Справа № 991/9638/26

Провадження 1-кп/991/88/26

У Х В А Л А

07 вересня 2026 року м.Київ 

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 , 

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Вищого антикорупційного суду в місті Києві клопотання прокурора другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_7 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29 січня 2026 року за № 52026000000000055 за обвинуваченням 

ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Положево Шацького району Волинської області, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України,

В С Т А Н О В И В:

1. Історія провадження

До Вищого антикорупційного суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.01.2026 за № 52026000000000055 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України. 

Ухвалою Суду від 24.08.2026 на підставі вищеназваного обвинувального акта призначено судовий розгляд.

Засобами електронного зв`язку прокурор ОСОБА_5 скерував до суду клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_7 .

З огляду на це Судом вирішується відповідне клопотання.

2. Доводи клопотання

В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що ухвалою слідчої судді Вищого антикорупційного суду від 25.02.2026 до ОСОБА_7 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з альтернативою застави у розмірі 4 992 000 грн. 

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 10.03.2026 ухвалу слідчої судді від 25.02.2026 скасовано в частині визначення розміру застави. У цій частині постановлено нову ухвалу, якою ОСОБА_7 визначено заставу у розмірі 998 400 грн.

12.03.2026 у зв`язку із внесенням застави ОСОБА_7 звільнено з-під варти. З огляду на це він вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави з покладенням відповідних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Надалі обов`язки, покладені на ОСОБА_7 , продовжувалися у відповідності до положень ч. 7 ст. 194, ст. 199 КПК України. Востаннє ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09.07.2026 продовжено на два місяці, тобто до 09.09.2026, строк дії таких обов`язків: (1) не відлучатись за межі міста Києва та Київської області без дозволу слідчих (детективів), прокурорів, слідчого судді або суду, (2) повідомляти слідчих (детективів), слідчого суддю та суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; (3) утримуватися від спілкування зі свідками ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ; (4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади (Державної міграційної служби України) всі свої паспорти для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Наразі, посилаючись на те, що ризики, передбачені п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжують існувати, прокурор зазначає про необхідність продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_7 .

Актуальність ризику переховування прокурор обґрунтовує тяжкістю можливого покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у разі доведення його винуватості, наявністю у обвинуваченого дійсного паспорту громадянина України для виїзду за кордон, можливістю ОСОБА_7 , як діючого військовослужбовця Служби безпеки України, перетнути державний кордон навіть під час дії воєнного стану за наявності відповідного рішення.

Наявність ризику, що ОСОБА_7 незаконно впливатиме на свідків у кримінальному провадженні, прокурор мотивує встановленою КПК України процедурою отримання показань від осіб, які є свідками у провадженні, та широким колом знайомств і зв`язків у обвинуваченого серед службових осіб органів державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронних органів, керівників підприємств, установ та організацій, які він може використати з метою впливу на свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .

Про існування ризику, що ОСОБА_7 перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином, за твердженням прокурора, свідчать обставини та характер кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується. Високий рівень підготовки та конспіративності дій ОСОБА_7 підтверджує його схильність та здатність приховувати та маскувати свої протиправні дії всіма доступними силами та засобами, зокрема, використовуючи своє службове становище. 

3. Позиція учасників судового засідання

Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримав клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_7 . Наполягав на актуальності ризиків, передбачених п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України. В обґрунтування актуальності таких ризиків навів доводи, аналогічні викладеним у письмовому клопотанні. У зв`язку з цим, просив продовжити строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_7 , у редакції викладеній у прохальній частині клопотання.

Захисник ОСОБА_6 у судовому засіданні не заперечував проти продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_7 . Водночас послався на недоведеність ризиків, передбачених п. 1, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, адже в обґрунтування наявності останніх прокурор поклав виключно власні суб`єктивні твердження та припущення.

Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав позицію свого захисника. Наполягав на тому, що доводи прокурора, наведені у клопотанні, носять виключно суб`єктивний характер.

