Справа № 991/10004/26

Провадження № 11-сс/991/542/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

судді - доповідача     ОСОБА_1 ,

суддів       ОСОБА_2 , 

ОСОБА_3 , 

секретар судового засідання ОСОБА_4 ,

за участі:

підозрюваної ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),

захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

прокурорів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , 

розглянула у частково закритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційні скарги захисників підозрюваної ОСОБА_5 - адвокатів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06.08.2026 про застосування запобіжного заходу у вигляді застави стосовно

ОСОБА_5 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Одеса Одеської області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_2 , 

яка підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 3662, ст. 3685 Кримінального кодексу України, у кримінальному провадженні № 52025000000000435 від 06.08.2025.

ВСТАНОВИЛА:

1. Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду (далі - ВАКС) від 06.08.2026 частково задоволено клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) ОСОБА_11 про застосування запобіжного заходу та застосовано до підозрюваної ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 6 000 000 грн. Покладено на підозрювану ряд обов`язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Слідчий суддя встановив, що у кримінальному провадженні, розпочатому 06.08.2025, ОСОБА_5 04.08.2026 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 3662 та ст. 3685 Кримінального кодексу України (далі - КК України). Отже, вона набула статусу підозрюваної, а клопотання про застосування запобіжного заходу відповідає вимогам ст. 184 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).

Зміст підозри полягає в тому, що ОСОБА_5 , перебуваючи на посадах Віце-прем`єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України, а надалі - Віце-прем`єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України - Міністра юстиції України, у період із 01.01.2024 до 30.06.2025 за сприяння інших осіб умисно набула активи, вартість яких на 13 945 791,71 грн перевищувала її законні доходи. Такий розмір перевищення є більшим за шість тисяч п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і, за попередньою правовою оцінкою, відповідає ознакам ст. 3685 КК України.

Основною складовою інкримінованих активів визначено дві квартири у житловому комплексі «Файна Таун», придбані 12.07.2024 за 3 356 101,65 грн та 3 549 425,50 грн, загалом за 6 905 527,15 грн. Право власності оформлено на близьку подругу підозрюваної, однак, за версією сторони обвинувачення, придбання здійснювалося в інтересах і за рахунок останньої, а формальній власниці було доручено взаємодіяти з продавцем, проводити платежі, укладати договори та організовувати ремонт. На ремонт передано 95 900 доларів США, що за курсом НБУ становило 3 962 520,87 грн. З урахуванням обов`язкових платежів загальні витрати на квартири та їх ремонт становили 10 944 105,02 грн.

До інших активів і витрат, походження яких не підтверджено законними доходами, слідчий суддя відніс: 1 621 941 грн, сплачених готівкою за лікування матері підозрюваної через інших осіб; 1 181 351 грн, витрачених готівкою на авіаквитки для закордонних поїздок із подальшим офіційним відшкодуванням витрат на відрядження на банківські рахунки; а також орієнтовно 198 394,69 грн орендної плати за квартиру в Києві, що переважно вносилася готівкою через посередника. Сукупна вартість двох вищезгаданих квартир із ремонтом та цих витрат становить 13 945 791,71 грн.

Крім того, ОСОБА_5 підозрюється у внесенні завідомо недостовірних відомостей до щорічної декларації за 2024 рік, поданої 28.03.2025. У ній не відображено дві квартири у ЖК «Файна Таун» загальною вартістю 6 905 527,15 грн, право користування квартирою матері вартістю 3 042 692,10 грн та автомобілем Mercedes-Benz GLC 220D 2017 року випуску вартістю 1 170 558,90 грн. Загальна різниця між задекларованими й достовірними відомостями становила 11 118 778,15 грн, що перевищувало 2 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

У щорічній декларації за 2025 рік, поданій 31.03.2026 та виправленій 03.04.2026, підозрювана не зазначила відомостей про дві квартири у ЖК «Файна Таун» з урахуванням витрат на їх ремонт та обов`язкових платежів загальною вартістю 10 944 105,02 грн, що також перевищувало встановлений ч. 2 ст. 3662 КК України поріг. Слідчий суддя врахував, що під час заповнення декларацій електронна система інформувала підозрювану про обов`язок зазначати повні й достовірні відомості, вона підтвердила ознайомлення з методичними настановами НАЗК, перевірила декларації та підписала їх кваліфікованим електронним підписом.

Обґрунтованість підозри слідчий суддя пов`язав із сукупністю матеріалів, зокрема деклараціями ОСОБА_5 за 2023-2025 роки; договорами щодо придбання квартир; відомостями про її доходи, відрядження та рух коштів на банківських рахунках; протоколами огляду телефонів, комп`ютерів, електронного листування та відеозаписів; інформацією продавців майна, туристичної компанії та медичного закладу; документами про оплату лікування; даними системи відеоспостереження та показаннями свідків. Оцінивши ці відомості у сукупності, слідчий суддя визнав їх достатніми для висновку, що підозрювана могла вчинити інкриміновані правопорушення. Заперечення захисту щодо джерел коштів, фактичної належності майна та обов`язку його декларування, на думку слідчого судді, не спростували підозри в цілому. Остаточна перевірка доказів і правової кваліфікації належить до наступних стадій кримінального провадження.

Ризик переховування від органу досудового розслідування та суду визнано реальним з огляду на тяжкість правопорушення за ст. 3685 КК України і можливість призначення покарання від п`яти до десяти років позбавлення волі. Слідчий суддя також урахував наявність в підозрюваної документів для виїзду за кордон, систематичні закордонні поїздки, тривале перебування на дипломатичній посаді у Сполучених Штатах Америки, набуті за кордоном зв`язки, контакти з посадовими особами інших держав та майновий стан, який дає змогу тривалий час перебувати поза межами України. Добровільне повернення ОСОБА_5 в Україну 01.08.2026 саме по собі цього ризику не усувало.

Ризик незаконного впливу на свідків слідчий суддя обґрунтував значною кількістю осіб, залучених до описаних подій, важливістю їх показань і тим, що частину з них ще не допитано. Підозрюваній відомі матеріали провадження, анкетні дані допитаних осіб та зміст їхніх свідчень. Використовуючи особисті й службові зв`язки, вона може безпосередньо або через інших осіб схиляти свідків до відмови від показань чи їх зміни. 

Ризик перешкоджання провадженню іншим чином суддя пов`язав із тривалим перебуванням ОСОБА_5 на високих державних посадах, сформованим авторитетом і широким колом зв`язків. Долучені до клопотання матеріали про можливе використання таких зв`язків для впливу на кадрові рішення щодо керівників державних органів суддя оцінив як підтвердження реальної здатності створювати перешкоди повному й неупередженому розслідуванню.

Оцінюючи обставини, передбачені ст. 178 КПК України, слідчий суддя врахував вагомість матеріалів на підтвердження підозри, тяжкість можливого покарання, вік, стан здоров`я, сімейний і майновий стан підозрюваної, наявність дітей, відомості про її матір, попередню роботу, державні нагороди, відсутність судимостей та участь в іншому кримінальному провадженні як обвинуваченої. Ці дані не спростували встановлених ризиків. Особисте зобов`язання чи поруку суддя визнав недостатніми, домашній арешт - здатним негативно вплинути на розслідування, а тримання під вартою - надмірним. Достатнім заходом визначено заставу з покладенням на підозрювану процесуальних обов`язків.

2. Вимоги апеляційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали.

