УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 991/8621/26

провадження № 51 - 3567 ск 26

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 

розглянувши касаційну скаргупідозрюваного ОСОБА_4 на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 13 серпня 2026 року,

встановив:

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03 липня 2026 року, залишеною без зміни ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 13 серпня 2026 року, задоволено клопотання детектива Національного бюро Третього підрозділу детективів Третього Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_5 про арешт майна у кримінальному провадженні № 52024000000000122 та накладено арешт (з тимчасовим позбавленням власника (володільця) права на відчуження, розпорядження та користування) на майно ОСОБА_4 , а саме на грошові кошти в сумі 1 200 доларів США та 200 грн.

У касаційній скарзі порушується питання про перегляд ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 13 серпня 2026 року в касаційному порядку.

Перевіривши доводи касаційної скарги, копії судових рішень, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, виходячи з таких підстав.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8частини першої статті 129 Конституції України).

Встановлюючи обмеження права на касаційне оскарження судових рішень, законодавець повинен керуватися такою складовою принципу верховенства права, як пропорційність. За правовою позицією Конституційного Суду України обмеження прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним (абзац шостийпідпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 жовтня 2009 року № 26-рп/2009).

Відповідно до ст. 424 ч. 4 КПК України ухвала слідчого судді після її перегляду в апеляційному порядку, а також ухвала суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на таку ухвалу оскарженню в касаційному порядку не підлягають.

Обмеження права на касаційне оскарження ухвали слідчого судді після її перегляду в апеляційному порядку та ухвали апеляційного суду за результатом такого перегляду визначено законодавцем і прямо передбачене процесуальним законом. Таке обмеження відповідає основним засадам судочинства, що визначені Конституцією України, є пропорційним та обґрунтованим.

Згідно зі ст. 428 ч. 2 п. 1 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

З матеріалів провадження вбачається, що  ОСОБА_4 у касаційній скарзі оскаржує ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 13 серпня 2026 року, якою за результатами розгляду його апеляційної скарги ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03 липня 2026 року залишено без зміни.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала апеляційного суду не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції відповідно до вимог ст. 424 ч. 4 КПК України, а тому у відкритті касаційного провадження на підставі ст. 428 ч. 2 п. 1 КПК України необхідно відмовити, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Керуючись ст. 428 ч. 2 п. 1 КПК України, Верховний Суд

постановив:

Відмовити підозрюваному ОСОБА_4 у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 13 серпня 2026 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

 ОСОБА_1  ОСОБА_2  ОСОБА_3