Cправа №991/8432/26

Провадження №11-сс/991/534/26

Суддя-доповідач: ОСОБА_1 

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 

17 серпня 2026 року          місто Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого-судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретар судового засідання - ОСОБА_4 ,

за участю:

підозрюваного - ОСОБА_5 ,

захисників - адвокатів ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції), ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 01 липня 2026 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 01.07.2026 клопотання детектива НАБУ ОСОБА_8 , погоджене прокурором САП ОСОБА_9 , задоволено. Накладено арешт (з тимчасовим позбавленням власника (володільця) права на відчуження та розпорядження) на майно, що належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , а саме: будівлю, площею 94,1 кв.м., за адресою:  АДРЕСА_1 (ідентифікатор об`єкта в ЄДЕССБ: 01.2331548.4921984.20240715.59.0000.95).

Не погодившись із вказаним рішенням, підозрюваний ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на такі обставини.

Розгляд клопотання про арешт майна без повідомлення власника позбавив його можливості заперечувати проти задоволення такого.

Слідчим суддею не перевірено обґрунтованість підозри, оскільки перелік доказів у пунктах 51-52 оскаржуваної ухвали відтворено з клопотання детектива з тими ж помилками шляхом копіювання, а саме:

1. Реквізити заяви ОСОБА_10 , наведені в ухвалі як «вх. № 294/6232-08-2 від 10.03.2024», не відповідають реквізитам на самому документі: на штампі Національного антикорупційного бюро України, проставленому на першому аркуші заяви, індекс починається з «01». У клопотанні того самого органу № 19/2496т від 19.03.2024 ця сама заява зазначена як «вх. 294/6232-01-КП від 18.03.2024».

2. У переліку зазначено протокол огляду мобільного телефону ОСОБА_11 «від 12.01.2024», тобто датований днем, який передує внесенню відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.03.2024.

3. У переліку наведено накази про розподіл обов`язків із неможливими реквізитами - «від 22.09.201 № 132» і «12.01.2014 № 10».

4. Значна частина доказів походить від вилучення 06.06.2024 мобільних телефонів у житлі ОСОБА_12 , здійсненого в межах іншого кримінального провадження № 42023000000001875.

5. Ухвалою слідчого судді від 20.05.2024 у справі № 991/4272/24 у частині доступу до листування і файлів на вилучених пристроях у задоволенні клопотання було прямо відмовлено, проте доступ до вмісту здійснено.

6. Немає жодного доказу особистого спілкування ОСОБА_5 із заявником ОСОБА_10 або з ОСОБА_13 .

Тож перелік доказів не є результатом самостійного їх дослідження слідчим суддею.

Відсутній будь-який зв`язок арештованого майна з інкримінованими подіями, адже об`єкт придбаний навесні 2025 року, тобто після подій, які становлять зміст підозри.

Оскаржувана ухвала не відповідає вимогам закону в частині накладення арешту на всю будівлю, адже це майно набуте під час шлюбу та є спільною сумісною власністю. Дружина ОСОБА_5 не є учасником кримінального провадження, їй не повідомлено про підозру і щодо неї не вирішувалося питання про конфіскацію майна.

Слідчим суддею порушено право на доступ до правосуддя, адже дружина ОСОБА_5 не була повідомлена про розгляд клопотання і не мала можливості заперечувати проти арешту належної їй частки.

Крім того, оскаржувана ухвала не містить відомостей про вартість арештованої будівлі. Без зіставлення вартості будівлі з розміром можливої конфіскації або з розміром неправомірної вигоди висновок про співрозмірність зробити неможливо.

Європейський суд з прав людини у справі Dzinic v. Croatia (заява № 38359/13) визнав порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції саме через те, що національний суд наклав арешт на нерухоме майно, не встановивши його вартості і не оцінивши співвідношення між вартістю арештованого майна і розміром можливих майнових наслідків для особи.

Просить скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 01.07.2026 та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання детектива НАБУ ОСОБА_8 , погодженого прокурором САП ОСОБА_9 , про накладення арешту на майно ОСОБА_5 .

Прокурор САП ОСОБА_14 подав заперечення на апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_5 , в якому зазначає, що ухвала слідчого судді є законною, вмотивованою та такою, що не підлягає скасуванню; права дружини підозрюваного не є порушеними; накладений арешт є повністю співрозмірним меті кримінального провадження і жодним чином не становить надмірного тягаря для власника; підозра є обґрунтованою.

Просить апеляційну скаргу підозрюваного залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін; апеляційний розгляд справи провести за відсутності прокурора.

У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_5 та його захисники - адвокати ОСОБА_6 , ОСОБА_7 підтримали подану апеляційну скаргу, посилаючись на доводи, наведені у ній.

Прокурор САП ОСОБА_14 в судове засідання не прибув, а тому, враховуючи зміст заперечення на апеляційну скаргу, відповідно до положень ч. 4 ст. 405 КПК України розгляд апеляційної скарги слід проводити за відсутності останнього. 

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного, його захисників, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така є необґрунтованою.

У цьому провадженні встановлено такі обставини.

За версією сторони обвинувачення кримінальні правопорушення вчинено за таких обставин.

ОСОБА_5 , перебував на посаді першого заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури, здійснював нагляд за досудовими розслідуваннями органів Національної поліції України, зокрема у кримінальних провадженнях № 42022120040000098, № 12024120000000028. У вказаних кримінальних провадженнях досліджувались обставини розтрати коштів службовими особами Державного підприємства «Дослідне господарство «Ставидлянське» Кіровоградської сільськогосподарської станції Національної академії аграрних наук України (далі - ДП ДГ «Ставидлянське») та можливого зловживання службовим становищем і директором ДП ДГ «Ставидлянське» ОСОБА_13 .

