Справа № 991/4196/26

Провадження № 11-сс/991/410/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

судді - доповідача     ОСОБА_1 ,

суддів       ОСОБА_2 , 

ОСОБА_3 , 

секретар судового засідання ОСОБА_4 ,

за участю: 

захисника ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),

прокурора ОСОБА_6 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_5 разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14.05.2026 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно

ОСОБА_7 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Зоря Саратського району Одеської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 358 КК України, у кримінальному провадженні № 52021000000000573 від 07.12.2021.

ВСТАНОВИЛА:

1. Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14.05.2026 задоволено клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) ОСОБА_8 , погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) ОСОБА_6 , та обрано щодо ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 358 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Визначено, що після затримання підозрюваного не пізніше ніж через сорок вісім годин з часу його доставки до місця кримінального провадження має бути розглянуто питання про застосування обраного запобіжного заходу або його зміну на більш м`який.

Як убачається з оскаржуваної ухвали, НАБУ здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52021000000000573 від 07.12.2021 щодо обставин заволодіння у 2021 році майном АТ «ДПЗКУ» під час виконання зовнішньоекономічних контрактів із TRANS TRADE RK SA та QAM7 DMCC. За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_9 та ОСОБА_7 організували групу, до якої залучили інших осіб, та внаслідок узгоджених дій із використанням службового становища, переданням оригіналів товаророзпорядчих документів без повної оплати товару і підробленням коносаментів та ветеринарних сертифікатів заволоділи 105 846,86 т фуражної кукурудзи АТ «ДПЗКУ» за чотирма контрактами на загальну суму 28 860 792,40 доларів США, що становило 776 147 518 грн. Надалі, як встановив слідчий суддя, учасники групи вчинили дії з легалізації одержаного майна, у результаті яких на рахунки TRANS TRADE RK SA надійшло 19 560 059 євро та 7 198 450 доларів США, що за курсом НБУ на час одержання коштів становило 809 121 227,21 грн.

01.04.2026  ОСОБА_7 складено письмове повідомлення про підозру. Дослідивши спосіб його направлення за відомими органу досудового розслідування адресами та засобами зв`язку, слідчий суддя дійшов висновку, що органом досудового розслідування вжито передбачених КПК України заходів для вручення повідомлення про підозру, у зв`язку з чим ОСОБА_7 набув статусу підозрюваного. Також установлено, що 07.09.2022 ОСОБА_7 виїхав з України та до неї не повертався, а 21.04.2026 постановою детектива НАБУ його оголошено в національний та міжнародний розшук. Твердження сторони захисту про постійне проживання підозрюваного в Об`єднаних Арабських Еміратах і наявність установленої компетентним органом цієї держави заборони на виїзд слідчий суддя визнав належно документально не підтвердженими.

Оцінивши додані до клопотання матеріали, слідчий суддя визнав підозру ОСОБА_7 у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень обґрунтованою на рівні, достатньому для вирішення питання про застосування заходу забезпечення кримінального провадження, зауваживши, що на цій стадії не вирішується питання про доведеність винуватості та допустимість доказів у значенні, необхідному для ухвалення вироку.

Крім того, слідчий суддя визнав доведеними ризики переховування ОСОБА_7 від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків, а також знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для кримінального провадження. На підтвердження ризику переховування враховано тяжкість інкримінованих правопорушень і можливого покарання, тривале перебування підозрюваного за межами України, його значні майнові можливості та міжнародні зв`язки, а також встановлену слідством спробу залишити Україну 13.08.2021 під час активної фази слідчих дій. Ризики впливу на свідків та перешкоджання збиранню доказів слідчий суддя пов`язав, зокрема, з відомостями про управлінську роль ОСОБА_7 щодо інших учасників, використання особистих і ділових зв`язків, обставини підроблення документів та видалення інформації, що могла мати доказове значення, при тому що досудове розслідування ще тривало.

Урахувавши сукупність наведених обставин, у тому числі вагомість наявних на цій стадії доказів, характер і тяжкість інкримінованих кримінальних правопорушень, дані про особу та майновий стан підозрюваного, відсутність відомостей про стан здоров`я, який перешкоджав би триманню під вартою, а також факт його міжнародного розшуку, слідчий суддя дійшов висновку про наявність передбачених ч. 6 ст. 193 КПК України підстав для обрання щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

2. Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.

Посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, яке постановлене з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам, встановленим за матеріалами клопотання, захисник підозрюваного ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_5 в апеляційній скарзі просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді ВАКС від 14.05.2026 року у справі № 991/4196/26, скасувати ухвалу слідчого судді ВАКС від 14.05.2026 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання детектива НАБУ про обрання щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В обґрунтування доводів клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді ВАКС від 14.05.2026, захисник ОСОБА_5 зазначає, що повний текст ухвали слідчого судді ВАКС від 14.05.2026 був отриманий ним лише 04.06.2026 засобами поштового зв`язку, вказане підтверджується інформацією з трекінгу поштового відправлення Укрпошти № R067177320983. 

