Справа № 991/2834/25

Провадження 4-с/991/1/26

У Х В А Л А 

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року м.Київ 

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мовчан Н.В., 

суддів Саландяк О.Я., Сікори К.О., 

за участю секретаря судового засідання Філіндаш Ю.В.,

представника стягувача - прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Лучківа Ю.В.,

представника боржника ОСОБА_1 - адвоката Бондика В.А.,

державного виконавця - Федяніної Ю.В.

начальника відділу державної виконавчої служби - Роєнка Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань у приміщенні Вищого антикорупційного суду справу № 991/2834/25 за матеріалами об`єднаних скарг стягувача на рішення посадової особи та дії державного виконавця Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України,

установив:

09 липня 2026 року до Вищого антикорупційного суду надійшли зазначені скарги, у яких представник стягувача - прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Жовницька А.В. просить: 

- визнати неправомірними та скасувати постанови начальника Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Роєнка Р.В. від 15 червня 2026 року № 7 (№ НОМЕР_9), № 8 (№ НОМЕР_7), № 9 (№ НОМЕР_8) про результати перевірки законності виконавчого провадження;

- визнати неправомірними дії головного державного виконавця Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Федяніної Ю.В. щодо повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, оформлені повідомленнями від 26 травня 2026 року № 51853/11, № 51866/11, № 51868/11.

- зобов`язати Броварський відділ державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України прийняти до виконання виконавчі листи від 24 квітня 2026 року, справа № 991/2834/25, видані Вищим антикорупційним судом та відкрити виконавчі провадження в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» (т. 8 а.с. 111-131, 185-204, т. 15 а.с. 1-21).

Скарги обґрунтовані тим, що на виконання рішення Вищого антикорупційного суду від 12 січня 2026 року у справі № 991/2834/25, яке залишене без змін постановою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 07 квітня 2026 року, Вищим антикорупційним судом 24 квітня 2026 року видані три виконавчі листи, які направлені для примусового виконання до Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (надалі - Броварський ВДВС), ураховуючи місця проживання боржників: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 .

26 травня 2026 року головний державний виконавець Броварського ВДВС Федяніна Ю.В. винесла повідомлення № 51853/11, № 51866/11, № 51868/11, якими повернула виконавчі документи стягувачу без прийняття до виконання, посилаючись на те, що виконання рішення про стягнення необґрунтованих активів в дохід держави належить до компетенції Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (надалі - АРМА), а також на те, що вартість активів за кожним з виконавчих документів перевищує 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що регулюється ст. 100 КПК України. 

Не погоджуючись з повідомленнями головного державного виконавця Броварського ВДВС, Спеціалізована антикорупційна прокуратура (надалі - САП) 04 червня 2026 року оскаржила їх в порядку ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» до начальника Броварського ВДВС Роєнка Р.В. , який постановами від 15 червня 2026 року № 7 (№ НОМЕР_9), № 8 (№ НОМЕР_7), № 9 (№ НОМЕР_8) про результати перевірки законності виконавчого провадження визнав дії головного державного виконавця Броварського ВДВС Федяніної Ю.В. такими, що вчинені з дотриманням вимог ст. 4, 5, 6 Закону України «Про виконавче провадження», та відмовив у задоволенні скарг стягувача.

Представник стягувача - прокурор САП Жовницька А.В. у скаргах, посилаючись на норми ст. 292 ЦПК України, ст. 23 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», а також на те, що матеріали виконавчого провадження за виконавчими листами від 24 квітня 2026 року у справі № 991/2834/25 не містять жодних відомостей про передачу майна боржників ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 в управління АРМА, стверджувала, що примусове виконання рішення суду у справі № 991/2834/25 належить здійснювати в порядку Закону України «Про виконавче провадження», тобто органами державної виконавчої служби, а, враховуючи адресу місця проживання боржників, примусове виконання рішення суду у справі № 991/2834/25 покладається саме на Броварський ВДВС та аж ніяк не на АРМА.

Також зазначила, що посилання у повідомленнях від 26 травня 2026 року головного державного виконавця Броварського ВДВС та постановах від 15 червня 2026 року начальника Броварського ВДВС на абз. 7 ч. 6 ст. 100 КПК України є помилковим, оскільки зазначена норма регулює виключно порядок забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні. У той же час, позовну заяву про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави розглянуто Вищим антикорупційним судом в порядку цивільного судочинства відповідно до глави 12-1 розділу ІІІ ЦПК України.

13 липня 2026 року у доповнення до скарги прокурором подано до суду клопотання про долучення доказів направлення копій скарг з доданими до них матеріалами іншим учасникам справи (т. 8 а.с. 135-146).

06 серпня 2026 року ухвалами Вищого антикорупційного суду прийнято до розгляду скарги представника стягувача - прокурора САП Жовницької А.В. та призначене судове засідання на 11 серпня 2026 року о 15 год 00 хв (т. 8 а.с. 176-179, 209-212, т. 15 а.с. 26-29).

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 06 серпня 2026 року об`єднано в одне провадження справи за скаргами представника стягувача - прокурора САП Жовницької А.В. (т. 15 а.с. 35-36).

