Справа № 760/9481/17

Провадження № 1-кп/4910/34/19

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД 

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 року         м. Київ

Вищий антикорупційний суд колегією в складі:

головуючої - судді ОСОБА_1 ,

суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

за участю сторін кримінального провадження:

з боку захисту: обвинуваченого ОСОБА_5 та захисника - адвоката ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції з власних технічних засобів),

з боку обвинувачення: прокурора ОСОБА_7 , 

у об`єднаному кримінальному провадженні за № 52017000000000106 від 15.02.2017, № 52017000000000602 від 07.09.2017,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Вищого антикорупційного суду клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу,

установив:

14.09.2026 на електронну пошту суду надійшло клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу (Вх. № 45138/26).

І. Суть клопотання

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 31.03.2017 у справі № 760/3817/17 ОСОБА_5 продовжено строк тримання під вартою, з можливістю внесення застави у розмірі 3 200 000 грн. Покладені на обвинуваченого обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, перестали існувати у лютому 2019 року.

Востаннє ухвалою суду від 01.08.2025, тобто більше 1 року та 45 днів тому, визначений обвинуваченому розмір застави був зменшений до 711 580 грн.

Обвинувачений вважає, що запобіжний захід підлягає зміні шляхом зменшення розміру застави до 266 240 грн у зв`язку з такими обставинами:

а) тривалістю дії запобіжного заходу у виді застави (більше 9 років), без обґрунтованого визначення підстав її застосування та будь-яких ризиків;

б) відсутністю динаміки перегляду застосованого до обвинуваченого розміру застави, про що свідчить той факт, що за сім років розгляду справи у Вищому антикорупційному суді розмір застави був зменшений трохи більше ніж вдвічі, коли Солом`янським районним судом м. Києва розмір застави був зменшений вдвічі за відносно короткий період (два роки);

в) відсутністю ризику незаконного впливу на свідків;

г) відсутністю ризику переховування від суду. Тимчасовий виїзд обвинуваченого за кордон спричинений військовою агресією рф проти України та необхідністю вибору безпечного місця для проживання. Більш того, він бере участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції, що положеннями ст. 336 КПК України, на його думку, прирівнюється до особистої присутності. Тяжкість злочину та можливе суворе покарання не є достатніми обставинами доведення ризику переховування. Також у матеріалах справи містяться документи, що підтверджують його легальне перебування на території Великої Британії та вимушений характер виїзду з країни. 10.08.2026 обвинувачений добровільно став на тимчасовий консульський облік у Посольстві України у Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії, що є додатковим підтвердженням того факту, що він не намагається приховати своє місцезнаходження від суду. Процесуальна поведінка обвинуваченого є добросовісною та послідовною, він підтримує зв`язок із судом, виконує покладені на нього процесуальні обов`язки, та не приховує свого місця перебування.

Обвинувачений вважає необхідним під час перегляду застосованого до нього розміру застави врахувати рішення Другого сенату Конституційного Суду України у справі № 9-Р(ІІ)/2026 від 21.07.2026.

ІІ. Позиції учасників провадження

Обвинувачений ОСОБА_5 просив задовольнити подане клопотання з підстав, викладених у ньому. Вважає, що прокурор не ознайомлений з його клопотанням, оскільки там не йде мова ні про фінанси, ні про ризики інфляції, ці обставини були зазначені у старому клопотанні. Також, ним подано документи про перебування на обліку у консульстві України, що є новою та важливою обставиною. Питання повернення застави обумовлене тим, що частина застави є спадщиною ОСОБА_8 , яку вона досі не отримала після смерті другого з заставодавців - ОСОБА_9 .

Захисник ОСОБА_6 клопотання обвинуваченого підтримав у повному обсязі. Зазначив, що застава, як запобіжний захід, має бути динамічна з огляду на рух кримінального провадження та належну процесуальну поведінку обвинуваченого. Розмір застави визначений у межах, встановлених КПК України, але з огляду на викладені під час розгляду клопотання обставини сторона захисту просить про її часткове зменшення.

Прокурор ОСОБА_7 просив відмовити у задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу. Звернув увагу, що востаннє розмір застави переглядався 30.04.2026. Проаналізувавши доводи поданого обвинуваченим клопотання, він встановив, що вони нічим не відрізняються від попередніх. Обставини перебування за кордоном, відсутність ризиків, ріст інфляції досліджувались судом, їм була надавана відповідна правова оцінка. Також не зрозумілим є порядок повернення застави, викладений у прохальній частині клопотання.

