Слідчий суддя у 1-й інстанції: ОСОБА_1 Справа № 991/8975/26Доповідач: ОСОБА_2 Провадження №11-сс/991/496/26

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

28 серпня 2026 рокумісто Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

представника ОСОБА_6 ,

власника майна ОСОБА_7 ,

прокурора ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 , подану на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14 липня 2026 року щодо накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №52025000000000175,

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою слідчого судді накладено арешт на майно, шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування, вилучене 02.07.2026 під час обшуку транспортного засобу марки «LEXUS», моделі «LX 500D», реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , належного ОСОБА_7 , а саме мобільні телефони марки «Apple», моделі «iPhone 17 Pro»: (1) синього кольору, серійний номер: НОМЕР_3 , IMEI1: НОМЕР_4 , IMEI2: НОМЕР_5 , з чохлом синього кольору та (2) жовтого кольору, серійний номер: НОМЕР_6 , IMEI1: НОМЕР_7 , IMEI2: НОМЕР_8 , з чохлом жовтого кольору.

Зазначене рішення мотивоване: (1) здійсненням детективами Національного антикорупційного бюро України /далі - НАБУ/ досудового розслідування у кримінальному провадженні №52025000000000175 щодо вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 368, ст. 368-5, ч. 3 ст. 369, ч. 2 ст. 387 Кримінального кодексу України /далі - КК/, зокрема і за фактом того, що у період з липня 2023 до липня 2024, але не обмежуючись цим періодом (підлягає уточненню), ОСОБА_9 , будучи службовою особою органу Служби безпеки України /далі - СБУ/, міг одержати неправомірну вигоду у вигляді послуг на користування транспортним засобом марки «BMW», моделі «Х5», 2023 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_9 , VIN: НОМЕР_10 , від ОСОБА_7 за вчинення чи невчинення будь-якої дії в його інтересах чи в інтересах третьої особи, з використанням наданої йому влади чи службового становища ; (2) проведенням обшуку на підставі ухвали слідчого судді, у ході якого вилучено мобільні телефони, захищені паролями логічного захисту, які їх власник відмовився надати; (3) визнанням вилучених телефонів речовими доказами та призначенням щодо них комп`ютерно-технічної експертизи з метою виявлення й копіювання усієї наявної інформації та подолання системи логічного захисту; (4) ймовірністю знаходження на цих телефонах інформації, яка може мати значення для кримінального провадження; (5) відповідністю вилучених мобільних телефонів критеріям речових доказів; (6) необхідністю на цьому етапі досудового розслідування для виконання завдання кримінального провадження накладення арешту на телефони з метою забезпечення збереження речових доказів; (7) співрозмірністю обмеження права власності завданням кримінального провадження (т. 1 а. с. 218,221-227).

В апеляційній скарзі представник просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно. Зазначає, що: 1) клопотання ґрунтується на припущеннях про наявність на вилучених телефонах інформації, яка становить інтерес для досудового розслідування; 2) прокурором не доведено відношення вилучених телефонів до кримінального провадження, в т. ч., їх використання як засобу або знаряддя вчинення кримінального правопорушення, відсутність зазначення яка конкретна інформація міститься на кожному з них і чому необхідно арештувати одночасно обидва носії та необхідну інформацію неможливо скопіювати із залученням спеціаліста з подальшим поверненням пристроїв власнику; 3) не підтверджено наявність конкретних ризиків знищення, пошкодження, приховування чи відчуження майна, на яке накладено арешт; 4) ОСОБА_7 був допитаний як свідок та не ухилявся від проведення слідчих дій; 5) не дотримано вимог ч. 2 ст. 168 КПК щодо вилучення мобільних терміналів систем зв`язку; 6) арешт двох телефонів є надмірним втручанням у право власності та приватне життя; 7) не наведено мотивів подальшої необхідності арешту носіїв, зважаючи на проведення їх огляду та копіювання наявної інформації; 8) висновок слідчого судді про отримання ОСОБА_9 неправомірної вигоди у вигляді права користування автомобілем не підтверджено матеріалами кримінального провадження (т. 2 а. с. 1-2, 8-11).

Представник ОСОБА_6 та власник майна ОСОБА_7 підтримали апеляційну каргу з наведених в ній мотивів та просили її задовольнити.

Прокурор просив відмовити у її задоволенні апеляційної скарги, оскільки доведено необхідність накладення арешту на майно.

Під час апеляційного перегляду встановлено правильність висновку слідчого судді про наявність достатніх доказів, що було вчинено кримінальне правопорушення. Надаючи саме таку оцінку, суд апеляційної інстанції виходить із того, що арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження (п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК). Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існують ознаки вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування цих заходів (ст. 132 КПК).

