Справа № 991/10190/26

Провадження 1-кс/991/10205/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД 

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 року         м.Київ 

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , скаржника ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 , на бездіяльність прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань згідно заяви про вчинення кримінального правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

До Вищого антикорупційного суду надійшла вказана скарга, у якій ОСОБА_3 просить: прийняти цю скаргу до розгляду та відкрити провадження за скаргою на бездіяльність уповноважених прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП); визнати, що відомості, викладені у заяві ОСОБА_3 від 31 липня 2026 року щодо можливих кримінальних правопорушень судді Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_4 та інших можливих причетних осіб, до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) у встановленому статтею 214 КПК України порядку не внесені; зобов`язати уповноваженого прокурора САП невідкладно внести до ЄРДР відомості, викладені у заяві від 31 липня 2026 року, у частині можливих кримінальних правопорушень судді ОСОБА_4 та інших можливих причетних осіб, у тому числі обставини можливої корупційної складової та співучасті; уразі, якщо САП вважає, що зазначені відомості підлягають розслідуванню в межах кримінального провадження № 42026000050000031, зобов`язати забезпечити їх належне внесення до ЄРДР та процесуальну перевірку в цьому провадженні, саме існування вказаного провадження не вважати виконанням статті 214 КПК України щодо відомостей про можливі дії судді без підтвердження їх фактичного внесення; зобов`язати уповноваженого прокурора після внесення відповідних відомостей надати заявнику витяг з ЄРДР або інший передбачений КПК документ, який підтверджує внесення до ЄРДР саме повідомлених 31 липня 2026 року відомостей щодо можливих дій судді; надіслати копію ухвали за результатами розгляду цієї скарги до його Електронного кабінету в ЄСІТС.

У судовому засіданні заявник ОСОБА_3 підтримав вимоги скарги та просив її задовольнити з викладених підстав.

До судового засідання від представника САП ОСОБА_5 надійшли письмові заперечення, в яких останній повідомив, що САП у межах компетенції розглядалась заява ОСОБА_3 від 31.07.2026 (реєстр. №19588-26 від 03.08.2026) щодо можливого вчинення кримінальних правопорушень суддею Солом`янського районного суду міста Києва. Під час вивчення наведених у заяві обставин у їх сукупності та взаємозв`язку не встановлено достатніх об`єктивних даних, які можуть свідчити про наявність ознак вчинення відповідними суб`єктами кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 364, 367, 371, 374, 382 КК України, у зв`язку з чим підстав для внесення відомостей до ЄРДР не вбачається. При цьому, наведеним ОСОБА_3 у заяві від 31.07.2026 обставинам (що аналогічні попередній його заяві від 06.07.2026) надавалась оцінка слідчим суддею Вищого антикорупційного суду та колегією суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у справі №991/9212/26 за його скаргою, у порядку ст. 303 КПК України, щодо неналежного на його думку розгляду заяви від 06.07.2026. Водночас 28.07.2026 САП, за заявою ОСОБА_3 , до ЄРДР внесено відомості за №42026000050000031 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, за фактом вимагання службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 та іншими службовими особами правоохоронних органів неправомірної вигоди, про що заявника повідомлено листами від 28.07.2026 вих №07/2-5359ВИХ-26 та від 29.07.2026 вих №07/2-5390ВИХ-26. Враховуючи викладене, просив розглянути скаргу без участі представника САП, врахувати викладене та відмовити у задоволенні скарги.

Положеннями ч. 3 ст. 306 КПК України встановлено, що розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов`язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого, дізнавача чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.

За наведеного, слідчий суддя визнав за можливе здійснювати розгляд скарги за відсутності уповноваженої особи, бездіяльність якої оскаржується, з урахуванням поданих заперечень.

Дослідивши матеріали скарги, заслухавши пояснення заявника, слідчий суддя дійшов таких висновків.

Встановлено, що ОСОБА_3 , в порядку ст. 214 КПК України, звернувся до САП із заявою від 31.07.2026 про можливе вчинення кримінальних правопорушень суддею Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_4 , для внесення відомостей до ЄРДР, збереження доказів та визначення належної підслідності.

Обґрунтовуючи вказані твердження, заявник зазначає, що він звертався як батько ОСОБА_6 у зв`язку із системною сукупністю дій і бездіяльності головуючого судді Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_4 , наслідком яких стало тривале утримання його сина під вартою за штучно створеною кримінальною справою за ч. 4 ст. 408 КК України, порушеною 10 лютого 2026 року, яка дотепер залишається без належної перевірки законності та фактичної обґрунтованості висунутого проти нього обвинувачення, без своєчасного розгляду клопотань про зміну запобіжного заходу та без ефективного апеляційного контролю.

