Справа № 991/2834/25

Провадження 4-с/991/1/26

О К Р Е М А У Х В А Л А

17 серпня 2026 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Мовчан Н.В., суддів Саландяк О.Я., Сікори К.О., за участю секретаря судового засідання Філіндаш Ю.В., представника стягувача - прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Лучківа Ю.В., представника боржника ОСОБА_1 - адвоката Бондика В.А., державного виконавця - Федяніної Ю.В., начальника відділу державної виконавчої служби - Роєнка Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань у приміщенні Вищого антикорупційного суду справу № 991/2834/25 за матеріалами об`єднаних скарг стягувача на рішення посадової особи та дії державного виконавця Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України,

установив:

Рішенням Вищого антикорупційного суду від 12 січня 2026 року у справі № 991/2834/25, яке залишене без змін постановою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 07 квітня 2026 року, задоволено позов Держави Україна в особі прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (надалі - САП) Жовницької А.В. до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави:

визнано необґрунтованими активи, а саме: земельну ділянку з кадастровим номером 3221280800:08:007:0616, площею 1,7259 га, за ціною 803 700 грн; доходи, отримані від необґрунтованого активу, а саме від реалізації виділених з земельної ділянки з кадастровим номером 3221280800:08:007:0616 земельних ділянок: 3221280800:08:007:0629, площею 0,1485 га, у розмірі 70 460 грн; 3221280800:08:007:0632, площею 0,1485 га, у розмірі 22 340 грн; земельні ділянки з кадастровим номером 3221280800:08:007:0617, площею 1,7259 га, за ціною 803 700 грн, з кадастровим номером 3221280800:08:007:0618, площею 1,7260 га, за ціною 562 700 грн, з кадастровим номером 3221280800:08:007:0622, площею 0,0749 га, за ціною 206 600 грн, з кадастровим номером 3221280800:08:007:0624, площею 0,0683 га, за ціною 187 000 грн, з кадастровим номером 3221280800:08:007:0625, площею 0,0498 га, за ціною 132 600 грн, з кадастровим номером 3221280800:08:006:0053, площею 0,1 га, за ціною 203 400 грн; доходи, отримані від необґрунтованого активу, а саме від реалізації виділених з земельної ділянки з кадастровим номером 3221280800:08:006:0053 земельних ділянок: 3221280800:08:006:0246, площею 0,04 га, у розмірі 84 238 грн; 3221280800:08:006:0417, площею 0,0180 га, у розмірі 5 205,42 грн; земельних ділянок з кадастровим номером 3221280800:08:007:0230, площею 0,12 га, за ціною 77 150 грн, з кадастровим номером 3221280800:08:007:0619, площею 0,0512 га, за ціною 29 620 грн, з кадастровим номером 3221280800:08:007:0621, площею 0,0933 га, за ціною 53 980 грн; транспортні засоби Volkswagen, ID 4, 2023 року випуску, VIN-код: НОМЕР_1 , вартістю 1 079 645 грн, Jaguar XF, 2015 року випуску, VIN-код: НОМЕР_2 , вартістю 720 000 грн; земельну ділянку з кадастровим номером 3221280800:11:005:0111, площею 0,1 га, за ціною 97 600 грн

та стягнуто в дохід держави: 

- земельну ділянку з кадастровим номером 3221280800:08:007:0617, реєстраційний номер 2232658632212; земельну ділянку з кадастровим номером 3221280800:08:007:0618, реєстраційний номер 2232645932212; земельну ділянку з кадастровим номером 3221280800:08:007:0631, реєстраційний номер 2379632132212; земельну ділянку з кадастровим номером 3221280800:08:006:0416, реєстраційний номер 2911451532212, право власності на які зареєстровано на ОСОБА_3 ;

транспортний засіб Volkswagen, ID 4, 2023 року випуску, VIN-код: НОМЕР_1 та земельну ділянку з кадастровим номером 221280800:08:007:0619, реєстраційний номер 2283357832212, право власності на які зареєстровано на ОСОБА_1 ;

