Справа № 991/10528/26

Провадження 1-кс/991/10551/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД 

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2026 року         м.Київ 

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії обов`язків, покладених на підозрюваного  ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 52020000000000769 від 23.12.2020,

ВСТАНОВИВ:

До Вищого антикорупційного суду (далі - ВАКС) надійшло вказане клопотання, у якому прокурор просив продовжити на два місяці строк дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_4 ,   ІНФОРМАЦІЯ_1 , передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: 1) прибувати за кожним викликом до слідчих (детективів), прокурорів, слідчого судді, суду; 2) не відлучатися із м. Києва та Київської області без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) утриматись від спілкування із іншими підозрюваними у цьому кримінальному провадженні: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , допитаними свідками ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 з приводу обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру; 5) здати на зберігання до Голосіївського відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, крім паспорта громадянина України.

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання в частині всіх заявлених обов`язків, за винятком заборони відлучатися з міста Києва та Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду, та просив його задовольнити. Зазначив, що попри проведення значного обсягу слідчих дій, завершити досудове розслідування наразі неможливо. Це зумовлено потребою отримання додаткових матеріалів від компетентних органів Ірландії у межах міжнародного співробітництва, а також виконанням вимог ст. ст. 291-293 КПК України. Крім того, заявлені раніше ризики, передбачені п. п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшилися та продовжують існувати, що зумовлює необхідність продовження строку дії покладених на підозрюваного обов`язків. 

Підозрюваний ОСОБА_4 не заперечував проти розгляду судового засідання за відсутності захисника, водночас проти задоволення клопотання про продовження строку дії покладених на нього обов`язків заперечив у повному обсязі. Свою позицію обґрунтував тим, що його незадовільний матеріальний стан виключає можливість переховування від органів досудового розслідування та суду. Крім того, підозрюваний зазначив, що жодним чином не може вплинути на інших учасників кримінального провадження, оскільки ні з чим і ні з ким із них зв`язку не підтримує. ОСОБА_4 наголосив, що його позиція є послідовною, не змінилася та вже неодноразово оголошувалася ним під час попередніх судових засідань.

Заслухавши думки учасників судового процесу та дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя зазначає таке.

Відповідно до ст. 131 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження, що застосовуються з метою досягнення його дієвості.

Метою застосування запобіжного заходу згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити дії, передбачені п. п. 1-5 цієї частини. Підставою для його застосування відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити такі дії.

Згідно з ч. ч. 5, 7 ст. 194 КПК України у разі обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, на підозрюваного можуть бути покладені обов`язки на строк не більше двох місяців. Цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку ст. 199 КПК України.

За правилами ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя розглядає клопотання про продовження строку дії обов`язків за правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. При цьому ч. 1 ст. 194 КПК України зобов`язує суд встановити, чи доводять надані сторонами докази: наявність обґрунтованої підозри; наявність хоча б одного з ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та недостатність більш м`яких запобіжних заходів.

Відповідно до змісту ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився (або з`явилися нові ризики), а також обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали.

Як свідчать подані матеріали, детективами НАБУ, за процесуального керівництва САП, здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52020000000000769 від 23.12.2020, у межах якого 04.09.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України.

За версією сторони обвинувачення, ОСОБА_4 , будучи начальником Департаменту технологічної модернізації соціальної сфери Міністерства соціальної політки України (далі - Мінсоцполітики), діючи у складі організованої групи (далі - ОГ) спільно з іншими її учасниками, серед яких заступник Міністра соціальної політики України з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації ОСОБА_6 , заступник Голови Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України ОСОБА_5 , а також інші особи, впродовж 2020 - 2021 років, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою одержання неправомірної вигоди для себе та іншої фізичної і юридичної особи, вчинили дії, які спричинили державі в особі Мінсоцполітики тяжкі наслідки під час закупівлі міністерством програмно-апаратного комплексу керування базами даних для функціонування Єдиної інформаційної системи соціальної сфери (ЄІССС) через підконтрольну компанію за завищеними цінами..