Захисник зазначає, що предметом оскарження у цій справі є не лише резолютивна частина ухвали, а насамперед мотиви, з яких слідчий суддя визнав доведеними процесуальні передумови розгляду клопотання за відсутності підозрюваного, наявність ризиків, можливість обрання найсуворішого запобіжного заходу та підстави для невизначення застави. А тому, до отримання повного тексту ухвали сторона захисту не мала реальної можливості підготувати змістовну апеляційну скаргу, яка відповідала б вимогам п. 4 ч. 2 ст. 396 КПК України, тобто містила б обґрунтування того, у чому полягає незаконність та необґрунтованість саме мотивів судового рішення. 

Крім того, захисник посилається на правову позицію, викладену в постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27 травня 2019 року у справі № 461/1434/18, а також на практику Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, відповідно до яких необізнаність особи з мотивами судового рішення у зв`язку з отриманням його повного тексту після спливу строку апеляційного оскарження, може визнаватися поважною причиною пропуску такого строку та бути підставою для його поновлення.

З урахуванням наведеного, захисник зазначає, якщо суд апеляційної інстанції вважає, що строк на апеляційне оскарження формально пропущено, то такий строк підлягає поновленню, оскільки повний текст оскаржуваної ухвали захисником отримано лише 04.06.2026, тоді як апеляційна скарга подана в межах п`ятиденного строку з дня фактичного отримання повного тексту ухвали.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник зазначає, що слідчий суддя передчасно перейшов до оцінки обґрунтованості підозри та ризиків, не встановивши належним чином спеціальну процесуальну передумову для заочного розгляду клопотання за ч. 6 ст. 193 КПК України. Адже перебування ОСОБА_7 в Об`єднаних Арабських Еміратах не є тією процесуальною передумовою, яка передбачена ч. 6 ст. 193 КПК України. Захисник звертає увагу, що слідчим суддею не перевірено належне доведення та законність передумов постанови про оголошення ОСОБА_7 у міжнародний розшук.

Крім того, сторона захисту зазначає, що стороною обвинувачення не було доведено належне вручення повідомлення про підозру і повісток про виклик. Так, сторона обвинувачення у клопотанні зазначає, що 01.04.2026 складено повідомлення про підозру, однак вручити його особисто нібито було неможливо «у зв`язку з його ухиленням від слідства та кримінальної відповідальності». На підтвердження цього орган досудового розслідування послався на виїзд детективів за адресою реєстрації в Україні: АДРЕСА_1 , де ОСОБА_7 та осіб, які з ним проживають, не встановлено. Однак, на переконання захисника, такий підхід сторони обвинувачення до вручення повідомлення про підозру є штучним, адже ще до складення повідомлення про підозру орган досудового розслідування мав офіційні відомості Державної прикордонної служби України про те, що ОСОБА_7 виїхав з України 07.09.2022 та з того часу до України не повертався (т. 1, а. п. 165-166, відомості АДПСУ за запитом НАБУ станом на 23.02.2026 року). З урахуванням вказаного, відсутність особи за адресою реєстрації не могла тлумачитися як тимчасова відсутність.

Сторона захисту звертає увагу, що орган досудового розслідування повинен був використати механізм міжнародної правової допомоги або звернутись до дипломатичного чи консульського представництва. Натомість сторона обвинувачення посилається лише на передачу процесуальних документів представнику ОСББ «Довженка 2», представнику ТОВ «Україна-2010» та направлення файлів на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також через месенджери Telegram і Viber. Однак ці дії не підтверджують ані персонального вручення повідомлення про підозру чи повісток саме ОСОБА_7 , ані його реального ознайомлення з їх змістом.

Окремо сторона захисту зазначає, що 07.04.2026 орган досудового розслідування був повідомлений про перебування ОСОБА_7 за кордоном. Тому захисник вважає, що матеріали клопотання підтверджують лише технічні спроби направлення документів, а не підтверджують належного вручення повідомлення про підозру, належного виклику або ознайомлення ОСОБА_7 зі змістом відповідних процесуальних документів.

Щодо неявки ОСОБА_7 без поважних причин захисник зазначає, що оскільки належний виклик ОСОБА_7 не доведено, то не може вважатися доведеною і його неявка без поважних причин на виклики 06.04.2026, 07.04.2026, 08.04.2026, 13.04.2026, 14.04.2026 та 15.04.2026.

Крім того, сторона захисту вказувала на наявність об`єктивної обставини, яка ускладнювала або унеможливлювала залишення ОСОБА_7 території ОАЕ, адже щодо нього застосовано компетентним органом Дубая заборону виїзду з країни з 12.11.2025. Така обставина, на переконання сторони захисту, підлягає оцінці крізь призму п. 2 та п. 8 ч. 1 ст. 138 КПК України, як обмеження свободи пересування внаслідок дії закону або судового рішення чи інша обставина, яка об`єктивно унеможливлює прибуття на виклик.

Тому за таких обставин постанова детектива НАБУ від 21.04.2026 про оголошення ОСОБА_7 у національний та міжнародний розшук ґрунтується на недоведених передумовах та не є належним доказом міжнародного розшуку.

