Справа № 991/1755/26

Провадження 1-кп/991/25/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД 

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд у складі: 

головуючого судді  ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання  ОСОБА_2 ,

прокурора  ОСОБА_3 ,

обвинуваченого  ОСОБА_4 ,

його захисників  ОСОБА_5 ,

ОСОБА_6 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання прокурора першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_7 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52024000000000479 від 17.09.2024, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України,

В С Т А Н О В И В:

І. Історія провадження

25.02.2026 до Вищого антикорупційного суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52024000000000479 від 17.09.2024 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.02.2026 для розгляду вказаного кримінального провадження визначено суддю Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 .

Ухвалами Вищого антикорупційного суду від 27.02.2026 та 24.04.2026 у цьому кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання та судовий розгляд відповідно.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 10.07.2026 продовжено на два місяці строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 , до 10.09.2026 включно. 

До закінчення дії зазначених вище обов`язків прокурор ОСОБА_7 звернулася до суду з клопотанням про продовження на два місяці строку їх дії. 

ІІ. Клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 

02.09.2026 від прокурора першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_7 до суду надійшло клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді застави, у межах вказаного кримінального провадження.

2.1. Обґрунтування заявленого прокурором клопотання

У вказаному клопотанні прокурор зазначила про те, що ухвалою Вищого антикорупційного суду від 10.07.2026 строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 у вказаному кримінальному провадженні, було продовжено до 10.09.2026.

На переконання прокурора, наразі продовжують існувати передбачені ст. 177 КПК України ризики - (1) переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, а також (2) здійснення незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні. 

Зазначається, що вказане обумовлює необхідність продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 , з метою забезпечення належної процесуальної поведінки останнього. 

(1) Так, за твердженнями сторони обвинувачення, про можливість переховування обвинуваченого ОСОБА_4 від суду, зокрема шляхом залишення території України, може свідчити:

- тяжкість можливого покарання за вчинення корупційного правопорушення;

- наявність у обвинуваченого ОСОБА_4 паспорта громадянина України для виїзду за кордон;

- можливе використання обвинуваченим ОСОБА_4 , який тривалий час працював на керівних посадах в судових органах, набутого ним протягом професійної кар`єри широкого кола знайомих, зокрема серед службових осіб органів державної влади та правоохоронних органів, задля виїзду за межі території України в спосіб, який унеможливить ідентифікацію останнього;

- неодноразові виїзди обвинуваченого ОСОБА_4 за межі України в різних напрямках різними видами транспорту протягом 2018-2025 років, зокрема під час дії воєнного стану в Україні та суворих обмежень для виїзду чоловіків за кордон; 

- проживання протягом тривалого часу повнолітньої доньки ОСОБА_4 у м. Лондон, Велика Британія, та наявність у неї там стійких соціальних зв`язків, джерела доходу та постійного місця проживання, яке може бути використане обвинуваченим ОСОБА_4 для переховування;

- військова агресія зі сторони рф зумовлює наявність невизначеності на кордонах України та позбавляє можливості здійснення належного контролю за всією ділянкою державного контролю;

- фінансові доходи ОСОБА_4 та його дружини, які дозволяють їм залишити межі України, обрати будь яку країну світу для проживання та залишитись там протягом тривалого часу.

(2) Окрім того, у своєму клопотанні прокурор вказала, що з метою уникнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_4 матиме можливість незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні з огляду, у тому числі, на наявність великого кола знайомих у сфері державного управління, правоохоронних органів, судовій гілці влади, ЗСУ, що дозволяє йому вирішувати широке коло питань, зокрема використовуючи незаконні методи, включно із прямим чи опосередкованим впливом на свідків. 

Також прокурор зазначила, що з часу застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу із покладенням обов`язків, ризики продовжують існувати, істотно не зменшилися та виправдовують застосування покладених на обвинуваченого відповідних обов`язків.

