справа № 991/8282/26

провадження №11-сс/991/467/26

слідчий суддя:  ОСОБА_1 

доповідач: ОСОБА_2 

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року          місто Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_5 , 

захисника ОСОБА_6 , 

підозрюваного ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

прокурора ОСОБА_8 , 

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 - захисника підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою від 22.06.2026 р. у кримінальному провадженні № 42020160000000766 від 02.09.2020 р. відносно:

ОСОБА_7 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , 

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України, - 

в с т а н о в и л а:

06.07.2026 року на розгляд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла зазначена апеляційна скарга, яку цього ж дня передано судді-доповідачу. 

Враховуючи, що в апеляційній скарзі порушувалось питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, ухвалою судді-доповідача від 07.07.2026 р. його призначено до розгляду в судовому засіданні (т. 5 а.с. 33). 

За результатами розгляду 09.07.2026 року вказане клопотання колегією суддів задоволено та поновлено адвокату ОСОБА_6 строк на апеляційне оскарження вказаної ухвали.

1.Короткий зміст оскаржуваної ухвали та апеляційної скарги. 

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді частково задоволено клопотання детектива НАБУ ОСОБА_9 , погоджене з прокурором САП ОСОБА_8 , продовжено ОСОБА_7 , підозрюваному у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, та визначено заставу у розмірі 998 400 грн., з покладенням на підозрюваного у разі внесення застави обов`язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6  просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а суму застави визначити у розмірі 500 тис. грн., або ж застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на необґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри, оскільки усі докази, надані стороною обвинувачення, є копіями, а не оригіналами, а відтак є неналежними. Крім того, два докази сторони обвинувачення, зокрема - лист ДП «Чоразморшлях» від 23.01.2020 р. та лист ДП «Чоразморшлях» від 27.02.2020 р., не підписані підозрюваним, тому не підтверджують обґрунтованість його підозри. Також, стверджує про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, оскільки згідно медичних документів у ОСОБА_7 наявні невиліковні захворювання, на підставі яких його списано з військового обліку, що не просто зменшує заявлені детективом ризики, а робить невиконання підозрюваним процесуальних обов`язків неможливим. Крім того, заперечує існування ризику незаконного впливу на свідків та ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки стороною обвинувачення не надано жодних доказів на їх підтвердження. 

Також, стверджує, що за час перебування ОСОБА_7 в умовах ізоляції та фактичного неотримання ним необхідної медичної допомоги стан його здоров`я значно погіршився, втім, слідчий суддя в ухвалі суто формально зазначив, що застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу не зможе забезпечити належне виконання ним процесуальних обов`язків. 

Крім того, наголошує на непомірності застави, визначеної оскаржуваною ухвалою, оскільки найбільша сума, яку можуть сплатити за ОСОБА_7 , становить 500 тис. грн. 

2.Узагальнений виклад позицій учасників апеляційного провадження.

В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_6 підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити з підстав, викладених у скарзі. 

Прокурор ОСОБА_8 заперечив проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на її безпідставність. Зауважив, що ухвалою слідчого судді від 17.08.2026 р. ОСОБА_7 продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 15.10.2026 року, та визначено заставу у розмірі 500 тис. грн. Окремо наголосив, що наразі обвинувальний акт щодо ОСОБА_7 направлено до суду, де захист вправі заперечувати проти доказів сторони обвинувачення, які начебто не доводять вину ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих злочинів. Заперечив проти доводів захисту про неналежне лікування підозрюваного в умовах ізоляції, оскільки це питання не належить до компетенції слідчого судді та вирішується в іншому порядку, про що стороною обвинувачення неодноразово наголошувалось під час розгляду клопотань слідчим суддею. 

3.Встановлені слідчим суддею обставини та мотиви оскаржуваного рішення.

За змістом клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке було предметом розгляду слідчого судді, детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування, а прокурорами САП - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42020160000000766 від 02.09.2020 р., зокрема за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України. 