Також захисник зазначає, що постанова про оголошення підозрюваного у розшук є внутрішнім процесуальним актом органу досудового розслідування, адже НАБУ не може здійснювати міжнародний розшук через Інтерпол власною постановою детектива. У даному випадку постанова детектива від 21.04.2026, не замінює звернення до уповноваженого підрозділу, прийняття такого звернення до опрацювання, попередню оцінку уповноваженим підрозділом, направлення запиту до Генерального секретаріату Інтерполу, погодження з центральним органом України щодо видачі особи або публікацію відповідного оповіщення. Захисник звертає увагу, що матеріали клопотання не містять доказів, які б підтверджували будь-яку фактичну форму міжнародного розшуку ОСОБА_7 . Тому сторона обвинувачення не довела, що ОСОБА_7 фактично та належно оголошений у міжнародний розшук. Відповідно, не доведено і спеціальну процесуальну передумову для розгляду клопотання за його відсутності в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України.

Захисник звертає увагу, що слідчим суддею не було перевірено можливість застосування до ОСОБА_7 більш м`якого запобіжного заходу.

Щодо наявності ризиків, то сторона захисту стверджує, що такі є недоведеними. Так, слідчий суддя погоджуючись з доводами клопотання в частині наявності ризику переховування, зокрема посилається на тяжкість інкримінованих правопорушень, перебування ОСОБА_7 за кордоном, наявність іноземних зв`язків та майнових ресурсів.

Однак, захисник не погоджується з такими висновками, оскільки виїзд ОСОБА_7 відбувся 07.09.2022, тобто задовго до повідомлення про підозру та не може трактуватись, як переховування від органу досудового розслідування. Окрім того, наявність майна, корпоративних зв`язків чи фінансових ресурсів за межами України може бути фактором оцінки, але не є самостійним доказом наміру ухилятися від слідства або суду. 

Захисник звертає увагу, що ухвала слідчого судді, як і матеріали клопотання не містить конкретних фактичних даних, які б свідчили про належне процесуальне повідомлення ОСОБА_7 , а також те, що останній вчиняв будь-які дії, спрямовані на переховування.

Щодо ризику незаконного впливу на свідків, сторона захисту зазначає, що такий побудований виключно на припущеннях. Те ж саме стосується і ризику знищення, спотворення речей чи документів, які можуть мати істотне значення для обставин кримінального провадження, адже слідчим суддею не конкретизовано, які саме документи або речі залишаються у фактичному доступі ОСОБА_7 , де вони перебувають, та яким чином він може вплинути на їх збереження і чому цей ризик зберігає актуальність у 2026 році з огляду на час інкримінованих подій.

Також захисник посилається на те, що невизначення застави слідчим суддею, є похідним від недоведеного міжнародного розшуку, адже факт належного та фактичного міжнародного розшуку ОСОБА_7 не доведений, а висновок про можливість невизначення застави є передчасним і необґрунтованим.

З урахуванням викладеного, захисник вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, оскільки слідчий суддя: не перевірив належним чином спеціальну процесуальну передумову для заочного розгляду клопотання за ч. 6 ст. 193 КПК України; помилково ототожнив постанову детектива НАБУ від 21.04.2026 з фактичним оголошенням особи у міжнародний розшук; не врахував, що належне вручення повідомлення про підозру та повісток, належний виклик і неявка без поважних причин не доведені; не надав належної оцінки тому, що орган досудового розслідування знав або мав знати про тривале перебування  ОСОБА_7 за кордоном і не застосував спеціальний порядок виклику особи, яка проживає за кордоном; не застосував повний стандарт ст. 194 КПК України та фактично виключив із перевірки питання недостатності більш м`яких запобіжних заходів; визнав ризики доведеними на підставі загальних припущень, без належної індивідуалізації та актуалізації щодо поведінки ОСОБА_7 у 2026 році; без належного доведення міжнародного розшуку застосував наслідки, пов`язані з не визначенням застави.

3. Позиції учасників судового провадження.

Захисник ОСОБА_5 підтримав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та наполягав на задоволенні його апеляційної скарги.

Прокурор ОСОБА_6 в судовому засіданні залишив на розсуд суду питання вирішення клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника.

4. Мотиви суду

Заслухавши доповідь головуючого, пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла таких висновків.

Перш за все вирішуючи клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_5 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді ВАКС від 14.05.2026, колегія суддів дійшла таких висновків.

Поважність пропуску визначеного строку на оскарження апелянт обґрунтовує тим, що він брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та йому було оголошено лише резолютивну частину постановленого рішення, тоді як повний текст ухвали захисник отримав засобами поштового зв`язку лише 04.06.2026, що підтверджується відомостями трекінгу АТ «Укрпошта». У зв`язку з цим захисник був необізнаний з мотивами прийнятого судового рішення та позбавлений об`єктивної можливості для своєчасного звернення до суду з апеляційною скаргою. Зауважує, що апеляційну скаргу подав у п`ятиденний строк з моменту отримання повного тексту.

