Справа № 991/9881/25

Провадження № 1-кп/991/120/25

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ВСТУПНА ЧАСТИНА [І].

Дата і місце постановлення [1-1]. 

25 серпня 2026 року, місто Київ.

Назва та складу суду, секретаря судового засідання [1-2].

Колегія суддів Вищого антикорупційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (надалі - суд), секретар судового засідання ОСОБА_4 .

Найменування (номер) кримінального провадження [1-3].

Кримінальне провадження за № 12024000000001129 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань (надалі - ЄРДР) 13 червня 2024 року.

Прізвище, ім`я і по батькові підозрюваного, обвинуваченого, року, місяця і дня його народження, місця народження і місця проживання [1-4].

1) обвинувачений ОСОБА_5 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Колісники Ніжинського району Чернігівської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;

2) обвинувачений ОСОБА_6 , народився  ІНФОРМАЦІЯ_2 у смт. Турійськ, Турійського району, Волинської області, проживає заадресою: АДРЕСА_2 ;

3) обвинувачений ОСОБА_7 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 у с. Мрин, Носівського району, Чернігівської області, проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Закон України про кримінальну відповідальність, що передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа [1-5].

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 368 КК України (обвинувачений ОСОБА_5 ), кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України (обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ).

Сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження [1-6].

Сторона обвинувачення: прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури  ОСОБА_8 .

Потерпілий:  ОСОБА_9 .

Сторона захисту: захисники ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ; обвинувачені: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА [ІІ].

Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається [2-1].

Вирішуються питання про зміну запобіжного заходу, застосованого до обвинуваченого  ОСОБА_6 , та повернення застави у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 13 червня 2024 року за № 12024000000001129.

Дане питання вирішується за клопотаннями захисника ОСОБА_12 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , а також представляє інтереси заставодавця ОСОБА_13 .

Встановлені судом обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів [2-2].

Суд встановив таке.

25 вересня 2025 року до Вищого антикорупційного суду надійшов обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні за № 12024000000001129 від 13 червня 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, а також ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 25 листопада 2025 року вказане кримінальне провадження призначене до судового розгляду.

28 травня 2026 року до суду надійшло клопотання захисника ОСОБА_12 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , а також представляє інтереси заставодавця ОСОБА_13 , про зміну запобіжного заходу та повернення застави.

Своє клопотання адвокат обґрунтовує тим, що 23 вересня 2025 року слідчим суддею Вищого антикорупційного суду було постановлено ухвалу про обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 454 200 гривень, а також покладено ряд обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, строком до 23 листопада 2025 року.

Після чого, 27 вересня 2025 року, у якості застави за ОСОБА_6 , на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду були внесені кошти ОСОБА_13 у розмірі 150 000 гривень, ОСОБА_14 - 150 000 гривень, ОСОБА_15 - 140 000 гривень та ОСОБА_6 - 14 200 гривень.

Адвокат зазначає, що прокурори та детективи не звертались з клопотанням про продовження строку дії покладених обов`язків або запобіжного заходу, а тому о 24 годині 00 хвилин 23 листопада 2025 року ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припинила свою дію, а обов`язки перестали діяти в часі.

У клопотанні адвокат вчергове зазначає про те, що кошти, які внесені як застава, у відповідності до ч. 1 ст. 182 КПК України, вносяться з метою виконання покладених на підозрюваного, обвинуваченого обов`язків передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України. В разі закінчення строку дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, перестає діяти мета обрання запобіжного заходу у вигляді застави, тому що застава перестає забезпечувати обов`язки, які перестали існувати, іншими словами застава не може забезпечувати те, що вже закінчилось.

Крім того, адвокат звертає увагу, що утримання коштів застави, без законної для цього підстави, порушує право власності заставодавця, внаслідок чого він позбавлений змоги реалізувати свої права на користування та розпорядження своїм майном на власний розсуд.

У зв`язку з викладеним, захисник просить змінити обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 454 200 гривень, на запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 91 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 302 848 гривень. 

Повернути заставодавцю ОСОБА_13 кошти в сумі 150 000 гривень, а завставодавцю ОСОБА_6 - в сумі 1 352 гривні, які були внесені за останнього у якості застави. Також, просить покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 обов`язки передбачені п.1,2,3,4,5 ч. 5 ст. 194 КПК України.

У судовому засіданні адвокат ОСОБА_12 вимоги клопотання підтримав та просив його задовольнити.

Прокурор  ОСОБА_8 заперечував щодо задоволення клопотання, зазначив, що закінчення строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого, не свідчить про закінчення строку дії запобіжного заходу у вигляді застави. 

Потерпілий  ОСОБА_9 також заперечував щодо задоволення клопотання.

Захисник ОСОБА_11 , а також обвинувачені ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_5 підтримали подане захисником клопотання та просили задовольнити їх вимоги.