10 серпня 2026 року від головного державного виконавця Броварського ВДВС Федяніної Ю.В. до суду надійшли відзиви на скарги, у яких державний виконавець просила:

у поновленні строку на подання скарги на постанови начальника Броварського ВДВС від 15 червня 2026 року № 7 (№ НОМЕР_9), № 8 (№ НОМЕР_7), № 9 (№ НОМЕР_8) відмовити;

залишити скарги прокурора САП Жовницької А.В. на постанови начальника Броварського ВДВС від 15 червня 2026 року № 7 (№ НОМЕР_9), № 8 (№ НОМЕР_7), № 9 (№ НОМЕР_8) без задоволення (т. 15 а.с. 54-71, 72-89, 90-107).

У відзивах на скарги головний державний виконавець Броварського ВДВС Федяніна Ю.В. посилалася на ті ж норми законодавства, що і в мотивувальній частині оскаржуваних повідомлень, та додатково звернула увагу, що

(1) вартість майна, яке підлягає стягненню на підставі кожного з виконавчих документів виданих на підставі рішення Вищого антикорупційного суду про стягнення в дохід держави необґрунтованих активів щодо боржників ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , перевищує суму 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, відтак стягнення в дохід держави вказаного майна та виконання рішення суду відноситься до повноважень АРМА, а інших документів, які б спростовували вищенаведене, до заяви про відкриття не надано;

(2) у постанові Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 07 квітня 2026 року у справі № 991/2834/25 зазначено, 

що матеріали кримінального провадження № 42023112130000063 від 31 травня 2023 року отримані у встановленому законом порядку, надані уповноваженим органом і можуть використовуватись в цивільному процесі (абз. 9 стор. 2), 

що на стор. 3 абз. 4 представник відповідача в апеляційній скарзі зазначав, що докази зібрані в порядку здійснення моніторингу способу життя відповідачів у кількості 4-ох осіб з використанням матеріалів цього кримінального провадження (протокол допиту свідків, протоколи обшуку, протокол огляду від 23 грудня 2024 року), 

а також у цій постанові зазначена ціна таких активів.

На підставі зазначених відомостей з постанови Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 07 квітня 2026 року у справі № 991/2834/25 державний виконавець 

дійшла висновку про те, що АРМА у межах кримінального провадження № 42023112130000063 від 31 травня 2023 року не вжила жодних заходів, передбачених ст. 18- 1 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» щодо ідентифікації активів та управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, а статтею 23 цього закону визначено порядок та особливості управління активами, які були конфісковані за рішенням суду; 

а також стверджувала, що у постанові Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у справі №991/2834/25 від 07 квітня 2026 року, на підставі якої були видані виконавчі листи, «чітко» зазначено, що цивільний позов подано після прийняття рішення у кримінальному провадженні № 42023112130000063 від 31 травня 2023 року, тому правомірним є застосування нею та начальником Броварського ВДВС Роєнком Р.В. абз. 7 ч. 6 ст. 100 КПК України;

(3) зазначила, що, враховуючи норми ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» та відомості з виконавчих листів, місце проживання боржників ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , знаходиться в межах територіальної юрисдикції Броварського ВДВС. «… Законодавець чітко визначає статтею 23 Закону України « Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» … , що виконання даного рішення суду покладається на АРМА».

10 серпня 2026 року від представника боржника ОСОБА_1 - адвоката Бондика В.О. до суду надійшла заява про відвід колегії суддів, яка у судовому засіданні 11 серпня 2026 року ухвалою суду без оформлення окремого документа залишена без розгляду (т. 15 а.с. 50-53, 124).

11 серпня 2026 року головним державним виконавцем Броварського ВДВС Федяніною Ю.В. подано до суду клопотання про залучення АРМА як третьої особи, яка не заявляє самостійні вимог щодо предмета спору. У судовому засіданні 11 серпня 2026 року за результатами розгляду зазначеного клопотання ухвалою суду без оформлення окремого документа відмовлено у задоволенні цього клопотання (т. 15 а.с. 108-116, 125).

Представник стягувача - прокурор САП Лучків Ю.В. у судовому засіданні підтримав подані прокурором САП Жовницькою А.В. скарги, просив суд їх задовольнити з підстав, викладених в них.

Головний державний виконавець Броварського ВДВС Федяніна Ю.В. у судовому засіданні підтримала доводи, зазначені у відзивах на скарги, та просила відмовити у задоволенні скарг. Додатково зазначила таке: 

(1) на момент подання представником стягувача виконавчих документів до Броварського ВДВС не було додано жодних відомостей/довідок щодо місця перебування майна боржників, а саме транспортних засобів та земельних ділянок. Зазначене суперечить положенням ст. 4, 10, 24, 48 Закону України «Про виконавче провадження»; 

(2) видані Вищим антикорупційним судом 24 квітня 2026 року у справі № 991/2384/25 виконавчі документи є наслідком здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42023112130000063 від 31 травня 2023 року, а тому їх виконання підлягає проведенню не органами державної виконавчої служби, а АРМА; 

(3) відомості про те, що майно, яке визнано необґрунтованими активами та підлягає стягненню в дохід держави, було визнано речовими доказами у кримінальному провадженні чи передано в управління АРМА, матеріали виконавчого провадження не містять. На уточнююче запитання суду повідомила, що їй про такі обставини не відомо; 

(4) стягувач мав звернутись зі зазначеними виконавчими листами до АРМА і з тих підстав, що даним видом стягнення займається цей орган, він володіє інформацією щодо вилучення зазначеного майна на стадії кримінального провадження, перебування його в розшуку, накладення арештів та інше. Якби стягувачем при пред`явленні виконавчого документа до виконання були надані такі відомості, то можливо були б підстави для відкриття виконавчого провадження; 

(5) представник стягувача при поданні виконавчих документів, які наявні в електронному виді у нього в особистому кабінеті ЄСІТС, заповнюючи в Автоматизованій системі виконавчих проваджень (АСВП) відповідні заяви/картки, зазначив «кримінальна конфіскація», тому виконання поданих виконавчих листів розглядалося з урахуванням норм Кримінального процесуального кодексу України. 