Згідно із п. 11) ч. 2 ст. 395 КПК України, апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на ухвалу слідчого судді - протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвали (постанови), постановлені в судовому засіданні, оголошуються негайно після їх постановлення (ч. 5 ст. 376 КПК України).

Судове рішення проголошується прилюдно негайно після виходу суду з нарадчої кімнати (ч. 1 ст. 376 КПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 376 КПК України, якщо складання судового рішення у формі ухвали (постанови) вимагає значного часу, суд має право обмежитися складанням і оголошенням його резолютивної частини, яку підписують усі судді.

Отже, дата оголошення судового рішення пов`язується з датою виходу суду з нарадчої кімнати і саме з цієї дати, яка зазначається у вступній частині ухвали, розпочинається перебіг строку на апеляційне оскарження.

Із матеріалів судового провадження вбачається, що під час проголошення резолютивної частини ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14.05.2026 захисник підозрюваного ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_5 брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з власних технічних засобів (т. 18, а. п. 61 - 66).

Повний текст оскаржуваного рішення оголошено без участі сторін (т. 18, а. п. 70).

Відповідно до супровідного листа, наявного у матеріалах справи, повний текст ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14.05.2026 захиснику ОСОБА_5 було направлено рекомендованим листом АТ «Укрпошта» 20.05.2026 (т. 18, а. п. 88; 90).

Апеляційну скаргу на оскаржуване рішення захисник подав 08.06.2026 за допомогою системи «Електронний суд», яка отримана та зареєстрована Апеляційною палатою ВАКС 09.06.2026 за Вх. №1893/26-Вх (т. 18, а. п. 92 - 99).

Згідно з долученим трекінгом поштового відправлення № R067177320983, поштове відправлення вибуло з м. Києва 20.05.2026 та отримано одержувачем 04.06.2026 (т. 18, а. п. 100).

Відповідно до позиції, висловленої у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 27.05.2019 у справі № 461/1434/18 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/82188400), у разі, коли слідчий суддя з посиланням на ч. 2 ст. 376 КПК України постановив ухвалу та оголосив її резолютивну частину, а повний текст ухвали оголосив в інший день, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з дня оголошення резолютивної частини ухвали. Якщо повний текст було складено пізніше, у разі необізнаності у заінтересованих осіб з мотивами прийнятого слідчим суддею рішення, вказане за їх клопотанням може бути визнано поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та підставою для його поновлення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 117 КПК України.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_5 та поновлення йому строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14.05.2026.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги по суті, колегія суддів дійшла таких висновків. 

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Частиною 2 цієї статті передбачено, що суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого або особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.

У поданій апеляційній скарзі захисник не наводить доводів щодо необґрунтованості повідомленої ОСОБА_7 підозри та не ставить під сумнів висновок слідчого судді в цій частині. Отже, питання обґрунтованості підозри не належить до меж апеляційного перегляду, визначених доводами апеляційної скарги.

Водночас колегія суддів, перевіривши матеріали судового провадження в межах, необхідних для вирішення апеляційної скарги, не встановила обставин, які б свідчили про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 358 КК України. За таких обставин підстав для виходу за межі апеляційних вимог не встановлено, у зв`язку з чим окремої оцінки обґрунтованості підозри в цій ухвалі колегія суддів не надає.

За змістом ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя, суд може розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, якщо прокурор доведе наявність підстав, передбачених ст. 177 КПК України, а також, зокрема, наявність достатніх підстав вважати, що підозрюваного, обвинуваченого оголошено в міжнародний розшук.

Отже, під час вирішення питання про обрання запобіжного заходу в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України суд має встановити не лише наявність передбачених ст. 177 КПК України підстав для застосування запобіжного заходу, а й дотримання спеціальної умови - наявність достатніх підстав вважати, що особу оголошено в міжнародний розшук.

Щодо доводів апеляційної скарги про неналежне вручення повідомлення про підозру і повісток про виклик.

Захисник в апеляційній скарзі стверджує, що органом досудового розслідування не було належним чином повідомлено ОСОБА_7 про підозру, адже сторона обвинувачення не використала механізм міжнародної правової допомоги, а вручення процесуальних документів представникам ОСББ «Довженка 2», ТОВ «Україна - 2010» та направлення файлів на електронну пошту і через месенджери не підтверджують персонального вручення повідомлення про підозру та повісток, а також ознайомлення з їх змістом. Надаючи оцінку цим доводам, колегія суддів ураховує процесуальний статус ОСОБА_7 , а також його перебування за межами України та зазначає таке.

Повідомлення про підозру є одним із найважливіших етапів стадії досудового розслідування, що становить систему процесуальних дій та рішень слідчого або прокурора, спрямованих на формування законної та обґрунтованої підозри за умови забезпечення особі, яка набула статусу підозрюваного, можливості захищатися усіма дозволеними законом засобами і способами.

Викладена у письмовому повідомленні підозра є підґрунтям для виникнення системи кримінальних процесуальних відносин та реалізації засади змагальності у кримінальному провадженні, завдяки чому підозрюваний одержує можливість впливати на подальше формулювання обвинувачення.