В період часу з 26.03.2021 по осінь 2021 року, більш точний час не встановлено, ОСОБА_5 , сприймаючи ОСОБА_10 як особу, яка має вирішальний вплив на директора ДП ДГ «Ставидлянське» ОСОБА_13 , висловив йому прохання про надання неправомірної вигоди за вчинення дій з використанням наданих ОСОБА_5 повноважень, а саме: усунені перешкод у роботі ДП ДГ «Ставидлянське» з боку інших контролюючих та правоохоронних органів. Сума неправомірної вигоди визначалася виходячи зі ставки 1000 грн за 1 га земель ДП ДГ «Ставидлянське», що перебувають в обробітку і становила 2 160 000 грн, або близько 77 тис. доларів США. ОСОБА_10 під тиском з боку ОСОБА_5 змушений був погодитися та восени 2021 року сплатив вказану суму коштів.

Окрім того, у період з 02.09.2022 по 06.10.2022, більш точної дати встановити не виявилося можливим, ОСОБА_5 висунув ОСОБА_10 вимогу про передачу неправомірної вигоди за непритягнення до кримінальної відповідальності його самого та директора ДП ДГ «Ставидлянське» ОСОБА_13 у межах кримінального провадження № 42022120040000098. Поряд з цим, ОСОБА_5 визначив розмір неправомірної вигоди з розрахунку 1 500 грн за один гектар земель, які фактично використовувалися ДП ДГ «Ставидлянське», що становило 3 240 000 грн або, відповідно до середньозваженого курсу НБУ станом на той період, 88 621 долар США.

Сприймаючи висловлені погрози як реальні та усвідомлюючи можливість ОСОБА_5 впливати на перебіг досудового розслідування, ОСОБА_10 погодився на висунуті вимоги.

Водночас, у зв`язку з відсутністю у нього достатньої суми готівкових грошових коштів сторони досягли домовленості про передачу частини неправомірної вигоди у вигляді автомобіля Tesla Model X P100D, державний номерний знак НОМЕР_2 , VIN НОМЕР_3 (далі - Tesla), який належав дружині ОСОБА_10 - ОСОБА_15 .

Окрім того, оскільки вартість зазначеного транспортного засобу не покривала всієї неправомірної вигоди, ОСОБА_5 додатково вимагав передачі грошових коштів у сумі 23 000 доларів США (згідно з середньо зваженим курсом НБУ на цей період становило 840 880 грн).

Для реалізації плану щодо оформлення та подальшого користування автомобілем, ОСОБА_5 залучив керівника Кропивницької окружної прокуратури ОСОБА_16 , який організував підшукання підставної особи, на ім`я якої дружина ОСОБА_10 - ОСОБА_15 мала оформити довіреність з не обмеженням повноважень щодо володіння, користування, розпорядження транспортним засобом, в тому числі з можливістю його відчуження.

З цією метою, ОСОБА_5 03.10.2022 о 09.26 за допомогою месенджеру WhatsApp надіслав ОСОБА_16 фотографію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Tesla, яку попередньо отримав від ОСОБА_10 .

На виконання досягнутих домовленостей ОСОБА_16 забезпечив отримання документів ОСОБА_17 , які надалі були використані для оформлення довіреності на право володіння, користування та розпорядження автомобілем Tesla.

08.10.2022 ОСОБА_5 , у супроводі ОСОБА_16 та його дружини - ОСОБА_18 , прибув на територію СТО «VAG-Service» у місті Києві (вул. Миколи Грінченка, 18), де одержав для себе неправомірну вигоду у вигляді автомобіля Tesla, вартістю 2 019 680 грн.

У подальшому, 09.01.2024, з кримінального провадження № 42022120040000098 виділено матеріали досудового розслідування в окреме кримінальне провадження № 1202412000000028, яке використовувалося як інструмент впливу на ОСОБА_13 та ОСОБА_10 з метою подальшого вимагання у останнього неправомірної вигоди.

ОСОБА_5 , усвідомлюючи ризики особистого викриття під час отримання неправомірної вигоди, залучив до реалізації злочинного умислу ОСОБА_12 як пособника.

Досягнута між ОСОБА_5 та ОСОБА_12 злочинна домовленість передбачала, що останній, використовуючи наявні довірчі відносини з ОСОБА_10 , забезпечить комунікацію з ним, братиме участь у переговорах щодо передачі неправомірної вигоди та сприятиме її одержанню ОСОБА_5 .

Реалізуючи спільний злочинний план, 12.03.2024 ОСОБА_12 , перебуваючи за межами України організував особисту зустріч із ОСОБА_10 з метою доведення до нього незаконних вимог ОСОБА_5 . Під час цієї зустрічі ОСОБА_12 , діючи відповідно до відведеної йому ролі пособника, за допомогою належного йому мобільного телефону забезпечив безпосередній зв`язок між ОСОБА_5 та ОСОБА_10 .

Під час вказаної розмови ОСОБА_5 висловив ОСОБА_10 вимогу про передачу неправомірної вигоди у сумі 40 000 доларів США за не притягнення до кримінальної відповідальності самого ОСОБА_10 та ОСОБА_13 , пов`язуючи розмір цієї суми з фактичним використанням земель ДП ДГ «Ставидлянське» у 2023 році.

Окрім того, ОСОБА_5 додатково вимагав передати 4 500 доларів США, посилаючись на нібито наявну заборгованість за 2021 рік. При цьому ОСОБА_5 прямо повідомив ОСОБА_10 , що будь-які дії в інтересах ОСОБА_13 , спрямовані на недопущення його притягнення до кримінальної відповідальності у межах кримінального провадження № 1202412000000028, будуть вчинятися лише після передачі всієї визначеної ним суми коштів.

