Справа № 991/11010/26

Провадження 1-кс/991/11042/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД 

У Х В А Л А

07 вересня 2026 року          м. Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

скаржника  ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Вищого антикорупційного суду скаргу  ОСОБА_3 на постанову детектива Національного антикорупційного бюро України  ОСОБА_4 від 02.07.2026 про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 52026000000000326 від 10.06.2026,

ВСТАНОВИВ:

38.08.2026 до Вищого антикорупційного суду надійшла вказана скарга, яка на підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду було передано на розгляд слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 .

1. Зміст поданої скарги

В обґрунтування поданої скарги зазначено, що в провадженні детектива Національного антикорупційного бюро України перебувають матеріали кримінального провадження № 52026000000000326 від 10.06.2026.

Постановою прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури від 03.07.2026 правову кваліфікацію кримінального правопорушення у вказаному кримінальному провадженні змінено на ч. 5 ст. 191 КК України.

Скаржник зазначає, що внаслідок кримінального правопорушення, яке є предметом розслідування у цьому кримінальному провадженні, йому завдано майнової та моральної шкоди, зокрема у зв`язку з незаконним ув`язненням тривалістю понад два роки внаслідок, як він стверджує, фабрикації кримінальної справи, а також завдано матеріальних збитків у розмірі 2 664 441 грн, 121 602 доларів США та 309 665 євро.

Водночас, за твердженням скаржника, детектив допускає бездіяльність, яка полягає у непроведенні необхідних слідчих дій та систематичному затягуванні досудового розслідування, а також, незважаючи на неодноразові звернення, безпідставно не визнає його потерпілим у цьому кримінальному провадженні.

Зокрема, 02.07.2026 детективом Національного антикорупційного бюро України винесено постанову, якою відмовлено у визнанні ОСОБА_3 потерпілим.

ОСОБА_3 вважає зазначену постанову незаконною та необґрунтованою, у зв`язку з чим просить її скасувати.

2. Позиція учасників судового засідання

У судовому засіданні  ОСОБА_3  підтримав вимоги своєї скарги та просив її задовольнити.

Детектив ОСОБА_4 у судове засідання не з`явився, однак надіслав заяву, в якій просив відмовити у задоволенні скарги з мотивів, викладених в оскаржуваній постанові, та розглянути скаргу за його відсутності.

Відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України, розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов`язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого, дізнавача чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.

Таким чином, з огляду на положення ч. 3 ст. 306 КПК України, неявка детектива, рішення якого оскаржується, за умови його належного повідомлення про розгляд скарги, не перешкоджає її розгляду по суті.

3.Мотиви та оцінка слідчого судді

Відповідно до ч. 1 ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржено рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути, зокрема фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди.

При цьому, ч. 5 ст. 55 КПК України передбачено, що за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.

Таким чином, КПК України допускає можливість відмови у визнанні особи потерпілим. Процесуальною підставою для прийняття такого рішення є наявність очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної в ч. 1 ст. 55 КПК України.

«Очевидність та достатність» таких підстав є оціночним поняттям, яке визначається в кожному конкретному випадку, виходячи із обставин кримінального провадження і внутрішнього переконання особи, уповноваженої на визнання потерпілим, і може полягати, зокрема, у такому: очевидна відсутність події або складу кримінального правопорушення; відсутність шкоди з боку особи, яка подала відповідну заяву; очевидна відсутність причинного зв`язку між кримінальним правопорушенням і заподіяною шкодою; наявність завданої кримінальним правопорушенням шкоди іншого виду, ніж передбачено ч. 1 ст. 55 КПК України (наприклад, заподіяння особі моральної шкоди як представнику певної частини суспільства; заподіяння моральної шкоди юридичній особі); неможливість визнання потерпілим конкретної особи, виходячи з кримінально-правової характеристики кримінального правопорушення.

З огляду на це, слідчий суддя визначає, що оціночне поняття щодо очевидності та достатності підстав має в першу чергу визначатися суб`єктом, наділеним повноваженнями визнавати у кримінальному провадженню особу потерпілою. Слідчий суддя може виключно надавати оцінку та перевіряти законність винесення такого рішення на предмет обґрунтованості та вмотивованості відмови.

При розгляді скарги слідчий суддя встановив, що 10.06.2026 Національним антикорупційним бюро України на виконання ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 08.06.2026 у справі № 991/7064/26, якою уповноважених службових осіб Національного антикорупційного бюро України зобов`язано внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за заявою ОСОБА_3 від 04.05.2026 № М-5556, розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52026000000000326 за правовою кваліфікацією ч. 2 ст. 367 КК України.

30.06.2026 ОСОБА_3 звернувся до детектива Національного антикорупційного бюро України з клопотанням в якому серед іншого просив визнати його потерпілим у кримінальному провадженні №52026000000000326 від 10.06.2026 та вручити пам`ятку про процесуальні права та обов`язки потерпілого.

Постановою від 02.07.2026 детектив Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_4 відмовив у визнанні ОСОБА_3 потерпілим у кримінальному провадженні №52026000000000326 від 10.06.2026.

