Справа № 991/4379/23

Провадження 1-кп/991/60/23

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД 

У Х В А Л А

15 вересня 2026 року          Київ

Колегія суддів Вищого антикорупційного суду в складі головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 розглянула у відкритому судовому засіданні клопотання захисника ОСОБА_4 , подане в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 , про зміну запобіжного заходу в кримінальному провадженні № 12014000000000496.

Судове засідання проведено за участі сторін та інших учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_6 ,

захисників: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,

обвинувачених: ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_5 , ОСОБА_16 ,

представника потерпілого - ТОВ «ТехноСерв України» ОСОБА_17 ,

представника заставодавця ОСОБА_18 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_19 .

У процесі розгляду суд встановив таке.

Вступ

1. На розгляді колегії суддів Вищого антикорупційного суду перебуває об`єднане кримінальне провадження № 52019000000001195 за обвинуваченням ОСОБА_20 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 364 КК, ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України та ОСОБА_21 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 364 КК, ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України та № 12014000000000496 за обвинуваченням ОСОБА_16 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, КК України, ОСОБА_15 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_13 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_14 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України та ОСОБА_22 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України.

2. 06 липня 2026 року захисник ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_4 звернувся до суду в порядку ст. 201 КПК України з клопотанням про зміну обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу

Доводи клопотання та позиції сторін

3. Захисник обґрунтовував своє клопотання таким.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 12 листопада 2019 року в справі № 760/7590/19 до ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з альтернативою застави у розмірі 1 152 516 грн, яку 13 листопада 2019 року внесла його дружина ОСОБА_23 . Строк дії покладених на ОСОБА_5 процесуальних обов`язків становив два місяці та сплив 13 січня 2020 року. Надалі клопотань про продовження строку їх дії прокурор не подавав, відповідних судових рішень не постановлялося.

На думку сторони захисту, за понад шість років з моменту застосування запобіжного заходу істотно змінилися обставини, які враховувалися судом у 2019 році. Досудове розслідування завершено, сторона захисту ознайомилася з матеріалами, кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, а ОСОБА_5 протягом усього цього часу належно виконував процесуальні обов`язки, з`являвся за викликами суду, не переховувався та не вчиняв дій, спрямованих на перешкоджання кримінальному провадженню.

Захист вважає, що ризик переховування, встановлений ухвалою від 12 листопада 2019 року, на цей час не підтверджується актуальними обставинами. При його первісній оцінці суд виходив, зокрема, з тяжкості інкримінованого злочину, розміру завданої шкоди, який міг бути ресурсом для переховування, та виїзду за кордон інших осіб. На переконання захисту, ці обставини самі по собі не підтверджують реального ризику переховування ОСОБА_5 , а протягом наступних шести років його поведінка не дала підстав для такого висновку. Водночас, ОСОБА_5 має міцні соціальні зв`язки в Україні, є батьком трьох малолітніх дітей та утримує батьків похилого віку.

Також, на думку захисту, відсутній актуальний ризик незаконного впливу на свідків. ОСОБА_5 не вчиняв жодних дій щодо встановлення контакту зі свідками чи впливу на них, а сторона обвинувачення не навела конкретних фактів, які б свідчили про реальність такого ризику.

Окремо захист наголошує на непропорційності подальшого утримання застави у розмірі 1 152 516 грн. Зазначена сума була визначена у 2019 році та протягом понад шести років не переглядалася, хоча обставини кримінального провадження та майново-економічні умови істотно змінилися. За твердженням захисту, нинішній розмір застави перевищує максимальний розмір, передбачений ч. 5 ст. 182 КПК України, а його подальше застосування не обумовлене наявністю актуальних ризиків. Водночас, внесення застави створює істотний фінансовий тягар для сім`ї ОСОБА_5 , яка має забезпечувати трьох малолітніх дітей та батьків похилого віку.

