Справа № 991/7574/26

Провадження 2/991/20/26

У Х В А Л А 

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року м.Київ 

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мовчан Н.В., 

суддів Литвинко Т.В., Сікори К.О., 

за участю секретаря судового засідання Філіндаш Ю.В.,

представника позивача - прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Корчинського А.М.,

відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Желіховського В.М.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні заяву відповідача ОСОБА_2 про відвід суддів від розгляду цивільної справи № 991/7574/26 за позовом Держави Україна в особі прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Корчинського Анатолія Миколайовича до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави,

установив:

У Вищому антикорупційному суді на стадії підготовчого провадження перебуває зазначена цивільна справа.

05 серпня 2026 року відповідач ОСОБА_2 подав до суду заяву, у якій просить відвести суддів, а саме головуючого суддю Мовчан Н.В. та суддю Сікору К.О. від розгляду цієї цивільної справи, з підстав, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України (т. 3 а.с. 81-125).

Заяву про відвід суддів відповідач мотивував тим, що суддя Мовчан Н.В. як слідчий суддя Вищого антикорупційного суду 12 серпня 2024 року у справі № 991/7227/24 постановила ухвалу, якою задовольнила клопотання детектива та застосувала у межах кримінального провадження № 42024110000000146 від 15 квітня 2024 року до ОСОБА_2 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою та визначила заставу у розмірі 25 000 000,00 грн. У зв`язку з чим, через відсутність коштів, він утримувався під вартою сім з половиною місяців.

Так, у ході розгляду зазначеного клопотання про застосування запобіжного заходу суддя Мовчан Н.В. як слідчий суддя Вищого антикорупційного суду досліджувала докази, додані до клопотання та які були визнані достатніми для застосування ОСОБА_2 запобіжного заходу. Зокрема слідчим суддею були досліджені докази, які стосувались ОСОБА_3 , чоловіка відповідача ОСОБА_1 , а саме: протоколи допиту свідка ОСОБА_4 від 10, 11 серпня 2024 року; протокол за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 04 серпня 2024 року; протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, стосовно ОСОБА_3 від 10-11 серпня 2024 року; протокол обшуку від 11 серпня 2024 року транспортного засобу, яким користується ОСОБА_3 . Окрім цього, 13 серпня 2025 року у відповідь на запит Спеціалізованої антикорупційної прокуратури від 08 липня 2025 року ОСОБА_3 надав пояснення, на які позивач посилається в обґрунтування позовної заяви.

Тому відповідач вважає, що у судді Мовчан Н.В. заздалегідь сформована стійка правова позиція щодо достовірності пояснень ОСОБА_3 в даній цивільній справі.

Обставиною, що викликає сумнів у неупередженості судді Сікори К.О. є те, що суддя як слідчий суддя Вищого антикорупційного суду у кримінальному провадженні № 42024110000000146 від 15 квітня 2024 року постановляла ухвали, на підставі яких стороною обвинувачення встановлювались обставини, збирались докази, якими наразі позивач обґрунтовує позовну заяву. При цьому всі, без виключення, клопотання сторони обвинувачення, які додані як додатки до позовної заяви, слідчим суддею Сікорою К.О. були задоволені. 

Так, ухвалою слідчого судді Сікори К.О. від 07 серпня 2025 року задоволене клопотання детектива та надано дозвіл на проведення обшуку в будинку за місцем проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , який є предметом позовної заяви. У ході проведення 10 серпня 2024 року зазначеного обшуку детективами був вилучений мобільний телефон Apple iPhone 15 Pro Max, який належав ОСОБА_5 . У подальшому, зазначений мобільний телефон та файли, які були виявлені в ньому, були оглянуті, про що складені протоколи від 12-13 серпня 2024 року та від 13 березня 2025 року. Даними доказами прокурор обґрунтовує позовні вимоги, тобто ці протоколи долучені ним до позову як докази.