Відмовляючи у визнанні ОСОБА_3 потерпілим у кримінальному провадженні, детектив у постанові зазначив, що слідством не встановлено даних, які б свідчили, що ОСОБА_3 завдано завдано шкоди, зазначеній у ч. 1 ст. 55 КПК України, оскільки: (1) досудове розслідування у вказаному провадженні здійснюється за фактом того, що службові особи Управління податкової міліції Державної податкової адміністрації у Полтавській області, всупереч вироку Київського районного суду м. Полтави від 06.06.2011 по справі №1-29-2011, грошові кошти в сумі 2 664 441 грн, на які накладено арешт постановою слідчого від 13.10.2009, грошові кошти в сумі 121 602 доларів США (еквівалент 972 816 грн) та 309 665Євро (еквівалент 3 715 980 грн), на які накладено арешт постановою слідчого від 20.10.2009, замість їх стягнення в дохід держави, перерахували фізичним особам ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ; (2) вилучені під час обшуків грошові кошти за рішення суду були стягнені в дохід держави, тобто фактично вибули з власності ОСОБА_3 та останній був позбавлений будь яких прав на вказане майно. 

03.02.02026 постановою прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_7 правова кваліфікація кримінального правопорушення у кримінальному провадженні №52026000000000326 від 10.06.2026 з ч. 2 ст. 367 КК України змінено на ч. 5 ст. 191КК України.

Змінюючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, прокурор виходила з того, що, відповідно до відомостей, наведених ОСОБА_3 у заяві про вчинення кримінального правопорушення, вироком Київського районного суду м. Полтави від 06.06.2011 у справі № 1-29/2011 у дохід держави підлягали зверненню грошові кошти, вилучені слідчим податкової міліції ОСОБА_8 у жовтні 2009 року, а саме: 2 664 414 грн, 121 602 долари США, 309 665 євро та 70 000 російських рублів.

Водночас, як зазначено прокурором, відповідно до офіційної відповіді Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (лист № 58658/Ш-М-1363/20.3.2 від 27.04.2026), зазначені кошти фактично не надійшли в дохід держави. Натомість у 2013 році на підставі листів Головного управління Міндоходів у Полтавській області, зокрема вих. № 1198/10/16-31-05-49, частину коштів було перераховано на рахунок ОСОБА_5 , іншу частину видано готівкою ОСОБА_6 , після чого виконавчі провадження закрито.

За таких обставин прокурор дійшла висновку, що наведені відомості можуть свідчити про вчинення службовими особами Управління податкової міліції Державної податкової служби у Полтавській області та Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, адже, з урахуванням курсу іноземної валюти у жовтні 2013 року сукупний розмір зазначених коштів у гривневому еквіваленті становив 7 370 710 грн, що на думку прокурора, може становити розмір завданої шкоди.

Дослідивши оскаржувану постанову детектива, слідчий суддя дійшов висновку, що її винесено правомірно з дотриманням вимог ст. 110 КПК України, зокрема щодо викладення обставин, які стали підставою для її прийняття, мотивів такого рішення та їх належного обґрунтування, з огляду на таке.

Як вже було зазначено, потерпілим у кримінальному провадженні може бути юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Тобто для визначення наявності підстав для набуття юридичною особою статусу потерпілого необхідно встановити як наявність складу кримінального правопорушення, так і наявність завданої юридичній особі майнової шкоди.

При визначенні шкоди як підстави для визнання особи потерпілим слід виходити з того, що така шкода має бути безпосередньо заподіяна кримінальним правопорушенням, тобто між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою має існувати прямий причинно-наслідковий зв`язок без впливу додаткових чинників.

Причинний зв`язок має місце лише тоді, коли діяння виступає необхідною умовою, без якої неможливе настання відповідного наслідку. Наявність такого причинного зв`язку є необхідною ознакою об`єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 191 КК України, оскільки заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем має перебувати у причинному зв`язку із заподіяною шкодою.

Втім, під час розгляду скарги слідчий суддя встановив, що досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні здійснюється за фактом того, що службові особи Управління податкової міліції Державної податкової служби у Полтавській області та Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, зловживаючи своїм службовим становищем, ймовірно заволоділи грошовими коштами, які відповідно до вироку Київського районного суду м. Полтави від 06.06.2011 у справі № 1-29/2011 підлягали зверненню в дохід держави.

Зокрема, йдеться про грошові кошти в сумі 2 664 441 грн, 121 602 долари США (еквівалент 972 816 грн) та 309 665 євро (еквівалент 3 715 980 грн), які, за версією слідства, замість перерахування в дохід держави були передані фізичним особам ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Тобто, відповідно до встановлених на цей час обставин, зазначені грошові кошти на підставі вироку суду підлягали зверненню в дохід держави, однак, за версією слідства, були незаконно передані іншим особам. Отже, можливе неперерахування цих коштів у дохід держави могло спричинити шкоду саме державі.

За таких обставин, з огляду на предмет досудового розслідування та характер можливих наслідків кримінального правопорушення, слідчий суддя погоджується з висновком детектива про відсутність у матеріалах кримінального провадження відомостей про заподіяння ОСОБА_3 шкоди, яка відповідно до ч. 1 ст. 55 КПК України є підставою для набуття статусу потерпілого.

Відтак, за встановлених під час розгляду скарги обставин, детектив обґрунтовано відмовив ОСОБА_3 у визнанні його потерпілим у цьому кримінальному провадженні, адже його вимога про визнання потерпілим є передчасною.

Однак, у разі встановлення в ході подальшого досудового розслідування даного кримінального провадження наявності майнової шкоди, завданої ОСОБА_3 , він має право повторно звернутись із відповідним клопотанням до органу досудового розслідування.

Відтак, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для скасування постанови детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_4 від 02.07.2026 про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілим у кримінальному провадженні № 52026000000000326 від 10.06.2026, а тому в задоволені скарги слід відмовити.

З огляду на викладене та керуючись статтями 55, 220, 303, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

1.Скаргу ОСОБА_3 на постанову детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_4 від 02.07.2026 про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 52026000000000326 від 10.06.2026, - залишити без задоволення.

2.Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя          ОСОБА_1