Справа № 521/17260/18

Провадження № 1-кп/991/9/21

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД 

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року         місто Київ 

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів - головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (надалі - суд), 

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 , 

обвинуваченого ОСОБА_7 , 

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Вищого антикорупційного суду клопотання захисника ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (надалі - ЄРДР) 02 листопада 2016 року за № 52016000000000411, за обвинуваченням:

ОСОБА_8  (народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Одеса, громадянин України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України;

ОСОБА_7  (народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Вінниця, громадянин України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України;

ОСОБА_9  (народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Вінниця, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 ) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України;

ОСОБА_10  (народився ІНФОРМАЦІЯ_4 у місті Одеса, громадянин України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_5 ) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України;

ОСОБА_11  (народився ІНФОРМАЦІЯ_5 у місті Одеса, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 , проживає за адресою: АДРЕСА_7 ) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вищого антикорупційного суду знаходиться кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 02 листопада 2016 року за № 52016000000000411, за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 21 вересня 2023 року вказане кримінальне провадження було призначене до судового розгляду.

30 квітня 2026 року захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 звернувся до суду з клопотанням про зміну раніше застосованого до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді застави, з таким обґрунтуванням. 

Зі змісту клопотання видно, що ухвалою Вищого антикорупційного суду від 26 квітня 2023 року (справа № 521/17260/18) до ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді застави у сумі 2000 (двох тисяч) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, грошовий еквівалент якої становить 5 368 000,00 (п`ять мільйонів гриста шістдесят вісім тисяч) гривень, яка надалі була внесена на рахунок Вищого антикорупційного суду. 

Захисник зазначає, що частина коштів у якості застави, була внесена ОСОБА_12 та ОСОБА_13 на підставі договорів позики укладених з ОСОБА_7 . 

Так, 01 травня 2023 року між ОСОБА_13 та ОСОБА_7 було укладено договір позики, відповідно до якого Позикодавець передає Позичальникові грошові кошти в сумі 1 280 000 ( один мільйон двісті вісімдесят тисяч) гривень 00 копійок, шляхом їх внесення у якості застави за Позичальника на підставі ухвали Вищого антикорупційного суду від 26 квітня 2023 року, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві суму позики в строк встановлений цим договором. З урахуванням додаткових угод до договору, строк повернення позики становив 01 червня 2026 року, договором також було передбачено право Позикодавця вимагати дострокового повернення коштів.

Крім того, 01 травня 2023 року між ОСОБА_12 та ОСОБА_7 було укладено договір позики, відповідно до якого Позикодавець передає Позичальникові грошові кошти в сумі 2 426 000 (два мільйона чотириста двадцять шість тисяч) гривень 00 копійок, шляхом їх внесення у якості застави за Позичальника на підставі ухвали Вищого антикорупційного суду від 26 квітня 2023 року, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві суму позики в строк встановлений цим договором. З урахуванням додаткових угод до договору, строк повернення позики становив 01 червня 2026 року, договором також було передбачено право Позикодавця вимагати дострокового повернення коштів.

Захисник звертає увагу на те, що визначений щодо ОСОБА_7 розмір застави діє майже три роки. У зв`язку з цим та з урахуванням тривалості застосування запобіжного заходу, стадії кримінального провадження, а також зменшення кількості та інтенсивності ризиків, сторона захисту вважає, що наявні підстави для зменшення визначеного розміру застави.

Крім того, захисник зазначає, що протягом тривалого періоду застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді застави останній сумлінно виконував покладені на нього процесуальні обов`язки, не вчиняв дій, які б свідчили про його намір ухилятися від органу досудового розслідування чи суду або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Водночас, захисник звертає увагу на те, що 23 лютого 2026 року  ОСОБА_13 та ОСОБА_12 звернулися до ОСОБА_7 з вимогою про дострокове повернення внесених ними коштів у зв`язку з необхідністю здійснення витрат на лікування.

У зв`язку з викладеним сторона захисту просить суд розглянути можливість повернення ОСОБА_13 та ОСОБА_12 внесеної ними за ОСОБА_7 суми застави у розмірі 3 706 000 грн.

На думку захисника, зазначена вимога заставодавців у сукупності з належним виконанням ОСОБА_7 покладених на нього процесуальних обов`язків є підставою для перегляду розміру застави, визначеного ухвалою від 26 квітня 2023 року у справі № 521/17260/18.