Також до позовної заяви долучено протокол огляду від 21 листопада 2024 року із додатком файлом-звітом формату UFDR, який був сформований у ході огляду 12- 13 серпня 2024 року належного ОСОБА_2 мобільного телефону Apple iPhone 13 Pro, вилученого в ході проведення 10 серпня 2024 року обшуку в порядку ч. 3 ст. 233 КПК України за місцем його перебування за адресою: АДРЕСА_2 , готельний комплекс «Shelest» кімната № НОМЕР_1 . Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду Сікори К.О. від 14 серпня 2024 року легалізовано проведення зазначеного обшуку. У мотивувальній частині ухвали слідчий суддя, зокрема зазначила таке: «З`ясовуючи питання, чи можуть відомості, які містяться у відшукуваних речах і документах, бути доказами під час судового розгляду, слідчий суддя керується визначенням доказів у кримінальному процесуальному законі та передбаченим переліком їх процесуальних джерел. Наведені у клопотанні речі і документи відповідають критеріям процесуальних джерел доказів (ст. 98, 99 КПК України), а інформація, яка міститься у них, може бути використана для встановлення наявності чи відсутності фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Відтак, вони можуть бути доказами під час судового розгляду».

Зазначене, на переконання відповідача ОСОБА_2 , свідчить про те, що суддею Сікорою К.О. як слідчим суддею Вищого антикорупційного суду у кримінальному провадженні № 42024110000000146 від 15 квітня 2024 року фактично надано правову оцінку доказам, якими позивач обґрунтовує позовну заяву, на предмет їх належності у цивільній справі.

Також до позовної заяви додано клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України, яке задоволено ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду Сікори К.О. від 27 вересня 2024 року та надано тимчасовий доступ до речей і документів, які перебувають у володінні ПрАТ «ВФ Україна» з можливістю ознайомитися з ними та зробити копії, а саме відомостей щодо номеру мобільного зв`язку НОМЕР_2 , який використовується ОСОБА_2 . У мотивувальній частині ухвали слідчим суддею, зокрема зазначено: «Враховуючи, що зазначена у клопотанні інформація може містити фактичні дані, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд може встановити наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, вона відповідає зазначенню доказів, передбаченому ч. 1 ст. 84 КПК України. Також документи та матеріальні носії, які містять інформацію, у тому числі в електронному виді, відповідають критеріям процесуальних джерел доказів (ст. 99 КПК України), а отже, відомості, які містяться в них, можуть бути використанні як докази».

Зазначена ухвала була виконана детективом 21 жовтня 2024 року, про що складено протокол тимчасового доступу до речей і документів. Детективом отримані відомості за період з 01 січня по 10 серпня 2024 року про трафік з`єднань, серійних номерів ІМЕІ мобільних терміналів, у тому числі щодо номеру мобільного зв`язку, який перебував у користуванні ОСОБА_2 у зоні дії базової станції оператора мобільного зв`язку, яка обслуговує територію знаходження будинку за адресою: АДРЕСА_1 . За результатом огляду цих відомостей детективом складено протокол огляду від 25 лютого 2025 року, який долучений прокурором до позовної заяви. 

Отже, в мотивувальних частинах постановлених слідчим суддею Вищого антикорупційного суду Сікорою К.О. ухвал зроблені висновки щодо обставин і доказів, якими позивач обґрунтовує позовну заяву, що дає підстави вважати, що в судді Сікори К.О. є заздалегідь стійка правова позиція про доведеність володіння, користування та розпорядження ОСОБА_2 будинком за адресою: АДРЕСА_1 .

Питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. (ч. 1, 2 ст. 40 ЦПК України).

Згідно з абз. 2 ч. 3 ст. 40 ЦПК України, якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Відповідно до ч. 7, 8 ст. 40 ЦПК України питання про відвід вирішується невідкладно. Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.

Так, 09 червня 2026 року до Вищого антикорупційного суду надійшла позовна заява Держави Україна в особі прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Корчинського А.М. до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 червня 2026 року для розгляду цієї цивільної справи № 991/7574/26, провадження № 2/991/20/26, визначено колегію суддів Вищого антикорупційного суду у складі: головуючого судді Мовчан Н.В., суддів Литвинко Т.В., Сікори К.О. (т. 3 а.с. 1-2).

Ухвалою суду від 15 червня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 06 серпня 2026 року о 13 год 00 хв (т. 3 а.с. 31-34).

Встановлено, що заява про відвід суддів подана до суду 05 серпня 2026 року, тобто напередодні судового засідання, отже вирішення питання про відвід має здійснюватися колегією суддів, яка здійснює розгляд справи. Так, колегія суддів вважає, що розгляд заяви про відвід у підготовчому засіданні 06 серпня 2026 року відповідає вимозі про невідкладність вирішення питання про відвід.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник - адвокат Желіховський В.М. підтримали заяву про відвід суддів, просили задовольнити.

