Справа № 991/2631/26

Провадження 1-кп/991/34/26

У Х В А Л А 

іменем України

25 серпня 2026 року м.Київ 

Вищий антикорупційний суд у складі судді ОСОБА_1 , 

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , 

захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , 

представника потерпілого ОСОБА_16 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52025000000000404 від 16.07.2025 за обвинуваченням 

ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 209 КК України,

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Ромни Сумської області, зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 209 КК України,

ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Риги, Латвійська Республіка, зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 , громадянина України,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 209 КК України,

ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Києва, зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 , громадянина України,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 209 КК України,

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця м. Києва, зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_5 , громадянина України,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 209 КК України,

В С Т А Н О В И В:

1. На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52025000000000404 від 16.07.2025 за обвинуваченням ОСОБА_17 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 209 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 209 КК України, ОСОБА_18 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 209 КК України, ОСОБА_19 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 209 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 209 КК України.

1.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 08.04.2026 для розгляду кримінального провадження визначено головуючого суддю ОСОБА_1 . Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 08.04.2026 призначено підготовче судове засідання.

1.2. Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 25.08.2026 задоволено клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження відносно ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 .

2. У підготовчому судовому засіданні учасники висловили такі позиції:

2.1. Прокурор зазначив, що підстави для прийняття одного із рішень, передбачених пп.1-4 ч.3 ст.314 КПК України, відсутні та просив призначити кримінальне провадження до судового розгляду. Заперечив проти задоволення скарг і клопотань сторони захисту, оскільки переважну частину доводів можливо перевірити на підставі дослідження доказів під час розгляду по суті. 

2.2. Захисник ОСОБА_8 подала клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, які перебувають у володінні ІНФОРМАЦІЯ_6 , а також скарги на постанову детектива від 14.02.2025 про оголошення ОСОБА_17 у міжнародний розшук та на повідомлення ОСОБА_17 про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру від 14.07.2025.

2.3. Захисник ОСОБА_14 звернувся до суду із рядом клопотань про тимчасові доступу до речей і документів, які перебувають у володінні ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_7 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_8 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 ».

2.4. Захисник ОСОБА_12 звернувся із рядом клопотань про витребування певних речей і документів, що перебувають у володінні АТ « ІНФОРМАЦІЯ_10 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_11 », ІНФОРМАЦІЯ_12 та АТ « ІНФОРМАЦІЯ_13 ». Аналогічні прохання захисник виклав і у поданих клопотанням про тимчасовий доступ до цих документів. Крім цього, захисник подав скаргу на незаконність дій прокурора, які виразились у складенні постанови від 04.03.2026, якою відмовлено в задоволенні клопотання захисника про закриття цього кримінального провадження. 

2.5. Захисник ОСОБА_15 подав скаргу на постанову прокурора САП від 19.03.2026 про відмову в задоволенні клопотання сторони захисту від 16.03.2026.

2.6. Обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтримали загальну позицію сторони захисту по всіх питаннях, що розглядалися протягом підготовчого судового засідання. Заявили клопотання про здійснення кримінального провадження колегіально.

2.7. Протягом судового розгляду сторона захисту систематично наголошувала на можливості та готовності обвинувачених, щодо яких здійснювалося спеціальне досудове розслідування - ОСОБА_17 , ОСОБА_18 і ОСОБА_20 - брати участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції. Відповідний формат участі обґрунтований фактичним виїздом обвинувачених за межі території України та запровадженням воєнного стану, що створює небезпеку для життя і здоров`я учасників у разі їх повернення. Суд, відмовляючи в задоволенні цих клопотань, виходив із такого.

2.7.1. Згідно з ч. 2 ст. 314 КПК України підготовче судове засідання у випадках, коли здійснювалося спеціальне досудове розслідування може відбуватися без участі обвинуваченого. 

2.7.2. Відповідно до положень КПК України дистанційне судове провадження є процесуальною формою забезпечення участі учасника кримінального провадження у судовому засідання за наявності передбачених законом підстав, коли така участь є об`єктивно утрудненою або неможливою. Запровадження інституту відеоконференції спрямоване на забезпечення доступу до правосуддя та реалізацію процесуальних прав учасників, однак він не може використовуватися як спосіб обходу інших імперативних положень кримінального процесуального закону чи нейтралізації правових наслідків ухилення особи від кримінальної відповідальності.

2.7.3. Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачені залишили територію України та перебувають за її межами. У зв`язку з їх неявкою до органів досудового розслідування та суду вони оголошені у міжнародний розшук. Крім того, щодо кожного з них постановлені ухвали слідчого судді про здійснення спеціального досудового розслідування, а також обрані запобіжні заходи у виді тримання під вартою за їх відсутності. Таким чином, на цей час існують чинні судові рішення, якими встановлено наявність передбачених законом підстав для здійснення кримінального провадження за спеціальною процедурою та підтверджено, що обвинувачені ухиляються від участі у кримінальному провадженні, перебуваючи за межами юрисдикції України.