Захисник ОСОБА_6 не погодився з ухвалою слідчого судді ВАКС від 06.08.2026 та звернувся до Апеляційної палати ВАКС (далі - АП ВАКС) із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання детектива НАБУ про застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді застави. На обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що слідчий суддя формально перевірив обґрунтованість підозри: у відповідній частині ухвали лише перелічив надані стороною обвинувачення матеріали, не навів їх конкретної оцінки та не надав відповіді на письмові й усні заперечення сторони захисту. На думку захисника, використані в ухвалі загальні формулювання відтворюють підхід з інших проваджень і не дають змоги встановити, з яких мотивів відхилено доводи захисту, що не відповідає вимогам статей 194, 370, 372 КПК України.

Заперечуючи обґрунтованість підозри за статтею 3685 КК України, захисник вказує на суперечності у визначенні законних доходів і витрат підозрюваної. За версією сторони обвинувачення, у період з 01.01.2024 до 30.06.2025 вона набула активи, вартість яких на 13 945 791,71 грн перевищує її законні доходи. До цієї суми віднесено витрати на лікування матері, придбання авіаквитків, оренду квартири, придбання двох квартир у ЖК «Файна Таун» і проведення в них ремонту. Водночас у повідомленні про підозру зазначено про отримання підозрюваною 3 749 731,93 грн доходу, тоді як у поясненнях спеціаліста сума зарахувань на її банківські рахунки, без урахування переказів між власними рахунками, становить 4 215 222,73 грн. Різницю у 465 490,80 грн не пояснено, банківські виписки до клопотання не долучено, а наявність у детектива, який підготував пояснення спеціаліста, відповідних спеціальних знань не підтверджено. Тому захист вважає недоведеними як розмір витрат, так і підстави для неврахування законних доходів підозрюваної. Крім того, обраний слідством розрахунковий період закінчується 30.06.2025 і не охоплює одержані 15.07.2025 кошти в сумі 486 400 грн від продажу належної підозрюваній земельної ділянки.

Твердження про належність підозрюваній двох квартир у ЖК «Файна Таун» захисник вважає припущенням. Квартири зареєстровані за іншою особою - ОСОБА_12 , а матеріали клопотання, на переконання захисту, підтверджують її самостійну фінансову спроможність їх придбати: лише задекларований дохід від підприємницької діяльності за 2020-2022 роки перевищив 5,5 млн грн, вона тривалий час обіймала керівні посади та володіє іншим нерухомим майном. Придбання нею двох квартир в одному будинку в один день також відповідало її попередній інвестиційній поведінці. Дружні стосунки ОСОБА_12 з підозрюваною, їхнє листування та обговорення питань ремонту не доводять придбання квартир за кошти чи в інтересах підозрюваної.

Щодо витрат на лікування матері в сумі 1 621 941 грн захисник пояснює, що лікування фінансувалося коштами батьків і підозрюваної, а ОСОБА_13 лише організаційно забезпечував оплату, після чого внесені ним кошти поверталися. При цьому батьки підозрюваної протягом 1998-2025 років мали власні значні доходи. Авіаквитки загальною вартістю 1 181 351 грн придбавалися переважно у зв`язку зі службовими відрядженнями підозрюваної, тоді як відшкодування витрат на відрядження за відповідний період становило 1 957 279,17 грн. Квартиру в місті Києві, за твердженням захисту, орендував ОСОБА_14 , який самостійно знайшов житло, уклав договір, сплачував орендну плату та комунальні платежі. До того ж орендну плату за останній місяць було внесено під час укладення договору, у зв`язку з чим навіть за логікою сторони обвинувачення витрати за січень-квітень 2024 року мали становити 3 900, а не 5 200 доларів США.

Підозру за ч. 2 ст. 3662 КК України захисник також вважає необґрунтованою. Зазначає, що для визначення розміру недостовірних відомостей у декларації за 2024 рік сторона обвинувачення прирівняла вартість права користування квартирою батьків і автомобілем Mercedes-Benz GLC 220D до вартості цих об`єктів як права власності, хоча право користування є окремим майновим правом і потребує самостійної оцінки. Такої оцінки не проведено, а законодавство про декларування не зобов`язує зазначати вартість об`єкта нерухомості, який перебуває лише в користуванні. На думку захисту, цей спосіб розрахунку штучно збільшив суму недостовірних відомостей до встановленого ч. 2 ст. 3662 КК України порогу.

Квартиру батьків підозрювана не декларувала, оскільки протягом 2024 року не проживала в ній понад 180 календарних днів, доказів фактичного користування квартирою у матеріалах клопотання немає. Автомобілем Mercedes-Benz GLC 220D вона користувалася несистематично - за систематизованими захистом матеріалами лише протягом 13 днів у 2024 році, переважно у вихідні, оскільки в робочі дні користувалася службовим автомобілем. Дві квартири у ЖК «Файна Таун», витрати на їх ремонт і придбання, за твердженням захисту, також не підлягали декларуванню підозрюваною, оскільки належать ОСОБА_12 . Також матеріали розслідування не містять даних, що доходи від їх можливого надання в оренду надходили підозрюваній.

Окремо захисник заперечує існування ризику переховування від органу досудового розслідування та суду. На його думку, тяжкість інкримінованих правопорушень, тривале проживання підозрюваної у США, широке коло знайомств за кордоном і наявність закордонних, у тому числі дипломатичних, паспортів самі собою такого ризику не підтверджують. Отримавши 31.07.2026 у месенджері WhatsApp повістку про виклик для вручення повідомлення про підозру та маючи можливість залишитися за кордоном, підозрювана 01.08.2026 повернулася в Україну і добровільно з`явилася для участі у процесуальних діях, зокрема 04.08.2026 отримала повідомлення про підозру. 03.08.2026 вона подала заяву про звільнення з посади Надзвичайного і Повноважного Посла України у США за власним бажанням.

Посилання сторони обвинувачення на можливу наявність у підозрюваної 250 000 доларів США готівкою для придбання будинку захисник вважає бездоказовим, оскільки намір придбати нерухомість не підтверджує фактичної наявності таких коштів, а сама ця сума не є предметом повідомленої підозри. Дві квартири у ЖК «Файна Таун» зареєстровані за іншою особою та не можуть розглядатися як ресурс підозрюваної для переховування. Відсутність цього ризику, на думку захисту, додатково підтверджує належна процесуальна поведінка підозрюваної в іншому кримінальному провадженні, у якому вона майже три роки бере участь у судових засіданнях без застосування запобіжного заходу.

Ризик незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних, за доводами скарги, обґрунтовано загальними міркуваннями про значення майбутнього безпосереднього допиту свідків судом, без наведення фактів, які б свідчили про можливість і схильність підозрюваної впливати на конкретних осіб. Частину свідків уже допитано, жоден із них не повідомляв про тиск, а будь-яких спроб впливу на учасників цього чи іншого кримінального провадження з боку підозрюваної не зафіксовано. Тому висновок слідчого судді про високу ймовірність такого ризику захисник вважає припущенням.

Водночас сторона захисту не заперечувала проти заборони спілкуватися з визначеними особами щодо обставин кримінального провадження, проте вважає повну заборону спілкування надмірною та непропорційною. З однією зі свідків підозрювана має близькі дружні стосунки, їхні діти навчаються в одній школі, а з іншими особами вона може перетинатися під час робочих заходів. У зв`язку з цим захисник просить у разі залишення відповідного обов`язку заборонити спілкування виключно з приводу обставин, викладених у повідомленні про підозру.

