Справа № 991/11022/25

Провадження 1-кп/991/161/25

 

 

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД 

 

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

28 серпня 2026 року м.Київ

 

Вищий антикорупційний суд колегією в складі:

головуючого судді        ОСОБА_1 ,

суддів          ОСОБА_2 , 

ОСОБА_3 

за участю секретаря судового засідання     ОСОБА_4 ,

прокурора         ОСОБА_5 ,

обвинуваченого        ОСОБА_6 ,

його захисників        ОСОБА_7 ,

ОСОБА_8 ,

обвинуваченого (у режимі відеоконференції)    ОСОБА_9 ,

його захисника (у режимі відеоконференції)    ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання заступника начальника четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинувачених при обранні запобіжного заходу, у межах кримінального провадження, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52024000000000131 від 22.03.2024, за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Рубанівка Великолепетинського району Херсонської області, не одружений, має двох малолітніх дітей, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України,

ОСОБА_9 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Глухів Сумської області, одружений, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України,

ВСТАНОВИВ:

І. Історія провадження

27.10.2025 до Вищого антикорупційного суду надійшов обвинувальний акт від 23.10.2025 у кримінальному провадженні №52024000000000131, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.03.2024, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.10.2025 для розгляду вказаного кримінального провадження визначено суддю Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 .

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 28.10.2025 у цьому кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання на 04.11.2025.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 04.11.2025 задоволено клопотання сторони захисту, постановлено підготовче судове засідання у даному кримінальному провадженні проводити колегіально судом у складі трьох суддів.

Відповідно до протоколу автоматизованого визначення складу колегії суддів від 04.11.2025 для розгляду вказаного кримінального провадження визначено колегію суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_11 та ОСОБА_3 .

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 24.11.2025 задоволено клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_12 , обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні повернуто прокурору для усунення виявлених недоліків.

03.12.2025 до Вищого антикорупційного суду зі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, після усунення недоліків, надійшов обвинувальний акт від 01.12.2025 у кримінальному провадженні №52024000000000131, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.03.2024, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 03.12.2025, для продовження розгляду вказаного кримінального провадження визначено колегію суддів: головуючий суддя ОСОБА_1 , судді - ОСОБА_11 та ОСОБА_3 .

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 04.12.2025 у вказаному кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання на 22.12.2025.

Ухвалами Вищого антикорупційного суду від 22.12.2025 було (1) призначено судовий розгляд у вказаному кримінальному провадженні, а також (2) відмовлено у задоволенні клопотань захисника обвинуваченого ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_12 , про повернення обвинувального акта та про зміну запобіжного заходу, застосованого до обвинуваченого ОСОБА_6 , в частині зменшення розміру застави.

Розпорядженням керівника апарату Вищого антикорупційного суду №61 ав від 18.06.2026 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи на підставі службової записка судді ОСОБА_1 від 18.06.2026 про здійснення повторного автоматизованого розподілу справи № 991/11022/25 (провадження № 1-кп/991/161/25) у зв`язку з перебуванням у довготривалій відпустці судді ОСОБА_11 , відповідно до наказу Вищого антикорупційного суду від 16.06.2026 № 366/к.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.06.2026 для розгляду вказаного кримінального провадження визначено колегію суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

ІІ. Клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_9 .

Ухвалою від 03.07.2026 вчергове продовжено на два місяці строк дії обов`язків, покладених на обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , до 03.09.2026 включно.

До закінчення дії вказаних обов`язків прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження строку їх дії.

12.08.2026 від заступника начальника четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 до суду надійшли клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_9 при обранні запобіжного заходу, у межах вказаного кримінального провадження.

2.1. Обґрунтування заявлених прокурором клопотань

У вказаних клопотаннях прокурор зазначив про те, що ухвалою Вищого антикорупційного суду від 03.07.2026 продовжено до 03.09.2026 строк дії обов`язків, покладених на обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_9 у вказаному кримінальному провадженні.

На переконання прокурора, наразі продовжують існувати передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України ризики - (1) переховування обвинувачених від суду та (2) здійснення незаконного впливу на свідків, іншого обвинуваченого у цьому кримінальному провадженні, що обумовлюють необхідність продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_9 

(1) За твердженнями сторони обвинувачення, ураховуючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення корупційних правопорушень, а також вагомість наявних доказів вчинення інкримінованого злочину, існує можливість переховування ОСОБА_6 та ОСОБА_9 від суду. Також, на переконання прокурора, про можливість переховування обвинувачених від суду, у тому числі шляхом залишення території України, може свідчити:

- наявність у обвинуваченого ОСОБА_6 паспортів громадянина України для виїзду за кордон;

- наявність широкого кола зв`язків у ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , зокрема серед службових осіб органів державної влади та інших правоохоронних органів, набутих в період проходження служби в правоохоронних органах;

- декларування  ОСОБА_6 грошових активів, нерухомого майна на тимчасово окупованих територіях та права користування належним іншій особі транспортним засобом; 

- майновий стан ОСОБА_9 , зокрема декларування ним грошових активів, нерухомого майна та транспортних засобів;

- наявність доходів у цивільної дружини ОСОБА_6 ; 

- наявність у ОСОБА_6 нового місця роботи, де він може працювати віддалено, а також відповідна наявність сталого джерела доходів.