З огляду на викладене, захисник просить: 

«1. Задовольнити клопотання захисника ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу ОСОБА_7 .

2. Запобіжний захід у вигляді застави, що застосований до  

ОСОБА_7 ухвалою Вищого антикорупційного суду від 26.04.2023 у справі № 521/17260/18, у розмірі 5 368 000,00 грн. змінити в частині суми застави, а саме: зменшити суму застави до розміру, що становить 1 662 000,00 гривень.

3. Суму застави у розмірі 1 280 000 ( один мільйон двісті вісімдесят тисяч) гривень 00 копійок повернути заставодавцю ОСОБА_13 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_8 .

4. Суму застави у розмірі 2 426 000 (два мільйона чотириста двадцять шість тисяч) гривень 00 копійок повернути заставодавцю ОСОБА_12 , ідентифікаційний код: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_8 ».

На підтвердження викладених у клопотанні обставин, захисник долучив до нього копії матеріалів, зокрема: договір позики між ОСОБА_12 та ОСОБА_7 від 01 травня 2023 року; договір позики між ОСОБА_13 та ОСОБА_7 від 01 травня 2023 року; додаткова угода № 1 від 15 червня 2023 року до договору позики між ОСОБА_13 та ОСОБА_7 від 01 травня 2023 року; додаткова угода № 1 від 15 червня 2023 року до договору позики між ОСОБА_12 та ОСОБА_7 від 01 травня 2023 року; вимога ОСОБА_13 до ОСОБА_7 про дострокове повернення коштів від 23 лютого 2026 року; вимога ОСОБА_12 до ОСОБА_7 про дострокове повернення коштів від 23 лютого 2026 року.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 клопотання підтримав та просив його задовольнити у повному обсязі.

Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав думку свого захисника і просив задовольнити клопотання.

Прокурор ОСОБА_5 просив відмовити у задоволенні клопотання захисника, зазначив, що ризики які суд визначив в ухвалі від 01 травня 2023 року не зменшились та продовжують існувати, а застосований запобіжний захід у вигляді застави є дієвим та забезпечує належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_7 . Також просив долучити до матеріалів справи копію декларації ОСОБА_7 як особи, уповноваженої на виконання функцій держави або органу місцевого самоврядування за 2025 рік, на підтвердження майнового стану обвинуваченого, а також не відображення у декларації останнього фінансових зобов`язань з повернення позик.

Суд заслухав думки учасників судового провадження, дослідив матеріали клопотання захисника, матеріали, які містяться у матеріалах судової справи і мають значення для вирішення клопотання, за наслідком чого дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання захисника з огляду на таке.

Відповідно до вимог ч. 1 та п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України: «Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи».

Відповідно до вимог п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України: «Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора».

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 176 КПК України: «Запобіжними заходами є: особисте зобов`язання (1); особиста порука (2); застава (3); домашній арешт (4); тримання під вартою (5)».

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 177 КПК України: «Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду (1); знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (2); незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні (3); перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (4); вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (5)».

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 182 КПК України: «Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу».

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 182 КПК України: «Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього».

Відповідно до вимог п. п. 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК України: «Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні».

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 201 КПК України: «Підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання».

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 201 КПК України: «До клопотання мають бути додані: 1) копії матеріалів, якими підозрюваний, обвинувачений обґрунтовує доводи клопотання; 2) перелік свідків, яких підозрюваний, обвинувачений вважає за необхідне допитати під час розгляду клопотання, із зазначенням відомостей, які вони можуть надати, та обґрунтуванням значення цих відомостей для вирішення питання; 3) підтвердження того, що прокурору надіслана копія клопотання та копії матеріалів, що обґрунтовують клопотання».

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 201 КПК України: «Слідчий суддя, суд зобов`язаний розглянути клопотання підозрюваного, обвинуваченого протягом трьох днів з дня його одержання згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу».

З змісту наведених норм кримінального процесуального права видно, що:

- суддя Вищого антикорупційного суду здійснює судовий розгляд у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності цього суду, з питань що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК України;

- запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження та застосовуються з метою досягнення його дієвості цього провадження; 

- кримінальне процесуальне законодавство містить вичерпний перелік запобіжних заходів, а саме: особисте зобов`язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою; 

- обвинувачений та/або його захисник має право на звернення до суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу, у тому числі про скасування, зміну або покладення додаткових обов`язків, передбачених ч. 5 ст.194 КПК України, або про зміну способу їх виконання.

