Справа № 991/9286/26

Провадження № 11-сс/991/490/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

судді-доповідача     ОСОБА_1 ,

суддів       ОСОБА_2 , 

ОСОБА_3 , 

секретар судового засідання ОСОБА_4 ,

за участі:

підозрюваного ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції), 

прокурора ОСОБА_7 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Києві апеляційну скаргу захисника підозрюваного  ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15.07.2026 про продовження строку тримання під вартою стосовно

ОСОБА_5 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Сарата Саратського району Одеської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 358 КК України, у кримінальному провадженні № 52021000000000573 від 07.12.2021.

ВСТАНОВИЛА:

1. Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду (далі - ВАКС) від 15.07.2026 частково задоволено клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) ОСОБА_9 , продовжено строк тримання ОСОБА_5 під вартою до 01.09.2026 включно, визначено підозрюваному альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 1 098 240 грн та в разі її внесення покладено на підозрюваного процесуальні обов`язки.

Слідчим суддею встановлено, що НАБУ розслідує обставини неправомірних дій службових осіб АТ «ДПЗКУ», які призвели до заволодіння майном (кукурудзою) під час виконання зовнішньоекономічних контрактів із компаніями «TRANS TRADE RK SA» (3 контракти) та «QAM7 DMCC» (1 контракт) на загальну суму 28 860 792,4 дол. США.

Дослідивши наявні матеріали провадження, слідчий суддя пов`язав наявність обґрунтованої підозри із сукупністю відомостей, що містяться, зокрема, у корпоративних, кадрових та організаційно-розпорядчих документах АТ «ДПЗКУ»; зовнішньоекономічних контрактах, рахунках, актах і листуванні з покупцями та судновласниками; висновках технічної та почеркознавчої експертиз; протоколах огляду телефонів, комп`ютерів та інших цифрових носіїв, у тому числі записах розмов про виготовлення документів; банківських матеріалах і показаннях свідків. Оцінивши ці матеріали у сукупності, слідчий суддя дійшов висновку, що вони з розумною достатністю пов`язують ОСОБА_5 з інкримінованими діяннями без вирішення наперед питання про його винуватість.

Ризик переховування від органу досудового розслідування та суду слідчий суддя визнав реальним з огляду на тяжкість інкримінованого за ч. 5 ст. 191 КК України правопорушення та можливість призначення покарання до дванадцяти років позбавлення волі. Також слідчий суддя врахував, що ОСОБА_5 має можливість виїжджати за кордон в умовах воєнного стану та здійснив такі поїздки 02-06.08.2023, 29.05.-06.06.2025 і 21.10.2025; проживає в Одеській області поблизу кордонів із Румунією та Республікою Молдова; тривалий час працював у сфері міжнародної торгівлі, а тому має іноземні ділові контакти.

Ризик незаконного впливу на свідків слідчий суддя обґрунтував тим, що ОСОБА_5 був довіреною особою ОСОБА_10 та підлеглим ОСОБА_11 , а тому може особисто або через інших осіб впливати на працівників TRANS TRADE HOLDING SA, ТОВ «Тервіон Сервіс» та інших осіб, обізнаних з обставинами провадження. Широке коло його ділових і особистих зв`язків у сфері міжнародної торгівлі підсилює такий ризик. За таких обставин ризик впливу на свідків існує до моменту безпосереднього отримання судом показань свідків та їх дослідження.

Ризик знищення, приховання або спотворення речей і документів слідчий суддя пов`язав із самим механізмом інкримінованих діянь, який передбачав підроблення та використання спотворених коносаментів і ветеринарних сертифікатів. За версією сторони обвинувачення, ОСОБА_5 організовував їх виготовлення разом із особою на ім`я ОСОБА_12 . Оскільки особу останнього остаточно не встановлено, а його місцеперебування невідоме, слідчий суддя дійшов висновку про збереження можливості впливу на документи, цифрові дані та інші носії інформації.

