Справа № 991/10704/26

Провадження № 2-з/991/27/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А 

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року м. Київ 

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Олійник О.В., суддів Саландяк О.Я., Широкої К.Ю.,

з участю:

секретаря судового засідання Вінцковської О.І.,

розглянувши у судовому засіданні заяву прокурора п`ятого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Польщикова Ігоря Валерійовича про забезпечення позову, подану одночасно з позовною заявою Держави в його особі до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави,

УСТАНОВИВ:

21.08.2026 до Вищого антикорупційного суду надійшов позов Держави в особі прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Польщикова І.В. (далі - позивач, прокурор) до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (далі - відповідачі). Провадження у цивільній справі за вказаним позовом відкрите ухвалою суду від 25.08.2026.

Одночасно з пред`явленням позову позивач подав суду заяву про забезпечення зазначеного позову, у якій просив: розглядати заяву про забезпечення позову без повідомлення відповідачів у справі; накласти арешт на актив, що є предметом спору, та належить ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) - транспортний засіб (автомобіль) марки та моделі Toyota Land Cruiser 200, 2019 року випуску, VIN-код НОМЕР_2 , із забороною відчужувати його та переміщати через митний кордон України.

Заява про забезпечення позову обґрунтована посиланням на те, що ОСОБА_1 обіймає посаду начальника 41 державної пожежно-рятувальної частини 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Харківській області. ОСОБА_1 опосередковано та прямо набув у 2024 році два активи на загальну суму 3 223 117 грн (автомобіль та грошові кошти в сумі 196 117 грн). Щодо цих активів є підстави вважати, що вони є необґрунтованими, оскільки суб`єкт декларування може опосередковано та прямо вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними, а різниця між законними доходами суб`єкта декларування та вартістю таких активів - 6 202 171,51 грн - перевищує встановлену ч. 2 ст. 290 ЦПК України мінімальну межу (1 505 250 грн) та не перевищує межі, встановленої ст. 368 КК України (9 841 000 грн станом на 2024 рік) .

Посилаючись на ст. 149, п. 1-1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позивач просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на актив (автомобіль), який є предметом спору із забороною вчиняти певні дії щодо нього.

Зазначив, що стосовно автомобіля ОСОБА_1 може опосередковано через свою матір - відповідача ОСОБА_2 вчиняти щодо нього дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядженнями ним. Наразі відповідач ОСОБА_1 достовірно знає, що Державне бюро розслідувань проводить перевірку підстав набуття і користування спірним транспортним засобом, оскільки він особисто надав відповідні пояснення. Також ТУ ДБР у м. Полтаві та прокурор САП робили відповідні запити за місцем роботи відповідача. У щорічній декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2024 рік, ОСОБА_1 , всупереч вимог Закону України «Про запобігання корупції», не зазначив, що користувався у 2024 році спірною автівкою, що свідчить про його бажання приховати факт придбання та користування цим активом. У зв`язку з цим позивач вважає, що є високим ризик, що ОСОБА_1 через свою матір ОСОБА_2 спробує відчужити або надати у заставу спірний актив, щоб уникнути його стягнення в дохід держави у випадку задоволення позову прокурора. ОСОБА_2 як власниця спірної Тойоти не має обмежень щодо виїзду за кордон, має діючий паспорт громадянина України для виїзду за кордон, тому може вивезти його за межі України з метою уникнення майбутнього стягнення в дохід держави. Вважає, що у випадку не забезпечення цього позову шляхом накладення арешту на один з активів, що є предметом позову, існує ризик того, що відповідачі вчинять дії, що утруднять чи унеможливлять виконання рішення суду у випадку задоволення позову прокурора. Накладення арешту на спірний актив без заборони користування ним, на думку прокурора, суттєво не вплине на майнові права відповідачів, оскільки вони матимуть можливість використовувати це майно протягом дії заходів забезпечення позову. Ба більше, другі з подружжя обох відповідачів мають у власності транспортні засоби, а у відповідача ОСОБА_1 є у власності інший автомобіль.

У зв`язку з наведеним прокурор просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на автомобіль із додатковим обмеженням щодо його переміщення. 

