Справа № 991/10403/26

Провадження 1-кс/991/10418/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД 

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року         м.Київ 

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_6 про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого  ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 42020160000000766 від 02.09.2020, 

ВСТАНОВИВ:

До Вищого антикорупційного суду (далі - ВАКС) надійшло зазначене клопотання, у якому детектив Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) ОСОБА_6 , за погодженням із прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) ОСОБА_7 , просив продовжити підозрюваному ОСОБА_4 строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на шістдесят днів із можливістю внесення застави у розмірі 998 400 грн та покладенням на нього обов`язків: не відлучатися із м. Одеса без дозволу слідчого (детектива), прокурора або суду; не відвідувати прикордонну смугу та контрольований прикордонний район; повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорти громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_1 від 19.02.2025, НОМЕР_7 від 19.02.2025, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд до України, а також перетин адміністративної межі з тимчасово окупованими територіями України; утримуватися від спілкування безпосередньо та опосередковано із підозрюваними ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні; утримуватися від спілкування безпосередньо та опосередковано з ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , діючими та колишніми службовими особами і працівниками державного підприємства «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів», відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса); носити електронний засіб контролю.

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та просив його задовольнити, посилаючись на те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42020160000000766 від 02.09.2020 завершено, а обвинувальний акт стосовно ОСОБА_4 направлено до суду. Оскільки підготовче судове засідання, яке призначено на 11.09.2026, ще не проведено, строк тримання під вартою обвинуваченого закінчується, а заявлені раніше ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшилися та продовжують існувати, виникла необхідність у продовженні строку дії вказаного запобіжного заходу. 

На підтвердження факту скерування обвинувального акту до суду прокурором надано витяг з ЄРДР, сформований станом на день розгляду клопотання - 17.08.2026, згідно з яким обвинувальний акт стосовно ОСОБА_4 направлено до суду 13.08.2026.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник у судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання прокурора. В обґрунтування своєї позиції вказали, що оголошена підозра є необґрунтованою, а ризики, передбачені ст. 177 КПК України, відсутні та не доведені. Захист наголосив, що ОСОБА_4 тривалий час (протягом 9 місяців) тримається під вартою, має незадовільний стан здоров`я та страждає на низку хронічних невиліковних захворювань, які потребують постійного лікування. Зважаючи на відсутність коштів для внесення визначеного розміру застави, сторона захисту просила застосувати більш м`який запобіжний захід або зменшити розмір застави до мінімально можливого, зазначивши, що максимально спроможна сума для збору становить 500 000 гривень.

Слідчий суддя констатує, що оскільки в судовому засіданні підтверджено факт скерування обвинувального акту до суду та призначення підготовчого судового засідання, ОСОБА_4 на даній стадії процесу набув процесуального статусу обвинуваченого.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 176 КПК України, після завершення досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання клопотання про застосування, зміну або скасування запобіжних заходів розглядає слідчий суддя. 

З огляду на викладене, вирішення питання щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 належить до повноважень слідчого судді.

Дослідивши клопотання, надані сторонами матеріали, заслухавши думку учасників, висловлену у судовому засіданні, слідчий суддя дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України, слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

В силу приписів ст. 131 КПК України, з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких віднесені, зокрема, і запобіжні заходи.

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому особа підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу, в розумінні ч. 2 ст. 177 КПК України, є наявність обґрунтованої підозри (обвинувачення) у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.

Також, за змістом ч. 3 ст. 199 КПК України (з урахуванням особливостей стадії процесу), слідчий суддя має з`ясувати, чи не зменшилися заявлені ризики або чи з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою до початку підготовчого судового засідання.

Як свідчать подані матеріали, детективами НАБУ, за процесуального керівництва САП, здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42020160000000766 від 02.09.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 384 КК України. 

За версією органу досудового розслідування, викладеною у клопотанні, ОСОБА_4 у період з травня по грудень 2019 року, будучи в.о. начальника ДП «Чоразморшлях», розуміючи, що підприємство готується до приватизації, про що вже були прийняті відповідні рішення Фонду державного майна України та Міністерства інфраструктури України, з корисливих мотивів, з метою власного незаконного збагачення, у період з травня по грудень 2019 року вирішив протиправно обернути на свою користь чуже майно - а саме, майновий комплекс Головної бази технічного обслуговування флоту, розташованої у смт. Олександрівка, м. Чорноморськ, Одеська область, який є державною власністю і належить ДП «Чоразморшлях» на праві господарського відання. При цьому, достовірно знаючи про наявність виконавчого провадження про стягнення з ДП «Чоразморшлях» коштів на користь фізичних і юридичних осіб на загальну суму 37 737 221,10 грн, з метою реалізації злочинного умислу, розуміючи, що відчуження державного майна, належного ДП «Чоразморшлях» на праві господарського відання, без погодження з органом управління та ФДМУ неможливе, ОСОБА_4 розробив злочинний план, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом примусового відчуження майна органами виконавчої служби на користь заздалегідь визначених осіб за заниженою вартістю. Втім, таке майно не підлягало відчуженню у порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», протягом трьох років з дня набрання чинності Законом № 145-IX, тобто до 20.10.2022.

Розуміючи, що реалізувати злочинний план самостійно неможливо, ОСОБА_4 залучив до злочинної діяльності як виконавця ОСОБА_8 , з яким підтримував дружні відносини, як пособника ОСОБА_10 , яка раніше оцінювала майно ДП «Чоразморшлях», як співорганізатора ОСОБА_9 , який був зацікавлений у незаконному набутті державного майна за заниженою вартістю. При цьому, взявши на себе роль організатора та виконавця, ОСОБА_4 визначив коло осіб, залучених до вчинення злочину, розробив злочинний план, розподілив між учасниками функції, підшукав «покупця» державного майна. Роль ОСОБА_9 у досягненні спільної злочинної мети полягала у забезпеченні фінансування злочину, створенні товариства з обмеженою відповідальністю, до статутного фонду якого буде передано нерухоме майно, придбане ОСОБА_8 на торгах, а саме ТОВ «Чорномор-Бризбуд». Роль ОСОБА_8 полягала у забезпеченні придбання на торгах майнового комплексу за заниженою вартістю шляхом спотворення результатів торгів, не допустивши перемоги у торгах непідконтрольного учасника, реєстрації майна на своє ім`я та його подальшій передачі до статутного капіталу ТОВ, створеного ОСОБА_9 . У свою чергу, ОСОБА_10 як пособник, будучи директором та оцінювачем ТОВ «Інвестиційно-Консалтингове Бюро «Тріада», видала завідомо неправдивий звіт оцінювача про оцінку майна ДП «Чоразморшлях» із визначенням істотно заниженої вартості - 6 455 494,74 грн., для надання органу, що здійснює виконавче провадження.

Натомість, згідно висновку судової оціночно-будівельної експертизи від 24.11.2021 ринкова вартість відповідного об`єкта становить 59 717 000 грн.