Заперечуючи ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, захисник зазначає, що матеріали про участь підозрюваної під час перебування на посаді Віце-прем`єр-міністра - Міністра юстиції України у формуванні конкурсних комісій з добору керівників НАЗК, БЕБ і НАБУ не пов`язані безпосередньо з обставинами цього провадження та не підтверджують вчинення нею дій, спрямованих на перешкоджання розслідуванню. На час розгляду клопотання вона понад рік не обіймала цієї посади й не мала відповідних владних повноважень. Попри публічний характер і тривалий строк розслідування, жодних фактичних даних про тиск на детективів, прокурорів, суддів або інше перешкоджання у цьому провадженні не наведено.

Визначену заставу в розмірі 6 000 000 грн захисник вважає завідомо непомірною та невмотивованою. Посилається на те, що вихід за загальні межі, встановлені ч. 5 ст. 182 КПК України, допускається лише у виключному випадку, коли застава у передбачених законом межах не здатна забезпечити виконання покладених обов`язків. Натомість слідчий суддя визнав виключними обставини, які підлягають звичайному врахуванню за статтями 178, 182 КПК України, та не пояснив, чому застава у встановлених законом межах є недостатньою і з яких складників сформовано суму 6 000 000 грн.

Захисник посилається також на рішення Конституційного Суду України від 21.07.2026 № 9-р(ІІ)/2026 у справі № 3-176/2025(355/25), в якому наголошено на необхідності індивідуалізованого мотивування застави, врахування фінансового стану та соціальних зв`язків особи, обґрунтування кожного складника її розміру й недопустимості припущень щодо платоспроможності. Усупереч цим підходам слідчий суддя, за твердженням захисту, фактично пов`язав розмір застави не з доведеними активами підозрюваної, а з інкримінованою сумою перевищення вартості активів над законними доходами - 13 945 791,71 грн, яка є предметом доказування і не може вважатися встановленою до ухвалення обвинувального вироку.

Захисник ОСОБА_7 не погодився з ухвалою слідчого судді ВАКС від 06.08.2026 та звернувся до АП ВАКС з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати і постановити нову ухвалу про відмову в задоволенні клопотання детектива. Як альтернативу просить застосувати запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання (заборонити спілкуватися зі свідками з приводу обставин, викладених у повідомленні про підозру) або визначити заставу в межах, установлених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, чи в іншому розмірі, співмірному з майновим і сімейним станом підозрюваної. Обов`язок утримуватися від спілкування просить обмежити обставинами, викладеними у повідомленні про підозру.

На обґрунтування апеляційної скарги захисник ОСОБА_7 посилається на необґрунтованість підозри, непідтвердженість ризиків, неналежну оцінку майнового стану підозрюваної та непомірність застави. Наголошує, що 6 000 000 грн більш як у 22 рази перевищують граничну межу застави для тяжкого злочину та приблизно у шість разів - для особливо тяжкого злочину, а доводи щодо виходу за встановлені законом межі з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 21.07.2026 № 9-р(ІІ)/2026 слідчий суддя залишив без належної оцінки.

18.08.2026 до АП ВАКС надійшли доповнення до апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 . У доповненнях до апеляційної скарги захисник зазначає, що висновок слідчого судді про фінансову спроможність підозрюваної, за доводами захисту, ґрунтується на юридично недоступних їй активах, які є предметом підозри, та суперечить установленим даним про її доходи, кошти, кредитні зобов`язання і банківські залишки. Не враховано також утримання дітей і матері, яка потребує постійного догляду, та не з`ясовано наявність арешту майна. Додані банківські виписки, за твердженням захисту, підтверджують незначні залишки на рахунках, використання кредитного ліміту й наявність заборгованості.

Оцінюючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя, як зазначає захисник, застосував помилковий стандарт, фактично поклавши на сторону захисту обов`язок беззаперечно довести неспроможність версії обвинувачення та єдину можливість власної версії подій. Це, на переконання захисту, суперечить статтям 132, 194 КПК України, за якими обов`язок доведення обґрунтованості підозри покладається на сторону обвинувачення, а також засаді презумпції невинуватості.

Висновок про ризик переховування захисник вважає припущенням, заснованим переважно на тяжкості можливого покарання, наявності закордонних паспортів, міжнародних зв`язках і майновому стані. Натомість жодної поведінки, спрямованої на ухилення, не встановлено; перебуваючи за кордоном, підозрювана після отримання повістки добровільно повернулася в Україну та з`явилася до органу досудового розслідування, а в іншому кримінальному провадженні належно виконує процесуальні обов`язки без застосування запобіжного заходу.

Ризик впливу на свідків, на думку захисту, обґрунтовано лише кількістю залучених осіб, проведенням їх допитів та ознайомленням підозрюваної з матеріалами клопотання, без наведення фактів звернення до свідків або спроб впливу на них. Ризик перешкоджання іншим чином пов`язано з обставинами, які не входять до змісту повідомлення про підозру. Після звільнення підозрюваної з посади не встановлено наявності в неї владних повноважень, доступу до документів, реєстрів чи інформаційних систем.

Захисник зазначає, що обставини, передбачені ст. 178 КПК України, лише перелічено, але не оцінено у взаємозв`язку з ризиками. Не враховано постійне місце проживання, наявність дітей, відсутність судимостей та потребу тяжкохворої матері в постійному догляді. Недостатність особистого зобов`язання не доведено, а можливість його застосування не розглянуто. Заборону спілкування з дев`ятьма особами покладено без індивідуального мотивування.

3. Позиції учасників судового провадження.

Захисник ОСОБА_6 у судовому засіданні підтримав свою апеляційну скаргу та апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , просив їх задовольнити та скасувати ухвалу слідчого судді.

Захисник ОСОБА_7 підтримав свою апеляційну скаргу та апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , просив їх задовольнити та скасувати ухвалу слідчого судді.

Захисник ОСОБА_8 підтримав апеляційні скарги захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , просив їх задовольнити та скасувати ухвалу слідчого судді.

Підозрювана ОСОБА_5 підтримала апеляційні скарги своїх захисників, просила їх задовольнити та скасувати ухвалу слідчого судді.

Прокурори ОСОБА_9 та ОСОБА_10 заперечували проти задоволення апеляційних скарг захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та просили залишити без змін ухвалу слідчого судді.

4. Мотиви суду.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, крім наявності зазначених у статті 177 КПК України ризиків, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі передбачені ст. 178 КПК України.

У своїх апеляційних скаргах захисники ОСОБА_6 та ОСОБА_7 посилаються на три основні обставини: слідчий суддя безпідставно дійшов висновку про обґрунтованість підозри, слідчий суддя дійшов необґрунтованого висновку про існування всіх трьох ризиків, слідчий суддя необґрунтовано визначив розмір застави. Захисник ОСОБА_7 у своїй апеляційній скарзі окремо звертає увагу колегії суддів на ту обставину, що слідчий суддя не перевірив та не довів недостатність застосування більш м`якого запобіжного заходу. Також у судовому засіданні захисники підозрюваної та підозрювана просили змінити обов`язок утримуватися від спілкування із визначеними особами на обов`язок утримуватися від спілкування із такими особами в частині обставин кримінального провадження.

Надаючи оцінку доводам сторони захисту щодо необґрунтованості підозри, повідомленої ОСОБА_5 , колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру.

04.08.2026 детективом НАБУ ОСОБА_15 складено та вручено ОСОБА_5 письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 3662, ст. 3685 КК України (том 1 а. п. 30-47). Отже, 04.08.2026 ОСОБА_5 набула статусу підозрюваної у встановлений законом спосіб, що уможливило ініціювання питання про застосування запобіжного заходу.