З урахуванням наведеного прокурор ОСОБА_7 просила суд продовжити на два місяці строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 , а саме:

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні № 52024000000000479 від 17.09.2024 ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , з приводу обставин кримінального правопорушення;

2.2. Позиції учасників щодо вказаного клопотання

(1) Прокурор ОСОБА_3 , у судовому засіданні підтримав подане прокурором ОСОБА_7 клопотання з мотивів, викладених у ньому.

Обґрунтовуючи необхідність подальшого застосування зазначених процесуальних обов`язків, прокурор послався на наявність ризиків, передбачених п.1 п.3 ч.1 ст. 177 КПК України.

При цьому прокурор зауважив, що з огляду на перебування кримінального провадження на даній стадії судового розгляду сторона захисту, ймовірно, буде посилатися на зменшення або відсутність відповідних ризиків. Водночас, на переконання сторони обвинувачення, такі ризики продовжують існувати та залишаються імовірними.

Разом з цим, прокурор зазначив, що органом досудового розслідування не встановлено та не зафіксовано фактів неналежного виконання ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов`язків. Однак, відсутність таких фактів, на думку прокурора, не свідчить про відсутність самого ризику, оскільки завдання застосування відповідних процесуальних обов`язків полягає, зокрема, у превентивному запобіганні можливим неправомірним діям обвинуваченого.

Щодо ризику незаконного впливу на свідків прокурор зазначив, що такий ризик продовжує існувати до моменту допиту останнього свідка у кримінальному провадженні. На переконання сторони обвинувачення, особи, які підлягають допиту як свідки, були знайомі з обвинуваченим або перебували у його підпорядкуванні, у зв`язку з чим існує ймовірність того, що ОСОБА_4 може здійснювати на них вплив з метою схиляння до зміни наданих показань або відмови від них.

Стосовно обов`язку повідомляти суд про зміну місця проживання прокурор зазначив, що за відсутності актуальних та чітких відомостей про місце проживання обвинуваченого можуть виникнути труднощі із забезпеченням його належного виклику в судове засідання, а також із врученням йому відповідних судових повісток та інших процесуальних документів.

З огляду на викладене прокурор просив клопотання задовольнити та продовжити ОСОБА_4 строк дії зазначених процесуальних обов`язків ще на два місяці. 

(2) Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 , адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні проти задоволення клопотання сторони обвинувачення заперечував та просив відмовити у його задоволенні в повному обсязі.

Захисник зазначив, що обов`язок обвинуваченого прибувати за викликом суду, а також обов`язок повідомляти про зміну місця проживання прямо передбачені процесуальним законодавством для будь-якої особи, яка має статус обвинуваченого. На його думку, у зв`язку з цим немає необхідності додатково забезпечувати виконання таких обов`язків шляхом їх продовження відповідною ухвалою суду.

Крім того, захисник звернув увагу на те, що у кримінальному провадженні продовжує діяти застосований до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді застави, який, на думку сторони захисту, сам по собі є достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого. При цьому порушення обвинуваченим покладених на нього обов`язків тягне передбачені законом наслідки, зокрема можливість звернення застави в дохід держави.

Захисник також послався на положення кримінального законодавства, якими встановлено відповідальність за незаконний вплив на свідків, їх примушування до давання завідомо неправдивих показань тощо. На переконання захисту, сама наявність відповідних норм кримінального закону є додатковим правовим запобіжником від вчинення обвинуваченим таких дій.

Окремо захисник наголосив на відсутності будь-яких нових фактичних обставин, які б свідчили про збереження заявлених стороною обвинувачення ризиків. За його словами, прокурор в черговий раз звертається до суду з аналогічним клопотанням, не наводячи при цьому нових обставин на підтвердження необхідності подальшого застосування відповідних обов`язків.

Захисник зазначив, що відповідно до усталеної практики Вищого антикорупційного суду з плином часу інтенсивність відповідних ризиків має тенденцію до зниження, а тому вони не можуть безстроково обґрунтовувати необхідність продовження процесуальних обов`язків лише на підставі абстрактних припущень.

