Справа № 991/4005/22

Провадження № 11-кп/991/33/26

Головуюча суддя в суді першої інстанції ОСОБА_1 

 

 

 

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

 

21 серпня 2026 року місто Київ

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду у складі колегії суддів:

головуючої судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

секретарі судового засідання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника адвоката ОСОБА_8 , обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника адвоката ОСОБА_10 на вирок Вищого антикорупційного суду від 03.01.2025, ухвалений за результатами розгляду кримінального провадження № 52021000000000281 за обвинуваченням:

ОСОБА_9 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Тбілісі, Грузія, є громадянином України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 27 частиною 4 статті 369 Кримінального кодексу України,

ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Києві, є громадянином України, проживає за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , 

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 27 частиною 4 статті 369 Кримінального кодексу України,

за участю:

обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника адвоката ОСОБА_10 , 

обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника адвоката ОСОБА_8 ,

прокурорів ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,

 

У С Т А Н О В И Л А:

 

Історія провадження

22.09.2022 до Вищого антикорупційного суду (далі - суд першої інстанції) надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52021000000000281 від 26.05.2021, за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 369 Кримінального кодексу України (далі - КК України) та ОСОБА_7 - ч. 4 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України.

За результатами судового розгляду 03.01.2025 суд першої інстанції ухвалив вирок, яким визнав винуватими ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України.

Суд першої інстанції призначив ОСОБА_9 покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців, з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 3 роки, з конфіскацією 60 100 доларів США та з накладенням додаткового покарання у виді позбавлення класного чина старшого радника юстиції. ОСОБА_7 суд першої інстанції призначив покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років, з конфіскацією 12 належного йому майна.

Цим вироком суд першої інстанції вирішив також питання щодо запобіжних заходів, речових доказів й процесуальних витрат та скасував арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20.01.2022 у справі № 991/292/22.

 

Формулювання обвинувачення, визнане судом першої інстанції доведеним

Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020100060000087 від 19.01.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України. У межах цього кримінального провадження 21.04.2021 на підставі ухвал слідчого судді Печерського районного суду міста Києва проведено обшуки, за результатами яких вилучено автомобілі «Mercedes-Benz» S400 CDI д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_13 ; «Porshe Macan» GTS д.н.з. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_14 ; «Bentley Continental» GT д.н.з. НОМЕР_3 та «Land Rover Range Rover» д.н.з. НОМЕР_4 , які належать ОСОБА_15 . 

У вересні 2021 року ОСОБА_15 під час зустрічі зі своїм знайомим ОСОБА_16 розповів про тиск на нього та членів його сім`ї зі сторони прокурорів Офісу Генерального прокурора , слідчих ГСУ НП України і ГСУ ДФС України та працівників Кіберполіції під час досудового розслідування цього кримінального провадження. Зокрема, ОСОБА_15 повідомив про обшуки і про те, що незважаючи на численні звернення, скасування арештів, йому та членам сім`ї не повертають майно без законних на те підстав. Через декілька днів (у другій половині вересня 2021 року) ОСОБА_16 повідомив, що для вирішення питання про повернення належного майна та закриття кримінального провадження ОСОБА_15 необхідно зустрітися з працівником Офісу Генерального прокурора Особа-1 (матеріали щодо якого виділені в окреме провадження), надавши телефон ОСОБА_7 як особи, з якою слід зв`язатися з цього приводу. 

У вересні 2021 року Особа-1 стало відомо про вилучення у ОСОБА_15 у межах кримінального провадження № 12020100060000087 від 19.01.2020 дороговартісного майна та про його бажання повернути це майно. Не пізніше 23.09.2021 ОСОБА_7 був залучений до підбурення ОСОБА_15 до надання неправомірної вигоди Генеральному прокурору за організацію заслуховування по кримінальному провадженню № 12020100060000087 від 19.01.2020, зміну групи прокурорів за результатами заслуховування, подальшого повернення вилученого майна та закриття кримінального провадження № 12020100060000087 від 19.01.2020. ОСОБА_7 мав підтвердити спроможність повернути транспортні засоби за відповідну суму неправомірної вигоди, схилити до надання неправомірної вигоди, отримати її та гарантувати збереження до виконання досягнутих домовленостей.

До надання неправомірної вигоди Генеральному прокурору був залучений ОСОБА_9 , який мав контактувати із невстановленими службовими особами Офісу Генерального прокурора та сприяти досягненню домовленостей про передачу неправомірної вигоди Генеральному прокурору за вчинення дій в інтересах ОСОБА_15 з використанням наданого їй службового становища.

23.09.2021 у період з 12:03 до 12:09 ОСОБА_7 за попередньою змовою з Особа-1, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_4 , створив у довіреної особи ОСОБА_15 - ОСОБА_17 переконання про стійкі ділові та дружні зв`язки з керівництвом Офісу Генерального прокурора і про те, що повернути майно ОСОБА_15 та закрити кримінальне провадження № 12020100060000087 від 19.01.2020 можливо лише за неправомірну вигоду в сумі 100 000 (сто тисяч) доларів США Генеральному прокурору. Відповідно до завчасно розробленого спільного з Особа-1 та невстановленими особами плану ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_17 , що на першому етапі необхідно передати половину раніше обумовленої суми - 50 000 доларів США, після чого упродовж 7-10 днів будуть вчинені необхідні дії щодо повернення ОСОБА_15 вилученого майна. Після повернення майна необхідно передати другу частину обумовлених раніше грошових коштів - 50 000 доларів США за закриття кримінального провадження. Цього ж дня о 18:27 ОСОБА_7 за допомогою мобільного додатку «WhatsApp» (зареєстрований абонентський номер НОМЕР_5 ) повідомив ОСОБА_17 , що частину обумовлених раніше грошових коштів у сумі 50 000 доларів США він має передати 28.09.2021. Причому Особа-1 та ОСОБА_7 переконали ОСОБА_17 , що у випадку ненадання неправомірної вигоди Генеральному прокурору ОСОБА_15 не отримає вилучене майно. Будучи впевненим у необхідності надання грошових коштів, які надалі мають бути передані службовій особі органів прокуратури, ОСОБА_17 погодився на протиправні вимоги Особа-1 та ОСОБА_7 

28.09.2021 у період з 17:59 хв до 18:08 хв під час зустрічі з Особа-1 і ОСОБА_7 на АДРЕСА_4 ОСОБА_17 в салоні автомобіля останнього (SKODA OCTAVIA A7, д.н.з. НОМЕР_6 ) передав ОСОБА_7 для подальшого надання Генеральному прокурору за вирішення питання про повернення ОСОБА_15 майна, вилученого у кримінальному провадженні № 12020100060000087 від 19.01.2020, частину неправомірної вигоди у розмірі 50 000 доларів США (що згідно з офіційним курсом валют НБУ станом на 28.09.2021 становило 1 332 780 грн). У завуальованій формі Особа-1 запевнив ОСОБА_17 , що через 10 днів з моменту передачі ним грошових коштів ОСОБА_15 повернуть майно, а закриття кримінального провадження займе один місяць. 

Не раніше 29.09.2021 і не пізніше 26.10.2021 перша частина отриманої від ОСОБА_17 неправомірної вигоди в сумі 50 000 доларів США за участю ОСОБА_9 передана невстановленим особам для подальшої передачі Генеральному прокурору. 

05.10.2021 у період з 08:57 до 09:09 хв за адресою: АДРЕСА_4 Особа-1 спільно з ОСОБА_7 повідомили ОСОБА_17 , що в Офісі Генерального прокурора на підставі адвокатського звернення відбудеться заслуховування, за результатами чого буде змінений прокурор у кримінальному провадженні № 12020100060000087 від 19.01.2020, який прийме рішення про необхідність повернення ОСОБА_15 вилученого майна і закриття кримінального провадження. 

13.10.2021 у період з 10:03 хв до 10:11 за адресою: АДРЕСА_4 Особа-1 у завуальованій формі повідомив ОСОБА_17 , що питання про повернення ОСОБА_15 майна і закриття кримінального провадження узгоджено і перебуває на контролі у Генерального прокурора ; на підставі депутатського звернення відбудеться заслуховування в Офісі Генерального прокурора , за результатами якого кримінальну справу буде передано до іншого підрозділу і новий процесуальний керівник прийме необхідне рішення. 

18.10.2021 о 15:30 Особа-1 із застосуванням заходів конспірації, за допомогою мобільного додатку «Threema» («Публічний нік - ОСОБА_18 », « ІНФОРМАЦІЯ_6 ») у завуальованій формі повідомив ОСОБА_17 , що службова особа Офісу Генерального прокурора заходила безпосередньо до Генерального прокурора та узгоджувала подальші дії щодо розгляду питання. 

19.10.2021 о 12:18 Особа-1 із застосуванням заходів конспірації за допомогою мобільного додатку «Threema» зателефонував ОСОБА_17 та в завуальованій формі повідомив останнього, що люди чекають Генерального прокурора для підписання документів, а затримка у часі пов`язана з її перебуванням у відрядженні в Гаазі . В цей же день у період з 18:33 до 20:04 в приміщенні ресторану « Прага » ( м. Київ, проспект Академіка Глушкова, 1 ) Особа-1 за попередньою змовою з ОСОБА_9 поінформував ОСОБА_17 про дії, які вже виконані та які в подальшому необхідно виконати для повернення ОСОБА_15 вилученого майна, закриття кримінального провадження, а також осіб з числа керівництва Офісу Генерального прокурора , залучених до реалізації домовленостей. Також пообіцяв повернути 50 000 доларів США, якщо до 29.10.2021 не будуть виконані домовленості щодо повернення майна і закриття кримінального провадження.

20.10.2021 о 16:07 Особа-1 за попередньою змовою з ОСОБА_9 із застосуванням заходів конспірації, за допомогою мобільного додатку «Threema» надіслав ОСОБА_17 графічне зображення (фото) довідки щодо неефективності досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12020100060000087 та необхідності зміни групи прокурорів, адресованої Генеральному прокурору.

23.10.2021 у період з 15:31 до 16:28 під час зустрічі в приміщенні ресторану « Прага » Особа-1 за попередньою домовленістю з ОСОБА_9 повідомив ОСОБА_17 про те, що 27.10.2021 відбудеться заслуховування кримінального провадження № 12020100060000087 від 19.01.2020 за участю Генерального прокурора та буде прийняте рішення про зміну процесуального керівника. Також Особа-1 пообіцяв на наступній зустрічі показати ОСОБА_17 документ, який би підтверджував рух вирішення питання. Після цього приблизно о 16:28 Особа-1 із застосуванням заходів конспірації за допомогою мобільного додатку «Telegram» в завуальованій формі повідомив ОСОБА_9 про обставини зустрічі з ОСОБА_17 та спільні злочинні наміри, відповідно до яких ОСОБА_9 здійснить комунікацію з невстановленими службовими особами Офісу Генерального прокурора та зорієнтує їх на пришвидшення процесу з метою отримання документа щодо зміни процесуального керівника у кримінальному провадженні. 

25.10.2021 о 08:06 ОСОБА_9 в завуальованій формі повідомив Особа-1 про вжиті ним заходи з метою реалізації спільного плану в частині отримання документа, підтверджуючого процес вирішення питання щодо повернення ОСОБА_15 майна і закриття кримінального провадження. 

29.10.2021 у період з 15:33 до 16:25 в приміщенні ресторану « Прага » Особа-1 за попередньою домовленістю з ОСОБА_9 поінформував ОСОБА_17 , що з невідомих йому причин та обставин попередні домовленості не виконані, пообіцяв найближчим часом з`ясувати, що сталося, та у разі відсутності результату повернути 50 000 доларів США, раніше отриманих як першу частину неправомірної вигоди. Під час цієї зустрічі він також повідомив, що з обумовлених 100 000 доларів США неправомірної вигоди він має отримати невелику частину, а частина з цих коштів передбачена для Генерального прокурора.

02.11.2021 о 18:18 Особа-1 за попередньою змовою з ОСОБА_9 із застосуванням заходів конспірації, за допомогою мобільного додатку «Threema» в завуальованій формі повідомив ОСОБА_17 , що 26.10.2021 передав частину неправомірної вигоди - 30 000 (тридцять тисяч) доларів США певним особам, які, в свою чергу, надали їх Генеральному прокурору як аванс за вчинення дій в інтересах ОСОБА_15 . Крім того, Особа-1 зазначив, що поверне всю раніше отриману суму - 50 000 доларів США, оскільки питання не вирішилось через обставини, що йому не відомі та не залежать від його волі.

05.11.2021 о 15:44 в приміщенні ресторану « Причал » ( м. Київ, Набережне шосе, 11 ) Особа-1 за попередньою домовленістю та сприяння ОСОБА_9 повернув ОСОБА_17 грошові кошти в загальній сумі 46 000 доларів США, повідомивши, що решту 4 000 доларів США поверне найближчим часом. 

10.11.2021 о 18:55 поблизу кафе « Калина » ( м. Київ, вул. Московська, 29а ) Особа-1 за попередньою домовленістю з ОСОБА_9 повернув ОСОБА_17 решту грошових коштів в сумі 4 000 доларів США, про що пізніше - 11.11.2021 - поінформував ОСОБА_9 . 

За таких обставин ОСОБА_7 і ОСОБА_9 за попередньою змовою групою осіб з Особа-1 та іншими невстановленими особами, виконали зі своєї сторони усі дії, які вважали необхідними для доведення злочину до кінця - надання неправомірної вигоди Генеральному прокурору, яка відповідно до п. 3 примітки до ст. 368 КК України є службовою особою, що займає особливо відповідальне становище і наділена повноваженнями приймати процесуальні рішення у кримінальному провадженні, зокрема, проводити заслуховування щодо стану досудового розслідування і процесуального керівництва, зміни складу групи прокурорів у кримінальному провадженні, а також має можливість впливу на осіб, наділених повноваженнями приймати такі процесуальні рішення, у тому числі щодо закриття кримінального провадження № 12020100060000087 від 19.01.2020 та повернення вилученого в межах цього кримінального провадження майна. Кожен зі свого боку виконав відповідні дії з підбурювання і пособництва. 

