Справа № 991/9650/26

Провадження № 11-сс/991/524/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

підозрюваного ОСОБА_6 ,

третьої особи ОСОБА_5 ,

захисника/представника третьої особи ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29 липня 2026 року про відмову у арешті майна у кримінальному провадженні № 52023000000000583 від 17 листопада 2023 року,

УСТАНОВИЛА:

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ухвалою від 29.07.2026 залишив без задоволення клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) ОСОБА_9 про арешт майна у кримінальному провадженні № 52023000000000583 від 17.11.2023.

Прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) ОСОБА_8 подав до суду апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29.07.2026, постановити нову, якою задовольнити клопотання та накласти арешт (із забороною відчуження, розпорядження та користування) на майно, а саме вилучені 21.07.2026 за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , грошові кошти у загальній сумі 240 300 доларів США.

Зазначає, що ухвала (у відповідній частині) - незаконна, постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а висновки, викладені у її тексті, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.

Посилається на таке.

(1) Положення ч. 2 ст. 170 КПК України покладають на слідчого (детектива) та прокурора обов`язок вжиття необхідних заходів задля виявлення майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні. Оскільки ОСОБА_6 повідомлено про підозру за ч. 4 ст. 369 КК України, детектив прийняв рішення про звернення з клопотанням про арешт вилучених грошових коштів із метою забезпечення виконання конфіскації майна як виду покарання.

(2) Зважаючи на перебування у фактичному володінні ОСОБА_6 майна, характер інкримінованого кримінального правопорушення та можливість призначення додаткового покарання у виді конфіскації, майно підозрюваного підлягає арешту відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України.

(3) Існують підстави вважати, що частина з вказаних коштів могла бути підготована в якості неправомірної вигоди для ОСОБА_10 

(4) Завданням арешту є запобігання можливості вчинити дії, спрямовані на приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна.

У судове засідання прибули прокурор САП ОСОБА_5 , підозрюваний ОСОБА_6 , його захисник/представник третьої особи ОСОБА_11 - адвокат ОСОБА_7 , третя особа ОСОБА_5 , які просили здійснити апеляційний розгляд за наявного складу учасників. Захисник/представник ОСОБА_12 та третя особа ОСОБА_11 , будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового засідання, до суду не з`явилися, про поважні причини свого неприбуття не повідомили.

Неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття (ч. 4 ст. 405 КПК України). У зв`язку з чим, колегія суддів вважала за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявного складу учасників.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурора САП ОСОБА_5 , який підтримав апеляційну скаргу та просив задовольнити її, підозрюваного ОСОБА_6 , його захисника/представника третьої особи ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_7 , третьої особи ОСОБА_5 , які заперечили проти апеляційної скарги та просили відмовити в її задоволенні, дослідивши матеріали провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до таких висновків.

Суд апеляційної інстанції переглядає ухвалу слідчого судді в межах апеляційної скарги (ч. 1 ст. 404 КПК України).

Так, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку (ч. 1 ст. 170 КПК України).

Арешт на майно може бути накладено із метою забезпечення збереження речових доказів та конфіскації майна як виду покарання (п. 1, 3 ч. 2 ст. 170 КПК України).

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п. 3, 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб (ч. 2 ст. 173 КПК України).

Матеріалами провадження стверджується, що детективи НАБУ здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52023000000000583 від 17.11.2023 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України.

За версією слідства, 16.11.2023 ОСОБА_6 висловив пропозицію ОСОБА_13 , який обіймав посаду головного інспектора будівельного нагляду Другого відділу державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту державного архітектурно-будівельного контролю ДІАМ, надати йому неправомірну вигоду у розмірі 20 000 доларів США. Крім того, 22.11.2023, 19.06.2025 він висловив пропозицію ОСОБА_10 , яка обіймала посаду першого заступника Голови ДІАМ та відповідно до примітки до ст. 368 КК України є службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, надати їй неправомірну вигоду у розмірі 20 000 доларів США за видачу ДІАМ для ТОВ «КИЇВСЬКИЙ СКЛОТАРНИЙ ЗАВОД» сертифіката про прийняття в експлуатацію об`єкта будівництва: «Нове будівництво багатофункціонального житлового кварталу І по провулку Балтійському, 23 в Оболонському районі м. Києва (III черга будівництва)», без усунення порушень, які стали підставою для попередньої відмови у видачі такого сертифіката.