Начальник Броварського ВДВС Роєнко Р.В. підтримав позицію головного державного виконавця Броварського ВДВС Федяніної Ю.В. та додатково пояснив, що 

(1) у даному випадку представником стягувача при заповненні заяв у графі «категорія стягнення» було зазначено «кримінальна конфіскація», при цьому така категорія як «цивільна конфіскація» у формі заяви відсутня. У той же час, неправильне зазначення представником стягувача у заяві/картці графу «категорія стягнення» не може бути підставою для повернення виконавчого документа, оскільки такі відомості мають значення для належного складання статистичних даних, а отже можуть бути змінені; 

(2) враховуючи внесені представником стягувача до заяви/картки в АСВП відомості, для їх перевірки головним державним виконавцем були вчинені дії в межах Закону України «Про виконавче провадження» щодо пошуку в Єдиному державному реєстрі судових рішень судового рішення, на підставі якого були видані виконавчі листи. Віднайшовши судове рішення Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, головний державний виконавець встановив, що підставою для прийняття судом рішення, а в подальшому видача виконавчих листів, було кримінальне провадження № 42023112130000063 від 31 травня 2023 року;

(3) додатково повідомив, що за практикою роботи Броварського ВДВС в ході проведення процедури продажу майна можуть бути відсутні покупці, тобто майно залишається нереалізованим. За загальним правилом у таких випадках стягувачу пропонується залишити таке майно за собою. Але ж неможливо пропонувати таке майно стягувачу, яким є Спеціалізована антикорупційна прокуратура. 

Боржник ОСОБА_1 на звернення/питання суду не відповідала та перед початком розгляду скарг по суті самовільно залишила залу судових засідань.

Представник боржника ОСОБА_1 - адвокат Бондик В.А. висловився стосовно клопотання про залучення АРМА до розгляду скарг та повідомив суду, що він не буде брати участь у розгляді скарг як представник боржника, але залишиться в залі суду у статусі вільного слухача. Пояснень щодо суті скарг не надавав.

Про дату, час і місце розгляду скарги були належним чином повідомлені боржники ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , однак останні у судове засідання не прибули, тому, враховуючи положення ч. 2 ст. 450 ЦПК України, суд здійснив розгляд скарг за їх відсутності.

Заслухавши думку учасників провадження, дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 447 ЦПК України).

Згідно зі ст. 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» с торонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

За матеріалами справи № 991/2834/25 встановлено таке.

12 січня 2026 року рішенням Вищого антикорупційного суду у справі № 991/2834/25, яке залишене без змін постановою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 07 квітня 2026 року, задоволено позов Держави Україна в особі прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Жовницької А.В. до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави:

визнано необґрунтованими активи, а саме: земельну ділянку з кадастровим номером 3221280800:08:007:0616, площею 1,7259 га, за ціною 803 700 грн; доходи, отримані від необґрунтованого активу, а саме від реалізації виділених з земельної ділянки з кадастровим номером 3221280800:08:007:0616 земельних ділянок: 3221280800:08:007:0629, площею 0,1485 га, у розмірі 70 460 грн; 3221280800:08:007:0632, площею 0,1485 га, у розмірі 22 340 грн; земельні ділянки з кадастровим номером 3221280800:08:007:0617, площею 1,7259 га, за ціною 803 700 грн, з кадастровим номером 3221280800:08:007:0618, площею 1,7260 га, за ціною 562 700 грн, з кадастровим номером 3221280800:08:007:0622, площею 0,0749 га, за ціною 206 600 грн, з кадастровим номером 3221280800:08:007:0624, площею 0,0683 га, за ціною 187 000 грн, з кадастровим номером 3221280800:08:007:0625, площею 0,0498 га, за ціною 132 600 грн, з кадастровим номером 3221280800:08:006:0053, площею 0,1 га, за ціною 203 400 грн; доходи, отримані від необґрунтованого активу, а саме від реалізації виділених з земельної ділянки з кадастровим номером 3221280800:08:006:0053 земельних ділянок: 3221280800:08:006:0246, площею 0,04 га, у розмірі 84 238 грн; 3221280800:08:006:0417, площею 0,0180 га, у розмірі 5 205,42 грн; земельних ділянок з кадастровим номером 3221280800:08:007:0230, площею 0,12 га, за ціною 77 150 грн, з кадастровим номером 3221280800:08:007:0619, площею 0,0512 га, за ціною 29 620 грн, з кадастровим номером 3221280800:08:007:0621, площею 0,0933 га, за ціною 53 980 грн; транспортні засоби Volkswagen, ID 4, 2023 року випуску, VIN-код: НОМЕР_1 , вартістю 1 079 645 грн, Jaguar XF, 2015 року випуску, VIN-код: НОМЕР_2 , вартістю 720 000 грн; земельну ділянку з кадастровим номером 3221280800:11:005:0111, площею 0,1 га, за ціною 97 600 грн

та стягнуто в дохід держави: 