ОСОБА_7 виконав відведену йому роль, запевнив довірену особу ОСОБА_15 - ОСОБА_17 у поверненні ОСОБА_15 майна і закриття кримінального провадження № 12020100060000087 від 19.01.2020 шляхом надання неправомірної вигоди Генеральному прокурору в сумі 100 000 доларів США, підбурив ОСОБА_15 через його довірену особу ОСОБА_17 на надання такої неправомірної вигоди і отримав від нього першу частину у сумі 50 000 доларів США, яку передав Особі-1. Отже, своїми умисними протиправними діями ОСОБА_7 вчинив підбурювання до надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище, за вчинення службовою особою в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, за попередньою змовою групою осіб, тобто злочин, передбачений ч. 4 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України.

ОСОБА_9 виконав відведену йому роль, координував дії окремих невстановлених осіб, надавав поради Особа-1, вжив заходи щодо повернення ОСОБА_17 отриманої суми неправомірної вигоди у зв`язку з невиконанням домовленостей в обумовлений строк та з метою приховання злочину, і тим самим сприяв наданню неправомірної вигоди Генеральному прокурору за вчинення в інтересах ОСОБА_15 дії з використанням наданого їй службового становища. Отже, своїми умисними протиправними діями ОСОБА_9 вчинив пособництво у наданні неправомірної вигоди службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище, за вчинення службовою особою в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, за попередньою змовою групою осіб, тобто злочин, передбачений ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України.

 

Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника адвоката ОСОБА_10 .

Не погодившись із вироком суду від 03.01.2025, обвинувачений ОСОБА_9 та його захисник адвокат ОСОБА_10 подали апеляційні скарги та доповнення до них. Просять повторно дослідити обставини, які були предметом розгляду суду першої інстанції, дослідити зазначені стороною захисту докази, скасувати оскаржуваний вирок та постановити новий, яким визнати ОСОБА_9 невинуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Узагальнені доводи апеляційних скарг та доповнень до них зводяться до такого.

Суд першої інстанції допустив неповноту судового розгляду, оскільки необґрунтовано відхилив клопотання сторони захисту: про виклик до суду та допит як свідків ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 ; про надання тимчасового доступу до матеріалів кримінального провадження, які не були відкриті стороною обвинувачення стороні захисту; про направлення запиту в порядку міжнародної правової допомоги до уповноважених органів ОАЕ для отримання доказів на спростування показань свідка ОСОБА_15 ; про дослідження матеріалів судових справ, які є частиною матеріалів кримінального провадження. Також суд безпідставно залишив без розгляду заперечення сторони захисту щодо проведення допиту свідка ОСОБА_15 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, заперечення на судове рішення про продовження строку досудового розслідування та відхилив клопотання про вивчення судової справи і перегляд відеозапису судового засідання, в якому не брав участі захисник, участь якого була обов`язковою.

Крім того, сторона захисту вказує на порушення права ОСОБА_9 на захист у зв`язку з незабезпеченням захиснику ОСОБА_10 , який вступив у справу безпосередньо перед судовим засіданням, належної можливості ознайомитися з матеріалами кримінального провадження.

Суд першої інстанції не дослідив та належним чином не перевірив доводи сторони захисту про наявність ознак провокації вчинення злочину в діях ОСОБА_15 , ОСОБА_17 та правоохоронних органів, не надав належної оцінки доказам сторони захисту та показанням ОСОБА_9 , а також не врахував докази, які, на переконання сторони захисту, могли істотно вплинути на висновки суду.

Висновки суду щодо фактичних обставин кримінального провадження, на думку сторони захисту, не відповідають дослідженим доказам та містять істотні суперечності. Зокрема, сторона захисту вказує, що суд визнав недоведеними обставини отримання ОСОБА_9 від ОСОБА_25 грошових коштів для подальшої передачі невстановленим особам та його безпосередню участь у такій передачі, однак водночас дійшов висновку про винуватість ОСОБА_9 як пособника у наданні неправомірної вигоди.

Також сторона захисту не погоджується з висновками суду щодо комунікації ОСОБА_9 з ОСОБА_25 за допомогою телефонного зв`язку. Зазначає, що такі висновки ґрунтуються на припущеннях, оскільки не підтверджено належним чином ані відповідність часу окремих зафіксованих з`єднань, ані ідентифікацію ОСОБА_9 та ОСОБА_25 як учасників окремих зафіксованих розмов. Проведені експертизи не встановили на окремих записах голосу, який міг би належати ОСОБА_9 , а експертиза щодо належності голосу ОСОБА_25 не проводилася.

Суд першої інстанції, на переконання сторони захисту, помилково оцінив факт надання ОСОБА_9 у борг грошових коштів ОСОБА_25 як доказ їхньої попередньої змови та співучасті ОСОБА_9 у поверненні ОСОБА_17 отриманої суми неправомірної вигоди. Сторона захисту наполягає, що між ними існували звичайні боргові відносини, а надання коштів підтверджувалося відповідною розпискою.

На думку сторони захисту, суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, оскільки не встановив конкретних дій ОСОБА_9 , які утворювали б пособництво у вчиненні кримінального правопорушення. Доказами не підтверджено надання ним будь-кому порад чи вказівок, координування дій інших осіб, контактування з невстановленими службовими особами Офісу Генерального прокурора , участі у передачі неправомірної вигоди, а також не встановлено, кому саме з інших співучасників та якими конкретними діями він сприяв у вчиненні злочину.

Окремо сторона захисту зазначає про недоведеність попередньої домовленості ОСОБА_9 з іншими особами щодо спільного вчинення кримінального правопорушення та виконання ним визначеної судом ролі пособника. На її переконання, у матеріалах кримінального провадження відсутні докази того, коли, за яких обставин та з ким саме ОСОБА_9 домовився про вчинення інкримінованих дій.

Вирок, за доводами сторони захисту, ухвалений з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального законодавства, а належні та допустимі докази винуватості ОСОБА_9 відсутні. Зміст вироку не містить належного формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, зокрема конкретних відомостей про час, місце і спосіб вчинення ОСОБА_9 кримінального правопорушення, форму вини, мотив, мету та наслідки його дій.

Крім того, суд першої інстанції, на думку сторони захисту, вийшов за межі судового розгляду та всупереч змісту обвинувального акта встановив нові обставини, зокрема про надання ОСОБА_9 порад ОСОБА_25 , вжиття ним заходів щодо повернення ОСОБА_17 отриманої суми неправомірної вигоди та сприяння таким чином її наданню Генеральному прокурору.

Окремо сторона захисту посилається на незаконність початку досудового розслідування. Вказує на відсутність первинної заяви, на підставі якої були внесені відомості до ЄРДР, первинного витягу з ЄРДР, а також витягів з ЄРДР, які мали бути долучені до клопотань про надання дозволу на проведення НС(Р)Д. На переконання сторони захисту, за таких обставин суд був позбавлений можливості належним чином перевірити законність початку досудового розслідування та отримання дозволів на проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

На підтвердження незаконності початку розслідування сторона захисту також посилається на докази, які, на її думку, спростовують перебування ОСОБА_15 27.05.2021 у транзитній зоні аеропорту «Бориспіль» та проведення там за його участю відповідних процесуальних дій. Зокрема, зазначає про відомості Державної прикордонної служби України , дані щодо місцезнаходження телефону ОСОБА_15 , відсутність телефонних з`єднань із працівниками НАБУ, а також відсутність оформлених для працівників НАБУ пропусків до транзитної зони аеропорту.

Також сторона захисту зазначає про незаконність проведення та використання результатів НС(Р)Д, оскільки частину інформації було отримано в межах іншого кримінального провадження, а її подальше використання в цьому кримінальному провадженні, на думку сторони захисту, відбулося без передбаченого КПК України дозволу слідчого судді.

Звертається увага й на те, що значна частина зафіксованих під час НС(Р)Д розмов не стосується предмета цього кримінального провадження та не містить відомостей про його фігурантів, а тому такі докази, на переконання сторони захисту, є неналежними. Також не встановлено, яким чином інша частина відповідних розмов опинилася у розпорядженні сторони обвинувачення.

Окрім цього, ОСОБА_9 у доповненнях до апеляційної скарги посилається на необґрунтованість та несправедливість призначеного йому покарання, зазначаючи, що суд належним чином не мотивував необхідність застосування більш суворого виду та розміру покарання за наявності альтернативної санкції.

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника адвоката ОСОБА_8 .

З вироком суду першої інстанції також не погодилися обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник адвокат ОСОБА_8 , які подали апеляційні скарги та доповнення до них. Просять повторно дослідити обставини кримінального провадження та докази, розглянути заявлені стороною захисту клопотання, скасувати оскаржуваний вирок та ухвалити новий, яким визнати ОСОБА_7 невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні.

Вважають, що викладені у судовому рішенні висновки не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, а вирок ухвалений з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та за неповноти судового розгляду.

На думку сторони захисту, суд першої інстанції неправильно кваліфікував дії ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України. Зазначає, що підбурювачем він міг бути лише щодо безпосереднього надавача неправомірної вигоди, якими, за версією сторони захисту, могли бути ОСОБА_15 або ОСОБА_17 , а не ОСОБА_9 чи ОСОБА_25 . Крім того, суд не встановив, кого саме та якими конкретними діями - умовлянням, підкупом, погрозою, примусом чи іншим чином - ОСОБА_7 схилив до вчинення кримінального правопорушення.

Сторона захисту вказує, що суд не надав належної оцінки доводам про провокацію злочину з боку ОСОБА_15 , ОСОБА_17 та працівників правоохоронних органів, а також використав для обґрунтування винуватості ОСОБА_7 докази, які сторона захисту вважає недопустимими.

Окремо зазначається про незаконність початку досудового розслідування та можливу фальсифікацію первинної заяви ОСОБА_15 про злочин, оскільки відповідна заява відсутня у матеріалах кримінального провадження. На переконання сторони захисту, це ставить під сумнів законність реєстрації кримінального провадження та подальшого проведення процесуальних і слідчих дій.

Суд, на думку сторони захисту, не надав належної оцінки доказам щодо відсутності 27.05.2021 працівників НАБУ в транзитній зоні аеропорту « Бориспіль » та, відповідно, можливості проведення ними в цьому місці слідчих дій за участю ОСОБА_15 .

Також суд фактично залишив без розгляду доводи ОСОБА_7 щодо незаконності процедури проведення його впізнання та використання отриманих унаслідок цього результатів під час подальших слідчих і негласних слідчих (розшукових) дій.

На переконання сторони захисту, суд не встановив джерело походження коштів, які нібито були надані ОСОБА_15 ОСОБА_17 , а останнім - працівникам НАБУ. Крім того, не враховано, що передача коштів ОСОБА_17 була оформлена під час проведення огляду, що, на думку сторони захисту, не відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства.

Сторона захисту вважає незаконними окремі докази, отримані внаслідок проведення НС(Р)Д, а також посилається на порушення права ОСОБА_7 на приватне спілкування у зв`язку з фіксацією ОСОБА_17 їх першої зустрічі. На думку ОСОБА_7 , обставини здійснення такого запису також можуть свідчити про наявність провокації з боку ОСОБА_17 .

Окрім цього, сторона захисту зазначає про невідкриття їй у порядку ст. 290 КПК України всіх матеріалів кримінального провадження, зокрема матеріалів щодо документування зустрічей та розмов між ОСОБА_17 і ОСОБА_15 , а також ОСОБА_15 та іншими особами, що, на її думку, перешкодило повній перевірці обставин кримінального провадження.

Суд першої інстанції, на переконання сторони захисту, безпідставно відхилив клопотання про звернення із запитом щодо міжнародної правової допомоги до уповноважених органів ОАЕ, про повторний допит свідка ОСОБА_17 та допит свідка ОСОБА_20 . При цьому відмова в повторному допиті ОСОБА_17 обґрунтовувалася стороною захисту тим, що новий захисник не мав можливості належним чином поставити свідку запитання під час його первинного допиту.

Сторона захисту також стверджує, що у вироку неправильно викладено зміст показань ОСОБА_17 та фактично не наведено мотивів відхилення позиції ОСОБА_7 .

У доповненнях до апеляційної скарги ОСОБА_7 окремо заперечує висновки суду про його обізнаність щодо можливого надання неправомірної вигоди саме Генеральному прокурору. Зазначає, що в його присутності така службова особа прямо або завуальовано не називалася, а відповідні висновки суду ґрунтуються на припущеннях. Також не погоджується з використанням судом фрази « ІНФОРМАЦІЯ_14 » як доказу його участі у подальших подіях, оскільки, за твердженням сторони захисту, матеріали кримінального провадження містять відомості про те, що ця фраза стосувалася іншої особи.

Крім того, ОСОБА_7 наполягає на відсутності в його діях ознак підбурювання, оскільки він не вчиняв дій, спрямованих на умовляння, переконання, стимулювання чи інше схиляння ОСОБА_15 до надання неправомірної вигоди, з яким він безпосередньо не зустрічався та не спілкувався.

Також сторона захисту посилається на порушення порядку допиту свідка ОСОБА_15 , який проводився судом у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. На її думку, за таких умов суд не мав можливості належним чином пересвідчитися у відсутності стороннього впливу на свідка, зокрема тиску чи контролю з боку невстановлених осіб.

Окремо сторона захисту не погоджується з рішенням суду про конфіскацію 1/2 належного ОСОБА_7 майна, вважаючи таке рішення необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам закону.

 

Позиції учасників судового провадження

Обвинувачені та їхні захисники підтримали подані ними апеляційні скарги в повному обсязі, просили задовольнити та скасувати вирок суду першої інстанції. 

Сторона обвинувачення заперечувала проти задоволення апеляційних скарг. Вважає вирок суду першої інстанції законним, обґрунтованим та вмотивованим, у зв`язку з чим просить залишити його без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.

 

Мотиви суду

Колегія суддів заслухала суддю-доповідача щодо суті оскаржуваного судового рішення та поданих апеляційних скарг, вислухала доводи й заперечення учасників судового провадження, повторно дослідила обставини, встановлені під час кримінального провадження, у межах заявлених сторонами клопотань, провела судові дебати, заслухала останнє слово обвинувачених, перевірила матеріали кримінального провадження й обговорила доводи апеляційних скарг та дійшла таких висновків.

Частинами 1 та 2 статті 2 КК України передбачено, що підставою для кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Згідно зі статтею 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Отже, суд може постановити обвинувальний вирок лише в тому випадку, коли винуватість обвинуваченої особи доведено поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред`явленим обвинуваченням.