Зокрема, ОСОБА_4 як службова особа був виконавцем у вчиненні злочинів, за вказівками ОСОБА_6 , узгодженими з ОСОБА_7 , ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , брав участь у їх підготовці і вчиненні та взяв на себе здійснення таких дій: виконання безпосередніх вказівок ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , узгоджених під час здійснення злочинної діяльності ОГ; взаємодія з працівниками підконтрольних ОСОБА_7 компаній з приводу підготовки технічної, техніко-економічної та тендерної документації закупівель Мінсоцполітики; залучення до ОГ інших виконавців з числа підлеглих та лояльних працівників Мінсоцполітики з використанням можливостей службового становища, а також для полегшення вчинення кримінальних правопорушень інших підлеглих осіб, не обізнаних у злочинному плані; здійснення з огляду на службові повноваження керівництва та координації діяльності працівників Департаменту технологічної модернізації соціальної сфери Мінсоцполітики, у тому числі на виконання узгодженого злочинного плану діяльності ОГ; участь у створенні, підписанні або погодженні технічної, фінансової та іншої документації необхідної для проведення закупівель; підготовки до підписання договорів за результатами закупівлі, забезпечення перерахування з рахунків Мінсоцполітики коштів на рахунки підконтрольних ОСОБА_7 компаній, а також створення інших сприятливих умов для роботи пов`язаних та підконтрольних ОСОБА_7 компаній.

Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України, а саме зловживанні службовим становищем, тобто умисному, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе та іншої фізичної і юридичної особи, використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам, вчинене організованою групою.

Слідчий суддя вважає, що повідомлена ОСОБА_4 підозра відповідає критерію «обґрунтованості» у розумінні практики ЄСПЛ.

Згідно з п. 175 рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011, термін «обґрунтована підозра» означає наявність фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити правопорушення. Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують особу з кримінальним правопорушенням; вони не обов`язково мають бути достатніми для засудження, але повинні виправдовувати подальше розслідування або висунення обвинувачення (рішення у справах «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).

Отже, стандарт «обґрунтована підозра» на стадії досудового розслідування є значно нижчим, ніж на стадії вирішення судом питання про винуватість особи. При цьому слідчий суддя зауважує, що правильність кваліфікації дій та наявність складу злочину встановлюються виключно вироком суду і не підлягають остаточному вирішенню під час досудового провадження.

Дослідивши надані матеріали, слідчий суддя дійшов висновку, що підозра ОСОБА_4 не є вочевидь необґрунтованою, оскільки надані докази з розумною достатністю та вірогідністю пов`язують його із інкримінованим кримінальним правопорушенням на даному етапі розслідування.

Таким чином, повідомлена ОСОБА_4 підозра ґрунтується на зібраних та досліджених доказах, які слідчий суддя вважає достатніми для висновку про обґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України.

Ухвалою слідчого судді ВАКС від 12.09.2025 у справі 991/9326/25 до підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242 240 грн, та покладено на останнього ряд процесуальних обов`язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України. Строк дії обов`язків, покладених слідчим суддею, визначено на два місяці - до 12.11.2025.

В подальшому строк дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_4 , неодноразово продовжувався слідчим суддею ВАКС, востаннє - ухвалою від 24.06.2026 продовжено на два місяці до 24.08.2026 включно.

Враховуючи, що строк дії обов`язків, раніше покладених на підозрюваного ОСОБА_4 , закінчується 24.08.2026, а завершити досудове розслідування у цей строк неможливо, прокурор звернувся до слідчого судді з відповідним клопотанням.

Матеріалами клопотання підтверджується, що завершити досудове розслідування до вказаної дати неможливо з об`єктивних причин, попри проведення значного обсягу слідчих дій. Така неможливість зумовлена потребою отримання додаткових доказів від компетентних органів Ірландії в межах міжнародного правового співробітництва, а також виконанням вимог ст. ст. 291-293 КПК України.

