Справа № 991/11487/26

Провадження 1-кс/991/11513/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД 

У Х В А Л А

15 вересня 2026 року         Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , підозрюваного ОСОБА_3 розглянув у відкритому судовому засіданні скаргу підозрюваного ОСОБА_3 на бездіяльність прокурора стосовно нездійснення інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений КПК України строк у кримінальному провадженні № 52021000000000574 та

ВСТАНОВИВ:

Вступ

1. 11 вересня 2026 року до Вищого антикорупційного суду надійшла скарга підозрюваного ОСОБА_3 на бездіяльність прокурора САП (далі - САП), яка полягає у нездійсненні процесуальних дій, а саме нерозгляді клопотання від 07 вересня 2026 року.

2. Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11 вересня 2026 для розгляду зазначеної справи визначеного слідчого суддю ОСОБА_1 .

3. У ході розгляду скарги слідчий суддя дійшов до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Обґрунтування скарги

4. У скарзі підозрюваний ОСОБА_3 зазначає, що 07 вересня 2026 року подав прокурору САП ОСОБА_4 клопотання в порядку статей 220, 222, 254, 257, 290 КПК України про виконання процесуальних дій щодо перевірки та документуванням передачі матеріалів кримінального провадження № 52021000000000574 до Антимонопольного комітету України, а також про долучення та відкриття повного комплекту відповідних документів та електронних даних.

За твердженням заявника, клопотання було направлено 07 вересня 2026 року на офіційну електронну адресу САП.

Посилаючись на частину першу статті 220 КПК України, ОСОБА_3 вказує, що клопотання сторони захисту підлягало розгляду у строк не більше трьох днів з моменту його подання. З урахуванням положень статей 115-116 КПК України, на його думку, зазначений строк сплив 10 вересня 2026 року.

Разом із тим, як зазначено у скарзі, станом на 11 вересня 2026 року прокурором не було надано відповіді на клопотання, повідомлення про результати його розгляду або постанови про повну чи часткову відмову в його задоволенні. Відповідні документи, за твердженням заявника, не надходили на його поштову чи електронну адресу.

На переконання ОСОБА_3 обов`язок розглянути клопотання та повідомити заявника про результати його розгляду не залежить від оцінки службовою особою його обґрунтованості. У разі незгоди з вимогами клопотання така незгода, на його думку, має бути оформлена відповідним вмотивованим процесуальним рішенням, тоді як нерозгляд клопотання та відсутність відповіді не можуть вважатися належним способом його розгляду.

За результатами розгляду скарги підозрюваний просив: 1) зобов`язати прокурора САП розглянути клопотання ОСОБА_3 від 07 вересня 2026 року в порядку, встановленому статтею 220 КПК України, та повідомити заявника про результати його розгляду; 2) у разі повної або часткової відмови у задоволенні клопотання виконати вимоги частини другої статті 220 КПК України щодо винесення вмотивованої постанови та вручення або направлення її копії заявнику.

Позиція та доводи учасників судового провадження

5. У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_3 свої вимоги підтримав повністю та наполягав на їх задоволенні з підстав, викладених у скарзі.

6. Прокурор САП ОСОБА_4 у письмових запереченнях просив відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_3 , зазначивши, що 07 вересня 2026 року до САП надійшов лист останнього під назвою «клопотання про виконання процесуальних дій щодо перевірки та документування передачі матеріалів кримінального провадження до АМКУ, долучення й відкриття повного комплекту відповідних документів та електронних даних».

За результатами розгляду цього звернення ОСОБА_3 14 вересня 2026 року за вих. № 07/3-6606ВИХ-26 надано відповідь, у якій роз`яснено положення частини другої статті 36 КПК України щодо повноважень прокурора, який здійснює нагляд за додержанням законів під час досудового розслідування у формі процесуального керівництва.

Прокурор зазначив, що до його повноважень не належать організація та проведення перевірок законності, обсягу і порядку виконання детективом своїх повноважень, ідентифікація листів детектива, встановлення того, ким, коли та яким документом прийнято рішення про ініціювання розгляду питання АМКУ, а також інші дії, про які просив ОСОБА_3 .