Розгляд заяви

Згідно з ч. 5 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на активи, які є предметом спору у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, чи на інші активи відповідача, які відповідають вартості оспорюваних активів, розглядається судом не пізніше трьох днів з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням сторін. Суд може прийняти рішення про розгляд такої заяви без повідомлення відповідача у разі, якщо позивач у заяві наведе у достатньому обсязі дані про те, що внаслідок такого повідомлення ефективність заходу забезпечення позову може бути поставлена під загрозу.

Прокурор Польщиков І.В. просив розглядати заяву про забезпечення позову без повідомлення відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посилаючись на те, що повідомлення цих осіб про розгляд заяви поставить під загрозу ефективність заходу забезпечення позову. Так, вказав, що відповідачі в короткий строк можуть відчужити рухоме майно на користь інших осіб. Зазначив, що ОСОБА_1 достеменно відомо про те, що ДБР проводило щодо нього відповідну перевірку, та може здогадуватися про те, що матеріали перевірки спрямовані до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури для вирішення питання про подачу відповідного позову, оскільки прокурор направляв відповідний запит за місцем його роботи. Відповідач ОСОБА_1 упродовж тривалого часу є особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і тому добре обізнаний з вимогами антикорупційного законодавства, а отже передбачає наслідки визнання активів необґрунтованими. ОСОБА_1 набув один із активів через пов`язану особу, вчиняв заходи щодо надання вигляду законності набуття у власність майна, тобто знає способи і методи того, як ефективно та швидко приховувати активи. 

Зважаючи на наведені обставини суд прийняв рішення про розгляд заяви без повідомлення відповідачів з метою запобігти істотному ускладненню чи неможливості виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Прокурор Польщиков І.В. у судове засідання не з`явився, однак надіслав суду заяву, у якій просив розглянути заяву про забезпечення позову без його участі, зазначивши, що підтримує заяву і просить задовольнити її в повному обсязі.

Мотиви, з яких суд дійшов висновків, і закон, яким керувався суд

Відповідно до ч. 4 ст. 23 ЦПК України Вищий антикорупційний суд розглядає справи про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.

Позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави подається та представництво держави у суді здійснюється прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (ч. 1 ст. 290 ЦПК України).

Заява про забезпечення позову подається одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом, що передбачено п. 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України.

Отже, заява про забезпечення позову, що подається одночасно з пред`явленням позову, надійшла від належного суб`єкта та підлягає розгляду Вищим антикорупційним судом.

Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити заходи забезпечення позову, що допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20).

Забезпечення позову є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах збереження умов для реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (Постанова Верховного Суду України від 25.05.2016 у справі № 6- 605цс16).

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави. Також позов забезпечується забороною вчиняти певні дії (п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України).

Звертаючись із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на активи, які є предметом спору у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, представник позивача повинен навести в достатньому обсязі дані, які дають змогу вважати активи необґрунтованими (ч. 3 ст. 151 ЦПК України).

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Такий висновок узгоджується із п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006, правовими позиціями, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17.

У заяві про забезпечення позову (з посиланням на деталізацію в позовній заяві та на додані до позовної заяви документи) позивач вказує на обставини, які, на його переконання, свідчать про те, що:

1) ОСОБА_1 набув 26.07.2024 спірний транспортний засіб Toyota Land Cruiser 200, 2019 р.в. (VIN-код НОМЕР_2 ) опосередковано через свою матір ОСОБА_2 . У договорі купівлі-продажу його вартість вказана 560 000 грн (приблизно 13 590 дол. США), однак мінімальна ринкова вартість спірного активу станом на 26.07.2024 складає 3 027 000 грн. Також прокурор зазначив про фактичні обставини, які, на його думку, демонструють, що після придбання автомобілю ОСОБА_1 має зв`язок зі спірним активом та може опосередковано через свою матір вчиняти щодо нього дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядженнями ним;

2) ОСОБА_1 безпосередньо набув необґрунтований актив - готівкові кошти в сумі 196 117 грн як збільшений залишок готівкових заощаджень станом на 31.12.2024, у порівнянні із заощадженнями станом на 31.12.2023. 