2.7.4. Посилання сторони захисту на воєнні дії як на причину перебування обвинувачених за кордоном саме по собі не може бути достатньою підставою для задоволення заявленого клопотання. Безумовно, суд усвідомлює об`єктивні труднощі, які виникли у зв`язку зі збройною агресією проти України, та не заперечує, що воєнний стан може істотно впливати на можливість пересування осіб по території України. Разом із тим такі обставини не звільняють учасника кримінального провадження від обов`язку діяти добросовісно, не перешкоджати здійсненню правосуддя та не ухилятися від виконання процесуальних обов`язків. Більше того, саме ухвалами слідчого судді, які набрали законної сили, вже надано правову оцінку поведінці обвинувачених, встановлено наявність достатніх підстав вважати, що вони переховуються від органів досудового розслідування та суду, а також санкціоновано здійснення щодо них спеціального досудового розслідування. Суд не переносив відповідні висновки слідчих суддів на стадію підготовчого судового засідання, а в ухвалі від 25.08.2026 під час вирішення питання про спеціальне судове провадження дійшов аналогічних висновків щодо ухилення обвинувачених від кримінальної відповідальності. 

2.7.5. Суд також враховує, що спеціальне кримінальне провадження є винятковою процесуальною формою, яка застосовується у випадках умисного ухилення особи від участі у кримінальному провадженні за умови її перебування у міжнародному розшуку чи на тимчасово окупованій території або території держави-агресора. Така процедура побудована на балансі двох взаємопов`язаних засад: з одного боку, держава не може допустити блокування здійснення правосуддя особою, яка свідомо переховується, а з іншого - навіть за відсутності обвинуваченого забезпечується реалізація його права на захист через участь захисника, можливість добровільно прибути до суду та скористатися усім комплексом процесуальних прав.

Надання ж особі, яка перебуває у міжнародному розшуку та стосовно якої діє ухвала про тримання під вартою, можливості брати участь у судовому засіданні дистанційно фактично означало б створення окремої, не передбаченої законом процесуальної моделі, за якої обвинувачений одночасно продовжував би ухилятися від виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, залишався б поза межами досяжності української юрисдикції, однак водночас отримував би можливість особисто брати участь у судовому провадженні лише у тій формі та в тому обсязі, які є для нього найбільш зручними. Своєю чергою використання відеоконференції не може перетворюватися на механізм, який дозволяє особі уникнути виконання процесуальних обов`язків та водночас реалізовувати процесуальні права у спосіб, обраний виключно нею самою.

2.7.6. Крім того, дистанційна участь особи, місце перебування якої знаходиться поза межами юрисдикції України, істотно ускладнює виконання судом покладених на неї процесуальних функцій. Суд позбавлений реальної можливості забезпечити належну ідентифікацію учасника, перевірити відсутність стороннього впливу під час його участі у засіданні, гарантувати додержання порядку судового засідання, а також забезпечити негайне виконання судових рішень у разі виникнення такої необхідності. За звичайних умов зазначені ризики можуть бути мінімізовані шляхом проведення відеоконференції між судами, однак коли особа свідомо перебуває за межами юрисдикції України та фактично уникає виконання процесуальних обов`язків, такі гарантії об`єктивно відсутні.

2.7.8. Суд також виходить із того, що право на особисту участь у кримінальному провадженні не є абсолютним і реалізується у спосіб, визначений законом. Особа не може одночасно посилатися на необхідність реалізації права бути вислуханою судом і водночас свідомо перебувати у стані триваючого невиконання процесуальних обов`язків і судових рішень, що унеможливлюють її участь у судовому засіданні у загальному порядку. Принцип добросовісності учасників кримінального провадження виключає можливість отримання процесуальних переваг унаслідок власної поведінки, спрямованої на ухилення від кримінального переслідування.

2.7.9. При цьому суд звертає увагу, що відмова у проведенні підготовчого судового засідання в режимі відеоконференції не позбавляє обвинувачених права особисто брати участь у судовому провадженні. Таке право може бути реалізоване ними у будь-який момент шляхом прибуття до суду в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законом, із дотриманням усіх процесуальних наслідків, що випливають із чинних судових рішень про застосування запобіжного заходу.

2.7.10. Суд також звертає увагу, що задоволення заявленого клопотання фактично ставить можливість здійснення судового провадження у залежність від виключно одностороннього волевиявлення обвинувачених, які перебувають за межами України та щодо яких відсутнє рішення про здійснення спеціального судового провадження. За таких умов саме обвинувачені визначали б, чи відбудеться судове засідання: за наявності бажання вони можуть приєднуватися до відеоконференції, а у разі його відсутності - не виходити на зв`язок, посилатися на технічні перешкоди, зміну місця перебування, відсутність доступу до мережі Інтернет чи інші обставини, перевірити достовірність яких суд об`єктивно не має можливості. Саме для усунення залежності здійснення правосуддя від волі обвинуваченого, який свідомо ухиляється від суду та перебуває поза межами досяжності органів державної влади України, законодавець і передбачив інститут спеціального кримінального провадження. Його призначення полягає не лише у забезпеченні можливості продовження розгляду за відсутності обвинуваченого, а й у недопущенні ситуації, коли саме особа, яка ухиляється від суду, отримує можливість визначати темп, періодичність та саму можливість здійснення правосуддя. Допущення ж дистанційної участі такої особи до вирішення питання про здійснення спеціального судового провадження фактично відновлює саме ту залежність судового розгляду від волі обвинуваченого, для усунення якої законодавцем і було запроваджено відповідний правовий механізм. 