Таким чином, ОСОБА_4 , будучи в.о. начальника ДП «Чоразморшлях», діючи у співучасті з ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , організував заволодіння виробничим будинком з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами ДП «Чоразморшлях», загальною площею 3026 кв.м, вартістю 59 717 000 грн., виконавши тим самим частину дій, що складають об`єктивну сторону злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Крім того, ОСОБА_4 , достовірно знаючи, що заборгованість ДП «Чоразморшлях» за виконавчими документами у зведеному виконавчому провадженні становить понад 37 млн. грн., а перерахування коштів боржнику за наявності відкритих виконавчих проваджень, можливе лише після задоволення всіх вимог кредиторів за виконавчими документами, з метою розтрати чужого майна розробив злочинний план, який впроваджував поетапно.

Зокрема, він як в.о. начальника ДП «Чоразморшлях» відкрив банківський рахунок, забезпечив надходження до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) листа про повернення надмірно стягнутих коштів, що надійшли від незаконної реалізації майна ДП «Чоразморшлях», після чого забезпечив перерахування одержаних коштів на рахунки підконтрольного товариства, а саме ТОВ «Байкорп», під виглядом сплати заборгованості «Amrut Dredging & Shipping Ltd» за управління суднами «Геническ» та «Херсонес». Водночас, компанія «Amrut Dredging & Shipping LTD» (Індія) договір про надання представницьких послуг із ТОВ «Байкорп» не укладала та доручень на представлення інтересів в Україні не видавала, на отримання коштів ТОВ «Байкорп» не уповноважувала.

Внаслідок реалізації зазначеного, ОСОБА_4 , будучи службовою особою, зловживаючи своїм службовим становищем, незаконно і безоплатно розтратив кошти ДП «Чоразморшлях» в сумі 11 149 505,36 грн.

Таким чином, 19.11.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України, а саме у заволодінні (організації та виконанні) чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому в особливо великих розмірах за попередньою змовою групою осіб, а також у розтраті чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому в особливо великих розмірах.

Ухвалою слідчого судді ВАКС від 20.11.2025 (справа № 991/12008/25), яка залишена без змін ухвалою колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду (далі - АП ВАКС) від 09.12.2025, стосовно ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, а саме до 17.01.2026, із визначенням застави у розмірі 20 000 000 гривень та покладенням, у разі її внесення, обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

Надалі строк тримання під вартою ОСОБА_4 неодноразово продовжувався, а розмір визначеної застави зменшувався. Востаннє ухвалою слідчого судді ВАКС від 22.06.2026 строк тримання під вартою підозрюваного (наразі обвинуваченого) ОСОБА_4 продовжено до 20.08.2026, а розмір застави визначено у сумі 998 400 гривень.

Таким чином, як вбачається з долучених до клопотання матеріалів, дія запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 закінчується 20.08.2026, що стало процесуальною підставою для звернення сторони обвинувачення до слідчого судді з клопотанням про його продовження.

Окремо слідчий суддя констатує, що на момент розгляду цього клопотання досудове розслідування у кримінальному провадженні вже завершено, а обвинувальний акт скеровано до суду.

Слідчий суддя зазначає, що наявність обґрунтованої підозри (обвинувачення) є першочерговою та обов`язковою умовою законності застосування або продовження запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Оцінюючи обґрунтованість підозри (обвинувачення) у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення за наведених обставин, слідчий суддя керується стандартом доказування «обґрунтована підозра». Цей стандарт є менш суворим у порівнянні зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується під час розгляду висунутого особі обвинувачення по суті, та не передбачає оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину.

Як зазначав Європейський суд з прав людини у рішеннях «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» та «Нечипорук і Йонкало проти України», під «обґрунтованою підозрою» слід розуміти наявність фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити кримінальне правопорушення. Отже, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку, але вони мають бути достатніми, щоб виправдати застосування чи продовження заходів забезпечення кримінального провадження.

На підставі оцінки сукупності отриманих фактів та обставин слідчий суддя на цій стадії процесу лише визначає, чи є причетність особи до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для продовження щодо неї запобіжного заходу.