У подальшому, 26.03.2024 о 17:53 ОСОБА_12 , діючи за вказівкою ОСОБА_5 , через свого сина ОСОБА_11 у приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Липська, 10, одержав від ОСОБА_10 частину неправомірної вигоди у сумі 13 500 доларів США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України становило 529 602,30 грн.

04.04.2024 о 17:40 ОСОБА_12 прибув до заздалегідь обумовленого місця зустрічі з ОСОБА_5 у внутрішньому дворі Кіровоградської обласної прокуратури за адресою: м. Кропивницький, пр-т Європейський, 4, де під час зустрічі ОСОБА_12 , продовжуючи виконання відведеної йому ролі пособника та посередника, передав ОСОБА_5 одержані від ОСОБА_10 кошти як частину неправомірної вигоди.

Після завершення зустрічі, о 17:55, ОСОБА_12 у телефонній розмові повідомив ОСОБА_10 про передачу грошових коштів ОСОБА_5 , чим підтвердив завершення узгодженого між співучасниками етапу одержання неправомірної вигоди. Для підтвердження реальності своїх можливостей та серйозності намірів щодо впливу на результати досудового розслідування у кримінальному провадженні № 1202412000000028, ОСОБА_5 через ОСОБА_12 повідомив ОСОБА_10 про подальший порядок дій, який передбачає виклик ОСОБА_13 для проведення слідчих та процесуальних дій, а після передачі всієї обумовленої суми неправомірної вигоди - прийняття рішення про закриття кримінального провадження.

10.04.2024 слідчий СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_19 за допомогою месенджера WhatsApp направив ОСОБА_13 повістку про виклик на допит, а 12.04.2024 об 11.20 у приміщенні СУ ГУНП в Кіровоградській області старший слідчий ОСОБА_20 допитав ОСОБА_13 як свідка та відібрав у нього зразки підпису. Однак, 09.05.2024 під час телефонної розмови з ОСОБА_12 . ОСОБА_10 повідомив про відмову від подальшого виконання вимог ОСОБА_5 у зв`язку з невиконанням останнім обумовлених дій щодо закриття кримінального провадження № 1202412000000028 та відмовився передавати решту коштів.

А відтак, сторона обвинувачення вважає, що:

- ОСОБА_5 , будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, поєднавши свої дії з вимаганням неправомірної вигоди, одержав для себе неправомірну вигоду в особливо великому розмірі у вигляді автомобіля Tesla Model X P100D вартістю 2 019 680 грн, а також вимагав та одержав частину неправомірної вигоди у сумі 13 500 доларів США із загальної обумовленої суми 44 500 доларів США за вчинення в інтересах ОСОБА_10 та ОСОБА_13 дій з використанням наданої йому влади та службового становища, а саме, за не притягнення їх до кримінальної відповідальності та вплив на хід досудового розслідування у кримінальних провадженнях, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 368 КК України;

- ОСОБА_5 , діючи умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_16 , вчинив дії, спрямовані на набуття, володіння, використання та розпорядження автомобілем Tesla Model X P100D, одержаним внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а також дії, спрямовані на приховування та маскування його незаконного походження, прав на нього, фактичного володіння ним та його місцезнаходження, використовуючи для цього підставних осіб, оформлення довіреності та приховане користування транспортним засобом, а також вживав заходів щодо подальшого відчуження зазначеного автомобіля та перетворення його у грошові кошти, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 209 КК України. 

На розгляд слідчого судді Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання детектива НАБУ, погоджене прокурором САП, про арешт майна у кримінальному провадженні № 52024000000000122, в якому останній просив накласти арешт на майно ОСОБА_5 шляхом накладення заборони на його відчуження та розпорядження ним, а саме на будівлю, площею 94,1 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 (ідентифікатор об`єкта в ЄДЕССБ: 01.2331548.4921984.20240715.59.0000.95), з метою конфіскації майна як виду покарання.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, слідчий суддя дійшов таких висновків: підозра є обґрунтованою; наявні підстави для арешту відповідного майна з метою забезпечення його конфіскації як виду покарання; відсутні підстави для накладення арешту на будівлю з метою забезпечення спеціальної конфіскації; накладення арешту на зазначене у клопотанні детектива майно, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, є необхідним для виконання завдання кримінального провадження щодо захисту держави від кримінальних правопорушень; не накладення арешту на майно ОСОБА_5 може призвести до вжиття ним заходів щодо подальшої перереєстрації нерухомого майна, його приховування, а також передачі чи відчуження на користь інших осіб з метою уникнення конфіскації.

Вказані висновки слідчого судді відповідають положенням закону та встановленим обставинам. 

Відповідно ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

З наведеного слідує, що застосування положень КПК України є дискрецією слідчого судді, наданою законодавцем, що цілком корелюється із завданнями кримінального провадження.

А відтак, розгляд клопотання про арешт майна згідно з вимогами ч. 2 ст. 172 КПК України без повідомлення власників майна чи їх представників не є порушенням норм процесуального права та не призводить до порушення прав власника такого майна.

При цьому слід враховувати, що відповідно до ст. 309 КПК України, ухвала слідчого судді, постановлена за результатами такого розгляду, може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції, який в даному випадку виступає як суд факту та права. Особа, яка подала апеляційну скаргу, не обмежена законодавцем в праві ставити перед судом апеляційної інстанції питання щодо невідповідності висновків слідчого судді фактичним обставинам провадження та дотримання в цілому слідчим суддею вимог ст. 170 - 173 КПК України.

Отже, рішення слідчого судді про розгляд клопотання про арешт майна без повідомлення власника майна відповідає вимогам чинного законодавства, а тому, довід апеляційної скарги про позбавлення ОСОБА_5 можливості надати заперечення, колегією суддів не приймається до уваги. 

Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, можливої конфіскації майна. (ч. 1 ст. 170 КПК України)

Згідно з положеннями п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Згідно з положеннями ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд крім іншого повинен враховувати наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу).

Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, а отже в оцінці цього питання кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням сталої практики ЄСПЛ, про що прямо вказує ч. 5 ст. 9 КПК України.

Так, ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (рішення від 21.04.2011) зазначив, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

У рішенні від 30.08.1990 у справі Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства ЄСПЛ вказано, що від фактів, які є причиною виникнення підозри не вимагається такого ж рівня переконливості, як від тих, що є необхідними для висунення обвинувачення чи обґрунтування обвинувального вироку. Крім того, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Отже, стандарт доказування «обґрунтована підозра» є найнижчим стандартом доказування в кримінальному процесі та не передбачає наявності достовірного знання про вчинення особою кримінального правопорушення та не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

Повідомлення про підозру - це суб`єктивне, засноване на відповідній структурі складу злочину формулювання обвинувачення у формі певної тези, яка лише у процесі розслідування може перерости у твердження у вигляді обвинувального акта. Отже, на стадії досудового розслідування слідчий суддя не уповноважений вдаватись до оцінки отриманих слідством доказів та порядку їх отримання, давати їм оцінку з точки зору їх допустимості та достатності. Повнота та всебічність проведеного розслідування теж не є тими обставинами, які мають оцінюватись слідчим суддею при дослідженні обґрунтованості підозри.

Слідчий суддя дійшов висновку, що обґрунтованість підозри ОСОБА_5 підтверджується фактичними даними, які містяться в доданих до клопотання доказах, а саме:

- заяві про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_10 та додаткових поясненнях до заяви, відповідно до яких останній повідомив, що ОСОБА_5 , використовуючи службове становище працівника органів прокуратури, вимагав та одержував від заявника неправомірну вигоду. Зокрема, у заяві повідомляється: (1) про одержання восени 2021 року неправомірної вигоди у сумі 2 160 000 грн, розрахованої виходячи із ставки 1 000 грн за 1 га земель ДП ДГ «Ставидлянське», які, за твердженням заявника, були залишені ним у службовому автомобілі ОСОБА_5 «Toyota Corolla» на території прокуратури; про вимагання у 2022 році неправомірної вигоди, у зв`язку з чим ОСОБА_5 були передані грошові кошти у сумі 23 000 доларів США та автомобіль Tesla Model X P100D (VIN НОМЕР_4 ), зареєстрований на дружину заявника; (2) про використання кримінального провадження № 42022120040000098 як засобу тиску на заявника та директора ДП ДГ «Ставидлянське» ОСОБА_13 з метою одержання неправомірної вигоди; (3) про висловлення 13.03.2024 під час телефонної розмови через месенджер «Signal» вимоги про передачу додаткової неправомірної вигоди у сумі 44 500 доларів США під загрозою подальшого притягнення ОСОБА_13 до кримінальної відповідальності (т. 2 а.с. 1-11);

- наказі НААН України від 25.03.2021 № 121-к, відповідно до якого ОСОБА_13 призначено на посаду директора ДГ «Ставидлянське» (т. 2 а.с. 13).

- наказі керівника Кіровоградської обласної прокуратури від 29.09.2020 № 173к про призначення ОСОБА_5 на посаду першого заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури (т. 2 а.с. 23); 

- наказах про розподіл обов`язків між керівництвом Кіровоградської обласної прокуратури, відповідно до яких ОСОБА_5 здійснював координацію та організацію роботи управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, а також був відповідальним за організацію нагляду за досудовим розслідуванням (т. 2 а.с. 26-40);

- протоколі про результати зняття інформації з електронних інформаційних систем від 22.04.2024, відповідно до якого зафіксовано зміст телефонних розмов між ОСОБА_10 та ОСОБА_12 . Зокрема, у зазначених розмовах, в тому числі від 25.03.2024, 26.03.2024 та 01.04.2024 зафіксовано обговорення підготовки до передачі частини неправомірної вигоди у сумі 13 500 доларів США та способу зв`язку для її передачі; підтвердження ОСОБА_12 факту узгодження подальших дій безпосередньо з ОСОБА_5 (за версією сторони обвинувачення, ця особа ідентифікована як «ІНФОРМАЦІЯ_2»), а також повідомлення про надані останнім гарантії та вказівки щодо подальших дій («Саня сказал, все будет в порядке. Начинайте движение»). Окрім того, у розмовах містяться відомості про надання гарантій щодо впливу на хід досудового розслідування в обмін на одержання неправомірної вигоди, зокрема про те, що після «вирішення питання» директор підприємства та бухгалтер не будуть притягнуті до кримінальної відповідальності, а кримінально-правова кваліфікація буде змінена з подальшим закриттям кримінального провадження (т. 2 а.с. 41-45);

- протоколі про результати зняття інформації з електронних інформаційних систем від 20.05.2024, відповідно до якого зафіксовано зміст телефонних розмов між ОСОБА_10 та ОСОБА_12 . Зокрема під час розмови 09.05.2024 ОСОБА_10 зазначає: «.. не буду я с ним идти на эти, все эти розговоры, пусть возвращает лаве, отменяю довереность на это. И довереность по Тесле отменю..» (т. 2 а.с. 46-47);

- протоколі про результати проведення аудіо-, відеоконтролю особи від 28.03.2024, відповідно до якого зафіксовано зустріч, яка відбулася 26.03.2024 за адресою: м. Київ, вул. Липська, 10, під час якої ОСОБА_13 , діючи в інтересах ОСОБА_10 , передав готівкові кошти у сумі 13 500 доларів США ОСОБА_11 , який діяв за дорученням та під контролем ОСОБА_12 (зокрема ОСОБА_12 зазначає: «Тут 13 и 5? Да?») (т. 2 а.с. 48-50);