З огляду на наведене захист вважає, що застава у розмірі 500 000 грн буде достатньою для забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_5 , а 652 516 грн із внесеної застави підлягають поверненню заставодавцю ОСОБА_23 .

4. У судовому засіданні 15 вересня 2026 року захисник ОСОБА_4 підтримав клопотання.

5. Обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні 15 вересня 2026 року також підтримав клопотання.

6. Прокурор ОСОБА_6 у судовому засіданні 15 вересня 2026 року просив відмовити у задоволенні клопотання аргументуючи свою позицію таким. Визначений розмір застави нівелює ризики, про які йдеться у ст. 177 КПК України, зокрема впливу на свідків та уникнення правосуддя шляхом нез`явлення до суду за викликом. Розмір застави є помірним, корелюється з вагомістю ризиків які з наближенням ухвалення кінцевого рішення у справі та можливим засудженням ОСОБА_5 не зменшуються. Вносячи заставу, заставодавець розумів, що кошти перебуватимуть на депозитному рахунку суду невизначений строк, щонайменше до ухвалення кінцевого рішення у кримінальному провадженні. 

Нормативне регулювання

7. Під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу (ч. 1, 2 ст. 331 КПК України).

8. Частиною першою статті 201 КПК України визначено, зокрема, що обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до суду клопотання про зміну запобіжного заходу.

9. Клопотання про зміну запобіжного заходу розглядається за правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу (ч. 4 ст. 201 КПК України).

10. Кримінальне процесуальне законодавство не визначає переліку підстав зміни запобіжного заходу за клопотанням сторони захисту, а стаття 201 КПК України вказує тільки на те, що до клопотання мають бути додані матеріали, якими обґрунтовуються доводи клопотання.

11. На переконання колегії суддів, зміна запобіжного заходу передбачає виникнення після постановлення ухвали про обрання запобіжного заходу нових обставин, які свідчать про зміну, зменшення або збільшення встановлених ризиків кримінального провадження та/або впливають на виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Тому в контексті розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу суд не переглядає рішення про його застосування, а на підставі наданих сторонами відомостей встановлює наявність нових обставин, які можуть вплинути на застосований до обвинуваченого відповідний захід або його виконання та які виникають у зв`язку з плином часу. Такий висновок опосередковано ґрунтується на приписах ч. 5 ст. 201 КПК України, які унеможливлюють подання обвинуваченим чи його захисником клопотання про зміну запобіжного заходу протягом тридцяти днів з дня постановлення попередньої ухвали про застосування, зміну або відмову у зміні запобіжного заходу.

12. Таким чином, суд констатує, що підставами звернення з клопотанням про зміну запобіжного заходу є обставини, які або існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які не було відомо сторонам, або виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу.

13. З огляду на зазначені положення закону колегії суддів під час вирішення клопотання про зміну запобіжного заходу необхідно в межах доводів цього клопотання 1) розкрити питання існування обставин, про які не були відомо сторонам, та які не були предметом оцінки під час прийняття рішення про застосування запобіжного заходу, 2) та чи виникли після постановлення такого рішення нові обставини, що свідчать про зменшення встановлених ризиків.

Мотиви та висновки суду

14. Щодо доводів про закінчення строку дії процесуальних обов`язків суд зазначає таке.

Захист посилається на те, що покладені на ОСОБА_5 ухвалою від 12 листопада 2019 року обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, були визначені на два місяці з моменту внесення застави, тобто до 13 січня 2020 року, та надалі не продовжувалися. На думку захисту це свідчить про відсутність необхідності у подальшому застосуванні застави у визначеному розмірі.

Колегія суддів погоджується з тим, що закінчення визначеного судом строку дії процесуальних обов`язків означає припинення їх дії після спливу такого строку. Водночас, ця обставина не є тотожною припиненню дії запобіжного заходу у вигляді застави.