Крім того, від заставодавців ОСОБА_13 та ОСОБА_14 до суду надійшли заяви, у яких останні просили суд повернути внесені ними кошти.

Суд дослідив клопотання з доданими матеріалами та заслухав думки сторін та учасників кримінального провадження.

Мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався [2-3].

Суд дійшов висновку про таке.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 3 ст. 26 КПК України: «Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом».

Відповідно до вимог ч. 7 ст. 42 КПК України: «Підозрюваний, обвинувачений зобов`язаний: 1) прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб; 2) виконувати обов`язки, покладені на нього рішенням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 3) підкорятися законним вимогам та розпорядженням слідчого, прокурора, слідчого судді, суду; 4) надавати достовірну інформацію представнику персоналу органу пробації, необхідну для підготовки досудової доповіді».

Відповідно до вимог п. 1-5 ч. 1 ст. 176 КПК України: «Запобіжними заходами є: особисте зобов`язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою».

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 182 КПК України: «Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу».

Відповідно до вимог абз. 1 ч. 3 ст. 182 КПК України: «При застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави підозрюваному, обвинуваченому роз`яснюються його обов`язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов`язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов`язків».

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 182 КПК України: «Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього».

Відповідно до вимог п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК України: «Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні».

Відповідно до вимог ч. ч. 5 та 7 ст. 194 КПК України: «Якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме: прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом; не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом; пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності; докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю. Обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються».

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 201 КПК України: «Підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання».

Дослідивши клопотання про зміну запобіжного заходу суд прийшов до наступного висновку.

Так,  ОСОБА_6  обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України, яке належить до особливо тяжких злочинів.

23 вересня 2025 року слідчим суддею Вищого антикорупційного суду було постановлено ухвалу про обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 454 200 гривень, а також покладено ряд обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, строком до 23 листопада 2025 року. 

Суд звертає увагу на те, що з моменту скасування обов`язків, покладених рішенням слідчого судді, прокурори Спеціалізованої антикорупційної прокуратури не звертались до слідчого судді, суду з клопотанням про необхідність покладення обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, на  ОСОБА_6 , що свідчить про зменшення імовірності настання ризиків, встановлених під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Крім того, суд приходить до висновку, що ризики, встановлені під час застосування запобіжного заходу до  ОСОБА_6 зменшились у зв`язку зі спливом певного проміжку часу (досудового розслідування та судового розгляду), що узгоджується з п. 60 рішення ЄСПЛ «Єлоєв проти України», але продовжують існувати і на теперішній час.

З урахуванням змісту та обсягу обвинувачення, конкретних обставин кримінального правопорушення, яке інкриміноване  ОСОБА_6 , а саме вчинення кримінального правопорушення, покарання за яке передбачає позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, суд приходить до висновку, що ризики позапроцесуальної поведінки обвинуваченого  ОСОБА_6  продовжують існувати, хоча їх настання менш імовірне. 

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що застосований до обвинуваченого  ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді застави належним чином забезпечує виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, а тому застосування інших більш м`яких запобіжних заходів ніж застава, не будуть сприяти досягненню дієвості цього кримінального провадження.

В той же час, суд вважає за можливе зменшити розмір застави у межах, визначених п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, до 91 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Такий розмір застави, на думку суду, цілком здатний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого  ОСОБА_6  та виконання покладених на нього процесуальних обов`язків. Враховуючи, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3328 грн, розмір застави становитиме 302 848 гривень.

Враховуючи, що частина застави у розмірі 151 352 гривень не була звернена в дохід держави, суд вважає за необхідне повернути її заставодавцям -  ОСОБА_13 в сумі 150 000 гривень та ОСОБА_6 в сумі 1 352 гривні.

Отже, суд приходить до висновку, що клопотання захисника ОСОБА_12 про зміну запобіжного заходу, застосованого до обвинуваченого  ОСОБА_6 , у кримінальному провадженні за № 12024000000001129 від 13 червня 2024 року підлягає частковому задоволенню, шляхом зменшення розміру застави.

Разом з тим, суд вкотре звертає увагу, що запобіжний захід у вигляді застави не має визначеного строку дії та залишається чинним до його скасування, зміни, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження, тоді як обов`язки, покладені слідчим суддею чи судом є строковими і мають обмежену дію у часі.

Аналізуючи доводи захисника щодо необхідності повернення застави у зв`язку зі спливом строку дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, суд вважає їх необґрунтованими та такими, що ґрунтуються на хибному тлумаченні норм процесуального права, з огляду на таке. 