Дослідивши клопотання про зміну запобіжного заходу суд прийшов до висновку, що захисником порушується питання не про зміну запобіжного заходу, а лише про зміну його обсягу (зменшення суми застави).

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ухвалою Вищого антикорупційного суду від 26 квітня 2023 року до обвинуваченого ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді застави у сумі 2000 (двох тисяч) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, грошовий еквівалент якої становить 5 368 000,00 (п`ять мільйонів триста шістдесят вісім тисяч) гривень.

02 травня 2023 року за обвинуваченого ОСОБА_7 внесено заставу згідно з ухвалою Вищого антикорупційного суду від 26 квітня 2023 року у сумі 1 280 000,00 грн - заставодавцем ОСОБА_13 , у сумі 2 426 000,00 грн - заставодавцем ОСОБА_12 та у сумі 1 662 000,00 заставодавцем ОСОБА_14 . 

Вимогами ч. 1 ст. 194 КПК України, передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, а відповідно і клопотання про зміну запобіжного заходу, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує прокурор, а також недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Судом було встановлено, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, яке відносяться до особливо тяжкого злочину, відповідно до вимог ч. 6 ст. 12 КК України.

Кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду, метою якого є встановлення поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи у зазначеному прокурором в обвинувальному акті кримінальному правопорушенні за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів судом, що виключає можливість оцінки судом обґрунтованості підозри у розумінні п. 175 рішення Європейського суду з прав людини «Нечипорук і Йонкало проти України» та інших рішень Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» і «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства»). Разом з тим, оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають характер, тяжкість та наслідки кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування наведених в ухвалі суду ризиків, передбачених п. п. 1 та 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

В ході розгляду даного клопотання суд дійшов висновку, що ризики, наявність яких встановлена в ухвалі суду про застосування запобіжного заходу до обвинуваченого ОСОБА_7 від 26 квітня 2023 року, на даний час хоча і суттєво зменшилися, проте продовжують існувати.

Так, з урахуванням змісту та обсягу обвинувачення, майнового стану обвинуваченого ОСОБА_7 , наявності у нього діючого паспорту для виїзду за кордон, суд вважає, що ці обставини можуть спонукати його до вчинення спроби ухилитися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Зазначений ризик також підтверджується тим, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, покарання за яке передбачає позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна. Такий висновок узгоджується з вимогами ст. 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27 червня 1980 року «Про взяття під варту до суду», за якими при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину, тобто санкція за вчинене кримінальне правопорушення має бути важливим критерієм для визначення виду запобіжного заходу, який підлягає застосуванню. За таких обставин, у разі доведення винуватості обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, останньому може загрожувати покарання у виді позбавлення волі у межах зазначеного вище строку, що може бути мотивом для переховування від органів досудового розслідування чи суду. 

Суд приходить до висновку про існування ризику незаконного впливу обвинуваченого ОСОБА_7 на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки, відповідно до норм кримінального процесуального законодавства України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише тими свідченнями, які він сприйняв безпосередньо під час судового засідання або які отримані у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею, та не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому та/або прокурору, а також і посилатися на такі показання, а тому ризик впливу на свідків існує не лише на стадії досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та їх дослідження. 

Суд зазначає, що сторона захисту у своєму клопотанні не надала суду жодних доказів того, що зазначені ризики втратили актуальність або істотно зменшились, а саме по собі посилання захисника на належну поведінку обвинуваченого не може свідчити про відсутність цих ризиків. 

За таких обставин, суд приходить до висновку, що ризики встановлені судом на момент застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді застави, станом на час розгляду цього клопотання продовжують існувати.

Крім того, під час вирішення цього клопотання судом було враховано тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров`я; міцність соціальних зв`язків; наявність на утриманні трьох неповнолітніх дітей, наявність постійного місця роботи, (обвинувачений ОСОБА_7 займає посаду директора ТОВ «ЕДМЕЙК»); майновий стан обвинуваченого; відсутність судимостей; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується ОСОБА_7 , а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Судом встановлено, що до обвинуваченого ОСОБА_15 застосовано запобіжний захід у вигляді застави у сумі 2000 (двох тисяч) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, грошовий еквівалент якої становить 5 368 000,00 (п`ять мільйонів триста шістдесят вісім тисяч) гривень.