Відповідно до повідомленої органом досудового розслідування підозри ОСОБА_5 підозрюється у тому, що у період із 01.01.2024 до 30.06.2025, перебуваючи на посадах Віце-прем`єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України та Віце-прем`єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України - Міністра юстиції України, за сприяння ОСОБА_12 та інших осіб умисно набула активи, вартість яких на 13 945 791,71 грн перевищує її законні доходи, тобто понад 6 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян станом на 01.01.2025 (9 841 000 грн). Отже, ОСОБА_5 підозрюється у набутті особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, активів, вартість яких більше ніж на 6 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян перевищує її законні доходи, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 3685 КК України.

За версією органу досудового розслідування, не пізніше 20.06.2024 ОСОБА_5 домовилась із ОСОБА_12 , яка є її близькою подругою, про набуття останньою у власність двох квартир у ЖК «Файна Таун» в інтересах та за рахунок ОСОБА_5 , а також здійснення їх подальшого ремонту з метою створення умов для передання таких квартир в оренду. ОСОБА_12 за дорученням ОСОБА_5 домовилась про набуття у власність двох квартир в ЖК «Файна Таун», загальною площею 43,4 кв. м та 45,9 кв. м, а саме: квартири АДРЕСА_3 (реєстраційний номер 2915768380000), та квартири АДРЕСА_4 (реєстраційний номер 2915725480000).

12.07.2024 між Акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Лестер» від імені, в інтересах та за рахунок якого діяло Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Клевер Кепітал» з однієї сторони та ОСОБА_12 з іншого боку укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_5 . Цей договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_16 та зареєстровано в реєстрі під № 1057. За його умовами, вартість придбаної квартири становила 3 356 101,65 грн без ПДВ.

Крім того, 12.07.2024 між цими ж сторонами укладено договір купівлі-продажу квартири № 24-127. Цей договір посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_16 та зареєстровано в реєстрі під № 1056. За його умовами, вартість придбаної квартири становила 3 549 425,5 грн без ПДВ. Отже, на момент придбання загальна вартість двох квартир становила 6 905 527,15 грн. Право власності на указані квартири зареєстровано за ОСОБА_12 .

У подальшому, орієнтовно в листопаді 2024 року, на підставі раніше узгоджених зі ОСОБА_5 домовленостей ОСОБА_12 розпочато підготовку до проведення ремонтних робіт у цих квартирах. За попередніми розрахунками загальна вартість ремонту мала становити 95 900 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становило 3 962 520,87 грн, які 25.11.2024 було передано ОСОБА_12 через третіх осіб. Ремонт квартир здійснювався до липня 2025 року. Під час купівлі указаних квартир, також понесено інші витрати, пов`язані зі сплатою збору на обов`язкове державне пенсійне страхування та гарантійного платежу в розмірі 76 057 грн (35 495 грн + 33 562 грн + 7 000 грн). Всього на придбання квартир та здійснення їхнього ремонту витрачено 10 944 105,02 грн.

Причетність ОСОБА_5 до цих квартир підтверджується наявними матеріалами кримінального провадження. У протоколі огляду від 18-27.01.2026 відомостей з мобільного телефону iPhone 17 Pro Max, вилученого 15.01.2026 у ОСОБА_12 під час проведення обшуку автомобіля BMW X5, міститься відібрана детективом інформація, а саме: листування, документи, їх відображення, фотографії та інші файли (том 2 а. п. 1). 

У додатку № 1 до протоколу огляду від 18-27.01.2026 (том 2 а. п. 4-160) міститься листування між підозрюваною та ОСОБА_12 , під час якого вказані особи обговорюють вибір квартир у ЖК «Файна Таун». ОСОБА_5 дає ОСОБА_12 вказівки, які саме квартири цікавлять останню (том 2 а. п. 36 зворот - 37). Також ОСОБА_5 питає у ОСОБА_12 , скільки вона має заплатити за комунальні послуги у квартирі АДРЕСА_6 , хоча у квитанції на оплату житлово-комунальних послуг платником зазначено ОСОБА_12 (том 2 а. п. 50 зворот - 51). Колегія суддів зазначає, що відповідно до листування, наведеного в додатку № 1, ОСОБА_5 неодноразово здійснювала оплату комунальних послуг у квартирах, що знаходяться у ЖК «Файна Таун» та право власності на які зареєстровано за ОСОБА_12 (том 2 а. п. 96 - 100, 116 зворот - 123). Також під час листування підозрювана та ОСОБА_12 обговорюють ремонт у вказаних квартирах із залученням дизайнера, при цьому ОСОБА_12 відправляє підозрюваній на погодження варіанти інтер`єрів та елементів оздоблення (том 2 а. п. 53 зворот - 56 зворот, 57 зворот - 95, 112 - 115), після чого ОСОБА_12 звітує про стадії виконання ремонтних робіт.

У додатку № 3 до протоколу огляду від 18-27.01.2026 (том 2 а. п. 161-173) міститься листування між ОСОБА_12 та ОСОБА_14 , під час якого ОСОБА_12 просить оплати квитанцій, зазначає, що вона просила ОСОБА_17 (вірогідно ОСОБА_5 ) оплатити вказані платежі, але ОСОБА_18 направила останню до ОСОБА_14 . ОСОБА_14 погоджується здійснити оплату та на наступний день відправляє 2 платіжні інструкції, в яких платником зазначений ОСОБА_19 , фактичний платник - ОСОБА_12 , а отримувач - Асоціація ОСББ «ЖК Файна Таун» (том 2 а. п. 169 зворот - 173). За версією органу досудового розслідування ОСОБА_14 у вказаний у повідомленні про підозру період обіймав посаду керівника служби Віце-прем`єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України та допомагав підозрюваній приховати свою причетність до квартир у ЖК «Файна Таун».

У додатку № 2 до протоколу огляду від 18-27.01.2026 (том 2 а. п. 174-207) наявне листування між ОСОБА_12 та ОСОБА_20 . Під час листування співрозмовники спочатку обговорюють покупку ОСОБА_12 двох квартир, процедуру проходження ОСОБА_12 фінансового моніторингу перед покупкою квартири, якою саме валютою буде здійснено оплату за покупку квартир, пізніше ОСОБА_12 повідомляє, що угода відбулася, але контрагент не порахував пенсійні і гарантійні виплати, а тому просить додати грошей. 23.11.2024 ОСОБА_12 повідомляє ОСОБА_20 , що готова починати ремонт, оскільки їй усе розрахували і сума ремонту за дві квартири становить 95 900, після чого 25.11.2024 ОСОБА_20 надсилає ОСОБА_12 повідомлення такого змісту: «Може вам кудись завести?» (том 2 а. п. 204 зворот - 206).

Також відповідно до матеріалів провадження 01.08.2025 (том 2 а. п. 208-209) ОСОБА_5 надіслала ОСОБА_12 платіжну інструкцію на суму 47 000 грн, отримувачем у якій зазначений ОСОБА_21 , який відповідно до матеріалів провадження керував ремонтними роботами у вищезгаданих квартирах у ЖК «Файна Таун».