3. Дослідивши обвинувальний акт і заслухавши учасників кримінального провадження, Суд дійшов таких висновків.

3.1. В першу чергу Суд вважає за необхідне окремо звернути увагу на особливості здійснення підготовчого судового провадження у цьому кримінальному провадженні в частині одночасної участі представників сторони захисту в судовому засіданні. Підготовче судове засідання проводилося протягом тривалого часу (з 08.04.2026 по 25.08.2026) у кримінальному провадженні щодо 5 обвинувачених, інтереси яких представляли сім захисників, за участю представника потерпілого. З огляду на значний обсяг матеріалів кримінального провадження, складність і об`ємність предмета та кількість учасників судового провадження організація підготовчого судового засідання вимагала забезпечення балансу між повнотою реалізації процесуальних прав усіх учасників і виконанням покладеного на суд обов`язку здійснювати судочинство ефективно і впродовж розумного строку.

Право на захист є одним із фундаментальних елементів права на справедливий суд та не підлягає звуженню під час здійснення кримінального провадження. Разом із тим жодна процесуальна гарантія не може тлумачитися ізольовано від інших засад кримінального провадження. Реалізація права на захист має здійснюватися у такому процесуальному порядку, який одночасно забезпечує виконання завдань кримінального судочинства, зокрема здійснення судового провадження упродовж розумного строку, а також належну організацію судового розгляду, рівність учасників процесу та ефективне здійснення правосуддя. 

Суд виходить із того, що законодавче положення про обов`язкову участь захисника у визначених законом випадках не може тлумачитися розширено як таке, що встановлює обов`язок суду забезпечувати одночасну участь усіх захисників у кожному без винятку судовому засіданні незалежно від його предмета, процесуального значення та кола питань, які підлягають вирішенню. Обов`язкова участь захисника означає, що в певних випадках держава не вправі допустити здійснення кримінального провадження без ефективної професійної правничої допомоги особі. Водночас із цього не випливає, що тимчасова відсутність конкретного захисника автоматично виключає можливість подальшого здійснення судового провадження. Адже організація судового провадження не може ставитися у безумовну залежність від можливості забезпечити одночасну присутність усіх учасників процесу. Особливо це стосується складних кримінальних проваджень із кількома обвинуваченими та значною кількістю захисників, у яких узгодження графіків усіх учасників є об`єктивно неможливим. За такого підходу будь-яка тимчасова відсутність одного із захисників незалежно від причин, предмета конкретного судового засідання чи можливості дистанційної участі унеможливлює подальший рух кримінального провадження. Внаслідок цього процесуальна гарантія права на захист перетворюється із засобу забезпечення справедливого судового розгляду на механізм, здатний фактично паралізувати здійснення правосуддя.

З іншого боку, право на захист вважається забезпеченим тоді коли обвинувачений і його захисник мали реальну можливість знати про перебіг судового провадження то про позиції інших учасників, брати участь у розгляді процесуальних питань, подавати клопотання, висловлювати заперечення, надавати пояснення і таким чином впливати на ухвалення судом процесуальних рішень до моменту їх постановлення. Саме це становить зміст процесуальної гарантії, тоді як фізична присутність конкретного захисника у кожному окремому судовому засіданні сама по собі не є самостійною процесуальною цінністю, якщо її відсутність не вплинула на можливість ефективного здійснення захисту. Отже вирішальним критерієм є не сам факт відсутності захисника у певному судовому засіданні, а те, чи призвела така відсутність до реального обмеження права обвинуваченого на захист. Саме таким підходом суд керувався протягом усього підготовчого судового провадження.

Під час підготовчого судового засідання суд не постановив жодного процесуального рішення за відсутності когось із захисників без надання йому можливості після відновлення участі у провадженні висловити свою позицію щодо всіх питань, які обговорювалися у пропущеному ним судовому засіданні. До постановлення кожного відповідного процесуального рішення суд забезпечував такому захиснику можливість надати пояснення, підтримати або уточнити заявлені клопотання, висловити заперечення та реалізувати інші процесуальні права. Отже, тимчасова відсутність окремого захисника у певному судовому засіданні не призводила до втрати ним можливості впливати на хід підготовчого судового провадження чи брати участь у формуванні правової позиції суду з відповідного процесуального питання.

Крім того, чинне кримінальне процесуальне законодавство забезпечує стороні захисту фактично безперервний доступ до перебігу судового провадження. Захисники мали можливість без будь-яких перешкод ознайомлюватися з журналами і технічними записами судових засідань, матеріалами судового провадження та іншими процесуальними документами дистанційно, навіть без необхідності особистої присутності у приміщенні суду. Відтак відсутність у конкретному судовому засіданні не позбавляла захисника інформації про перебіг судового провадження та не обмежувала його можливості належним чином підготуватися до подальшої участі у ньому.