На підтвердження належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_4 захисник звернув увагу суду на те, що судом було скасовано обов`язки здати на зберігання закордонний паспорт та повідомляти про виїзд за межі України. Незважаючи на це, ОСОБА_4 надалі сумлінно прибуває на всі судові засідання.

Захисник також послався на правову позицію Вищого антикорупційного суду, викладену в ухвалі від 27.11.2025 у справі № 991/10459/23, відповідно до якої сам по собі факт недопиту частини свідків не може безстроково обґрунтовувати існування ризику незаконного впливу на них за відсутності конкретних даних про реальні спроби такого впливу.

З огляду на наведене захисник ОСОБА_5 просив суд відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії покладених на ОСОБА_4 процесуальних обов`язків.

(3) У судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_4 , адвокат  ОСОБА_6 , додатково стверджував, що загальний процесуальний обов`язок обвинуваченого прибувати за викликом суду, передбачений ч. 7 ст. 42 КПК України, у повному обсязі забезпечує виконання відповідного завдання кримінального провадження та не потребує додаткового закріплення у вигляді окремого обов`язку, строк дії якого необхідно щоразу продовжувати ухвалою суду.

Також захисник наголосив, що протягом усього періоду дії відповідного обов`язку не зафіксовано жодного випадку його порушення ОСОБА_4 чи будь-яких фактичних даних, які б свідчили про спроби обвинуваченого контактувати зі свідками або здійснювати на них незаконний вплив. За його словами, відсутні також будь-які заяви чи повідомлення самих свідків про спроби встановлення з ними контакту з боку обвинуваченого.

На переконання захисника, з плином часу відповідні ризики об`єктивно зменшуються, а тому сторона обвинувачення повинна наводити конкретні фактичні обставини, які свідчили б про їх актуальність саме на момент розгляду клопотання. Натомість посилання на гіпотетичну можливість незаконного впливу на свідків не може бути достатньою підставою для подальшого обмеження прав обвинуваченого.

Захисник також зазначив, що відмова у задоволенні клопотання не створить перешкод для належного здійснення кримінального провадження, а, навпаки, сприятиме його якнайшвидшому розгляду по суті.

(4) Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав доводи своїх захисників та просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

Зазначив, що не має жодного наміру ухилятися від суду чи іншим чином перешкоджати здійсненню кримінального провадження.

Обвинувачений ОСОБА_4 наголосив, що можливість його неявки він пов`язує лише з об`єктивними надзвичайними обставинами.

Обвинувачений зазначив, що на цей час виконує обов`язки голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та, за його словами, за наявності відповідного наміру мав би можливість самостійно погодити собі виїзд за кордон. Водночас принципово цього не робить, оскільки має намір належним чином виконувати свої процесуальні обов`язки та брати участь у судовому розгляді.

Також повідомив, що його закордонний паспорт наразі перебуває у Державній міграційній службі та він принципово не забирає його звідти, маючи намір здійснити це лише після завершення судового процесу.

Обвинувачений наголосив, що за весь час судового розгляду жодного разу не порушував покладених на нього процесуальних обов`язків, належним чином з`являвся до суду та виконував вимоги, встановлені судом.

З огляду на викладене вважає, що застосованого до нього запобіжного заходу у вигляді застави цілком достатньо для забезпечення його належної процесуальної поведінки, а тому необхідності у подальшому продовженні строку дії додаткових процесуальних обов`язків не вбачає.

ІІІ. Мотиви суду

Заслухавши й оцінивши доводи учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що клопотання прокурора підлягає задоволенню з огляду на таке.

3.1. Релевантні джерела права

Розділ II КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких зокрема віднесені запобіжні заходи (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України).

Зі змісту ч. 6 ст. 182 КПК України слідує, що підозрюваний, обвинувачений, який не тримається під вартою, не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов`язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду. Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, а також з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Оцінюючи доводи прокурора, зазначені у поданому клопотанні, суд керується загальними приписами, якими врегульовано застосування запобіжних заходів, з урахуванням особливостей, визначених ч. 7 ст. 194 КПК України, відповідно до яких обов`язки, передбачені частинами 5 та 6 цієї статті, можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених ч.1 цієї статті (наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні), суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, визначених положеннями цієї статті, необхідність покладення яких була доведена прокурором.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.