У заяві про забезпечення позову позивач, з посиланням на додані до позовної заяви документи, розрахунки щодо активів та фінансового стану відповідачів, копії документів з інформацією про законні доходи та витрати, навів розрахунки доходів подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , за 2024 рік, з урахуванням задекларованих грошових активів станом на 31.12.2023, відомостей про доходи дружини та про їхні витрати за вказаний період. Відповідно до наведених розрахунків результат віднімання витрат (без урахування в них вартості спірних активів) від доходів становить від`ємне значення, тобто сума документально підтверджених витрат і збільшення сум заощаджень за цей період перевищували законні доходи подружжя: 967 149,74 грн (заощадження на початок перевірки) + 974 756,17 грн (доходів за рік) - 3 853 056,42 грн безповоротних безготівкових витрат подружжя та витрати на придбання квартири - 997 904 грн невикористані заощадження станом на кінець перевірки = - 2 909 054,51 грн.

У зв`язку з такими відомостями прокурор стверджує, що ОСОБА_1 як особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, на час набуття автомобілю мінімальною ринковою вартістю 3 027 000 грн та збільшення грошових заощаджень на 196 117 грн станом на 31.12.2024, не мав для цього достатніх законних доходів.

Копії документів, на які посилається прокурор та які додані до позовної заяви, містять відомості про ті обставини, які зазначив прокурор у заяві про забезпечення позову, а саме: про займані посади ОСОБА_1 , у тому числі посади начальника державних пожежно-рятувальних частин в період 21.01.2022-05.02.2026, що підтверджують його належність до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (як особа начальницького складу служби цивільного захисту відповідно до пп. «д» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції»); про набуття транспортного засобу та грошових коштів; про родинні та сімейні зв`язки ОСОБА_1 із ОСОБА_3 , ОСОБА_2 ; про доходи та витрати подружжя Різників. 

Різниця між вартістю активів і законними доходами ОСОБА_1  та його дружини за 2024 рік становить ( 3 027 000 грн + 196 117 грн) - (- 2 909 054,51 грн) = 6 132 171,51 гривень. Зазначена різниця в сумі 6 132 171,51 грн перевищує мінімальну межу виміру - 750 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів» - 1 505 250 грн, та не перевищує межу, встановлену ст. 368?5 КК України (у редакції Закону № 263-IX від 31.10.2019, що діяла до 17.07.2025) - 9 841 000 грн станом на 2024 рік. 

Такі відомості можуть вказувати на те, що відповідний актив, придбаний на ім`я  ОСОБА_2 ,та набуті ОСОБА_1 грошові кошти, які є предметом позову, відповідають ознакам активів, щодо яких може бути пред`явлений позов держави Україна в особі прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури до ОСОБА_1 та  ОСОБА_2 про визнання цих активів необґрунтованими та стягнення їх у дохід держави. 

При цьому суд цілком свідомий того, що питання обґрунтованості позовних вимог вирішуватиметься за результатами розгляду поданого позову відповідно до ст. 291 ЦПК України.

Правові наслідки визнання активів необґрунтованими визначені у ст. 292 ЦПК України. Згідно з частинами 1-3 цієї статті активи, визнані судом необґрунтованими, стягуються в дохід держави. Якщо суд визнає необґрунтованими частину активів, у дохід держави стягується частина активів відповідача, яка визнана необґрунтованою, а у разі неможливості виділення такої частини - її вартість. У разі неможливості звернення стягнення на активи, визнані необґрунтованими, на відповідача покладається обов`язок сплатити вартість таких активів або стягнення звертається на інші активи відповідача, які відповідають вартості необґрунтованих активів.

Наведене вище вказує на наявність спору між сторонами, а також зв`язок між обраним позивачем заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, оскільки в разі задоволення позову необґрунтовані активи стягуються в дохід держави.

Зважаючи на те, що  ОСОБА_2 як титульний власник активу, які є предметом спору, має правомочність розпоряджатись ним (зокрема відчужити шляхом продажу, міни, дарування тощо), а також те, що ОСОБА_1 достовірно знає, що Державне бюро розслідувань проводить перевірку підстав набуття і користування спірним транспортним засобом, оскільки він особисто надав відповідні пояснення, а також ТУ ДБР у м. Полтаві та прокурор САП робили відповідні запити за місцем його роботи. За таких умов суд розумно припускає, що відповідач  ОСОБА_1 опосередковано - через свою матір ОСОБА_2 під час судового провадження може вжити заходи для відчуження третім особам транспортного засобу.