За переконанням заявника наведені обставини не є лише незгодою зі змістом окремої ухвали. Йдеться про послідовну поведінку судді та пов`язані з нею організаційні дії або бездіяльність, які протягом тривалого часу забезпечують збереження тримання ОСОБА_6 під вартою, незважаючи на фундаментальні заперечення щодо самої юридичної можливості його обвинувачення за військові кримінальні правопорушення, тяжкий медичний стан, відсутність нових доведених процесуальних ризиків та неодноразові письмові звернення.

Заявник зазначає, що особливого значення набуває можливе здійснення цих дій в інтересах третіх осіб, щодо яких у поданих раніше заявах викладено конкретні обставини вимагання у ОСОБА_6 та членів його сім`ї значних сум грошей, погроз створити кримінальне переслідування у разі відмови та використання тримання під вартою як засобу тиску. Саме можливий зв`язок судових рішень і бездіяльності з інтересами таких третіх осіб, на думку заявника, потребує незалежної перевірки правоохоронними органами.

Зокрема, заявник вважає, що перевірки потребують можливі ознаки: зловживання владою або службовим становищем, у тому числі використання повноважень в інтересах третіх осіб та з метою надання їм неправомірної вигоди - стаття 364 КК України; одержання, прохання або прийняття пропозиції неправомірної вигоди, а також співучасті у відповідному кримінальному правопорушенні - стаття 368 та норми про співучасть КК України, якщо такі обставини будуть установлені; завідомо незаконного тримання під вартою - стаття 371 КК України, якщо буде встановлено усвідомлення суддею відсутності законних підстав і умисне збереження позбавлення свободи; грубого порушення права обвинуваченого на захист - стаття 374 КК України; службової недбалості - стаття 367 КК України щодо неналежного виконання обов`язків із забезпечення руху матеріалів та своєчасного судового розгляду; умисного невиконання судового рішення або обов`язкової вимоги суду - стаття 382 КК України, якщо буде встановлено наявність відповідного рішення чи вимоги та її свідоме невиконання.

Крім того, для встановлення об`єктивних обставин, заявник вважає за необхідне невідкладно забезпечити збереження та отримання: усіх версій клопотань ОСОБА_6 від 8 червня та 24 липня 2026 року, відомостей про їх реєстрацію, передачу судді, резолюції та рух у ЄСІТС; технічних записів і журналів судових засідань, зокрема засідання 17 червня 2026 року; ухвал судді ОСОБА_4 та матеріалів, на підставі яких вирішувалося питання про тримання під вартою; вимог, листів і повідомлень Київського апеляційного суду щодо витребування матеріалів, підтверджень їх одержання Солом`янським судом та даних про виконавців; журналів руху справи, реєстраційних карток, службових записок, супровідних листів, поштових і кур`єрських документів; електронного листування та службових комунікацій судді, помічника, секретаря і відповідальних працівників у частині, дозволеній законом; звернень заявника до голів Київського апеляційного та Солом`янського районного судів, доказів їх подання і відомостей про причини ненадання відповіді; медичних документів ОСОБА_6 , консультативного висновку від 22 липня 2026 року та відомостей про фактично надану медичну допомогу на гауптвахті; даних про можливі контакти та зв`язки між суддею, працівниками суду, представниками сторони обвинувачення і третіми особами, щодо яких заявлено про вимагання.

Враховуючи, що відомості за вказаною заявою до ЄРДР внесені не були, заявник звернувся до слідчого судді зі скаргою на бездіяльність, у порядку ч. 1 ст. 303 КПК України.

Статтею 303 КПК України передбачено, що на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.

Порядок внесення таких відомостей врегульований ч. 5 ст. 214 КПК України та розділом ІІ Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора №298 від 30 червня 2020 року.

Відповідно до вимог п. 1 Розділу ІІ зазначеного Положення, до Реєстру вносяться відомості, зокрема про: короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела, а також попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що узгоджується з вимогами п.п. 4-5 ч. 5 ст. 214 КПК України.

Як значив Верховний Суд у постанові від 30 вересня 2021 року в справі № 556/450/18, слідчий, прокурор після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР.

Таким чином, підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім`ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до ЄРДР.

Із наведених положень вбачається, що слідчий та прокурор хоча і не проводять до моменту внесення відомостей у ЄРДР перевірку обставин, викладених у заяві, однак аналізують її зміст, і саме ця інформація дає змогу визначити, чи містить заява достатньо відомостей про вчинення кримінального правопорушення.

Встановлений ст. 214 КПК України порядок початку досудового розслідування надає кожній особі право заявляти про вчинення кримінального правопорушення та очікувати, що за відповідними фактами буде розпочате розслідування, та в тій же мірі забезпечує можливість здійснювати досудове розслідування виключно за фактами вчинення кримінальних правопорушень, захищаючи тим самим інших осіб від необґрунтованого кримінального переслідування та процесуального примусу.