Обґрунтованість оголошеної ОСОБА_4 підозри (висунутого обвинувачення) на цій стадії процесу підтверджується долученими до клопотання матеріалами кримінального провадження, зокрема: документами щодо права власності та інших майнових прав на виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, який розташований за адресою: Одеська обл., м. Чорноморськ, смт. Олександрівка, вул. Судноремонтна, 35 та єдиний майновий комплекс ДП «ЧОРАЗМОРШЛЯХ», а саме: (1) рішенням Іллічівської міської ради №92/68-ХХІVвід 22.11.2002 відповідно до якого, ДП «ЧОРАЗМОРШЛЯХ» передано в постійне користування земельну ділянку площею 4,3 га за адресою: м. Чорноморськ, смт Олександрівка, вул. Судноремонтна, 35 для фактично існуючої головної бази технічного обслуговування флоту; (2) рішенням господарського суду Одеської області від 25.06.2009 (справа 6/83-09-3049), яким визнано за ДП «ЧОРАЗМОРШЛЯХ» право господарського відання на майновий комплекс Головної бази технічного обслуговування флоту, розташованої в Одеській області, м. Іллічівськ (нині - Чорноморськ), селище (раніше - смт) Олександрівка, вул. Судноремонтна, 35 який належить державі в особі Міністерства транспорту та зв`язку України; (3) технічним паспортом від 19.12.2019 на виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, який розташований за адресою: Одеська обл., м. Чорноморськ, смт. Олександрівка, вул. Судноремонтна, 35, загальною площею 3026 кв. м, виготовленим ПП «Глав Інвест Груп» за результатом проведення технічної інвентаризації нерухомого майна; (4) рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29.12.2019 № 50544044, яким проведено державну реєстрацію права власності на названий об`єкт; (5) витягом від 29.12.2019 № 195411506 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, яким підтверджується реєстрація права власності на названий об`єкт за державою в особі Міністерства інфраструктури України; (6) розпорядженням Кабінету Міністрів України від 09.09.2020 № 1106-р щодо передачі єдиного майнового комплексу ДП «ЧОРАЗМОРШЛЯХ» до сфери управління Фонду державного майна» у зв`язку з прийняттям рішення про його приватизацію; наказом Міністерства інфраструктури України від 19.07.2017 № 79-О, яким ОСОБА_4 призначено виконуючим обов`язків начальника ДП «ЧОРАЗМОРШЛЯХ»; листом Міністерства інфраструктури України від 19.01.2021 № 619/16/10-21 та Фонду державного майна України від 10.02.2021 № 10-57-2598, якими повідомлено, що посадові особи ДП «ЧОРАЗМОРШЛЯХ» та посадові особи відділу примусового виконання рішень не звертались до міністерства та фонду відповідно стосовно погодження щодо визначення першочергового звернення стягнення на об`єкт; листом в.о. начальника ДП «ЧОРАЗМОРШЛЯХ» ОСОБА_4 від 23.01.2020 № 001/11 до Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Одеській області, згідно із яким для погашення заборгованості ДП «ЧОРАЗМОРШЛЯХ» із виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівникам у зв`язку із трудовими відносинами, у першу чергу доцільно звернути стягнення на виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами за адресою: м. Чорноморськ, смт Олександрівка, вул. Судоремонтна, 35; листом в.о. начальника ДП «ЧОРАЗМОРШЛЯХ» ОСОБА_4 від 27.02.2020 №001/30 до Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Одеській області, згідно із яким для проведення незалежної оцінки майна ДП «ЧОРАЗМОРШЛЯХ» доцільно залучити відповідних суб`єктів оціночної діяльності, зокрема, ТОВ «ІКБ «ТРІАДА»; звітом з незалежної оцінки ринкової вартості нерухомого майна - виробничого будинку з господарськими (допоміжними) будівлями за адресою: м. Чорноморськ, смт Олександрівка, вул. Судноремонтна, 35, складеного оцінювачем та директором ТОВ «ІКБ «ТРІАДА» ОСОБА_10 , згідно із яким вартість цього об`єкта становить 6 455 494,74 грн; листом ТОВ «ІКБ «ТРІАДА» від 15.04.2021, в якому повідомляється, що огляд об`єкта ОСОБА_10 здійснила 28.02.2020, тобто ще до того, як її 17.03.2020 фактично було визначено державним виконавцем як оцінювача вартості виробничого будинку з господарськими (допоміжними) будівлями і спорудами за адресою: м. Чорноморськ, смт Олександрівка, вул. Судноремонтна, 35; рецензією звіту від 29.04.2024 №99-24-00489, яким встановлено, що звіт виготовлено з порушенням національних стандартів, він не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та непрофесійним і не може бути використаний; висновком експерта судової оціночної-будівельної експертизи № 21-1520-1946 від 24.11.2021, згідно із яким ринкова вартість виробничого будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: м. Чорноморськ, смт Олександрівка, вул. Судноремонтна, 35 станом на 24.04.2020 становила 59 717 000 грн; заявками від 24.03.2020 відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) до Одеської філії ДП «СЕТАМ» щодо передачі на реалізацію арештованого майна, згідно із якою визначена ОСОБА_10 вартість майна, була стартовою для торгів з продажу виробничого будинку з господарськими (допоміжними) будівлями за адресою: м. Чорноморськ, смт Олександрівка, вул. Судноремонтна, 35; протоколом огляду від 18.08.2025, у якому зафіксовано хід торгів щодо названого майна та учасників торгів, відповідно до якого, (1) ОСОБА_14 24.04.2020 о 17:51:39 год, здійснив особливу ставку в сумі 81 000 000 грн, а також ОСОБА_8 , ТОВ «Протто-Газолін» та інші особи взяли участь в торгах зі здійсненням відповідних ставок; (2) ОСОБА_8 24.04.2020 о 21:59:39 год здійснив особливу ставку в сумі 13 500 000 грн; (3) у зв`язку із невнесенням ОСОБА_14 коштів за придбане на торгах майно переможцем торгів оголошено ОСОБА_8 ; свідоцтвом від 13.07.2020, згідно із яким приватний нотаріус на підставі акта про проведені електронні торги посвідчив, що ОСОБА_8 належить на праві власності майно - виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями; рішенням № 1 загальних зборів учасників ТОВ «ЧОРНОМОР-БРИЗБУД» від 29.05.2020 щодо створення ОСОБА_9 названого товариства; довіреність від 03.06.2020, видана ОСОБА_9 , якою ОСОБА_15 уповноважено представляти інтереси ТОВ «ЧОРНОМОР-БРИЗБУД» з питань оформлення права власності на нерухоме майно; протоколом № 2 учасників ТОВ «ЧОРНОМОР-БРИЗБУД» від 13.07.2020, відповідно до якого ОСОБА_8 увійшов до складу учасників ТОВ «ЧОРНОМОР-БРИЗБУД», унісши до статутного капіталу товариства виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами за адресою: м. Чорноморськ, смт Олександрівка, вул. Судноремонтна, 35, загальною площею 3026 кв. м у сукупності із даними відповідного акта прийому-передачі нерухомого майна; актом приймання-передачі часток у статутному капіталі ТОВ «ЧОРНОМОР-БРИЗБУД» від 14.07.2020, згідно із яким ОСОБА_8 передав ОСОБА_9 83,34% частки в статутному капіталі ТОВ «ЧОРНОМОР-БРИЗБУД», що складає 15 000 000 грн, вийшовши з числа учасників товариства; іпотечним договором від 16.09.2020, за яким виконання зобов`язань ОСОБА_9 із повернення позики у розмірі 15 000 000 грн за договором позики від 16.09.2020 № 403, укладеним із ОСОБА_16 , забезпечується виробничим будинком з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами за адресою: м. Чорноморськ, смт Олександрівка, вул. Судноремонтна, 35; листом ДП «ЧОРАЗМОРШЛЯХ» 001-54 від 01.06.2020, згідно із яким ОСОБА_4 звернувся до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо повернення чистини коштів, що надійшли від реалізації виробничого будинка з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами за адресою: м. Чорноморськ, смт Олександрівка, вул. Судноремонтна, 35, на рахунок ДП «ЧОРАЗМОРШЛЯХ», відкритий в АТ «Кристал Банк»; заявою в.о. начальника ДП «ЧОРАЗМОРШЛЯХ» ОСОБА_4 від 01.06.2020 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування суб`єктів господарювання у АТ «Кристал Банк»; повідомленням від 01.06.2020, яким ОСОБА_4 повідомив АТ «Кристалбанк, що для відкриття рахунку надано останню редакцію установчого документа, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку №133 від 12.04.2005; розпорядженням головного державного виконавця № 54939348В-7 від 02.06.2020 щодо повернення коштів у сумі 11 154 692,72 грн ДП «ЧОРАЗМОРШЛЯХ» на рахунок в АТ «Кристал Банк»; заявою в.