Оцінюючи обставини, передбачені ст. 178 КПК України, слідчий суддя врахував вагомість матеріалів, характер і масштаб інкримінованих подій, тяжкість можливого покарання, дані про особу, стан здоров`я, майновий і сімейний стан підозрюваного та наявність у нього малолітньої дитини. На переконання слідчого судді, сукупність обґрунтованої підозри й установлених ризиків свідчить про неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу. 

Слідчий суддя, врахувавши обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , відомості про його майновий стан, вагомість встановлених ризиків, тривалість досудового розслідування, дані про його особу, у тому числі стан здоров`я, наявність у нього на утриманні малолітньої дитини, а також те, що підозрюваний із 02.04.2026 не зміг внести заставу у раніше визначених розмірах, дійшов висновку про необхідність зменшення розміру застави до 1 098 240 грн.

2. Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погодившись із рішенням слідчого судді ВАКС, захисник ОСОБА_8 звернувся до Апеляційної палати ВАКС (далі - АП ВАКС) з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу слідчого судді ВАКС від 15.07.2026 та постановити нову ухвалу, якою залишити без задоволення клопотання детектива НАБУ ОСОБА_9 про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5 та обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на 60 діб. У разі відмови в задоволенні зазначених апеляційних вимог захисник просить зменшити розмір застави до 266 240 грн.

На обґрунтування апеляційної скарги захисник зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою та постановленою без повного й об`єктивного дослідження обставин, передбачених статтями 178, 194 КПК України. Посилаючись на практику ЄСПЛ, сторона захисту наголошує, що зі спливом часу сама лише обґрунтована підозра не виправдовує подальшого позбавлення свободи, а тримання під вартою як винятковий запобіжний захід допускається лише за умови доведення конкретних ризиків і недостатності альтернативних заходів. На думку захисника, слідчий суддя цих вимог не дотримався та не надав належної відповіді на заперечення сторони захисту.

Заперечуючи обґрунтованість підозри, захисник стверджує, що стороною обвинувачення не доведено визначальних ознак організованої групи, передбачених ч. 3 ст. 28 КК України. Зокрема, не встановлено попередньої зорганізованості та стійкості об`єднання, часу і способу залучення його учасників, єдиного плану, розподілу ролей, обізнаності всіх учасників із цим планом та порядку розподілу отриманих коштів. 

На переконання сторони захисту, матеріали клопотання не містять відомостей про участь ОСОБА_5 у підробленні коносаментів і ветеринарних сертифікатів, заволодінні майном АТ «ДПЗКУ» або зловживанні службовим становищем. Отже, підозра суперечить долученим доказам, а слідчий суддя безпідставно відхилив відповідні заперечення.

Ризик переховування від органу досудового розслідування та суду, за доводами скарги, не може обґрунтовуватися самою лише тяжкістю інкримінованих правопорушень і суворістю можливого покарання. Захисник вказує, що відомості про значний майновий стан, активи та зв`язки з працівниками іноземних компаній стосуються іншого учасника провадження, а не ОСОБА_5 . Перетин ним державного кордону у попередні роки був законним, а ділове листування, зокрема прохання зателефонувати через WhatsApp, безпідставно витлумачено як намір щось приховати. Натомість ОСОБА_5 має постійне місце проживання в Одеському районі, офіційно одружений, утримує малолітню дитину, працював офіційно та має стійкі соціальні зв`язки.

Ризик незаконного впливу на свідків захисник також вважає недоведеним, оскільки сторона обвинувачення переважно послалася на контакти, матеріальний стан і переговори іншого фігуранта. Розмову з абонентом « ОСОБА_13 » про невідправлення сканованих документів до АТ «ДПЗКУ» слідство, на думку захисту, помилково оцінило як координацію злочинних дій, адже збирання, пересилання та коригування документів належало до звичайних брокерських обов`язків. Жоден із допитаних свідків не дав показань про протиправну діяльність ОСОБА_5 , а тому він не має потреби впливати на осіб, показання яких, за позицією захисту, підтверджують його невинуватість.