Слідчий суддя констатує, що сама по собі незавершеність розслідування не є самодостатньою підставою для продовження процесуального примусу. Проте у цьому випадку виконання додаткових слідчих дій безпосередньо пов`язане із перевіркою всіх обставин справи, зокрема й версій сторони захисту. Забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_4 на час завершення цих тривалих заходів є обов`язковою умовою для досягнення завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.

Обґрунтовуючи клопотання, сторона обвинувачення зазначає, що встановлені раніше ризики, передбачені п. п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшилися і продовжують існувати, що виправдовує подальше продовження дії обов`язків.

Надаючи оцінку обґрунтованості клопотання в цій частині, слідчий суддя досліджує кожен зазначений прокурором ризик окремо, виходячи з таких міркувань.

Ризиком у контексті запобіжних заходів є певний ступінь ймовірності, що підозрюваний вдасться до дій, які перешкоджатимуть досудовому розслідуванню чи судовому розгляду. Оцінюючи вірогідність такої поведінки ОСОБА_4 , слідчий суддя має дійти висновку про наявність реальної можливості вчинення ним відповідних позапроцесуальних дій. 

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» від 23.02.2012, наявність кожного ризику повинна мати не абстрактний, а конкретний характер. Водночас кримінальний процесуальний закон не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково чинитиме такі дії, а лише покладає на сторону обвинувачення обов`язок довести наявність у нього об`єктивної можливості реалізувати їх у майбутньому.

Поряд з цим слідчий суддя наголошує, що реальність ризиків безпосередньо залежить від стадії провадження та даних про особу підозрюваного. Ті ризики, які є очевидними на початковому етапі розслідування, із плином часу та в міру збирання доказів мають тенденцію до зменшення або втрати своєї актуальності. Це вимагає більш прискіпливої та диференційованої оцінки під час кожного наступного продовження строків примусу.

Перевіряючи наявність ризику переховування від органів досудового розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України), слідчий суддя виходить із необхідності комплексного аналізу як суворості можливого покарання, так і особистих обставин життя підозрюваного ОСОБА_4 ..

За змістом усталеної практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі «Вемхофф проти Німеччини» (Wemhoff v. Germany), сама лише тяжкість інкримінованого злочину не може бути єдиною підставою для продовження запобіжного заходу чи обов`язків, проте вона є вагомим чинником у сукупності з іншими обставинами. У цьому контексті слідчий суддя враховує, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 364 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , є тяжким корупційним злочином із суворою санкцією (позбавлення волі на строк від трьох до шести років), а норми статей 69 та 75 КК України імперативно виключають можливість звільнення від відбування покарання з випробуванням у разі засудження за корупційний злочин.

Водночас, дослідивши наявні матеріали клопотання та оцінивши поведінку особи, слідчий суддя констатує, що належна процесуальна поведінка ОСОБА_4 протягом досудового розслідування та факт здачі ним паспорта для виїзду за кордон суттєво знизили ризик переховування порівняно з початковим етапом розслідування.

Разом з тим, доводи підозрюваного про повну відсутність цього ризику через незадовільний майновий стан є передчасними. Слідчий суддя враховує роль ОСОБА_4 в інкримінованому злочині, який, за версією слідства, вчинено у складі організованої групи. Відтак, для переховування підозрюваний може використовувати не лише власні фінансові чи майнові ресурси, а й матеріальний потенціал інших учасників цієї групи. Вказане підтверджується наявністю у групи значних фінансових ресурсів та стійких внутрішніх зв`язків між її учасниками. Зокрема, протягом 2016-2025 років підконтрольні організованій групі компанії стали переможцями державних закупівель у різних органах державної влади на загальну суму 1,881 млрд грн. Наявність у ОСОБА_4 стійких соціальних зв`язків та матеріальних можливостей, які об`єктивно дозволяють особі проживати за межами постійного місця проживання, вказують на те, що ризик переховування повністю не зник і продовжує існувати в мінімальному ступені.

Надаючи оцінку ризику знищення, зміни чи спотворення речей або документів, які мають істотне значення для кримінального провадження (п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України), слідчий суддя зазначає таке.