Крім того, прокурор послався на частину п`яту статті 40 КПК України, відповідно до якої слідчий, здійснюючи свої повноваження, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, а втручання в неї осіб, які не мають на те законних повноважень, забороняється. Також зазначив, що відповідно до частини третьої статті 222 КПК України слідчий (детектив) наділений правом самостійно розкривати відомості досудового розслідування без дозволу прокурора.

Водночас, прокурор вказав, що частина перша статті 220 КПК України передбачає право сторони захисту подавати клопотання про виконання будь-яких процесуальних дій у кримінальному провадженні. При цьому, посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року в справі № 536/2475/14-к, прокурор зазначив, що процесуальна дія є передбаченим законом актом поведінки уповноваженого суб`єкта, спрямованим на реалізацію повноважень у межах кримінального провадження.

На думку прокурора, зі змісту звернення ОСОБА_3 вбачається, що ним фактично порушено питання про перевірку прокурором законності направлення детективом НАБ України до Антимонопольного комітету України матеріалів для проведення перевірки дотримання ТОВ ЕК «Енерготайм» вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час участі у закупівлях АТ «Харківобленерго» лічильників та трансформаторів. При цьому, як зазначив прокурор, такі обставини не є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52021000000000574 від 07 грудня 2021 року.

У зв`язку з цим прокурор вважає, що звернення щодо проведення дій, які не належать до повноважень прокурора та не стосуються обставин кримінального провадження, у якому він здійснює процесуальне керівництво, не підлягає розгляду в порядку та строки, визначені статтею 220 КПК України.

З огляду на викладене прокурор вважає скаргу ОСОБА_3 необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Також прокурор, посилаючись на частину третю статті 306 КПК України, просив провести розгляд скарги без його участі та повідомити САП про прийняте за результатами розгляду рішення.

Висновки слідчого судді щодо розгляду скарги без участі прокурора

7. Відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.

З огляду на викладене, слідчий суддя вважає за можливе розглянути скаргу за відсутності прокурора.

Мотиви та висновки слідчого судді по суті скарги

8. Як убачається з матеріалів провадження, 07 вересня 2026 року ОСОБА_3 звернувся до прокурора САП із клопотанням, у якому просив у порядку статті 220 КПК України вчинити низку дій, пов`язаних із перевіркою законності та документального оформлення передачі детективом НАБ України матеріалів кримінального провадження до Антимонопольного комітету України, встановленням обставин такої передачі, ідентифікацією та долученням відповідних документів, відкриттям їх стороні захисту, а також наданням вказівок детективу та контролем за їх виконанням.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами розгляду зазначеного клопотання прокурор САП ОСОБА_4 14 вересня 2026 року листом № 07/3-6606ВИХ-26 повідомив ОСОБА_3 про результати його розгляду та виклав мотиви, з яких вважав заявлені вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Отже, незалежно від правової оцінки обґрунтованості викладених у цьому листі мотивів, встановлено, що клопотання ОСОБА_3 прокурором розглянуто, а про результати такого розгляду заявника повідомлено.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 303 КПК України предметом оскарження на досудовому провадженні є бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, яка полягає у невчиненні процесуальної дії, яку вони зобов`язані вчинити у визначений цим Кодексом строк.

Таким чином, для встановлення бездіяльності у розумінні наведеної норми необхідно встановити одночасну наявність обов`язку відповідної службової особи вчинити конкретну процесуальну дію, визначеного законом строку її вчинення та факту невчинення такої дії у цей строк.

У цьому випадку таких обставин слідчим суддею не встановлено, оскільки прокурор розглянув клопотання ОСОБА_3 та повідомив його про результати розгляду листом від 14 вересня 2026 року № 07/3-6606ВИХ-26.