Ураховуючи положення ч. 3, 4, 5 ст. 199 КПК України, а також стадію кримінального провадження, суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку дії покладених на обвинуваченого обов`язків до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, та встановити, чи існують обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явились нові ризики, які виправдовують покладення на особу певних обов`язків.

3.2. Обставини, встановлені судом

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30.04.2025 (справа № 991/3607/25), зі змінами відповідно до ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 21.05.2025 (справа № 991/3607/25), до підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 гривень та покладено на нього на строк два місяці, тобто до 30.06.2025, такі обов`язки: 

(1) прибувати до детектива, прокурора або суду за кожним їхнім викликом та вимогою, залежно від стадії кримінального провадження; 

(2) не відлучатися із населеного пункту, в якому проживає (місто Київ) без дозволу детектива, прокурора або суду;

(3) утримуватися від спілкування зі свідками у провадженні ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 щодо обставин вчинення кримінального правопорушення; 

(4) повідомляти детектива, прокурора або суд про зміну свого місця проживання; 

(5) здати на зберігання детективу у кримінальному провадженні свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, окрім паспорта громадянина України.

Натепер у межах цього кримінального провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_4 діє запобіжний захід у вигляді застави у визначеному розмірі, а також додаткові обов`язки, строк дії яких неодноразово продовжувався (зокрема й частково) відповідними ухвалами слідчого судді Вищого антикорупційного суду (від 27.06.2025, 27.08.2025, 22.10.2025, 17.12.2025 та 12.02.2026), а також ухвалами Вищого антикорупційного суду (від 16.03.2026, 15.05.2026 та 10.07.2026).

Востаннє - ухвалою Вищого антикорупційного суду від 10.07.2026 було задоволено частково клопотання прокурора та продовжено до 10.09.2026 включно строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 , а саме: 

(1) повідомляти суд про зміну свого місця проживання; 

(2) утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні № 52024000000000479 від 17.09.2024 ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , з приводу обставин кримінального правопорушення; 

3.3. Межі розгляду клопотання

Суд зауважує, що у клопотанні прокурора порушено питання про обґрунтованість пред`явленого ОСОБА_4 обвинувачення з посиланням на відповідні докази, зібрані стороною обвинувачення. Однак, з огляду на стадію кримінального провадження питання обґрунтованості обвинувачення не може бути предметом вирішення, оскільки докази, які, на думку сторони обвинувачення, його підтверджують, будуть досліджуватися в порядку § 3 глави 28 КПК України, і лише за наслідком судового розгляду буде вирішено питання стосовно доведеності обвинувачення.

У зв`язку із цим, суд надаватиме оцінку винятково питанню продовження існування заявлених прокурором ризиків.

3.4. Щодо наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України

В обґрунтування поданого клопотання прокурор посилається на те, що на теперішній час продовжують існувати заявлені стороною обвинувачення та визначені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України ризики (1) переховування від суду та (2) здійснення незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, для констатації існування ризику має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій вказаної особи.

Попередніми судовими рішеннями, зокрема ухвалою від 10.07.2026, продовжено строк дії певних процесуальних обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 , у зв`язку з встановленням існування ризиків (1) можливого переховування обвинуваченого від суду, (2) а також ризику здійснення незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні.

На переконання суду, зазначені ризики не втратили своєї актуальності.