- земельну ділянку з кадастровим номером 3221280800:08:007:0617, реєстраційний номер 2232658632212; земельну ділянку з кадастровим номером 3221280800:08:007:0618, реєстраційний номер 2232645932212; земельну ділянку з кадастровим номером 3221280800:08:007:0631, реєстраційний номер 2379632132212; земельну ділянку з кадастровим номером 3221280800:08:006:0416, реєстраційний номер 2911451532212, право власності на які зареєстровано на ОСОБА_2 ;

транспортний засіб Volkswagen, ID 4, 2023 року випуску, VIN-код: НОМЕР_1 та земельну ділянку з кадастровим номером 221280800:08:007:0619, реєстраційний номер 2283357832212, право власності на які зареєстровано на ОСОБА_1 ;

транспортний засіб Jaguar XF, 2015 року випуску, VIN-код: НОМЕР_2 та земельні ділянки з кадастровими номерами: 3221280800:11:005:0111, реєстраційний номер 330346432212, 3221280800:08:007:0622, реєстраційний номер 2283284132212, та 3221280800:08:007:0625, реєстраційний номер НОМЕР_3 , право власності на які зареєстровано на ОСОБА_3 .

Також стягнуто в дохід держави з ОСОБА_2 доходи, отримані від реалізації виділених земельних ділянок з кадастровими номерами 3221280800:08:007:0629, 3221280800:08:007:0632, 3221280800:08:006:0246 та 3221280800:08:006:0417, у розмірі 182 243 грн та вартість відчужених необґрунтованих активів, а саме земельних ділянок з кадастровими номерами 3221280800:08:007:0624, 3221280800:08:007:0230 та 3221280800:08:007:0621, у розмірі 318 130 грн (т. 8 а.с. 75-105, т. 14 а.с. 42-65).

Відповідно до відомостей з автоматизованої системи документообігу суду комп`ютерної програми «Д-3» у зв`язку з набранням рішенням суду від 12 січня 2026 року законної сили 07 квітня 2026 року Вищим антикорупційним судом 24 квітня 2026 року у справі № 991/2834/25 видано в електронній формі, що передбачає їх подальше відображення в системі ЄСІТС електронного кабінету позивача, три виконавчі листи щодо стягнення в дохід держави активів з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . У цих виконавчих листах, серед іншого, зазначено місце проживання боржників за адресою: АДРЕСА_1 . Строк пред`явлення виконавчого документа до виконання зазначено до 08 липня 2026 року.

Встановлено, що 21 травня 2026 року представник стягувача - прокурор САП Жовницька А.В. направила виконавчі листи від 24 квітня 2026 року по справі № 991/2834/25 про стягнення в дохід держави активів з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до Броварського ВДВС для примусового виконання.

26 травня 2026 року головним державним виконавцем Броварського ВДВС Федяніною Ю.В. за кожним виконавчим листом винесені повідомлення № 51866/11, № 51868/11 та № 51853/11 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, які надійшли до САП 01 червня 2026 року (т. 8 а.с. 119-121, 199-201, т. 15 а.с. 15- 17).

Судом встановлено, що мотивувальні частини повідомлень № 51866/11, № 51868/11 та № 51853/11 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання тотожні за змістом, окрім посилання на вартість майна щодо певного виконавчого листа.

Так, повертаючи виконавчі документи стягувачу без прийняття до виконання, головний державний виконавець зазначила, що при перевірці відповідності виконавчого документа вимогам ст. 3, 4, 26 Закону України «Про виконавче провадження» встановлені такі відомості: у виконавчому документі зазначено: стягнути в дохід держави необґрунтовані активи, що не відноситься до підвідомчості Броварського ВДВС. Компетенція, щодо зазначеного виду стягнення повністю належить до: АРМА. Згідно ст. 4, 10, 24, 48 Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої 02 квітня 2012 року за № 489/20802, порушено «загальні умови та порядок здійснення виконавчого провадження (місце виконання рішення та Порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника)». Також, посилаючись ч. 2 ст. 24, ст. 5, 6 Закону України «Про виконавче провадження», ч. 4 ст. 292 ЦПК України, ст. 23 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», абз. 7 ч. 6 ст. 100 КПК України, зазначила, що виявлені порушення суперечать вимогам ст. 3, 4, 19, 26 Закону України «Про виконавче провадження», Інструкції з організації примусового виконання рішень, та передбачено, що виконавчий документ (оригінал) повертається без прийняття до виконання заявникові. За даним рішенням суду, а саме: виконавчими листами № 991/2834/25 від 24 квітня 2026 року, виданими Вищим антикорупційним судом, загальна сума вартості речових доказів складає 1 894 318,42 грн, 1 109 265,00 грн та 792 150,00 грн, відповідно щодо боржників ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що перевищує граничну суму у 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та суперечить вимогам ст. 100 КПК України. Зазначені виконавчі документи не підлягають виконанню органами Державної виконавчої служби України. Керуючись п. 9 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець повернув виконавчі документи без прийняття до виконання. Роз`яснено, що рішення виконавця може бути оскаржене у порядку та строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження». 

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Встановлено, що не погоджуючись із прийнятими 26 травня 2026 року головним державним виконавцем Броварського ВДВС Федяніною Ю.В. повідомленнями № 51866/11, № 51868/11 та № 51853/11 представник стягувача - прокурор САП Жовницька А.В. скористалася правом, передбаченим ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», та 04 червня 2026 року оскаржила рішення державного виконавця до начальника Броварського ВДВС Роєнка Р.В., якому безпосередньо підпорядкована головний державний виконавець Федяніна Ю.В.