о. начальника ДП «ЧОРАЗМОРШЛЯХ» ОСОБА_4 від 16.06.2020 про відкриття поточного рахунку в АТ «Кредобанк»; листами ДП «ЧОРАЗМОРШЛЯХ» № 001/82, № 001/81 від 24.06.2020 до АТ «Кредобанк», якими повідомляється (1) про намагання ДП «ЧОРАЗМОРШЛЯХ» як судновласника сплатити заборгованість, яка виникла перед індійською компанією «Amrut Dredging & Shipping Ltd»; (2) що погашення заборгованості заробітної плати перед працівниками ДП «ЧОРАЗМОРШЛЯХ» було здійснено державною виконавчою службою шляхом продажу Об`єкта; платіжним дорученням № 347 від 02.06.2020, яке підтверджує фактичне перерахування коштів на рахунок ДП «ЧОРАЗМОРШЛЯХ», відкритий ОСОБА_4 в АТ «Кристал Банк»; довіреністю від 27.05.2020, якою ТОВ «БАЙКОРП» уповноважено бути представником компанії «Amrut Dredging & Shipping Ltd» у всіх органах державної влади, органах місцевого самоврядування, перед всіма фізичними та юридичними особами, банками, нотаріусами, адвокатами, державними реєстраторами та перед іншими особами на території України з питань стягнення з ДП «ЧОРАЗМОРШЛЯХ» на користь Замовника 1 729 164 дол. США, із правом отримувати кошти, які належать компанії та/або повинні бути сплачені на користь «Amrut Dredging & Shipping Ltd»; договором про надання представницьких послуг №01-05/2020 від 27.05.2020, укладеного між «Amrut Dredging & Shipping Ltd» та ТОВ «БАЙКОРП», відповідно до якого ТОВ «БАЙКОРП» надає послуги із стягнення з ДП «ЧОРАЗМОРШЛЯХ» на користь «Amrut Dredging & Shipping Ltd» 1 729 164 дол. США, які є заборгованістю за управління суднами «Геническ» та Херсонес»; договором № 1206/1 від 12.06.2020, укладеним між ДП «ЧОРАЗМОРШЛЯХ» в особі виконуючого обов`язків начальника ОСОБА_4 та Amrut Dredging & Shipping Ltd», від імені якого діє ТОВ «БАЙКОРП» в особі директора ОСОБА_11 , відповідно до якого ДП «ЧОРАЗМОРШЛЯХ» зобов`язується компенсувати витрати Amrut Dredging & Shipping Ltd»; листом ТОВ «БАЙКОРП» від 04.06.2020 № 0403/01, яким вимагається терміново сплатити заборгованість у розмірі 1 729 164 дол. США на рахунки ТОВ «БАЙКОРП», відкриті в АТ «Ощадбанк»; запитом до «Amrut Dredging & Shipping Ltd» від 03.12.2021 №4/3-4937 та відповіддю на нього, за змістом яких компанія «Amrut Dredging & Shipping Ltd» не уповноважувала жодного представника в Україні та не підписувала жодної довіреності на будь-кого з приводу представництва на території України щодо стягнення коштів з ДП «ЧОРАЗМОРШЛЯХ», які є заборгованістю за управління суднами «Геническ» та «Херсонес», чим фактично спростовується автентичність названих документів з приводу представництва ТОВ «БАЙКОРП» інтересів компанії «Amrut Dredging & Shipping Ltd»; листом від 05.01.2022 № 6152/17-540-512 Посольства України в Республіці Індія, згідно із яким компанія «Amrut Dredging&Shipping Ltd» спростувала інформацію щодо будь-яких зв`язків із ТОВ «БАЙКОРП», а також підкреслила, що не має жодних уповноважених представників на території України, і всі запити направляє безпосередньо на адресу ДП «ЧОРАЗМОРШЛЯХ»; протоколом огляду речей, документів та комп`ютерних даних від 17.11.2025, відповідно до якого оглянуто копії документів, які вилучені в АТ «КРИСТАЛБАНК», АТ «КРЕДОБАНК», АТ «ТАСКОМБАНК», АТ «ОЩАДБАНК», яким підтверджуються обставини перерахування ОСОБА_4 коштів в сумі 11 153 692,72 грн, з рахунків ДП «ЧОРАЗМОРШЛЯХ» на рахунки ТОВ «БАЙКОРП»; листом ФДМУ від 27.01.2021 №10-15-1576, яким повідомлено, що Фонд у встановленому нормативними актами порядку не готував рішення стосовно надання погодження на відчуження майна ДП «ЧОРАЗМОРШЛЯХ»; протоколом засідання Комісії з питань дотримання законодавства в органах юстиції Міністерства юстиції України від 14.08.2020 № 23, яким встановлені порушення законодавства при здійсненні звернення стягнення на майно ДП «ЧОРАЗМОРШЛЯХ»; листом Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 15.02.2021 №1276/452-26-21/20.4.1, згідно із яким до складу зведеного виконавчого провадження про стягнення з ДП «ЧОРАЗМОРШЛЯХ» коштів входило, в тому числі, 25 виконавчих проваджень про стягнення заборгованості із заробітної плати та виплат, пов`язаних із трудовими правовідносинами на користь фізичних осіб на загальну суму 1483750,50 грн; протоколом огляду від 20.07.2025 щодо реєстраційних справ ТОВ «БЕСТ ГОТЕЛС ОФ ЮКРЕЙН», ТОВ «ПРОТТО-ГАЗОЛІН», ТОВ «ЧОРНОМОР-БРИЗБУД», ТОВ «ГОТЕЛЬ ГРУПП», який вказує на пов`язаність між собою щонайменше з 2018 року ОСОБА_9 та ОСОБА_4 , зокрема, через його тодішню дружину ОСОБА_17 ; протоком огляду від 31.07.2025 інформації наданої операторами зв`язку про телефонні з`єднання, який вказує на наявність комунікацій між ОСОБА_8 та ОСОБА_4 ; протоколом огляду від 09.07.2025, відповідно до якого оглянуто диски, які є додатком №2 до висновку експерта №СЕ-19/116-23/4870-КТ від 17.04.2023 за результатом комп`ютерно-технічної експертизи мобільного телефону «SAMSUNG», модель «SM-J510H/DS», ІМЕІ-коди « НОМЕР_2 », « НОМЕР_3 », належного ОСОБА_8 , та на яких є інформація, вилучена з телефону ОСОБА_8 , зокрема листування: (1) 23.05.2019 - повідомлення із контактом « ОСОБА_18 » в месенджері WhatsApp: «Так само сьогодні в Києві мій хороший приятель ОСОБА_27 який керує чампом у якого вихід в Іллічівський порт причалом, територія там пристойна, але державна і є інвестор, бажано Вам поспілкуватися. +380 67 970 5172 ОСОБА_19 »; (2) 04.09.2019 - повідомлення із контактом «ОСОБА_26» в месенджері WhatsApp, в яких обговорюється питання приватизації портів, та ОСОБА_8 повідомив, що ОСОБА_4 є його другом та «можна скласти команду»; (3) 04.06.2020, 19.06.2020, 08.07.2020 - повідомлення із контактом «ОСОБА_25» в месенджері WhatsApp, у яких ОСОБА_8 пише про розрахунки за боргом та неможливість здійснення платежів у банківських установах унаслідок, вірогідно, процедури фінансового моніторингу; протоколом огляду від 15.11.2025, відповідно до якого оглянуто диски, які є додатком №2 до висновку експерта №СЕ-19/116-22/10540-КТ від 28.07.2022 за результатом комп`ютерно-технічної експертизи мобільного телефону «Nubia», модель «NX589J», ІМЕІ-коди « НОМЕР_4 », « НОМЕР_5 », належного ОСОБА_8 , на яких є інформація щодо вчинення кримінального правопорушення, а також узгодження дій, спрямованих на уникнення відповідальності, зокрема: (1) листування із абонентом ОСОБА_20 , ймовірно - ОСОБА_9 , а саме: «Окрім цього є угода по землі, де я допоміг багато в чому Вам і ОСОБА_24 заробити і все зробив для цього», «Дзвонив слідчий по землі викликає на допит свідків по угоді. Мені потрібні інструкції. ОСОБА_27 зник із зв`язку. Прошу уточнити алгоритм дій»; (2) листування із абонентом ОСОБА_21 , якого ідентифіковано як ОСОБА_4 , зокрема, ОСОБА_4 зазначив: «Ти мені постійно дорікаєш об`єктом в Олександрівці … Ти за Олександрівку мені не втрачаєш можливості нагадати, хоча, як я казав, ти найбільше заробив. Сто разів чув, що не дав тобі можливості користуватись грошима, і жодного разу не чув навіть натяку на подяку за можливість заробити», після чого ОСОБА_8 уточнив: «За яку Олександрівку ? Ти про що?», на що ОСОБА_4 відповів: «ЧАМП», та ОСОБА_8 зазначив: «Я найбільше заробив? У тебе 15% було закладено я тобі зробив за 8% і різницю розділили 50/50 це 11,5%», а також згодом додав: «Я тобі заощадив на всьому і взяв не багато з такої угоди. На бюджеті по 15-16% беруть а тут конкретне злодійство 50/50»; (3) листування із абонентом ОСОБА_23 , в якому наявні переслані повідомлення, а саме листування між ОСОБА_8 та ОСОБА_20 , ймовірно, ОСОБА_9 , зокрема, повідомлення ОСОБА_9 : «Ти зайшов у моє підприємство, отримав гроші (написав розписку, що отримав від мене гроші) і вийшов з підприємства», на що ОСОБА_8 відповів: «К мені було достатньо обшуків та арештів і мені гарантували, що в даному випадку все з Вами домовлено. Я через довіру не спілкувався з Вами на цю тему, але настав час і я не з порожнього місця б`ю на сполох… Думаю для Вас як для бізнесмена небайдуже куди Ви вклали інвестиції і з професійної точки зору я висловлюю розумну позицію і не більше. Мені особисто ні чого не потрібно від Вас окрім завершити проект і щоб мене не турбували», і згодом додав: «Ваші інвестиції в повному обсязі прийшли через мої руки і так само об`єкт ... Що Ви мені заплатили? І кому і що мені віддавати? Що за підстава? Ви знаєте правду, а зараз Ви мені погрожуєте? Я зовсім такого не очікував від Вас… Я виступив учасником торгів, і Вас про це повідомили»; (4) листування із іншими особами, в якому ОСОБА_8 надсилає реквізити ТОВ «УКРФУДЛИМИТЕД» та ПП ФГ «ФАВОРИТАГРОПОСЄВ» на рахунки яких ТОВ «БАЙКОРП» перераховувало кошти ДП «ЧОРАЗМОРШЛЯХ».