Суд також враховував, що графік судових засідань визначався завчасно, про що всі учасники кримінального провадження повідомлялися заздалегідь, а дати проведення судових засідань, наскільки це було об`єктивно можливим, узгоджувалися з урахуванням професійної зайнятості захисників. Такий підхід був спрямований на створення максимально сприятливих умов для реалізації стороною захисту своїх процесуальних прав і мінімізацію випадків відкладення судового провадження з причин, пов`язаних із зайнятістю учасників процесу поза межами участі у цій справі. 

Одночасно кожному захиснику забезпечувалася можливість брати участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції. Надання такої можливості мало на меті не лише спростити участь захисників у судовому провадженні, а насамперед усунути об`єктивні перешкоди, пов`язані з територіальною віддаленістю, зайнятістю в інших судових процесах або іншими організаційними чи сімейними обставинами, які самі по собі не повинні призводити до затягування кримінального провадження. Суд виходив із того, що участь захисника в режимі відеоконференції є рівноцінною процесуальною формою його участі у судовому засіданні, яка забезпечує можливість у режимі реального часу брати участь у дослідженні процесуальних питань, заявляти клопотання, висловлювати заперечення, надавати пояснення, ставити запитання іншим учасникам процесу та іншим чином реалізовувати весь комплекс процесуальних прав, передбачених кримінальним процесуальним законом. Відтак забезпечення судом можливості дистанційної участі було спрямоване на максимальне усунення організаційних перешкод для здійснення захисту та водночас на забезпечення безперервності й ефективності судового провадження.

Таким чином, Суд послідовно використовував усі передбачені кримінальним процесуальним законом організаційні механізми, які дозволяли забезпечити реальну участь захисників у судовому провадженні без невиправданого відкладення судових засідань, що відповідало як гарантіям права на захист, так і обов`язку суду здійснювати кримінальне провадження упродовж розумного строку. Тому проведення окремих судових засідань за відсутності когось із захисників жодним чином не вплинуло на повноцінність реалізації права на захист обвинувачених. 

3.2. Відповідно до положень ст. 314 КПК України завданням підготовчого судового засідання є вирішення питання про можливість призначення судового розгляду. Суд першочергово з`ясовує чи наявні підстави для прийняття рішень, передбачених п.п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України.

3.3. Суд встановив, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52025000000000404 від 16.07.2025 складений відповідно до вимог ст.291 КПК України, оскільки містить всі формальні і змістовні елементи, передбачені законом (ухвала Вищого антикорупційного суду від 28.07.2026). Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 28.07.2026 відмовлено в задоволенні клопотань захисників ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 та ОСОБА_14 про повернення обвинувального акта. 

3.4. Угоди у цьому кримінальному провадженні не укладалися і до суду не надходили.

3.5. Суд не встановив підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п.п. 4-8, 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, а учасники відповідних клопотань не заявляли. 

3.6. Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних кримінальних правопорушень, передбачених в примітці до ст. 45 КК України, ст. 206-2, 209, 211, 366-2, 366-3 КК України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених п.1-3 ч.5 ст.216 КПК України. 

Відповідно до обвинувального акта у період 2015 по 2019 роки організована група у складі ОСОБА_17 , ОСОБА_6 , ОСОБА_19 , ОСОБА_18 та ОСОБА_7 (у різні періоди з різним розподілом ролей) вживали заходи щодо заволодіння чужим майном - грошовими коштами ряду підприємств (АТ « ІНФОРМАЦІЯ_14 », ДП « ІНФОРМАЦІЯ_15 », ДП « ІНФОРМАЦІЯ_16 », ДП ДГЗП « ІНФОРМАЦІЯ_17 », ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_8 », ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_7 », корпорація « ІНФОРМАЦІЯ_18 ») внаслідок укладення та виконання агентський угод за фіктивно надані послуги із залученням компаній-агентів « ІНФОРМАЦІЯ_19 » та « ІНФОРМАЦІЯ_20 ». Крім цього, у вказаний період учасниками організованої групи вжито заходів щодо легалізації майна, одержаного злочинним шляхом за результатами реалізації низки агентських угод. За твердженням сторони обвинувачення, співучасники заподіяли шкоду у загальному розмірі близько 146 195 487 грн. 

Ураховуючи зазначену в обвинувальному акті кримінально-правову кваліфікацію, Суд дійшов висновку про підсудність вказаної справи Вищому антикорупційному суду. Сторона захисту в порядку ст.314 КПК України не ставила питання про направлення обвинувального акта для визначення підсудності. 

4. Відповідно до ч. 5 ст. 315 КПК України з метою підготовки до судового розгляду суд:

1) визначає дату та місце проведення судового розгляду;

2) з`ясовує, у відкритому чи закритому судовому засіданні необхідно здійснювати судовий розгляд;

3) з`ясовує питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді;

4) розглядає клопотання учасників судового провадження про: здійснення судового виклику певних осіб до суду для допиту; витребування певних речей чи документів; здійснення судового розгляду в закритому судовому засіданні.

5) вчиняє інші дії, необхідні для підготовки до судового розгляду.