3.4.1. Ризик переховування обвинуваченого від суду

В обґрунтування наявності ризику переховування обвинуваченого від суду прокурор ОСОБА_7 послалася на тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , та тяжкість покарання. Також зазначила, що в обвинуваченого ОСОБА_4 наявні сталі зв`язки серед службових осіб різних правоохоронних та державних органів, які також можуть бути використані ним з метою переховування від суду. Наявність паспорту для виїзду за кордон, яким ОСОБА_4 може скористатися в будь-який момент та залишити територію України з огляду на військову агресію зі сторони рф. Розмір наявних у ОСОБА_4 та його дружини доходів дозволяють йому залишити територію України та проживати за кордоном протягом тривалого часу. Крім цього, ОСОБА_4 неодноразово виїздив за кордон України. Наявність сталих соціальних зв`язків за кордоном прокурор обґрунтовує тим, що донька ОСОБА_4 тривалий час проживає у м Лондон, Велика Британія.

Вивчивши клопотання та наявні в суду матеріали провадження, заслухавши думки учасників судового засідання, суд вважає, що продовжує існувати ризик переховування обвинуваченого  ОСОБА_4 від суду, який на час звернення з відповідним клопотанням не втратив своєї актуальності.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, який відповідно до класифікації злочинів за ступенем тяжкості, закріпленого у ст. 12 КК України, належить до тяжкого злочину, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі від п`яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. 

Також суд враховує, що з огляду на положення ст. 45 КК України цей злочин належить до категорії корупційних, що виключає можливість звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, звільнення від відбування покарання з випробуванням відповідно до ст. 75 КК України, а також призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, відповідно до ст. 69 КК України.

Отже, існування ризику переховування підтверджується ймовірністю для обвинуваченого бути засудженим на тривалий строк з реальним відбуванням покарання в місцях позбавлення волі.

На переконання суду, така тяжкість покарання у сукупності з безальтернативністю реального призначення покарання є достатнім мотивом та підставою для обвинуваченого вчинити дії з метою переховування від суду для уникнення притягнення його до кримінальної відповідальності. 

Твердження про достатність підстав для прийняття рішення щодо існування ризику переховування з мотивів тяжкості покарання узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини, який зазначає, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Утім, небезпеку переховування від правосуддя не можна констатувати, виходячи виключно з суворості можливого покарання; її треба визначати з врахуванням низки інших факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою.

Відповідно, саме по собі обвинувачення у вчиненні тяжкого злочину не є беззаперечним свідченням того, що в обвинуваченого існує бажання переховуватись від суду, а тому така обставина має значення лише у випадку встановлення інших релевантних факторів.

На переконання суду, такими факторами у цьому кримінальному провадженні є, зокрема (1) наявність в обвинуваченого сталих зв`язків, сформованих ОСОБА_4 упродовж його професійної діяльності, використання яких може сприяти реалізації ризику переховування від суду, а також (2) майновий стан та наявність фінансових ресурсів в обвинуваченого та близьких йому осіб, що у сукупності можуть створювати умови для ухилення від суду.

Сукупність наведених обставин свідчить про наявність у обвинуваченого об`єктивних умов та можливості для переховування за сприяння близьких осіб.

Також варто враховувати, що Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом №2102-IX від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з 05 год 30 хв 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який відповідними Указами Президента України продовжено, та він діє дотепер.

Введення в країні воєнного стану, що потребує додаткових ресурсів з метою контролю за поведінкою обвинувачених у контексті встановлення їх місцезнаходження, перетину державного кордону та наголошує на тому, що вказані ресурси натепер є більш обмеженими. Це вимагає додаткових заходів з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинувачених, в тому числі шляхом застосування запобіжних заходів та покладення обов`язків.

При встановленні цього ризику суд також враховує існування інших факторів, які можуть свідчити про наявність у обвинуваченого можливості переховуватися від суду, зокрема можливість переховування обвинуваченим в межах України, а також майнові активи обвинуваченого та близьких йому осіб, що можуть використовуватись з метою переховування. 

Оскільки кримінальне провадження не є статичним, що обумовлює можливість непрогнозованої зміни поведінки обвинуваченого, співставлення можливих негативних для обвинуваченого наслідків переховування у вигляді можливого ув`язнення у майбутньому із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у перспективі, робить цей ризик достатньо високим.

