УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 991/10703/26

провадження № 51 - 3470 ск 26

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргузахисника підозрюваного ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5  на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 27 серпня 2026 року про відмову у відкритті апеляційного провадження на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25 серпня 2026 року,

встановив:

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25 серпня 2026 року задоволено клопотання прокурора другого відділу управління процесуального керівництва підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури про продовження строку дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні № 52024000000000122 та продовжено строк дії обов`язків, передбачених ст. 194 ч. 5 КПК України, до 25 жовтня 2026 року включно, але не довше строку досудового розслідування. 

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 27 серпня 2026 року відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 , оскільки вказане судове рішення відповідно до ст. 399 ч. 4 КПК України не підлягає апеляційному оскарженню.

У касаційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. 

Перевіривши доводи касаційної скарги, копії судових рішень, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, виходячи з такого.

Стаття 129 ч. 2 п. 8 Конституції України відносить до основних засад судочинства «забезпечення права на апеляційний перегляд справи». Це означає, що Конституція України забезпечує можливість апеляційного перегляду саме справи,

що реалізується шляхом оскарження судових рішень, якими завершено розгляд справи (кримінального провадження) по суті, а не всіх судових рішень у межах цієї справи (провадження).

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України (рішення № 4-р/2019

від 13 червня 2019 року), забезпечення права на апеляційний перегляд справи, передбачений ст. 129 ч. 2 п. 8 Конституції України, слід розуміти як гарантоване особі право на перегляд її справи в цілому судом апеляційної інстанції, якому відповідає обов`язок цього суду переглянути по суті справу в спосіб всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження доказів з урахуванням доводів

і вимог апеляційної скарги та перевірити законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Рішення, яким завершується розгляд справи, може стати предметом перегляду

в суді вищого рівня в апеляційному порядку, і подання апеляційної скарги щодо такого рішення не може бути заборонено законом.

Відповідно до положень статті 24 КПК України кожному гарантується право

на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Водночас законом можуть бути встановлені обмеження чи навіть заборони щодо оскарження в апеляційному порядку окремих процедурних судових рішень.

Оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування регламентовано Главою 26 КПК України.

Відповідно до ст. 392 ч. 3 КПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.

Вичерпний перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування в апеляційному порядку, визначено в ст. 309 частинах

1, 2 КПК України.

За змістом ст. 309 ч. 3 КПК України інші ухвали слідчого судді окремому оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді, а отже процесуальним законом визначено саме такий спосіб реалізації права особи на судовий контроль законності такого виду рішення слідчого судді (іншого ніж ті, що включені до статті 309 КПК України).

Не передбачена така можливість і ст. 307 ч. 3 КПК України, відповідно до якої ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову

у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, скарги на відмову слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, визначених ст. 284 ч. 1 п. 9-1 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги

на повідомлення про підозру.

Встановлення законодавцем такого обмеження права на апеляційне оскарження рішень слідчих суддів має на меті забезпечення розумного балансу між ефективністю досудового розслідування і здійсненням дієвого судового контролю щодо дотримання прав і законних інтересів осіб.

Прокурор другого відділу управління процесуального керівництва підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури звернувся до слідчого судді Вищого антикорупційного суду з клопотанням про продовження строку дії обов`язків, передбачених ст. 194 ч. 5 КПК України і покладених на підозрюваного ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні № 52024000000000122 до 25 жовтня 2026 року включно, але не довше строку досудового розслідування. 

За результатами розгляду клопотання ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25 серпня 2026 року задоволено таке клопотання прокурора.

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 27 серпня 2026 року відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 , оскільки вказане судове рішення відповідно до ст. 399 ч. 4 КПК України не підлягає апеляційному оскарженню. Тобто, апеляційна скарга подана на ухвалу слідчого судді, яка не входить до переліку ухвал слідчого судді, що можуть бути окремо оскаржені.

Згідно ст. 399 ч. 4 КПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає оскарженню

в апеляційному порядку.

Отже, суд апеляційної інстанції встановив, що апеляційну скаргу подано на судове рішення слідчого судді, яке відповідно до вимог КПК України не підлягає апеляційному оскарженню, та згідно з положеннями ст. 399 ч. 4 цього Кодексу відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою захисника. 

У касаційній скарзі захисник, посилаючись на практику Верховного суду та рішення Конституційного Суду України № 6-р(ШШ)/2026 від 15 липня 2026 року, вважає, що суд апеляційної інстанції неправомірно відмовив у відкритті апеляційного провадження та формально послався на те, що ухвала про продовження строку дії обов`язків за ст. 194 ч. 5 КПК України не входить до переліку ст. 309 частин 1, 2 КПК України та не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду в ухвалі надала належне обґрунтування доводів захисника в апеляційній скарзі та вказала, що відповідно до висновку Верховного Суду України, який викладений в постанові від 12 жовтня 2017 року по справі № 5-142кс(15)17, у разі постановлення слідчим суддею ухвали, що не передбачена кримінальними процесуальними нормами, до яких відсилають положення частини 3 статті 309 КПК України, суд апеляційної інстанції не вправі відмовити у перевірці її законності, посилаючись на приписи частини 4 статті 399 КПК України. Право на апеляційне оскарження такого судового рішення підлягає забезпеченню на підставі пункту 17 частини 1 статті 7 та частини 1 статті 24 КПК, які його гарантують, з огляду на положення частини 6 статті 9 КПК України, яка встановлює, що у випадках, коли положення КПК України не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною 1 статті 7 КПК України. З наведеним висновком Верховного Суду України погодилася Велика Палата Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 по справі № 237/1459/17).

Проте захисником оскаржується ухвала слідчого судді від 25 серпня 2026 року, яка передбачена кримінальними процесуальними нормами, тобто ухвала, постановлена за результатом розгляду клопотання, поданого в порядку, визначеному ст. 194 КПК України.

Рішення Конституційного Суду України № 6-р(ІІ)/2026 від 15 липня 2026 року, на яке посилається захисник, стосується ухвал слідчого судді про встановлення строку для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, в якому Суд дійшов висновку та визнав такою, що відповідає Конституції України (є конституційною), ст. 309 КПК України у тім, що вона не передбачає оскарження в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про встановлення строку для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування.

За таких обставин посилання у цьому кримінальному провадженні на такі рішення не є релевантними.

З урахуванням наведеного, ухвала апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження постановлена відповідно до вимог кримінального процесуального закону та судової практики. 

Відповідно до ст. 428 ч. 2 п. 2 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення касаційної скарги немає.

Враховуючи викладене, з касаційної скарги та копії судового рішення колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення, а тому у відкритті касаційного провадження відповідно до ст. 428 ч. 2 п. 2 КПК України за касаційною скаргою захисника необхідно відмовити.

Керуючись ст. 428 ч. 2 п. 2 КПК України, Верховний Суд

постановив:

Відмовити захиснику підозрюваного ОСОБА_4 - адвокату ОСОБА_5  на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 27 серпня 2026 року про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3