На переконання слідчого судді, сторона обвинувачення навела достатні відомості про обставини вчинення дій, кваліфікованих за ч. 5 ст. 191 КК України, які в сукупності з дослідженими у судовому засіданні матеріалами та наданими сторонами поясненнями дають підстави для висновку, що мали місце події, про які зазначається як у клопотанні, так і у повідомленні про підозру. Тобто кримінальне правопорушення могло бути вчинено за описаних у них обставин.

Водночас слідчий суддя наголошує, що для вирішення питання про продовження запобіжного заходу встановлено нижчі критерії до стандарту доказування, які зобов`язують слідчого суддю з`ясувати лише наявність достатніх даних, що виправдовують застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Ці критерії не передбачають обов`язку детальної перевірки, остаточної правової оцінки та аналізу кваліфікації кримінального правопорушення чи встановлення вини конкретної особи, оскільки це є завданням суду під час розгляду справи по суті. Тому слідчий суддя відхиляє доводи сторони захисту про необґрунтованість підозри та недопустимість окремих доказів.

Крім того, слід наголосити, що стандарт доказування «обґрунтована підозра» обмежує міру, до якої слідчий суддя може оцінювати обставини, відомості про які надані сторонами. Ті факти, які під час судового розгляду справи по суті могли б стати приводом для розумного сумніву, під час оцінки обґрунтованості підозри на даному етапі процесу не спростовують висновків слідчого судді.

Разом з тим, під час застосування стосовно ОСОБА_4 запобіжного заходу та продовження строку його дії слідчими суддями неодноразово перевірялась обґрунтованість підозри у вчиненні вищевказаних кримінальних правопорушень. До того ж такі висновки слідчих суддів були переглянуті в апеляційному порядку, і за результатами перегляду колегія суддів також дійшла висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому діянь.

Окрім того, стороною захисту до матеріалів справи не надано нових переконливих доказів, які б свідчили про помилковість раніше зроблених судом висновків або спростовували їх, чи були б достатніми для висновку, що пред`явлена ОСОБА_4 підозра (обвинувачення) є вочевидь необґрунтованою.

Водночас слідчий суддя зазначає, що хоча обвинувальний акт стосовно ОСОБА_4 вже скеровано до суду, підготовче судове засідання на момент розгляду цього клопотання ще не проведено.

За таких обставин, остаточна правова оцінка матеріалів кримінального провадження, як і вирішення питання про допустимість чи недопустимість окремих доказів, не належить до прерогативи слідчого судді, а є виключною компетенцією суду під час розгляду кримінального провадження по суті.

Слідчим суддею встановлено, що у кримінальному провадженні з метою неухильного виконання вимог ст. 2 КПК України було проведено всі необхідні слідчі та процесуальні дії, виконано вимоги ст. 290 КПК України, а обвинувальний акт разом із реєстром матеріалів досудового розслідування вже складено та скеровано до суду.

Водночас, зважаючи на те, що підготовче судове засідання на цей час ще не проведено, питання забезпечення дієвості кримінального провадження та запобігання процесуальним порушенням залишається актуальним.

У зв`язку з цим, прокурор у судовому засіданні стверджує, що встановлені раніше ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків, інших учасників у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення, - не зменшилися та продовжують існувати, тим самим виправдовуючи подальше тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою.

Перевіряючи наявність ризиків, які обґрунтовує сторона обвинувачення, слідчий суддя виходить з того, що наявні (встановлені) на початковому етапі кримінального провадження ризики по мірі його руху мають тенденцію до зменшення та втрати своєї актуальності. Тому для підтвердження існування або відсутності таких ризиків на час розгляду клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно враховувати попередню поведінку особи, складність справи, тяжкість інкримінованих кримінальних правопорушень тощо.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певний ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які перешкоджатимуть судовому розгляду або створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високий ступінь ймовірності його позапроцесуальних дій.

Водночас КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза розумним сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України», наявність кожного ризику повинна мати не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Так, при оцінці існування ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, слідчий суддя враховує тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим у вчиненні особливо тяжкого корупційного злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, що також унеможливлює застосування положень статей 69, 75 КК України.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, у справі «Летельє проти Франції»), суворість передбаченого покарання є релевантним та вагомим елементом при оцінці ризику втечі. Усвідомлення обвинуваченим неминучості суворого майбутнього покарання у вигляді тривалого позбавлення волі є самостійним і потужним об`єктивним чинником, що стимулює особу до уникнення правосуддя шляхом переховування, та створює реальний мотив для зміни місця проживання або виїзду за межі країни з метою унеможливлення виконання процесуальних рішень. Таким чином, вказаний ризик підтверджується тяжкістю можливих правових наслідків для ОСОБА_4 ..

Заперечуючи проти цього, сторона захисту наголосила, що ОСОБА_4 вже протягом 9 місяців безперервно тримається під вартою, а наявність у нього низки хронічних невиліковних захворювань, які потребують постійного лікування, фізично унеможливлює будь-які спроби втечі чи переховування. 

Аналізуючи ці доводи сторони захисту, слідчий суддя враховує та бере до уваги аргументи щодо незадовільного стану здоров`я ОСОБА_4 , а також долучені відомчі нагороди та грамоти, які позитивно характеризують його як особу.

Водночас сторона захисту окремо наголосила, що медичний персонал установи попереднього ув`язнення підтвердив наявність у ОСОБА_4 вказаних захворювань. Проте, за твердженням адвоката, в умовах слідчого ізолятора обвинуваченому неможливо забезпечити належну медичну допомогу, оскільки він потребує систематичного та оперативного лікування у спеціалізованому закладі охорони здоров`я.