4.1. Ураховуючи вимоги ч.2 ст.316 КПК України, Суд призначає судовий розгляд на 01 вересня 2026 року о 10 годині 00 хвилин.

4.2. За наслідками підготовчого судового засідання Суд не встановив обставин, передбачених ч. 2 ст. 27 КПК України, які б могли бути підставою для ухвалення рішення про здійснення судового розгляду у закритому судовому засіданні. Захисник ОСОБА_12 заявив клопотання про проведення розгляду справи в закритому судовому засіданні, мотиви якого полягали у посаді ОСОБА_6 , пов`язаної з виробництвом і постачання товарів військового призначення. Водночас захисник не навів достатніх і вмотивованих аргументів, які свідчили б про об`єктивну необхідність здійснення всього судового розгляду у закритому судовому засіданні. Саме по собі виконання обвинуваченим певних функцій, пов`язаних із оборонною сферою, не є достатньою підставою для проведення закритого судового розгляду. Крім того, питання про закрите судове засідання ставилося і щодо підготовчого провадження, однак за результатами закритого підготовчого засідання, заявлена учасниками необхідність не підтвердилася. 

Відтак, Суд дійшов висновку про розгляд кримінального провадження у відкритому судовому засіданні із забезпеченням повного його фіксування за допомогою технічних засобів. При цьому Суд не виключає, що у подальшому можуть виникнути певні обставини, які потенційно будуть зумовлювати необхідність проведення закритого судового засідання у відповідній частині, тому Суд буде вирішувати це питання на відповідних етапах судового розгляду з урахуванням наданих відомостей. 

4.3. З урахуванням думки учасників про склад осіб, які братимуть участь в судовому засіданні, Суд дійшов висновку про проведення судового розгляду за участю уповноваженого прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, обвинувачених, їх захисників і представника потерпілого. 

5. Щодо складу суду

5.1. Відповідно до ч. 1 ст. 31 КПК України кримінальне провадження в суді першої інстанції здійснюється суддею одноособово, крім випадків, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 31 КПК України. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 31 КПК України кримінальне провадження в суді першої інстанції здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів за клопотанням обвинуваченого щодо злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років. Обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 заявили відповідне клопотання. 

5.2. Усім обвинуваченим інкримінується вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. Санкція ч. 5 ст. 191 КК України (редакція незмінна з моменту вчинення злочину) передбачала покарання у вигляді караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. За таких обставин судове провадження у першій інстанції у кримінальному провадженні № 52025000000000404 від 16.07.2025 належить здійснювати колегіально у складі трьох суддів.

5.3. Під час підготовчого судового засідання захисники систематично заявляли про необхідність формування колегіального складу суду невідкладно після заявлення відповідного клопотання, відповідні доводи відхилялися Судом. 

5.3.1. Насамперед Суд звертає увагу на процесуальну природу питання про склад суду. Визначення складу суду, уповноваженого здійснювати судовий розгляд, не є ізольованим процесуальним питанням, яке виникає та підлягає остаточному вирішенню в момент заявлення обвинуваченим відповідного клопотання. Воно є одним із питань, що підлягають вирішенню судом у межах підготовки кримінального провадження до судового розгляду. Такий висновок зумовлений насамперед системним змістом положень ст. 31, 314 та 315 КПК України. Частина друга ст. 31 КПК України пов`язує здійснення кримінального провадження колегіально у складі трьох суддів у передбачених законом випадках із волевиявленням обвинуваченого, надаючи останньому відповідне процесуальне право. Водночас частина четверта ст. 315 КПК України прямо визначає підготовче судове засідання тією процесуальною стадією, на якій суд зобов`язаний роз`яснити обвинуваченому таке право. 

5.3.2. Отже, закон пов`язує не лише виникнення процесуальної можливості заявити відповідне клопотання, а й забезпечення умов для його належної реалізації саме з закінченням підготовчого судового засідання. Це має принципове значення, оскільки підготовче судове засідання не зводиться до сукупності окремих процесуальних дій, які суд здійснює незалежно одна від одної, а є єдиною стадією кримінального провадження, спрямованою на вирішення комплексу питань, необхідних для належної організації майбутнього судового розгляду. У цьому контексті положення ст. 315 КПК України щодо організації майбутнього розгляду слід розглядати у взаємозв`язку з нормами ст. 31 КПК України, які визначають критерії формування складу суду. Таким чином, питання про те, у якому саме складі суд здійснюватиме судовий розгляд, є складовою належної підготовки такого розгляду, а не питанням, відірваним від результатів цієї підготовки. 

5.3.3. З іншого боку, метою підготовчого провадження є вирішення питань організаційного характеру, спрямованих на з`ясування можливості призначення кримінального провадження до судового розгляду. Суд позбавлений можливості на цьому етапі надавати повноцінну оцінку заявленими доводам сторін та/або досліджувати докази з точки зору їх допустимості, належності, достовірності та достатності. Одноособове підготовче засідання виконує функцію впорядкування подальшого процесу - воно не спрямоване на встановлення фактичних обставин справи, а готує умови для їх належного і ефективного дослідження в подальшому. Колегія натомість призначена для колегіального прийняття рішень у предметі - це інша процесуальна функція, що вимагає сформованого складу і відповідної правової мотивації. Тому вирішення питань, пов`язаних з підготовкою кримінального провадження до судового розгляду, суддею одноособово не лише відповідає процедурній логіці, а й жодним чином не звужує прав обвинувачених. 