За наведених обставин суд переконаний, що відсутність арешту (який означає заборону розпорядження майном до ухвалення рішення щодо позовних вимог прокурора) на об`єкт рухомого майна - автомобіль, що є предметом спору, може унеможливити виконання рішення суду про визнання активів необґрунтованими та стягнення їх у дохід держави, у випадку задоволення позову.

У заяві прокурор просив також забезпечити позов шляхом заборони вчиняти певні дії - заборонити переміщати транспортний засіб (автомобіль), що є предметом спору, через митний кордон України. У наданих суду документах є інформація про те, що ОСОБА_2 має дійсний паспорт громадянина України для виїзду за кордон, виданий 03.01.2019 та дійсний до 03.01.2029. Тобто ОСОБА_2 , не маючи обмежень для виїзду за межі України, будучи титульним власником, може вивезти автомобіль за межі України. У зв`язку з цим суд вважає, що відсутність обмеження щодо вивезення автомобіля за межі України може істотно ускладнити виконання рішення суду в частині стягнення цього майна в дохід держави, у випадку задоволення позову прокурора.

Отже, наданими суду відомостями підтверджуються: існування спору між особами, які є сторонами в цивільній справі; зв`язок між обраним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог (транспортним засобом); існування ризиків неможливості та істотного ускладнення виконання рішення суду в разі задоволення заявлених позовних вимог держави Україна в особі прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури в частині цього активу. У зв`язку з цим суд дійшов висновку про задоволення заяви позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказаний у заяві актив відповідача ОСОБА_2 та заборони на вивезення (переміщення) транспортного засобу за межі території України.

Такі заходи забезпечення позову здатні досягнути мети, задля якої вони застосовуються, і попередити виникнення ситуації, коли рішення суду, у разі задоволення позову, неможливо буде виконати або його виконання буде істотно ускладненим.

Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона на відчуження об`єкта майна - це перешкода у вільному розпорядженні майном (постанова Верховного Суду від 19.02.2021 у справі № 643/12369/19). Суд зауважує, що арешт майна не є перешкодою для реалізації права користування таким майном власником чи іншими визначеними ним особами, у той час як заборона на користування майном є окремим видом забезпечення позову, передбаченим п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, який у даному випадку не розглядається.

Оскільки правомочність розпорядження включає в себе можливість власника визначати фактичну та юридичну долю речі шляхом знищення, видозмінення, відчуження або передачі її в тимчасове володіння іншим особам тощо, накладення арешту на майно включає в себе заборону його відчужувати.

Згідно з ч. 1 ст. 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). У цьому випадку суд не вбачає підстав для зустрічного забезпечення, оскільки особа, за якою майно зареєстроване на праві власності та яка має статус відповідача, не обмежується у праві володіння й користування майном та, як наслідок, відсутні підстави вважати, що власнику чи іншій особі будуть завдані збитки, пов`язані із забезпеченням позову.

За наведених обставин заява прокурора про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 149, 150-153, 260, 261, 290-292, 353-355 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву позивача про забезпечення позову задовольнити.

Накласти арешт на актив, що є предметом спору, та право власності на який зареєстроване за ОСОБА_2 , а саме транспортний засіб (автомобіль) марки та моделі Toyota Land Cruiser 200, 2019 року випуску, VIN-код НОМЕР_2 , та заборонити вивезення (переміщення) цього транспортного засобу за межі території України.

Примірник цієї ухвали надіслати прокурору Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_4 - для відома і виконання, відповідачам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - для відома.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. 

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Строк пред`явлення ухвали до виконання - три місяці з наступного дня після її постановлення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного протягом п`ятнадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Оскарження ухвали не перешкоджає розгляду справи.

Роз`яснити, що згідно зі ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Стягувачем на підставі цієї ухвали є Держава Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (код ЄДРПОУ 45252419, вул. Ісаакяна, 17, м. Київ, 01135), а боржниками:

ОСОБА_1  ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 );

ОСОБА_2  ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ).

Повна ухвала складена 25.08.2026.

Головуючий суддя         О.В. Олійник

Судді           О.Я. Саландяк 

К.Ю. Широка