Оцінюючи вказані аргументи, слідчий суддя зазначає, що за змістом чинного законодавства України, у разі неможливості надання належного лікування безпосередньо в умовах установи попереднього ув`язнення, керівництво установи зобов`язане забезпечити направлення обвинуваченого до відповідного закладу охорони здоров`я Міністерства охорони здоров`я України. Наявність хронічних захворювань, за відсутності офіційного висновку лікарської комісії про неможливість тримання особи під вартою з медичних міркувань, сама по собі повністю не нівелює встановленого ризику переховування. Право обвинуваченого на належне медичне забезпечення може бути реалізоване шляхом залучення цивільних спеціалістів або лікування у спеціалізованих стаціонарах.

Стосовно можливості виїзду за кордон захист вказав, що ОСОБА_4 виключений з військового обліку за станом здоров`я, все його майно перебуває під арештом, а доходи він отримував виключно за основним місцем роботи, що свідчить про скрутний майновий стан та відсутність фінансової спроможності переховуватися.

Разом з тим слідчим суддею встановлено, що факт виключення з військового обліку в умовах правового режиму воєнного стану надає ОСОБА_4 законне право вільно та безперешкодно перетинати державний кордон України. Як свідчать матеріали справи, цим правом обвинувачений раніше активно користувався, маючи у розпорядженні два дійсних паспорти для виїзду за кордон. Крім того, наявність сталих соціальних зв`язків та бізнес-інтересів на території Республіки Молдова у сукупності зі спрощеними умовами прихистку для українців у державах-партнерах створюють реальні умови для перебування за межами України. Арешт майна в Україні в даному випадку не є абсолютним стримуючим фактором, оскільки наявність іноземних бізнес-активів може забезпечити особі альтернативні джерела існування.

Окрему увагу слідчий суддя приділяє обставинам затримання особи, які вже досліджувалися під час попередніх переглядів запобіжного заходу. Тоді як стороною захисту раніше зазначалося, що перебування ОСОБА_4 у день затримання в місті Рені Одеської області по вулиці Дунайська, 18-А було зумовлене виключно локацією його робочого місця, слідчі судді в минулих ухвалах вже надали вказаним доводам належну правову оцінку.

Наразі слідчий суддя знову констатує, що за даними онлайн-сервісу «Google Maps» вказане місце розташоване в безпосередній близькості до українсько-румунського кордону та лише за 5 кілометрів від українсько-молдовського кордону. Посилання на локацію роботи загалом не спростовують того факту, що затримання обвинуваченого відбулося в безпосередній географічній близькості до державного кордону. За наявності права на виїзд та іноземних зв`язків це створювало об`єктивно сприятливі умови для швидкого залишення території України з метою ухилення від кримінальної відповідальності. Нових доказів чи обставин, які б спростовували раніше зроблені слідчим суддею висновки у цій частині, стороною захисту не надано.

З огляду на викладене, оцінивши аргументи обвинувачення та доводи захисту в їх сукупності, слідчий суддя доходить висновку, що ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_4 від суду залишається достатньо високим.

Поряд із наявністю ризику переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування на суду, слідчий суддя встановив існування ризику незаконного впливу на свідків та іншого підозрюваного в цьому ж кримінальному провадженні.

Насамперед слідчий суддя враховує визначену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні. Так, на стадії досудового розслідування показання отримувалися шляхом допиту детективом чи прокурором, тоді як після направлення обвинувального акту до суду, на стадії судового розгляду допит здійснюється усно безпосередньо в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). За змістом закону, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або які були отримані в порядку, передбаченому ст. 225 КПК України (допит слідчим суддею). Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому чи прокурору, або посилатися на них.

З огляду на це, оскільки судовий розгляд справи по суті ще не розпочався і свідки судом не допитані, ризик незаконного впливу на них з метою схиляння до зміни чи відмови від раніше наданих показань є критично актуальним. Такий незаконний вплив може стосуватися як свідків, які безпосередньо вказують на ОСОБА_4 як на особу, що вчила правопорушення, так і свідків, які можуть надати свідчення щодо інших важливих обставин кримінального провадження (зокрема, осіб, які брали участь у слідчих діях).

Обвинувачений ОСОБА_4 , будучи детально обізнаним із анкетними даними свідків та змістом їхніх попередніх свідчень після ознайомлення з матеріалами в порядку ст. 290 КПК України, у силу тяжкості покарання, що йому загрожує, має реальний мотив та можливість незаконно впливати на них з метою уникнення чи пом`якшення кримінальної відповідальності.

Оцінюючи ризик незаконного впливу на інших обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні, слідчий суддя бере до уваги, що за змістом висунутого обвинувачення саме ОСОБА_4 інкримінується організація вчинення одного із кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України.

З матеріалів клопотання вбачається, що з метою забезпечення сталого складу учасників групи та її керованості ОСОБА_4 залучив до вказаної діяльності ОСОБА_8 (як виконавця), з яким підтримував дружні відносини; ОСОБА_10 (як пособника), яка раніше здійснювала оцінку майна ДП «ЧОРАЗМОРШЛЯХ»; ОСОБА_9 (як співорганізатора), який був зацікавлений у незаконному набутті державного майна за заниженою вартістю, а також інших невстановлених осіб, вступивши з ними у попередню змову для вчинення дій, спрямованих на протиправне обернення чужого майна на користь учасників групи.

Враховуючи інкриміновану ОСОБА_4 роль організатора та наявність сталих зв`язків із іншими фігурантами провадження (зокрема, дружніх та професійних), слідчий суддя доходить висновку про наявність у нього реальних важелів та можливостей здійснювати на них позапроцесуальний вплив з метою узгодження позицій захисту та викривлення обставин справи в суді.

З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку, що обвинувачений ОСОБА_4 , зважаючи на суворість покарання, що йому загрожує, та інкримінований досвід організації вчинення кримінального правопорушення, дійсно може вдатися до спроб незаконного впливу на інших обвинувачених. Такий позапроцесуальний вплив може полягати в узгодженні з ними спільної позиції, зміні чи відмові від раніше наданих показань (їх змісту, характеру, обсягу) чи зміні загальної процесуальної поведінки.

Наведені обставини у своїй сукупності та взаємозв`язку дають слідчому судді достатні підстави вважати обґрунтованими доводи прокурора про наявність ризику незаконного впливу ОСОБА_4 на свідків та інших обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні. Вказаний ризик є актуальним не лише на початковому етапі кримінального провадження під час збирання доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання та дослідження судом показань від цих осіб у судовому засіданні.

Стосовно ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, слідчий суддя бере до уваги характер, спосіб інкримінованих дій та тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 ..

Зокрема, матеріали клопотання містять відомості про причетність ОСОБА_4 до заниження вартості об`єктів нерухомого майна, що належать державі, спотворення результатів електронних торгів шляхом залучення підставних учасників, а також використання підроблених документів з метою розтрати коштів ДП «ЧОРАЗМОРШЛЯХ» в особливо великих розмірах у сумі 11 154 692,72 гривень. На переконання слідчого судді, масштабність, системність та характер інкримінованих діянь дають підстави вважати, що обвинувачений може мати схильність до вчинення аналогічних корисливих правопорушень у сфері господарської та службової діяльності, а відтак - може вдатися до їх вчинення у майбутньому.