За результатом розгляду скарг представника стягувача начальником Броварського ВДВС Роєнком Р.В. 15 червня 2026 року винесені постанови про результати перевірки законності виконавчого провадження № 8 (№ НОМЕР_7), № 9 (№ НОМЕР_8) та № 7 (№ НОМЕР_9), якими відмовлено у задоволені скарг стягувача, а дії головного державного виконавця Федяніної Ю.В. щодо винесення 26 травня 2026 року повідомлень без прийняття до виконання виконавчих листів, виданих Вищим антикорупційним судом 24 квітня 2026 року у справі № 991/2834/25, визнано такими, що вчинені з дотриманням вимог ст. 4, 5, 6 Закону України «Про виконавче провадження» (т. 8 а.с. 123-128, 193-198, т. 15 а.с. 9-14).

У мотивувальній частині оскаржуваних постанов начальник Броварського ВДВС Роєнко Р.В. навів ті ж мотиви, що і в повідомленнях від 26 травня 2026 року головного державного виконавця Федяніної Ю.В., додатково послався на норми ст. 3, 5, 6 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 18-1, 23 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» та дійшов висновку, що вартість майна, яке підлягає стягненню, перевищує 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, відтак стягнення в дохід держави вказаного майна та виконання рішення суду відноситься до повноважень АРМА. Зазначив, що інша інформація чи документи, які спростовували б вищенаведене, до заяви про відкриття не додано.

Постанови начальника Броварського ВДВС Роєнка Р.В. отримані САП 29 червня 2026 року, що підтверджується матеріалами справи (т. 8 а.с. 122-123, 192-193, т. 15 а.с. 8-9).

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Як встановлено вище виконавчі листи про стягнення в дохід держави активів з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 видані Вищим антикорупційним судом 24 квітня 2026 року у справі № 991/2834/25 на виконання рішення у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.

Тобто судове рішення постановлене в порядку цивільного судочинства відповідно до Глави 12 «Особливості позовного провадження у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави» Розділу ІІІ Цивільного процесуального кодексу України, у якій, зокрема визначено і правові наслідки визнання активів необґрунтованими (ст. 292 ЦПК України).

Так, відповідно до ч. 4 ст. 292 ЦПК України стягнення в дохід держави активів, визнаних судом необґрунтованими, або інших активів відповідача, які відповідають вартості необґрунтованих активів, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», крім випадків здійснення такого стягнення в порядку, встановленому Законом України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів».

Тобто, хоча положення Цивільного процесуального кодексу України визначають і загальний порядок виконання рішень суду (Розділ VI ЦПК України), разом з тим у випадку звернення до виконання рішень у справах про визнання необґрунтованими активів та стягнення їх в дохід держави слід керуватися спеціальною нормою ст. 292 ЦПК України.

Враховуючи мотиви оскаржуваних рішень державного виконавця та посадової особи органу державної виконавчої служби, суд вважає за необхідне визначити, чи були наявні правові підстави у стягувача для пред`явлення для виконання виконавчих листів від 24 квітня 2026 року у справі № 991/2834/25 АРМА.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» Національне агентство (АРМА) є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері виявлення та розшуку активів, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, та/або з управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави або які конфісковано у кримінальному провадженні чи стягнено за рішенням суду в дохід держави внаслідок визнання їх необґрунтованими.

Отже, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави АРМА забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері виявлення та розшуку активів, на які може бути накладено арешт, та/або з управління активами, на які накладено арешт, чи які стягнено за рішенням суду в дохід держави внаслідок визнання їх необґрунтованими.

Згідно із ч. 1 ст. 18-1 зазначеного закону Національне агентство (АРМА) здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у тому числі як захід забезпечення позову, лише щодо позову, пред`явленого в інтересах держави, із встановленням заборони розпоряджатися та користуватися такими активами, а також у позовному провадженні у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави із встановленням заборони користуватися такими активами, сума або вартість яких перевищує поріг, встановлений ч. 6 ст. 100 КПК України, та якщо це забезпечить можливість збереження їхньої економічної вартості.

Зазначена норма встановлює умови, за яких активи передаються в управління АРМА: (1) на такі активи накладено арешт із встановленням заборони користуватися такими активами, (2) у тому числі у позовному провадженні у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, (3) сума або вартість таких активів перевищує поріг, встановлений ч. 6 ст. 100 КПК України, (4) якщо таке управління забезпечить можливість збереження їхньої економічної вартості.

Так, за ч. 6 ст. 100 КПК України речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості, а речові докази, зазначені в абзаці першому цієї частини, такої самої вартості - для їх реалізації з урахуванням особливостей, визначених законом.

Колегія суддів звертає увагу, що у розумінні ч. 1 ст. 18-1 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» застосування ч. 6 ст. 100 КПК України покликане лише для визначення порогу суми або вартості активів, які за наявності інших умов, можуть бути передані в управління АРМА незалежно від того у кримінальному провадженні чи у позовному провадженні у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави такі активи передані в управління.

За ст. 23 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» Національне агентство (АРМА) забезпечує виконання судового рішення про конфіскацію, спеціальну конфіскацію активів, стягнення в дохід держави активів, що перебувають в його управлінні. Реалізація зазначених активів здійснюється відповідно до статті 21-6 цього Закону. Встановлені цим Законом правила управління активами, у тому числі щодо самостійного виконання Національним агентством судових рішень, поширюються на активи, які стягнуто в дохід держави в позовному провадженні у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, особливості якого визначені главою 12 розділу III Цивільного процесуального кодексу України.