(2) У клопотаннях прокурор вказує, що з огляду на необхідність безпосереднього дослідження доказів судом, можливість настання негативних наслідків для кримінального провадження через здійснення незаконного впливу на ще не допитаних судом свідків, обвинувачених у цьому кримінальному провадженні зберігається до моменту безпосереднього отримання судом показань та їх аналізу на стадії судового розгляду і не може бути усунута шляхом їх допиту під час досудового розслідування.

Також прокурор зазначає, що покладення на обвинувачених зазначених у клопотанні обов`язків становитиме мінімальне втручання у їх права, а тому є співмірним меті застосування запобіжного заходу та здатне запобігти наведеним ризикам.

З урахуванням наведеного прокурор просив суд продовжити на два місяці строк дії обов`язків, покладених на обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , а саме:

- прибувати до суду за кожною вимогою;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;

 

- утримуватися від спілкування з іншим обвинуваченим у кримінальному провадженні № 5202400000000131 від 22.03.2024, а також ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 з приводу обставин, викладених в обвинувальному акті;

- здати на зберігання до Державної міграційної служби усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну (якщо такі не здано).

2.2. Позиції учасників щодо вказаних клопотань, висловлених у судовому засіданні

(1) У судовому засіданні прокурор  ОСОБА_5 підтримав заявлені клопотання з підстав, викладених у них, у зв`язку з чим просив продовжити строк дії обов`язків, покладених на обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , на два місяці.

На переконання сторони обвинувачення, на теперішній час ризики переховування обвинувачених від суду та незаконного впливу на свідків продовжують існувати та не зменшили своєї інтенсивності. 

Додатково прокурор зазначив, що ОСОБА_6 має нове місце роботи, де працює віддалено, у зв`язку з чим може продовжувати таку діяльність, не перебуваючи в Україні, та мати дохід, який забезпечуватиме йому можливість переховуватися від суду. 

Водночас прокурор стверджував, що обвинувачені продовжують виконувати покладені на них обов`язки, що підтверджує дієвість застосованого запобіжного заходу. 

Щодо ризику незаконного впливу на свідків прокурор зазначив, що він продовжує існувати та під час судового розгляду лише посилюється, оскільки сторона захисту повністю ознайомлена з показаннями свідків та може мати мотивацію впливати на них у певний спосіб.

При цьому зазначив, що відсутні будь-які відомості про зміни у майновому стані обвинуваченого, а також стверджував, що під час судових засідань не заявлялося про будь-які обтяження, які накладаються на звичне життя обвинуваченого у зв`язку з продовженням дії обов`язків.

(2) Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 , адвокат ОСОБА_8 , у судовому засіданні заперечував проти задоволення заявленого клопотання та надав письмові заперечення проти заявленого прокурором клопотання.

Захисник зазначив, що обов`язки щодо ОСОБА_6 діють безперервно понад 14 місяців, а їх територіальні обмеження поступово пом`якшувалися відповідними судовими рішеннями, що свідчить про поступове зменшення ризиків. Зокрема, захисник послався на ухвалу суду від 22.12.2025, у якій, за його твердженням, суд констатував значне зменшення ризику переховування порівняно з початком досудового розслідування та з часу застосування запобіжного заходу.

Також захисник зазначив, що судовий розгляд триває, письмові докази вже досліджувалися, а свідки на момент розгляду клопотання судом ще не допитані. Водночас, ця обставина не залежить від обвинуваченого, жодне судове засідання з його вини не відкладалося.

Захисник стверджував, що єдиною новою обставиною у клопотанні прокурора є зазначення про нове місце роботи ОСОБА_6 , водночас клопотання прокурора фактично повторює попередні клопотання. Прокурором протягом тривалого часу не подано нових матеріалів на підтвердження актуальності ризиків. 

При цьому, прокурором не наведено конкретних фактів чи матеріалів щодо можливого незаконного впливу інших учасників провадження.

Окрім того, захисник зазначив про втрату чинності 18.12.2025 закордонного паспорту ОСОБА_6 , а також про відсутність відомостей щодо спроб обвинуваченого незаконно перетнути державний кордон чи порушити встановлені обмеження. 

Крім того, він послався на інформацію про звільнення ОСОБА_6 з посади, повернення службового посвідчення, блокування доступів до інформаційних систем та скасування допуску до державної таємниці. Окремо захисник зазначив, що незрозуміло, яким чином працевлаштування ОСОБА_6 може одночасно розглядатися як обставина, що зменшує ризики, і як обставина, що їх збільшує, оскільки раніше відсутність роботи також наводилася як підстава для існування ризику.

У зв`язку з викладеним захисник вважав клопотання прокурора необґрунтованим та безпідставним.

(2.1) У вказаних письмових запереченнях, окрім зазначеного у судовому засіданні, захисник ОСОБА_8 додатково стверджував про таке.

Так, на переконання захисника, відсутні нові обставини, які підтверджують актуальність ризиків. 

Стверджував про зміну обставин на користь обвинуваченого - паспорт для виїзду за кордон втратив чинність 18.12.2025, обвинувачений отримав нове місце роботи, тривалий період бездоганної процесуальної поведінки, 09.09.2024 БЕБ України офіційно підтвердило звільнення обвинуваченого, повернення службового посвідчення, блокування доступів до інформаційних систем і скасування допуску до державної таємниці, за даними ДПС України відсутні будь-які відомості про спроби обвинуваченого незаконно перетнути кордон чи порушити встановлені обмеження.