Щодо ризику знищення, приховання або спотворення речей і документів захисник зауважує, що кримінальне провадження розслідується з 2021 року, на цей час проведено значну кількість слідчих (розшукових), негласних слідчих (розшукових) та оперативних заходів. Органом досудового розслідування вилучено документи, засоби зв`язку й комп`ютерну техніку, а в переліку дій, які ще належить виконати, відсутні обшуки, додаткові огляди місця події, вилучення речей чи тимчасові доступи до них. Отже, необхідні докази перебувають у володінні сторони обвинувачення, а підозрюваний не має до них доступу.

На переконання захисника, належну процесуальну поведінку підозрюваного може забезпечити цілодобовий домашній арешт. 

Окремо захисник посилається на дані про особу підозрюваного ОСОБА_5 , які, на його думку, не були належно враховані. До затримання підозрюваний постійно проживав із дружиною та малолітньою дитиною, позитивно характеризується, має вищу освіту й до затримання офіційно працював. У скарзі також наведено відомості про тяжкі захворювання опорно-рухового апарату та перенесене у вересні 2025 року ендопротезування правого кульшового суглоба. Сукупність сімейних, соціальних і медичних обставин, за позицією захисту, свідчить про відсутність наміру переховуватися.

Заперечуючи визначений розмір застави, захисник зазначає, що відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України для особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину, звичайний розмір застави становить від 80 до 300 прожиткових мінімумів. Обставин, які б виправдовували перевищення цієї межі, з урахуванням ролі ОСОБА_5 у цьому кримінальному провадженні та його особи, немає.

Підсумовуючи викладене, захисник вважає, що слідчий суддя неповно дослідив обставини провадження, не надав належної оцінки доводам про необґрунтованість підозри, недоведеність ризиків, достатність домашнього арешту та особисті обставини підозрюваного ОСОБА_5 .

3. Позиції учасників судового провадження.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 підтримав апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , просив її задовольнити та скасувати ухвалу слідчого судді.

Підозрюваний ОСОБА_5 підтримав апеляційну скаргу свого захисника та просив її задовольнити.

Прокурор ОСОБА_7 заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін.

4. Мотиви суду.

Заслухавши доповідь головуючого, пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з вимогами ст. 12 КПК України під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Серед інших до заходів забезпечення кримінального провадження віднесено запобіжні заходи (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України).

Ухвалою слідчого судді ВАКС від 02.04.2026 до підозрюваного ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів. Підозрюваному визначено заставу в розмірі 5 000 000 грн та в разі її внесення покладено на нього процесуальні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, строком на два місяці.

Ухвалою колегії суддів АП ВАКС від 28.04.2026 частково задоволено апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_5 - адвоката  ОСОБА_14 , скасовано ухвалу слідчого судді від 02.04.2026 в частині визначення розміру застави та в цій частині постановлено нову ухвалу, якою визначено заставу в розмірі 3 328 000 грн.

Ухвалою слідчого судді ВАКС від 22.05.2026 продовжено строк тримання ОСОБА_5 під вартою до 20.07.2026 включно, визначено підозрюваному альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 2 329 600 грн та в разі її внесення покладено на підозрюваного процесуальні обов`язки.

Ухвалою колегії суддів АП ВАКС від 01.07.2026 частково задоволено апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_8 , скасовано ухвалу слідчого судді ВАКС від 22.05.2026 в частині визначення розміру застави та в цій частині постановлено нову ухвалу, якою визначено заставу в розмірі 1 996 800 грн.

Ухвалою слідчого судді ВАКС від 15.07.2026 продовжено строк тримання ОСОБА_5 під вартою до 01.09.2026 включно, визначено підозрюваному альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 1 098 240 грн та в разі її внесення покладено на підозрюваного процесуальні обов`язки.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді ВАКС від 15.07.2026, захисник в апеляційній скарзі стверджує, що повідомлена ОСОБА_5 підозра є необґрунтованою. Він також наголошує, що орган досудового розслідування не довів вчинення кримінального правопорушення організованою групою, хоча саме ця ознака, на його думку, є основною кваліфікуючою ознакою інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення. Тому захисник вважає, що повідомлена підозра не може бути визнана обґрунтованою.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги в цій частині, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 191 КК України дії, передбачені частинами першою, другою, третьою або четвертою цієї статті, якщо вони вчинені в особливо великих розмірах або організованою групою, караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_5 інкриміновано спричинення шкоди в розмірі 776 147 518 грн, тобто в особливо великому розмірі відповідно до п. 4 примітки до ст. 185 КК України. Отже, на цьому етапі кримінального провадження доведення поза розумним сумнівом наявності чи відсутності такої кваліфікуючої ознаки, як вчинення кримінального правопорушення організованою групою, не належить до предмета судового контролю слідчого судді та наразі не впливає на висновок про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри у ймовірному вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України.

