Справа № 991/9255/26

Провадження 1-кс/991/9270/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД 

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року         м.Київ 

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , власника майна ОСОБА_3 , представника власника майна - адвоката ОСОБА_4 , детектива ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах власника майна ОСОБА_3 , про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 14.05.2026 у справі № 991/5143/26 у кримінальному провадженні № 52026000000000049 від 26.01.2026, 

ВСТАНОВИВ:

До Вищого антикорупційного суду (далі - ВАКС) надійшло вказане клопотання (разом із доповненням до нього), у якому адвокат ОСОБА_4 , діючи в інтересах власниці майна ОСОБА_3 , просив скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді ВАКС від 14.05.2026 у справі № 991/5143/26 в межах кримінального провадження № 52026000000000049 від 26.01.2026, на: (1) житловий будинок, загальною площею 154,6 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3172540232080; (2) земельну ділянку із кадастровим номером 3222484000:02:002:0603, площею 0.0404 (га), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2761862532224; (3) квартиру, загальною площею 40,2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2581999380000; (4) нежитлове приміщення, загальною площею 3,2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1827901632224. Разом з цим адвокат просив скасувати арешт на рухоме майно, яке на момент постановлення вказаної ухвали не перебувало у власності ОСОБА_3 , а саме: автомобіль марки FORD FUSION 2014 р.в., червоного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 ; автомобіль марки FORD EDGE 2016 р.в. чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_3 , VIN код НОМЕР_4 .

Обґрунтовуючи подане клопотання, адвокат посилається на безпідставність накладення арешту на майно ОСОБА_3 , оскільки остання не має статусу підозрюваної чи обвинуваченої у цьому кримінальному провадженні. Адвокат (представник) зауважує, що сам по собі факт перебування майна у власності особи, яка не є процесуальною стороною у кримінальному провадженні, не є достатньою правовою підставою для обмеження її прав. Наголошує, що обов`язок доведення наявності підстав, передбачених статтями 170-173 КПК України, покладається виключно на сторону обвинувачення. Натомість, накладений арешт ґрунтується не на встановленому зв`язку майна з кримінальним правопорушенням, а лише на припущеннях слідства щодо джерел його фінансування та ймовірного фактичного володіння ним іншою особою. На переконання представника власниці майна, такі припущення є недостатніми для обмеження конституційного права власності третьої особи.

У судовому засіданні адвокат та власниця майна підтримали позицію, викладену в клопотанні, та просили скасувати арешт нерухомого майна, належного ОСОБА_3 .. Стосовно заарештованих транспортних засобів заявники повідомили, що останні вибули із власності ОСОБА_3 ще до накладення арешту, у зв`язку з чим обмеження щодо них також підлягають скасуванню, проте зазначена вимога в цій частині має суто інформаційний характер. ОСОБА_3 наголосила, що заарештоване нерухоме майно є її особистою власністю, надала пояснення щодо джерел походження коштів для його придбання та вказала на завищення вартості цих об`єктів стороною обвинувачення. Крім того, власниця зазначила, що належне їй майно жодним чином не пов`язане з її братом, який фігурує у кримінальному провадженні. Факт тимчасового зберігання деяких його особистих речей у її помешканні не може слугувати доказом володіння чи користування її нерухомістю з боку останнього.

Детектив у судовому засіданні проти задоволення клопотання про скасування арешту майна заперечив повністю. Свою позицію обґрунтував тим, що вказане обмеження накладено з метою збереження майна задля забезпечення кримінального провадження та можливої подальшої спеціальної конфіскації. Крім того, детектив зазначив, що на цей час ухвала слідчого судді про накладення арешту на зазначене майно оскаржується в апеляційному порядку та перебуває на розгляді апеляційної палати ВАКС.

Заслухавши думку учасників провадження, дослідивши матеріали клопотання про скасування арешту майна, слідчий суддя дійшов таких висновків.

Порядок скасування арешту майна визначений статтею 174 КПК України, відповідно до частини першої якої арешт майна може бути скасований повністю або частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням, зокрема, власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Зазначені обставини досліджуються слідчим суддею крізь призму таких законодавчих приписів.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, право приватної власності є непорушним.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, у справах «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»), будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо на відповідну особу буде покладено надмірний та індивідуальний тягар.

Статтею 2 КПК України визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Зі змісту вказаної норми статті 174 КПК України вбачається, що прийняття рішення про скасування арешту майна покладає на заявника обов`язок доведення обставин того, що: 1) арешт було накладено необґрунтовано, або 2) у подальшому застосуванні цього заходу забезпечення кримінального провадження відпала потреба.