транспортний засіб Jaguar XF, 2015 року випуску, VIN-код: НОМЕР_2 та земельні ділянки з кадастровими номерами: 3221280800:11:005:0111, реєстраційний номер 330346432212, 3221280800:08:007:0622, реєстраційний номер 2283284132212, та 3221280800:08:007:0625, реєстраційний номер НОМЕР_3 , право власності на які зареєстровано на ОСОБА_4 ;

а також з ОСОБА_3 доходи, отримані від реалізації виділених земельних ділянок з кадастровими номерами 3221280800:08:007:0629, 3221280800:08:007:0632, 3221280800:08:006:0246 та 3221280800:08:006:0417, у розмірі 182 243 грн та вартість відчужених необґрунтованих активів, а саме земельних ділянок з кадастровими номерами 3221280800:08:007:0624, 3221280800:08:007:0230 та 3221280800:08:007:0621, у розмірі 318 130 грн.

Тобто судове рішення ухвалене в порядку цивільного судочинства.

На виконання цього рішення суду Вищим антикорупційним судом 24 квітня 2026 року у справі № 991/2834/25 видано три виконавчі листи щодо стягнення в дохід держави активів з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . У цих виконавчих листах, серед іншого, зазначено місце проживання боржників за адресою: АДРЕСА_1 . Строк пред`явлення виконавчого документа до виконання зазначено до 08 липня 2026 року.

21 травня 2026 року представник стягувача - прокурор САП Жовницька А.В. направила виконавчі листи від 24 квітня 2026 року по справі № 991/2834/25 про стягнення в дохід держави активів з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 до Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (надалі - Броварський ВДВС) для примусового виконання.

26 травня 2026 року головний державний виконавець Броварського ВДВС Федяніна Ю.В. винесла повідомлення № 51853/11, № 51866/11, № 51868/11, якими повернула виконавчі документи стягувачу без прийняття до виконання, посилаючись на те, що виконання рішення про стягнення необґрунтованих активів в дохід держави належить до компетенції Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (надалі - АРМА), а також на те, що вартість активів за кожним з виконавчих документів перевищує 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що регулюється ст. 100 КПК України. 

04 червня 2026 року представник стягувача - прокурор САП Жовницька А.В. скористалася правом, передбаченим ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», та оскаржила рішення державного виконавця - повідомлення № 51866/11, № 51868/11 та № 51853/11 до начальника Броварського ВДВС Роєнка Р.В., якому безпосередньо підпорядкована головний державний виконавець Федяніна Ю.В.

За результатом розгляду скарг представника стягувача начальником Броварського ВДВС Роєнком Р.В. 15 червня 2026 року винесені постанови про результати перевірки законності виконавчого провадження № 8 (№ 81078358), № 9 (№ 81078359) та № 7 (№ 81078393), якими відмовлено у задоволені скарг стягувача, а дії головного державного виконавця Федяніної Ю.В. щодо винесення 26 травня 2026 року повідомлень без прийняття до виконання виконавчих листів, виданих Вищим антикорупційним судом 24 квітня 2026 року у справі № 991/2834/25, визнано такими, що вчинені з дотриманням вимог ст. 4, 5, 6 Закону України «Про виконавче провадження».

9 липня 2026 року прокурор САП Жовницька А.В. оскаржила до суду зазначені вище рішення державного виконавця та посадової особи Броварського ВДВС.

За результатом розгляду скарг стягувача Вищим антикорупційним судом постановлено ухвалу від 11 серпня 2026 року, якою: 

скасовано постанови начальника Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Роєнка Р.В. від 15 червня 2026 року про результати перевірки законності виконавчого провадження № 7 (№ 81078393), № 8 (№ 81078358) та № 9 (№ 81078359);

скасовано повідомлення головного державного виконавця Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Федяніної Ю.В. про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 26 травня 2026 року № 51853/11, № 51866/11 та № 51868/11;

зобов`язано головного державного виконавця Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Федяніну Ю.В. поновити порушені права стягувача - Спеціалізованої антикорупційної прокуратури шляхом прийняття до виконання виконавчих листів, виданих Вищим антикорупційним судом 24 квітня 2026 року у справі № 991/2834/25 про стягнення в дохід держави необґрунтованих активів з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 ), ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ), ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_6 ) та відкриття виконавчих проваджень в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 1 ст. 262 ЦПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу. 