Представник позивача - прокурор Корчинський А.М. вважав подану заяву про відвід суддів необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Оскільки Цивільний процесуальний кодекс України не містить заборон щодо розгляду суддею, який брав участь у кримінальному провадженні, будь-яких питань у межах цивільного судочинства. При цьому, на стадії досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42024110000000146 від 15 квітня 2024 року слідчими суддями, у межах своїх повноважень, здійснювався лише судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. Отже не встановлювались будь-які важливі обставини, які мають значення для розгляду позовної заяви, зокрема ті, які б стосувались можливого набуття у власність особою, яка уповноважена на виконання функцій держави, необґрунтованих активів. 

Відповідач ОСОБА_1 при вирішенні заяви про відвід суддів поклалась на розсуд суду.

Головуючий суддя Мовчан Н.В. у судовому засіданні зазначила, що вона брала участь у кримінальному провадженні № 42024110000000146 від 15 квітня 2024 року на стадії досудового розслідування як слідчий суддя. Зокрема нею розглядалось клопотання детектива, за результатом якого постановлена ухвала про застосування до ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. У той же час, всі документи, які були долучені стороною обвинувачення до клопотання оцінювались лише з точки зору встановлення наявності обґрунтованої підозри. Звернула увагу, що кримінальне провадження стосовно ОСОБА_2 здійснювалось за ч. 4 ст. 368 КК України.

Суддя - член колегії Сікора К.О. зазначила, що у межах іншої цивільної справи нею були відкриті сторонам аналогічного змісту відомості. Однак, будь-яких сумнівів у її неупередженості у сторін не виникло, адже є очевидним, що здійснення кримінального та цивільного судочинства не є тотожними процесами. При цьому встановлені слідчим суддею обставини не мають жодного преюдиційного значення ані для кримінального, ані, тим більше, для цивільного судочинства. Звернула увагу, що встановлення мети для надання дозволу на проведення обшуку не можна ототожнювати з оцінкою перевірки факту набуття особою, яка уповноважена на виконання функцій держави, необґрунтованих активів відповідно до ст. 290 ЦПК України.

Заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Так, суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Тобто існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об`єктивної перевірки.

Зазначене узгоджується також з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з яким кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, а за усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності повинна визначатись суб`єктивними та об`єктивними критеріями.

Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід враховувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду.

Також згідно з практикою Європейського суду з прав людини (рішення від 09 листопада 2006 року у справі «Білуха проти України») важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.

Тобто, презумпція неупередженості судді/суду діє доти, доки не будуть представлені докази протилежного.

За матеріалами справи та матеріалами, долученими до заяви про відвід суддів, зокрема встановлено таке.

Як на підставу позову прокурор посилається на те, що Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою під час реалізації повноважень, визначених ч. 1, 5 ст. 290 ЦПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», а також за результатами опрацювання матеріалів Національного антикорупційного бюро України встановлено факт набуття ОСОБА_2 12 лютого 2024 року необґрунтованих активів, що здійснено за дорученням останнього третьою особою, який, окрім того, може як опосередковано, так і прямо вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.

Додатками до позову є, серед іншого, матеріали з кримінального провадження № 42024110000000146 від 15 квітня 2024 рокуза ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, у межах якого ОСОБА_2 мав статус підозрюваного, зокрема копії ухвал слідчого судді Вищого антикорупційного суду Сікори К.О .

До заяви про відвід відповідачем надано, у тому числі копію ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду Мовчан Н.В. від 12 серпня 2024 року, постановлену за результатом розгляду клопотання у межах кримінального провадження № 42024110000000146 від 15 квітня 2024 рокупро застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.

Тобто, як головуючий суддя Мовчан Н.В., так і суддя - член колегії Сікора К.О. на стадії досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42024110000000146 від 15 вітня 2024 року здійснювали судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб як слідчі судді.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 16 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» Національне бюро зобов`язане вживати заходи щодо виявлення необґрунтованих активів та збору доказів їх необґрунтованості, надсилати Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі матеріали для вирішення питання про пред`явлення позову про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 17 цього закону Національному бюро та його працівникам для виконання покладених на них обов`язків надається право за рішенням Директора Національного бюро, погодженим з прокурором, витребовувати від інших правоохоронних органів оперативно-розшукові справи та кримінальні провадження, що стосуються кримінальних правопорушень, віднесених законом до підслідності Національного бюро, та інших кримінальних правопорушень, які не відносяться до його підслідності, але можуть бути використані з метою попередження, виявлення, припинення та розкриття кримінальних правопорушень, віднесених законом до його підслідності, або виявлення необґрунтованих активів та збору доказів їх необґрунтованості.