Тобто, дотримуючись засад змагальності та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, сторона обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги (ч. 1 ст. 404 КПК України).

Отже, для правильного вирішення апеляційних скарг колегія суддів у межах наведених сторонами доводів має перевірити законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції, правильність встановлення фактичних обставин та застосування норм права.

Щоб перевірити правильність встановлення судом першої інстанції фактичних обставин, колегія суддів перш за все з урахуванням доводів апеляційних скарг має визначити коло доказів, які можуть бути використані у цьому провадженні, вирішивши, чи є вони допустимими, належними та достовірними.

Для перевірки правильності застосування норм права колегія суддів має встановити, чи правильно кваліфіковано дії обвинуваченого на підставі встановлених фактичних обставин з урахуванням попередньо встановленого кола належних та допустимих доказів.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин та перевірка доводів апеляційних скарг сторони захисту щодо допустимості, достовірності та належності доказів

Колегія суддів дійшла висновку, що всі докази, використані судом першої інстанції, є допустимими з наступних мотивів.

Щодо законності початку досудового розслідування та внесення відомостей до ЄРДР

У апеляційних скаргах сторона захисту посилається на незаконність початку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52021000000000281 від 26.05.2021. Зокрема, вказує на відсутність у матеріалах кримінального провадження первинної заяви ОСОБА_15 , на підставі якої відомості було внесено до ЄРДР, та первинного витягу з ЄРДР. На думку сторони захисту, ці обставини свідчать про незаконність реєстрації кримінального провадження, ставлять під сумнів достовірність заяви ОСОБА_15 та унеможливлюють перевірку законності подальшого отримання дозволів на проведення НС(Р)Д, а тому отримані за їх результатами докази є недопустимими.

Колегія суддів не погоджується з такими доводами.

Як установив суд першої інстанції, 26.05.2021 ОСОБА_15 звернувся до НАБУ із повідомленням про те, що службові особи правоохоронних органів, які займають особливо відповідальне становище, вимагають від нього неправомірну вигоду в особливо великому розмірі за закриття кримінального провадження та повернення вилученого майна. Це повідомлення надійшло на електронну пошту НАБУ та було зареєстроване 26.05.2021 за № С-6667. Того ж дня до ЄРДР за № 52021000000000281 внесено відомості про кримінальне правопорушення з попередньою правовою кваліфікацією за ч. 4 ст. 368 КК України та розпочато досудове розслідування.

При цьому витяг з ЄРДР, досліджений судом першої інстанції, містить відомості про те, що 26.05.2021 о 17:33 до Реєстру внесено відповідний запис із коротким викладом обставин про намір службових осіб правоохоронного органу отримати неправомірну вигоду в особливо великому розмірі за прийняття рішення на користь заявника. Отже, твердження сторони захисту про неможливість перевірити сам факт та час внесення відомостей до ЄРДР матеріалами кримінального провадження не підтверджується.

Суд першої інстанції також перевірив доводи захисту щодо відсутності в матеріалах саме первинної заяви ОСОБА_15 , відсутності на наявному повідомленні окремих реквізитів та розбіжності між часом надсилання і реєстрації відповідного повідомлення.

Так, суд установив, що наявне у матеріалах кримінального провадження повідомлення містить позначку «до», яка свідчить про повторне надходження аналогічного за змістом документа. Згідно з листом керівника Головного підрозділу детективів НАБУ від 16.09.2022, 26.05.2021 о 14:34 на електронну пошту НАБУ надійшло звернення ОСОБА_15 , яке о 14:45 було зареєстровано за № С-6667, а о 15:14 надійшло аналогічне повідомлення, зареєстроване під тим самим номером.

Крім того, сам ОСОБА_15 під час допиту підтвердив, що вперше звернувся до НАБУ електронною поштою, а надалі повторно подав розширену письмову заяву під час зустрічі з детективами. Свідок ОСОБА_26 , який на той час виконував обов`язки керівника органу досудового розслідування, також підтвердив надходження заяви електронною поштою, її реєстрацію, опрацювання детективами та внесення на її підставі відомостей до ЄРДР.

Наступного дня, 27.05.2021, ОСОБА_15 подав детективам письмову заяву з розширеним викладом обставин, в якій повідомив про вимагання 500 000 доларів США за закриття кримінального провадження № 12020100060000087 та повернення вилучених автомобілів. Цю заяву зареєстровано в НАБУ 28.05.2021 за № ЗГ № Е-6755.

За таких обставин відсутність у матеріалах кримінального провадження саме першого електронного звернення ОСОБА_15 не спростовує факту його надходження до НАБУ та не свідчить про відсутність правових підстав для внесення відомостей до ЄРДР. Факт такого звернення підтверджується сукупністю інших досліджених доказів: відомостями системи документообігу НАБУ, повідомленням про його реєстрацію, показаннями ОСОБА_15 та ОСОБА_26 , повторною письмовою заявою ОСОБА_15 , а також витягом з ЄРДР. Саме до такого висновку обґрунтовано дійшов і суд першої інстанції.

Колегія суддів також враховує, що ст. 214 КПК України не встановлює спеціальних формальних вимог до заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення як передумови внесення відомостей до ЄРДР. Закон пов`язує обов`язок слідчого, дізнавача або прокурора розпочати досудове розслідування з отриманням із заяви, повідомлення або будь-якого іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення. Встановлення ж достовірності таких обставин, їх підтвердження чи спростування здійснюється вже під час досудового розслідування.

Тому доводи сторони захисту про те, що на момент внесення відомостей до ЄРДР повідомлення ОСОБА_15 не містило достатньої сукупності доказів вчинення кримінального правопорушення, не свідчать про незаконність початку досудового розслідування. На цій стадії закон не вимагає доведеності обставин кримінального правопорушення, а передбачає наявність відомостей про обставини, які можуть свідчити про його вчинення.

Крім того, заява чи повідомлення про кримінальне правопорушення самі по собі не є доказом у розумінні ст. 84 КПК України, а є процесуальним джерелом інформації, яке за наявності відповідних відомостей зумовлює реагування органу досудового розслідування та внесення відомостей до ЄРДР. Тому відсутність у матеріалах кримінального провадження первинного електронного звернення не може автоматично зумовлювати недопустимість доказів, одержаних надалі під час досудового розслідування.

Окремо колегія суддів звертає увагу, що безпосередньо обставини, які надалі стали підставою для обвинувачення ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , були виявлені вже під час досудового розслідування. 04.11.2021 на підставі отриманих детективами відомостей про можливу причетність ОСОБА_9 , Особи-1, ОСОБА_7 та інших осіб до нового кримінального правопорушення до ЄРДР внесено окремі відомості за № 52021000000000512, а 30.11.2021 - за № 52021000000000557 щодо підбурювання до надання неправомірної вигоди. Надалі відповідні кримінальні провадження були об`єднані з кримінальним провадженням № 52021000000000281.

Отже, первинна реєстрація кримінального провадження 26.05.2021 не здійснювалася безпосередньо щодо ОСОБА_9 чи ОСОБА_7 , а відомості щодо їхньої можливої участі були виявлені та належним чином зареєстровані під час подальшого досудового розслідування.

За наведених обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про дотримання вимог закону при внесенні відомостей до ЄРДР та початку досудового розслідування. Доводи апеляційних скарг про фальсифікацію первинної заяви ОСОБА_15 , незаконність реєстрації кримінального провадження та похідну недопустимість отриманих у ньому доказів не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження та висновків суду першої інстанції не спростовують.

Питання щодо законності отримання дозволів на проведення НС(Р)Д, проведення таких дій та подальшого використання їх результатів колегія суддів перевірить окремо.

Щодо обставин проведення процесуальних дій за участю ОСОБА_15 27.05.2021 в аеропорту « Бориспіль »

В апеляційних скаргах ставиться під сумнів факт перебування ОСОБА_15 27.05.2021 в аеропорту « Бориспіль » та проведення за його участю процесуальних дій працівниками НАБУ.

На обґрунтування цих доводів захист посилається, зокрема, на відомості Державної прикордонної служби України про відсутність даних щодо перетину ОСОБА_15 державного кордону України 27.05.2021; відсутність відомостей про видачу працівникам НАБУ перепусток для доступу до відповідних приміщень аеропорту; дані оператора мобільного зв`язку, за якими телефон ОСОБА_15 вранці та ввечері цього дня фіксувався у м. Дубай, а протягом дня з`єднання не реєструвалися; відсутність телефонних з`єднань ОСОБА_15 із працівниками НАБУ, а також на неможливість ОСОБА_15 під час допиту назвати номер рейсу та надати проїзні документи. На переконання сторони захисту, наведене свідчить, що зустріч ОСОБА_15 з детективами НАБУ в аеропорту « Бориспіль » фактично не відбулася, а складені 27.05.2021 процесуальні документи не відповідають дійсності. 

Колегія суддів не погоджується з такими доводами.

Як установлено судом першої інстанції, ще 26.05.2021 директор НАБУ видав розпорядження, яким старшому детективу ОСОБА_27 та детективам ОСОБА_28 і ОСОБА_29 надано дозвіл на проходження до пункту пропуску через державний кордон України - міжнародного пункту пропуску повітряного сполучення « Бориспіль ». Це розпорядження зареєстровано в системі документообігу НАБУ 26.05.2021 о 15:55. 

Обставини організації цієї зустрічі підтвердив під час допиту свідок ОСОБА_26 , який у травні 2021 року виконував обов`язки керівника органу досудового розслідування. Він пояснив, що після отримання заяви ОСОБА_15 детективи зв`язалися з ним засобами інтернет-зв`язку та з`ясували додаткові обставини. Оскільки ОСОБА_15 перебував за межами України та побоювався затримання у разі прибуття в Україну, було організовано його допит в аеропорту « Бориспіль ». ОСОБА_26 брав участь в організації виїзду детективів до аеропорту, а після проведення процесуальних дій детективи ОСОБА_28 та ОСОБА_29 доповіли йому про їх проведення. 

Сам ОСОБА_15 під час судового розгляду також підтвердив, що після направлення 26.05.2021 електронного повідомлення до НАБУ домовився з детективами про зустріч наступного дня в аеропорту « Бориспіль », оскільки не бажав залишати транзитну зону та в`їжджати на територію України. За його показаннями, 27.05.2021 він прибув з м. Дубай до аеропорту « Бориспіль », де зустрівся з працівниками НАБУ та взяв участь у відповідних процесуальних діях. Сам факт звернення ОСОБА_15 до НАБУ спочатку електронною поштою, а потім повторно в аеропорту з розширеним викладом обставин суд першої інстанції визнав доведеним у сукупності з іншими дослідженими доказами. 

Показання ОСОБА_15 у цій частині узгоджуються і з процесуальними документами, складеними 27.05.2021.

Так, згідно з рапортом детектива ОСОБА_29 , 27.05.2021 у службовому приміщенні ДП МА « Бориспіль », термінал «D», він отримав від ОСОБА_15 письмову заяву про вчинення кримінального правопорушення. Після повернення до приміщення НАБУ цього ж дня зареєструвати її не вдалося у зв`язку із закінченням робочого часу відділу документообігу, у зв`язку з чим заява була зареєстрована 28.05.2021. 

Крім того, 27.05.2021 ОСОБА_15 письмово надав згоду на залучення його на добровільній та конфіденційній основі до проведення НС(Р)Д. Того ж дня детектив ОСОБА_28 виніс постанову про його залучення до проведення НС(Р)Д, а ОСОБА_15 було роз`яснено відповідні права та обов`язки й попереджено про нерозголошення відомостей досудового розслідування. Відповідний протокол складено детективом ОСОБА_28 у службовому приміщенні ДП МА « Бориспіль », термінал «D», у період з 15:52 до 16:10. 

Висновок суду першої інстанції про проведення 27.05.2021 процесуальних дій за участю ОСОБА_15 ґрунтується не лише на його показаннях, а на сукупності взаємопов`язаних відомостей: виданому напередодні розпорядженні директора НАБУ про допуск конкретних детективів до пункту пропуску; показаннях ОСОБА_26 щодо організації зустрічі та подальшої доповіді детективів про проведені дії; показаннях самого ОСОБА_15 ; рапорті детектива ОСОБА_29 ; письмовій заяві ОСОБА_15 ; його письмовій згоді на конфіденційне співробітництво та інших складених того дня процесуальних документах. 

Отже, суд першої інстанції, оцінивши наведені докази в їх сукупності, виходив із того, що 27.05.2021 детективи НАБУ ОСОБА_28 та ОСОБА_29 перебували в аеропорту « Бориспіль » та проводили там процесуальні дії за участю ОСОБА_15 . Такий висновок суду першої інстанції колегія суддів вважає обґрунтованим, а наведені стороною захисту відомості його не спростовують.

Зокрема, відсутність у відомостях Державної прикордонної служби України даних про перетин ОСОБА_15 державного кордону України сама по собі узгоджується з його показаннями про те, що він не проходив процедуру в`їзду на територію України, а зустріч із детективами відбулася без залишення контрольованої зони аеропорту. Тому відсутність відомостей про перетин ним державного кордону не є тотожною відсутності ОСОБА_15 у приміщенні аеропорту.

Так само відсутність даних про роботу мобільного телефону ОСОБА_15 на території України не підтверджує його фізичної відсутності в аеропорту. Як зазначає сама сторона захисту, після зафіксованого вранці з`єднання у м. Дубай телефон протягом дня не здійснював з`єднань та міг бути вимкнений, а наступне з`єднання зафіксовано вже ввечері у м. Дубай. За таких обставин ці дані не дозволяють встановити місцезнаходження ОСОБА_15 у проміжку часу, протягом якого, за його показаннями та складеними процесуальними документами, він перебував в аеропорту « Бориспіль ».

Що стосується посилань на відсутність відомостей про видачу працівникам НАБУ перепусток, то сама по собі відсутність відповідного запису в системі контролю доступу не спростовує інших досліджених судом доказів їх перебування в аеропорту, зокрема офіційного розпорядження директора НАБУ від 26.05.2021 про проходження конкретних працівників до пункту пропуску та показань ОСОБА_26 , який безпосередньо брав участь в організації такого виїзду.

