Справа № 991/6878/26

Провадження №11-сс/991/449/26

У Х В А Л А

11 вересня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 , 

представника власника майна - адвоката  ОСОБА_5 , 

прокурора ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29 травня 2026 року про арешт майна у кримінальному провадженні № 52024000000000315 від 26.06.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачен их ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 368, ч. 4 ст. 369 КК України,

В С Т А Н О В И Л А:

Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 5202400000000315 від 26.06.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 368, ч. 4 ст. 369 КК України. 

Згідно відомостей, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань, починаючи з січня 2023 року службові особи Державного агентства резерву України, підконтрольних йому підприємств, діяльність яких пов`язана зі складським господарством, ДП «Комбінат «Прогрес», ДП «Комбінат «Салют», ДП «Комбінат «Трикутник», ДО «Комбінат «Троянда» та службові особи суб`єктів господарювання приватного права ТОВ «ДОГМА ЕНЕРДЖІ», ТОВ «НОВОЛ», ТОВ «ШОК ТРАНС», ТОВ «ПІДНЕСЕНЯ» вступили у змову, створивши схему, направлену на одержання неправомірної вигоди приватними особами від діяльності державних підприємств.

Для цієї мети службові особи Держрезерву та підконтрольних йому державних підприємств, зловживаючи своїм службовим становищем, забезпечили можливість приватним товариствам отримувати від державних підприємств послуги зі складського зберігання на їх території без належного документального оформлення та відповідної оплати, з подальшим перепродажем таких послуг від імені та на користь цих суб`єктів господарювання підприємствам реального сектору економіки як послуг оренди за ринковими цінами. У результаті реалізації вказаної протиправної схеми у період з 01.01.2023 по 31.03.2024 державним інтересам спричинено тяжкі наслідки у вигляді збитків на суму 46 222 811,19 грн.

Також розслідується можливе одержання керівництвом Держрезерву, представниками Міністерства економіки України, заступником Міністра аграрної політики та продовольства України неправомірної вигоди за вчинення чи невчинення службовими особами в інтересах зацікавлених осіб дій з використанням наданого їм службового становища.

21.05.2026 року заступнику генерального директора ДО «Комбінат «Прогрес»  ОСОБА_8  повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України.

З метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, детектив звернувся до слідчого судді Вищого антикорупційного суду з клопотанням про арештчастки квартири АДРЕСА_1 , що належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , шляхом заборони відчуження, розпорядження та використання майна у спосіб, що погіршує стан або зменшує вартість майна.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29 травня 2026 року клопотання детектива задоволено. Накладено арешт на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , яка зареєстрована на праві власності за ОСОБА_7 та є об`єктом спільного сумісного майна подружжя із ОСОБА_8 . Арешт накладено на майно шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування ним.

Не погодившись з ухвалою, адвокат ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, просить її скасувати, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України про арешт майна. 

ОСОБА_5 заявляє, що накладений слідчим суддею арешт майна є очевидно незаконним, оскільки арештована частка квартири зареєстрована на праві власності за ОСОБА_7 та не є об`єктом спільного сумісного майна. Відповідно до свідоцтва про право власності від 11.12.2024 зі спільного сумісного майна подружжя виділено частки, в результаті чого ОСОБА_8 та його дружина ОСОБА_7 отримали по частки квартири АДРЕСА_2 . Цього ж дня на підставі договору дарування ОСОБА_8 передав безоплатно у власність (подарував) належну йому частку у праві власності на вказану квартиру ОСОБА_9 . 

Будучи належним чином повідомленим про місце, дату і час судового засідання, власник майна в суд не з`явилась, про причини неявки не повідомила. У зв`язку з цим колегія суддів ухвалила розглянути апеляційні скарги за її відсутності.

За результатами розгляду апеляційних скарг колегія суддів дійшла такого висновку.

Відповідно до ч. 1 та п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із видів забезпечення кримінального провадження, що застосовуються з метою досягнення його дієвості.

Згідно зі ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення підозрюваного за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно зі ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Накладаючи арешт, слідчий суддя виходив з того, що наведені у клопотанні обставини в сукупності з доданими матеріалами дають підстави вважати обґрунтованою підозру ОСОБА_8 в інкримінованому кримінальному правопорушенні. 