Обґрунтовуючи цей ризик, прокурор посилається на те, що ОСОБА_4 обіймає посаду заступника директора Департаменту технологічної модернізації соціальної сфери Міністерства соціальної політики України. У зв`язку із займаною посадою він має доступ до документів та електронних даних, які перебувають у віданні вказаного Департаменту чи Міністерства в цілому. Обізнаність підозрюваного про обсяг документів, що можуть мати значення для досудового розслідування, свідчить про наявність об`єктивної можливості самостійно або через інших осіб вживати заходів, спрямованих на приховування чи спотворення інформації. Зазначені обставини дають достатні підстави вважати, що вказаний ризик продовжує існувати.

Водночас, оцінюючи ступінь цього ризику на поточному етапі, слідчий суддя зважає на тривалість досудового розслідування та поведінку підозрюваного. З моменту повідомлення про підозру органом досудового розслідування вже вжито значний обсяг процесуальних дій, спрямованих на виявлення та фіксацію основних доказів у справі. Крім того, матеріали клопотання не містять відомостей про те, що протягом усього часу дії запобіжного заходу ОСОБА_4 вчиняв будь-які дії, спрямовані на знищення документів, або здійснював непроцесуальні контакти зі встановленими співучасниками з метою координації таких дій.

З огляду на наведене, слідчий суддя доходить висновку, що хоча правові підстави для існування ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, не відпали повністю, станом на момент розгляду цього клопотання сам ризик суттєво знизився та продовжує існувати в мінімальному ступені.

Аналізуючи ризик незаконного впливу на свідків, експертів чи інших підозрюваних (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України), слідчий суддя зважає на позиції сторін кримінального провадження.

Обґрунтовуючи цей ризик, прокурор зазначив, що ОСОБА_4 є виконавцем у складі стійкого злочинного об`єднання (ОГ), керівник якого ( ОСОБА_31 ) має доведену здатність координувати поведінку учасників групи та інших осіб. На думку обвинувачення, наявність у членів ОГ ( ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 ) стійких зв`язків із працівниками судових та правоохоронних органів різного рівня дає їм можливість у змові з цими службовими особами ініціювати тиск на свідків. Прокурор наголосив на ризику подальшого впливу підозрюваного (самостійно або через довірених осіб) як на вже допитаних свідків з метою зміни ними показань, так і на осіб, які ще не допитані, зауваживши, що цей ризик актуальний не лише на початковому етапі розслідування.

Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечив проти існування вказаного ризику, зазначивши про відсутність будь-якого спілкування з іншими фігурантами провадження.

Оцінюючи ці аргументи, слідчий суддя зазначає, що ризик незаконного впливу на свідків існує як на початковому етапі розслідування, так і на стадії його завершення. Це зумовлено специфікою кримінального процесу: показання, надані під час досудового слідства, мають бути підтверджені безпосередньо в суді (ст. 23 КПК України).

Констатуючи відсутність фактів порушення ОСОБА_4 встановлених заборон, слідчий суддя вбачає зниження інтенсивності цього ризику. Водночас характер інкримінованих діянь, роль ОСОБА_4 у складі ймовірної організованої групи та наявність зв`язків і можливостей координації дій між її учасниками свідчать про наявність об`єктивної загрози позапроцесуального впливу. Оскільки досудове розслідування перебуває на стадії виконання вимог ст. ст. 291-293 КПК України, ризик впливу на учасників провадження з метою коригування їхніх майбутніх показань у суді продовжує існувати. З огляду на це, наразі зазначений ризик є актуальним та обґрунтованим.

Оцінюючи ризик  перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України), слідчий суддя зазначає таке.

Раніше постановленими судовими рішеннями у цьому провадженні констатувалося, що існує взаємообумовленість дій між підозрюваним ОСОБА_4 та іншими особами, які можуть бути причетні до вчинення кримінального правопорушення. Беручи до уваги набуті під час перебування на посаді зв`язки в органах державної влади та місцевого самоврядування, підозрюваний має потенційну можливість перешкоджати кримінальному провадженню, використовуючи ці зв`язки з метою незаконного ухилення від виконання покладених на нього обов`язків. Зазначені обставини вказують на те, що правові підстави для існування цього ризику продовжують зберігатися.