При цьому суд першої інстанції не залишив наведені стороною захисту обставини поза перевіркою. За клопотанням захисника ОСОБА_10 суд частково надав тимчасовий доступ до речей і документів, що перебували у володінні ДП МА « Бориспіль », саме з метою отримання відомостей про перебування ОСОБА_27 , ОСОБА_28 та ОСОБА_29 у приміщеннях аеропорту 27.05.2021. Тобто твердження апеляційних скарг про те, що суд не перевіряв версію сторони захисту щодо цих обставин, матеріалами судового провадження не підтверджується.

Не свідчить про недостовірність установлених судом обставин і те, що під час судового розгляду ОСОБА_15 не зміг пригадати номер рейсу, яким він прибув до аеропорту, або надати відповідні проїзні документи. З часу подій 27.05.2021 до його допиту судом минув значний проміжок часу, а достовірність його показань щодо самого факту зустрічі оцінювалася судом не ізольовано, а в сукупності з іншими доказами, які узгоджуються між собою.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що матеріалами кримінального провадження підтверджено факт зустрічі ОСОБА_15 з працівниками НАБУ 27.05.2021 в аеропорту « Бориспіль » та проведення за його участю відповідних процесуальних дій.

Натомість наведені в апеляційних скаргах обставини окремо та в сукупності не спростовують цього висновку та не дають підстав вважати складені 27.05.2021 процесуальні документи сфальсифікованими, а проведені за участю ОСОБА_15 процесуальні дії такими, що фактично не відбувалися.

Щодо проведення НС(Р)Д та використання їх результатів

У апеляційних скаргах сторона захисту посилається на незаконність проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у цьому кримінальному провадженні.

Зокрема, захист стверджує, що НС(Р)Д щодо ОСОБА_9 , ОСОБА_7 та Особи-1 проводилися у кримінальному провадженні № 52021000000000281 від 26.05.2021, яке на момент отримання дозволів на їх проведення нібито не стосувалося цих осіб та інкримінованих їм у подальшому дій. На думку сторони захисту, подальше внесення до ЄРДР відомостей про нові кримінальні правопорушення та об`єднання відповідних кримінальних проваджень із провадженням № 52021000000000281 не могло легалізувати результати НС(Р)Д, отримані до такого об`єднання. Також захист вказує, що до постановлення 27.06.2022 ухвали слідчого судді результати цих НС(Р)Д фактично вже використовувалися у кримінальному провадженні, зокрема під час повідомлення про підозру та вирішення питань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження. 

Окремо сторона захисту оспорює законність ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27.06.2022, якою надано дозвіл на використання результатів НС(Р)Д, оскільки в її резолютивній частині не зазначено номер іншого кримінального провадження, в якому дозволено використати відповідну інформацію. 

Колегія суддів не погоджується з такими доводами.

Як правильно встановив суд першої інстанції, НС(Р)Д, результати яких оспорює сторона захисту, проводилися не поза межами кримінального провадження, а саме в межах кримінального провадження № 52021000000000281 від 26.05.2021 та на підставі відповідних ухвал слідчих суддів.

Водночас у ході проведення цих негласних заходів були виявлені ознаки інших кримінальних правопорушень, відомості про які на час первинного отримання дозволів на проведення НС(Р)Д до ЄРДР ще не були внесені. Після встановлення відповідних нових обставин вони отримали самостійне процесуальне оформлення шляхом внесення відомостей до ЄРДР та початку окремих досудових розслідувань. 

Так, 04.11.2021 до ЄРДР внесено відомості у кримінальному провадженні № 52021000000000512, а 30.11.2021 - у кримінальних провадженнях № 52021000000000557 та № 52021000000000558. Надалі постановами прокурорів від 09.11.2021 та 13.12.2021 матеріали цих кримінальних проваджень об`єднано з кримінальним провадженням № 52021000000000281. Суд першої інстанції встановив, що предмет досудового розслідування внаслідок встановлення нових фактів розширювався, а на момент об`єднання стороні обвинувачення вже були відомі додаткові обставини, зокрема щодо участі Особи-1, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 . 

За таких обставин сам по собі факт того, що на момент отримання первинних дозволів на проведення НС(Р)Д орган досудового розслідування ще не володів повним обсягом відомостей про всіх осіб, їх ролі та остаточну кримінально-правову кваліфікацію встановлених дій, не свідчить про незаконність проведених негласних заходів.

На стадії досудового розслідування зміст та обсяг відомостей про кримінальне правопорушення можуть змінюватися внаслідок отримання нової інформації. Виявлення під час законно розпочатого досудового розслідування ознак іншого кримінального правопорушення саме по собі не зумовлює незаконності процесуальних дій, які на момент їх проведення здійснювалися на підставі чинних судових рішень.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27.06.2022 у справі № 991/2062/22 клопотання прокурора було задоволено та надано дозвіл на використання результатів НС(Р)Д, проведених у кримінальному провадженні № 52021000000000281. 

Отже, твердження сторони захисту про те, що результати відповідних НС(Р)Д використовувалися без будь-якого судового контролю, не відповідає матеріалам кримінального провадження.

Щобільше, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідні результати НС(Р)Д були отримані на підставі попередньо постановлених ухвал слідчих суддів, якими дозволялося саме проведення відповідних негласних заходів у кримінальному провадженні № 52021000000000281. Надалі, з урахуванням розширення предмета розслідування, законність використання отриманої інформації щодо нововиявлених кримінальних правопорушень додатково була предметом судового контролю під час розгляду клопотання прокурора 27.06.2022. Саме тому суд першої інстанції охарактеризував такий контроль як подвійний. 

Колегія суддів також не вбачає підстав погодитися з доводом сторони захисту про невизначеність ухвали слідчого судді від 27.06.2022 через відсутність у її резолютивній частині номера кримінального провадження, в якому дозволено використання результатів НС(Р)Д.

Суд першої інстанції визнав, що номер такого провадження безпосередньо в прохальній частині клопотання прокурора та резолютивній частині ухвали дійсно не зазначений. Водночас зі змісту самого судового рішення, викладених у ньому фактичних обставин, опису проведених процесуальних дій та процесуального руху матеріалів однозначно вбачається, що йдеться про використання отриманої інформації у межах кримінального провадження № 52021000000000281 після його об`єднання з кримінальними провадженнями № 52021000000000512, № 52021000000000557 та № 52021000000000558. Тому відповідний формальний недолік резолютивної частини ухвали не створює невизначеності щодо змісту наданого дозволу. 

Так само не спростовує законності використання результатів НС(Р)Д подальше виділення 28.06.2022 частини матеріалів досудового розслідування в окреме кримінальне провадження. Таке процесуальне рішення було прийнято вже після проведення НС(Р)Д, реєстрації нововиявлених кримінальних правопорушень, їх об`єднання та постановлення слідчим суддею ухвали від 27.06.2022. Саме по собі подальше виділення частини матеріалів не змінює процесуальної підстави, на якій відповідні негласні заходи проводилися та їх результати були отримані.

Доводи сторони захисту про незаконність самого об`єднання кримінальних проваджень також не свідчать про недопустимість результатів НС(Р)Д. Суд першої інстанції встановив, що об`єднані провадження стосувалися пов`язаних між собою фактичних обставин - вимагання та надання неправомірної вигоди за вирішення питання про повернення ОСОБА_15 майна та закриття кримінального провадження, а нові відомості виникли саме під час розслідування первинно зареєстрованих подій. Тобто об`єднання було зумовлене не наміром надати отриманим доказам видимість законності, як стверджує сторона захисту, а встановленням взаємопов`язаних епізодів та осіб у ході одного фактичного розвитку подій.

Що стосується посилань сторони захисту на використання результатів НС(Р)Д до постановлення ухвали слідчого судді від 27.06.2022 під час повідомлення про підозру, затримання осіб та вирішення питань про застосування запобіжних заходів, то такі обставини самі по собі не свідчать про недопустимість відповідних доказів під час судового розгляду. Вирішальним для оцінки їх допустимості є законність джерела отримання відповідної інформації та дотримання передбаченої КПК України процедури її використання для доказування обставин кримінального правопорушення. Як установив суд першої інстанції, НС(Р)Д проводилися на підставі судових рішень, а використання виявлених під час них відомостей щодо нових кримінальних правопорушень було додатково санкціоноване ухвалою слідчого судді.

Таким чином, матеріали кримінального провадження не підтверджують твердження сторони захисту про проведення НС(Р)Д поза межами будь-якого зареєстрованого кримінального провадження або без судового дозволу. Навпаки, відповідні негласні заходи проводилися у кримінальному провадженні № 52021000000000281 на підставі ухвал слідчих суддів, виявлені під час них нові факти були належним чином зареєстровані в ЄРДР, відповідні провадження об`єднані, а використання отриманої інформації щодо нововиявлених обставин додатково дозволено ухвалою слідчого судді від 27.06.2022.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання результатів НС(Р)Д недопустимими з наведених стороною захисту мотивів. Доводи апеляційних скарг у цій частині фактично зводяться до іншого тлумачення процесуального руху кримінальних проваджень та не спростовують установленого судом факту дотримання судового контролю як при проведенні негласних слідчих (розшукових) дій, так і при подальшому використанні отриманих результатів.

Щодо доводів сторони захисту про недопустимість висновків експертів з огляду на їх суперечність один одному та відсутності методики їх проведення

Захист стверджував про суперечність двох висновків експертів від 22.04.2022 та від 27.01.2023. Обвинувачений також вказав на використання при складанні висновку від 22.04.2022 методики, яка не зареєстрована в Мін`юсті.

Суд першої інстанції відхилив ці твердження, оскільки експерти дійшли аналогічних висновків стосовно участі ОСОБА_9 в розмовах, які містяться на фонограмах «52, 2021/11/02, 19:39:03, 00:55:17, 101, 25 МВ, Моно, 8а0080, 52» (М8а0080_031121_102616.wav) та «57,2021/11/03, 08:35:41, 00:55:17, 101.25 МВ, Моно, 8а0080,57» (М8а0080_031121_083541.wav). 

Крім іншого, експерти дійшли аналогічних висновків стосовно неможливості вирішення питання про встановлення участі на інших фонограмах у зв`язку із непридатністю матеріалів для ідентифікаційних досліджень. Таким чином, відповідні висновки не суперечать один одному.

Відповідно до п. 1.4. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень під час проведення експертиз (експертних досліджень), затверджених Наказом від 08.10.98 № 53/5, з метою виконання певного експертного завдання експертами застосовуються відповідні методи дослідження, методики проведення судових експертиз, а також нормативно-правові акти та нормативні документи (міжнародні, національні та галузеві стандарти, технічні умови, правила, норми, положення, інструкції, рекомендації, переліки, настановчі документи Держспоживстандарту України ), а також чинні республіканські стандарти колишньої УРСР та державні класифікатори, галузеві стандарти та технічні умови колишнього СРСР, науково-технічна, довідкова література, програмні продукти тощо. Визначення способу проведення експертизи (вибір певних методик, (методів дослідження)) належить до компетенції експерта.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про судову експертизу» методики проведення судових експертиз (крім судово-медичних та судово-психіатричних) підлягають атестації та державній реєстрації в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У вступній частині вищевказаного експертного висновку від 22.04.2022 зазначені методики, які використав експерт під час її проведення, а саме методики «Криміналістичне дослідження матеріалів і засобів звуко- та відеозапису» та «Криміналістичне дослідження матеріалів і засобів цифрового звуко- та відеозапису». Відповідно до Реєстру методик проведення судових експертиз методика «Криміналістичне дослідження матеріалів і засобів звуко- та відеозапису» зареєстрована під реєстраційним номером 7.1.03, методика «Криміналістичне дослідження матеріалів і засобів цифрового звуко- та відеозапису» зареєстрована під реєстраційним номером 7.1.14. Зазначена інформація вбачається із висновку експерта про використання методичних та інших інформаційних джерел. 

Отже, не знайшли свого підтвердження доводи сторони захисту про відсутність вказаних методик в Реєстрі.

Таким чином відсутні підстави для визнання вказаних висновків експертів недопустимими, а тому колегія суддів відхиляє вказаний довід.

Щодо версії про спробу провокації злочину як підстави визнання усіх доказів обвинувачення недопустимими та інших версій захисту

Сторона захисту стверджує по наявність провокативних дій з боку ОСОБА_15 та працівників НАБУ, та визнанні усіх зібраних стороною обвинувачення доказів у зв`язку з цим недопустимими.

Мотиви сторони захисту, які висувались та були аналогічними в суді першої інстанції, зводяться до такого: 

-до реєстрації відомостей про вчинення кримінального правопорушення в ЄРДР вже були підготовлені документи про здійснення досудового розслідування, адже наявні розбіжності часу реєстрації та «дивна» форма викладу заявником обставин вчиненого кримінального правопорушення;

-протиріччя у рукописній заяві ОСОБА_15 від 27.05.2021, письмовій згоді від 27.05.2021 на залучення ОСОБА_15 до проведення НС(Р)Д, постанові детектива від 27.05.2021 про залучення ОСОБА_15 до проведення НС(Р)Д, постанові від 28.05.2021 детектива ОСОБА_30 про застосування заходів забезпечення безпеки (щодо довіреної особи ОСОБА_15 ), у письмовій згоді від 28.05.2021 на залучення ОСОБА_17 до проведення НС(Р)Д, у постанові від 28.05.2021 на залучення ОСОБА_17 до проведення НС(Р)Д щодо суб`єктів, у діях яких містяться ознаки кримінального правопорушення; 

-кримінальне провадження зареєстровано стосовно одних осіб, зокрема службових осіб національної поліції, а вже надалі, без реєстрації нового кримінального провадження проведена перевірка працівників ГСУ ДФС у зв`язку зі зміною підслідності, а також пошук ОСОБА_15 і ОСОБА_17 інших потенційних осіб, які підпадають під їхні провокативні дії;

-у правоохоронних органів, які здійснювали досудове розслідування у кримінальному провадженні, не існувало будь-яких об`єктивних підозр у тому, що ОСОБА_9 був причетним до протиправної кримінальної діяльності чи був схильним до вчинення кримінального правопорушення;

-у правоохоронних органів не було причин для проведення негласних заходів стосовно ОСОБА_9 , оскільки не існувало конкретних, об`єктивних і перевірених доказів причетності його до протиправної кримінальної діяльності у кримінальному провадженні; 

-детективи та прокурори приховали факт передачі провадження іншому слідчому органу 28.07.2021 при вирішенні питання надання дозволу на проведення НС(Р)Д відносно ОСОБА_17 (ухвала слідчого судді ВАКС від 02.08.2021). Разом з тим, ОСОБА_17 знав про змінену підслідність і особи, відносно яких надано згоду на проведення НС(Р)Д, вже ніякого відношення до слідства не мали; 

-залучені до конфіденційного співробітництва ОСОБА_15 та ОСОБА_17 були певною мірою залежні від правоохоронних органів, внаслідок процесуальних дій правоохоронних органів з фігурантів кримінального правопорушення вони отримали відповідно статуси заявника, свідка та особи, залученої до конфіденційного співробітництва, а сама поведінка правоохоронних органів по суті не була пасивною. Зокрема, відповідне, на думку захисника, вбачається з розмов ОСОБА_17 з ОСОБА_7 та Особа-1. 