13.07.2026 слідчий суддя Вищого антикорупційного суду у справі № 991/9156/26, провадження № 1-кс/991/9170/26 надав дозвіл на проведення обшуку у квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 , що перебуває у власності та знаходиться у фактичному володінні ОСОБА_6 , із метою відшукання та вилучення: (1) документів у паперовому та електронному вигляді, чорнових записів, блокнотів, щоденників, нотаток, інших рукописних та друкованих носіїв та на яких зберігаються дані про обставини вищевказаного кримінального провадження; (2) магнітних, оптичних та електронних носіїв інформації, комп`ютерної техніки, ноутбуків, накопичувачів флеш-пам`яті, жорстких дисків, переносних носіїв інформації, засобів зв`язку (мобільні телефони, планшети тощо) та сім-карток (ідентифікаційні модулі абонента мобільного зв`язку), які перебувають у користуванні ОСОБА_6 та на яких зберігаються дані про обставини вищезгаданого кримінального провадження, а також відомості про спілкування щодо пропозиції та надання неправомірної вигоди з вирішення питання щодо отримання дозвільних документів і сертифікату готовності на об`єкт будівництва за адресою: м. Київ, пров. Балтійський, 23, інші відомості, що можуть мати значення для встановлення істини у кримінальному провадженні, були здобуті в результаті вчинення кримінального правопорушення.

21.07.2026 на підставі зазначеної ухвали детективи НАБУ провели обшук за місцем проживання ОСОБА_6 ( АДРЕСА_1 ), під час якого виявили та вилучили, зокрема: (1) ноутбук MacBook, model A1466, EMC 2925, серійний номер: C1MPKHZQG940; (2) мобільний телефон ОСОБА_6 - iPhone 16 Pro, номер моделі MYNK3QN/A, серійний номер: НОМЕР_1 , ІМЕІ: НОМЕР_2 ІМЕІ2 НОМЕР_3 ; (3) мобільний телефон ОСОБА_6 - iPhone 12 Pro Мах, номер моделі: MG9J3LL/A, серійний номер: НОМЕР_4 , ІМЕІ: НОМЕР_5 ІМЕІ2: НОМЕР_6 ; (4) мобільний телефон ОСОБА_5 (дружини ОСОБА_6 ) - iPhone 16 Pro, номер моделі: MYNK3SX/A, серійний номер: НОМЕР_7 , ІМЕІ НОМЕР_8 , ІМЕІ2: НОМЕР_9 .

У ході розгляду у слідчого судді детектив НАБУ фактично відмовився від підтримання клопотання в частині арешту зазначених пристроїв через відсутність потреби. У зв`язку з цим слідчий суддя не мав підстав для розгляду відповідних доводів клопотання.

Також під час обшуку були віднайдені та вилучені грошові кошти у валюті США в загальній сумі 240 300 доларів США, оскільки, на переконання органу досудового розслідування, серед зазначених коштів можуть знаходитися грошові кошти, які були предметом неправомірної вигоди, що мала бути надана ОСОБА_10 (станом на момент інкримінованих подій - перший заступник Голови ДІАМ), а також ці кошти можуть бути об`єктом імовірної конфіскації майна у разі ухвалення обвинувального вироку.

Речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 98 КПК України).