За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_7 , будучи в.о. начальника ДП «Чоразморшлях» та розуміючи, що підприємство готується до приватизації, про що вже були прийняті рішення Фонду державного майна України та Міністерства інфраструктури України, вирішив протиправно обернути на свою користь чуже майно, а саме - майновий комплекс Головної бази технічного обслуговування флоту, розташованої у смт. Олександрівка, м. Чорноморськ, Одеська обл., який є державною власністю і належить ДП «Чоразморшлях» на праві господарського відання. При цьому, знаючи про наявність виконавчого провадження про стягнення з ДП «Чоразморшлях» коштів на користь фізичних і юридичних осіб на загальну суму 37 737 221,10 грн., розуміючи, що відчуження майна, належного ДП «Чоразморшлях» на праві господарського відання, без погодження з органом управління та ФДМУ неможливе, розробив злочинний план, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом примусового його відчуження органами виконавчої служби на користь заздалегідь визначених осіб за заниженою вартістю. 

Розуміючи, що реалізувати злочинний план самостійно неможливо, ОСОБА_7 залучив до злочинної діяльності як виконавця ОСОБА_10 , як пособника ОСОБА_11 , яка раніше оцінювала майно ДП «Чоразморшлях», як співорганізатора ОСОБА_12 , який був зацікавлений у незаконному набутті державного майна за заниженою вартістю. Роль ОСОБА_12 полягала у забезпеченні фінансування злочину, створенні товариства з обмеженою відповідальністю, до статутного фонду якого буде передано нерухоме майно, придбане ОСОБА_10 на торгах, а саме ТОВ «Чорномор-Бризбуд». Роль ОСОБА_10 полягала у забезпеченні придбання на торгах майнового комплексу за заниженою вартістю шляхом спотворення результатів торгів, не допустивши перемоги у торгах непідконтрольного учасника, реєстрації майна на своє ім`я та його подальшій передачі до статутного капіталу товариства, створеного ОСОБА_12 ОСОБА_11 , будучи директором та оцінювачем ТОВ «Інвестиційно-Консалтингове Бюро «Тріада», видала неправдивий звіт про оцінку майна ДП «Чоразморшлях» із визначенням істотно заниженої вартості - 6 455 494,74 грн., для надання органу, що здійснює виконавче провадження. Натомість, згідно висновку судової оціночно-будівельної експертизи, ринкова вартість об`єкта становить 59 717 000 грн.

Таким чином, ОСОБА_7 , будучи в.о. начальника ДП «Чоразморшлях», діючи у співучасті з ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , організував заволодіння виробничим будинком з господарськими будівлями та спорудами ДП «Чоразморшлях», загальною площею 3026 кв.м, вартістю 59 717 000 грн., виконавши тим самим частину дій, що складають об`єктивну сторону злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. 

Крім того, ОСОБА_7 , знаючи, що заборгованість ДП «Чоразморшлях» у зведеному виконавчому провадженні становить понад 37 млн. грн., а перерахування коштів боржнику за наявності відкритих проваджень можливе лише після задоволення всіх вимог кредиторів, з метою розтрати чужого майна розробив злочинний план, який впроваджував поетапно.

Зокрема, він як в.о. начальника ДП «Чоразморшлях» відкрив банківський рахунок, забезпечив надходження до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) листа про повернення надмірно стягнутих коштів, що надійшли від незаконної реалізації майна ДП «Чоразморшлях», після чого забезпечив перерахування коштів на рахунки підконтрольного товариства - ТОВ «Байкорп» під виглядом сплати заборгованості «Amrut Dredging & Shipping Ltd» за управління суднами «Геническ» та «Херсонес». Водночас, компанія «Amrut Dredging & Shipping LTD» договір про надання представницьких послуг із ТОВ «Байкорп» не укладала та доручень на отримання ним коштів не уповноважувала. Відтак, ОСОБА_7 , зловживаючи своїм службовим становищем, незаконно і безоплатно розтратив кошти ДП «Чоразморшлях» в сумі 11 149 505,36 грн.

19.11.2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України.

Ухвалюючи рішення про продовження ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованих йому злочинів за обставин, викладених у клопотанні. 