- протоколі про результати проведення контролю за вчиненням злочину від 28.03.2024, відповідно до якого в межах спеціального слідчого експерименту стосовно ОСОБА_5 та ОСОБА_12 задокументовано, що 26.03.2024 ОСОБА_13 були вручені заздалегідь оглянуті, ідентифіковані та помічені грошові кошти у сумі 13 500 доларів США, з фіксацією серійних номерів купюр. Також зафіксовано, що цього ж дня за адресою: м. Київ, вул. Липська, 10, ОСОБА_13 , діючи в інтересах ОСОБА_10 , відповідно до попередньо досягнутих домовленостей та за вказівкою ОСОБА_12 , зустрівся з ОСОБА_11 , якому передав вказані грошові кошти (т. 2 а.с. 51);

- протоколах допиту свідка ОСОБА_13 від 23.03.2024, 25.03.2024, 28.03.2024, 12.04.2024, 20.05.2024, 18.09.2024, відповідно до яких останній зазначив обставини ймовірного використання ОСОБА_5 наданих йому службових повноважень для здійснення тиску на ОСОБА_10 та ОСОБА_13 з метою одержання неправомірної вигоди. Окрім того, ОСОБА_13 підтвердив обставини його участі у проведенні негласних слідчих (розшукових) дій під контролем правоохоронних органів, під час яких 26.03.2024 він, діючи в інтересах ОСОБА_10 , передав частину неправомірної вигоди у сумі 13 500 доларів США ОСОБА_11 , який діяв за вказівкою та в інтересах ОСОБА_12 . Також свідок повідомив, що ОСОБА_16 користувався автомобілем Tesla Model X P100D у м. Кропивницький (т. 2 а.с. 52-63);

- протоколі допиту свідка ОСОБА_21 (начальника управління прокуратури Кіровоградської області) від 28.08.2024, відповідно до якого останній повідомив, що ОСОБА_5 здійснював контроль за ходом досудового розслідування у кримінальних провадженнях, що перебували у провадженні слідчих органів Національної поліції України. Зокрема, свідок зазначив, що за ініціативою ОСОБА_5 у квітні 2024 року в межах кримінального провадження № 12024120000000028 було організовано виклик ОСОБА_13 для проведення слідчих дій. Окрім того, ОСОБА_21 упізнав аналітичну таблицю, вилучену під час обшуку службового кабінету ОСОБА_5 , та пояснив, що подібні зведення щодо кримінальних проваджень систематично готувалися працівниками профільного відділу на виконання вказівок ОСОБА_5 для здійснення контролю за станом досудового розслідування (т. 2 а.с. 64-65);

- протоколі допиту свідка ОСОБА_22 (прокурора відділу прокуратури Кіровоградської області) від 06.08.2024, відповідно до якого остання підтвердила обставини реєстрації кримінального провадження № 12024120000000019, його подальшого об`єднання з кримінальним провадженням № 42022120040000098, а також виділення матеріалів досудового розслідування у кримінальне провадження № 12024120000000028. Також ОСОБА_22 зазначила, що організацію та контроль за станом досудового розслідування здійснював начальник управління ОСОБА_21 , який, у свою чергу, перебував у безпосередньому підпорядкуванні першого заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури ОСОБА_5 (т. 2 а.с. 66-68);

- протоколі допиту свідка ОСОБА_19 (слідчого СУ ГУНП в Кіровоградській області) від 01.08.2024, відповідно до якого останній повідомив, що під час надання йому усних вказівок процесуальний керівник ОСОБА_22 неодноразово зазначала, що так сказав зробити ОСОБА_5 . Також свідок зазначив, що у квітні 2024 року ОСОБА_22 повідомила йому про отримання вказівки від ОСОБА_5 щодо виклику на допит ОСОБА_23 (т. 2 а.с. 69-70);

- протоколі одночасного допиту свідків ( ОСОБА_22 та ОСОБА_19 ) від 09.08.2024, проведеного з метою усунення суперечностей у їхніх показаннях, відповідно до якого слідчий ОСОБА_19 підтвердив свої попередні показання щодо обставин здійснення ОСОБА_5 фактичного контролю за ходом досудового розслідування. Зокрема, ОСОБА_19 наполіг на тому, що у квітні 2024 року процесуальний керівник ОСОБА_22 , ставлячи завдання щодо виклику ОСОБА_13 на допит та відібрання у нього зразків підпису, повідомила, що відповідна вказівка надійшла від першого заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури ОСОБА_5 . Водночас ОСОБА_22 зазначила, що не пам`ятає чи давала слідчому вказівки щодо виклику на допит ОСОБА_23 та вказала на те, що не повідомляла слідчому про те, що отримувала вказівки від ОСОБА_5 (т. 2 а.с. 71-72);

- протоколі допиту свідка ОСОБА_24 (керівник Кіровоградської обласної прокуратури) від 28.08.2024, відповідно до якого останній повідомив, що ОСОБА_5 , будучи першим заступником керівника обласної прокуратури, мав достатній обсяг повноважень для самостійного надання вказівок та організації процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, пов`язаних із діяльністю службових осіб НААН України. Водночас, після пред`явлення аналітичної таблиці, вилученої під час обшуку службового кабінету ОСОБА_5 , ОСОБА_24 зазначив, що не може пояснити для чого прокурору інформація (площа землі, ким обробляється, підстава обробітку, площа посіву та назва культур), яка міститься у вказаній таблиці (т. 2 а.с. 73-74);