Зазначені обставини, на думку суду, дають підстави вважати обґрунтованою позицію прокурора про те, що тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , та наведені вище особливості закону про кримінальну відповідальність, є вагомим доводом, що підтверджує існування ризику переховування обвинуваченого від суду.

Хоча кожна з вказаних підстав не є вирішальною при оцінці вказаного ризику, втім у своїй сукупності вказує на продовження існування ризику можливого переховування обвинуваченого ОСОБА_4 від суду, який дотепер залишається актуальним.

За таких обставин зберігається необхідність у покладенні на обвинуваченого обов`язку повідомляти суд про зміну свого місця проживання, що є необхідним для забезпечення належного здійснення судового контролю за його процесуальною поведінкою.

Як вже зазначалося судом у попередніх ухвалах, поінформованість суду про фактичне місцезнаходження обвинуваченого є необхідною передумовою для забезпечення його явки в судові засідання та ефективного провадження у справі. Без цього обов`язку суд позбавляється одного з ключових інструментів контролю за місцем перебування обвинуваченого, що в умовах встановленого ризику переховування є неприйнятним. Вказаний обов`язок є мінімально обтяжливим і не позбавляє обвинуваченого права на повагу до приватного та сімейного життя, гарантованого ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Будь-яке обмеження цього права у даному випадку є пропорційним і виправданим законною метою - забезпечення ефективного судочинства та запобігання ухиленню від правосуддя.

Непродовження цього обов`язку в умовах встановленого ризику переховування не лише не досягає легітимної мети, а прямо суперечить їй - суд позбавляється можливості забезпечити явку обвинуваченого й ефективно здійснювати провадження у разі зміни його місця перебування без відома суду. 

Окрім того, згідно положень ст. 374 КПК України актуальні відомості про місце проживання та роботи обвинуваченого є необхідними при написанні остаточного рішення у справі. Надання такої інформації жодним чином негативно не впливає на права і свободи обвинуваченого.

3.4.2. Ризик незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні 

Оцінюючи можливість здійснення незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, суд виходить із передбаченої кримінальним процесуальним законом процедури отримання свідчень від вказаних осіб у кримінальному провадженні, а саме на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). 

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).

Відтак, ризик впливу на вказаних осіб існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень та дослідження їх судом.

Ознайомившись з матеріалами кримінального провадження, зокрема з протоколами допитів встановлених досудовим розслідуванням свідків, обвинувачений ОСОБА_4 знає як їх персональні дані, так і зміст наданих ними показань на стадії досудового розслідування. 

Окрім того, оцінюючи ризик можливого незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, суд ураховує характер професійної діяльності обвинуваченого, що передбачає наявність широкого кола професійних контактів, підпорядкованих або пов`язаних осіб, а також сформований рівень авторитету. До того ж, із окремими свідками обвинувачений ОСОБА_4 має потребу у спілкуванні в професійній діяльності, що створює додаткову можливість незаконного впливу.

У зв`язку з цим, на переконання суду, існує ймовірність безпосереднього або опосередкованого через третіх осіб можливості впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні з метою зміни ними своїх показань/унеможливлення надання ними правдивих послідовних показань на стадії судового розгляду задля уникнення/мінімізації можливої кримінальної відповідальності, зокрема з використанням своїх зв`язків, авторитету, приязних стосунків з такими особами, іншого незаконного впливу (шантажу, підкупу, погроз).

Таким чином, на стадії судового провадження ризик незаконного впливу на свідків лише актуалізується.

На переконання суду, вказане дає підстави обґрунтовано припускати ймовірність незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань, та, відповідно, спотворення доказів у справі.

Відтак, з огляду на встановлення судом ризику незаконного впливу на свідків, який не втратив своєї актуальності, суд вважає необхідним продовжити дію обов`язку утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні № 52024000000000479 від 17.09.2024 ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , з приводу обставин кримінального правопорушення.