Із матеріалів судового провадження вбачається, що НАБУ здійснює досудове розслідування у провадженні № 52021000000000573, у якому ОСОБА_5 , зокрема, підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 358 КК України.

У цьому кримінальному провадженні НАБУ розслідує обставини неправомірних дій службових осіб АТ «ДПЗКУ», які призвели до заволодіння майном (кукурудзою) під час виконання зовнішньоекономічних контрактів із компаніями «TRANS TRADE RK SA» (3 контракти) та «QAM7 DMCC» (1 контракт) на загальну суму 28 860 792,4 дол. США.

Відповідно до версії сторони обвинувачення ОСОБА_5 був залучений до підроблення документів ОСОБА_10 . Так, ОСОБА_5 не пізніше липня 2021 року, перебуваючи на посаді начальника експедиційного відділу ТОВ «Тервіон сервіс», діючи за вказівкою ОСОБА_10 , здійснював оформлення документів, необхідних для експорту зерна АТ «ДПЗКУ», яке було навантажено на судна «EIDER S» та «ISLANDER S». Безпосереднє підроблення документів, а саме: ветеринарних сертифікатів і коносаментів на товар АТ «ДПЗКУ», ОСОБА_5 доручив невстановленій особі на ім`я ОСОБА_12 . Підроблені документи ОСОБА_5 направляв кур`єрською службою до АТ «ДПЗКУ» для зберігання їх у сейфі ОСОБА_15 .

Відповідно до протоколу огляду від 01.11.2023, складеного детективом НАБУ ОСОБА_9 , під час огляду телефону «Xiaomi», вилученого при проведенні обшуку у житлі ОСОБА_5 , виявлено спілкування ОСОБА_5 з ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та третьою невстановленою особою щодо обставин вчинення кримінального правопорушення. У таких розмовах ОСОБА_5 обговорює зі співрозмовниками процес виготовлення альтернативного пакету товаросупроводжувальних документів для зазначених контрактів. Також у протоколі огляду від 18.12.2023, складеного детективом НАБУ ОСОБА_9 , зазначено, що під час огляду телефону, вилученого при проведенні обшуку у житлі ОСОБА_5 , виявлено 113 аудіозаписів телефонних розмов, під час яких ОСОБА_5 обговорює із третьою особою оформлення документів щодо навантаження зерна АТ «ДПЗКУ» на судна «ISLANDER S», «EIDER S», «SCROOGE». Також у протоколі огляду зафіксовано вживання підозрюваним під час розмови словосполучення «непрості копії» щодо коносаментів (вміст диска DVD-R Verbatim «скан томи 2-5», що міститься у томі 1 на а. п. 311).

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що обґрунтованість підозри ОСОБА_5 підтверджується зібраними матеріалами, у тому числі результатами проведених слідчих (розшукових) дій. Із цих матеріалів убачається ймовірна причетність ОСОБА_5 до вчинення у співучасті з іншими фігурантами кримінального провадження кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 358 КК України, шляхом пособництва у заволодінні майном АТ «ДПЗКУ» та підроблення офіційних документів.

У своїй апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 заперечує доведеність усіх трьох ризиків, які визнав обґрунтованими слідчий суддя, а саме: ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду; ризику незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні та ризику знищення, приховання або спотворення будь-яких речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Захисник наголошує, що тяжкість інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, неодноразові виїзди на лікування за кордон, використання для спілкування мобільних додатків та проживання поряд із кордоном не обґрунтовують ризику переховування від слідства та/або суду, оскільки ОСОБА_5 не визнає своєї вини у вчиненні кримінальних правопорушень та має стійкий намір доводити свою невинуватість у передбачений законом спосіб.