Тобто, АРМА забезпечує виконання судових рішень у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, особливості якого визначені главою 12 розділу III Цивільного процесуального кодексу України, лише за умови, що АРМА здійснювало управління такими активами та на активи було накладено арешт із встановленням заборони користуватися.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.

За ч. 5 ст. 153 ЦПК України суд може прийняти рішення про накладення арешту на активи, які є предметом спору у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, чи на інші активи відповідача, які відповідають вартості оспорюваних активів, із забороною користування у виняткових випадках з метою забезпечення збереження таких активів та їх економічної вартості.

Активи, вартість яких дорівнює або перевищує 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року, які є предметом спору у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави і на які накладено арешт із забороною користування, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - судом Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення визначених законом заходів з управління ними. Суд зобов`язаний розглянути зазначене питання у судовому засіданні з повідомленням відповідача.

Колегія суддів звертає увагу, що норми ч. 5 ст. 153 ЦПК України узгоджуються з нормами ст. 18-1, 23 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів».

Колегія суддів наголошує, що питання про передачу активів в управління АРМА як спосіб забезпечення позову у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави вирішується виключно судом у судовому засіданні.

Натомість, за матеріалами справи № 991/2834/25 встановлено, що ухвалою Вищого антикорупційного суду від 03 квітня 2025 року задоволено заяву прокурора про забезпечення позову та накладено арешт на майно, яке за результатом розгляду позовної заяви рішенням Вищого антикорупційного суду від 12 січня 2026 року визнане необґрунтованими активами та стягнуто в дохід держави (т. 6 а.с. 125-131).

Про наявність такої ухвали зазначено також у рішенні Вищого антикорупційного суду від 12 січня 2026 року, на підставі якого видані виконавчі листи стосовно ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Колегія суддів звертає увагу, що судовим рішенням від 12 січня 2026 року, а також ухвалою суду від 03 квітня 2025 року, якою забезпечено позов у справі № 991/2834/25, арештовані активи в управління АРМА не передавалися і арешт був накладений без заборони користування (https://reyestr.court.gov.ua/Review/126474129, https://reyestr.court.gov.ua/Review/133522503).

З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що законні підстави для звернення до АРМА для примусового виконання виконавчих листів, виданих Вищим антикорупційним судом 24 квітня 2026 року у справі № 991/2834/25, відсутні.

У той же час відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

За ч. 3 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» у випадках, передбачених законом, рішення можуть виконуватися іншими органами.

У даному випадку, враховуючи норми ст. 292 ЦПК України та встановлені вище обставини, відсутні підстави вважати, що рішення суду у справі № 991/2834/25 про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави підлягає виконанню іншими органами державної влади аніж державною виконавчою службою у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна.

Як встановлено вище у виконавчих документах місцем проживання боржників ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зазначено адресу: АДРЕСА_1 , що віднесено до територіальної підвідомчості Броварського ВДВС, про що зазначила і головний державний виконавець Федяніна Ю.В. у відзиві на скарги.

Водночас підстави для повернення виконавчого документа стягувачу без виконання визначені у ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, зокрема якщо виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем (пункт 9).

Колегія суддів звертає увагу, що у винесених 26 травня 2026 року головним державним виконавцем повідомленнях № 51866/11, № 51868/11 та № 51853/11 єдиною підставою для повернення виконавчих документів стягувачу без прийняття до виконання зазначено лише п. 9 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», застосування якої, враховуючи встановлені судом вище висновки, не ґрунтується на нормах закону.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Згідно із ч. ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення, у тому числі шляхом винесення повідомлень.

Тобто прийняті головним державним виконавцем 26 травня 2026 року повідомлення є рішеннями останнього.

Колегія суддів вважає, що зазначення представником стягувача - прокурором САП Жовницькою А.В. у скаргах про оскарження дій головного державного виконавця, а не прийнятих ним рішень, жодним чином не перешкоджає розгляду скарг по суті.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що скарги стягувача є обґрунтованими, а висновки, до яких дійшла головний державний виконавець Броварського ВДВС Федяніна Ю.В. у прийнятих нею 26 травня 2026 року рішеннях, оформлених у виді повідомлень № 51866/11, № 51868/11 та № 51853/11, з якими погодився начальник Броварського ВДВС Роєнко Р.В. згідно з прийнятими ним 15 червня 2026 року постановами № 7, № 8 та № 9, не ґрунтуються на вимогах закону, а тому підлягають скасуванню.

Щодо визначення способу усунення порушення (поновлення порушеного права заявника) (ч. 2 ст. 451 ЦПК України).

Як встановлено вище, єдиною підставою для повернення виконавчих документів стягувачу без прийняття до виконання у рішення головного державного виконавця Броварського ВДВС Федяніної Ю.В. зазначено лише п. 9 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», застосування якої за результатом розгляду справи визнане незаконним. 

Колегія суддів вважає, що у судовому засіданні як головний державний виконавець Броварського ВДВС Федяніна Ю.В., так і начальник Броварського ВДВС Роєнко Р.В. навели додаткові доводи на підтвердження своєї позиції, яким слід надати оцінку для вирішення питання визначення способу поновлення порушеного права.

Доводи головного державного виконавця Броварського ВДВС Федяніної Ю.В. про те, що на момент подання представником стягувача виконавчих документів до Броварського ВДВС не було додано жодних відомостей/довідок щодо місця перебування майна боржників, а саме транспортних засобів та земельних ділянок, не ґрунтуються на вимогах закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону (виконавчих листів п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження»), зокрема за заявою прокурора у разі представництва інтересів держави в суді.