5.3.4. Сам факт заявлення клопотання обвинуваченим не означає, що воно має бути вирішене судом тієї ж миті. Подання клопотання є реалізацією процесуального права обвинуваченого, тоді як його вирішення є процесуальною дією суду. Ці два моменти не є тотожними. КПК України визначає право обвинуваченого вимагати колегіального розгляду, але не встановлює правила, відповідно до якого суд зобов`язаний негайно, поза межами загального вирішення питань підготовчого судового засідання, постановити ухвалу про зміну складу суду. Навпаки, конструкція ст. 315 КПК України свідчить про необхідність завершення підготовчої діяльності суду та вирішення пов`язаних із нею питань у їх системному взаємозв`язку, після чого визначається організаційна модель подальшого судового розгляду.

5.3.5. Відтак саме після з`ясування всього комплексу питань, що належать до предмета підготовчого судового засідання, суд має оцінити процесуальні передумови майбутнього судового розгляду, у тому числі визначити його належний склад. Такий підхід забезпечує послідовність процесуальних дій суду та виключає передчасне вирішення питання, яке за своєю природою є елементом організації майбутнього судового розгляду. Вирішення питання про колегіальний склад суду саме наприкінці підготовчого засідання дозволяє суду визначити остаточну процесуальну конфігурацію судового розгляду після того, як з`ясовано питання щодо можливості призначення провадження до судового розгляду, складу учасників, форми судового розгляду, обсягу підготовчих дій та інших передбачених законом обставин. Лише після цього рішення про склад суду набуває завершеного організаційного значення як рішення не лише про кількість суддів, а про той склад суду, який здійснюватиме подальше судове провадження.

6. Щодо поданих скарг на дії та рішення детективів і прокурора 

6.1. Відповідно до ч. 2 ст. 303 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, які не охоплюються ч. 1 ст. 303 КПК України, не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді. Вказана норма не містить обов`язку суду одразу вирішити відповідні скарги по суті, а лише вказує на можливість такого розгляду з урахуванням стадії провадження. Чинні норми КПК України також не передбачають повноважень Суду в підготовчому судовому засіданні скасовувати рішення детектива чи прокурора, зобов`язати вчинити їх певну дію чи навпаки припинити дію, яка була вчинена на етапі досудового розслідування. 

6.2. Від захисника ОСОБА_8 надійшла скарга на постанову детектива від 14.02.2025 про оголошення ОСОБА_17 у міжнародний розшук, доводи якої фактично зводились до наступного:

- сторона обвинувачення (як до, так і після винесення постанови від 14.02.2025) володіла відомостями щодо місця проживання обвинуваченого, у тому числі така інформація надавалися безпосередньо від сторони захисту;

- попри таку обізнаність сторона обвинувачення не вживала жодних заходів щодо встановлення місця перебування обвинуваченого;

- обвинуваченому належним чином не повідомлено про підозру, оскільки за наявності точного місця проживання ОСОБА_17 представники органу досудового розслідування не використали механізмів міжнародної правової допомоги. 

При цьому захисник підкреслила, що обвинувачений ОСОБА_17 мав поважні причини неприбуття за викликом, оскільки на території України введено воєнний стан, що об`єктивно унеможливлює безпосереднє з?явлення за таким викликом. 

За таких обставин захисник просила скасувати постанову детектива ІНФОРМАЦІЯ_22 від 14.02.2025.

6.2.1. Суд відмовляє в задоволенні скарги захисника, адже під час розгляду клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження Суд надав вичерпну оцінку доводам, пов`язаним із процедурою повідомлення ОСОБА_17 про підозру та оголошення його в міжнародний розшук. Суд встановив, що представниками органу досудового розслідування вжиті всі можливі заходи, передбачені КПК України, для повідомлення обвинуваченому про підозру, у тому числі з урахуванням інформації про його виїзд за межі України та отримання посвідки на тимчасове перебування на території іншої країни. Суд також констатував обставини переховування ОСОБА_17 від органів досудового розслідування та суду (ухвала Вищого антикорупційного суду від 25.08.2026).

6.3. Від захисника ОСОБА_15 надійшла скарга на постанову прокурора від 19.03.2026 про відмову в задоволенні клопотання сторони захисту від 16.03.2026 про закриття кримінального провадження №52025000000000404 від 16.07.2025. Скаргу мотивував відсутністю доказів у сторони обвинувачення, які підтверджують наявність складу кримінального правопорушення в діях ОСОБА_7 . 

Частково такі доводи збігаються з доводами скарги захисника ОСОБА_12 , який оскаржив дії прокурора, які полягали у складанні постанови від 04.03.2026 про відмову в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження. Доводи захисника концентрувалися навколо 1) різної кримінально-правової оцінки аналогічних обставин та 2) відсутності в діях ОСОБА_6 складу інкримінованого кримінального правопорушення. 