Верховний Суд у постанові від 12 квітня 2018 року у справі № 761/32388/13-ц зазначив, що при вирішенні питання про постановлення окремої ухвали суд має виходити з того, що мають бути виявлені порушення закону. Вирішення питання щодо постановлення окремої ухвали є дискреційними повноваженнями суду і є його правом, а не обов`язком.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц виснувала, що постановлення окремої ухвали є процесуальною дією суду, вчинення якої не залежить від наявності клопотань учасників справи. Суд постановляє окрему ухвалу лише тоді, якщо встановить порушення певним органом чи іншою особою вимог законодавства або недоліки у їхній діяльності під час вирішення спору.

Тобто, постановлення окремої ухвали є процесуальним засобом судового впливу на виявлені під час судового розгляду грубі порушення законності, а також причини та умови, що цьому сприяли.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За ч. 2 ст. 7 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад, які наведені в ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження», серед яких: верховенство права, законність, справедливість, неупередженість та об`єктивн ість, забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно із ч. 1, 2, 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний, зокрема здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, у тому числі:

з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну;

звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення .

На переконання колегії суддів, у судовому засіданні 11 серпня 2026 року встановлені обставини, які свідчать про недоліки в діяльності Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (надалі - Броварський ВДВС) та порушення законодавства головним державним виконавцем Броварського ВДВС Федяніною Ю.В. і начальником Броварського ВДВС Роєнком Р.В., що стало підставою для постановлення окремої ухвали.

Так, задовольняючи скарги прокурора САП Жовницької А.В., Вищий антикорупційний суд встановив, що висновки, до яких дійшла головний державний виконавець Броварського ВДВС Федяніна Ю.В. у прийнятих нею 26 травня 2026 року рішеннях, оформлених у виді повідомлень № 51866/11, № 51868/11 та № 51853/11, з якими погодився начальник Броварського ВДВС Роєнко Р.В. згідно з прийнятими ним 15 червня 2026 року постановами № 7, № 8 та № 9 про те, що виконавчі листи, видані Вищим антикорупційним судом 24 квітня 2026 року у справі № 991/2834/25, не підлягають виконанню органами державної виконавчої служби, не ґрунтуються на вимогах закону та матеріалах виконавчого провадження.

Колегія суддів звертає увагу, що з системного аналізу норм Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року за № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29 вересня 2016 року № 2832/5) слідує, що рішення державного виконавця та посадових осіб державної виконавчої служби мають бути вмотивованими, тобто містити зазначення мотивів, з яких прийняте відповідне рішення (зроблені певні висновки), і посилання на норму закону, на підставі якого винесено рішення.

Натомість, мотивувальні частини як рішень головного державного виконавця Броварського ВДВС Федяніної Ю.В., оформлених у виді повідомлень № 51866/11, № 51868/11 та № 51853/11 від 26 травня 2026 року, так і постанов начальника Броварського ВДВС Роєнка Р.В. від 15 червня 2026 року за № 7, № 8 та № 9, містять лише норми Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» та обрахування загальної суми активів, які підлягають стягненню за певним виконавчим документом.

Так, дійшовши висновку про те, що виконання рішення про стягнення необґрунтованих активів в дохід держави належить до компетенції АРМА, а також про те, що вартість активів за кожним з виконавчих документів перевищує 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що регулюється ст. 100 КПК України, державний виконавець в оскаржуваних рішеннях не послалась на рішення суду щодо передачі АРМА в управління майна, стосовно якого видані виконавчі листи, або рішення суду про стягнення цього майна в межах кримінального провадження. Відсутність таких документів у матеріалах виконавчого провадження підтвердила головний державний виконавець Броварського ВДВС Федяніна Ю.В. у судовому засіданні.

У той же час у судовому засіданні державний виконавець та посадова особа Броварського ВДВС не заперечували, що враховуючи норми ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» та адресу місця проживання боржників: АДРЕСА_1 , виконавче провадження щодо примусового виконання рішення Вищого антикорупційного суду від 12 січня 2026 року у справі № 991/2834/25 підвідомче Броварському ВДВС.

Тобто за наявності очевидних законних підстав для прийняття до виконання виконавчих листів, виданих Вищим антикорупційним судом 24 квітня 2026 року у справі № 991/2834/25, враховуючи єдину зазначену підставу для повернення виконавчих документів - п. 9 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», головний державний виконавець застосувала норми Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» та ст. 100 КПК України, які є абсолютно нерелевантними до обставин виконавчого провадження.