Слідчий суддя звертає увагу, що лише наявність у заяві про кримінальне правопорушення конкретних та об`єктивних відомостей, які свідчать про вірогідність вчинення кримінального правопорушення, створює у слідчого/прокурора обов`язок внести їх до ЄРДР. Саме по собі твердження заявника про існування кримінального правопорушення, за відсутності таких відомостей, не є достатньою підставою для ініціювання досудового розслідування.

Поряд з цим, із досліджених скарги та заяви від 31.07.2026 не вбачається наведення заявником достатніх об`єктивних даних та конкретних фактів, що можуть свідчити про наявність ознак зловживання владою або службовим становищем, у тому числі використання повноважень в інтересах третіх осіб та з метою надання їм неправомірної вигоди; одержання, прохання або прийняття пропозиції неправомірної вигоди; завідомо незаконного тримання під вартою; грубого порушення права обвинуваченого на захист; службової недбалості; умисного невиконання судового рішення або обов`язкової вимоги суду, як того вимагають диспозиції статей КК України, на які посилається в заяві ОСОБА_3 .

Викладені у заяві відомості зводяться лише до висунення домислів заявника та надання ним власної оцінки щодо можливого вчинення зазначеними службовими особами кримінальних правопорушень, передбачених ст. 364, ст. 368, ст. 371, ст. 374, ст. 367, ст. 382 КК України, без будь-якого посилання на діяння та обставини, які можна перевірити (підтвердити чи спростувати) в ході досудового розслідування та які були б достатні для попередньої кваліфікації реєстратором ЄРДР діяння саме як кримінального правопорушення. Зазначене позбавляє уповноважених осіб органу досудового розслідування провести необхідну попередню оцінку (аналіз) змісту заяви про вчинене кримінальне правопорушення на предмет наявності ознак складу саме кримінальних правопорушень.

За таких обставин, слідчий суддя дійшов висновку, що з інформації, яка міститься у заяві від 31.07.2026, не вбачається наявності обов`язкових ознак кримінальних правопорушень (зокрема об`єктивної сторони), а тому не викликає в слідчого/прокурора обов`язку вносити відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР та розпочинати досудове розслідування.

Варто зазначити, що внесення до ЄРДР неконкретних тверджень (у тому числі припущень) заявника про вчинення кримінального правопорушення за відсутності будь-яких об`єктивних відомостей про обставини його вчинення призвело б до: (1) розпорошення обмежених сил і засобів правоохоронної системи держави на перевірку значної кількості безпідставних та абстрактних повідомлень про кримінальні правопорушення, що в свою чергу (2) не дозволило б концентрувати зусилля на розслідуванні дійсно суспільно-небезпечних діянь, що неминуче знизило б ефективність захисту особи, суспільства та держави від цих кримінальних правопорушень, ускладнило б охорону прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, які зазнали шкоди від таких правопорушень; (3) порушення права та законних інтересів осіб, згаданих в таких повідомленнях; (4) використання інструментів статті 214 КПК України не для ініціювання початку досудового розслідування щодо конкретного кримінального правопорушення, а для спрямування сил і засобів правоохоронних органів загалом на всю діяльність визначеного заявником підприємства, установи чи організації або окремої людини з метою вже самостійного виявлення слідчим, дізнавачем, прокурором обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення (а це є вже іншим приводом для початку досудового розслідування за статтею 214 КПК України), а також (5) унеможливлення застосування механізму притягнення заявників до кримінальної відповідальності за завідомо неправдиві повідомлення про кримінальні правопорушення (стаття 383 КК України). Зазначене не відповідає завданням кримінального провадження, які визначені в статті 2 КПК України.

Вказані висновки грунтуються на позиції колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, викладеній в ухвалі від 20.08.2024 у справі № 991/6669/24.

Разом з тим, як повідомляє сам заявник, за його заявою відкрито кримінальне провадження щодо злочину в частині вимагання службовими особами неправомірної вигоди. Тобто, за даним фактом правоохоронним органом здійснено належне правове реагування у вигляді проведення досудового розслідування.

За наведеного, на переконання слідчого судді, бездіяльність уповноважених осіб САП, яка може бути оскаржена до слідчого судді в порядку, передбаченому ст. 303 КПК України, в даному випадку не встановлена.

З урахуванням викладеного, підстави для зобов`язання уповноважених осіб САП виконати вимоги ст. 214 КПК України та внести відповідні відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР згідно з заявою ОСОБА_3 від 31.07.2026 відсутні.

Керуючись ст. ст. 9, 214, 216, 303-307, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні скарги відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1