Захисник у своєму клопотанні безпідставно ототожнює інститут застави виключно із забезпеченням додаткових обов`язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України. В той же час, покладення додаткових обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, є правом, а не імперативним обов`язком слідчого судді, суду при застосуванні застави. Сплив строку дії таких обов`язків (у разі їх непродовження) припиняє дію лише відповідних обмежень, проте не скасовує дію самого запобіжного заходу у вигляді застави та не звільняє особу від базового обов`язку належної процесуальної поведінки.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України, запобіжні заходи є різновидом заходів забезпечення кримінального провадження. Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити дії, передбачені цією ж частиною (процесуальні ризики).

Правова природа застави як самостійного запобіжного заходу визначена у ст. 182 КПК України і полягає у внесенні коштів у національній грошовій одиниці на спеціальний рахунок з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, загальною метою застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити дії, передбачені цією ж частиною. Самостійність та превентивна автономність запобіжного заходу підтверджується також тим, що, відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, при застосуванні такого запобіжного заходу як тримання під вартою, додаткові обов`язки на особу взагалі не покладаються, оскільки мета забезпечення належної поведінки досягається самим фактом дії заходу.

Аналогічно, оскільки застава є окремим самостійним запобіжним заходом, її дія, згідно з приписами ст. 203 КПК України, є триваючою та припиняється лише у разі скасування запобіжного заходу, зміни його на інший запобіжний захід, або після ухвалення вироку суду чи закриття кримінального провадження. Таким чином, чинність застави не може бути похідною від наявності чи строку дії додаткових обов`язків, які мають виключно супутній характер

Узагальнюючи, сплив строку дії обов`язків, визначених ухвалою суду на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, припиняє дію виключно цих конкретних обмежень та спеціальних обов`язків. Водночас це не припиняє дію самого запобіжного заходу у вигляді застави. Внесені кошти продовжують виконувати свою превентивну функцію забезпечення кримінального провадження та є гарантією належної поведінки обвинуваченого протягом усього часу судового розгляду.

З огляду на те, що судовий розгляд кримінального провадження не завершено, запобіжний захід у вигляді застави у встановленому законом порядку не скасовувався та не змінювався, правові підстави для повернення застави саме через закінчення строку дії обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України - відсутні.

Разом з тим, суд не вбачає підстав для задоволення вимог клопотання в частині покладення на обвинуваченого ОСОБА_6 обов`язків, передбачених п.1,2,3,4,5 ч. 5 ст. 194 КПК України, оскільки у даному судовому засіданні судом не вирішувалось клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, а на розгляд виносилось питання виключно щодо зменшення розміру застави.

Узагальнюючи викладене, суд приходить до висновку, що клопотання захисника ОСОБА_12 про зміну запобіжного заходу підлягає частковому задоволенню шляхом зменшення розміру застави.

Суд також вважає нерелевантними посилання захисника ОСОБА_12 на ухвали судів першої інстанції, оскільки, відповідно до ч. 6.ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», при застосуванні норм права судами враховуються лише висновки, викладені у постановах Верховного Суду.

Суд, з огляду на викладене, загальні засади кримінального провадження та керуючись положеннями ст. ст. 7, 9, 131, 132, 182, 201, 203, 372, 376 КПК України дійшов висновку про часткове задоволення клопотання захисника ОСОБА_12 про зміну запобіжного заходу.

РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА [ІІІ].

Висновок суду [3-1].

Суд постановив.

1. Клопотання захисника ОСОБА_12 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , а також представляє інтереси заставодавця ОСОБА_13 , про зміну запобіжного заходу та повернення застави у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 13 червня 2024 року за № 12024000000001129 - задовольнити частково.

2. Зменшити розмір застави обвинуваченому  ОСОБА_6 (народився ІНФОРМАЦІЯ_4 ), встановлений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23 вересня 2025 року (справа № 991/7278/25, провадження № 1-кс/991/7344/25) у розмірі 454 200 гривень на 151 352 гривні, остаточно встановивши розмір застави у кількості 91 (дев`яносто одного) розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, грошовий еквівалент якої становить 302 848 (триста дві тисяч вісімсот сорок вісім) гривень.

3. Повернути заставодавцю  ОСОБА_13 кошти в сумі 150 000 (сто п`ятдесят тисяч) гривень, внесені ним у якості застави за підозрюваного ОСОБА_6 , відповідно до ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду (справа № 991/7278/25, провадження № 1-кс/991/7344/25).

4. Повернути заставодавцю ОСОБА_6 кошти в сумі 1 352 (одна тисяча триста п`ятдесят дві) гривні, внесені ним у якості застави за підозрюваного ОСОБА_6 , відповідно до ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду (справа № 991/7278/25, провадження № 1-кс/991/7344/25).

5. У решті клопотання - відмовити.

Строк і порядок набрання ухвалою законної сили та її оскарження [3?2].

Ухвала оскарженню не підлягає.

Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене вимогами ч. 1 ст. 392 КПК України.

Повний текст ухвали складений та оголошений 31серпня 2026 року.

Головуючий суддя   ОСОБА_1 

Судді  ОСОБА_2 

ОСОБА_3