Оцінюючи доведеність ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що цей ризик зумовлений можливістю притягнення підозрюваного до кримінальної відповідальності, пов`язаними з цим можливими негативними для нього наслідками, а також суворістю передбаченого покарання. Колегія суддів також ураховує можливість виїзду ОСОБА_5 за кордон, оскільки у зв`язку зі станом здоров`я його виключено з військового обліку, а тому він може безперешкодно залишити територію України навіть з урахуванням запровадженого правового режиму воєнного стану. З огляду на професійну діяльність підозрюваний має коло знайомств серед осіб, які організовують міжнародні перевезення, і може використати такі зв`язки для залишення території України. Отже, колегія суддів погоджується з існуванням ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, який підлягає врахуванню під час вирішення питання про продовження строку тримання під вартою.

Оцінюючи доводи захисника про відсутність у ОСОБА_5 потреби впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні з огляду на те, що жоден із допитаних свідків не надав викривальних показань щодо нього, колегія суддів зазначає таке.

Ризик незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні зберігає актуальність до моменту їх безпосереднього допиту судом під час судового розгляду. Це зумовлено встановленою КПК України процедурою отримання показань: суд може обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або які отримано в порядку, передбаченому ст. 225 КПК України (ч. 1, 2 ст. 23 КПК України).

Колегія суддів також зауважує, що в цьому кримінальному провадженні строк досудового розслідування закінчується 01.09.2026, що дає можливість НАБУ та САП допитати нових свідків, які раніше не були допитані. Тому до направлення стороною обвинувачення обвинувального акта до суду не можна категорично стверджувати про відсутність викривальних показань щодо ОСОБА_5 . Крім того, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що тривала діяльність у сфері міжнародної торгівлі дала підозрюваному можливість набути широкого кола ділових та особистих зв`язків, які він може використати для впливу на свідків з метою уникнення кримінальної відповідальності. Отже, колегія суддів відхиляє доводи захисника та погоджується з висновками слідчого судді щодо існування ризику незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних.

В апеляційній скарзі захисник також зазначає, що ризик знищення або приховування доказів на цьому етапі є необґрунтованим, оскільки всі докази у справі перебувають у володінні сторони обвинувачення, а ОСОБА_5 не має до них доступу.

Оцінюючи цей довід апеляційної скарги, колегія суддів виходить із того, що досудове розслідування у кримінальному провадженні не завершено, а слідчі та процесуальні дії тривають. Отже, орган досудового розслідування ще не завершив збирання доказів, необхідних для встановлення всіх обставин вчинення кримінального правопорушення. Тому доводи сторони захисту про неможливість знищення, приховання або спотворення будь-яких доказів є передчасними. Крім того, з матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_5 інкриміновано, зокрема, підроблення низки документів. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком про існування цього ризику та відхиляє доводи захисника в цій частині.

Сторона захисту вважає, що цілодобовий домашній арешт повною мірою запобігатиме всім ризикам, наведеним стороною обвинувачення, оскільки: ризик ухилення від слідства та суду можна мінімізувати за допомогою електронного засобу контролю; ризику впливу на свідків можна запобігти шляхом заборони особистих зустрічей із ними та ізоляції підозрюваного за місцем його проживання; ризик знищення чи приховування доказів усунутий, оскільки всі докази, які слідство на цей час вважало необхідними для доведення вини підозрюваних, перебувають у володінні органу досудового розслідування, а ОСОБА_5 не має до них доступу.

Надаючи оцінку таким доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що матеріали кримінального провадження містять достатні підстави погодитися з висновками слідчого судді щодо неможливості на цьому етапі кримінального провадження застосувати більш м`який запобіжний захід. Крім того, колегія суддів враховує, що слідчим суддею при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначено підозрюваному ОСОБА_5 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, яка у разі внесення буде здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків. 