У протоколі огляду від 08-16.12.2025 відомостей з мобільного телефону Samsung Galaxy S24+, вилученого 27.11.2025 у ОСОБА_22 , відображено інформацію щодо листування між ОСОБА_23 та ОСОБА_5 , а також між ОСОБА_23 та ОСОБА_12 . Під час листування ОСОБА_24 , який працює ріелтором, та ОСОБА_5 обговорюють пошук будинку з метою придбання для останньої. Під час перемовин по одному із запропонованих будинків ОСОБА_5 підтверджує, що має нерухомість, еквівалентну « 350+ », яку може надати як заставу (том 2 а. п. 250). 05.05.2026 ОСОБА_24 надсилає ОСОБА_12 повідомлення наступного змісту: « ОСОБА_26 рієлтор, щодо купівлі будинку ОСОБА_27 дала ваш номер. Скажіть, будь ласка, коли вам буде зручно показати квартири у ОСОБА_28 » (том 2 а. п. 253). 11.05.2025 ОСОБА_24 надсилає ОСОБА_12 повідомлення: «Відповідь від власника - дві квартири та 250 000 доларів готівкою».

Аналізуючи вищенаведені матеріали кримінального провадження № 52025000000000435, колегія суддів доходить висновку, що ОСОБА_5 дійсно могла набути у період із 01.01.2024 до 30.06.2025 активів вартістю 10 944 105,02 грн.

Під час досудового розслідування також виявлено, що в першій половині 2025 року мати ОСОБА_5 - ОСОБА_29 проходила лікування у приватному медичному центрі «Медичний дім Odrex» (ТОВ «Дім медицини»), загальна вартість якого становила 1 621 941 грн. Оплата за проведення лікування здійснювалася ОСОБА_5 . Підозрювана звернулася до ОСОБА_13 , який на той момент обіймав посаду Державного секретаря Міністерства юстиції України, для вирішення питання проведення оплати за надані ОСОБА_29 медичні послуги. У свою чергу, ОСОБА_13 з відповідним питанням звернувся до ОСОБА_30 , який на той час займав посаду заступника начальника Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України. 

Відповідно до протоколу тимчасового доступу до речей та документів від 12.05.2026 (том 3 а. п. 257 - 268) за лікування ОСОБА_29 в інкримінований органом досудового розслідування період із 17.01.2024 до 03.06.2026 було сплачено 1 621 941 грн. 

Під час допиту свідок ОСОБА_13 (том 3 а. п. 236-241) зазначив, що ОСОБА_5 звернулася до нього за допомогою в організації лікування та сплати за лікування її матері - ОСОБА_29 у приватній клініці «Медичний дім Odrex». ОСОБА_13 передавав кошти на лікування для ОСОБА_30 , а він ймовірно самостійно або через інших осіб сплачував за послуги, які надавалися ОСОБА_29 . Підозрювана повертала ОСОБА_13 вказані кошти або давала кошти наперед в готівковій формі. 

З урахуванням наведеного колегія суддів позбавлена можливості точно встановити правові підстави походження грошей, витрачених на лікування ОСОБА_29 , адже всі розрахунки між учасниками здійснювалися в готівковій формі, жодних документів щодо надання позик, кредитів чи розстрочок з оплати лікування у матеріалах провадження не міститься, а тому колегія суддів доходить висновку, що вказані кошти у сумі 1 621 941 грн могли бути набуті підозрюваною поза межами правового поля.

Крім того, ОСОБА_5 у відповідний період також набуто у власність активи, які використано на придбання авіаквитків у ТОВ «АЛВІГО-ТУР» (ЄДРПОУ 32454845), а саме грошові кошти у розмірі 1 181 351 грн, які у період із 24.01.2024 до 22.05.2025 витрачено на придбання авіаквитків для закордонних подорожей.

Відповідно до додатка до листа ТОВ «АЛВІГО-ТУР» від 01.06.2026 підприємство надавало ОСОБА_5 послуги з придбання авіаквитків. Із 24.01.2024 до 22.05.2025 ТОВ «АЛВІГО-ТУР» 22 рази здійснювало придбання квитків для ОСОБА_5 . Розрахунок завжди здійснювався у готівковій формі (том 3 а. п. 235).

Згідно з інформацією, наданою заступником Державного секретаря Кабінету Міністрів України за 2024 рік ОСОБА_5 нараховано та сплачено виплат, пов`язаних із відшкодуванням понесених нею витрат за відрядження, у сумі 1 467 574,93 грн, з них на авіаквитки - 850 712 грн, за 2025 рік (01.01.2025 - 30.06.2025) нараховано та сплачено 575 731,72 грн, з них на авіаквитки - 221 126 грн (том 3 а. п. 127-130). Варто зазначити, що відшкодування витрат здійснювалося шляхом зарахування коштів на банківські рахунки підозрюваної.

Отже, колегія суддів, дослідивши зазначені матеріали, доходить висновку, що органом досудового розслідування небезпідставно стверджується про можливість перебування у підозрюваної зазначених активів у розмірі 1 181 351 грн.

За версією НАБУ, у вказаний період ОСОБА_5 також понесено витрати на оренду квартири. Із жовтня 2022 року до квітня 2024 року (включно) у користуванні ОСОБА_5 перебувала квартира за адресою: АДРЕСА_7 , загальною площею 127,3 кв. м, яку остання орендувала в ОСОБА_31 . Вартість орендної плати становила щонайменше 1 300 доларів США на місяць та вносилася переважно готівкою. Відтак, у період із січня до квітня 2024 року ОСОБА_5 сплачено ОСОБА_32 орієнтовно 5 200 доларів США орендної плати, що за офіційним курсом НБУ становило 198 394,69 грн, законність підстав набуття яких не підтверджено. З метою приховання понесених витрат, вирішення усіх питань, пов`язаних із здійсненням оренди цієї квартири, ОСОБА_5 було покладено на ОСОБА_14 , який самостійно здійснював пошук квартири для найму, підписав договір оренди з її власником, передавав орендну плату та сплачував комунальні платежі, вирішував інші питання щодо цієї квартири.

Надаючи оцінку зазначеним обставинам, колегія суддів вважає за необхідне послатися на протокол огляду від 01.06.2026 зовнішнього накопичувача Toshiba 2TB, вилученого у ОСОБА_14 під час проведення обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_8 , а саме наявного на ньому файлу-звіту (том 3 а. п. 1 - 137). На накопичувачі, серед іншого, виявлено листування ОСОБА_14 із власником квартири за адресою: АДРЕСА_7 . Під час обговорення питання підняття орендної плати за квартиру ОСОБА_14 зазначає, що не може озвучити «їй» інформацію щодо підвищення ціни (том 3 а. п. 82). 09.08.2023 ОСОБА_33 надсилає ОСОБА_14 повідомлення, в якому зазначає, що в тому місяці він бачився із « ОСОБА_34 » і вони домовилися продовжити договір оренди ще на 6 місяців (том 3 а. п. 91 зворот). 03.05.2024 ОСОБА_14 надсилає власнику квартири повідомлення, в якому зазначає, що під час виїзду з квартири на балконі забули забрати кілька кошиків і «Ольга» запитує, чи можливо їх забрати (том 3 а. п. 121).

Отже, ураховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що версія органу досудового розслідування ґрунтується на зібраних матеріалах провадження та може свідчити про причетність підозрюваної до орендованої квартири та не виключає набуття ОСОБА_5 у власність активів (грошових коштів) у розмірі 198 394,69 грн.