Зазначив, що сторона обвинувачення не подала жодного нового матеріалу з 20.01.2026, а самі матеріали від 20.01.2026 ґрунтуються на деклараціях 2023-2024 років та паспорті, що втратив чинність, що не відповідає вимогам КПК України.

Додатково зазначив про відсутність ризику переховування від суду, оскільки прокурором не наведено жодної конкретних фактичних даних, а сукупність статичних, застарілих, фактично недостовірних і взаємовиключних тверджень високої ступені ймовірності не утворює.

Доводи прокурора щодо наявності в обвинуваченого зв`язків в правоохоронному органі зведено до абстрактних досвіду і знайомств - характеристики особи, а не фактичних даних про намір чи готування до втечі. Зазначив, що абстрактні характеристики не утворюють високої ступені ймовірності вказаного ризику.

Окрім того, на переконання захисника, можливість отримання паспорту у майбутньому описує гіпотетичну можливість реалізації конституційного права, а не наявну фактичну обставину. Сама по собі можливість реалізувати право не є ризиком.

Щодо тверджень прокурора про нерухомість на тимчасово окупованих територіях захисник зазначив, що відчуження нерухомості на окупованій території в українському правовому полі неможливе, а виїзд туди колишнього детектива БЕБ України означав би безпосередню загрозу його життю і свободі. За понад два роки провадження прокурор не подав жодного доказу будь-яких дій обвинуваченого чи його матері щодо цього майна.

Користування автомобілем цивільної дружини є доказом не мобільності для втечі, а сталості фактичних сімейних зв`язків.

На переконання захисника, чинним і самодостатнім засобом забезпечення належної поведінки залишається застава у розмірі 4 239 200 грн.

Окрім того, твердження про можливість незаконного перетину кордону через неконтрольовані ділянки не індивідуалізує ризик щодо ОСОБА_6 , а також повністю знецінює обов`язок здати паспорти, оскільки незаконний перетин кордону паспорта не потребує.

Також захисник зазначив, що обґрунтування ризику незаконного впливу на свідків, іншого обвинуваченого не містить жодного факту контакту або спроби контакту зі свідками; жодної конкретної особи, щодо якої вплив вважається імовірним, із поясненням механізму такого впливу; жодного матеріалу на підтвердження. Обізнаність обвинуваченого з персональними даними свідків та змістом їхніх показань - прямий і неминучий наслідок реалізації права на захист при відкритті матеріалів у порядку ст. 290 КПК України. Таке обґрунтування є універсальним і неіндивідувалізованим.

За твердженнями захисника, при розгляді вказаного клопотання має ураховуватися тривалість застосування процесуальних обов`язків та принцип пропорційності.

Окрім того, захисник послався на практику ЄСПЛ, яка підлягає застосуванню під час розгляду клопотання про продовження обов`язків.

Стверджував, що недоліками поданого клопотання прокурора є фактична недоведеність ризиків, взаємовиключні позиції сторони обвинувачення, внутрішня суперечність обов`язку щодо паспортів, ігнорування ст. 178 КПК України, відсутність обґрунтування недостатності більш м`яких гарантій, відсутність доказової бази, викладу обставин у розумінні ст. 199 КПК України, а також формальне копіювання попередніх клопотань.

З огляду на викладене захисник просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

(3) Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 , адвокат ОСОБА_7 , підтримала позицію адвоката ОСОБА_8 та заперечувала проти задоволення клопотань прокурора. 

Стверджувала, що сторона обвинувачення не продемонструвала обставини, які б підтверджували існування заявлених прокурором ризиків, а процесуальна поведінка ОСОБА_6 є бездоганною, оскільки він не порушував покладених на нього обов`язків. 

(4) Захисник обвинуваченого ОСОБА_9 , адвокат ОСОБА_10 , заперечував проти клопотання прокурора. Зазначив, що обов`язки відповідно до КПК України мають строкову природу, а їх продовження допускається лише у разі необхідності. 

Захисник наголосив на бездоганній процесуальній поведінці обвинуваченого - ОСОБА_9 належно виконував покладені на нього обов`язки, був присутній на кожному судовому засіданні, незважаючи на проживання поблизу державного кордону, з вини останнього жодне судове засідання не було зірвано, а стороною обвинувачення не зафіксовано жодного порушення ОСОБА_9 покладених на нього обов`язків.

Щодо ризику впливу на свідків захисник зазначив, що самого посилання на існування такого ризику недостатньо, а сторона обвинувачення повинна надати докази того, що такий ризик існував або існує. Зазначив, що за весь період провадження не наведено жодного факту впливу ОСОБА_9 або ОСОБА_6 на інших учасників провадження.

Щодо ризику переховування захисник зазначив, що ОСОБА_9 не має закордонного паспорта, однак обов`язок щодо його здачі продовжує покладатися на нього, хоча здати документ, якого він ніколи не отримував, неможливо.

Захисник також зазначив, що майновий стан ОСОБА_9 фактично не змінився, а автомобілі, про які зазначалося раніше, були відчужені ще у 2024 році.

Щодо посилань прокурора на зв`язки ОСОБА_9 у правоохоронних органах захисник зазначив, що йому незрозуміло, які саме зв`язки маються на увазі, оскільки ОСОБА_9 працював в органах поліції, однак його служба була припинена ще у жовтні 2024 року. При цьому у клопотанні, на думку захисника, не зазначено, які саме особи є такими зв`язками, яким чином вони можуть використовуватися та як вони впливають на кримінальне провадження.