- протоколі допиту свідка ОСОБА_25 від 04.02.2025, відповідно до якого остання повідомила обставини фактичного використання та вчинення дій, спрямованих на відчуження автомобіля Tesla Model X P100D. Зокрема, свідок показав, що влітку 2023 року ОСОБА_16 , який фактично користувався зазначеним транспортним засобом, звернувся до нього з проханням сприяти його продажу, надав фотографії автомобіля та доручив розмістити відповідне оголошення. Приблизно через місяць ОСОБА_16 повідомив про необхідність видалення вказаного оголошення (т. 2 а.с. 75-76);

- протоколі допиту свідка ОСОБА_15 від 17.04.2025, відповідно до якого остання повідомила, що у 2022 році на прохання свого чоловіка ОСОБА_10 оформила довіреність на ім`я ОСОБА_17 . Також зазначила, що не знайома з ОСОБА_5 , ОСОБА_16 та ОСОБА_25 , а також зазначила, що ні вона, ні її чоловік не зверталися до зазначених осіб чи будь-кого іншого з проханням сприяти продажу автомобіля (т. 2 а.с. 77-78);

- протоколі обшуку від 06.06.2024, відповідно до якого під час проведення обшуку у службовому приміщенні ОСОБА_5 виявлено та вилучено аналітичні таблиці, які містили відомості про державні підприємства, площі земельних ділянок, осіб, які здійснюють їх обробіток, правові підстави такого обробітку, а також площі посівів та види сільськогосподарських культур. За версією сторони обвинувачення, зміст вилучених документів кореспондується з показаннями ОСОБА_10 про визначення ОСОБА_5 розміру неправомірної вигоди виходячи з кількості земель, що перебували в обробітку підприємства, із розрахунку 1 000-1 500 гривень за один гектар (т. 2 а.с. 80-88);

- протоколі обшуку приміщення Онуфріївського відділу Олександрійської окружної прокуратури (робочого місця ОСОБА_16 ) від 09.10.2024, відповідно до якого під час проведення обшуку було вилучено два мобільні телефони, огляд вмісту яких засвідчив наявність фотографій автомобіля Tesla Model X P100D. Також у вмісті мобільних пристроїв виявлено листування між ОСОБА_16 та ОСОБА_5 , абонентом « ОСОБА_26 » (за версією сторони обвинувачення ОСОБА_17 ) (т. 2 а.с. 89);

- протоколі огляду від 16-22.10.2024, відповідно до якого, під час огляду мобільного телефону «iPhone 14 Pro», що належить ОСОБА_16 , виявлених цифрових даних (листування, фотоматеріалів та метаданих), які, за версією сторони обвинувачення, підтверджують обставини одержання, використання, приховування та спробу подальшого розпорядження автомобілем Tesla Model X P100D, державний номерний знак НОМЕР_2 . Зокрема, встановлено факт передачі ОСОБА_16 . ОСОБА_5 копій документів ОСОБА_17 , які в подальшому були використані для оформлення довіреності на право розпорядження транспортним засобом. Також підтверджено спільний виїзд ОСОБА_5 , ОСОБА_16 та ОСОБА_18 до м. Києва 08.10.2022 з метою фактичного одержання зазначеного автомобіля. Окрім того, з вмісту мобільного телефону вбачається, що автомобілем фактично користувалося подружжя ОСОБА_28, а ОСОБА_16 з питань, пов`язаних з оновленням програмного забезпечення транспортного засобу та отриманням документів власника, підтримував зв`язок саме з ОСОБА_5 . У телефоні також виявлено фотографії страхового полісу на автомобіль, оформленого на ОСОБА_27 , а також фотографію SIM-картки оператора «Київстар», встановленої у транспортний засіб для забезпечення доступу до мережі Інтернет. Також у пам`яті мобільного телефону виявлено фотографії автомобіля Tesla Model X P100D (т. 2 а.с. 94-122);

- протоколі огляду від 21-29.10.2024, відповідно до якого під час огляду мобільного телефону «iPhone 12 mini», що належить ОСОБА_16 , виявлено фотографію страхового полісу на зазначений автомобіль на період з жовтня 2022 року по жовтень 2023 року, відповідно до якого страхувальником зазначена ОСОБА_28 - мати ОСОБА_16 (т. 2 а.с. 123-188);

- протоколі обшуку за місцем проживання ОСОБА_29 (тещі ОСОБА_16 ) від 09.10.2024 та протоколі огляду від 11.10.2024, відповідно до яких під час проведення обшуку було виявлено та вилучено два ключі від транспортного засобу Tesla Model X P100D. Окрім того, у вилученому мобільному телефоні виявлено фотографії автомобіля Tesla Model X P100D, які були переслані безпосередньо ОСОБА_16 (т. 2 а.с. 189-194);

- протоколі огляду мобільного телефону «iPhone 12 Pro Max» (вилученого у тещі ОСОБА_16 ) від 29.10.2024, відповідно до якого виявлено фотографії зазначеного транспортного засобу, які були переслані на цей пристрій безпосередньо ОСОБА_16 (т. 2 а.с. 195-197);

- відповіді інтернет-порталу «AUTO.RIA», наданої на запит органу досудового розслідування, відповідно до якої двічі розміщувалося оголошення про продаж транспортного засобу Tesla Model X P100D, а саме 04.11.2022 та 09.05.2023 (т. 3 а.с. 1);

- висновку автотоварознавчої експертизи від 23.09.2025 № СЕ-19/124-25/11191-АВ, відповідно до якого ринкова вартість автомобіля Tesla Model X P100D, державний номерний знак НОМЕР_2 , станом на 08.10.2022 становила 2 019 680 грн (т. 3 а.с. 21-26);