ІІІ. Встановлені обставини, мотиви та оцінка суду

Дослідивши зміст клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши думки осіб, які беруть участь у його розгляді, колегія суддів (далі - Суд) дійшла таких висновків.

Частинами першою та другою статті 331 КПК України визначено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони захисту має право своєю ухвалою змінити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення судом питання щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).

Обґрунтованість застосування запобіжного заходу, на переконання Суду, підлягає періодичному судовому контролю з метою перевірки наявності чи відсутності ризиків, які стали підставою для його застосування, а також у зв`язку з виникненням інших обставин, що можуть зумовлювати зміну цього запобіжного заходу у бік його пом`якшення або скасування. Враховуючи, що в ухвалах суду строк дії запобіжного заходу у вигляді застави не визначено, його тривале застосування без урахування конкретних обставин кримінального провадження може призвести до порушення прав, свобод та інтересів обвинуваченого.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 01.08.2025 обвинуваченому ОСОБА_5 зменшено розмір застави, достатній для забезпечення виконання ним обов`язків, передбачених КПК України, до розміру, що становить 711 580 грн.

Сторона захисту обвинуваченого ОСОБА_5 просить змінити застосований до нього запобіжний захід шляхом зменшення розміру застави до 266 240 грн. 

До клопотання додані (у електронному вигляді): квитанції про сплату суми застави від 03.04.2017; ухвала Солом`янського районного суду м. Києва від 31.03.2017 у справі № 760/3817/17 (вступна та резолютивна частини); довідка про перебування на консульському обліку; документ, складений англійською мовою «Immigration status (eVisa)».

До клопотання також додано скріншот екрану технічного пристрою про направлення клопотання про зміну запобіжного заходу з вкладенням на електронну пошту « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Оцінюючи наведені стороною захисту обставини, як підстави для зміни запобіжного заходу, Суд приходить до таких висновків. 

Необхідно зазначити, що Суд неодноразово розглядав клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу, які надходили до суду, у тому числі після 01.08.2025. Під час їх розгляду Суд вже оцінював зазначені у цьому клопотанні доводи та обставини, які стосуються тривалості розгляду кримінального провадження у часі, за результатами чого розмір застави неодноразово зменшувався, востаннє у серпні 2025 року.

На момент розгляду клопотання призначено та здійснюється судовий розгляд об`єднаного кримінального провадження на підставі обвинувального акта. Судом активно досліджуються письмові докази сторони обвинувачення у порядку, встановленому судом, тоді яка сторона захисту висловлює свою правову позицію щодо вже досліджених доказів. Водночас продовжують існувати ризики переховування обвинуваченого від суду та незаконного впливу на свідків, хоча вони істотно зменшились із плином часу та у зв`язку з завершенням стадії досудового розслідування.

Разом із тим, сукупність таких чинників як можливість вчинення обвинуваченим ОСОБА_5 дій, спрямованих на переховування від суду; висунення йому обвинувачення у вчиненні особливо тяжких злочинів, у тому числі корупційних, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України; тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, у разі доведення його винуватості у інкримінованих кримінальних правопорушеннях (позбавлення волі на строк від 5 до 12 років, з конфіскацією всього належного йому майна); тимчасовий виїзд за межі території України, пов`язаний із повномасштабним вторгненням рф, та тривале проживання за межами України (загалом близько чотирьох років у Великій Британії та інших державах), а також відсутність у сторони обвинувачення дієвих механізмів попередження існуючих ризиків, вказують на необхідність застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави.

Оцінюючи факт перебування обвинуваченого за кордоном, про який зазначає сторона захисту, Суд враховує, що такий виїзд був зумовлений обставинами, які виникли у зв`язку з повномасштабним збройним вторгненням рф на територію України. 

Водночас обставини, за яких обвинувачений залишив територію України, та обставини, що характеризують його теперішнє місце перебування, є різними за своїм змістом та підлягають окремій оцінці у межах розгляду клопотання. Перебування обвинуваченого за межами України об`єктивно ускладнює забезпечення його явки до суду, розташованого у м. Києві, за його клопотанням судом ухвалено рішення про його участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції. Більш того, обвинувачений неодноразово зазначав, що члени його сім`ї також проживають за кордоном, що свідчить про наявність у нього сталих соціальних зв`язків за кордоном та, водночас, про відсутність таких зв`язків на території України.