Окремо захисник зазначив, що протягом тривалого часу зміст клопотань прокурора формально та змістовно не змінюється. 

(5) Обвинувачені ОСОБА_9 та ОСОБА_6 підтримали позицію, висловлену їх захисниками. 

ІІІ. Мотиви суду

Заслухавши й оцінивши доводи учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що клопотання прокурора підлягає задоволенню, з огляду на таке.

 

3.1. Релевантні джерела права

Розділ II КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких зокрема віднесені запобіжні заходи (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України).

Зі змісту ч. 6 ст. 182 КПК України слідує, що з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави (ч. 4 ст. 202 КПК України).

Оцінюючи доводи прокурора, зазначені у поданому клопотанні, суд керується загальними приписами, якими врегульовано застосування запобіжних заходів, з урахуванням особливостей, визначених ч. 7 ст. 194 КПК України, відповідно до яких обов`язки, передбачені частинами 5 та 6 цієї статті, можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст.199 цього Кодексу.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених ч.1 цієї статті (наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні), суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, визначених положеннями цієї статті, необхідність покладення яких була доведена прокурором.

Враховуючи положення ч. 3, 4, 5 ст. 199 КПК України, а також стадію кримінального провадження, суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку дії покладених на обвинуваченого обов`язків до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, та встановити, чи існують обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явились нові ризики, які виправдовують покладення на особу певних обов`язків.

3.2. Обставини, встановлені судом

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09.06.2025 (справа № 991/5464/25) клопотання детектива було задоволено та застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 07.08.2025 включно, але у межах строку досудового розслідування.

У той же час підозрюваному визначено заставу у розмірі 4 239 200 грн та за умови внесення застави покладено такі обов`язки: (1) прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою; (2) не відлучатися із м. Києва, в якому він проживає, без дозволу детектива, прокурора або суду; (3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; (4) утримуватися від спілкування з іншим підозрюваними у кримінальному провадженні № 5202400000000131, а також ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , з приводу обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру в цьому кримінальному провадженні; (5) здати на зберігання до Державної міграційної служби усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд до України.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11.06.2025 (справа № 991/5503/25) було відмовлено у задоволенні клопотання детектива про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано до останнього запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб у сумі 908 400 грн, за умови внесення застави покладено такі обов`язки: (1) прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою; (2) не відлучатися із м. Києва, в якому він проживає, без дозволу детектива, прокурора або суду; (3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; (4) утримуватися від спілкування з іншим підозрюваними у кримінальному провадженні № 5202400000000131, а також ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , з приводу обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру в цьому кримінальному провадженні; (5) здати на зберігання до Державної міграційної служби усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд до України.

11.06.2025 за ОСОБА_6 було внесено заставу у розмірі 4 239 200 грн (у зв`язку із чим його звільнено з-під варти), 16.06.2025 заставу у розмірі 908 400 грн було внесено ОСОБА_9 , та відповідно почався відлік строку виконання вказаних обов`язків.

Натепер у межах цього кримінального провадження щодо обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_9 діють запобіжні заходи у вигляді застави, а також додаткові обов`язки, строк яких неодноразово продовжувався відповідними ухвалами слідчого судді Вищого антикорупційного суду (від 06.08.2025 у справі № 991/7949/25, від 06.08.2025 у справі № 991/7948/25, від 02.10.2025 у справі № 991/10061/25, від 03.10.2025 у справі № 991/10101/25), а також Вищим антикорупційним судом у справі № 991/11022/25 - в ухвалах від 24.11.2025, 23.01.2026, 16.03.2026, 06.05.2026 та 03.07.2026.

Востаннє ухвалою Вищого антикорупційного суду від 03.07.2026 задоволено клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , а саме: (1) прибувати до суду за кожною вимогою; (2) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або роботи; (3) утримуватися від спілкування з іншим обвинуваченим у кримінальному провадженні № 52024000000000131 від 22.03.2024 ОСОБА_9 та ОСОБА_6 відповідно, а також ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , з приводу обставин, викладених в обвинувальному акті; (4) здати на зберігання до Державної міграційної служби усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну (якщо такі не здано). Встановлено строк дії обов`язків до 03.09.2026 включно.

3.3. Межі розгляду клопотання

Суд зауважує, що у клопотанні прокурора порушено питання про обґрунтованість пред`явленого ОСОБА_6 та ОСОБА_9 обвинувачення з посиланням на відповідні докази, зібрані стороною обвинувачення. Однак, з огляду на стадію кримінального провадження питання обґрунтованості обвинувачення не може бути предметом вирішення, оскільки докази, які, як на думку сторони обвинувачення, його підтверджують, будуть досліджуватися в порядку § 3 глави 28 КПК України, і лише за наслідком судового розгляду буде вирішено питання стосовно доведеності обвинувачення.

У зв`язку із цим, суд надаватиме оцінку винятково питанню продовження існування заявлених прокурором ризиків.

3.4. Щодо наявності ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України

В обґрунтування поданих клопотань прокурор посилається на те, що на теперішній час продовжують існувати заявлені органом досудового розслідування ризики, визначені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України: (1) переховування від суду та (2) здійснення незаконного впливу на свідків, іншого обвинуваченого у цьому кримінальному провадженні.