Крім того, слідчий суддя дійшов висновку про існування ризиків, визначених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно вплинути на свідків у провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення. Відтак, вказані у клопотанні обставини вважав такими, що виправдовують подальше тримання ОСОБА_7 під вартою.

Разом з тим, розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу, слідчий суддя зменшив до 998 400 грн., врахувавши, що понад сім місяців підозрюваний перебуває під вартою та заставу у визначеному раніше розмірі 3 млн. грн. не вніс. На переконання слідчого судді, такий розмір застави наразі зможе забезпечити належну поведінку підозрюваного та запобігти встановленим ризикам кримінального провадження. У випадку внесення застави, на підозрюваного покладено обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

4. Мотиви суду.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи сторони захисту та пояснення прокурора, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.

4.1. Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність обґрунтованої підозри.

Відповідно до ч. 1 ст. 276 КПК України, повідомлення про підозру здійснюється за наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. 

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 277 КПК України, письмове повідомлення про підозру має містити, зокрема, такі відомості: зміст підозри, правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність. 

Проаналізувавши зміст повідомлення про підозру та матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку, що описана у повідомленні про підозру фабула кримінальних правопорушень у сукупності з наданими матеріалами досудового розслідування вказує на наявність вагомих доказів, які об`єктивно пов`язують ОСОБА_7 з інкримінованими кримінальними правопорушеннями, і такі докази є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування щодо нього та застосування заходів забезпечення провадження.

З такими висновками погоджується і колегія суддів, оскільки слідчим суддею повно та всебічно досліджено наявні в матеріалах клопотання докази та зроблено висновок, що у своїй сукупності вони свідчать про наявність підстав для повідомлення про підозру та її обґрунтованість, а у відповідному розділі оскаржуваної ухвали наведено перелік відповідних доказів та на достатньому рівні розкрито їх зміст (т. 5 а.с. 7-9). 

Більше того, у попередніх судових рішеннях у цій справі колегія суддів вже неодноразово надавала детальну оцінку цим обставинам. 

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги про неналежність доказів, долучених до клопотання про продовження строку запобіжного заходу на підтвердження обґрунтованості підозри, через відсутність їх оригіналів, колегія суддів наголошує, що п. 3 ч. 3 ст. 184 КПК України прямо передбачає надання саме копій документів та доказів, якими обґрунтовуються доводи клопотання. Оригінали матеріалів кримінального провадження залишаються у слідчого чи прокурора в матеріалах досудового розслідування. Відтак, надання копій документів на цій стадії провадження повністю відповідає процесуальному закону, тому доводи захисника в цій частині відхиляються.  

Що стосується доводів про непідтвердження обґрунтованості підозри документами, які не підписані підозрюваним, колегія суддів вкотре наголошує, що на стадії досудового розслідування суд не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності чи достовірності, а лише зобов`язаний на підставі оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення злочину є ймовірною та за встановлених обставин достатньою для подальшого розслідування з метою висунення обвинувачення або спростування підозри.

Наявні у матеріалах справи докази, на переконання колегії суддів, свідчать про обґрунтованість версії сторони обвинувачення щодо ймовірної причетності ОСОБА_7 до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень, натомість, питання про те, чи наявний у його діях їх склад, чи ні, має вирішити суд за результатами розгляду справи по суті.

4.2. Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність ризиків.

Слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі встановив наявність трьох ризиків, наведених у клопотанні, що передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. В той же час, сторона захисту не погоджується з існуванням жодного із них.

Колегія суддів звертає увагу, що доводи захисту про відсутність ризиків, визначених ст. 177 КПК України, перевірялись колегією суддів АП ВАКС під час розгляду апеляційних скарг на ухвалу слідчого судді від 20.11.2025 р. про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (справа № 991/12008/25) та на ухвалу слідчого судді від 13.01.2026 р. (справа № 991/265/26) про продовження йому строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. 