Сукупність зазначених відомостей дає підстави вважати, що перебування обвинуваченого за межами України створює для нього об`єктивну можливість продовжувати проживати за кордоном та не повертатися в Україну для участі у судовому провадженні, що, у свою чергу, зумовлює актуальність ризику його переховування від суду.

При цьому, зазначення обвинуваченим адреси місця проживання за межами України саме по собі не спростовує ризику його переховування від суду, оскільки встановлення судом таких відомостей не означає наявності гарантій його прибуття до суду та належного виконання ним процесуальних обов`язків.

Посилання обвинуваченого на те, що його участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції відповідно до ст. 336 КПК України прирівнюється до особистої присутності, Суд не бере до уваги як таке, що спростовує наявність ризику переховування від суду. Проведення процесуальних дій у режимі відеоконференції є передбаченою законом формою участі особи у судовому провадженні, яке за своєю правовою природою є дистанційним, тобто таким, що передбачає участь особи поза межами зали судового засідання. Стаття 336 КПК України не ототожнює дистанційну та безпосередню участь особи під час судового провадження, а лише встановлює механізм забезпечення участі особи у випадках, коли її безпосередня участь у приміщенні суду є неможливою або утрудненою.

Таким чином, участь обвинуваченого у судових засіданнях у режимі відеоконференції свідчить лише про реалізацію ним права на участь у судовому провадженні у дистанційній формі. Така участь забезпечує можливість залучення особи до конкретного судового засідання, однак не спростовує обставин, які вказують на перебування обвинуваченого за кордоном і ризик його переховування від суду, зокрема у разі настання негативних для нього процесуальних наслідків.

Неодноразове посилання сторони захисту на належну процесуальну поведінку обвинуваченого, на переконання Суду, також не є беззаперечною обставиною, яка може свідчити про необхідність зміни запобіжного заходу. Їх виконання є обов`язковим для особи, стосовно якої вони застосовані, тоді як у разі їх невиконання положення КПК України передбачають можливість звернення застави в дохід держави або зміну запобіжного заходу на більш суворий.

Питання про застосування до особи запобіжного заходу вирішується судом із врахуванням конкретних обставин кримінального провадження, зокрема тяжкості інкримінованого особі правопорушення, даних про особу обвинуваченого, його особистих обставин, наявності ризиків, передбачених кримінальним процесуальним законом, а також інших обставин, що мають значення для постановлення відповідного рішення.

На думку Суду, визначений обвинуваченому ОСОБА_5 розмір застави у сумі 711 580 грн відповідає межам, визначеним п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України (від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб), та станом на 18.09.2026 становить 213,8 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину (санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад 10 років). У цьому випадку розмір застави узгоджується з законодавчо визначеними приписами, не виходить за межі, встановлені законом, та є співмірним із обставинами цього судового провадження, у тому числі тяжкістю інкримінованих ОСОБА_5 кримінальних правопорушень.

Більш того, гарантія, передбачена п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, покликана забезпечити присутність обвинуваченого на слуханні. Розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з заставодавцями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб утримати його від втечі (GAFA v. MALTA, no. 54335/14, 22 травня 2018 року, п. 70).

За таких обставин Суд вважає, що застосований ухвалою Вищого антикорупційного суду від 01.08.2025 стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у виді застави у визначеному розмірі є достатньою та необхідною мірою, яка гарантує виконання ним процесуальних обов`язків, визначених ст. 42 КПК України, не є непомірною для нього та не вступає у суперечність із гарантією, передбаченою п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покликана забезпечити явку обвинуваченого у судове засідання. Саме такий розмір застави створює належний стримуючий ефект, який здатний гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Жодних відомостей про те, що зазначена сума є явно непомірною для обвинуваченого під час розгляду клопотання стороною захисту надано не було.

Враховуючи існування ризиків переховування від суду та незаконного впливу на свідків, обмежені можливості контролю процесуальної поведінки обвинуваченого, який перебуває за кордоном, а також те, що менший розмір застави не забезпечить досягнення мети запобіжного заходу, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 331, 372, 376 КПК України, суд

постановив:

Відмовити у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає. Заперечення щодо ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Судді:           ОСОБА_1 

ОСОБА_2 

ОСОБА_3