Застава та процесуальні обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, є різними за своїм змістом елементами запобіжного заходу. Тому саме по собі непродовження строку дії покладених обов`язків не означає, що визначений судом розмір застави втратив своє забезпечувальне значення або підлягає автоматичному зменшенню.

Отже, наведена обставина сама по собі не свідчить про необхідність зменшення застави.

Щодо непродовження прокурором процесуальних обов`язків

15. Захист вважає, що відсутність з боку прокурора клопотань про продовження обов`язків за ст. 194 КПК України свідчить про те, що сторона обвинувачення сама не вважає ризики достатньо високими для подальшого застосування відповідних обмежень.

З таким висновком погодитися не можна.

Неподання прокурором клопотання про продовження чи повторне покладення процесуальних обов`язків слід оцінювати з урахуванням того, що щодо ОСОБА_5 продовжує діяти запобіжний захід у виді застави. Саме застосування застави як самостійного запобіжного заходу може бути достатнім стримуючим фактором для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, що й зумовлює відсутність необхідності у додатковому покладенні на нього процесуальних обов`язків. Водночас, це саме по собі не свідчить про відсутність ризиків, оцінених судом при застосуванні запобіжного заходу.

Щодо тривалості застосування застави та зміни стадії кримінального провадження

16. Захист також наголошує, що з моменту внесення застави минуло понад шість років, досудове розслідування завершено, матеріали кримінального провадження відкриті сторонам відповідно до ст. 290 КПК України, а кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду.

Колегія суддів враховує зазначені обставини як такі, що виникли після постановлення ухвали від 12 листопада 2019 року.

Водночас, зміна стадії кримінального провадження сама по собі не означає автоматичного зменшення всіх ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та не зумовлює обов`язкового зменшення застави.

Зокрема, завершення досудового розслідування та відкриття матеріалів за ст. 290 КПК України дійсно усуває необхідність забезпечувати певні процесуальні дії, характерні саме для досудової стадії. Однак після направлення обвинувального акта до суду - під час судового розгляду зберігається необхідність забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого його участі у судовому розгляді. Крім того, свідки у цьому кримінальному провадженні ще не допитані безпосередньо судом.

Таким чином, сама зміна стадії кримінального провадження не свідчить про повне нівелювання обставин, які обумовили застосування застави, та не доводить, що для забезпечення належної процесуальної поведінки достатньою буде саме сума 500 000 грн.

Щодо тверджень про належну поведінку ОСОБА_5 .

17. Захист посилається на те, що протягом понад шести років ОСОБА_5 не переховувався, з`являвся за викликами органу досудового розслідування та суду, виконував покладені на нього процесуальні обов`язки, не змінював місця проживання та не вчиняв дій, спрямованих на ухилення від кримінального провадження.

Колегія суддів не ставить під сумнів зазначені обставини та враховує належну процесуальну поведінку обвинуваченого після застосування запобіжного заходу.

Водночас така поведінка не свідчить безумовно про відсутність ризиків у подальшому, адже ризики, про які йдеться у частині першій статті 177 КПК України, мають прогностичний характер. Належне виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків є саме тією поведінкою, яку покликаний забезпечувати вже застосований запобіжний захід, і тому сам факт її дотримання не є достатньою підставою для висновку про необхідність зменшення застави. При цьому тривале належне виконання ОСОБА_5 процесуальних обов`язків у період дії застави, з огляду на відсутність порушень з його боку, навпаки, свідчить про те, що саме застосований розмір застави виконує свою забезпечувальну та стримуючу функцію.

Щодо доводів про відсутність наміру переховуватися

18. Захист зазначає, що під час застосування запобіжного заходу суд посилався, зокрема, на тяжкість кримінального правопорушення, розмір завданої шкоди та поведінку інших осіб, які, за версією сторони обвинувачення, залишили територію України, тоді як доказів наміру саме ОСОБА_5 переховуватися не встановлено.