Надаючи оцінку наявності існування ризику переховування, слідчим суддею враховані, з чим погоджується і колегія суддів, відомості про майновий стан ОСОБА_7 , який є достатнім для тривалого переховування від органу досудового розслідування та суду. Крім того, під час повномасштабного вторгнення РФ в Україну він неодноразово їздив за кордон. При цьому, 23.11.2023 року у Республіці Молдова  ОСОБА_7 заснував компанію, що свідчить про наявність активів для існування за кордоном. При оцінці цього ризику колегія суддів також враховує, що суворість передбаченого покарання хоча і не може бути визначальним фактором, але все ж є суттєво підвищує його наявність. 

Оцінюючи ризик незаконного впливу на свідків, слідчий суддя врахував схильність підозрюваного до прихованого протиправного впливу, що підтверджується виявленим у його телефоні листуванням з абонентом « ОСОБА_13 » (ймовірно ОСОБА_10 ), яке стосується обговорення обставин досудового розслідування у даному провадженні. Крім того, допоки свідки не допитані судом при розгляді справи по суті, зберігається ризик впливу на них шляхом узгодження з ними позиції або зміни показань. 

Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення, слідчий суддя слушно взяв до уваги ймовірну причетність ОСОБА_7 до заниження вартості об`єктів нерухомого майна, що належать державі, спотворення результатів електронних торгів шляхом залучення підставних учасників, використання підроблених документів, тощо, у зв`язку з чим зробив висновок про його схильність до вчинення такого роду протиправних діянь, що не виключає можливості їх вчинення і в майбутньому.

Відтак, доводи апеляційної скарги в цій частині також відхиляються. 

4.3. Щодо неможливості застосування більш м`якого запобіжного заходу для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, ніж тримання під вартою.

За результатами розгляду клопотання слідчий суддя дійшов висновку, що на цьому етапі провадження застосування до ОСОБА_7 іншого, більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам провадження, та забезпечити належне виконання ним процесуальних обов`язків.

При оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи, ніж застава, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу обов`язково порушить покладені на нього процесуальні обов`язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена ч. 1 ст. 177 КПК України, однак вимагає встановлення, що він має реальну можливість допустити це в майбутньому.

На переконання колегії суддів, домашній арешт, на якому наполягає захисник, хоча і полягає у забороні підозрюваному залишати житло у певний період доби, проте в обставинах цього кримінального провадження не буде досить дієвим, оскільки лише обмежує пересування особи у певні часи доби. Крім того, дієвість та ефективність запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в умовах постійної загрози ракетних та інших обстрілів, пошкодження об`єктів критичної інфраструктури, систематичних збоїв у роботі мережі електропостачання, навіть за умови застосування електронних засобів контролю, об`єктивно знижується.

З огляду на сукупність зазначених обставин, колегія суддів вважає, що менш суворий запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не зможе запобігти встановленим ризикам. 

4.4. Щодо доводів апеляційної скарги стосовно розміру застави.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги щодо непомірності для підозрюваного визначеного розміру альтернативної застави, колегія суддів виходить з такого.

Положення КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують суд на наступні критерії, які слід врахувати під час визначення розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, зокрема матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; дані про особу підозрюваного; встановлені ризики, відповідно до ст. 177 КПК України; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням.

Як вбачається зі змісту клопотання, злочини, передбачені ч. 5 ст. 191 КК України, у вчиненні яких ОСОБА_7 повідомлено про підозру, є особливо тяжкими, та у відповідності до примітки ст. 45 КК України відносяться до корупційних.

Згідно з абз. 2 Угоди про створення групи держав по боротьбі з корупцією (GRECO) від 05.05.1998 р., корупція являє собою величезну загрозу правовим нормам, демократії, правам людини та ставить під загрозу стабільність демократичних інститутів. Випадки корупції, пов`язані з великими обсягами активів, які можуть складати значну частку ресурсів держави, ставлять під загрозу політичну стабільність і сталий розвиток цих держав. 

Ймовірне вчинення корупційних злочинів керівником державного підприємства не лише підриває довіру суспільства до держави, але й до спроможності державних службовців захищати національні інтереси через використання посади для власного збагачення. 