При ухваленні вироку суд першої інстанції провів перевірку цієї версії. У результаті такої перевірки дійшов висновку про відсутність провокації у цій справі, з чим погоджується і колегія суддів з огляду на таке. 

Процедура перевірки таких заяв КПК України не передбачена. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (ч. 5 ст. 9 КПК України).

Практикою ЄСПЛ вироблено критерії перевірки обґрунтованих тверджень заявників щодо провокації вчинення злочину на основі двох тестів на відмінність провокації до вчинення злочину, що суперечить ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), від дозволеної поведінки під час застосування законних таємних методів у кримінальних розслідуваннях: матеріально-правового тесту, у межах якого підлягає перевірці поведінка правоохоронних органів на предмет наявності ознак схиляння (підбурення) особи до вчинення злочину; процесуального тесту, у межах якого суд має забезпечити змагальну, ретельну процедуру перевірку заяви про провокацію.

При цьому, у межах матеріально-правового тесту суд має з`ясовувати, чи мали органи влади вагомі підстави для початку таємної операції. Якщо органи влади стверджують, що вони діяли на основі інформації, отриманої від приватної особи, також важливо проаналізувати, чи така приватна особа могла мати будь-які приховані мотиви (Tchokhonelidze v. Georgia, заява № 31536/07, § 45, 28.06.2018). Коли участь поліції обмежується наданням допомоги приватній стороні в реєстрації здійснення незаконної діяльності іншої приватної сторони, визначальним фактором залишається поведінка цих двох осіб (Ramanauskas v. Lithuania (№ 2), заява № 55146/14, § 56, 20.02.2018). Також ЄСПЛ наголошує на необхідності чіткої та передбачуваної процедури санкціонування слідчих заходів, а також для їх належного контролю, документування дій учасників таким чином, щоб у подальшому можливо було проводити їх незалежну перевірку (Matanoviс v. Croatia, заява № 2742/12, § 124, 04.04.2017). Якщо згідно з цим критерієм на підставі наявної інформації Суд міг би з достатньою мірою впевненості визначити, що внутрішні органи розслідували діяльність заявника в основному пасивним способом і не підбурювали його до вчинення злочину, як правило, цього буде достатньо для того, щоб Суд дійшов висновку що подальше використання в кримінальному провадженні проти заявника доказів, отриманих за допомогою таємних заходів, не викликали спірних питань відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції (Matanoviс v. Croatia, § 133).

За висновками ЄСПЛ провокація має місце тоді, коли працівники правоохоронних органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб`єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений.

Наведені критерії використовує Верховний Суд при перевірці заяв щодо провокації злочину (наприклад, постанови ККС ВС від 07.10.2020 у справі № 725/1199/19, від 02.04.2019 у справі № 734/2421/17). 

Як зазначено вище, судом першої інстанції було обґрунтовано перевірено та встановлено дотримання вимог закону при внесенні відомостей до ЄРДР та початку досудового розслідування.

При цьому суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи сторони захисту про залучення до провокації ОСОБА_15 , адже як вбачається із матеріалів, його участь у цьому кримінальному провадженні проявляється лише в стосунках з детективами НАБУ (подання заяви про вчинення кримінального провадження, допит, представлення власних грошових коштів для передачі їх під контролем правоохоронного органу тощо) і ОСОБА_17 , якому він надав номер телефону ОСОБА_7 для подальшого спілкування. 

Відомості про вчинення кримінального правопорушення внесені до ЄРДР за заявою ОСОБА_15 після виявлення ознак можливого вчинення кримінального правопорушення відносно нього, що узгоджується з іншими дослідженими доказами й показаннями ОСОБА_15 , наданими в судовому засіданні. Жодної комунікації ОСОБА_15 безпосередньо з обвинуваченими - ОСОБА_9 і ОСОБА_7 , а також з Особа-1 не було. 

Все спілкування в інтересах ОСОБА_15 відбувалося з його довіреною особою - ОСОБА_17 , що визначає дослідження судом ступеня активності його поведінки (як агента правоохоронного органу) у взаємовідносинах з ОСОБА_7 і Особа-1, адже як вбачається із досліджених обставин, прямої комунікації з ОСОБА_9 у нього не було. 

ОСОБА_17 був залучений до конфіденційного співробітництва 28.05.2021 після реєстрації відомостей про кримінальне правопорушення. Сам факт залучення відповідних осіб до конфіденційного співробітництва не свідчить на користь наявності ознак провокації. 

Усталена судова практика визначає, що під конфіденційним співробітництвом слід розуміти негласні відносини, що встановлюються уповноваженими органами з повнолітньою дієздатною особою і на засадах добровільності та конспіративності, використовуються для вирішення завдань кримінального провадження. Слідчий має право використовувати інформацію, отриману від осіб, з якими встановлено конфіденційне співробітництво під час проведення НС(Р)Д, або залучати їх до проведення таких дій. 

У цій справі органом досудового розслідування неодноразово акцентовано увагу ОСОБА_17 на заборону будь-яким чином провокувати осіб на вчинення злочину. У протоколі огляду від 28.09.2021 ОСОБА_17 роз`яснено заборону провокувати осіб на вчинення злочину, зокрема під час спілкування з Особа-1, ОСОБА_7 та іншими особами, що можуть бути причетні до вчинення злочину, у разі відмови останніх від попередньо встановленого наміру отримати неправомірну вигоду - на наданні такої вигоди не наполягати. 

Судом встановлено, що участь ОСОБА_7 і Особа-1 у процесі повернення ОСОБА_15 майна і закриття кримінального провадження - це не перша спроба отримати від ОСОБА_15 неправомірну вигоду для передачі особам, уповноваженим на вирішення цих питань, однак діяти під контролем правоохоронного органу ОСОБА_17 став лише після отримання від ОСОБА_7 конкретної інформації про «алгоритм» вирішення питання і суму неправомірної вигоди. 

Надаючи в сукупності оцінку поведінки ОСОБА_17 з одного боку, і Особа-1 та ОСОБА_7 - з іншого, суд першої інстанції обґрунтовано не вбачав надмірної активності або наполегливості ОСОБА_17 , яка б могла вплинути на рішення ОСОБА_7 , Особа-1 чи ОСОБА_9 про участь у наданні неправомірної вигоди для Генерального прокурора, в тому числі в якийсь момент відмовитися від цього. 

Первинний контакт ОСОБА_17 з Особа-1 і ОСОБА_7 влаштований ОСОБА_15 , якому відповідний контакт надав ОСОБА_31 з покликанням на те, що ці особи можуть запропонувати варіанти вирішення правової проблеми ОСОБА_15 . Своєю чергою, ОСОБА_17 заздалегідь не знав ОСОБА_7 і Особа-1, він також не мав мотивів спонукати їх на вчинення злочину. 

На першій зустрічі 23.09.2021 саме ОСОБА_7 і Особа-1 озвучили, що для вирішення цього питання, що буде мати місце на Різницькій, необхідно надати неправомірну вигоду, в той час, як ОСОБА_17 слухав, інколи задаючи уточнюючі запитання. Ініціатором більшості телефонних розмов, що мали місце 01.10.2021 (з ОСОБА_7 ) 04.10.2021 (з ОСОБА_7 ), 18.10.2021 (з Особа-1) і 19.10.2021 (з Особа-1), дійсно був ОСОБА_17 . Однак, як вбачається із сукупності досліджених доказів, це відбувалося не з його власної ініціативи, а відповідно до досягнутих напередодні домовленостей. Зміст поведінки й комунікації ОСОБА_17 , його інтонація не дозволяє зробити висновок про підбурювання до вчинення злочину. Хоча в розмовах з ОСОБА_7 і Особа-1 він і з`ясовував деталі виконання домовленостей, однак таке з`ясування не мало ознак наполегливості, прискорення, вмовляння, спонукання, ультиматуму тощо. Щобільше, Особа-1 до 13.10.2021 спілкувався з ОСОБА_17 лише в присутності ОСОБА_7 , а після цієї дати був відвертим з ОСОБА_17 в тому, що стосується алгоритму надання неправомірної вигоди Генеральному прокурору за виключенням обмежень конспіративного характеру. Своєю чергою, ОСОБА_17 в комунікації був досить стриманим, реагував на зауваження Особа-1 не задавати зайвих питань або не обговорювати певні «делікатні» моменти. Разом з тим, Особа-1 в певних питаннях був поінформований більше ніж ОСОБА_17 і демонстрував цю поінформованість. Це стосується, наприклад, прізвища депутата, від якого має надійти депутатський запит, повернення частини майна ОСОБА_15 . Отже, така демонстрація мала місце для переконання ОСОБА_17 не лише у намірах, а й можливостях Особа-1 вирішити питання про повернення ОСОБА_15 майна і закриття кримінального провадження через надання неправомірної вигоди для Генерального прокурора. 

Саме Особа-1 показував ОСОБА_17 свій досвід у вирішенні аналогічних питань і запевняв в тому, що раніше все виходило. Колегія суддів сприймає це як намагання виправдатися за те, що в даному випадку з незалежних від нього обставин не вийшло виконати домовленості, які були метою надання неправомірної вигоди. Повернувши ОСОБА_17 гроші, Особа-1 продовжував активність, спрямовану на повернення ОСОБА_15 майна і закриття кримінального провадження (принаймні запевняв в цьому ОСОБА_17 ), однак за більшу суму неправомірної вигоди. Показовим є те, що протиправна діяльність продовжилася навіть після невиконання домовленостей, необхідності повернення грошових коштів, які доводилося збирати різними шляхами, і супроводжувалося у зв`язку з цим нестабільним емоційним станом Особа-1. Так, в комунікації з ОСОБА_9 він скаржився: «… Меня колбасит. Я уже за**ался. Сейчас, там в восемь, восемь тридцать наберу ОСОБА_39 (1сл. - н/з) поговорю... (н/3)... меня уже колбасит так, что просто пи**ец какой-то. Я уже не знаю, что делать. Потому что если надо будет возвращать деньги - ну как мне их вернуть? А эти... собаки ничего не делают. То, что они там к кому-то .. (1сл. - н/3).. это не решение вопроса. У нас было два момента. Первое - это возврат. И закрытие. Из это ничего не сделано. Я бы на месте людей сказал - возвращайте. Согласны? И частями их не устроит - они дали сразу всё. Надо будет ехать и забирать у них. Хотя я понимаю, что всем интересно это решить кардинально вопрос». 

Що стосується ОСОБА_7 , то виконуючи свою роль в загальному механізмі вчинення кримінального правопорушення, на першій зустрічі з ОСОБА_17 23.09.2021, яка мала бути знайомством, він озвучив готову пропозицію, що свідчить про те, що цей механізм був підготовлений заздалегідь, до зустрічі з ОСОБА_17 і для будь-якої особи, яка б діяла в інтересах ОСОБА_15 , отже й про схильність ОСОБА_7 до участі у наданні неправомірної вигоди для Генерального прокурора незалежно від того, хто таку вигоду буде надавати. Саме з його боку вбачається підбурювання ОСОБА_17 як довіреної особи ОСОБА_15 до надання неправомірної вигоди Генеральному прокурору. Для висновку про відсутність провокації показовим у відносинах ОСОБА_7 і ОСОБА_17 було також те, що до моменту обміну Особа-1 і ОСОБА_17 прямим контактом (13.10.2021) ОСОБА_7 виконував роль посередника між ними, однак у спілкуванні з ОСОБА_17 не лише інформував його про механізм повернення ОСОБА_15 майна і закриття кримінального провадження, а й демонстрував свій досвід при вирішенні різних питань, в тому числі в обхід законних процедур.

Щодо твердження про провокацію стосовно ОСОБА_9 , то суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу на його нелогічність і суперечливість. 

Так, ОСОБА_9 не мав жодної прямої комунікації з ОСОБА_17 , та він категорично заперечує свою участь в інкримінованих подіях. Основна комунікація стосовно перебігу вирішення питань про повернення ОСОБА_15 вилученого майна і подальшого закриття кримінального провадження у ОСОБА_9 відбувалась із Особа-1. ОСОБА_17 безпосередньо не комунікував з ОСОБА_9 і не міг прямо чи опосередковано впливати на дії та рішення останнього. Заперечуючи сам факт своєї участі у кримінальному правопорушенні, ОСОБА_9 суперечить власній концепції про провокацію, адже провокація певної особи на вчинення кримінального правопорушення може мати місце лише у випадку, якщо відповідне правопорушення вчинене цією особою. 

Суд першої інстанції правомірно перевірив доводи сторони захисту про ймовірну провокацію під час судового засідання з дотриманням принципів змагальності та рівності сторін і дійшов висновку, що ОСОБА_17 , хоча і діяв під контролем правоохоронного органу, виконуючи роль агента НАБУ, його діяльність в цьому кримінальному провадженні не виходила за межі допустимої поведінки. 

У такому випадку імітаційна модель кримінальної поведінки використана лише тоді, коли у детективів були об`єктивні дані, які свідчили про те, що особи готові вчинити злочин ( ОСОБА_15 надано контакт конкретних людей, які, як з`ясувалося на першій же зустрічі, були готові взяти участь у наданні неправомірної вигоди Генеральному прокурору). Лише після першої зустрічі, де підтвердилася готовність Особа-1 і ОСОБА_7 стати учасниками протиправного діяння, і перед безпосередньою передачею грошових коштів прокурор 28.09.2021 виніс постанову про контроль за вчиненням злочину. Це означає, що з самого початку використання таких дій контролювалося прокурором, а в питаннях, що стосувалися надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій - слідчим суддею, сама ж процедура дозволу на проведення негласних заходів також була зрозуміла і передбачувана. Детективи таким чином лише «приєдналися» до триваючої злочинної діяльності, яка до цього була розпочата, а не ініціювали її, а злочин був би вчинений, незалежно від того, чи діяв ОСОБА_17 під контролем правоохоронного органу, або самостійно. 