Сформульована підозра встановлює межі, у яких слідчий зможе найефективніше закінчити розслідування, а підозрюваний, його захисник та законний представник одержують можливість цілеспрямованіше реалізовувати функцію захисту. З моменту повідомлення особі про підозру слідчий, прокурор набувають щодо підозрюваного додаткових владних повноважень, а особа, яка отримала статус підозрюваного, набуває процесуальних прав та обов`язків, визначених статтею 42 КПК України.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 42 КПК України, особа набуває статусу підозрюваного зокрема, якщо щодо неї складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.

Повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 КПК України, у таких випадках: 1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; 2) обрання до особи одного з передбачених КПК України запобіжних заходів; 3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а в разі неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 278 КПК України).

Повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи (ч. 3 ст. 111 КПК України).

Главою 11 КПК України визначено порядок вручення повідомлень (викликів). Так, особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику телефоном або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передання їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи. Повістка про виклик особи, яка проживає за кордоном, вручається згідно з міжнародним договором про правову допомогу, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а за відсутності такого договору - за допомогою дипломатичного (консульського) представництва (ч. 1, 2, 7 ст. 135 КПК України).

Особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом не пізніше ніж за три дні до дня, коли вона зобов`язана прибути за викликом. У випадку встановлення цим Кодексом строків здійснення процесуальних дій, які не дозволяють здійснити виклик у зазначений строк, особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом якнайшвидше, але в будь-якому разі з наданням їй необхідного часу для підготовки та прибуття за викликом (ч. 9 ст. 135 КПК України).

Відповідно до матеріалів апеляційного провадження 01.04.2026 за результатами досудового розслідування у межах кримінального провадження № 52021000000000573 від 07.12.2021 стосовно ОСОБА_7 складено повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 358 КК України (т. 13, а. п. 31 - 67).

Згідно з особою карткою Державної міграційної служби щодо ОСОБА_7 , місцем реєстрації останнього є: АДРЕСА_1 (т. 13, а. п. 99). Вживаючи заходів для вручення письмового повідомлення про підозру ОСОБА_7 , детективи НАБУ 01.04.2026 здійснили виїзд за місцем проживання та реєстрації ОСОБА_7 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 , та у присутності представника ОСББ «Довженко 2» ОСОБА_10 здійснили дзвінки у двері, однак вхідні двері квартири ніхто не відчинив. Під час виїзду ОСОБА_7 або осіб, які з ним проживають, не виявлено. Отже, детективами встановлено факт тимчасової відсутності за місцем проживання ОСОБА_7 та членів його сім`ї. 

Відповідно до ст. 111, 135 КПК України, 01.04.2026 письмове повідомлення про підозру, пам`ятку про процесуальні права та обов`язки підозрюваного ОСОБА_7 , вручено представнику житлово-експлуатаційної організації - представнику ОСББ «Довженка 2» ОСОБА_10 під розписку для передачі ОСОБА_7 (т. 13, а. п. 78)

Крім того, 01.04.2026 з метою вручення повідомлення про підозру ОСОБА_7 детективами здійснено виїзд за місцем його роботи в ТОВ «Україна - 2010» за адресою: Одеська обл., Одеський р-н., смт. Овідіополь, вул. Колісниченка Євгена, 140 (т. 13, а. п. 107). 

Відповідно до ст. 111, 135 КПК України, 01.04.2026 письмове повідомлення про підозру, пам`ятку про процесуальні права та обов`язки підозрюваного ОСОБА_7 , вручено директору ТОВ «Україна - 2010» ОСОБА_11 для передачі ОСОБА_7 , як працівнику підприємства (т. 13, а. п. 79). 

Крім того, детективом також здійснено додаткові заходи для повідомлення про підозру, зокрема електронні файли письмового повідомлення про підозру, пам`ятка про процесуальні права та обов`язки підозрюваного і повістки про виклик підозрюваного ОСОБА_7 до органу досудового розслідування на 10:00 год 06.04.2026, 07.04.2026 та 08.04.2026 надіслані ОСОБА_7 на його електронну скриньку: ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також на його мобільний номер НОМЕР_1 у месенджері «Viber» та за номером телефону НОМЕР_2 у месенджері «Telegram» (т. 13, а. п. 69 - 87).

Оцінюючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що орган досудового розслідування дотримався вимог КПК України щодо повідомлення ОСОБА_7 про підозру. Зокрема, сторона обвинувачення вжила передбачених кримінальним процесуальним законом заходів для вручення ОСОБА_7 повідомлення про підозру та доведення до нього змісту цього повідомлення. На переконання колегії суддів, сторона обвинувачення вжила достатньо заходів, щоб вважати ОСОБА_7 таким, що набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні № 52021000000000573 від 07.12.2021.

Колегія суддів зауважує, що сам факт відсутності доказів особистого отримання повідомлення про підозру не є достатнім для висновку про неналежність повідомлення, якщо стороною обвинувачення були здійснені передбачені кримінальним процесуальним законом дії для повідомлення особи та вручення їй відповідного процесуального документа.