Разом з тим слідчий суддя бере до уваги особисту ситуацію та дані про особу ОСОБА_4 , а саме: те, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягався та не вчиняв нових протиправних дій після оголошення підозри. Проте вказані обставини в світлі наведених вище фактичних даних не є настільки переконливими та вагомими, щоб повністю нівелювати встановлений ризик або звести його до маловірогідності.

З огляду на викладене, слідчий суддя доходить висновку, що стороною обвинувачення на даний час доведено існування та обґрунтованість ризику вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 іншого кримінального правопорушення, а відтак цей ризик визнається спроможним.

З урахуванням сукупності вищенаведених обставин, слідчий суддя вважає підтвердженим продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, крім випадків, передбачених ч. 6 та 7 ст. 176 цього Кодексу.

Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є: домашній арешт, застава, особиста порука, особисте зобов`язання.

При визначенні запобіжного заходу, який підлягає подальшому застосуванню, слідчий суддя враховує: (1) наявність обґрунтованої підозри (висунутого обвинувачення) у вчиненні ОСОБА_4 особливо тяжкого корупційного злочину; (2) наявність та спроможність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та інших обвинувачених у цьому кримінальному провадженні, а також вчинити інше кримінальне правопорушення; (3) інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема: тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим, вік та стан здоров`я особи, його майновий стан, розмір майнової шкоди, у завданні якої він обвинувачується, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються вказані обставини.

Оцінивши наведені обставини у їх сукупності та взаємозв`язку, слідчий суддя дійшов висновку, що застосування стосовно ОСОБА_4 будь-якого іншого, більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, на даній стадії процесу не зможе запобігти встановленим ризикам та забезпечити належне виконання обвинуваченим його процесуальних обов`язків.

Будь-які менш суворі запобіжні заходи (зокрема домашній арешт) не здатні нівелювати ризик переховування від суду, оскільки реальна загроза втрати свободи на тривалий строк усуває стримуючий ефект перед іншими, менш суворими обмеженнями.

При цьому слід зазначити, що з огляду на характер та санкцію ч. 5 ст. 191 КК України, інкриміноване ОСОБА_4 правопорушення відноситься до категорій злочинів, за якими законодавцем прямо передбачено можливість застосування виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Крім того, слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи прокурора щодо необхідності продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 на строк 60 днів, що відповідає вимогам закону та є співмірним із завданнями цієї стадії процесу. Натомість стороною захисту не надано слідчому судді нових переконливих доказів на підтвердження обставин, які б повністю виключали необхідність продовження строку дії вказаного запобіжного заходу.

Поміж тим, слідчий суддя враховує об`єктивні обставини, які перешкоджають судовому розгляду кримінального провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Оскільки обвинувальний акт стосовно ОСОБА_4 вже скеровано до суду, однак підготовче судове засідання на цей час ще не проведено, існує реальна процесуальна необхідність у забезпеченні належної поведінки обвинуваченого та запобіганні встановленим ризикам до моменту початку судового розгляду.

За таких обставин, слідчий суддя вважає клопотання про продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Окрім того, задовольняючи клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України вважає за необхідне визначити обвинуваченому розмір застави як альтернативний запобіжний захід.

Розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та встановлених ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

За змістом п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, яка обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Водночас у виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У рішенні «Мангурас проти Іспанії» (пункти 78, 82) Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, прибуття обвинуваченого на судове засідання. Сума застави повинна бути оцінена з урахуванням особи обвинуваченого, його активів та його взаємовідносин з особами, які мають забезпечити його явку. Розмір застави повинен визначатися тим ступенем впевненості, за якого перспектива її втрати у випадку неявки до суду буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у справі.

Тобто, згідно з практикою ЄСПЛ, застава не повинна бути засобом покарання або способом залишити особу за гратами. Якщо розмір застави є завідомо непомірним для обвинуваченого, це фактично перетворює запобіжний захід на безальтернативне тримання під вартою, що суперечить ст. 5 Конвенції. Відтак, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати ефективно утримувала особу від намірів порушити покладені процесуальні обов`язки.

Як вбачається з матеріалів клопотання, сторона обвинувачення просила визначити як альтернативу триманню під вартою заставу у розмірі 998 400 гривень. Вказаний розмір прокурор обґрунтував обсягом інкримінованих збитків, високим майновим станом обвинуваченого (зважаючи, окрім іншого, на прибутковий бізнес, оскільки ОСОБА_4 є бенефіціарним власником ТОВ «Смарт Грейн Солюшнс» (код ЄДРПОУ 45055861), статутний капітал якого складає 1 000 000 грн, при цьому дохід за 2024 рік склав 2 100 000 грн).

Заслухавши сторону захисту та дослідивши матеріали справи, слідчий суддя дійшов висновку, що розмір застави має визначатися не лише тяжкістю злочину чи сумою інкримінованих збитків, а й реальним майновим станом особи. 

У цьому контексті слідчий суддя відхиляє доводи прокурора щодо майнової спроможності ОСОБА_4 , які ґрунтуються на показниках діяльності ТОВ «Смарт Грейн Солюшнс». Відповідно до приписів цивільного та господарського законодавства України, юридична особа є самостійним суб`єктом, її активи відокремлені від особистого майна засновників чи бенефіціарів. Розмір статутного капіталу або валовий дохід (виручка) підприємства забезпечують його операційну діяльність і не є «вільними коштами» чи особистим доходом обвинуваченого як фізичної особи. Матеріали клопотання не містять доказів фактичного отримання ОСОБА_4 дивідендів чи інших особистих доходів у розмірах, співмірних із фінансовими оборотами компанії. З огляду на ч. 4 ст. 182 КПК України, визначення застави на підставі фінансових показників сторонньої юридичної особи є необґрунтованим.

Перевіряючи фінансову спроможність обвинуваченого акумулювати грошові кошти самостійно або за допомогою близьких осіб, слідчий суддя враховує, що ОСОБА_4 вже протягом тривалого часу перебування під вартою не зміг сплатити раніше визначену суму застави, що об`єктивно свідчить про її надмірність.

Поміж тим, слідчий суддя зважає на те, що з перебігом часу тримання особи під вартою (протягом 9 місяців) процесуальні ризики кримінального провадження хоч і зазнали певної динаміки, проте на момент розгляду клопотання вони не відпали і продовжують існувати, що виключає можливість повного скасування запобіжного заходу чи застосування більш м`яких його видів.

Визнаючи обґрунтованим ризик переховування обвинуваченого від суду, зумовлений передусім тяжкістю інкримінованих правопорушень та суворістю можливого покарання, слідчий суддя водночас наголошує, що застава як запобіжний захід має бути не лише стримувальним чинником, а й фактично можливою до виконання. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (зокрема, у справі «Гафа проти Мальти»), встановлення завідомо непомірного розміру застави, який особа об`єктивно не спроможна сплатити, перетворює цей захід на безальтернативне тримання під вартою, що прямо суперечить принципу пропорційності та ст. 5 Конвенції.