- висновку портретної експертизи від 05.03.2025 № 1/1, відповідно до якого встановлено, що особою, зафіксованою на наданих відеозаписах є саме ОСОБА_5 . Як зазначає прокурор, вказані відеозаписи були вилучені з мобільного телефону ОСОБА_16 і на них зображено перебування ОСОБА_5 разом з ОСОБА_18 на території паркувального майданчика СТО «VAG-Service» за адресою: м. Київ, вул. Миколи Грінченка, 18, де вони оглядали автомобіль Tesla Model X P100D, державний номерний знак НОМЕР_2 (т. 3 а.с. 27-42);

- протоколі огляду від 10.06.2026, відповідно до якого під час огляду месенджера «SIGNAL» на мобільному телефоні ОСОБА_11 зафіксовано часовий взаємозв`язок між телефонними контактами ОСОБА_5 з ОСОБА_12 (03.05.2024, 09.05.2024, 10.05.2024, 13.05.2024 та 20.05.2024) та подальшою активністю останнього щодо комунікації з абонентом « ОСОБА_30 » (за версією сторони обвинувачення ОСОБА_10 ). Також під час огляду зафіксовано зміст повідомлень, адресованих абоненту «Mark Benn» (за версією сторони обвинувачення ОСОБА_10 ), а саме: «30 когда закроешь» (від 09.05.2024), «Саша, здравствуй, скажи когда мы можем рассчитывать на наши 30?» та «Есть понимание по 30?» (від 13.05.2024) (т. 3 а.с. 90-91);

- протоколі огляду мобільного телефону, який належить ОСОБА_11 від 12.01.2024, відповідно до якого встановлено наявність у списку контактів телефонних номерів ОСОБА_10 і ОСОБА_5 . Окрім того, зафіксовано вхідні та вихідні телефонні з`єднання з ОСОБА_5 та ОСОБА_10 , які відбувалися у безпосередній часовій послідовності. Також у пам`яті мобільного телефону виявлено скріншот листування з ОСОБА_10 , у якому містяться повідомлення: «когда закроешь обязи» та «Мне надо что-то говорить» (т. 3 а.с. 108-127);

- протоколі огляду від 20.03.2025-13.05.2025, відповідно до якого оглядалися трафіки мобільних з`єднань ОСОБА_5 , ОСОБА_16 , ОСОБА_12 , телеметричної системи автомобіля «Tesla» та інших осіб. Під час огляду встановлено, що 08.10.2022 ОСОБА_5 та подружжя ОСОБА_28 перебували у м. Києві в одній зоні обслуговування базових станцій операторів мобільного зв`язку, зокрема ймовірно саме у період фактичного одержання автомобіля. Також зафіксовано одночасне перебування ОСОБА_5 , ОСОБА_16 та ОСОБА_10 12.10.2022 у м. Кропивницькому, зокрема в районах вул. Соборної та вул. Ушакова. Окрім того, за версією сторони обвинувачення, аналіз телекомунікаційних з`єднань підтвердив систематичні контакти та зустрічі між ОСОБА_5 , ОСОБА_16 та ОСОБА_12 . Водночас, дані вбудованого модема автомобіля Tesla (номер НОМЕР_5 ) щодо маршруту пересування, збігаються з місцезнаходженням мобільних терміналів ОСОБА_5 , ОСОБА_16 , а також членів їхніх родин, у тому числі ОСОБА_31 (т. 3 а.с. 128-205);

- протоколі огляду від 20.05.2024, відповідно до якого оглядалися відкриті джерела, зокрема сторінки Facebook БО «ІНФОРМАЦІЯ_3» та виявлено фотоматеріали, опубліковані у листопаді 2022 року, на яких ймовірно ОСОБА_5 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 спільно зафіксовані під час публічних заходів, пов`язаних із передачею транспортних засобів для потреб Збройних Сил України (т. 3 а.с. 206-210);

- протоколі огляду від 17.09.2024, відповідно до якого під час огляду Єдиного реєстру довіреностей встановлено, що у 2013 році ОСОБА_16 видавав на ім`я ОСОБА_17 довіреність на право розпорядження іншим транспортним засобом, що за версією сторони обвинувачення, може свідчити про існування між ОСОБА_16 та ОСОБА_17 давніх стійких зв`язків (т. 3 а.с. 217-230);

- протоколі проведення негласної слідчої (розшукової) дії - спостереження за особою ( ОСОБА_12 ) від 22.04.2024, відповідно до якого встановлено, що 04.04.2024 ОСОБА_12 прибув до адміністративної будівлі Кіровоградської обласної прокуратури, де на внутрішній території зустрівся з ОСОБА_5 (т. 3 а.с. 231-233);

- протоколі проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіоконтролю особи (слідчого поліції ОСОБА_19 ) від 22.04.2024, відповідно до якого зафіксовано розмову ОСОБА_13 зі слідчим ОСОБА_19 , під час якої останній повідомив, що особисто не вбачав необхідності у проведенні будь-яких слідчих дій за його участю та не планував викликати останнього для допиту чи відібрання зразків підпису. Водночас ОСОБА_19 пояснив, що проведення зазначених процесуальних дій було обумовлено вказівками, отриманими «з обласної прокуратури» (т. 3 а.с. 234-238).

Оскільки дані, що містяться у наданих слідчому судді копіях матеріалів кримінального провадження, можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_5 міг вчинити кримінальні правопорушення, передбачені ч. 4 ст. 368, ч. 2 ст. 209 КК України, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про обґрунтованість підозри.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 27 КПК України слідчий суддя може прийняти рішення про здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні, якщо здійснення провадження у відкритому судовому засіданні може призвести до розголошення таємниці, що охороняється законом. 