9. Водночас, слідчий суддя вважає за необхідне оцінити зміст самого клопотання ОСОБА_3 , оскільки саме з його змісту має визначатися, чи виникав у прокурора передбачений статтею 220 КПК України обов`язок щодо вчинення заявлених у ньому дій.

Відповідно до частини першої статті 220 КПК України сторона захисту має право подавати клопотання про виконання будь-яких процесуальних дій. Слідчий, дізнавач і прокурор зобов`язані розглянути таке клопотання у строк не більше трьох днів з моменту його подання та задовольнити його за наявності відповідних підстав.

Отже, предметом клопотання у розумінні статті 220 КПК України є саме виконання процесуальної дії, тобто передбаченої кримінальним процесуальним законом дії уповноваженого суб`єкта кримінального провадження, яка здійснюється у встановленій законом процедурі та породжує передбачені законом процесуальні наслідки.

Аналіз положень кримінального процесуального закону свідчить, що процесуальні дії, які вчиняються слідчим, прокурором під час досудового розслідування, є передбаченими кримінальним процесуальним законодавством заходами, спрямованими, зокрема, на регулювання перебігу досудового розслідування та його закінчення, забезпечення дотримання та реалізації прав і законних інтересів учасників кримінального процесу, оформлення прийнятих процесуальних рішень тощо.

У постанові від 05 вересня 2018 року в справі № 438/1749/16-к Верховний Суд визначив процесуальні дії як регламентований кримінальним процесуальним законом комплекс заходів (дій), спрямований на збирання, фіксацію та перевірку доказів.

Водночас, відповідно до частини першої статті 103 КПК України процесуальні дії під час кримінального провадження можуть фіксуватися у протоколі, на носії інформації, на якому за допомогою технічних засобів зафіксовані процесуальні дії, у журналі судового засідання.

Зі змісту клопотання ОСОБА_3 вбачається, що заявлені ним вимоги за своїм характером не є однорідними, однак у своїй сукупності вони спрямовані переважно на проведення прокурором окремої перевірки діяльності детектива щодо передачі матеріалів до АМКУ, встановлення та документування певних обставин, створення відповідних описів і узагальнень, а також організацію та контроль за виконанням детективом певних дій.

Так, у пункті 1 клопотання ОСОБА_3 просив прокурора як процесуального керівника організувати та провести перевірку законності, обсягу і документального оформлення передачі детективом ОСОБА_5 матеріалів кримінального провадження до АМКУ.

Така перевірка сама по собі не є процесуальною дією, порядок проведення якої визначений КПК України та яка може бути предметом клопотання відповідно до статті 220 КПК України. За змістом ця вимога спрямована на здійснення прокурором контролю за діяльністю детектива та оцінку законності вчинених ним дій, а не на виконання конкретної процесуальної дії, передбаченої кримінальним процесуальним законом.

Пункт 2 клопотання стосувався надання прокурором детективу письмових вказівок щодо ідентифікації, долучення, опису та відкриття стороні захисту документів і електронних даних, пов`язаних із передачею матеріалів до АМКУ, а також контролю за виконанням таких вказівок.

При цьому надання процесуальним керівником письмових вказівок є реалізацією прокурором його процесуальних повноважень, а не процесуальною дією, обов`язок вчинення якої виникає за кожним клопотанням сторони захисту в порядку статті 220 КПК України. Тим більше стаття 220 КПК України не передбачає можливості зобов`язати прокурора організувати контроль за виконанням детективом вказівок за вимогою сторони захисту.

Пункти 3-13 клопотання переважно стосуються встановлення, ідентифікації та документування певних обставин щодо передачі матеріалів до АМКУ, зокрема встановлення наявності дозволу на розголошення відомостей, визначення осіб, які приймали рішення та мали доступ до матеріалів, складання пооб`єктного опису фактично переданих матеріалів, встановлення руху паперових та електронних документів, технічних даних, результатів НСРД, факту їх можливого використання в іншому кримінальному провадженні, наявності охоронюваної законом інформації, а також місцезнаходження копій переданих матеріалів.