Слідчим суддею встановлено, що детективами Національного антикорупційного бюро України ( далі - НАБУ) під процесуальним керівництвом прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52026000000000049 від 26.01.2026 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 368, ч. 2 ст. 209, ч. 1 ст. 301-1, ч. 1 ст. 309 КК України.

У межах вказаного кримінального провадження 24.08.2026 ОСОБА_6 (брату власниці майна ОСОБА_3 ) було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 209 КК України.

Ухвалою слідчого судді ВАКС від 14.05.2026 у справі № 991/5143/26, постановленою у судовому засіданні без повідомлення власника майна на підставі частини другої статті 172 КПК України за результатами розгляду клопотання детектива НАБУ, було накладено арешт у вигляді заборони відчуження та розпорядження на майно, яке, за матеріалами сторони обвинувачення, фактично належить ОСОБА_6 , але зареєстроване на його близьких осіб, у тому числі на майно, що на правах власності зареєстроване за ОСОБА_3 .. Вказаний захід забезпечення кримінального провадження застосовано з метою збереження речових доказів та забезпечення можливої подальшої спеціальної конфіскації майна.

Під час постановлення згаданої ухвали про арешт майна слідчим суддею було в повній мірі, всебічно та об`єктивно досліджено надані стороною обвинувачення матеріали кримінального провадження, надано їм належну правову оцінку та перевірено наявність правових підстав, передбачених статтями 170-173 КПК України. За результатами дослідження наданих матеріалів слідчим суддею було визнано обґрунтованими доводи детектива стосовно того, що заарештовані об`єкти, попри їх формальну реєстрацію на правах власності за ОСОБА_3 , можуть бути фактично пов`язані з протиправною діяльністю підозрюваного у кримінальному провадженні ОСОБА_6 за статтями 368, 114-1, 209 КК України, а також слугувати об`єктом або результатом вчинення вказаних кримінальних правопорушень.

Перевіряючи доводи клопотання заявника, слідчий суддя зазначає, що аргументи представника ОСОБА_3 щодо повної безпідставності обмежень, самостійного походження коштів та відсутності зв`язку майна з підозрюваним, фактично зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками слідчого судді, які вже були предметом ретельного судового дослідження під час вирішення питання про накладення арешту.

Крім того, слідчий суддя враховує та бере до уваги ту обставину, що наразі ухвала слідчого судді ВАКС від 14.05.2026 у справі № 991/5143/26 про накладення арешту на майно оскаржена в апеляційному порядку та перебуває на розгляді Апеляційної палати ВАКС.

З огляду на засаду правової визначеності (res judicata) та процесуальний розподіл повноважень між інстанціями, перевірка законності та обґрунтованості ухвали слідчого судді про накладення арешту майна в частині правильної оцінки судом першої інстанції доказів, наявності підстав для обмеження прав третьої особи та пропорційності такого втручання, є виключною компетенцією суду апеляційної інстанції. Скасування заходу забезпечення кримінального провадження в порядку ст. 174 КПК України за наявності відкритих та незавершених апеляційних процедур щодо перевірки легітимності самого судового рішення про арешт, за відсутності нових істотних обставин (які б свідчили, що потреба в арешті відпала саме після його накладення), призведе до нівелювання процесуальної ролі суду апеляційної інстанції та порушення принципу юридичної визначеності.

Щодо доводів заявника про те, що заарештовані транспортні засоби вибули із власності ОСОБА_3 ще до моменту застосування заходу забезпечення кримінального провадження, а відповідні вимоги про скасування арешту в цій частині мають суто інформаційний характер, слідчий суддя зазначає таке.

Відповідно до положень статті 174 КПК України, судовому скасуванню підлягає лише той арешт, який є чинним та створює реальні правові обмеження для власника чи володільця майна на момент розгляду клопотання. Беручи до уваги твердження самого представника власниці майна про фактичне відчуження вказаних транспортних засобів та відсутність реального спору про право щодо них у межах цього клопотання, а також зважаючи на те, що легітимність накладення арешту на все майно (включаючи транспортні засоби) наразі є предметом перевірки в Апеляційній палаті ВАКС, слідчий суддя не знаходить самостійних підстав для скасування арешту в цій частині в порядку ст. 174 КПК України.

Інше правове врегулювання за наявності відкритого апеляційного провадження суперечило б засадам процесуальної економії та могло б призвести до ухвалення взаємовиключних судових рішень різними інстанціями щодо одного і того самого майна.

Приймаючи до уваги, що заявником не надано нових беззаперечних доказів, які б свідчили, що на теперішній час потреба у збереженні майна повністю відпала, а правомірність накладення арешту наразі переглядається Апеляційною палатою ВАКС, слідчий суддя вважає клопотання про скасування арешту майна передчасним та необґрунтованим, у зв`язку з чим у його задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 174, 307, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя 

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя          ОСОБА_1