Відмовляючи у накладенні арешту на майно з підстави забезпечення збереження речових доказів, слідчий суддя зазначив, що відповідно до змісту повідомлення про підозру востаннє ОСОБА_6 висловив пропозицію ОСОБА_10 щодо надання їй неправомірної вигоди за вчинення нею дій в інтересах ТОВ «КИЇВСЬКИЙ СКЛОТАРНИЙ ЗАВОД» 19.06.2025, тобто понад рік тому. При цьому до матеріалів клопотання не долучено відомостей про будь-які контакти між ОСОБА_6 та ОСОБА_10 після цієї дати, а також даних, які б свідчили про вчинення ним після 19.06.2025 дій, спрямованих на реалізацію зазначеного умислу чи підготовку до передачі неправомірної вигоди.

Відтак, на думку слідчого судді, твердження про те, що частина вилучених у ОСОБА_6 грошових коштів (20 000 доларів США) може бути предметом неправомірної вигоди, яку він, за версією слідства, мав намір надати ОСОБА_10 , ґрунтується на припущеннях та не підтверджується жодними доказами. При цьому, оскільки вилучені грошові кошти не були попередньо ідентифіковані, відсутня можливість відокремити їх від іншої частини вилучених грошових коштів. Із огляду на це детектив не довів відповідності вилучених грошових коштів критеріям речових доказів, визначеним ст. 98 КПК України.

Наведені висновки слідчого судді є обґрунтованими, а доводи прокурора їх не спростовують. 

Тому к олегія суддів відхиляє покликання апеляційної скарги на те, що частина з вилучених грошових коштів могла бути підготована в якості неправомірної вигоди для ОСОБА_10 .

Як вбачається з оскаржуваного рішення, слідчий суддя прийшов до переконання, що обшук за місцем проживання ОСОБА_6 органом досудового розслідування здійснювався з метою відшукання та вилучення речей і документів, тобто здобуття доказів. У той же час, грошові кошти були вилучені із метою їхньої можливої конфіскації як виду покарання особи. Очевидно, що у цьому випадку, на думку слідчого судді, існує невідповідність мети проведення обшуку та мети вилучення коштів. Тому, оскільки вилучення грошових коштів не має під собою належного законного підґрунтя, відсутні підстави для арешту грошових коштів з метою забезпечення можливої конфіскації майна.

Однак, із вказаними висновками слідчого судді колегія суддів не може погодитися, враховуючи таке.

Обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб (ч. 1 ст. 234 КПК України).

При обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном (ч. 7 ст. 236 КПК України).

Таким чином, під час проведення обшуку слідчий, прокурор може вилучати й речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, однак мають значення для кримінального провадження. У цьому випадку відповідні речі та документи вважатимуться тимчасово вилученим майном.

Тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом (ч. 1 ст. 167 КПК України).

Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: (1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; (2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; (3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; (4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено (ч. 2 ст. 167 КПК України).

Тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду (ч. 2 ст. 168 КПК України).

Із огляду на зміст ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 13.07.2026, якою надано дозвіл на проведення обшуку у квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 , що перебуває у власності та знаходиться у фактичному володінні ОСОБА_6 , у органу досудового розслідування під час реалізації слідчої дії не було дозволу на відшукання та вилучення грошових коштів для конфіскації майна як виду покарання.

Натомість виявлені грошові кошти в розмірі 240 300 доларів США, вилучені, зокрема у зв`язку з тим, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України. Тому детектив обґрунтовано прийняв рішення про звернення з клопотанням про арешт вилучених грошових коштів із метою забезпечення виконання конфіскації майна як можливого виду покарання.

Зважаючи на наведене, вилучення грошових коштів під час проведення обшуку, навіть попри відсутність дозволу в ухвалі слідчого судді, повністю відповідало вимогам ст. 234, 236 КПК України, оскільки існували розумні підстави вважати, що вказані кошти мають важливе значення для кримінального провадження.

За таких обставин слушними є доводи апеляційної скарги прокурора у цій частині.

У випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна (ч. 5 ст. 170 КПК України).