Ці доводи стосуються обставин, покладених в основу первісного рішення про застосування запобіжного заходу, та фактично спрямовані на переоцінку висновків ухвали від 12 листопада 2019 року щодо ризику переховування. Такі обставини не можуть бути повторно оцінені судом у межах розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу за відсутності нових даних, які б свідчили про зміну відповідного ризику.

Водночас, факт того, що після застосування запобіжного заходу ОСОБА_5 не переховувався та з`являвся за викликами, колегія суддів уже врахувала. Проте він не свідчить сам по собі про те, що ризик, оцінений судом у 2019 році, повністю припинив існування або що для його мінімізації достатнім є запропонований захистом розмір застави.

Також колегія суддів враховує, що належна процесуальна поведінка ОСОБА_5 протягом попереднього періоду сама по собі не виключає можливості виникнення такого наміру в подальшому. Зокрема, з наближенням ухвалення кінцевого судового рішення та усвідомленням можливих наслідків його прийняття відповідна мотивація особи може змінитися, у зв`язку з чим оцінка ризику переховування має прогностичний характер.

При цьому суд враховує, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 191 КК України, санкція якої передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років. Зазначена обставина врахована судом під час розгляду цього клопотання та свідчить про високий ризик переховування ОСОБА_5 від суду.

Щодо посилання на виїзди ОСОБА_5 за межі України

19. Захист звертає увагу, що ОСОБА_5 упродовж перебування під запобіжним заходом неодноразово виїжджав за межі України та щоразу повертався.

Ця обставина, з одного боку, характеризує його попередню поведінку як таку, що не свідчила про використання можливості залишитися закордоном. Водночас, вона не є доказом повного припинення ризику переховування на майбутнє та не усуває необхідності оцінювати інші обставини кримінального провадження.

Колегія суддів враховує, що ОСОБА_5 має трьох малолітніх дітей. З огляду на положення законодавства, що регулює порядок перетинання державного кордону громадянами України в умовах воєнного стану, наявність трьох дітей відповідного віку може надавати особі право на перетин державного кордону за встановлених законом умов. Отже, наведена захистом обставина щодо наявності у ОСОБА_5 трьох малолітніх дітей, з одного боку, характеризує його сімейний стан, однак з іншого не свідчить про відсутність можливості залишити територію України та не спростовує ризику його переховування закордоном.

Щодо сімейного стану ОСОБА_5 .

20. Захист посилається на наявність у ОСОБА_5 трьох малолітніх дітей, необхідність їх утримання, а також утримання літніх батьків.

Колегія суддів враховує, що на момент застосування запобіжного заходу у ОСОБА_5 було двоє дітей, тоді як третя дитина народилася після застосування запобіжного заходу. Отже, факт народження третьої дитини є обставиною, яка виникла після застосування запобіжного заходу та підлягає оцінці під час розгляду цього клопотання.

Водночас, сама по собі поява у обвинуваченого третьої дитини не свідчить про істотну зміну його майнового чи сімейного стану настільки, щоб зумовлювати необхідність зменшення визначеного розміру застави. Захист не навів конкретних відомостей щодо зміни доходів, майнового стану ОСОБА_5 або заставодавця, збільшення обсягу витрат на утримання сім`ї чи інших обставин, які б дозволяли зробити висновок про неспівмірність чинного розміру застави з їхнім майновим становищем.

Також наявність у ОСОБА_5 трьох малолітніх дітей не може оцінюватися виключно як обставина, що зменшує ризик переховування. Навпаки, з огляду на чинні в умовах воєнного стану правила перетинання державного кордону, наявність трьох дітей може за встановлених законом умов надавати ОСОБА_5 можливість виїзду за межі України, що врахував суд при оцінці ризику переховування.

Отже, факт народження третьої дитини є новою обставиною, однак наведені захистом відомості не свідчать про те, що ця обставина зумовила таку зміну ризиків або майнового стану ОСОБА_5 , яка б обґрунтовувала зменшення застави до 500 000 грн.

