207322294 та повідомленням Державної установи «Київський слідчий ізолятор» від 06.02.2024 № 2649.

Після звільнення ОСОБА_7 з-під варти суд неодноразово продовжував строк дії покладених на нього додаткових обов`язків, а у разі їх закінчення, покладав їх знову. Востаннє Вищий антикорупційний суд ухвалою від 20.01.2025 у цій справі продовжив строк дії означених обов`язків до 20.03.2025.

З урахуванням наведеного, наразі до ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 3 000 748 грн, а покладені на нього в порядку ч. 5 ст. 194 КПК України обов`язки вважаються скасованими внаслідок закінчення строку їх дії (ч. 7 ст. 194 КПК України).

Проаналізувавши матеріали кримінального провадження, суд дійшов висновку, що в цьому випадку дотримано стандарт доказування «обґрунтована підозра», який є найнижчим стандартом доказування у кримінальному процесі та не передбачає наявності достовірного знання про вчинення особою кримінального правопорушення, проте є достатнім для вирішення питання прозміну запобіжного заходу. При цьому суд також враховує стадію кримінального провадження (судове провадження), що передбачає доведення стороною обвинувачення вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст. 209, ч. 5 ст. 27 - ч. 3 ст. 369 КК України, за найвищим стандартом доказування «поза розумним сумнівом» у змагальному судовому процесі під час розгляду справи по суті.

Суд вважає, що наразі ризик переховування обвинуваченого від суду продовжує існувати.

Так, ОСОБА_7 обвинувачується, зокрема, у вчиненні тяжкого корупційного злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 - ч. 3 ст. 369 КК України, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років з конфіскацією майна або без такої. Відповідно до вимог ст. 69, ст. 75 КК України, норми про призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, та звільнення від відбування покарання з випробуванням не можуть бути застосовані у випадку засудження за корупційний злочин, що в сукупності з іншими обставинами може свідчити про існування мотивів та підстав для обвинуваченого переховуватися від суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ilijkov v. Bulgaria» від 26.06.2001 (§ 80, заява № 33977/96), за якою суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника давав уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений.

Суд не приймає доводи захисника ОСОБА_10 про нерелевантність означеної судової практики. Захисник, вказуючи на те, що суворість можливого покарання не може бути визначальною підставою для висновку про наявність ризику переховування, не врахував, що у наведеному рішенні ЄСПЛ зазначається про те, що тяжкість покарання є лише одним із елементів, який має враховуватись при вирішенні питання про існування відповідного ризику у сукупності з іншими обставинами, що можуть свідчити як на користь існування ризику втечі, так і на користь його малоймовірності.

Про наявність ризику переховування ОСОБА_7 від суду свідчить не лише тяжкість можливого покарання, яке йому загрожує, але й ряд інших обставин.

Так, майновий стан ОСОБА_7 є достатнім для існування в умовах переховування.

Обвинувачений є власником шести земельних ділянок, житлового будинку, розташованого на території Київської області, квартири, розташованої в АДРЕСА_5 , транспортного засобу марки Toyota Camry, 2021 року випуску. Факт належності вказаних об`єктів обвинуваченому свідчить про його значні статки.

Накладення ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 31.05.2023 у справі № 991/4676/23 арешту на належне ОСОБА_7 майно саме по собі не спростовує твердження суду про його значний майновий стан та не нівелює пов`язаного з цим ризику переховування. Означений арешт на майно накладено шляхом заборони розпорядження ним, що не позбавляє обвинуваченого можливості користуватися таким майном та не свідчить про відсутність або втрату відповідних матеріальних можливостей обвинуваченого.

Крім того ОСОБА_7 є директором діючого підприємства - ТОВ «Ясунь Транс 27», яке надає логістичні послуги щодо перевезення залізничним транспортом, зокрема контрагентами його підприємства були такі мережі як БРСМ, ОККО, SOCAR. Разом з тим ОСОБА_7 зареєстрований як фізична особа-підприємець, здійснює відповідну діяльність та отримує від неї прибуток, що підтверджується, зокрема, витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 07.02.2024 та відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 31.05.2023.

Посилання сторони захисту на те, що врахування майнового стану обвинуваченого під час встановлення наявності ризику його переховування від суду свідчить про порушення конституційного принципу рівноправності, встановленого ст. 24 Конституції України, за майновою ознакою, є безпідставними. На думку суду, неможливість застосування обмежень за майновою ознакою не означає заборони врахування майнового стану особи під час індивідуальної оцінки ризиків у кримінальному проваджені, позаяк у цьому випадку майновий стан не оцінюється як підстава для обмеження його прав сама по собі, а враховується виключно задля з`ясування об`єктивних обставин, що свідчать про існування або відсутність ризику втечі. 

Додатковою обставиною для висновку про ймовірність переховування обвинуваченого від суду є наявність у нього паспорта для виїзду закордон. У ході судового провадження ОСОБА_7 зазначав, що знятий з військового обліку за станом здоров`я. Тобто на обвинуваченого не розповсюджуються обмеження щодо перетину кордону, передбачені Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» і Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57. Правом безперешкодного перетину кордону обвинувачений неодноразово користувався під час розгляду справи в суді. 