За наведених обставин колегія суддів відхиляє доводи сторони захисту в цій частині.

Щодо доводів сторони захисту стосовно недопустимості інших доказів, то колегія суддів вважає, що у цій справі суд першої інстанції ретельно перевірив ці докази і відповідно до ст. 94 КПК України дав належну оцінку кожному з них з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та їх сукупності - з погляду достатності для прийняття рішення, а доводи апеляційних скарг їх не спростовують.

Перевірка доводів сторони захисту щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та правильності кваліфікації дій обвинуваченого

Суд першої інстанції визнав доведеним, що  ОСОБА_7 і ОСОБА_9 за попередньою змовою групою осіб з Особа-1 та іншими невстановленими особами, виконали зі своєї сторони усі дії, які вважали необхідними для доведення злочину до кінця - надання неправомірної вигоди Генеральному прокурору, яка відповідно до п. 3 примітки до ст. 368 КК України є службовою особою, що займає особливо відповідальне становище і наділена повноваженнями приймати процесуальні рішення у кримінальному провадженні, зокрема, проводити заслуховування щодо стану досудового розслідування і процесуального керівництва, зміни складу групи прокурорів у кримінальному провадженні, а також має можливість впливу на осіб, наділених повноваженнями приймати такі процесуальні рішення, у тому числі щодо закриття кримінального провадження № 12020100060000087 від 19.01.2020 та повернення вилученого в межах цього кримінального провадження майна. Кожен зі свого боку виконав відповідні дії з підбурювання і пособництва. 

ОСОБА_7 виконав відведену йому роль, запевнив довірену особу ОСОБА_15 - ОСОБА_17 у поверненні ОСОБА_15 майна і закриття кримінального провадження № 12020100060000087 від 19.01.2020 шляхом надання неправомірної вигоди Генеральному прокурору в сумі 100 000 доларів США, підбурив ОСОБА_15 через його довірену особу ОСОБА_17 на надання такої неправомірної вигоди й отримав від нього першу частину у сумі 50 000 доларів США, яку передав Особі-1. 

Отже, своїми умисними протиправними діями ОСОБА_7 вчинив підбурювання до надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище, за вчинення службовою особою в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, за попередньою змовою групою осіб, тобто злочин, передбачений ч. 4 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України.

ОСОБА_9 виконав відведену йому роль, координував дії окремих невстановлених осіб, надавав поради Особа-1, вжив заходи щодо повернення ОСОБА_17 отриманої суми неправомірної вигоди у зв`язку з невиконанням домовленостей в обумовлений строк та з метою приховання злочину, і тим самим сприяв наданню неправомірної вигоди Генеральному прокурору за вчинення в інтересах ОСОБА_15 дії з використанням наданого їй службового становища. 

Отже, своїми умисними протиправними діями ОСОБА_9 вчинив пособництво у наданні неправомірної вигоди службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище, за вчинення службовою особою в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, за попередньою змовою групою осіб, тобто злочин, передбачений ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України.

При цьому суд першої інстанції дійшов до переконання про доведеність фактів: обізнаності ОСОБА_7 , Особа-1 і ОСОБА_9 про вилучення дороговартісного майна, належного ОСОБА_15 та його близьким особам, в межах кримінального провадження № 12020100060000087 від 19.01.2020; зустрічей 23.09.2021 і 28.09.2021 Особа-1 і ОСОБА_7 з ОСОБА_17 з приводу повернення майна, належного ОСОБА_15 та його близьким особам, і закриття кримінального провадження, обговорення під час цих зустрічей загального механізму та строків вирішення ситуації, що полягало у наданні неправомірної вигоди Генеральному прокурору в сумі 100 000 доларів США за повернення автомобілів і закриття кримінального провадження. Причому виконання цього механізму мало розпочатися лише після отримання Особа-1 і ОСОБА_7 від ОСОБА_17 першої частини обумовленої неправомірної вигоди у розмірі 50 000 доларів США; отримання 28.09.2021 ОСОБА_7 (з подальшою передачею Особа-1) від ОСОБА_17 грошових коштів у сумі 50 000 доларів США (половини від обумовленої суми неправомірної вигоди) для передачі відповідним особам Офісу Генерального прокурора для початку процедури повернення майна; передачу грошових коштів, отриманих від ОСОБА_17 , іншим особам - представникам органів прокуратури на виконання домовленостей щодо повернення належного ОСОБА_15 майна і закриття кримінального провадження № 12020100060000087 від 19.01.2020 за неправомірну вигоду; спільність і узгодженість дій Особа-1 і ОСОБА_7 в комунікації з ОСОБА_17 щодо необхідності надання неправомірної вигоди Генеральному прокурору за повернення майна, належного ОСОБА_15 , і закриття кримінального провадження; застосування Особа-1 заходів конспірації під час комунікації з ОСОБА_17 з приводу питань, пов`язаних з поверненням майна і закриття кримінального провадження за неправомірну вигоду; комунікацію Особа-1 з ОСОБА_9 з різних аспектів, пов`язаних з вирішенням ситуації (інформування про хід зустрічей з ОСОБА_17 , необхідність отримання документа, який підтверджує процес вирішення питання за неправомірну вигоду, необхідність комунікації ОСОБА_9 з іншими залученими особами, пошук грошових коштів для повернення ОСОБА_17 ); спільність і узгодженість дій Особа-1 і ОСОБА_9 при вирішенні питання про повернення належного ОСОБА_15 майна і закриття кримінального провадження за неправомірну вигоду; усвідомлення обвинуваченими ОСОБА_7 і ОСОБА_9 незаконності повернення належного ОСОБА_15 майна і закриття кримінального провадження за неправомірну вигоду, і відповідно протиправності своїх дій, спрямованих на це; включеність ОСОБА_9 у процес перемовин з невстановленими особами, пов`язаний з вирішенням питання про повернення майна і закриття кримінального провадження; невиконання домовленостей щодо повернення належного ОСОБА_15 майна і закриття кримінального провадження з обставин, не залежних від волі обвинувачених, що зумовило повернення отриманих від ОСОБА_17 грошових коштів; необхідність повернення грошових коштів у сумі 50 000 доларів США і пошук Особа-1 і ОСОБА_9 різними способами необхідної суми.

При цьому суд першої інстанції вважав недоведеним факт передачі Особа-1 грошових коштів ОСОБА_9 для подальшої передачі іншим невстановленим особам-представникам Офісу Генерального прокурора . При цьому зауважив, що твердження обвинувачення про те, що Особа-1 передав 50 000 доларів США неправомірної вигоди своєму начальнику ОСОБА_9 для подальшої її передачі Генеральному прокурору, вступає в суперечність з кваліфікацією дій обвинуваченого ОСОБА_9 . Адже йому інкримінується пособництво у наданні неправомірної вигоди, а не її надання. Своєю чергою, недоведення факту, що ОСОБА_9 безпосередньо отримав від Особа-1 грошові кошти і передав їх відповідним особам Офісу Генерального прокурора як неправомірну вигоду, не спростовує його участі в цьому кримінальному правопорушенні як пособника. 

Сторона захисту вважає, що вироком неправильно кваліфіковано дії обвинувачених.

Оцінюючи доводи сторони захисту в цій частині колегія суддів виходить з такого. 

Суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що у цьому кримінальному провадженні дії Особи-1 не оцінюються та не кваліфікуються та не робляться жодні висновки з приводу його дій. Дослідження змісту і послідовності дій Особа-1, їх опис у оскаржуваному вироку має значення не для їх правової кваліфікації, а виключно для розуміння сукупності всіх досліджених обставин як події кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України, а також оцінки діянь обвинувачених ОСОБА_7 і ОСОБА_9 в загальному механізмі цього злочину та їх правильної кваліфікації. 

Склад кримінального правопорушення включає чотири елементи: два об`єктивних (об`єкт, об`єктивну сторону) і два суб`єктивних (суб`єкт, суб`єктивну сторону). Кожен елемент включає певний набір обов`язкових і факультативних ознак, які дозволяють кваліфікувати діяння як злочин.

Диспозиція ч. 4 ст. 369 КК України передбачає кримінальну відповідальність за надання службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище, неправомірної вигоду за вчинення чи невчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища. Причому надання неправомірної вигоди як таке може бути здійснене або самій службовій особі, або третій особі, на користь якої приймає вигоду ця службова особа, або посереднику, який повинен передати відповідну вигоду адресату.

Злочин, передбачений ч. 4 ст. 369 КК України, належить до злочинів із формальним складом і вважається закінченим тоді, коли відбувся факт надання обіцянки або передачі (особисто або через посередника) хоча б частини такої вигоди незалежно від того, вчинено чи ні в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої службовій особі влади чи службового становища. При цьому фактичне виконання або невиконання службовою особою обумовлених дій перебуває за межами об`єктивної сторони цього злочину; відповідальність настає незалежно від того, чи виконала фактично службова особа узгоджену дію, чи збиралась вона це робити або взагалі була обізнана про таку неправомірну вигоду. 

Відповідно до примітки до ст. 364-1 КК України у ст. 369 КК України під неправомірною вигодою слід розуміти грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи негрошового характеру, які пропонують, обіцяють, надають або одержують без законних на те підстав.

Грошові кошти у сумі 50 000 доларів США, надані ОСОБА_17 ОСОБА_7 , які надалі були передані іншим особам для вирішення питання про повернення належного ОСОБА_15 майна і закриття кримінального провадження, є неправомірною вигодою.   

Метою надання неправомірної вигоди було намагання досягнути вчинення службовою особою (в такому випадку Генеральним прокурором) в інтересах особи, що надає неправомірну вигоду ( ОСОБА_15 через довірену особу - ОСОБА_17 ), дії (повернення майна і закриття кримінального провадження) з використанням наданої цій службовій особі влади або службового становища (в межах кримінального провадження № 12020100060000087 від 19.01.2020 заявник ОСОБА_15 та його адвокат вчиняли всі можливі дії, передбачені кримінальним процесуальним законодавством, для повернення вилученого під час обшуків майна (скарги, клопотання, заяви). Представник власників проводив активну правову роботу, спрямовану на повернення вилучених автомобілів, і привертав увагу керівництва Офісу Генерального прокурора до цієї ситуації. Причому відповідь на останню скаргу адвоката ОСОБА_32 надана 09.09.2021 заступником начальника відділу підготовки матеріалів щодо дисциплінарної відповідальності та звільнення прокурорів з посад управління забезпечення діяльності кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів Департаменту кадрової роботи та державної служби Особа-1. Як вбачається зі змісту скарги, адвокат детально виклав обставини накладення арештів та їх скасування, а також дії, які вчинялись прокурором для узаконення неповернення вилученого майна. Отже, станом на день надання відповіді (09.09.2021) Особа-1 достовірно знав про ситуацію, яка склалася навколо майна ОСОБА_15 у кримінальному провадженні № 12020100060000087 від 19.01.2020. Своєю чергою, оскільки ОСОБА_9 перебував на посаді начальника відділу, він був безпосереднім керівником Особа-1. Отже, з урахуванням процедур діловодства і визначення виконавця для опрацювання документів в органах прокуратури, він також був обізнаний про цю ситуацію до того, як почалася комунікація між його заступником і ОСОБА_17 . 

За твердженнями Особа-1 і обвинуваченого ОСОБА_7 , озвученими в процесі комунікації з ОСОБА_17 , неправомірна вигода мала надаватися Генеральному прокурору. Частина 3 статті 37 КПК України передбачає можливість керівника відповідного органу прокуратури покладення повноважень прокурора у кримінальному провадженні на іншого прокурора. У виняткових випадках повноваження прокурора можуть бути покладені керівником органу прокуратури на іншого прокурора цього органу прокуратури через неефективне здійснення прокурором нагляду за дотриманням законів під час проведення досудового розслідування. Пунктом 9 частини 1 статті 3 КПК України визначено, що керівником органу прокуратури є в тому числі Генеральний прокурор. Отже, положення чинного законодавства наділяють Генерального прокурора повноваженнями змінити прокурора, який здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, через неефективність. Інструкція про порядок розгляду звернень і запитів та особистого прийому громадян в органах прокуратури України, затверджена Наказом Генерального прокурора від 06.08.2020 № 363 (у редакції, чинній станом на 2021 рік), передбачає, що Генеральному прокурору або виконувачу його обов`язків для розгляду подаються зокрема запити народних депутатів України (пункт 4 вказаної Інструкції). Запропонований Особа-1 та ОСОБА_7 механізм передбачав, серед іншого, підготовку депутатського звернення до Офісу Генерального прокурора , заслуховування його та прийняття рішення про зміну процесуального керівника, що належить до безпосередніх повноважень Генерального прокурора.

Пунктом 3 примітки до статті 368 КК України передбачено, що службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, у статтях 368, 368-5, 369 та 382 цього Кодексу, є, зокрема, Генеральний прокурор. За таких обставин суд першої інстанції правомірно вважав доведеним той факт, що неправомірна вигода передбачалася для службової особи, яка займає особливо відповідальне становище, за вчинення дій в інтересах третьої особи, з використанням наданої їй влади чи службового становища. Отже, наявна умова для кваліфікації діяння за ч. 4 ст. 369 КК України, оскільки неправомірна вигода надавалася службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище.

З суб`єктивної сторони злочин, передбачений ч. 4 ст. 369 КК України, характеризується умисною формою вини. Умисна форма вини у цьому складі кримінального правопорушення передбачає, що особа усвідомлювала, що підбурює до надання неправомірної вигоди службовій особі, що займає особливо відповідальне становище, за вчинення цією службовою особою в інтересах третьої особи будь-яких дій з використанням наданого їй службового становища, або виступає пособником в цьому, передбачала надання такої неправомірної вигоди та бажала, щоб неправомірна вигода була надана та відповідні дії вчинені.

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_7 усвідомлював, що вчиняє протиправні дії і підбурює до надання неправомірної вигоди. Це підтверджується як самим змістом розмов з ОСОБА_17 (наприклад, хизування перед ОСОБА_17 вирішенням «чорних» і «білих» питань з державними органами), так і забезпеченням ОСОБА_7 заходів конспірації Особа-1 з поясненням відповідних заходів. Хоча участь ОСОБА_7 у вирішенні інших питань, якими він хизувався перед ОСОБА_17 , якого підбурював на надання неправомірної вигоди, не входить в обсяг пред`явленого обвинувачення, суд першої інстанції правомірно враховав відповідні відомості як такі, що характеризують ОСОБА_7 як особу, для якої вирішення різних питань незаконним чином або в обхід приписів закону, є досить звичною практикою. 