Слідчим суддею правильно встановлено, що: (1) у цьому кримінальному провадженні розслідуються обставини вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 368, ст. 368-5, ч. 3 ст. 369, ч. 2 ст. 387 КК, за фактом того, що: (а) службові особи, які займають відповідальне становище, одержали неправомірну вигоду в особливо великому розмірі, за вчинення в інтересах того хто надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища; (б) особа ОСОБА_10 надавала службовим особам, які займають відповідальне становище, неправомірну вигоду за вчинення службовими особами в інтересах того, хто надає таку вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їм влади чи службового становища; (в) особа, будучи працівником оперативно-розшукового органу, розголосила дані досудового розслідування; (г) ОСОБА_11 набув активів, вартість яких більше ніж на три тисячі прожиткових мінімумів для працездатних осіб перевищує його законні доходи; (ґ) службові особи, діючи умисно, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для себе чи іншої фізичної або юридичної особи, використовуючи владу чи службове становище всупереч інтересам служби, завдали тяжких наслідків охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб; (д) службова особа, яка займає відповідальне становище, одержала неправомірну вигоду в особливо великому розмірі за вчинення чи невчинення дій, що входить до її компетенції (т. 1 а. с. 7-10); (2) одними з фактів, щодо якого триває дане розслідування (т. 1 а. с. 8), є обставини того, що у період з липня 2023 до липня 2024, але не обмежуючись цим періодом (який не є вичерпним та підлягає уточненню), ОСОБА_9 , будучи службовою особою органу СБУ, ймовірно, міг одержати неправомірну вигоду, зокрема від ОСОБА_7 , за вчинення чи невчинення будь-якої дії в його інтересах чи в інтересах третьої особи, з використанням наданої йому влади чи службового становища, а саме у вигляді послуг на користування транспортним засобом марки «BMW», моделі «Х5», 2023 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_9 , VIN: НОМЕР_10 (ч. 4 ст. 368 КК, що є особливо тяжким злочином).

Як встановлено слідчим суддею, ОСОБА_12 , яка спільно проживає з ОСОБА_7 та перебуває з ним у відносинах, пов`язаних спільним побутом (т. 1 а. с. 182), своєю довіреністю від 25.10.2024 (т. 1 а. с. 73), як директор ТОВ «ЕНЕРГО-ТРЕЙД ЛТД» (яке відноситься до напряму здійснення своїх повноважень ОСОБА_9 , як службовою особою СБУ) уповноважила ОСОБА_13 (дружину ОСОБА_9 ) бути представником цього товариства під час здійснення від його імені юридичних дій, пов`язаних із експлуатацією належного йому транспортного засобу марки «BMW», моделі «Х5». Колегія суддів, враховуючи наведені факти, вважає, що наявні підстави для висновку про існування ознак вчинення кримінального правопорушення, стосовно якого, зокрема, триває досудове розслідування.

Поруч із цим, арешт майна з метою забезпечення збереження речових доказів може бути накладений на майно будь-якої фізичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу (ч. 3 ст. 170 КПК). В даній ситуації накладення арешту на майно, вилучене в ході обшуку належного ОСОБА_7 автомобіля марки «LEXUS», моделі «LX 500D», відповідає вимогам закону, враховуючи, що вище наведено достатньо для цієї стадії кримінального провадження відомостей про причетність ОСОБА_7 до подій, обставини яких перевіряються в рамках досудового розслідування, й у кримінальному провадженні №52025000000000175 існує обґрунтована підозра вчинення кримінальних правопорушень такого ступеня тяжкості (кримінального проступку, тяжких та особливо тяжкого злочинів), що може бути підставою для арешту майна.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати можливість його використання як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається з метою збереження речових доказів) (п. 2 ч. 2 ст. 173 КПК).

За змістом ч. 1 ст. 98 КПК вилучене під час обшуку майно, власником якого є ОСОБА_7 , відповідатиме за одним із наведених критеріїв ознакам речових доказів за наявності достатніх підстав вважати, що воно (1) було знаряддям вчинення кримінального правопорушення, (2) зберегло на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, (3) містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, (4) було об`єктом кримінально протиправних дій, (5) набуте кримінально протиправним шляхом.

Як встановлено з протоколу обшуку від 02.07.2026 у ході його проведення виявлено та вилучено два мобільні телефони, на яких наявні логічні паролі доступу, які ОСОБА_7 відмовився надати (т. 1 а. с. 25-27). В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції ОСОБА_7 зазначив, що міг відкрити телефон, щоб при ньому його детективи оглянули, але заначене суперечить його поведінці, зафіксованій у протоколі обшуку. Й відомості про висловлення зауважень щодо невідповідності внесених до такого протоколу записів під час обшуку з боку власника відсутні.

Ураховуючи вищезазначені обставини та ненадання детективам паролів до систем логічного захисту мобільних телефонів, колегія суддів вважає, що вони можуть містити відомості, які мають значення для кримінального провадження, і їх в інший спосіб отримати неможливо. На думку суду апеляційної інстанції, наявні підстави для накладення арешту на майно, яке відповідає такій ознаці, передбаченій ч. 1 ст. 98 КПК, як наявність інших відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Відтак у детективів були підстави для вилучення відповідних носіїв, надання яких разом з інформацією, що міститься на них, зумовлено необхідністю проведення їх експертного дослідження для подолання систем логічного захисту та копіювання інформації (т. 1 а. с. 156-157). Обставин, які б спростовували наведене, не встановлено.

Із огляду на вищенаведене, слідчий суддя дійшов правильного висновку про можливість накладення арешту на майно, оскільки є достатні підстави для того, щоб вважати, що вилучене майно відповідає ознакам речових доказів. Саме від волі власника майна, який відмовився повідомити паролі доступу для копіювання інформації з телефонів, й залежить неможливість повернення такого майна йому на цій стадії. Доказів, які б спростовували наведені висновки, не надано та судом не встановлено.

В ході оцінки розумності та співрозмірності втручання у право власності суд ураховує, що арештом майна прав на мирне володіння ОСОБА_7 не позбавлено, а лише тимчасово обмежено. Тому арешт майна не порушує справедливого балансу між інтересами власника майна і завданнями кримінального провадження. Тому, в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 2, 98, 131-132, 167-173, 404, 405, Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника залишити без задоволення, ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14 липня 2026 року - без змін.

Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:ОСОБА_2  Судді:ОСОБА_3  ОСОБА_4