Згідно із ч. 4 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» під час пред`явлення виконавчого документа до виконання подаються:

1) у разі виконання рішення про конфіскацію майна у кримінальному провадженні - копії опису майна і відповідного судового рішення. У разі відсутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, що опис майна не проводився;

2) у разі виконання рішення про конфіскацію майна згідно з постановою суду - копія протоколу вилучення майна, що підлягає конфіскації, або довідка про відсутність такого майна.

Оскільки виконавчі листи, видані Вищим антикорупційним судом 24 квітня 2026 року у справі № 991/2834/25, не на виконання рішення про конфіскацію майна, то у стягувача не виникло обов`язку надавати жодних додаткових відомостей чи довідок щодо місця перебування майна боржників.

Натомість, відповідно до ч. 7 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження проводить перевірку наявності в електронних державних базах даних та реєстрах права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та звертає на нього стягнення у строки та порядку, передбачені цим Законом.

Окрім цього, відповідно до п. 3 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 за № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5): 

у разі пред`явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця за місцем проживання чи перебування боржника - фізичної особи, місцезнаходженням боржника - юридичної особи, адреса якого відрізняється від адреси, зазначеної у виконавчому документі, до заяви про примусове виконання рішення стягувач має додати документ / копію документа, який підтверджує, що місцезнаходженням боржника - юридичної особи або адресою проживання чи перебування боржника - фізичної особи є територія, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або територія виконавчого округу приватного виконавця;

у разі пред`явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця за місцезнаходженням майна боржника до заяви про примусове виконання рішення додається документ/копія документа, який підтверджує, що майно боржника (грошові кошти на рахунках в банках або інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей) знаходиться(яться) на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця.

Жоден із наведених випадків, визначених Інструкцією з організації примусового виконання рішень,не є релевантним до обставин, встановлених в ході розгляду скарг.

Тому, зазначення в оскаржуваних рішеннях начальника Броварського ВДВС Роєнка Р.В. про те, що « … Інша інформація чи документи, які б спростовували вищенаведене, до заяви про відкриття не надано», є безпідставним.

Посилання головного державного виконавця Броварського ВДВС Федяніної Ю.В. та начальника Броварського ВДВС Роєнка Р.В. на те, що оскільки, заповнюючи в АСВП заяву про відкриття виконавчого провадження прокурор зазначив у розділі «категорія стягнення» вид «кримінальна конфіскація», томувиконання поданих виконавчих листів розглядалося з урахуванням норм Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів оцінює критично, оскільки доказів на підтвердження цієї обставини Броварським ВДВС до суду не надано.

У судовому засіданні начальник Броварського ВДВС Роєнко Р.В. підтвердив, що допущені стягувачем помилки під час оформлення заяви в АСВП не можуть бути підставою для повернення виконавчого документабез виконання. Також стверджував, що у формі заяви про відкриття виконавчого провадження, яка подається засобами АСВП, взагалі відсутня така категорія як «цивільна конфіскація».

Колегія суддів враховує, що прокурор САП Лучків Ю.В. не заперечував, що виконавчі документи були отримані та пред`явлені до виконання в електронній формі.

Так, відповідно до п. 3 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 за № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 року за № 489/20802, при пред`явленні до виконання виконавчого документа, виданого у формі електронного документа, заява про примусове виконання рішення подається в електронній формі. На заяву про примусове виконання рішення в електронній формі накладається кваліфікований або удосконалений електронний підпис чи печатка. У заяві про примусове виконання виконавчого документа, виданого у формі електронного документа, зазначаються, зокрема категорія стягнення.

Судом встановлено, що наказом № 2432/5 від 05.08.2016 Міністерства юстиції України затверджено «Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження», яке зареєстроване в Міністерстві юстиції України 12 серпня 2016 році за № 1126/29256) (надалі - Положення про АСВП).

Відповідно до Розділу І. Загальні положення Положення про АСВП:

автоматизована система виконавчого провадження (далі - Система) - інформаційно-комунікаційна система, що забезпечує збирання, зберігання, облік, пошук, узагальнення, надання відомостей про виконавче провадження, формування Єдиного реєстру боржників та захист від несанкціонованого доступу;

відповідальна особа органу державної виконавчої служби - посадова особа органу державної виконавчої служби, на яку покладені обов`язки, зокрема з реєстрації вхідної та (або) вихідної кореспонденції, у тому числі виконавчих документів, у Системі та передачі їх державному виконавцю.

Реєстраторами Системи є, у тому числі відповідальні особи органу державної виконавчої служби та державні виконавці органів державної виконавчої служби, а також керівники органів державної виконавчої служби та їх заступники.

Користувачами системи є, зокрема сторони виконавчого провадження (стягувач та боржник ч. 1 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження»).

Система обліковує виконавчі документи за категорією стягнення (характером зобов`язання), суб`єктом стягувача та боржника, суб`єктом видачі виконавчого документа. У п. 8 Розділу І Положення про АСВП наведено вичерпний перелік варіантів зазначення категорії стягнення, серед яких, «звернення стягнення на майно, визначене виконавчим документом» та «документ, що не підпадає під згадані категорії».

Так, дійсно наведений у п. 8 Розділу І Положення про АСВП перелік категорій стягнення не містить варіантів «стягнення у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави» або «цивільна конфіскація».