Суд відмовляє в задоволенні відповідних скарг з огляду на те, що доводи сторони захисту фактично обумовлені незгодою із правовою позицією сторони обвинувачення щодо оцінки інкримінованих подій і наявності в діях обвинувачених ознак складу кримінального правопорушення. Втім, сама по собі незгода не може свідчити про незаконність рішень прокурора та не може бути самостійною підставою для їх скасування. 

Суд встановив, що постанови від 19.03.2026 та 04.03.2026 прийняті уповноваженою особою, відповідають вимогам кримінального процесуального закону щодо форми та змісту процесуального рішення, містять мотиви його прийняття та дозволяють встановити обставини, покладені в основу певних висновків. 

Аргументи сторони захисту стосуються не законності оскаржуваних постанов, а правильності висновків сторони обвинувачення щодо інкримінованих подій. Однак, непогодження з мотивами, з яких захисту відмовлено у задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження, не свідчить про незаконність постанови. З`ясування того, чи підтверджується інкриміноване діяння доказами, чи правильно сторона обвинувачення встановила механізм вчинення кримінального правопорушення, обсяг повноважень і ролі учасників, а також надання оцінки зібраним доказам з точки зору їх належності, допустимості і достовірності належить до предмета судового розгляду по суті. Остаточна оцінка правильності кримінально-правової кваліфікації дій учасників та встановлення винуватості/невинуватості здійснюється Судом в нарадчій кімнаті при ухваленні кінцевого рішення по суті. 

6.4. Від захисника ОСОБА_8 також надійшла скарга на повідомлення ОСОБА_17 про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру від 14.07.2026. Доводи скарги зводяться до того, що викладені факти у повідомленні про підозру не підтверджуються жодним доказом.  

Скарги на інші рішення слідчого, прокурора, які не передбачені ч.1 ст.303 КПК України, можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами ст.314-316 КПК України (ч.2 ст.303 КПК України). 

Водночас відповідно до п.10 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржене повідомлення прокурора про підозру у вчиненні злочину. За таких обставин, кримінальний процесуальний закон прямо передбачив конкретну стадію, на якій сторона захисту має можливість реалізувати право на оскарження повідомлення про підозру, та відповідний процесуальний механізм його здійснення. Більше того, положення ст.303 КПК України не можуть бути використані як правова підстава для повторного або первісного розгляду питань про законність повідомлення про підозру вже на стадії підготовчого судового засідання фактично поза межами визначеного порядку. 

Отже, Суд вбачає за доцільне залишити вказану скаргу без розгляду. 

7. Щодо поданих клопотань сторони захисту про витребування документів і речей

7.1. Захисник ОСОБА_12 звернувся із клопотаннями про витребування документів у Акціонерного товариства « ІНФОРМАЦІЯ_13 », Офісу Генерального прокурора, Акціонерного товариства « ІНФОРМАЦІЯ_10 » та Товариства з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_11 ».

Відповідно до ч. 2 ст. 22 КПК України сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Право на збирання доказів сторонами реалізується шляхом ініціювання перед судом клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження чи питань про витребування документів. Разом із тим, відповідно до ч. 6 ст.163 КПК України доступ особи до документів, які містять охоронювану законом таємницю, здійснюється в порядку, визначеному законом. 

Переважна частина відомостей, до яких захисник просить надати доступ, за своїм змістом стосуються фінансово-господарської діяльності юридичних осіб, а тому можуть належати до інформації, що становить службову таємницю. При цьому сама по собі відсутність згадки у відповідях суб`єктів господарювання про гриф секретності не може змінювати правовий режим такої інформації. 

Стосовно витребування в Офісу Генерального прокурора всіх відомостей в інформаційній системі ЄРДР Суд зазначає, що запитувані відомості належать до охоронюваної законом таємниці, тому не можуть бути отримані у порядку витребування документів поза передбаченим законом порядку доступу до неї.

7.2. При цьому Суд також звертає увагу, що заявлене прагнення захисника здійснити повну перевірку всіх внесених відомостей в ЄРДР без належного обґрунтування необхідності в їх отриманні та без доведення їх доказового значення не є достатньою підставою для задоволення такого клопотання. Більше того, ключовим завданням стадії підготовчого судового засідання є вирішення питань, від яких безпосередньо залежить подальший судовий розгляд, а не з`ясування можливих підстав для звернення зі скаргами та клопотаннями стосовно дій сторони обвинувачення під час досудового розслідування. Мотиви захисника спрямовані на пошук будь-яких можливих порушень з боку сторони обвинувачення під час досудового розслідування без конкретизації обставин, які вони можуть підтвердити чи спростувати. Такий підхід перетворює механізм отримання інформації на інструмент необмеженого процесуального контролю за діяльністю сторони обвинувачення, що не відповідає правовій природі відповідного заходу. Можливість у майбутньому використати отриману інформацію для підсилення власної правової позиції не може створювати підґрунтя для витребування необмеженого масиву інформації. 