Однак з такими висновками державного виконавця погодився начальник Броварського ВДВС Роєнко Р.В., який відповідно до ч. 3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» наділений повноваженнями при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом, таких дій не здійснив.

Такі висновки виконавця та посадової особи виконавчої служби прийняті з очевидними порушеннями законодавства, які мають характер несумлінного та безвідповідального ставлення до посадових обов`язків. 

Зокрема, колегія суддів звертає увагу, що, враховуючи норми ч. 3 ст. 153 ЦПК України та ст. 18- 1 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», АРМА здійснює управління активами у позовному провадженні у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави виключно на підставі рішення суду за умови накладення арешту із встановленням заборони користуватися такими активами та, якщо сума або вартість таких активів перевищує поріг, встановлений ч. 6 ст. 100 КПК України.

І лише наявність в управлінні АРМА активів, які стягнуті на підставі рішення суду у позовному провадженні у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, наділяє АРМА повноваженнями на примусове виконання такого судового рішення, як один з етапів такого управління (ст. 23 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів»).

Отже, головний державний виконавець Броварського ВДВС Федяніна Ю.В., визначивши вартість активів, які підлягали стягненню відповідно до виконавчих листів від 24 квітня 2026 року у справі № 991/2834/25, при вирішенні питання про відкриття провадження за ними, мала б вчинити дії щодо з`ясування чи перебувають активи в управлінні АРМА, зокрема ознайомитись з відповідними судовими рішеннями в Єдиному державному реєстрі судових рішень або скористатися правом на отримання безпосередньо від АРМА необхідних для проведення виконавчих дій пояснень, довідок та іншої інформації, в тому числі конфіденційної (п. 3 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»). 

Не залишилось поза увагою суду, що у відзиві на скарги стягувача та у вільних поясненнях суду головний державний виконавець Броварського ВДВС Федяніна Ю.В. навела додаткові обставини, які, на її переконання, унеможливлюють прийняття виконавчих листів на виконання Броварською ВДВС та можливість їх виконання саме АРМА. Така позиція була підтримана в судовому засіданні і начальником Броварського ВДВС Роєнком Р.В., який додатково зазначив, що стягнення необґрунтованих активів в дохід держави, тобто «цивільна конфіскація», є новою категорією стягнень, по якій відсутня відповідна практика.

Такі доводи державного виконавця ґрунтуються на обставинах, зазначених в постанові Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 07 квітня 2026 року, зокрема в коротких викладах доводів апеляційної скарги та у відзиві на апеляційну скаргу, тобто в описовій частині рішення суду. Водночас виконавчі листи видані Вищим антикорупційним судом 24 квітня 2026 року у справі № 991/2834/25 на виконання рішення Вищого антикорупційного суду від 12 січня 2026 року, а не постанови Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 07 квітня 2026 року. Тому виглядає нелогічним ознайомлення головним державним виконавцем Броварського ВДВС Федяніною Ю.В. лише з рішенням суду апеляційної інстанції, та не врахування висновків у рішенні суду першої інстанції, у мотивувальній частині якого, зокрема наявне посилання на застосовані заходи забезпечення позову.

Також є незрозумілим, чому головний державний виконавець Броварського ВДВС Федяніна Ю.В. та начальник Броварського ВДВС Роєнко Р.В. не скористалися, зокрема правом на звернення до суду з клопотанням про роз`яснення судового рішення чи з заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, що призвело до вчинення ними дій та прийняття рішень не у спосіб та не в порядку, які встановлені законодавством.

Встановлені обставини, на переконання суду, свідчать, що головний державний виконавець Броварського ВДВС Федяніна Ю.В. не дотрималась вимог ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» щодо обов 'язку вживати передбачені цим Законом заходи щодо примусового виконання рішень.