При цьому, суд також зазначає, що покладений на обвинуваченого обов`язок є мінімально необхідним втручанням у його права, оскільки обмеження на спілкування зі свідками поширюється виключно щодо обставин, викладених в обвинувальному акті.

IV. Оцінка доводів сторони захисту

4.1. На переконання суду, не є обґрунтованими твердження захисника обвинуваченого ОСОБА_4 , адвоката  ОСОБА_6 , про те, що відсутність змін у формулюванні ризиків у клопотаннях прокурора свідчить про їх зменшення або втрату актуальності. 

Під час вирішення питання про продовження строку дії обов`язків суд оцінює не лише наявність нових обставин, а й те, чи зберегли свою актуальність ризики, які були встановлені раніше, та чи змінилися обставини, що стали підставою для застосування відповідних процесуальних обмежень. 

Сам факт того, що доводи сторони обвинувачення є аналогічними тим, які вже зазначались прокурором та відповідно оцінювалися судом, не означає втрату їх актуальності, якщо обставини кримінального провадження залишаються незмінними.

4.2. Суд відхиляє доводи сторони захисту про відсутність вказаних ризиків з огляду на належну процесуальну поведінку обвинуваченого упродовж всього часу здійснення кримінального провадження. 

Як уже зазначалось судом у попередніх ухвалах, відсутність з боку обвинуваченого ОСОБА_4 будь-яких порушень чи перешкод, сумлінне виконання покладених на нього обов`язків, за умови застосування запобіжного заходу , не є достатньою підставою для твердження про відсутність того чи іншого ризику. Для такого висновку потрібні нові або змінені обставини, що впливають на оцінку ризиків, чого в ході розгляду клопотання не встановлено. Сумлінне виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків протягом строку кримінального провадження свідчить про дієвість застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу та покладених обов`язків.

Предметом доказування під час вирішення питання продовження обов`язків, покладених на обвинуваченого, є існування ризиків, тобто припущення про можливість вчинення особою у майбутньому дій, а не факт їх реалізації. 

Відповідно, для підтвердження наявності ризику не вимагається доведення того, що особа вже вчинила або намагалася вчинити такі дії. Твердження про необхідність доведення факту реалізації ризику фактично нівелює превентивний характер відповідних обов`язків, оскільки необхідність їх покладення на обвинувачених виникала б лише після реалізації ризику, на запобігання якого вони спрямовані.

При цьому, вказане твердження сторони захисту про належну процесуальну поведінку обвинуваченого було враховане судом під час висновку про відсутність необхідності у продовженні дії обов`язків (1) не відлучатися за межі території України без дозволу суду та (2) здати на зберігання до Державної міграційної служби України паспорти для виїзду за кордон й інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

4.3. Суд критично оцінює доводи сторони захисту про те, що обов`язок обвинуваченого прибувати за викликом суду, а також обов`язок повідомляти про зміну місця проживання передбачені процесуальним законодавством для будь-якої особи, яка має статус обвинуваченого, у зв`язку з чим, на думку захисту, відсутня необхідність у додатковому покладенні таких обов`язків ухвалою суду.

Разом із тим сам по собі факт передбачення кримінальним процесуальним законодавством відповідних обов`язків для особи у статусі обвинуваченого не виключає можливості їх покладення на обвинуваченого в порядку, передбаченому КПК України, та продовження строку їх дії за наявності передбачених законом підстав.

При цьому покладення на обвинуваченого відповідних процесуальних обов`язків у межах застосованого запобіжного заходу має на меті забезпечення його належної процесуальної поведінки та виконання ним встановлених судом вимог.

Таким чином, посилання сторони захисту на те, що відповідні обов`язки вже передбачені положеннями КПК України, саме по собі не свідчить про відсутність необхідності у їх подальшому застосуванні в межах запобіжного заходу та не спростовує необхідності оцінки судом наявності підстав для продовження строку їх дії.