У даному випадку колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді щодо виключності випадку та констатує, що вказані кримінальні правопорушення могли бути вчинені за наведених у клопотанні обставин, у тому числі й ОСОБА_7 , завдяки його перебуванню на посаді в.о. начальника ДП «Чоразморшлях». 

При визначенні ОСОБА_7 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 998 400 грн. слідчий суддя врахував, що з моменту застосування до підозрюваного попереднього запобіжного заходу, визначеного ухвалою слідчого судді від 29.04.2026 р., у вигляді тримання під вартою з альтернативною заставою в розмірі 3 млн. грн., та до цього часу підозрюваний коштів не вніс. Більше того, він утримується під вартою наразі дев`ять місяців.

Оцінюючи розмір застави в контексті доводів апеляційної скарги про її непомірність, колегія суддів також враховує, що кримінальні правопорушення, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 , пов`язані із заволодінням майном державного підприємства вартістю 59 717 000 грн. та розтратою коштів цього підприємства у сумі 11 149 505,36 грн., а отже, заподіяні державі збитки є значними.

Керуючись своїм внутрішнім переконанням, що сформовано на підставі досліджених матеріалів провадження, з огляду на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні двох особливо тяжких злочинів, а також доведеність існування трьох ризиків, колегія суддів приходить до переконання, що визначена слідчим суддею застава у розмірі 998 400 грн., з урахуванням зменшення її на 2 млн. грн., з одного боку здатна утримати підозрюваного від порушення покладених на нього обов`язків, а з іншого, не перетворить обраний йому запобіжний захід на безальтернативне ув`язнення.

Наведене спростовує доводи захисту про неврахування слідчим суддею конкретних обставин даного провадження, особу підозрюваного та його майновий стан. 

Більше того, станом на дату постановлення цієї ухвали слідчий суддя ВАКС ухвалою від 17.08.2026 р. продовжив ОСОБА_7 строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 15.10.2026 року та визначив заставу у розмірі 500 тис. грн., на якому наразі і наполягає захисник в апеляційній скарзі. 

4.5. Щодо доводів апеляційної скарги стосовно стану здоров`я підозрюваного. 

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 стверджує, що слідчий суддя при продовженні строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не врахував стан здоров`я ОСОБА_7 .

Надаючи оцінку цим доводам, колегія суддів зазначає, що слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі у порядку ч. 6 ст. 206 КПК України звернув увагу адміністрації ДУ «Київський слідчий ізолятор» на наявність скарг ОСОБА_7 на стан здоров`я, що у разі підтвердження потребує надання медичної допомоги.

09.07.2026 року на адресу АП ВАКС надійшов лист за підписом в.о. начальника філії ДУ «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» в м. Києві та Київській області ОСОБА_14 , яким повідомляється, що на виконання ухвали слідчого судді ВАКС від 22.06.2026 р. ОСОБА_7 повторно обстежено та встановлено, що його стан здоров`я задовільний, він може брати участь у засіданнях на загальних підставах (т. 5 а.с. 59-61).

Відтак, доводи захисту про неможливість отримання підозрюваним необхідної медичної допомоги, зумовлену застосованим до нього запобіжним заходом, колегією суддів відхиляються.

При цьому колегія суддів зазначає, що процедурні питання отримання медичної допомоги підозрюваним врегульовані Порядком взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України № 239/5/104 від 10.02.2012 р., та не є предметом судового розгляду. Контроль за дотриманням Порядку та вжиття заходів у разі його порушення здійснюють Міністерство юстиції України та Міністерство охорони здоров`я України. 

5. Висновки суду. 

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити ухвалу без змін.

Враховуючи, що під час апеляційного розгляду не знайшли свого підтвердження доводи апеляційної скарги про необґрунтованість підозри, необхідність визначення іншого розміру застави, відсутність ризиків та необхідність застосування більш м`якого запобіжного заходу, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, у зв`язку з чим оскаржувана ухавала підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 369-372, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22.06.2026 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя                      ОСОБА_2 

судді  ОСОБА_3 

ОСОБА_4