Разом з тим, слідчий суддя зважає, що на поточному етапі розслідування ступінь вказаного ризику суттєво зменшився. Матеріали клопотання не містять доказів на підтвердження того, що ОСОБА_4 вчиняв реальні дії, спрямовані на використання свого службового чи особистого становища для протиправного впливу на хід досудового розслідування. Протягом усього часу дії запобіжного заходу підозрюваний демонстрував належну процесуальну поведінку та не ухилявся від виконання покладених на нього процесуальних обов`язків.

З огляду на це, слідчий суддя доходить висновку, що ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином наразі не відпав повністю, проте продовжує існувати в мінімальному ступені.

Дослідивши матеріали кримінального провадження та оцінивши доводи сторін, слідчий суддя дійшов висновку про доведеність та актуальність ризиків, передбачених п. п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України. Наявність цих ризиків підтверджується зібраними у провадженні доказами, які у достатній мірі переконують у їх реальності на теперішньому етапі розслідування.

Встановивши подальше існування кримінальних процесуальних ризиків переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, знищення, приховування або спотворення речей чи документів, незаконного впливу на свідків та інших учасників кримінального провадження, а також перешкоджання провадженню іншим чином, слідчий суддя переходить до оцінки достатності застосованих обмежень. На переконання слідчого судді, попри тенденцію до зниження їхнього ступеня, встановлені ризики все ще залишаються реальними та триваючими. З огляду на це, застосування застави як самостійного запобіжного заходу на поточному етапі кримінального провадження є недостатнім для забезпечення належного контролю за процесуальною поведінкою ОСОБА_4 , що зумовлює необхідність продовження дії покладених на нього обов`язків у межах, які є пропорційними виявленим ризикам. 

Забезпечити дієвість кримінального провадження та гарантувати належну процесуальну поведінку підозрюваного на цій стадії можливо шляхом продовження строку дії додаткових обов`язків, які є пропорційними встановленим мінімальним ризикам. Відповідно до ч. 7 ст. 194 КПК України, строк дії покладених обов`язків може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 КПК України. Оскільки підстави, що зумовили покладення на підозрюваного ОСОБА_4 процесуальних обмежень, наразі повністю не відпали, слідчий суддя доходить висновку про наявність законних підстав для продовження дії раніше визначених обов`язків, за винятком обов`язку не відлучатися з міста Києва та Київської області без дозволу, необхідність у збереженні якого наразі відсутня з огляду на суттєве зниження ризику переховування.

Підсумовуючи викладене, слідчий суддя доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Визначаючи строк дії обов`язків, слідчий суддя керується положеннями ч. 6 ст. 194 КПК України та вважає за необхідне продовжити строк дії покладених на підозрюваного ОСОБА_4 обов`язків на два місяці, а саме до 21.10.2026 включно, але в межах строку досудового розслідування, що є достатнім та необхідним для забезпечення його належної процесуальної поведінки.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 9, 176-178, 182, 194, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити частково.

Продовжити підозрюваному  ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Києві, зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1 , громадянину України, строк дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, покладених на нього в межах запобіжного заходу у вигляді застави, а саме:

- прибувати за кожним викликом до слідчих (детективів), прокурорів, слідчого судді, суду;

- повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утриматись від спілкування із іншими підозрюваними у цьому кримінальному провадженні: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , допитаними свідками: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 з приводу обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру;

- здати на зберігання до Голосіївського відділу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, крім паспорта громадянина України.

Визначити термін дії обов`язків, покладених судом на підозрюваного  ОСОБА_4 , до 21.10.2026 включно, але в межах строку досудового розслідування.

Контроль за виконанням покладених на обвинуваченого обов`язків покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, які здійснюють процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 52020000000000769 від 23.12.2020.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя         ОСОБА_1