Так, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, для констатації існування ризику має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій вказаної особи.

Попередніми судовими рішеннями, зокрема ухвалою від 03.07.2026, продовжено строк дії процесуальних обов`язків, покладених на обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , у зв`язку з встановленням існування ризиків (1) можливого переховування обвинувачених від суду та (2) ризику здійснення незаконного впливу на свідків, іншого обвинуваченого у цьому кримінальному провадженні.

На переконання суду, зазначені ризики не втратили своєї актуальності.

3.4.1. Ризик переховування обвинувачених від суду

В обґрунтування наявності ризику переховування обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_9 від суду прокурор послався на те, що інкриміновані обвинуваченим злочини за ч. 4 ст. 368, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України є особливо тяжкими, корупційними і передбачають можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років з конфіскацією майна тощо. У випадку засудження обвинувачених за вчинення вказаних злочинів, відповідно до ст. ст. 45, 69 та 75 КК України, їм може бути призначене лише реальне покарання у виді позбавлення волі на певний строк. Невідворотність покарання за вказані злочини вже саме по собі може бути підставою та мотивом для обвинувачених переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Згідно з твердженнями сторони обвинувачення, вказаний ризик також підтверджується вагомістю наявних доказів вчинення інкримінованих злочинів. Крім того, ОСОБА_6 та ОСОБА_9 тривалий час працювали в правоохоронних органах, а тому за цей час набули широке коло зв?язків серед службових осіб органів державної влади, інших правоохоронних органів, які обвинувачені можуть використати з метою переховування від органів досудового розслідування та суду, у тому числі, шляхом залишення території України. Зокрема, прокурор зазначає, що про такий ризик також може свідчити те, що ОСОБА_6 неодружений та має паспорт громадянина України для виїзду за кордон, що свідчить про можливість обвинуваченого з метою уникнення кримінальної відповідальності виїхати за межі України.

Крім того, на переконання прокурора, на можливість ОСОБА_6 та ОСОБА_9 переховуватися може вказувати їх майновий стан. За твердженнями прокурора, зокрема у власності обвинуваченого ОСОБА_6 та його матері перебуває нерухомість на тимчасово окупованих територіях, куди він може виїхати, або яку може продати, а отримані від реалізації кошти та інше майно використати для переховування від органу досудового розслідування та тривалого проживання за кордоном. 

Щодо вказаного суд зазначає таке.

Судом встановлено, що загальна сума доходів обвинуваченого ОСОБА_6 за 2024 рік склала 688 612 грн. Відповідно до щорічної декларації за 2024 рік ОСОБА_6 задекларував (1) грошові активи у розмірі 10 000 доларів США готівкою, 100 000 грн готівкою, (2) дохід за звітний період у сумі 688 612 грн, а також (3) інше право користування (право керування) транспортним засобом «AUDI A5», належним на праві власності за ОСОБА_18 (особі, яка спільно проживає з ОСОБА_6 та не перебуває у шлюбі), доходи якої за 2010-2024 роки у сумі складають 280 666 грн, зокрема за 2024 рік - 10 320 грн. Також суд ураховує наявність в обвинуваченого ОСОБА_6 нового місця роботи, що дозволяє працювати віддалено, зокрема й за межами території України.

 

Водночас, з огляду на повідомлену обвинуваченим ОСОБА_6 інформацію про працевлаштування за новим місцем роботи, суд допускає наявність додаткових фінансових ресурсів, що, з урахуванням інших встановлених обставин, не спростовує ризику переховування від суду.

Окрім цього, суд враховує, що у власності обвинуваченого ОСОБА_9 перебували транспортні засоби «Mercedes-Benz GS00», «LAND ROVER RANGE ROVER», «Porsche Cayenne», а згідно з щорічними деклараціями ОСОБА_9 у 2023-2024 отримав дохід у вигляді відчуження рухомого майна (авто) та заробітної плати понад 1,1 млн грн та має заощадження в сумі 5 тис. доларів США.

Як уже неодноразово зазначалось у відповідних ухвалах Вищого антикорупційного суду під час продовження строку дії покладених на обвинувачених обов`язків, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України. 

Відповідно до класифікації злочинів за ступенем тяжкості, закріпленої у ст. 12 КК України, ч. 4 ст. 368 КК України належить до особливо тяжкого злочину, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна. 

Також суд враховує, що з огляду на положення ст. 45 КК України цей злочин належить до категорії корупційних, що виключає можливість звільнення обвинувачених від кримінальної відповідальності, звільнення від відбування покарання з випробуванням відповідно до ст. 75 КК України, а також призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, відповідно до ст. 69 КК України.

Отже, існування ризику переховування підтверджується ймовірністю для обвинувачених бути засудженими на тривалий строк з примусовим відчуженням всього належного їм майна.

Саме по собі обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину не є беззаперечним свідченням того, що в обвинуваченого існує бажання переховуватись від суду, а тому така обставина має значення лише у випадку встановлення інших релевантних факторів.

Такими факторами у цьому кримінальному провадженні є, зокрема, сталі зв`язки обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_9 із працівниками правоохоронних органів та інших органів державної влади, використовуючи які вони можуть реалізувати ризик втечі та ухилення від суду, як на території України, так і поза її межами шляхом законного і незаконного перетину кордону.