У цьому контексті необхідно враховувати, що КПК України допускає спеціальний порядок повідомлення особи, місцезнаходження якої не встановлено, а положення Кодексу щодо кримінального провадження за відсутності особи мають застосовуватися з урахуванням обов`язку держави використати всі передбачені законом можливості для забезпечення її процесуальних прав.

Отже, вирішальним у даному випадку є не лише факт особистого вручення документа ОСОБА_7 , а дотримання стороною обвинувачення встановленої законом процедури повідомлення.

За наведених обставин колегія суддів відхиляє довід захисника про неналежність повідомлення про підозру як такий, що не спростовує висновків слідчого судді.

Щодо доводів апеляційної скарги захисника про недоведеність оголошення підозрюваного ОСОБА_7 у національний та міжнародний розшук.

Захисник посилається на те, що стороною обвинувачення не надано доказів міжнародного розшуку ОСОБА_7 , що своєю чергою свідчить про відсутність підстав для обрання запобіжного заходу в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України. Колегія суддів не погоджується з такими доводами, з огляду на таке.

За змістом ч. 6 ст. 193 КПК України наявність достатніх підстав вважати, що особу оголошено в міжнародний розшук, є однією зі спеціальних умов, за якої суд може розглянути питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного. При цьому зазначена норма не передбачає можливості обрання такого запобіжного заходу лише на підставі оголошення особи в міжнародний розшук: додатково мають бути встановлені підстави, передбачені ст. 177 КПК України.

З матеріалів кримінального провадження, покладених в основу оскаржуваної ухвали, вбачається, що питання перебування ОСОБА_7 за межами України та його розшуку, розглядалося слідчим суддею не ізольовано, а у взаємозв`язку з іншими обставинами кримінального провадження.

Як зазначалося вище, детективи НАБУ здійснили виїзд за місцем проживання ОСОБА_7 , проте його та членів його сім`ї там не виявили.

Згідно з даними з інтегрованої інформаційно-телекомунікаційної системи прикордонного контролю «АРКАН» - 07.09.2022 о 09:13 ОСОБА_7 востаннє перетнув державний кордон України на виїзд через пункт пропуску «Старокозаче», як пасажир автомобіля з реєстраційним номером НОМЕР_3 , після чого до України не повертався. 

Наразі місце перебування підозрюваного ОСОБА_7 органу досудового розслідування невідоме, дані щодо перетину кордону від 2021 року дотепер відсутні (т. 13, а. п. 146).

21.04.2026 органом досудового розслідування ОСОБА_7 оголошено в національний і міжнародний розшук, про що свідчить відповідна постанова старшого детектива НАБУ ОСОБА_8 (т. 13, а. п. 96 - 98).

Посилання захисника на те, що він повідомив орган досудового розслідування про фактичне місце перебування ОСОБА_7 на території Об`єднаних Арабських Еміратів, саме собою не спростовує факту оголошення особи в міжнародний розшук. Крім того, матеріали апеляційної скарги не містять доказів того, що на день складення повідомлення про підозру орган досудового розслідування був обізнаний про проживання ОСОБА_7 . ОАЕ.

Більше того, повідомлення органу досудового розслідування про конкретне місце перебування особи за кордоном та ініціювання стороною захисту питання про проведення процесуальних дій у порядку міжнародної правової допомоги автоматично не призводить до припинення міжнародного розшуку.

Доводи захисту щодо нібито формального характеру постанови про оголошення підозрюваного в міжнародний розшук є безпідставними та ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм кримінального процесуального права. КПК України не пов`язує факт оголошення особи в міжнародний розшук із моментом внесення відомостей до баз даних Генерального секретаріату Інтерполу щодо видачі особи або публікації відповідного оповіщення. У межах національної юрисдикції процесуальним документом, який засвідчує оголошення особи в міжнародний розшук, є відповідна постанова слідчого або прокурора, винесена з дотриманням вимог ст. 281 КПК України.

Крім того, колегія суддів відхиляє доводи захисника про наявність об`єктивної обставини, яка, на його думку, унеможливлює прибуття ОСОБА_7 за викликом у зв`язку із застосованою компетентним органом Дубая з 12.11.2025 забороною на виїзд з території Об`єднаних Арабських Еміратів, та зазначає таке.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 138 КПК України поважною причиною неприбуття особи на виклик є обмеження свободи пересування внаслідок дії закону або судового рішення. При цьому наведена норма не передбачає автоматичного визнання будь-якої обставини, пов`язаної з обмеженням пересування особи за межами України, поважною причиною неприбуття. Необхідним є встановлення факту такого обмеження, його правової природи, обсягу та строку дії, а також безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між цим обмеженням і неможливістю особи прибути саме за конкретним викликом.

Отже, для застосування положень п. 2 ч. 1 ст. 138 КПК України сторона захисту повинна надати належні та достатні докази того, що щодо ОСОБА_7 дійсно існувала чинна та обов`язкова до виконання заборона на залишення території ОАЕ, що унеможливлює виконання процесуального обов`язку щодо прибуття за викликом, а також що така заборона об`єктивно виключала можливість його прибуття в Україну.