Тому, з огляду на наведені положення Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України», а також вимоги ст. 76 - 78 ЦПК України, колегія суддів вважає, що матеріали кримінального провадження за загальним правилом можуть бути визнані доказами у цивільній справі та враховані для ухвалення рішення. 

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що оцінка доказів надається під час розгляду позову по суті.

Встановлено, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024110000000146 від 15 квітня 2024 року здійснювалось щодо можливого вчинення особами кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368 КК України, диспозиція якої передбачає відповідальність за прийняття пропозиції, обіцянки або одержання службовою особою неправомірної вигоди, а так само прохання надати таку вигоду для себе чи третьої особи за вчинення чи невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, предметом якого була неправомірна вигода в особливо великому розмірі, або вчинене службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, та ч. 3 ст. 369-2 КК України, відповідальність відповідно до якої настає за прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поєднане з вимаганням такої вигоди.

Отже, при постановлені суддями Мовчан Н.В. та Сікорою К.О. як слідчими суддями Вищого антикорупційного суду у кримінальному провадженні № 42024110000000146 від 15 квітня 2024 року відповідних ухвал, зокрема про надання дозволу на проведення обшуку, надання тимчасового доступу до речей і документів, застосування запобіжних заходів ними перевірялись обставини та досліджувались докази у межах повноважень та відповідно до положень ст. 163, 177, 183, 194, 234 КПК України щодо можливого вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 3 ст. 369-2 КК України.

На запитання суду представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Желіховський В.М. повідомив, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024110000000146 від 15 квітня 2024 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368-5 КК України, не здійснювалось. Однак у межах розгляду цивільної справи про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави суд зобов`язаний буде надати оцінку доказам з точки зору їх належності. 

У той же час, відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 81 ЦПК України у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави позивач зобов`язаний навести у позові фактичні дані, які підтверджують зв`язок активів з особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та їх необґрунтованість, тобто наявність визначеної частиною другою статті 290 цього Кодексу різниці між вартістю таких активів та законними доходами такої особи. У разі визнання судом достатньої доведеності зазначених фактів на підставі поданих позивачем доказів спростування необґрунтованості активів покладається на відповідача.

Враховуючи норми ч. 2, 4 ст. 290 ЦПК України, обставини, які підлягають перевірці/встановленню судом у межах розгляду цієї справи, є відмінними від тих, які мають встановлюватись у межах зазначеного вище кримінального провадження. 

У той же час, належність та допустимість доказів, наданих сторонами, оцінюється судом за правилами цивільного судочинства ( ст. 1, 2 ЦПК України).

Також, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Тобто, всім долученим як стороною позивача, так і стороною відповідача доказам судом буде надана оцінка, враховуючи зазначені положення закону, на відповідній стадії. 

Окрім цього, норми ст. 37 ЦПК України, якою визначені випадки недопустимості повторної участі судді в розгляді справи, не містить будь-яких заборон щодо участі судді у розгляді цивільної справи у випадку участі цього ж судді у кримінальному провадженні, зокрема на стадії досудового розслідування, яке здійснювалось стосовно особи, яка є відповідачем.

Отже, наведені відповідачем у заяві про відвід суддів обставини жодним чином не свідчать про наперед сформовану позицію суддів щодо ключових питань, які підлягають вирішенню у цій справі. 

Будь-яких інших підстав, які викликали б сумнів в об`єктивності та неупередженості суддів, не заявлено.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що заява про відвід суддів є необґрунтованою, а тому підстави для її задоволення відсутні.

Керуючись ст. 2, 36, 39, 40, 44, 260, 261 ЦПК України, суд

постановив:

Визнати необґрунтованою заяву відповідача ОСОБА_2 про відвід суддів.

Відмовити у задоволенні заяви відповідача ОСОБА_2 про відвід суддів від розгляду цивільної справи № 991/7574/26 за позовом Держави Україна в особі прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Корчинського А.М. до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Н. В. Мовчан 

Судді Т. В. Литвинко

К. О. Сікора