Проаналізувавши наведені обставини у їх сукупності, слідчий суддя вважає за доцільне визначити ОСОБА_4 альтернативну заставу у меншому розмірі, ніж заявлено стороною обвинувачення. На переконання слідчого судді, визначення застави у розмірі 500 000 (п`ятсот тисяч) гривень, повною мірою враховує незадовільний стан здоров`я особи, тривалість його перебування в СІЗО та скрутний майновий стан, і водночас є достатнім і співмірним стримуючим засобом для гарантування його належної процесуальної поведінки перед судом.

З матеріалів справи вбачається, що з моменту постановлення попередньої ухвали суду про продовження строку тримання під вартою минуло фактично півтора місяця, протягом яких визначена застава обвинуваченим ОСОБА_4 сплачена не була. Це об`єктивно підтверджує реальну фінансову неспроможність особи виконати попереднє судове рішення. Вказана обставина у сукупності з тривалим перебуванням ОСОБА_4 в умовах слідчого ізолятора (протягом 9 місяців) визнається слідчим суддею новою істотною обставиною, яка свідчить про необхідність перегляду розміру застави шляхом її зменшення до рівня об`єктивної достатності, що водночас не ставить під сумнів існування самого ризику переховування від суду.

Хоча ризик переховування залишається актуальним, слідчий суддя вважає за можливе зменшити розмір застави до межі, яка, з одного боку, враховує скрутний майновий стан та стан здоров`я обвинуваченого, а з іншого - залишається для нього вагомим фінансовим тягарем, здатним забезпечити належну процесуальну поведінку. Слідчий суддя переконаний, що визначений новий розмір застави у поєднанні з додатковими обов`язками, передбаченими ч. 5 ст. 194 КПК України (зокрема, застосуванням електронного засобу контролю та вилученням паспортів для виїзду за кордон), буде цілком достатнім для повного нівелювання ризику втечі особи.

Таким чином, застосовуючи до обвинуваченого альтернативний запобіжний захід, слідчий суддя виходить з того, що він не може бути завідомо непомірним та має надавати реальну можливість для його виконання. Водночас розмір застави повинен гарантувати, що загроза її втрати у разі недобросовісної поведінки виступатиме ефективним стримуючим фактором, який утримуватиме ОСОБА_4 від будь-яких намірів та спроб порушити покладені на нього процесуальні обов`язки перед судом.

Відтак, запропонований стороною обвинувачення розмір застави у сумі 998 400 гривень підлягає зменшенню до 500 000 (п`ятсот тисяч) гривень. На даному етапі кримінального провадження саме такий розмір застави повністю забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 у разі її внесення та виступатиме вагомим і дієвим запобіжником для виконання ним покладених обов`язків.

При визначенні цієї суми слідчий суддя повною мірою врахував доводи сторони захисту, характер інкримінованих правопорушень та дані про особу обвинуваченого. Зокрема, слідчий суддя зважив на його сімейний стан - те, що ОСОБА_4 наразі не перебуває у зареєстрованому шлюбі, проте має на утриманні дітей, що свідчить про наявність сталих соціальних обов`язків.

При цьому посилання прокурора на наявність у обвинуваченого заборгованості зі сплати аліментів як на ознаку відсутності міцних соціальних зв`язків слідчий суддя оцінює критично. Сам факт існування таких зобов`язань підтверджує триваючий правовий зв`язок особи з дітьми, а невиконання фінансових обов`язків у сфері сімейних відносин лежить у площині цивільно-правового врегулювання і не спростовує наявності у ОСОБА_4 батьківського статусу та соціальних зв`язків. Водночас наявність зазначеного боргу об`єктивно свідчить про ускладнений матеріальний стан обвинуваченого, що є додатковим фінансовим обтяженням, яке безпосередньо обмежує його реальну спроможність акумулювати значні грошові кошти для внесення застави.

Таким чином, визначений новий розмір застави об`єктивно відповідає актуальному майновому і сімейному процесуальному статусу обвинуваченого, є помірним та реальним до виконання, що дозволяє уникнути перетворення альтернативного запобіжного заходу на безальтернативне тримання під вартою.

До того ж, у разі внесення застави, з метою мінімізації ризиків, встановлених у судовому засіданні, а також запобігання позапроцесуальній поведінці підозрюваного, наявні підстави для покладення на ОСОБА_4 обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, та необхідність покладення яких була доведена стороною обвинувачення, а саме: не відлучатися із міста Одеса без дозволу прокурора або суду; не відвідувати прикордонну смугу та контрольований прикордонний район; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; здати на зберігання до Хаджибейського відділу у м. Одесі ГУ ДМС в Одеській області (м. Одеса, вул. Академіка Філатова, 23В) паспорти громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_1 від 19.02.2025, НОМЕР_7 від 19.02.2025, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд до України; утримуватися від спілкування безпосередньо та опосередковано із ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , іншими обвинуваченими у даному кримінальному провадженні з приводу обставин кримінального провадження №42020160000000766 від 02.09.2020; утримуватися від спілкування безпосередньо та опосередковано з ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , діючими та колишніми службовими особами і працівниками державного підприємства «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів», відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з приводу обставин кримінального провадження №42020160000000766 від 02.09.2020; носити електронний засіб контролю.

Зазначені додаткові обов`язки є релевантними встановленим ризикам та здатні ефективно їм запобігти у випадку внесення застави. Строк дії вказаних обов`язків слідчий суддя визначає у межах, передбачених ч. 7 ст. 194 КПК України, - на два місяці.

За таких обставин, ураховуючи, що тяжкість покарання продовжує генерувати ризики, встановлені ст. 177 КПК України, але право особи на свободу вимагає застосування застави, яка є реальною для виконання, слідчий суддя доходить висновку про можливість часткового задоволення клопотання про продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 із зменшенням йому розміру застави до 500 000 гривень.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 7, 9, 194, 196, 201, 369-376 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити частково.

Продовжити  ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» строком на шістдесят днів, тобто до 15.10.2026 включно.

Одночасно визначити  ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 500 000 грн (п`ятсот тисяч гривень), яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду:

Код ЄДРПОУ 42836259

Номер рахунку за стандартом ІВАN НОМЕР_6 .

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент часу внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

За умови внесення застави покласти на  ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на два місяці з моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави, такі обов`язки:

- не відлучатися із міста Одеса без дозволу прокурора або суду;

- не відвідувати прикордонну смугу та контрольований прикордонний район;

- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- здати на зберігання до Хаджибейського відділу у м. Одесі ГУ ДМС в Одеській області (м. Одеса, вул. Академіка Філатова, 23В) паспорти громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_1 від 19.02.2025, НОМЕР_7 від 19.02.2025, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд до України;

- утримуватися від спілкування безпосередньо та опосередковано із ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , іншими обвинуваченими у даному кримінальному провадженні з приводу обставин кримінального провадження №42020160000000766 від 02.09.2020;

- утримуватися від спілкування безпосередньо та опосередковано з ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , діючими та колишніми службовими особами і працівниками державного підприємства «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне управління морських шляхів», відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з приводу обставин кримінального провадження №42020160000000766 від 02.09.2020;

- носити електронний засіб контролю.

З моменту звільнення з-під варти, у зв`язку з внесенням застави, підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави, в такому разі контроль за виконанням ухвали в частині виконання покладених на підозрюваного обов`язків - покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, які здійснюють процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42020160000000766 від 02.09.2020.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення. 

Слідчий суддя         ОСОБА_1