Колегія суддів звертає увагу, що термін «цивільна конфіскація» не є нормативно визначеним, а п. 8 Розділу І Положення про АСВП містить варіанти заповнення графи «категорія стягнення» у випадку відсутності певної категорії.

Окрім цього, у п. 1, 7 Розділу ІІ. Реєстрація вхідної і вихідної кореспонденції Положення про АСВП зазначено, що вхідна кореспонденція, в тому числі виконавчі документи, приймається й опрацьовується відповідальною особою органу державної виконавчої служби (приватним виконавцем, помічником або відповідальною особою приватного виконавця) і реєструється у Системі в день її надходження, крім виконавчих документів, виданих у формі електронних документів, реєстрація яких здійснюється у Системі автоматично. 

Внесення змін, видалення реєстраційних даних вхідної та вихідної кореспонденції, у тому числі виконавчих документів, не допускаються, крім випадків виправлення технічних помилок, описок чи доповнення реєстраційних даних відомостями, отриманими під час проведення виконавчих дій, про що виноситься відповідна постанова.

Тобто, реєстрація надходження виконавчих документів, виданих у формі електронних документів, здійснюється у Системі автоматично, а Положення про АСВП передбачає внесення змін до реєстраційних даних вхідної кореспонденції.

У судовому засіданні начальник Броварського ВДВС Роєнко Р.В. зазначив, що отримавши виконавчі листи, видані Вищим антикорупційним судом 24 квітня 2026 року у справі № 991/2384/25, головний державний виконавець Броварського ВДВС Федяніна Ю.В. вчинила дії у межах Закону України «Про виконавче провадження» щодо пошуку в Єдиному державному реєстрі судових рішень судового рішення, на підставі якого були видані виконавчі листи.

Судом встановлено, що Вищим антикорупційним судом у виконавчих листах по справі № 991/2834/25 зазначено, серед іншого, що суд «12 січня 2026 року розглянув справу за позовом Держави Україна в особі прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Жовницької Аліни Валеріївни до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави», «суд вирішив» та «рішення набрало законної сили 07 квітня 2026 року».

Тобто, виконавчі листи були видані на підставі рішення Вищого антикорупційного суду від 12 січня 2026 року у справі № 991/2834/25 у цивільній справі.

Натомість, враховуючи пояснення головного державного виконавця Броварського ВДВС Федяніної Ю.В., зазначені у відзивах на скарги та у судовому засіданні, вона ознайомлювалась зі змістом постанови Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 07 квітня 2026 року у справі № 991/2384/25 за результатом апеляційного перегляду рішення від 12 січня 2026 року, та дійшла висновку, що видані Вищим антикорупційним судом 24 квітня 2026 року у справі № 991/2384/25 виконавчі документи є наслідком здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42023112130000063 від 31 травня 2023 року, а також, що майно, яке визнано необґрунтованими активами та підлягає стягненню в дохід держави, було визнано речовими доказами у цьому кримінальному провадженні чи передано в управління АРМА.

Судом встановлено, що цитати з тексту постанови Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 07 квітня 2026 року у справі № 991/2384/25, наведені у відзивах на скарги, містять тези доводів апеляційної скарги представника відповідача та прокурора з відзиву на апеляційну скаргу, тобто не є висновками суду апеляційної інстанції. 

Не залишається поза увагою суду і те, що відповідно ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 271 ЦПК України за заявою, зокрема державного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення. Однак як головний державний виконавець Броварського ВДВС Федяніна Ю.В., так і начальник Броварського ВДВС Роєнко Р.В. таким правом не скористалися та прийняли рішення, які не ґрунтуються на законі та матеріалах виконавчого провадження. 

У той же час припущення начальника Броварського ВДВС Роєнка Р.В. щодо можливих результатів примусової реалізації майна боржників не є обставиною, яка має враховуватись на стадії прийняття до виконання виконавчих документів.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно зі ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

З огляду на викладене, враховуючи норми ст. 292 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що поновити порушені права стягувача слід шляхом прийняття до виконання виконавчих листів, виданих Вищим антикорупційним судом 24 квітня 2026 року у справі № 991/2834/25, та відкриття на підставі них виконавчих проваджень в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Керуючись ст. 2, 260, 261, 268, 353-355, 447-453 ЦПК України, суд

постановив:

Задовольнити скарги.

Скасувати постанови начальника Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Роєнка Романа Володимировича від 15 червня 2026 року про результати перевірки законності виконавчого провадження № 7 (№ НОМЕР_9), № 8 (№ НОМЕР_7) та № 9 (№ НОМЕР_8).

Скасувати повідомлення головного державного виконавця Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Федяніної Юлії Віталіївни про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 26 травня 2026 року № 51853/11, № 51866/11 та № 51868/11.

Зобов`язати головного державного виконавця Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Федяніну Юлію Віталіївну поновити порушені права стягувача - Спеціалізованої антикорупційної прокуратури шляхом прийняття до виконання виконавчих листів, виданих Вищим антикорупційним судом 24 квітня 2026 року у справі № 991/2834/25 про стягнення в дохід держави необґрунтованих активів з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ), ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_6 ) та відкриття виконавчих проваджень в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Роз`яснити Броварському відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України обов`язок повідомити про виконання ухвали суд і стягувача не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення її повного тексту. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 19 серпня 2026 року.

Головуючий суддя Н. В. Мовчан 

Судді О. Я. Саландяк

К. О. Сікора