Та обставина, що слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі вказав помилкові реквізити заяви ОСОБА_10 (т. 2 а.с. 1-11), дату протоколу огляду мобільного телефону ОСОБА_11 (т. 3, а.с. 109), та дати наказів (т. 2 а.с. 23-40) не свідчить про те, що доказ не був досліджений безпосередньо слідчим суддею, а також не є підставою для визнання підозри необґрунтованою чи скасування ухвали, оскільки сукупність наявних доказів об`єктивно зв`язують підозрюваного з інкримінованими злочинами, а цей недолік може бути усунутий в порядку, визначеному ст. 379 КПК України.

Твердження апеляційної скарги про те, що значна частина доказів походить від вилучення 06.06.2024 мобільних телефонів у житлі ОСОБА_12 , здійсненого в межах іншого кримінального провадження, не може бути безумовною підставою для визнання недопустимими доказів та підозри необґрунтованою, так як на стадії здійснення судового контролю не встановлюється винуватість чи не винуватість ОСОБА_5 у скоєнні інкримінованого злочину, а лише вирішується питання про обґрунтованість підозри для застосування стосовно нього заходів забезпечення кримінального провадження, а тому оскільки кримінальне провадження не розглядається судом по суті пред`явленого обвинувачення та за відсутності даних про очевидну недопустимість доказів, виключається можливість оцінки їх допустимості та належності.

Твердження підозрюваного про відсутність будь-якого зв`язку арештованого майна з інкримінованими подіями, адже об`єкт придбаний навесні 2025 року, колегія суддів відхиляє, оскільки слідчим суддею зазначено, що метою накладення арешту на вказану будівлю є конфіскація майна як виду покарання, а не спеціальна конфіскація.

Також, оскільки накладення арешту на майно з підстави, визначеної п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, не вимагає встановлення зв`язку майна зі злочином чи його набуття злочинним шляхом, неспроможним є посилання апеляційної скарги у цій частині.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги в частині тверджень підозрюваного, що вказана будівля є спільною сумісною власністю подружжя, колегія суддів зазначає наступне.

Спільна сумісна власність - це вид спільної власності, при якому частки співвласників не визначені (статті 355, 368 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Конфіскації підлягає майно, що є власністю засудженого, в тому числі його частка у спільній власності (ч. 1 ст. 49 Кримінально-виконавчого кодексу України).

Статтею 71 СК України встановлено, що якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. 

Відповідно до ст. 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.

Згідно з ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Таким чином, диспозиції ст. 70 СК України, ст.ст. 370, 372 ЦК України визначають рівність часток співвласників майна, яке перебуває у спільній сумісній власності, в тому числі і подружжя, однак гіпотези вказаних статей встановлюють умови, за яких така рівність враховується - у разі поділу чи виділу. 

Також гіпотези ст. 70 СК України, ст.ст. 370, 372 ЦК України для здійснення їх диспозицій не містять таку умову, як арешт майна, для вирішення питання про визначення часток у майні, яке перебуває у спільній сумісній власності подружжя.

Вказаний висновок повністю узгоджується з правовим висновком, викладеним в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року (справа № 352/1802/18, провадження № 14-72 цс 20), відповідно до якого особа, яка вважає, що порушено її права користуватися та розпоряджатися часткою у спільному майні подружжя, не позбавлена можливості вирішити за правилами цивільного судочинства питання поділу майна, що є у спільній сумісній власності.

Доказів про виділ частки зі спільного майна або про поділ спільного майна до апеляційної скарги не долучено і при апеляційному розгляді не подано, а відтак слідчий суддя не мав підстав для визначення частки майна ОСОБА_31 у спільному майні подружжя та накладення арешту на таку частку ОСОБА_5 . 

З огляду на викладене, посилання сторони захисту на порушення прав ОСОБА_31 у зв`язку з не залученням її до розгляду клопотання про арешт майна та у зв`язку з накладенням арешту на будівлю площею 94,1 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 (ідентифікатор об`єкта в ЄДЕССБ: 01.2331548.4921984.20240715.59.0000.95), колегія суддів вважає неспроможним. 

Посилання апеляційної скарги на порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції через відсутність співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, колегія суддів визнає помилковим та зазначає наступне.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що критерій «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». При цьому з питань оцінки «пропорційності» ЄСПЛ, як і з питань наявності «суспільного», «публічного» інтересу, визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

Згідно ст. 170 КПК України, накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав. Такий захід є лише тимчасовим обмеженням права власності, яке полягає у тимчасовій забороні відчужити майно, що за своєю сутністю є найменш обтяжливим способом арешту та не призведе до порушення конституційних прав особи, яка ним володіє.

Накладення арешту на рухоме майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав і жодним чином не обмежує реалізацію ОСОБА_5 правомочностей щодо володіння та користування цим майном, окрім права відчуження та розпорядження ним. Отже, таке обмеження є розумним і співмірним з огляду на завдання кримінального провадження.

З урахуванням досліджених обставин, в цьому кримінальному провадженні потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи особи. Відповідно до ст. 2 КПК України, завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Отже, таке обмеження є розумним і співмірним з огляду на завдання кримінального провадження.

Доказів негативних наслідків внаслідок застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано та таких колегією суддів не встановлено.

Надані із клопотанням матеріали доводять наявність правових підстав для накладення арешту на майно, а також того, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

А тому, оскільки ст. 171 КПК України не вимагає викладу в клопотанні про арешт майна даних щодо співставлення вартості майна з розміром неправомірної вигоди чи шкоди, слідчий суддя не мав правових підстав для дослідження цих обставин. 

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін.

Керуючись ст. ст. 170-173, 404, 405, 418, 419, 422, 424, 532 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 01 липня 2026 року - без змін.

Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. 

Головуючий суддя         ОСОБА_1 

Судді        ОСОБА_2 

ОСОБА_3