Колегія суддів також враховує відомості, які містяться у протоколі огляду від 25.06.2026. Додатком до протоколу огляду від 25.06.2026 є пояснення спеціаліста (том 1 а. п. 132-136). Згідно з поясненнями спеціаліста, із 01.01.2024 до 30.06.2025 на банківський рахунок підозрюваної № НОМЕР_1 було зараховано 3 854 122,29 грн (135 платежів), списано - 3 849 180,77 грн (2 336 платежів). За період із 01.01.2024 до 30.06.2025 на банківський рахунок підозрюваної № НОМЕР_2 було зараховано 3 175 175,98 грн (93 платежі), списано - 3 361 149,90 грн (952 платежі). За період із 01.01.2024 до 30.06.2025 на банківський рахунок № НОМЕР_3 EUR зараховано 4 350 євро, зарахування проводилися із власного рахунку № НОМЕР_2 . З рахунку № НОМЕР_3 EUR списано 4 312,56 євро. Грошові кошти в готівковій формі з рахунків підозрюваної не знімалися. 

Отже, колегія суддів доходить висновку, що вищезазначені обставини та матеріали кримінального провадження дають змогу колегії суддів обґрунтовано припустити, що ОСОБА_5 набула активи, вартість яких на 13 945 791,71 грн перевищує її законні доходи, тобто понад 6 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян станом на 01.01.2025 (9 841 000 грн), а тому підозрюється у набутті особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, активів, вартість яких більше ніж на 6 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян перевищує її законні доходи, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 3685 КК України.

Що стосується посилання сторони захисту на відмінності між даними про дохід підозрюваної, зазначений у повідомленні про підозру, та поясненнях спеціаліста, що становить 465 490, 80 грн, то колегія суддів зазначає, що на етапі досудового розслідування важливим аспектом є визначення розміру незаконно набутого активу, який є більшим за поріг, установлений законодавцем для настання кримінальної відповідальності. Визначення остаточного розміру такої суми та доведеність законності всіх її складових є предметом розгляду кримінального провадження по суті пред`явленого обвинувачення.

Крім того, за версією органу досудового розслідування, ОСОБА_5 , перебуваючи на посаді Віце-прем`єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України - Міністра юстиції України, 28.03.2025 подала щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за 2024 рік, до якої внесла завідомо недостовірні відомості, які відрізняються від достовірних на 11 118 778,15 грн, тобто понад 2 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 01.01.2025, а саме у розділі декларації 3 «Об`єкти нерухомості» та розділі 6 «Транспортні засоби» вона умисно не внесла відомості про перебування у її власності двох квартир в ЖК «Файна Таун», а також наявність у користуванні квартири в ЖК «Львівська площа» та автомобіля MERCEDES-BENZ GLC 220D, 2017 р. в., д. н. з. НОМЕР_4 , з метою приховання відповідних відомостей.

Колегія суддів вже надавала оцінку можливій належності підозрюваній двох квартир у ЖК «Файна Таун», а тому обґрунтування необхідності підозрюваної декларувати ці квартири є тотожним обґрунтуванню належності цих квартир ОСОБА_5 та наводилося колегією суддів вище.

Що стосується обов`язку задекларувати право користування квартирою в ЖК «Львівська площа», загальною площею 99,8 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , колегія суддів зазначає таке. Указана квартира належить матері ОСОБА_5 - ОСОБА_29 та набута нею у власність у 2022 році за ціною 3 042 692 грн. Вказана квартира перебувала в користуванні підозрюваної не менше половини днів протягом 2024 року та станом на останній день звітного періоду. Сторона захисту не заперечувала, що підозрювана користувалася вказаною квартирою, але наголошувала, що таке користування не становило 180 днів. Також захисники наголошували, що використання для розрахунку незадекларованого права користування повної вартості майна є некоректним та суперечить диспозиції ст. 3662 КК України.

Надаючи оцінку вказаним аргументам сторони захисту, колегія суддів наголошує, що для визнання підозри необґрунтованою в цій частині сторона захисту не навела достатніх обставин, які б беззаперечно та прямо стверджували б про те, що версія сторони обвинувачення є неспроможною. Зокрема стороною захисту не спростовано факт користування вказаною квартирою станом на останній день звітного періоду, що є самостійною підставою для декларування права оренди такого об`єкта нерухомості.

Водночас колегія суддів ураховує, що за правилами п. 2 ч. 1, ч. 5 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції» в розділі 3 декларації щодо об`єкта нерухомості, який перебуває в користуванні особи, зокрема на праві оренди, зазначаються відомості про сам об`єкт та його вартість, якщо вона відома або повинна була стати відомою внаслідок відповідного правочину. Вартість права користування окремо не визначається, а періодичні витрати на оренду не є вартістю об`єкта і в цьому розділі не відображаються. Такі витрати декларуються окремо у розділі 14 лише тоді, коли розмір конкретного разового платежу перевищує 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб; платежі, здійснені на виконання одного договору, не сумуються. Отже, довід захисту про необхідність окремо оцінювати саме право користування, а не зазначати відому вартість об`єкта нерухомості, не відповідає встановленому порядку декларування.

Проводячи аналіз обґрунтованості підозри в частині недекларування права користування автомобілем MERCEDES-BENZ GLC 220D, 2017 р. в., д. н. з. НОМЕР_4 , колегія суддів вважає за необхідне послатися на матеріали кримінального провадження, зібрані органом досудового розслідування під час проведення слідчих дій. Указаний автомобіль ОСОБА_13 набуто у власність 05.08.2021. На момент придбання цього автомобіля останній обіймав посаду керівника служби Віце-прем`єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України. Вартість такого автомобіля на дату набуття становила 43 500 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становило 1 170 558,9 грн. Після набуття відповідного автомобіля у власність ОСОБА_13 у 2021 році передав його у постійне користування ОСОБА_5 , яка станом на березень 2025 року продовжувала користування цим автомобілем. 

Під час листування між ОСОБА_5 та ОСОБА_14 , виявленого під час огляду зовнішнього накопичувача Toshiba 2TB, вилученого у ОСОБА_14 під час проведення обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_8 (протокол огляду від 01.06.2026 том 3 а. п. 1 - 137), 15.09.2024 останній зазначає, що підозрювана повідомляла ОСОБА_35 , що ключі від «свого Мерса » вона залишить у ОСОБА_37 (том 3 а. п. 23 зворот). Відповідно до додатка № 1 до протоколу огляду від 01.09.2025 (том 3 а. п. 141-191), під час листування ОСОБА_5 та ОСОБА_13 обговорюється користування підозрюваною автомобілем MERCEDES-BENZ GLC 220D, сплата ОСОБА_13 штрафів за підозрювану та повернення нею коштів за сплачені штрафи. Колегія суддів також зазначає, що у протоколі огляду наявна певна кількість таких штрафів, що свідчить про регулярне користування підозрюваною вказаним автомобілем. Такі висновки колегії суддів підтверджуються відомостями, які містяться в протоколі огляду від 22-25.08.2025 (том 3 а. п. 215-232). У вказаному протоколі відображена інформація, згідно з якою, жінка, схожа на підозрювану, потрапляла на камери системи відеоспостереження Києва «Безпечне місто» перебуваючи за кермом автомобіля MERCEDES-BENZ GLC 220D 08.06.2024, 23.06.2024, 14.07.2024, 18.08.2024, 17.11.2024, 21.12.2024, 19.01.2025, 05.07.2025. Варто також відмітити, що вказані дати відрізняються від дат, про які зазначав захисник ОСОБА_6 у своїй апеляційній скарзі.

Отже, проаналізувавши вказані дані, колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_5 могла свідомо не внести до декларації дані щодо перебування у її власності двох квартир в ЖК «Файна Таун», а також наявності у користуванні квартири в ЖК «Львівська площа» та автомобіля MERCEDES-BENZ вартістю 11 118 778,15 грн (6 905 527,15 грн + 3 042 692,1 грн + 1 170 558,9 грн), а тому ОСОБА_5 підозрюється в умисному внесенні суб`єктом декларування завідомо недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», за 2024 рік, які відрізняються від достовірних на суму понад 2 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 3662 КК України.