Умисно діяв і ОСОБА_9 . Крім змісту досліджених розмов, що мали місце в цій справі, суд першої інстанції також обґрунтовано взяв до уваги професійну діяльність обвинуваченого. Так, в період описаних подій і до дня звільнення - 21.01.2022 - він обіймав посаду прокурора - начальника відділу підготовки матеріалів щодо дисциплінарної відповідальності та звільнення прокурорів з посад управління організаційного забезпечення (Секретаріату) відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження департаменту кадрової роботи та державної служби Офісу Генерального прокурора . Матеріали особової справи свідчать, що ОСОБА_9 з 1999 року працював на різних посадах в органах прокуратури України, в тому числі на посаді слідчого і старшого слідчого прокуратури, прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства, помічника прокурора тощо, протягом проходження служби йому присвоювалися класні чини. З урахуванням професійного шляху для ОСОБА_9 було очевидним, що надання неправомірної вигоди Генеральному прокурору за вирішення питання про повернення майна і закриття кримінального провадження є протиправним. Отже, його пособництво у надані неправомірної вигоди мало свідомий характер, а залученість у вирішення ситуації свідчить про те, що він передбачав наслідки вчинення злочину і бажав цього. 

Щодо дій ОСОБА_7 як підбурювача і кваліфікації його діяння за ч. 4 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України

Частина 4 статті 27 КК України передбачає, що підбурювачем є особа, яка умовлянням, підкупом, погрозою, примусом або іншим чином схилила іншого співучасника до вчинення кримінального правопорушення. У разі кваліфікації дій особи як підбурювання Суд має на підставі дослідження всієї сукупності доказів та оцінки всіх доречних фактичних обставин кримінального провадження дійти висновку що дії обвинуваченого за своїм характером об`єктивно були спрямовані саме на збудження в іншої особи бажання або на зміцнення рішучості й наміру вчинити злочин. З суб`єктивної сторони підбурювач має усвідомлювати, що саме його дії мають схилити до вчинення злочину особу, яка до цього або не мала наміру його вчинити, або окрім висловлення наміру не мала рішучості такий намір реалізувати.

В цьому кримінальному провадженні ОСОБА_17 первинно вступив в контакт саме з ОСОБА_7 . Під час допиту в судовому засіданні 12.03.2024 свідок ОСОБА_17 пояснив, що ОСОБА_15 передав йому телефон ОСОБА_7 і сказав, що він може запропонувати варіант повернення майна. Тож ОСОБА_17 мав зустрітися саме з ОСОБА_7 і вислухати пропозиції. Під час першої зустрічі ОСОБА_17 та ОСОБА_7 23.09.2021 саме ОСОБА_7 пояснював ОСОБА_17 механізм повернення вилученого майна, строки його реалізації, а також назвав суму неправомірної вигоди, яку необхідно надати для повернення майна та закриття кримінального провадження. При цьому, жодного іншого варіанта вирішення питання, окрім як через надання неправомірної вигоди, ОСОБА_7 не запропонував. Зважаючи на тривалі й систематичні спроби повернення майна, пропозиція ОСОБА_7 об`єктивно створювала у довіреної особи заявника впевненість, що це єдиний можливий варіант вирішення ситуації, що склалася.

28.09.2021 частина обумовленої неправомірної вигоди у вигляді 50 000 доларів США передана ОСОБА_17 саме ОСОБА_33 . Під час цієї зустрічі ОСОБА_7 розповідав ОСОБА_17 свій кар`єрний шлях і хизувався вирішенням питань з органами юстиції, розділяючи їх на «білі» і «чорні», в тому числі розповідав про участь в отриманні свідоцтва на зайняття нотаріальною діяльністю. В розмові ОСОБА_7 цікавився юридичним супроводом повернення майна і вказав, що його справа - вирішити це питання. Суд першої інстанції обґрунтовано розцінив такі розмови як такі, що спрямовані на переконання ОСОБА_17 про досвід і спроможність ОСОБА_7 у вирішенні питань через надання неправомірної вигоди, а також зміцнення в нього рішучості й наміру вирішити питання ОСОБА_15 саме в такий, запропонований ОСОБА_7 , спосіб. 

До моменту обміну ОСОБА_17 і Особа-1 прямими контактами (що мало місце лише 13.10.2021) ОСОБА_7 виконував роль посередника організації зустрічей ОСОБА_17 з Особа-1, в тому числі інформуючи про відповідні дії й обставини, які відбувалися, зокрема, про те, що наступного дня після передачі грошових коштів, вони передані потрібній людини, паралельно запевняючи, що все йде за обумовленим планом.

Отже, поведінка ОСОБА_7 як до отримання ним від ОСОБА_17 першої частини неправомірної вигоди, так і після цього, поза розумним сумнівом свідчить про підбурювання ОСОБА_17 до надання неправомірної вигоди. В процесі комунікації з ОСОБА_17 ОСОБА_7 вчинив активні дії, які знайшли своє відображення у поясненні механізму прийняття рішень та вчинення дії на користь заявника (організація заслуховування Генеральним прокурором звернення, результатами якого мало стати прийняття рішення про зміну процесуального керівника, який в свою чергу мав прийняти рішення про повернення майна та закриття кримінального провадження); окресленні строків вчинення зазначених дій в інтересах заявника; наданні вказівок щодо суми та порядку передачі неправомірної вигоди; безпосередньому отриманні частини обумовленої неправомірної вигоди та подальшій її передачі Особа-1; організації підготовки звернення, необхідного для ініціювання прийняття рішення в інтересах заявника; створенні у ОСОБА_17 враження про те, що вирішення питань в такий спосіб є звичною справою, і наявна відповідна практика; запевненні ОСОБА_17 , що процес повернення належного ОСОБА_15 майна і подальшого закриття кримінального провадження рухається нормально відповідно до обумовленого плану (до 13.10.2021, коли ОСОБА_17 і Особа-1 обмінялися прямими контактами). 

Отже, своїми діями, які виразились в підбурюванні до надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище, за вчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи дій з використанням наданого їй службового становища, ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України.

Щодо дій ОСОБА_9 як пособника і кваліфікації його діяння за ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України. 

Частина 5 статті 27 КК України передбачає, що пособником є особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню кримінального правопорушення іншими співучасниками, а також особа, яка заздалегідь обіцяла переховати особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, знаряддя чи засоби вчинення кримінального правопорушення, сліди кримінального правопорушення чи предмети, здобуті кримінально протиправним шляхом, придбати чи збути такі предмети або іншим чином сприяти приховуванню кримінального правопорушення.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що ОСОБА_9 брав «тіньову» участь у вчиненні злочину, який є предметом цього кримінального провадження, він безпосередньо не спілкувався з ОСОБА_17 чи з ОСОБА_7 . Однак, сукупність непрямих доказів дає можливість стверджувати, що ОСОБА_9 брав участь у наданні неправомірної вигоди, був обізнаний із перебігом подій, які мали місце, цікавився окремими аспектами цієї ситуації (відповідна обізнаність забезпечувалася Особа-1) і мав вплив на виконання домовленостей. У Особа-1 не було прямого зв`язку з невстановленими особами, від яких залежало вирішення цього питання в Офісі Генерального прокурора , але такий зв`язок був у ОСОБА_9 , і Особа-1 просив його контактувати з цими особами в процесі реалізації алгоритму повернення майна і закриття кримінального провадження. ОСОБА_9 мав доступ до довідки, яку Особа-1 обіцяв надати ОСОБА_17 на підтвердження процесу повернення майна і закриття кримінального провадження за неправомірну вигоду, відповідна довідка містилася на робочому комп`ютері ОСОБА_9 . Саме він 25.10.2021 повідомив Особа-1, що він «сказал в генеральной, НАМ нужен документ»… «Хорошо. В среду заберу». 

Після зустрічей з ОСОБА_17 19.10.2021, 21.10.2021, 23.10.2021, 05.11.2021, 10.11.2021 Особа-1 телефонував ОСОБА_9 , розповідав про обставини зустрічей та зміст розмов, які стосувались вирішення питання щодо повернення майна ОСОБА_15 та закриття кримінального провадження. 

Відсутність рішення Генерального прокурора щодо зміни процесуального керівника зумовила активізацію ОСОБА_9 в процесі доведення кримінального правопорушення до кінця. Зокрема, ОСОБА_9 володів інформацією про кримінальне провадження № 12020100060000087 від 19.01.2020, в якому під час обшуку вилучене дороговартісне майно; був залучений в процес надання неправомірної вигоди, повернення майна і закриття кримінального провадження, про що свідчать його висловлювання, в яких він ототожнює себе з Особа-1; просив Особа-1 вмовити ОСОБА_17 почекати ще один тиждень; обіцяв і мав отримати в Офісі Генерального прокурора документ, що підтверджує процес вирішення питання на користь ОСОБА_15 за неправомірну вигоду; активно допомагав Особа-1 зібрати грошові кошти для повернення їх ОСОБА_17 . Причому, незважаючи на повернення ОСОБА_17 першої частини грошових коштів, виконання домовленостей щодо повернення ОСОБА_15 вилученого майна і закриття кримінального провадження продовжилося; для повернення грошових коштів ОСОБА_17 у зв`язку з невиконанням домовленостей про повернення майна зняв з власного рахунку 8 000 доларів США. 

Про те, що ОСОБА_9 брав участь у передачі неправомірної вигоди свідчить також той факт, що Особа-1 в комунікації з ОСОБА_17 та іншими особами ідентифікував себе і ОСОБА_9 як одне ціле. 

Отже, така активна участь ОСОБА_9 в процесі збирання грошей для повернення ОСОБА_17 не стільки була обумовлена невиконанням дій, які мали бути вчинені за неправомірну вигоду, як спрямована на приховання факту надання неправомірної вигоди, оскільки в іншому випадку, вони б могли бути викриті. Адже під час зустрічі з ОСОБА_17 23.10.2021 Особа-1 висловив побоювання про те, що ОСОБА_17 може діяти від імені органів правопорядку. З побоюванням бути викритим суд першої інстанції обґрунтовано пов`язав і оформлення розписки про отримання Особа-1 від ОСОБА_9 грошових коштів у борг, на яку останній посилався, спростовуючи свою участь у процесі надання неправомірної вигоди. Розписка від 18.12.2021 про отримання грошових коштів Особа-1 від ОСОБА_9 вилучена під час обшуку 13.01.2022 в кабінеті ОСОБА_9 в Тренінговому центрі прокурорів. Надалі, 07.07.2022 ця розписка повернута ОСОБА_9 . 

Таким чином ОСОБА_9 порадами, вказівками, підшуканням і наданням грошових коштів, в тому числі з метою приховання злочину, сприяв наданню неправомірної вигоди Генеральному прокурору. 

Отже, ОСОБА_9 своїми діями, що виразились в пособництві у наданні неправомірної вигоди службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище, за вчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи дій з використанням наданого їй службового становища, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України. 

Щодо вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб 

Між ОСОБА_7 і ОСОБА_9 в цьому кримінальному провадженні не встановлено прямого зв`язку, в матеріалах відсутні документи, які б підтверджували домовленості обвинувачених між собою про вчинення цього кримінального правопорушення або спільність їхніх дій між собою. Разом з тим, про вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб свідчить, серед іншого, безпосередній зв`язок, спільність і узгодженість дій ОСОБА_7 і Особа-1 щодо обставин, пов`язаних з підбурюванням ОСОБА_15 через його довірену особу - ОСОБА_17 на надання неправомірної вигоди Генеральному прокурору; безпосередній зв`язок, спільність і узгодженість дій Особа-1 і ОСОБА_9 в частині обставин, пов`язаних із підтвердженням виконання домовленості повернути ОСОБА_15 майно і закрити кримінальне провадження за передану неправомірну вигоду; підтвердженням ОСОБА_17 процесу вирішення питання, в тому числі через отримання ОСОБА_9 від представників Офісу Генерального прокурора відповідної довідки й надання її Особа-1; а також спільним збиранням для повернення ОСОБА_17 грошових коштів у зв`язку з невиконанням домовленостей (при тому, що сам процес вирішення питання продовжився незважаючи на повернення ОСОБА_17 грошових коштів), а також з метою приховання вчиненого злочину. 

Відповідно до ч. 2 ст. 28 КК України кримінальне правопорушення визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку кримінального правопорушення, домовилися про спільне його вчинення.

При цьому, на відміну від змісту ч. 1 ст. 28 КК України, законодавець не визначає, що таке спільне вчинення вимагає наявності двох і більше виконавців. У чинному КК України відсутні положення, які б поширювали нормативне розуміння поняття групи осіб, закріплене у ч. 1 ст. 28 КК України, на поняття групи осіб, зафіксоване у ч. 2 ст. 28 КК України. Кожна наступна частина ст. 28 КК України розкриває суть більш складного за своєю структурою, розподілом ролей, стійкістю тощо злочинного об`єднання. Спонтанний (без попередньої змови) умисел на вчинення кримінального правопорушення двома чи більшою кількістю виконавців (ч. 1 ст. 28 КК України) за своєю суспільною небезпечністю є меншим, ніж попередня домовленість групи осіб з розподілом відповідних обов`язків, які відповідають таким ознакам співучасті як організатор, підбурювач та/або пособник. Адже в такому разі, особа, що вчиняє кримінальне правопорушення, зокрема і як підбурювач чи пособник, розуміє, що має підтримку інших співучасників як в можливостях доведення злочину до кінця, так і можливостях приховування його.

Корупційні прояви в органах влади в Україні своєю особливістю мають залучення цілого ланцюга посередників для їх реалізації, які об`єктивно можуть навіть не знати, в яких розмірах, за вчинення яких дій або бездіяльності та в інтересах кого надається неправомірна вигода. Отже, такі особи не є співвиконавцями цих кримінальних правопорушень в розумінні ознак виконавця. Однак без попередньої домовленості щодо передання неправомірної вигоди відповідній службовій особі та існування певних гарантій, що така службова особа вчинить або не вчинить потрібні «хабародавцю» дії, реалізація надання неправомірної вигоди вочевидь була б неможливою. 