Щодо необхідності утримання батьків захистом не наведено відомостей про те, що після постановлення ухвали від 12 листопада 2019 року виникли нові обставини, пов`язані з їхнім станом, матеріальним забезпеченням, потребою у догляді чи іншими обставинами, які істотно збільшили фінансове навантаження на ОСОБА_5 . Саме по собі посилання на те, що обвинувачений утримує літніх батьків, без наведення таких даних не дає підстав вважати цю обставину новою або такою, що істотно впливає на необхідний розмір застави.

Щодо розміру застави та її пропорційності

21. Посилання захисту на те, що визначений у 2019 році розмір застави майже вдвічі перевищував передбачену частиною п`ятою статті 182 КПК України граничну суму, а на цей час перевищує її у 1,15 раза, саме по собі не свідчить про необхідність його зменшення.

Доводи про істотну зміну економічної ситуації, інфляцію, знецінення коштів та пов`язані з воєнним станом зростання цін мають загальний характер. Захист не навів конкретних даних щодо зміни майнового стану ОСОБА_5 або заставодавця, їхніх доходів, майна чи поточних витрат, які б давали підстави дійти висновку, що визначений розмір застави на цей час є для них явно непосильним.

Обставини, на які посилається захист щодо того, що його сім`я у 2019 році не могла передбачити тривалість кримінального провадження, початок повномасштабної війни та подальші економічні зміни, не свідчать самі собою про те, що визначений розмір застави втратив своє забезпечувальне значення.

Не є підставою для повернення частини застави й те, що її внесла дружина ОСОБА_5 , яка, за твердженням захисту, була змушена це зробити з огляду на його роль єдиного годувальника сім`ї. Внесення застави заставодавцем не змінює її процесуального призначення, а питання повернення її частини є похідним від наявності підстав для зменшення визначеного судом розміру застави.

Водночас, запропонований захистом розмір застави у 500 000 грн не обґрунтований будь-якими об`єктивними критеріями, які б давали змогу встановити, що саме така сума є достатньою для забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_5 . Саме по собі зменшення застави до довільно визначеної захистом суми не може бути підставою для її встановлення.

Отже, наведені захистом обставини не свідчать про те, що розмір застави у 1 152 516 грн на цей час є таким, що не відповідає меті її застосування, а тому підстав для його зменшення до 500 000 грн та повернення заставодавцю 652 516 грн суд не встановив.

Крім того, з поданого клопотання неможливо достовірно встановити особу заставодавця, оскільки належних відомостей та документів на підтвердження того, що заставу у розмірі 1 152 516 грн внесла саме дружина ОСОБА_5 - ОСОБА_23 , захистом не наведено. Саме лише зазначення у клопотанні про те, що внесення коштів здійснила дружина ОСОБА_5 , без відповідного документального підтвердження не є достатнім для висновку про належність внесених коштів конкретному заставодавцю та, відповідно, для вирішення питання про їх часткове повернення саме цій особі.

Висновки

22. Отже, за результатами розгляду доводів клопотання судом не встановлено обставин, які б існували на час застосування запобіжного заходу, але не були відомі та оцінені судом, а також нових обставин, що виникли після його застосування та свідчать про зменшення встановлених ризиків до такого ступеня, який зумовлював би необхідність зміни запобіжного заходу шляхом зменшення розміру застави.

23. Колегія зазначає, що міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення ЄСПЛ (п. 29 рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»). Розглядаючи клопотання, суд надав відповіді на всі вагомі аргументи сторони захисту.

Керуючись вищенаведеним та на підставі статей 182, 372, 376 КПК України суд постановив:

1. Залишити без задоволення клопотання захисника ОСОБА_4 , подане в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 , про зміну запобіжного заходу в кримінальному провадженні № 12014000000000496.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді          ОСОБА_24 

ОСОБА_25 

ОСОБА_26