У рішенні ЄСПЛ (справа Мангурас проти Іспанії» від 20 листопада 2010 року) зазначено, що гарантії передбачені п. 3 статті 5 Конвенції (звільнення особи обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання) покликані забезпечить не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, вказана сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, чи дій проти поручителів, у випадку його відсутності появи в суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. Більше того, сума застави повинна бути належним чином обґрунтована в рішенні суду, а також повинно бути враховувано наявність грошових засобів у обвинуваченого. Тобто, з одного боку розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.

Суд вважає, що застава у меншому розмірі, а також застосування більш м`яких запобіжних заходів не зможуть запобігти встановленим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого і виконання покладених на нього обов`язків.

Суд також не бере до уваги доводи захисника ОСОБА_6 щодо наявності підстав для зменшення визначеного ОСОБА_7 розміру застави, у зв`язку з існуванням договору позики між ОСОБА_7 та заставодавцями ОСОБА_12 та ОСОБА_13 і необхідністю повернення останнім внесених ними коштів у зв`язку з погіршенням стану їх здоров`я та необхідністю здійснення витрат на лікування.

На думку суду, сам по собі факт існування між обвинуваченим та заставодавцями цивільно-правових відносин, у тому числі договору позики, не свідчить про зміну обставин, які були враховані судом під час визначення розміру застави, та не є безумовною підставою для зміни застосованого запобіжного заходу. Для висновку про необхідність зменшення розміру застави має бути встановлено наявність конкретних обставин, які свідчать про те, що визначений її розмір на цей час є надмірним або більше не відповідає меті застосування запобіжного заходу.

Суд також враховує, що сторона захисту не надала суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували обставини, необхідності повернення застави саме у зв`язку із захворюваннями заставодавців ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , необхідності їх лікування, наявності відповідних витрат або іншої об`єктивної потреби у негайному використанні саме коштів, внесених як заставу за ОСОБА_7 .

Крім того, сторона захисту не надала доказів того, що у разі повернення застави заставодавцям, ОСОБА_7 позбавлений можливості самостійно внести визначену судом суму застави або її частину. Не наведено також конкретних обставин, які б свідчили про те, що внесення застави ОСОБА_7 особисто є для нього об`єктивно неможливим або створює надмірний фінансовий тягар.

Таким чином, наведені стороною захисту обставини стосуються переважно правовідносин між обвинуваченим та заставодавцями і їхніх особистих майнових потреб, однак самі по собі не свідчать про зміну обставин, що мають значення для визначення розміру застави як запобіжного заходу.

Суд також враховує те, що з моменту застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді застави ухвалою Вищого антикорупційного суду від 26 квітня 2023 року, будь яких інших обставин, які виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу та/або існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, у клопотанні не зазначено та у судовому засіданні не встановлено.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що застосований до обвинуваченого ОСОБА_15 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 2000 (двох тисяч) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, грошовий еквівалент якої становить 5 368 000,00 (п`ять мільйонів триста шістдесят вісім тисяч) гривень, цілком здатний забезпечити його належну процесуальну поведінку та виконання ним процесуальних обов`язків встановлених вимогами КПК України, а також і запобігти ризикам переховування від суду і впливу на свідків, у зв`язку з чим суд вважає, що клопотання адвоката ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу задоволенню не підлягає.

Суд вважає за необхідне зазначити, що з огляду на практику Європейського суду з прав людини як джерела права, суд зобов`язаний обґрунтовувати своє рішення, але це не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, а міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від його характеру (рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Салов проти України», «Проніна проти України», «Серявін та інші проти України», «Руїс Торіха проти Іспанії»).

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. ст. 176-178, 182, 194, 196, 331 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу у вигляді застави відносно обвинуваченого ОСОБА_7 - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає і набирає законної сили з моменту її проголошення. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України. 

Повний текст ухвали складений і оголошений 14 вересня 2026 року. 

Головуючий суддя  ОСОБА_1 

Судді  ОСОБА_2 

ОСОБА_3