Саме собою посилання сторони захисту на існування «заборони виїзду з країни», без належного встановлення змісту відповідного рішення, органу, який його прийняв, правових підстав, строку та територіального обсягу його дії, не є достатнім для висновку про наявність поважної причини, передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 138 КПК України.

Так само необґрунтованим є посилання сторони захисту на п. 8 ч. 1 ст. 138 КПК України. Вказана норма охоплює інші обставини, які об`єктивно унеможливлюють прибуття особи на виклик. При цьому визначальним є не суб`єктивне сприйняття особою певної обставини як перешкоди, а її об`єктивна здатність унеможливити виконання процесуального обов`язку щодо прибуття за викликом.

Таким чином, за відсутності належних доказів того, що заборона на виїзд, застосована компетентним органом Дубая, за своїм змістом та строком дії об`єктивно унеможливлювала прибуття ОСОБА_7 на конкретний виклик, відсутні підстави для визнання такої обставини поважною причиною неприбуття відповідно до п. 2 чи п. 8 ч. 1 ст. 138 КПК України.

З огляду на викладене, наведений довід сторони захисту не спростовує висновків слідчого судді та не свідчить про наявність передбаченої ст. 138 КПК України поважної причини неприбуття ОСОБА_7 за викликом. 

Колегія суддів не вбачає підстав вважати, що оголошення підозрюваного ОСОБА_7 у міжнародний розшук було лише формальним засобом для створення умов застосування ч. 6 ст. 193 КПК України. Тому доводи апеляційної скарги захисника в цій частині не знайшли підтвердження та підлягають відхиленню.

Стосовно доводів апеляційної скарги захисника про недоведеність існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів надає їм таку оцінку.

Слідчий суддя вважав доведеним існування трьох ризиків, а саме: ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду; ризику незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні, ризику знищення, приховування або спотворення підозрюваним речей чи документів, які мають істотне значення.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги в частині відсутності ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, колегія суддів зазначає таке.

Обґрунтовуючи наявність указаного ризику, слідчий суддя послався на факт офіційного оголошення підозрюваного ОСОБА_7 у розшук у поєднанні з доведеною обізнаністю підозрюваного про кримінальне провадження та його фактичним перебуванням за межами України. Колегія суддів погоджується із цим висновком, адже зазначені обставини у своїй сукупності підтверджують високий ступінь ризику переховування.

Крім того, обґрунтовуючи наявність указаного ризику, слідчий суддя послався на тяжкість покарання, яке може бути призначено за вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень у разі визнання ОСОБА_7 винуватим, а також на його значний майновий стан, широке коло зв`язків, створюють об`єктивні умови для тривалого проживання за кордоном без наміру повернутися в Україну.

Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді та зазначає, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 358 КК України. Зокрема, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 191 КК України, відповідно до класифікації кримінальних правопорушень є особливо тяжким злочином, за вчинення якого санкція статті передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

При цьому кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 191 КК України, у вчиненні якого, зокрема, підозрюється ОСОБА_7 , віднесене законодавцем до корупційних кримінальних правопорушень, у зв`язку з чим колегія суддів зауважує, що ОСОБА_7 не може розраховувати на застосування до нього заохочувальних заходів кримінально-правового впливу у разі визнання його винуватим у вчиненні вказаного кримінального правопорушення вироком суду. 

Покарання, яке може бути призначено підозрюваному в разі визнання його винуватим, не є вирішальним чинником, однак його слід ураховувати під час оцінювання ризику переховування відповідно до положень ст. 177 КПК України. Ймовірність притягнення підозрюваного в майбутньому до кримінальної відповідальності з усіма негативними для нього наслідками може мати значення під час оцінювання цього ризику.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що майновий стан підозрюваного може дозволити ОСОБА_7 продовжувати переховуватися від органу досудового розслідування з метою уникнення кримінальної відповідальності. Дослідження матеріалів клопотання детектива в частині відомостей про майновий стан ОСОБА_7 та його близьких родичів дає підстави для висновку, що останній володіє достатніми активами для тривалого переховування (т. 13, а. п. 118 - 142).

Колегія суддів зауважує, що в цьому випадку ризик переховування не ґрунтується виключно на факті перебування ОСОБА_7 за межами України. Його оцінено в сукупності з характером та тяжкістю інкримінованих кримінальних правопорушень, можливим покаранням і тривалістю перебування особи за межами України. Водночас повідомлення захисником місця перебування ОСОБА_7 на території Об`єднаних Арабських Еміратів, не нівелює наявності та обґрунтованості вказаного ризику.

Водночас колегія суддів не погоджується з висновками слідчого судді, викладеними в оскаржуваній ухвалі, дослівно: «наразі є території України, які тимчасово окуповані російською федерацією, й території, на яких ведуться бойові дії, для виїзду на які не потрібен закордонний паспорт, що потенційно посилює ступінь ризику переховування», оскільки наведене є фактичним самоцитуванням слідчим суддею частин інших ухвал про застосування та продовження запобіжного заходу слідчим суддею щодо інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні, а саме ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 . Колегія суддів зазначає, що такі висновки не мають будь-якого правового підґрунтя, особливо в умовах активних бойових дій вздовж всієї лінії зіткнення, а тим паче коли ОСОБА_7 з 2021 року залишив територію України та наразі перебуває в ОАЕ.