Як вбачається з досліджених доказів, для вчинення кримінального правопорушення, яке є предметом цього провадження, окрім обвинувачених, залучені й інші особи. Зокрема, кількість осіб, залучених у процес повернення належного ОСОБА_15 майна і закриття кримінального провадження, обговорювалася під час розмови між ОСОБА_17 та Особа-1, яка відбулась 05.11.2021 (пункт 3.13.31 цього вироку). Так, Особа-1 сказав ОСОБА_17 , що в ланцюгу доставки неправомірної вигоди до Генерального прокурора беруть участь ще дві людини включно з начальником департаменту. Також Особа-1 запевняв ОСОБА_17 що раніше все виходило.

Щодо узгодженості дій співучасників, суд першої інстанції слушно зауважив, що з першої зустрічі ОСОБА_17 з ОСОБА_7 і Особа-1, яка відбулась 23.09.2021 біля будівлі Національної академії прокуратури, останні діяли злагоджено. Зміст їх розмов підтверджує, що обидва були обізнані про ситуацію з неповерненням майна ОСОБА_15 , розміром неправомірної вигоди, умов і мети її надання, порядком виконання дій для прийняття рішення в інтересах ОСОБА_15 . Особа-1 пояснив, що питання буде вирішуватись «на Різницькій», що безпосередньо вказує на попередню домовленість з іншими співучасниками.

З іншого боку, узгодженість дій простежується між Особа-1 і ОСОБА_9 , на що вказує зміст їх розмов з цього приводу та інші наведені вище обставини. 

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що це кримінальне правопорушення вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Перевірка інших доводів апеляційних скарг щодо дотримання вимог кримінального процесуального закону

Щодо доводів сторони захисту про порушення судом першої інстанції у проведенні допиту свідка ОСОБА_15 у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів

В апеляційній скарзі сторона захисту зазначає, що суд першої інстанції безпідставно допустив свідка ОСОБА_15 до участі у судовому засіданні у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів, оскільки, на думку захисту, такий допит вплинув на об`єктивність та достовірність показань. 

Колегія суддів не погоджується з такими доводами.

Відповідно до частини 1 статті 336 КПК України судове провадження може здійснюватися у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі яке знаходиться поза межами приміщення суду (дистанційне судове провадження), у разі, зокрема неможливості безпосередньої участі учасника кримінального провадження в судовому провадженні за станом здоров`я або з інших поважних причин; необхідності таких заходів для забезпечення оперативності судового провадження; введення воєнного стану або під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України. 

Частину 1 статті 336 КПК України доповнено п. 4-1 Законом № 3604-IX від 23.02.2024 «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо забезпечення поетапного впровадження Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи», який набув чинності 16.03.2024. Таким чином, законодавець надав можливість брати участь в судових засіданнях дистанційно протягом дії воєнного часу. 

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався. На час допиту свідка ОСОБА_15 в Україні діяв правовий режим воєнного стану. Частиною 7 статті 336 КПК України передбачено, що у виключних випадках в умовах воєнного або надзвичайного стану суд має право допитати свідка, потерпілого в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у порядку, передбаченому частинами четвертою - шостою цієї статті. 

Свідок ОСОБА_15 під час допиту перебував за межами України, про що надав відповідні підтверджуючі документи. Разом з тим, у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_15 є заявником, на підставі його заяви розпочате кримінальне провадження, що є предметом цього судового розгляду. З урахуванням ускладненої логістики до міста Києва, пов`язаної з введеним воєнним станом, постійними ракетними обстрілами, важливості показань свідка ОСОБА_15 для сторін (що очевидно зумовлювало тривалість його допиту протягом декількох судових засідань), перебування на його утриманні малолітніх дітей, для забезпечення розумних строків судового розгляду, суд першої інстанції обґрунтовано прийняв рішення про проведення його допиту в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та кваліфікованого електронного підпису згідно з вимогами Положення про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи.

Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що у цьому випадку перебування свідка під час допиту в іншому приміщенні не вплинуло на ефективність участі сторони захисту у судовому процесі й жодним чином не перешкодило реалізувати обвинуваченим свої права, у тому числі право на допит свідка.

Зазначений висновок корелюється з висновками ККС ВС, викладеними у постанові № 725/6078/14-к від 29.10.2020.

За наведених обставин колегія суддів доходить висновку, що проведення допиту свідка ОСОБА_15 у режимі відеоконференції не призвело до обмеження як прав свідка, так і обвинувачених, не вплинула на повноту судового розгляду та не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке могло б бути підставою для скасування вироку.

Щодо доводів сторони захисту в частині ненадання тимчасового доступу до речей і документів, що перебувають у володінні НАБУ та САП

Сторона захисту вважала, що судом першої інстанції було допущено неповноту судового розгляду через залишення без задоволення їх клопотань про тимчасовий доступ до речей і документів, що перебувають у володінні ІНФОРМАЦІЯ_12 , а саме виділених із кримінального провадження № 52021000000000281 від 26.05.2021 в окреме провадження матеріалів з відносно невстановлених осіб за фактами вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 369, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 369, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України, а також за фактами вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України. В окреме провадження виділено в оригіналах 46 документів на 340 аркушах, включно з 49 додатками до протоколів про НС(Р)Д у вигляді матеріальних носіїв інформації. Обґрунтовуючи дані клопотання сторона захисту зазначаючи про необхідність надання тимчасового доступу до речей і документів, сторона захисту вказує на можливу наявність в запитуваних документах важливої для кримінального провадження інформації. Однак конкретні підтвердження цьому не надає.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотань сторони захисту у наданні тимчасового доступу до речей і документів, що перебувають у володінні ІНФОРМАЦІЯ_12 , з огляду на те, що захисником не доведена наявність достатніх підстав вважати, що речі й документи, які він просить витребувати, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 28.06.2022 прокурор ОСОБА_11 своєю постановою виділив із кримінального провадження № 52021000000000281 від 26.05.2021 в окреме провадження матеріали досудового розслідування відносно невстановлених осіб за фактами вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 369, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 369, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України, а також за фактами вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 217 КПК України у разі необхідності матеріали досудового розслідування щодо одного або кількох кримінальних правопорушень можуть бути виділені в окреме провадження, якщо одна особа підозрюється у вчиненні кількох кримінальних правопорушень або дві чи більше особи підозрюються у вчиненні одного чи більше кримінальних правопорушень.

З наданих детективом витягів із ЄРДР вбачається, що досудове розслідування у кримінальних провадженнях № 5202200000000156 від 26.08.2022 та № 5202200000000157 від 26.08.2022, які були зареєстровані у зв`язку з прийняттям прокурором згаданої постанови від 28.06.2022, наразі триває. 

Частиною 1 статті 222 КПК України встановлено, що відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. Отже, запитувана стороною захисту інформація містить охоронювану законом таємницю досудового розслідування.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в цій частині та відхиляє доводи сторони захисту як не обґрунтовані. 

Щодо доводів сторони захисту в частині допиту свідків 

Сторона захисту вважала, що судом першої інстанції було допущено неповноту судового розгляду через залишення без задоволення клопотань захисту про ОСОБА_23 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_17 (додатковий), детектива ОСОБА_28 , ОСОБА_20 , ОСОБА_24 , ОСОБА_34 та ОСОБА_35 . 

Відмовляючи в задоволенні клопотання сторони захисту частині допиту свідків суд першої інстанції виходив з того, що свідок ОСОБА_17 допитаний у судових засіданнях 05.03.2024, 12.03.2024, 19.03.2024, що свідчить про реалізацію сторонами можливості належним підготуватися для допиту цього свідка. Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано не вбачав підстав для задоволення клопотання захисника ОСОБА_36 про здійснення виклику свідка ОСОБА_17 для повторного допиту через те, що він не обґрунтував, які додаткові питання, що мають значення для цього кримінального провадження, не були задані свідку ОСОБА_17 протягом трьох тривалих судових засідань. При цьому суд першої інстанції надав сторонам можливість задати свідку ОСОБА_17 всі наявні питання і на момент закінчення його допиту сторони чітко висловились про відсутність інших запитань. 

Заявлене під час судового розгляду клопотання захисника ОСОБА_37 клопотання про допит свідків ОСОБА_23 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , детектива ОСОБА_28 , ОСОБА_20 , ОСОБА_24 , ОСОБА_34 та ОСОБА_38 суд першої інстанції також залишив без задоволення. Так, результати проведення НС(Р)Д та вичерпні відомості, які стосуються реєстрації заяви № С-6667 від 26.05.2021 та №Т-6755 від 28.05.2021, наявні в матеріалах судової справи, що дозволило суду першої інстанції надати обґрунтовану оцінку таким доказам з точки зору їх належності, допустимості і достовірності. Доводи сторін про законність/незаконність проведених слідчих дій є предметом дослідження в межах вироку, що виключає необхідність допиту інших свідків, які можуть підтвердити або спростувати обставини, які стосуються проведення НС(Р)Д. Стосовно інших організаційних аспектів проведення НС(Р)Д детектив не може бути допитаний в судовому засіданні. Характер питань, які пропонувала сторона захисту поставити свідку ОСОБА_20 , відповідно до тих обставин, які викладені в обвинувальному акті, не впливає на пред`явлену кваліфікацію. Крім того, з огляду на характер інформації, яку можливо отримати під час допиту свідків ОСОБА_34 та ОСОБА_38 , сторона захисту не надала відомості, які заважали заявити про їх допит на стадії допиту свідків сторони захисту. Сторона захисту також не продемонструвала, що потенційні показання заявлених до допиту свідків мають значення для встановлення або спростування обставин, описаних в обвинувальному акті. Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання захисника ОСОБА_37 про здійснення виклику свідків ОСОБА_23 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_28 , ОСОБА_20 , ОСОБА_24 , ОСОБА_34 та ОСОБА_35 .

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції, які доводами апеляційних скарг не спростовані. 

Щодо суворості призначеного обвинуваченому покарання за вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення

Сторона захисту в апеляційній скарзі виклала незгоду із покаранням, яке призначив суд першої інстанції. Колегія суддів в цій частині зазначає про таке.

Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Воно має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами (ч. 1 та 2 ст. 50 КК України).

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з-поміж передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та запобігатиме вчиненню нею нових кримінальних правопорушень.

Загальні засади призначення покарання визначено у ст. 65 КК України. Зокрема, суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення; враховуючи особу винного; враховуючи обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання; необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Суд першої інстанції, визначаючи вид і строк покарання ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , належним чином врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винних, обставини, що мають значення для призначення покарання, а також мету покарання, передбачену ст. 50 КК України. При цьому суд першої інстанції урахував як характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого, так і статус обвинувачених. 

Також колегія суддів враховує, що суд першої інстанції призначив додаткове покарання у виді конфіскації належних  ОСОБА_9 грошових коштів в сумі 60 100 доларів США, а також 1/2 належного ОСОБА_7 майна, чим повною мірою реалізував положення санкції статті, за якою їх засуджено. 

Таким чином, призначене  ОСОБА_9 покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 3 роки та з конфіскацією 60 100 доларів США, а також позбавлення класного чина старшого радника юстиції, є законним, обґрунтованим і справедливим. 

Призначене ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією 1/2 належного йому майна є законним, обґрунтованим і справедливим.

Призначене покарання ОСОБА_9 , ОСОБА_7 відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину, даним про особу обвинувачених та забезпечує досягнення мети покарання, визначеної кримінальним законом. Підстав для його зміни колегія суддів не вбачає.

Щодо інших доводів

В апеляційних скаргах містяться також інші аргументи, які не потребують детального аналізу суду та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні. У цій частині колегія суддів виходить з усталеної практики ЄСПЛ. 

Так, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. З рішення має бути чітко зрозуміло, що головні проблеми, порушені у цій справі, були розглянуті (Boldea v. Romania від 15.02.2007, № 19997/02, § 30) і що конкретні та ясні відповіді були надані на аргументи, які є вирішальними для результату розгляду справи (Moreira Ferreira v. Portugal (№ 2) [GC] від 11.07.2017, № 19867/12, § 84; S.C. IMH Suceava S.R.L. v. Romania від 29.10.2013, № 24935/04, § 40). Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Ruiz Torija v. Spain від 09.12.1994, № 303-A, § 29; Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява № 4909/04, § 58).

Відхиляючи апеляції, апеляційний суд може, в принципі, просто схвалити обґрунтування рішення суду нижчої інстанції (див. рішення у справах «Хелле проти Фінляндії» (Helle v. Finland), від 19.12.1997, §§ 59-60, Звіти про судові рішення та ухвали 1997-VIII, «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, § 30, від 27.09.2001, «Степанян проти Вірменії» (Stepanyan v. Armenia), № 45081/04, § 35, від 27.10.2009 та «Емель Бойраз» (Emel Boyraz), згадане вище, § 74) (рішення «Їлдиз проти Туреччини» (Yildiz v. Turkey), заява № 47124/10, від 27.04.2021, § 31), Гарсіа Руїс проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), № 30544/96, § 26, від 21.01.1999.

У цьому провадженні колегія суддів надала відповіді на всі вагомі аргументи.

Висновки суду за результатами розгляду апеляційних скарг

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційних скарг про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України та ОСОБА_7 - ч. 4 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, підтверджуються належними, допустимими та достовірними доказами, дослідженими судом першої інстанції, яким надано належну оцінку відповідно до вимог ст. 94 КПК України.

Доводи апеляційних скарг зводяться переважно до переоцінки тих самих доказів, незгоди з оцінкою, наданою судом першої інстанції, та власного тлумачення встановлених обставин, однак не містять переконливих аргументів, які б спростовували правильність висновків суду чи свідчили про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність або невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особам засуджених.

За таких обставин апеляційні скарги задоволенню не підлягають, а вирок суду першої інстанції необхідно залишити без змін.

Керуючись ст. 376, 404, 405, 407, 412, 418, 419, 424, 426, 532 КПК України, колегія суддів

 

П О С Т А Н О В И Л А:

 

Апеляційні скарги залишити без задоволення, а вирок Вищого антикорупційного суду від 03.01.2025 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом трьох місяців безпосередньо до Верховного Суду.

 

 

 

Головуюча суддя       ОСОБА_2 

 

Судді ОСОБА_3 

 

ОСОБА_4