Також сторона обвинувачення інкримінує підозрюваній невнесення до розділу 3 «Об`єкти нерухомості» відомостей про перебування у її власності двох квартир в ЖК «Файна Таун», під час подання щорічної декларації за 2025 рік, з метою приховання таких відомостей.

Колегія суддів наголошує, що обґрунтування належності підозрюваній квартир у ЖК «Файна Таун» тотожне обґрунтуванню, наведеному вище, а тому колегія суддів доходить висновку, що в суду існують підстави припустити, що ОСОБА_5 підозрюється в умисному внесенні суб`єктом декларування завідомо недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», за 2025 рік, які відрізняються від достовірних на суму понад 2 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 3662 КК України.

Оцінюючи доводи апеляційних скарг в частині обґрунтованості повідомленої підозри, колегія суддів зауважує, що на цьому етапі досудового розслідування слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень ймовірною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Обставини вчинення особою конкретних дій та доведеність її вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування. Встановлення наявності складу злочину на підставі зібраних у кримінальному провадженні доказів та їх оцінка за критеріями належності, достатності та допустимості здійснюється виключно на стадії судового розгляду. На підставі викладеного колегією суддів відхиляються доводи апеляційних скарг захисників щодо необґрунтованості підозри, повідомленої ОСОБА_5 .

Стосовно доводів апеляційних скарг захисників про недоведеність існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів надає їм таку оцінку.

Слідчий суддя вважав доведеним існування трьох ризиків, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Захисник ОСОБА_6 у своїй апеляційній скарзі, обґрунтовуючи відсутність ризику переховування підозрюваної від органів досудового розслідування та суду зазначив, що 31.07.2026 ОСОБА_5 отримала в месенджері WhatsApp повістку про виклик для вручення повідомлення про підозру у вказаному кримінальному провадженні, 01.08.2026 ОСОБА_5 добровільно повернулася на територію України, 04.08.2026 добровільно з`явилася до НАБУ для вручення повідомлення про підозру. Також 03.08.2026 підозрювана подала заяву про звільнення з посади Надзвичайного та Повноважного Посла України в Сполучених Штатах Америки за власним бажанням та в цей же день була звільнена з вказаної посади. Про відсутність ризику переховування свідчить також належна процесуальна поведінка підозрюваної у справі № 991/7772/23, що розглядається ВАКС за обвинуваченням, зокрема, підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 191 КК. У вказаній справі до підозрюваної не застосовано жодного запобіжного заходу, але остання все одно сумлінно бере участь у судових засіданнях вже майже три роки та належним чином виконує свої процесуальні обов`язки. 

Отже, слідчий суддя правильно встановив обставини отримання підозрюваною повістки, її добровільного повернення зі Сполучених Штатів Америки до України, прибуття до органу досудового розслідування для вручення повідомлення про підозру, а також наявність іншого кримінального провадження, у якому до неї не застосовано запобіжного заходу і вона належно виконує процесуальні обов`язки. Проте встановленим обставинам слідчий суддя надав неправильну оцінку та необґрунтовано дійшов висновку про існування ризику переховування. Добровільне повернення підозрюваної після одержання виклику, її своєчасне прибуття до НАБУ та належна процесуальна поведінка в іншому кримінальному провадженні об`єктивно не узгоджуються з наміром переховуватися. Тому колегія суддів погоджується з доводами захисту про недоведеність цього ризику та вважає його відсутнім.

Надаючи оцінку аргументам сторони захисту щодо відсутності у цьому кримінальному провадженні ризику впливу підозрюваної на свідків, колегія суддів зазначає, що такий ризик зберігає свою актуальність до моменту безпосереднього допиту свідків у суді під час судового розгляду, з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 225 КПК України). У контексті цього ризику важливого значення набуває визначений законодавцем принцип безпосередності сприйняття показань під час судового засідання або отримання їх у порядку, передбаченому ст. 225 КПК. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). Також колегія суддів наголошує, що частина свідків, на показання яких посилається сторона обвинувачення є знайомими або близькими особами підозрюваної, що підвищує можливість її впливу на таких свідків. Колегія суддів також погоджується із висновками слідчого судді щодо подальшої обізнаності підозрюваної зі свідченнями свідків, які можуть бути надані у майбутньому з огляду на свій процесуальний статус. Суд апеляційної інстанції вважає за важливе зазначити, що на цей час досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні триває, орган досудового розслідування продовжує збирати докази, а тому не виключено повторного допиту вже встановлених свідків та появи нових. Слід звернути увагу, що протягом тривалого часу підозрювана обіймала високі посади в Кабінеті Міністрів України та Міністерстві закордонних справ України, а тому могла здобути зв`язки, які можуть сприяти їй впливати на свідків.

Резюмуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновками слідчого судді в цій частині та відхиляє доводи апеляційних скарг захисників.

Захисники ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в обґрунтування доводів своїх апеляційних скарг щодо недоведеності існування ризику незаконного перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином зазначають, що наведене стороною обвинувачення обґрунтування не враховує принципово важливої обставини, а саме те, що на момент розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу ОСОБА_5 вже понад рік не обіймала посаду Віце-прем`єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України - Міністра юстиції України, а отже, була позбавлена відповідних службових повноважень та інституційних можливостей впливати на діяльність посадових осіб у спосіб, який ставиться їй у провину стороною обвинувачення. За таких обставин посилання на її колишній службовий статус як на обставину, що підтверджує існування на момент розгляду клопотання ризику незаконного впливу на процес прийняття відповідних кадрових рішень, є необґрунтованим, оскільки не підтверджує наявності у неї актуальної можливості реалізувати такий вплив у майбутньому.

Надаючи оцінку аргументам сторони захисту в цій частині, колегія суддів зазначає, що на цей час підозрювана дійсно не обіймає зазначених вище посад, разом з тим це не виключає збереження у неї особистих і професійних зв`язків, які можуть бути використані. Колегія суддів також звертає увагу, що під час огляду файлу-звіту з мобільного телефону Apple iPhone 16 Pro Max, скопійованого 25.04.2026 у ОСОБА_13 під час обшуку автомобіля, виявлено спілкування ОСОБА_5 та ОСОБА_13 (протокол огляду від 26.06.2026). Під час спілкування підозрювана та ОСОБА_13 обговорювали кандидатури до конкурсних комісій з відбору голови НАЗК, директора БЕБ, очільника Хмельницької ОДА та інших органів з метою забезпечення призначення на відповідні посади заздалегідь визначених осіб (том 4 а. п. 1- 234). Колегія суддів враховує, що такі дії підозрюваної не є частиною інкримінованої їй органом досудового розслідування підозри, але вони характеризують ОСОБА_5 та можуть свідчити про наявність у неї зв`язків, які можуть зумовлювати існування ризику незаконного перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Отже, колегія суддів відхиляє аргументи сторони захисту та погоджується із висновками слідчого судді в обґрунтуванні зазначеного ризику.

Оцінюючи доводи захисників про непомірний розмір застави, колегія суддів зазначає таке. 

Так, положення КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують суд на такі критерії, які слід врахувати під час визначення розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; дані про особу підозрюваного; встановлені ризики, відповідно до ст. 177 КПК України; «професійне середовище» підозрюваного; помірність обраного розміру застави та можливість її внесення, а також за певних обставин розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, може бути визначений у межах від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим фактором, щоб в особи, стосовно якої застосовано заставу, не виникало бажання будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (абз. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України).