Санкція кримінального правопорушення, визначеного ч. 4 ст. 369 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , передбачає додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Таким чином, у випадку встановлення винуватості, до нього буде застосоване додаткове покарання у виді конфіскації майна, яке полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого (ч. 1 ст. 59 КК України).

Як вбачається з протоколу обшуку від 21.07.2026, спірні грошові кошти були виявлені та вилучені за місцем проживання ОСОБА_6 . Під час проведення слідчої дії він пояснив, що 92 900 доларів США належать йому, 134 000 доларів США - його дружині ОСОБА_5 , а 13 000 доларів США - ОСОБА_14 , який проживає в Туреччині та залишив їх на зберігання.

Під час розгляду клопотання ОСОБА_6 та інші учасники навели іншу версію щодо належності вилучених коштів і розміру часток кожного із заявлених власників. Зокрема, про передачу ОСОБА_11 у грудні 2025 року 220 000 доларів США ОСОБА_6 на зберігання.

У суді апеляційної інстанції ОСОБА_6 пояснив, що 220 000 доларів США йому на зберігання передав ОСОБА_11 , 7 300 доларів США належать ОСОБА_5 , а 13 000 доларів США - ОСОБА_15 .

При цьому ОСОБА_6 не зазначив належних обґрунтувань із приводу того, яким саме чином порушено його права у випадку накладення арешту на вилучені під час обшуку грошові кошти, зважаючи на стверджувану їхню належність іншим особам.

Наведені пояснення містять суперечності та не узгоджуються з інформацією, отриманою від ОСОБА_6 безпосередньо під час проведення обшуку. Окрім цього, ні у слідчого судді, ні в суді апеляційної інстанції не було надано відповідних доказів, які б спростовували презумпцію належності майна особі, у володінні якої його було виявлено та вилучено.

Відтак, існують підстави вважати, що вилучені грошові кошти у загальній сумі 240 300 доларів США належать особі, у якої вони були вилучені.

Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, санкція якого передбачає покарання у виді конфіскації майна, на його майно (грошові кошти в загальній сумі 240 300 доларів США) слід накласти арешт задля забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «ILEANA RO?U v. ROMANIA» від 16.07.2026 заява № 74061/17 арешт спільного майна подружжя у кримінальному провадженні не завжди порушує право власності іншого з подружжя.

Разом із цим, у випадку належності зазначеного майна підозрюваному на праві спільної сумісної власності подружжя, слід роз`яснити, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (абз. 1 ч. 1 ст. 174 КПК України).

На думку колегії суддів, арешт майна саме шляхом заборони на відчуження, розпорядження та користування вказаним майном не порушує принципу розумності та співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження та свідчить про дотримання справедливого балансу між публічними та приватними інтересами. 

Також арешт спільного майна подружжя у кримінальному провадженні не завжди порушує право власності іншого з подружжя (рішення Європейського суду з прав людини у справі «ILEANA RO?U v. ROMANIA» від 16.07.2026 заява № 74061/17).

Натомість, у випадку незастосування відповідного заходу забезпечення кримінального провадження підозрюваний може вживати активних заходів задля приховування, перетворення, відчуження зазначеного майна, що виправдовує таке втручання у права та інтереси власника майна. Негативних наслідків від застосування відповідного заходу забезпечення кримінального провадження колегією суддів не встановлено.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, ухвалу слідчого судді скасувати із постановленням нової ухвали про часткове задоволення клопотання детектива та накладення арешту на грошові кошти в загальній сумі 240 300 доларів США із метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання.

Керуючись ст. 170, 171, 173, 309, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29 липня 2026 року скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_9 , погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_8 , про арешт майна задовольнити частково.

Накласти арешт із метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання на майно, а саме грошові кошти в загальній сумі 240 300 (двісті сорок тисяч триста) доларів США, вилучені під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом заборони на відчуження, розпорядження та користування вказаним майном.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:                     ОСОБА_1 

Судді:          ОСОБА_2 

ОСОБА_3