Також варто враховувати, що Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України №2102-IX від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з 05 год 30 хв 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який відповідними Указами Президента України продовжено, та він діє дотепер.

Водночас, попри існуючі наразі обмеження щодо перетину державного кордону чоловіками призовного віку, суд не виключає можливість здійснювати перетин кордону навіть в умовах воєнного стану, у тому числі й незаконно та через неконтрольовані ділянки державного кордону, що є можливим і за відсутності паспорту громадянина України для виїзду за кордон.

Ураховуючи, що кримінальне провадження не є статичним, що обумовлює можливість непрогнозованої зміни поведінки обвинувачених, співставлення можливих негативних для обвинувачених наслідків переховування у вигляді можливого ув`язнення у майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у перспективі, робить цей ризик достатньо високим.

Окрім того, суд враховує, що ОСОБА_6 за час роботи на посаді детектива БЕБ України, а ОСОБА_9 за час роботи в органах Національної поліції України, здобули значний досвід проведення слідчих (розшукових) дій, у тому числі негласних, обізнані щодо форм та методів оперативно-розшукової діяльності, засобів та способів конспірації, візуального спостереження та розшуку осіб, які переховуються від органів досудового розслідування та суду. Також наявність у обвинувачених певного кола знайомих серед працівників правоохоронних органів, яке сформувалося за час служби, обґрунтовує ризик можливого використання набутого ними досвіду та наявних знань умінь та навичок для переховування від суду.

Суд також при встановленні цього ризику враховує існування інших факторів, які можуть свідчити про наявність у обвинувачених можливості переховуватися від суду, зокрема можливість переховування обвинуваченими в межах України, а також майнові активи обвинувачених та близьких їм осіб, що можуть використовуватись з метою переховування. 

Крім того, суд враховує, що переховування може здійснюватися й без значних матеріальних витрат, у тому числі за сприяння третіх осіб або шляхом зміни місця проживання без належного повідомлення суду.

За наведених обставин, хоча кожна з вказаних підстав не є вирішальною при оцінці вказаного ризику, втім у своїй сукупності вказує на продовження існування ризику можливого переховування обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_9 від суду, який дотепер залишається актуальним.

Відповідно, з огляду на встановлення вказаного ризику, за таких обставин суд дійшов висновку про необхідність продовження дії відповідних процесуальних обов`язків, покладених на обвинувачених - обов`язків прибуття до суду за викликом, повідомлення суду про зміну місця проживання та роботи, а також обов`язку щодо здачі на зберігання документів, які надають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

3.4.2. Ризик здійснення незаконного впливу на свідків, іншого обвинуваченого у цьому кримінальному провадженні

Оцінюючи можливість здійснення незаконного впливу на свідків, іншого обвинуваченого у цьому кримінальному провадженні, суд виходить із передбаченої кримінальним процесуальним законом процедури отримання свідчень від вказаних осіб у кримінальному провадженні, а саме те, що на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи у судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). 

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на вказаних осіб існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень та дослідження їх судом.

Разом із цим, ознайомившись з матеріалами кримінального провадження, зокрема з протоколами допитів встановлених досудовим розслідуванням свідків, обвинувачені  ОСОБА_6 та ОСОБА_9 знають як їх персональні дані, так і зміст наданих ними показань на стадії досудового розслідування. 

У зв`язку з цим, на переконання суду, існує ймовірність безпосереднього або опосередкованого через третіх осіб можливості впливу на іншого обвинуваченого та свідків у цьому кримінальному провадженні з метою зміни ними своїх показань/унеможливлення надання ними правдивих послідовних показань на стадії судового розгляду задля уникнення/мінімізації можливої кримінальної відповідальності, зокрема з використанням своїх зв`язків, авторитету, приязних стосунків з такими особами, іншого незаконного впливу (шантажу, підкупу, погроз).

Тобто на стадії судового провадження ризик незаконного впливу на свідків лише актуалізується.

Відтак, на переконання суду, доцільним є продовження покладеного на обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_9 обов`язку, необхідного для забезпечення належного здійснення судового контролю за їхньою процесуальною поведінкою - утриматись від спілкування з визначеними учасниками кримінального провадження щодо обставин, викладених в обвинувальному акті.

Окрім того, суд вбачає за необхідне продовжити застосований до обвинувачених обов`язок утримуватися від спілкування між собою щодо обставин, викладених в обвинувальному акті.

Як зазначалось у попередніх ухвалах, суд враховує обізнаність обвинувачених зі змістом пред`явленого обвинувачення, обсягом доказів сторони обвинувачення та процесуальною позицією інших учасників кримінального провадження, у зв`язку з чим їх спілкування щодо обставин кримінального провадження створює ризик узгодження показань, вироблення спільної позиції та спотворення доказової інформації.

 

З огляду на характер інкримінованого кримінального правопорушення, роль обвинувачених у подіях, що є предметом судового розгляду, та необхідність забезпечення достовірності дослідження доказів суд вважає необхідним продовжити відповідний обов`язок. При цьому таке обмеження стосується виключно обставин кримінального провадження, є пропорційним та не порушує права обвинувачених на захист.

IV. Оцінка доводів сторони захисту

На переконання суду, необґрунтованими є доводи сторони захисту щодо відсутності підстав для продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , з огляду на таке.

4.1. Щодо фактичного відтворення прокурором змісту попереднього клопотання

Не є обґрунтованими доводи захисника обвинуваченого ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_19 , про те, що клопотання прокурора фактично відтворює зміст попереднього клопотання та не містить нових обставин чи доказів, що свідчить про відсутність підстав для його задоволення. 