Колегія суддів відхиляє доводи захисника та погоджується з висновками слідчого судді про наявність ризику незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні. ОСОБА_7 може особисто чи опосередковано впливати на свідків у кримінальному провадженні, зокрема на працівників юридичних осіб, які входять в «Trans Trade Holding SA» та можливих інших свідків, яким можуть бути відомі обставини вчинення злочину. Перебування ОСОБА_7 за кордоном також не виключає можливості впливати особисто або через інших осіб на інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні з метою уникнення кримінальної відповідальності. Такий ризик зберігає актуальність до моменту безпосереднього допиту свідків у суді під час судового розгляду з огляду на встановлений КПК України порядок отримання показань (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 225 КПК України). У цьому випадку важливе значення має визначена законодавцем засада безпосередності дослідження показань під час судового засідання або отримання їх у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України.

Також колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді щодо актуальності ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Адже підозрювані організували підроблення низки документів (коносаментів, ветеринарних сертифікатів тощо). Безпосереднє підроблення цих документів здійснювалося ОСОБА_14 та невстановленою особою, на ім`я ОСОБА_15 , своєю чергою ОСОБА_7 дав вказівку ОСОБА_13 здійснити таке підроблення для подальшого безперешкодного заволодіння майном АТ «ДПЗКУ». На переконання колегії суддів, ці обставини дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_7 може здійснювати дії, спрямовані на приховування або викривлення змісту відповідних доказів з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги захисника у відповідній частині.

Щодо доводів апеляційної скарги захисника в частині обрання більш м`якого запобіжного заходу.

Відповідно до градації запобіжних заходів, визначеної ст. 176 КПК України, домашній арешт і застава є більш м`якими запобіжними заходами, ніж тримання під вартою.

Кримінальні правопорушення, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 , є особливо тяжкими та передбачають безальтернативне покарання у виді позбавлення волі в разі доведення його винуватості вироком суду.

Під час розгляду клопотання слідчий суддя дійшов висновку, що відсутня необхідність вирішувати питання щодо можливості застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання встановленим ризикам, оскільки питання про обрання підозрюваному запобіжного заходу вирішуватиметься остаточно вже у разі його затримання та доставки до суду.

У контексті цього кримінального провадження та обставин, установлених під час судового розгляду, колегія суддів вважає правильним висновок слідчого судді, та ураховує, що стосовно ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з урахуванням положень ч. 6 ст. 193 КПК України, оскільки його оголошено в міжнародний розшук і він переховується від органу досудового розслідування. Зазначене обумовлює, що у разі затримання ОСОБА_7 і доставлення до місця кримінального провадження буде вирішено питання про застосування обраного щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або іншого більш м`якого запобіжного заходу. За таких обставин колегія суддів відхиляє вказаний довід апеляційної скарги сторони захисту.

Щодо доводів апеляційної скарги захисника про невизначення слідчим суддею розміру застави як альтернативного запобіжного заходу колегія суддів зазначає таке.

За змістом ч. 6 ст. 193 КПК України ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного, оголошеного в міжнародний розшук, не є остаточним вирішенням питання про застосування до нього тримання під вартою. Після затримання такої особи і не пізніше ніж через сорок вісім годин із часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя за участю підозрюваного розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу або його зміну на більш м`який.

Такий підхід узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним в ухвалі від 20.09.2021 у справі № 991/5913/21 (провадження № 51-4529ск21), відповідно до якого рішення, постановлене в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, за своєю правовою природою забезпечує можливість затримання особи з метою її доставки до суду, а розмір застави під час обрання такого запобіжного заходу за відсутності підозрюваного не визначається.

Отже, невизначення слідчим суддею розміру застави під час обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України відповідає правовій природі такого судового рішення. Питання про застосування тримання під вартою, можливість його зміни на більш м`який запобіжний захід та, за наявності передбачених законом підстав, визначення застави підлягатиме вирішенню після затримання підозрюваного та його доставки до місця кримінального провадження. Тому наведені доводи апеляційної скарги захисника є необґрунтованими.

Висновки суду.

Згідно з ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. 

Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.

Колегія суддів оцінила в сукупності всі обставини, що характеризують особу підозрюваного, обставини вчинення та тяжкість злочинів, у вчиненні яких він підозрюється, відомості про його майновий стан, наявність у нього соціальних зв`язків, співмірність обраного запобіжного заходу обставинам провадження та констатує, що слідчий суддя дійшов обґрунтованих висновків і постановив ухвалу, яка відповідає вимогам законності, обґрунтованості та вмотивованості. Водночас доводи апеляційної скарги захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_5 не знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 376, 404, 405, 407, 418, 532 КПК України, колегія суддів - 

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_5 про поновлення строку на апеляційне оскарження - задовольнити та поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14.05.2026.

Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_5 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14.05.2026 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя - доповідач          ОСОБА_1 

Судді           ОСОБА_2 

ОСОБА_3