Зазначені вимоги фактично передбачають проведення комплексної перевірки та інформаційного дослідження правил діловодства, обставин передачі матеріалів, встановлення відповідних відомостей і формування за його результатами нових описів, узагальнень та інших даних.

Водночас, КПК України не визначає такі «встановлення», «ідентифікацію», «перевірку» чи «складання опису» як процесуальні дії, які прокурор зобов`язаний здійснити в порядку статті 220 КПК України. Саме лише зазначення у клопотанні вимоги «долучити» або «відкрити» певні відомості не змінює характеру основної вимоги, якщо для її виконання заявник передбачає попереднє проведення прокурором не встановленої законом перевірки та формування нової інформації.

Щодо пункту 14 клопотання, яким заявник просив відкрити стороні захисту в порядку статті 290 КПК України всі документи та електронні дані, визначені за результатами виконання наведених процесуальних дій, слідчий суддя зазначає, що відкриття матеріалів кримінального провадження здійснюється в порядку, встановленому статтею 290 КПК України, і передбачає надання стороні захисту доступу до наявних у розпорядженні сторони обвинувачення матеріалів, а не створення нових документів за результатами проведення перевірки на вимогу сторони захисту.

Крім цього, здійснюючи судовий контроль у цьому провадженні, зокрема під час розгляду судової справи № 991/11486/26, слідчий суддя встановив, що на момент подання клопотання досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52021000000000574 було завершено та здійснювалася процедура відкриття матеріалів стороні захисту в порядку статті 290 КПК України. Відтак, питання доступу до вже наявних матеріалів кримінального провадження підлягає реалізації у порядку, передбаченому статтею 290 КПК України, а не шляхом покладення на прокурора обов`язку провести окрему перевірку та сформувати нові документи на виконання вимог статті 220 КПК України.

Слідчий суддя звертає увагу, що наведений висновок не означає позбавлення сторони захисту права на ознайомлення з наявними матеріалами кримінального провадження, у тому числі з документами, які стосуються взаємодії з АМКУ, якщо такі матеріали перебувають у розпорядженні сторони обвинувачення. Однак реалізація цього права здійснюється у встановленому статтею 290 КПК України порядку і не передбачає виникнення у прокурора обов`язку створювати на вимогу сторони захисту нові документи, описи, реєстри чи результати спеціальної перевірки.

Пункт 15 клопотання, у якому заявник просив встановити та документально відобразити матеріали, передані АМКУ після повідомлення про завершення досудового розслідування, також за своїм змістом спрямований на проведення окремого дослідження руху матеріалів та встановлення відповідних обставин, а не на виконання визначеної КПК України процесуальної дії.

Вимога пункту 16 щодо забезпечення збереження оригіналів паперових та електронних документів, носіїв, журналів, логів, метаданих і листування, пов`язаних із передачею матеріалів до АМКУ, також не містить посилання на конкретну передбачену КПК України процесуальну дію, яку прокурор зобов`язаний вчинити у порядку статті 220 цього Кодексу.

Таким чином, навіть оцінюючи зміст клопотання по суті, слідчий суддя не вбачає у ньому вимог про виконання таких процесуальних дій, обов`язок вчинення яких може бути покладений на прокурора відповідно до статті 220 КПК України.

10. Також слідчий суддя враховує, що прокурор фактично розглянув клопотання ОСОБА_3 та 14 вересня 2026 року повідомив його про результати такого розгляду. Отже, незалежно від того, чи мав прокурор розглядати це клопотання саме у порядку статті 220 КПК України, факту невчинення ним процесуальної дії, яка є предметом оскарження за пунктом 1 частини першої статті 303 КПК України, не встановлено.

За таких обставин відсутні правові підстави для задоволення скарги та зобов`язання прокурора повторно розглядати клопотання ОСОБА_3 . 

11. Відтак у задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність прокурора слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 220, 303, 307 КПК України слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні скарги підозрюваного ОСОБА_3 відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя         ОСОБА_6