Використання законодавцем терміна «у виключних випадках», по суті, є оціночним критерієм щодо здатності або нездатності забезпечити виконання обов`язків підозрюваною. У такому випадку для суду апеляційної інстанції, як і для слідчого судді, орієнтирами для визначення розміру застави можуть бути майновий стан підозрюваної, розмір майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, сума неправомірної вигоди тощо. Сума застави, на думку колегії суддів, повинна бути такою, щоб, з одного боку, загроза втрати внесеної суми утримувала підозрювану від намірів та спроб порушити покладені на неї обов`язки, а з іншого - не була настільки непомірною для підозрюваної, що це унеможливило б її внесення.

Колегія суддів також ураховує, що числові межі застави від 80 до 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб були закладені в ч. 5 ст. 182 КПК України ще при прийнятті Кодексу у 2012 році й відтоді не переглядалися. Законом України № 1774-VIII від 06.12.2016 було змінено лише розрахункову величину - мінімальну заробітну плату на прожитковий мінімум для працездатних осіб. Тривала незмінність числового діапазону не дає підстав автоматично ототожнювати його верхню межу з максимально допустимою заставою без урахування сучасних соціально-економічних умов, обставин конкретного провадження та розвитку практики національних судів і ЄСПЛ. У справі «Альперін проти України» (Alperin v. Ukraine, № 41028/20, §§ 50-54, 10.10.2024) ЄСПЛ не визнав заставу, визначену понад установлену законом межу, непомірною, зваживши на наведене національними судами обґрунтування виключності випадку, оцінку платоспроможності заявника, внесення застави протягом трьох днів та відсутність доказів надмірного тягаря. Хоча 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб у 2026 році становлять значну суму - 998 400 грн, у сучасних умовах та з огляду на обставини цього провадження оцінка виключності не може зводитися лише до формального посилання на словосполучення «у виключних випадках». Вирішальним є те, чи здатна застава у визначеному розмірі забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної, залишаючись водночас не завідомо непомірною для неї.

Ухвалою слідчого судді ВАКС від 06.08.2026 до підозрюваної застосовано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 6 000 000 грн. Відповідно до службової записки № 03.12/228 від 14.08.2026 за підозрювану внесено заставу в повному обсязі (том 6 а. п. 65). Згідно з платіжною інструкцією № 3505 від 13.08.2026 платником є Адвокатське об`єднання «Юридична фірма «Ілляшев та Партнери» (том 6 а. п. 66). 

Посилання захисників на Рішення Конституційного Суду України від 21.07.2026 № 9-р(ІІ)/2026 не спростовує висновків слідчого судді. Цим Рішенням абз. 5 ч. 5 ст. 182 КПК України визнано таким, що відповідає Конституції України; відповідне положення не визнано неконституційним, а офіційного тлумачення норм КПК України резолютивна частина Рішення не містить. Наведені у його мотивувальній частині юридичні позиції конкретизують передбачені ч. 4 ст. 182 КПК України критерії та усталені стандарти ЄСПЛ щодо обов`язку суду індивідуалізувати розмір застави, оцінити майновий і сімейний стан особи, установлені ризики та можливість внесення застави, а також навести належні й достатні мотиви виходу за загальні межі. У цій справі слідчий суддя навів такі мотиви, оцінив обставини кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваної, її майновий і сімейний стан, характер та обсяг установлених ризиків, а також спроможність визначеної суми забезпечити належну процесуальну поведінку.

Фактичне внесення визначеної слідчим суддею суми застави є додатковою обставиною, яка підтверджує практичну можливість виконання оскаржуваної ухвали в цій частині. Сам по собі факт внесення застави не звільняє суд апеляційної інстанції від перевірки її помірності, однак довід про завідому непомірність передбачає встановлення реальної відсутності можливості внести визначену суму або надмірного індивідуального тягаря. У цій справі заставу в повному обсязі внесено через сім днів після постановлення ухвали, а захист не навів даних про те, що це спричинило для підозрюваної чи заставодавця надмірні майнові наслідки. Отже, матеріали провадження не підтверджують завідомої непомірності застави.

Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновками слідчого судді щодо визначеного розміру застави.

Захисник ОСОБА_7 у своїй апеляційній скарзі окремо звертає увагу колегії суддів на ту обставину, що слідчий суддя не перевірив та не довів недостатність застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Колегія суддів зазначає, що слідчий суддя вважав, що наявність обґрунтованої підозри та встановлених ризиків кримінального провадження, на цьому етапі обґрунтовують мету застосування такого запобіжного заходу, як застава з покладенням обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України. Відповідно до градації запобіжних заходів, що визначені ст. 176 КПК України, м`якшими запобіжними заходами, ніж застава, є особисте зобов`язання та особиста порука. У контексті цього кримінального провадження та обставин, встановлених під час судового розгляду, колегія суддів вважає правильними висновки слідчого судді, щодо незастосування більш м`якого запобіжного заходу, адже такий не може забезпечити здійснення дієвого контролю за поведінкою підозрюваної та виконання нею процесуальних обов`язків з метою досягнення завдань кримінального провадження. Таким чином, колегія суддів відхиляє аргументи захисника ОСОБА_7 у цій частині.

Сторона захисту наполягала на тій обставині, що покладаючи на підозрювану обов`язок утримуватися від спілкування з дев`ятьма особами, слідчий суддя відхилив прохання захисту обмежити цю заборону обставинами, викладеними у повідомленні про підозру, з тих мотивів, що проконтролювати тему спілкування неможливо. 

Надаючи оцінку доводам сторони захисту щодо зміни обов`язку утримуватися від спілкування з визначеними особами, колегія суддів виходить із того, що п. 4 ч. 5 ст. 194 КПК України надає слідчому судді, суду дискрецію визначити спосіб реалізації цього обов`язку: заборонити спілкування з конкретною особою повністю або дозволити його з дотриманням установлених умов. Вибір між цими варіантами здійснюється з урахуванням конкретних обставин провадження та необхідності запобігти встановленим ризикам. Частина осіб, із якими підозрюваній заборонено спілкуватися, перебуває з нею у близьких стосунках, що об`єктивно збільшує можливість безпосереднього чи опосередкованого впливу та узгодження позицій. Тому визначальними для колегії суддів є не складність контролю за тематикою такого спілкування, а співвідношення інтересів кримінального провадження з обсягом тимчасового обмеження. За встановлених обставин інтереси належного здійснення досудового розслідування переважають обмеження у спілкуванні, у тому числі з близькими особами, а покладений обов`язок є пропорційним та не потребує зміни.

Отже, колегія суддів не погоджується з аргументами сторони захисту та відхиляє такі доводи.

5. Висновки суду.

Згідно із ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. 

Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу слідчого судді без змін.

Колегія суддів, оцінивши у сукупності обставини ймовірного вчинення кримінального правопорушення та врахувавши обставини, що характеризують особу підозрюваної, констатує, що слідчий суддя в цілому дійшов обґрунтованих висновків щодо обґрунтованості підозри, наявності певних ризиків, а також нездатності на даному етапі кримінального провадження іншого запобіжного заходу запобігти їм.

За наслідками апеляційного перегляду колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційних скарг захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду, а тому їх слід залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді без змін.

Керуючись статтями 376, 404, 405, 407, 418, 532 КПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги захисників підозрюваної ОСОБА_5 - адвокатів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06.08.2026 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя - доповідач          ОСОБА_1 

Судді           ОСОБА_2 

ОСОБА_3