7.3. Від захисника ОСОБА_8 надійшло клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, які перебувають у володінні ІНФОРМАЦІЯ_22, а саме документів, які фактично стосуються окремих співробітників ІНФОРМАЦІЯ_22, для перевірки їх повноважень у цьому кримінальному провадженні.

Від захисника ОСОБА_14 також надійшли клопотання про тимчасовий доступ до ряду документів, які перебувають у володінні ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_8 », ПАТ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 » та які, на переконання захисника, можуть мати значення для встановлення істотних обставин цього кримінального провадження.

Суд виходить із того, що розгляд цих клопотань не може бути відірваний від предмета перевірки, яку зобов`язаний здійснити суд при вирішенні відповідного клопотання. Згідно з положеннями ст. 163 КПК України, вирішуючи питання про надання тимчасового доступу до речей і документів, суд має встановити, зокрема, що вони самі по собі або в сукупності з іншими речами і документами мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, а у визначених законом випадках - також наявність інших передбачених законом умов для надання такого доступу.

Таким чином, розгляд клопотання про тимчасовий доступ не зводиться до формальної перевірки його реквізитів чи доводів заявника. Для вирішення питання про наявність передбачених законом підстав суд у відповідному випадку має оцінити наведені сторонами обставини та матеріали, якими вони обґрунтовуються, а за наявності спору щодо таких обставин - перевірити їх шляхом дослідження відповідних матеріалів.

Відповідно до частини першої статті 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо, однак безпосереднє дослідження доказів є складовою судового розгляду, а не підготовчого провадження. Статті 314-316 КПК України визначають предмет підготовчого судового засідання та не передбачають проведення в його межах судового дослідження доказів для встановлення фактичних обставин кримінального провадження. З іншого боку, відповідно до ч. 4 ст. 291 КПК України надання суду інших документів до початку судового розгляду забороняється. 

Відтак виникає процесуальна несумісність між предметом перевірки, необхідної для вирішення клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, та процесуальними межами підготовчого судового засідання.

Якщо для вирішення такого клопотання достатньо перевірки лише формальних обставин, питання може не потребувати безпосереднього дослідження доказів. Проте якщо доводи сторони щодо наявності передбачених ст. 163 КПК України підстав заперечуються іншою стороною або володільцем речей і документів, їх встановлення потребує перевірки відповідних матеріалів, суд неминуче постає перед необхідністю оцінити їх зміст та доказове значення. Така діяльність за своєю суттю вже виходить за межі підготовчого судового провадження.

КПК України не може тлумачитися таким чином, щоб для вирішення одного процесуального питання суд був змушений вийти за межі визначеної законом стадії кримінального провадження. Тому за наявності необхідності дослідження доказів для перевірки доводів клопотань (а в цьому випадку така необхідність існує) їх розгляд має здійснюватися під час судового розгляду, коли відсутні процесуальні обмеження для дослідження доказів.

Отже, не оцінюючи по суті доводи захисників про тимчасовий доступ до речей і документів, Суд відтермінував їх розгляд на стадію судового розгляду. 

Керуючись статтями 314-316, 376, 392 КПК України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Призначити у відкритому судовому засіданні судовий розгляд кримінального провадження № 52025000000000404 від 16.07.2025 за обвинуваченням ОСОБА_17 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 209 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 209 КК України, ОСОБА_18 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 209 КК України, ОСОБА_19 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 209 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 209 КК України на 01 вересня 2026 року о 10 годині 00 хвилин у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_21 за адресою: АДРЕСА_6 .

2. Задовольнити клопотання обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про колегіальний розгляд кримінального провадження № 52025000000000404 від 16.07.2025. Передати копію ухвали до відділу забезпечення функціонування автоматизованої системи та електронного суду ІНФОРМАЦІЯ_21 для повторного розподілу справи № 991/2631/26 для збільшення складу суду до трьох суддів. Після повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями здійснювати відкритий судовий розгляд кримінального провадження колегією суддів.

3. Судовий розгляд здійснювати за участю уповноваженого прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, обвинувачених, їх захисників та представника потерпілого.

4. Скаргу захисника ОСОБА_8 на повідомлення ОСОБА_17 про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру від 14.07.2025, залишити без розгляду.

5. У задоволенні скарги захисника ОСОБА_8 на постанову детектива від 14.02.2025 про оголошення ОСОБА_17 у міжнародний розшук, відмовити. 

6. У задоволенні скарги захисника ОСОБА_15 на постанову прокурора САП від 19.03.2026 про відмову в задоволенні клопотання сторони захисту від 16.03.2026, відмовити. 

7. У задоволенні скарги захисника ОСОБА_12 на дії прокурора щодо складання постанови від 04.03.2026 про відмову в задоволенні клопотання, відмовити. 

8. У задоволенні клопотань захисника ОСОБА_12 про витребування документів з Акціонерного товариства « ІНФОРМАЦІЯ_13 », ІНФОРМАЦІЯ_12 , Акціонерного товариства « ІНФОРМАЦІЯ_10 » та Товариства з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_11 », відмовити.

9. Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її проголошення. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 392 КПК України. 

Суддя          ОСОБА_21