4. Оцінка та висновки суду 

Заслухавши думки учасників судового засідання, перевіривши матеріали клопотання, колегія суддів дійшла такого.

Згідно з ч. 1 ст. 333 КПК України під час судового провадження заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.

Пунктом 9 ч. 2 ст. 131 КПК України передбачений такий захід забезпечення кримінального провадження, як запобіжний захід.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 176 КПК України одним із запобіжних заходів є застава. Зміст цього запобіжного заходу полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків (ч. 1 ст. 182 КПК України).

Частиною 5 ст. 194 КПК України передбачено, що у разі застосування до обвинуваченого запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою, в тому числі застави, на нього покладаються обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України. При цьому частина 7 згаданої норми закріплює, що такі обов`язки можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 цього Кодексу.

З огляду на положення ч. 4 ст. 199 КПК України суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку дії покладених на обвинуваченого обов`язків до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Правила розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу унормовані ст. 194 КПК України. Згадана норма зобов`язує суд при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

З огляду на вищевикладені законодавчі положення, при вирішенні питання про доцільність продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_7 , Суд має з`ясувати наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, а також наявність обставин, які свідчать про те, що встановлені слідчим суддею ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики.

Щодо обґрунтованості підозри Суд зазначає, що на даній стадії кримінального провадження, коли обвинувальний акт стосовно ОСОБА_7 скерований до суду, та здійснюється судове провадження, повідомлена останньому підозра у вчиненні кримінального правопорушення не є вочевидь необґрунтованою.

Крім цього, Суд бере до уваги, що питання наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, було предметом неодноразового судового контролю слідчими суддями під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу та його продовження. Також встановлені слідчими суддями обставини щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення переглядалися колегією суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду. 

Розглядаючи питання актуальності ризиків, Суд враховує, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь вірогідності, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. КПК України покладає на сторону обвинувачення обов`язок обґрунтувати ризики кримінального провадження.

Попередніми судовими рішеннями встановлене існування ризику можливого переховування обвинуваченого від суду. Названий ризик, за змістом клопотання та твердженням прокурора у судовому засіданні, не втратив своєї актуальності.

Судом встановлено, що злочин, передбачений ч. 4 ст. 368 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 , у відповідності до приписів кримінального законодавства України є особливо тяжким та карається позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна. При цьому згідно з приміткою до ст. 45 КК України злочин належить до корупційних, а тому звільнення від кримінальної відповідальності чи звільнення від відбування покарання з випробуванням чи застосування більш м`якого покарання, ніж передбачено законом за цей злочин, не застосовуються. 

За наведених обставин, у разі визнання ОСОБА_7 винуватим в інкримінованому злочині, останній повинен буде понести виключно реальне покарання у виді позбавлення волі.

Усвідомлення ОСОБА_7 неминучості реального відбування тривалого та суворого покарання у виді позбавлення волі є вагомим чинником, який може спонукати обвинуваченого до переховування від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.

У контексті ризику переховування Суд також враховує, що обвинувачений має дійсний паспорт громадянина України для виїзду за кордон ( НОМЕР_1 ). Наявність вказаного документа істотно полегшує процес перетину державного кордону та подальшу легалізацію на території іноземної держави. Наведене підвищує ризик переховування, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Про актуальність ризику переховування свідчить також і майновий стан обвинуваченого ОСОБА_7 . Так, лише за останні 3 роки офіційний дохід обвинуваченого становить 3 739 419 грн (у 2025 році - 1 210 842 грн, у 2024 році - 1 623 998 грн, у 2023 році - 904 579 грн). 

Вказаний рівень стабільного високого доходу свідчить про наявність у особи фінансових ресурсів, які забезпечать обвинуваченому матеріальну незалежність та створюють реальну можливість для швидкої організації виїзду за межі України, тривалого переховування від органів правосуддя та облаштування життєдіяльності в іноземній державі.