4.4. Суд також бере до уваги доводи захисника ОСОБА_5 про те, що у цьому кримінальному провадженні продовжує діяти безстроковий запобіжний захід у вигляді застави, який, на думку сторони захисту, є достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого. Зокрема, захисник зазначає, що невиконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків створює ризик звернення внесеної ним застави в дохід держави, а тому застосування додаткових обов`язків не є необхідним.

Водночас суд зазначає, що застава та покладені на обвинуваченого процесуальні обов`язки є різними за своїм змістом засобами забезпечення належної процесуальної поведінки. Застава має майновий характер та пов`язана з наслідками невиконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, тоді як процесуальні обов`язки безпосередньо визначають поведінку, якої обвинувачений має дотримуватися протягом визначеного судом строку.

Отже, сам факт продовження дії запобіжного заходу у вигляді застави не виключає можливості покладення на обвинуваченого передбачених КПК України процесуальних обов`язків та не свідчить сам по собі про відсутність необхідності у їх продовженні. До того ж, покладення вказаного обов`язку при застосуванні запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою, прямо передбачено ч.5 ст.194 КПК України. 

Достатність застави для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого підлягає оцінці судом у сукупності з іншими обставинами, на які посилаються сторони, зокрема з доводами щодо наявності ризиків, які обумовлюють необхідність подальшого застосування відповідних обов`язків.

4.5. На переконання суду, не спростовують існування ризику незаконного впливу на свідків твердження про відсутність доказів спілкування обвинуваченого зі свідками або використання ним своїх професійних зв`язків у протиправний спосіб. Запобіжні заходи та покладені обов`язки мають превентивний характер і спрямовані на недопущення реалізації ризиків, а не реагування виключно на вже вчинені дії. Відтак, відсутність встановлених фактів впливу не свідчить про відсутність самого ризику.

4.6. Суд також відхиляє посилання сторони захисту на висновки, викладені в ухвалі Вищого антикорупційного суду, що постановлена в іншому кримінальному провадженні. Таке судове рішення не має преюдиційного значення для цього кримінального провадження та не є обов`язковим для врахування у цьому кримінальному провадженні. 

Крім того наведена стороною захисту ухвала постановлена за інших фактичних обставин, встановлених у відповідному кримінальному провадженні, а відтак не може бути застосована до обставин цієї справи.

V. Висновки суду

З огляду на викладене та з урахуванням обставин, встановлених в п. 3.4 цієї ухвали, суд вважає, що натепер ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_4 продовжує існувати. Тому доцільним є продовження релевантного цьому ризику обов`язку, передбаченого п. 3 ч. 5 ст. 194 КПК України - повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Окрім того, на переконання суду, залишається високим ризик незаконного впливу на свідків, які ще не допитані безпосередньо судом. Відтак, необхідним є продовження обвинуваченому ОСОБА_4 обов`язку, передбаченого п. 4 ч. 5 ст. 194 КПК України - утримуватися від спілкування з особами, які визначені прокурором та які є свідками у цьому кримінальному провадженні.

Оцінюючи співмірність вказаних обов`язків зі встановленими судом ризиками, суд дійшов висновку, що покладення на обвинуваченого ОСОБА_4 вказаних обов`язків становитиме мінімальне втручання у його права, а тому є співмірними меті застосування запобіжного заходу та здатне запобігти вказаним ризикам. Підстав для зміни запобіжного заходу на більш м`який на цій стадії судового провадження суд також не вбачає.

Відтак, з огляду на вказане клопотання прокурора підлягає задоволенню. 

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 331, 369, 372, 376, 392 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Клопотання прокурора першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_7 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52024000000000479 від 17.09.2024, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, - задовольнити.

2. Продовжити на два місяці строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого  ОСОБА_4 , а саме:

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні № 52024000000000479 від 17.09.2024 ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , з приводу обставин кримінального правопорушення.

2.1. Встановити строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого  ОСОБА_4 , до 10.11.2026 включно.

2.2. Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури з групи прокурорів у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52024000000000479 від 17.09.2024.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає. Заперечення проти цієї ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 392 КПК України.

Головуючий суддя          ОСОБА_1