ЇЇ обґрунтованість підтверджена дослідженими в судовому засіданні матеріалами, серед яких: протокол допиту свідка ОСОБА_10 від 28.10.2024 та 06.05.2025 (т. 1 а.с. 72-87); протокол допиту свідка ОСОБА_11 від 06.03.2025 (т. 1 а.с. 88-98); протоколи за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій - аудіоконтролю ОСОБА_12 від 06.01.2025 та від 22.05.2025 (т. 1 а.с. 99-131); протокол огляду коштів від 22.01.2025 (т. 1 а.с. 132-147); протоколи за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - спостереження за річчю від 17.03.2025 та від 08.05.2025 (т. 1 а.с. 148 - 171); протокол огляду мобільного телефону марки «Iphone XS» від 11.07.2025 (т. 1 а.с. 172-205); протокол огляду інформації з флеш-накопичувача Kingston DTSE9 16GB від 23.06.2025 (т. 1 а.с. 206-217); протокол огляду інформації з мобільного телефону марки «Iphone 15 Pro Max» від 22.05.2025 (т. 1 а.с. 218-223), а також інші матеріали кримінального провадження в їх сукупності.

Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Цей стандарт доказування не вимагає існування доказів, достатніх для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку. Якщо слідчий суддя, ретельно дослідивши матеріали кримінального провадження, дійде висновку про ймовірність вчинення особою кримінального правопорушення, підозра вважається обґрунтованою. 

За ч.ч. 2, 5 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, конфіскації майна як виду покарання. У такому випадку арешт накладається на майно підозрюваного за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити йому покарання у виді конфіскації майна.

Санкцією інкримінованої підозрюваному статті передбачено покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією майна.

Враховуючи, що слідчим суддею встановлено обґрунтованість підозри, повідомленої ОСОБА_8 ,у вчиненні кримінального правопорушення, санкція якого передбачає покарання у виді конфіскації майна, він дійшов висновку, що на майно підозрюваного, яке перебуває у спільній сумісній власності із ОСОБА_7 , може бути накладено арешт із метою забезпечення конфіскації як виду покарання. 

Накладаючи арешт, слідчий суддя виходив з того, що зазначене в клопотанні майно є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки воно набуте у власність ОСОБА_7 у період шлюбу із ОСОБА_8 , а слідчому судді не надано доказів визначення часток у такому майні.

Колегія суддів не погоджується із таким висновком слідчого судді з огляду на наступне.

Відповідно до наявного в матеріалах справи актового запису про шлюб 05.06.2020 ОСОБА_8 уклав шлюб з ОСОБА_7 (т. 1 а.п. 244, 245).

З долучених адвокатом документів вбачається, що під час перебування в шлюбі 11.09.2023 ОСОБА_7 придбала квартиру АДРЕСА_1 . В договорі купівлі-продажу квартири зазначено про згоду чоловіка покупця - ОСОБА_8 на укладення договору, що підтверджується його заявою. На підставі наведеного можна дійти висновку, що квартира перебувала у спільній сумісній власності подружжя. 

11.12.2024 за заявою подружжя ОСОБА_7 та ОСОБА_8 нотаріусом посвідчено, що останньому належить частка у праві спільної сумісної власності на майно, набуте подружжям за час шлюбу та видано свідоцтво про право власності.

Цього ж дня на підставі договору дарування ОСОБА_8 передав безоплатно у власність (подарував) належну йому частку у праві власності на вказану квартиру ОСОБА_9 .

Отже, висновок слідчого судді про те, що частка квартири, на яку клопотали накласти арешт, була придбана ОСОБА_7 під час перебування в шлюбі, а відтак належить підозрюваному на праві спільної сумісної власності, не відповідає фактичним обставинам справи. Свою частку ОСОБА_8 відчужив шляхом дарування ОСОБА_9 . Прокурор в судовому засіданні підтвердила факт відчуження підозрюваним належної йому частки квартири.

Кримінальний процесуальний закон передбачає можливість накладення арешту з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання лише на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого. Накладення слідчим суддею арешту на частку квартири, що належить дружині підозрюваного, є необґрунтованим та таким, що порушує її право на вільне володіння майном. 

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що ухвалу слідчого судді слід скасувати, а в задоволенні клопотання детектива - відмовити.

Керуючись ст.ст. 170-173, 407, 418 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29 травня 2026 року про арешт майна у кримінальному провадженні № 52024000000000315 від 26.06.2024 - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання детектива про арешт майнау кримінальному провадженні № 52024000000000315 від 26.06.2024.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не підлягає оскарженню.

Головуючий      ОСОБА_1 

Судді             ОСОБА_2 

ОСОБА_3