При цьому існування ризику переховування не залежить виключно від можливості перетину державного кордону, оскільки особа може вживати заходів щодо переховування як на території країни, так і поза її межами.

Зважаючи на викладене, є цілком вірогідним вчинення обвинуваченим дій, спрямованих на ухилення від участі в судовому провадженні, зокрема, з метою уникнення можливої кримінальної відповідальності.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 178 КПК України однією із обставин, які враховуються при обранні запобіжного заходу, є наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення. 

У межах кримінального провадження № 52022000000000169 від 07.07.2022 ОСОБА_7 було повідомлено про підозру у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. На теперішній час вказана підозра трансформувалась у обвинувачення, яке перебуває на розгляді суду. Таким чином, йдеться не лише про наявність підозри у вчиненні інших злочинів, а про перебування особи в статусі обвинуваченого в іншому кримінальному провадженні.

Доводи захисту про те, що події цих проваджень є пов`язаними, не мають значення для вирішення клопотання, оскільки п. 10 ч. 1 ст. 178 КПК України не містить застережень щодо його застосування з огляду на пов`язаність / не пов`язаність кримінальних правопорушень, у вчиненні яких особа підозрюється / обвинувачується.

У контексті даного кримінального провадження кожна з окреслених підстав, хоча і не є вирішальною окремо, але у своїй сукупності та взаємозв`язку підтверджує продовження існування ризику можливого переховування обвинуваченого від суду.

Суд не погоджується із твердженням захисника про те, що з плином часу встановлений судом ризик переховування обвинуваченого від суду поступово зменшується та втрачає свою актуальність, позаяк сам по собі факт спливу певного проміжку часу з моменту його встановлення не свідчить про автоматичне зменшення його інтенсивності. 

У даному випадку суд враховує, що з часу останнього зменшення розміру застави, застосованої до обвинуваченого, стадія судового розгляду не змінилася: наразі судом продовжується дослідження документів сторони обвинувачення. Окрім того, обставини, на підставі яких судом був встановлений відповідний ризик, не зазнали істотних змін, а тому відсутні підстави вважати, що зазначений ризик зник в ході розгляду кримінального провадження або істотно зменшився.

Оцінюючи доводи захисту про належну процесуальну поведінку обвинуваченого як одну з ключових підстав для зміни застосованого щодо нього запобіжного заходу, суд враховує таке.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створюватимуть загрозу суспільству. Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме або вже здійснив відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Сумлінна процесуальна поведінка ОСОБА_7 у цьому кримінальному провадженні позитивно характеризує обвинуваченого, проте сама по собі не має визначального значення для висновку про нівелювання ризику кримінального провадження та відповідно не є підставою для пом`якшення застосованого запобіжного заходу. Крім цього, належна процесуальна поведінка є безпосереднім обов`язком обвинуваченого в силу його правового статусу.

Застосування до ОСОБА_7 застави у розмірі 3 000 748 грн є суттєвим чинником, який стимулює обвинуваченого дотримуватись належної процесуальної поведінки та не допускати дій, спрямованих на ухилення від суду. 

Ті обставини, що обвинувачений раніше не судимий, володіє позитивною репутацією, є постійно працевлаштованим, має соціальні зв`язки в Україні не свідчать про те, що встановлений ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, зменшився чи перестав існувати.

Як вже зауважував суд в ухвалі від 04.02.2026, донька обвинуваченого наразі навчається та проживає у Великобританії, шлюб ОСОБА_7 розірвано, а його матір померла, що вказує на те, що соціальні зв`язки обвинуваченого з Україною поступово послаблюються. 

Судом також враховано, що на теперішній час розмір запобіжного заходу у вигляді застави ОСОБА_7 зменшено майже у 9 разів порівняно з розміром, визначеним слідчим суддею при обранні йому запобіжного заходу, а саме з 26 840 000 грн до 3 000 748 грн. При цьому двічі такий розмір зменшувався саме під час судового розгляду означеного кримінального провадження (ухвали від 06.12.2023 та від 15.01.2024 у цій справі), про що також вже наголошувалось судом.

Таким чином, доводів, які б раніше не були предметом оцінки суду та могли б стати підставою для зміни застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу, захисником не наведено та судом відповідних обставин під час розгляду клопотання не встановлено.

Зважаючи на це, суд приходить до висновку, що застосований до ОСОБА_7 розмір застави наразі є необхідною гарантією для забезпечення виконання ним своїх процесуальних обов`язків під ризиком втрати цих коштів.

Отже, відсутні підстави для зміни застосованого до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу, а тому в задоволенні клопотання його захисника слід відмовити.

Керуючись ст. 182, 201, 372, 392 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_10 про зміну запобіжного заходу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і окремому оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_1 

Судді ОСОБА_2 

ОСОБА_3