Оскаржуючи ухвалу слідчого судді в частині визначення розміру застави, захисник зазначає, що з урахуванням особи підозрюваного та його ймовірної ролі у кримінальних правопорушеннях відсутні виняткові підстави для визначення застави щодо ОСОБА_5 у розмірі, що перевищує 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. На думку захисника, слідчий суддя проігнорував дані, що характеризують особу підозрюваного, його сімейний стан, наявність малолітньої дитини, низки тяжких захворювань та інші обставини, які, за позицією захисту, свідчать про відсутність у ОСОБА_5 наміру переховуватися від слідства та суду.

Оцінюючи такі доводи захисника, колегія суддів виходить із такого. Слідчий суддя під час визначення розміру застави врахував обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , відомості про його майновий стан, вагомість встановлених ризиків, тривалість досудового розслідування, дані про його особу, у тому числі стан здоров`я, наявність у нього на утриманні малолітньої дитини, а також те, що підозрюваний із 02.04.2026 не зміг внести заставу в раніше визначених розмірах.

Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, може бути визначений у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (абз. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України).

Відповідно до матеріалів провадження розмір застави як альтернативного запобіжного заходу було поступово зменшено з 5 000 000 грн до 1 098 240 грн. На момент апеляційного перегляду за ОСОБА_5 внесено заставу, після чого його звільнено з ДУ «Київський слідчий ізолятор». Це нівелює твердження сторони захисту про непомірність розміру застави. Отже, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги захисника в цій частині.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 просив суд дозволити підозрюваному ОСОБА_5 пересуватися територією Одеської, Миколаївської та Херсонської областей для виконання ним своїх робочих обов`язків. Також захисник просив скасувати обов`язок носити електронний засіб контролю, оскільки працівники правоохоронних органів Одеської області вже місяць не можуть забезпечити підозрюваного таким засобом.

Підозрюваний ОСОБА_5 у судовому засіданні просив дозволити йому виїжджати до м. Чернівців для медичних консультацій з лікарем, у якого він проходить лікування після операційного втручання.

Оцінюючи зазначені обставини, колегія суддів наголошує, що сторона захисту не надала суду жодних доказів на підтвердження необхідності зміни обов`язків, покладених на підозрюваного у зв`язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави. Крім того, суд апеляційної інстанції обмежений в оцінці аргументів, які не були предметом розгляду слідчого судді, оскільки переглядає вже ухвалене ним рішення. Водночас сторона захисту не обмежена в можливості звернутися до слідчого судді з обґрунтованим клопотанням про зміну запобіжного заходу, що прямо передбачено КПК України.

Що стосується посилань підозрюваного на необхідність виїзду до м. Чернівців для відвідування лікаря, то колегія суддів звертає увагу підозрюваного на те, що він має право звернутися до детектива НАБУ або прокурора САП для отримання дозволу на відвідування лікаря. Як повідомив у судовому засіданні прокурор ОСОБА_7 , у разі звернення підозрюваного з обґрунтованим клопотанням про виїзд за межі Одеської області для лікування прокурор не вбачає підстав для відмови в задоволенні такого клопотання.

Також колегія суддів відкидає аргументи захисника ОСОБА_6 щодо скасування обов`язку носити електронний засіб контролю у зв`язку з відсутністю у правоохоронних органів Одеської області можливості забезпечити підозрюваного таким засобом контролю з огляду на такі обставини.

Слідчий суддя поклав на підозрюваного ОСОБА_5 обов`язок носити електронний засіб контролю з метою забезпечення дієвості кримінального провадження. Водночас відсутність у правоохоронних органів необхідної кількості таких засобів і, як наслідок, неможливість тимчасово забезпечити підозрюваного електронним засобом контролю не припиняють дії покладеного на нього обов`язку. Фактична відсутність такого засобу не є передбаченою законом підставою для зміни чи скасування обов`язку його носити.

5. Висновки суду.

Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.

За результатами апеляційного перегляду колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_8 не містить достатніх аргументів для зміни чи скасування оскаржуваної ухвали, а тому ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15.07.2026 не підлягає зміні чи скасуванню.

Керуючись статтями 376, 404, 405, 407, 418, 532 КПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15.07.2026 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач ОСОБА_1 

Судді ОСОБА_2 

ОСОБА_3