Однак начальник Броварського ВДВС Роєнко Р.В. за результатами перевірки законності виконавчих проваджень належним чином не надав оцінку обставинам, на які посилалася представник стягувача - прокурор САП Жовницька А.В. у скаргах на дії державного виконавця, оскільки постанови від 15 червня 2026 року за № 8 (№ 81078358), № 9 (№ 81078359) та № 7 (№ 81078393) не містять мотивів неврахування доводів стягувача, зокрема про те, що повноваження АРМА щодо виконання судових рішень поширюються виключно на активи, що перебувають в управлінні АРМА. Натомість постанови начальника Броварського ВДВС Роєнка Р.В. містять безпідставний висновок про те, що « ... вартість вказаного майна перевищує суму 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, відтак стягнення в дохід держави вказаного майна та виконання рішення суду відноситься до повноважень АРМА». 

Попри норми ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», за якою саме виконавцю надане право з метою захисту інтересів стягувача під час здійснення виконавчого провадження одержувати безоплатно необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, начальник Броварського ВДВС Роєнко Р.В. у постановах від 15 червня 2026 року зазначив: «Інша інформація чи документи, які спростовували б вищевикладене до заяви про відкриття не додано». 

У той же час у повідомленнях № 51853/11, № 51866/11, № 51868/11 головного державного виконавця Броварського ВДВС Федяніної Ю.В. відсутні будь-які посилання на те, що підставою для повернення виконавчих документів без прийняття до виконання стало також ненадання стягувачем певних відомостей чи документів.

Тобто начальник Броварського ВДВС Роєнко Р.В. самоусунувся від вчинення дій щодо належного здійснення контролю за рішеннями, діями державного виконавця у спосіб та в порядку, які встановлені Законом України «Про виконавче провадження», допустив умисну або внаслідок недбалості бездіяльність при перевірці законності виконавчих проваджень за скаргою стягувача та фактично переклав на стягувача обов`язок доведення наявності підстав для пред`явлення виконавчого документа саме до Броварського ВДВС, а не до АРМА.

Посилання начальника Броварського ВДВС Роєнка Р.В. на відсутність практики виконання судових рішень, ухвалених в порядку цивільного судочинства про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, колегія суддів оцінює критично, оскільки виконання судових рішень є обов`язковим і не перебуває в залежності від наявності чи відсутності відповідної практики (ст. 129-1 Конституції України). Окрім цього, стягнення майна в дохід держави аж ніяк не є новим видом примусового стягнення, а в чому полягає кардинальна різниця, що ускладнює виконання виконавчою службою саме судових рішень, ухвалених в порядку цивільного судочинства про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, пояснень не надано.

На переконання колегії суддів, встановлені в судовому засіданні обставини свідчать про упередженість та необ`єктивність головного державного виконавця Броварського ВДВС Федяніної Ю.В. та начальника Броварського ВДВС Роєнка Р.В. 

Причини допущених порушень підлягають з`ясуванню та встановленню під час виконання цієї окремої ухвали. 

Згідно з ч. 3 ст. 262 ЦПК України суд може постановити окрему ухвалу щодо державного виконавця, іншої посадової особи органу державної виконавчої служби та направити її, зокрема органам, до повноважень яких належить притягнення таких осіб до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до ст. 6, 12 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» систему органів примусового виконання рішень становлять: 1) Міністерство юстиції України; 2) органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

Контроль за діяльністю державних виконавців та інших працівників органів державної виконавчої служби здійснюють органи примусового виконання рішень, визначені у статті 6 цього Закону, в порядку, встановленому Міністерством юстиції України.

З огляду на викладене, враховуючи норми Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» та ч. 3 ст. 262 ЦПК України суд вважає за необхідне направити зазначену ухвалу до Міністерства юстиції України для вирішення питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності головного державного виконавця Броварського ВДВС Федяніної Ю.В. та начальника Броварського ВДВС Роєнка Р.В.

Керуючись ст. 2, 42, 214-216, 260-262, 268, 353-355, 447-453 ЦПК України, суд

постановив:

Направити ухвалу до Міністерства юстиції України для вирішення питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності:

головного державного виконавця Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Федяніної Юлії Віталіївни 

та начальника Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Роєнка Романа Володимировича.

Про вжиті заходи повідомити Вищий антикорупційний суд протягом одного місяця з дня отримання ухвали.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. 

Повне судове рішення складено 24 серпня 2026 року.

Головуючий суддя Н. В. Мовчан

Судді О. Я. Саландяк

К. О. Сікора