Як вже було зазначено судом у відповідній ухвалі Вищого антикорупційного суду від 03.07.2026, під час вирішення питання про продовження строку дії обов`язків суд оцінює не лише наявність нових обставин, а й те, чи зберегли свою актуальність ризики, які були встановлені раніше, та чи змінилися обставини, що стали підставою для застосування відповідних процесуальних обмежень. 

Сам факт того, що доводи сторони обвинувачення є аналогічними тим, які вже оцінювалися судом, не означає втрату їх актуальності, якщо обставини кримінального провадження залишаються незмінними. При цьому, у попередніх ухвалах судом неодноразово було констатовано відсутність у суду обов`язку встановлювати нові обставини під час чергового продовження строку дії покладених на обвинувачених обов`язків.

4.2. Щодо релевантності посилань сторони захисту на практику ЄСПЛ

На переконання суду, не є релевантним посилання сторони захисту на рішення ЄСПЛ, оскільки правові висновки, сформульовані у вказаних рішеннях, стосуються питань обґрунтованості та тривалості тримання особи під вартою як найбільш суворого запобіжного заходу. 

Натомість у цьому кримінальному провадженні розглядається питання продовження строку дії процесуальних обов`язків, покладених на обвинувачених  ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , що за своєю правовою природою є менш інтенсивним втручанням у права особи порівняно з триманням під вартою та не пов`язано з фактичним позбавленням свободи. 

 

 

 

 

 

4.3. Щодо тверджень сторони захисту про відсутність вказаних прокурором ризиків з огляду на належну процесуальну поведінку обвинувачених

В ухвалі Вищого антикорупційного суду від 03.07.2026 судом було зазначено, що для підтвердження наявності ризику не вимагається доведення того, що особа вже вчинила або намагалася вчинити такі дії. Твердження про необхідність доведення факту реалізації ризику фактично нівелює превентивний характер відповідних обов`язків, оскільки необхідність їх покладення на обвинувачених виникала б лише після реалізації ризику, на запобігання якого вони спрямовані.

Відсутність з боку обвинувачених  ОСОБА_6 та ОСОБА_9 будь-яких порушень чи перешкод, сумлінне виконання покладених на них обов`язків, за умови застосування запобіжного заходу, не є достатньою підставою для твердження про відсутність того чи іншого ризику, свідчить про дієвість застосованого до обвинувачених запобіжного заходу та є належною процесуальною поведінкою, однак не може автоматично свідчити про втрату актуальності ризиків, оскільки саме наявність таких обов`язків та контроль за їх виконанням є одним із механізмів запобігання можливій неналежній поведінці.

Належне виконання обвинуваченими покладених на них обов`язків та їхня участь у судових засіданнях свідчать про дотримання визначених судом процесуальних вимог, однак самі по собі не свідчать про припинення встановлених ризиків та не виключають можливості їх реалізації у подальшому.

4.4. Щодо тверджень сторони захисту про відсутність ризику переховування

Наявність ризику оцінюється судом не ізольовано, а у сукупності з іншими даними кримінального провадження, зокрема характером та тяжкістю пред`явленого обвинувачення, можливими наслідками у разі ухвалення обвинувального вироку, тривалістю судового розгляду та наявністю у особи відповідного професійного досвіду.

Відтак, вказане твердження є необґрунтованим, з огляду на встановлення судом у п. 3.4 цієї ухвали відповідного ризику, ризик якого, на переконання суду, не зменшився.

Щодо тверджень сторони захисту про те, що в ухвалі від 22.12.2025 судом було констатовано значне зменшення ризику переховування обвинувачених від суду, оскільки вказаний висновок суду стосувався оцінки динаміки ризику порівняно з початком досудового розслідування та не свідчив про його відсутність.

Водночас після направлення обвинувального акта до суду в ухвалах, постановлених у межах судового провадження, судом щоразу встановлювалася наявність вказаного ризику, у зв`язку з чим продовжувалися покладені на обвинувачених відповідні процесуальні обов`язки. Відтак, посилання сторони захисту на висновки, зроблені судом в ухвалі від 22.12.2025, саме по собі не спростовує актуальності зазначеного ризику на цей час.

Окрім того, суд зазначає, що ризик, передбачений ст. 177 КПК України, за своєю природою є ймовірнісним, а тому його встановлення не потребує доведення факту вже вчиненої спроби переховування.

4.4. Щодо тверджень сторони захисту про обов`язок здати паспорти громадянина України для виїзду за кордон

Необґрунтованими є твердженнями сторони про відсутність необхідності покладення на обвинувачених обов`язку здати паспорт для виїзду за кордон у зв`язку з його відсутністю або завершенням строку його дії. 

У попередніх ухвалах судом також був встановлений факт неотримання вказаних документів обвинуваченим ОСОБА_9 , а також завершення строку дії вказаних документів, належних обвинуваченому ОСОБА_6 . 

Утім, як вже неодноразово зазначалось судом, незастосування до обвинувачених обов`язку здати на зберігання до ДМС України усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, матиме наслідком надання можливості обвинуваченим отримати вказані документи, що може бути обставиною, яка посилює зазначений ризик переховування ОСОБА_6 та ОСОБА_9 від суду.