Кожна окремо з цих обставин не є вирішальною при оцінці ризику переховування, однак у своїй сукупності вони є достатньо вагомими, а тому переконують Суд у актуальності ризику можливого переховування обвинуваченого від суду.

При цьому наявність у обвинуваченого сталих соціальних зв`язків, зокрема дружини та сина, які проживають на території України, у цьому випадку не може вважатися достатнім стримуючим фактором, який здатен нівелювати або суттєво знизити встановлений ризик переховування. Адже як дружина, так і син обвинуваченого ОСОБА_7 не мають жодних правових чи фізичних перешкод для залишення території України та виїзду за кордон разом із обвинуваченим.

За наведених обставин, на переконання Суду, прокурором доведена необхідність продовження обов`язків, спрямованих на мінімізацію ризику переховування обвинуваченого від суду. 

Водночас, з огляду на те, що наразі кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, слідчий та слідчий суддя втратили свої повноваження у прийнятті будь-яких процесуальних рішень у провадженні. З огляду на викладене, Суд вважає за необхідне виключити їх із переліку суб`єктів, які уповноважені надавати обвинуваченому ОСОБА_7 дозвіл відлучатись за межі міста Києва та Київської області, та яких обвинувачений має повідомляти про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

За наведених обставин, Суд вважає за необхідне відмовити в продовженні обов`язків в цій частині та продовжує їх у такій редакції: 1) не відлучатись за межі міста Києва та Київської області без дозволу прокурорів або суду; 2) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади (Державної міграційної служби України) всі свої паспорти для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Також, на думку Суду, прокурором доведено актуальність ризику незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні. Такий висновок ґрунтується на нормах кримінального процесуального законодавства України, які уповноважують суд обґрунтовувати свої висновки лише тими свідченнями, які він сприйняв безпосередньо під час судового засідання або які отримані у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. 

При цьому, на переконання Суду, із направленням обвинувального акта до суду ризик незаконного впливу на свідків актуалізується, оскільки за наслідками ознайомлення з матеріалами кримінального провадження обвинувачена особа стає обізнаною про всіх осіб, які допитувалися у цьому кримінальному провадженні, а також із змістом наданих ними показань. Зазначене об`єктивно підвищує зацікавленість обвинуваченого у можливому схиленні свідків до зміни або відмови від раніше наданих показань, узгодження позицій чи спотворення фактичних обставин кримінального правопорушення.

Таким чином, ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні не є формальним, а має реальний та процесуально зумовлений характер, що випливає зі специфіки стадії судового розгляду та значення показань свідків для прийняття законного й обґрунтованого судового рішення. 

У зв`язку з цим, з метою мінімізації такого ризику, Суд вважає за необхідне продовжити покладений на обвинуваченого ОСОБА_7 обов`язок утримуватися від спілкування зі свідками ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 .

Разом з цим, Суд вважає недоведеним існування ризику того, що обвинувачений ОСОБА_7 перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином. Адже посилання прокурора на характер і спосіб вчинення кримінального правопорушення стосуються обставин, що входять у предмет доказування у цьому кримінальному провадженні, а тому не можуть свідчити про наявність у обвинуваченого спрямованого наміру чи конкретних дій щодо перешкоджання судовому розгляду.

На підставі викладеного у сукупності Суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_7 . 

Керуючись статтями 107, 131-132, 177-178, 194, 369-372 КПК України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Задовольнити частково клопотання прокурора другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_7 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29 січня 2026 року за № 52026000000000055.

Продовжити обвинуваченому  ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії покладених на нього обов`язків, а саме:

1) не відлучатись за межі міста Києва та Київської області без дозволу прокурорів або суду;

2) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 

3) утримуватися від спілкування зі свідками ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ; 

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади (Державної міграційної служби України) всі свої паспорти для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Строк дії ухвали встановити до 07 листопада 2026 року включно.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури у кримінальному провадженні № 52026000000000055 від 29.01.2026.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Головуючий суддя ОСОБА_12 

Судді ОСОБА_13 

ОСОБА_14