До того ж, стороною захисту не було повідомлено обставин, за яких є потреба в отриманні обвинуваченими паспортів громадянина України для виїзду за кордон та у виїзді останніми за кордон. 

Суд враховує, що фактична відсутність у ОСОБА_9 такого документа об`єктивно унеможливлює виконання ним обов`язку щодо його здачі, проте посилання захисту на відсутність у ОСОБА_9 паспорта для виїзду за кордон саме по собі також не спростовує ризику переховування. Така обставина може враховуватися судом при оцінці можливості виїзду обвинуваченого за межі України, однак не виключає інших способів ухилення від суду.

4.5. Щодо тверджень сторони захисту про неможливість використання в обґрунтування наявності ризиків службових та соціальних зв`язків обвинувачених

Не спростовують наявності ризиків твердження сторони захисту про припинення трудових відносин ОСОБА_6 з Бюро економічної безпеки України, повернення ним службового посвідчення, блокування доступів до інформаційних систем та скасування допуску до державної таємниці.

На переконання суду, вказані обставини підтверджують припинення його службових повноважень, однак не свідчать про втрату ним професійного досвіду, знань, соціальних контактів та інших можливостей, які можуть мати значення під час оцінки ризиків.

Окрім того, як уже було зазначено у попередніх ухвалах суду, сам по собі факт попередньої служби обвинуваченого у правоохоронних чи державних органах не виключає можливості його переміщення на непідконтрольні території. Посилання на потенційну загрозу життю не є належним стримуючим фактором, оскільки оцінка ризиків здійснюється з урахуванням можливості уникнення кримінальної відповідальності, а не суб`єктивного сприйняття небезпеки.

4.6. Щодо тверджень сторони захисту про відсутність фактів впливу на свідків чи інших учасників провадження

Необґрунтованими також є твердження сторони захисту обвинуваченого ОСОБА_6 щодо універсальності наведеного прокурором обґрунтування ризику незаконного впливу на свідків, з урахуванням встановлення судом відповідного ризику у п. 3.4 цієї ухвали.

Судом у попередніх ухвалах неодноразово зазначалось, що для оцінки відповідного ризику не вимагається встановлення конкретного способу чи механізму можливого впливу, оскільки ризик за своєю природою має ймовірнісний характер. 

Розмір застави та покладені на обвинувачених обов`язки не усувають самого ризику переховування, а є процесуальними заходами, спрямованими на його мінімізацію.

V. Висновки суду

З огляду на викладене, суд вважає, що натепер ризик переховування обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_9 не зменшився, не втратив своєї актуальності та продовжує існувати. 

Тому доцільним є продовження релевантних цьому ризику обов`язків, що передбачені п. 1, 3, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України - (1) прибувати до суду за кожною вимогою; (2) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або роботи, а також (3) здати на зберігання до Державної міграційної служби усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну (якщо такі не здано).

Окрім того, на переконання суду, високим залишається ризик незаконного впливу на іншого обвинуваченого та свідків, які ще не допитані безпосередньо судом. 

Тому необхідним є продовження обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_9 обов`язку, передбаченого п. 4 ч. 5 ст. 194 КПК України - (4) утримуватися від спілкування з іншим обвинуваченим та особами, які визначені прокурором та які є свідками у цьому кримінальному провадженні.

Оцінюючи співмірність вказаних обов`язків зі встановленими судом ризиками, суд дійшов висновку, що покладення на обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_9 вказаних обов`язків становитиме мінімальне втручання у їх права, а тому є співмірними меті застосування запобіжного заходу та здатне запобігти вказаним ризикам. 

Підстав для зміни запобіжного заходу на більш м`який на цій стадії судового провадження суд не вбачає.

Відтак, з огляду на вказане клопотання прокурора підлягає задоволенню. 

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 331, 369, 372, 376, 392 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Клопотання заступника начальника четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого  ОСОБА_6  у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52024000000000131 від 22.03.2024, - задовольнити.

1.1. Продовжити на два місяці строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого  ОСОБА_6 , а саме:

- прибувати до суду за кожною вимогою;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;

- утримуватися від спілкування з іншим обвинуваченим у кримінальному провадженні № 52024000000000131 від 22.03.2024  ОСОБА_9 , а також ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , з приводу обставин, викладених в обвинувальному акті;

- здати на зберігання до Державної міграційної служби усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну (якщо такі не здано).

1.2. Встановити строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого  ОСОБА_6 , до 28.10.2026 включно.

2. Клопотання заступника начальника четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого  ОСОБА_9  у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52024000000000131 від 22.03.2024, - задовольнити.

2.1. Продовжити на два місяці строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого  ОСОБА_9 , а саме:

- прибувати до суду за кожною вимогою;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;

- утримуватися від спілкування з іншим обвинуваченим у кримінальному провадженні № 5202400000000131 від 22.03.2024  ОСОБА_6 , а також ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , з приводу обставин, викладених в обвинувальному акті;

- здати на зберігання до Державної міграційної служби усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну (якщо такі не здано).

2.2. Встановити строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого  ОСОБА_9 , до 28.10.2026 включно.

3. Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури з групи прокурорів у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52024000000000131 від 22.03.2024.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає. Заперечення проти цієї ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною 1 статті 392 КПК України.

 

Головуючий суддя          ОСОБА_1 

 

Судді           ОСОБА_2 

 

ОСОБА_3