Справа № 991/9983/26

Провадження 1-кп/991/89/26

У Х В А Л А 

іменем України

15 вересня 2026 року м.Київ 

Вищий антикорупційний суд у складі судді ОСОБА_1 , 

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , 

прокурора  ОСОБА_3 , 

обвинувачених  ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , 

розглянувши у підготовчому судовому засіданні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_9 про скасування запобіжного заходу у кримінальному провадженні № 52021000000000359 від 16.07.2021 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Крюківщина Бучанського району Київської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. П`ятидні Володимир-Волинського району Волинської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 369 КК України,

ОСОБА_11 ,  ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки м. Чорнобиль Чорнобильського району Київської області, яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 , громадянка України,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 209 КК України,

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця смт Понінка Полонського району Хмельницької області, який проживає за адресою: АДРЕСА_4 , громадянина України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 209 КК України,

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця м. Києва, який проживає за адресою: АДРЕСА_5 , громадянина України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 209 КК України,

ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженки с. Воронки Чорнухинського району Полтавської області, яка проживає за адресою: АДРЕСА_6 , громадянка України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 209 КК України,

ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженки с. Переселення Кагарлицького району Київської області, яка проживає за адресою: АДРЕСА_7 , громадянка України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 209 КК України,

В С Т А Н О В И В:

1. На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52021000000000359 від 16.07.2021 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 369 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 209 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 209 КК України, ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 209 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 209 КК України, ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 209 КК України.

1.1. У підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_9 подав клопотання про скасування запобіжного заходу. 

1.2. Клопотання мотивовано тим, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24.06.2024 у справі №991/5312/24 до підозрюваного ОСОБА_4 застосований запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 10 000 000 грн із покладенням ряду процесуальних обов`язків строком на 2 місяці. Визначений розмір застави внесений дружиною обвинуваченого  ОСОБА_14 , яка уклала договір позики з третьою особою для отримання відповідної суми. 

Водночас під час постановлення судового рішення про застосування запобіжного заходу слідчий суддя не визначила конкретного строку дії обов`язків, а тому ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22.08.2024 у справі №991/7761/24 відмовлено в подальшому продовженні процесуальних обов`язків. За таких обставин щодо обвинуваченого з 22.08.2024 не діють процесуальні обов`язки, а сторона обвинувачення у подальшому не зверталась із клопотаннями про їх покладення.

1.3. З моменту повідомлення про підозру обвинувачений належним чином виконує процесуальні обов`язки, передбачені КПК України. У зв`язку із направленням обвинувального акта до суду будь-який ризик знищення чи спотворення доказів об`єктивно відсутній.

1.4. Захисник просив врахувати, що утримання застави у розмірі 10 000 000 грн створює для родини обвинуваченого непропорційний тягар, оскільки за умовами позики грошові кошти надавалися на строк до 24.06.2025. У зв`язку із цим 12.09.2026 позикодавець звернулась із офіційною письмовою вимогою до заставодавця про повернення грошових коштів до 14.09.2026. В інакшому випадку позикодавець має намір звернутися до суду із примусовим стягненням боргу та зверненням стягнення на все майно заставодавця, включаючи єдине житло. 

1.5. Крім того, на переконання захисника, безстрокова застава суперечить основоположним засадам кримінального судочинства, порушує принципи законності, пропорційності та правової визначеності, що тягне за собою непропорційне і надмірне обмеження прав особи

1.6. Захисник просив скасувати запобіжний захід у виді застави, застосований щодо ОСОБА_4 , та повернути грошові кошти заставодавцю.

2. У судовому засіданні учасники висловили такі позиції:

2.1. Захисник ОСОБА_9 клопотання підтримав, просив задовольнити.

2.2. Обвинувачений ОСОБА_4 клопотання захисника підтримав, зазначив, що наразі працює в ТОВ «Санеко Трейд» аналітиком бізнесу, офіційний дохід становить приблизно 30 000 грн, та зареєстрований як фізична особа-підприємець. 

2.3. Прокурор ОСОБА_3 заперечив проти задоволення клопотання про зміну запобіжного заходу. Сторона захисту не представила нових обставин, які б свідчили про необхідність зміни запобіжного заходу. Зазначив, що розмір застави не залежить від умов позики та строку її повернення. Підкреслив, що доходи подружжя з роками збільшуються, що також свідчить про відсутність підстав для скасування застави або її заміни на інший запобіжних захід. 

3. Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, Суд дійшов таких висновків.

3.1. Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24.06.2024 у справі № 991/5312/24 частково задоволено клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді застави у розмір 10 000 000 грн із покладенням ряду процесуальних обов`язків. Слідчий суддя встановила ризики переховування від органів досудового розслідування та/або суду, незаконного впливу на свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення, а також ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей і документів, які мають істотне значення для встановлення обставин цього кримінального провадження. У подальшому процесуальні обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, не продовжувалися. 

За твердженням сторони захисту визначений розмір застави внесений дружиною обвинуваченого  ОСОБА_14 .

3.2. У відповідності до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право змінити, продовжити запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу. 

3.3. На підставі ст. 201 КПК України захисник має право подати клопотання про зміну запобіжного заходу. Суд зобов`язаний розглянути клопотання згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

3.4. У відповідності до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

3.6. Згідно зі ст. 178 КПК України суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі стосовно індивідуальних особливостей підозрюваного/обвинуваченого та інкримінованого кримінального правопорушення.

3.7. Згідно з положеннями ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

- недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

3.8. Доводи захисника на користь зміни запобіжного заходу стосувалися:

- належної процесуальної поведінки обвинуваченого;

- необхідності повернення грошових коштів заставодавцю у зв`язку із договором позики;

- відсутності правової визначеності;

- зменшення ризиків кримінального провадження.

3.9. Належна процесуальна поведінка особи, до якої застосовано запобіжний захід, безумовно, має враховуватися судом під час оцінки того, чи зберігаються ризики, передбачені ст. 177 КПК України, та чи є виправданим подальше застосування обмежень, пов`язаних із запобіжним заходом. Водночас сама по собі така поведінка не означає автоматичного зменшення відповідних ризиків до такого рівня, за якого застосування застави втрачає своє процесуальне призначення.

За своєю природою виконання покладених на особу обов`язків є насамперед належною реалізацією встановлених судом процесуальних вимог, а не самостійною підставою для пом`якшення запобіжного заходу. Особа, щодо якої застосовано запобіжний захід, повинна дотримуватися визначених судом обов`язків незалежно від того, чи пов`язаний такий захід із внесенням застави. Тому факт їх виконання не може розглядатися як такий, що сам собою нівелює обставини, які зумовили необхідність застосування забезпечувального заходу. 

Належна поведінка свідчить лише про те, що особа виконує встановлені для неї вимоги; однак для зміни запобіжного заходу необхідно встановити, що обставини, які обґрунтовували його застосування, змінилися настільки, що відповідні процесуальні ризики можуть бути належним чином нейтралізовані менш обтяжливим заходом.

При цьому застава не є формою санкції за неналежну поведінку та, відповідно, її застосування не припиняється лише тому, що особа не порушує визначених судом обов`язків. Її призначення полягає у забезпеченні належної процесуальної поведінки шляхом створення для особи додаткового майнового стимулу виконувати покладені на неї обов`язки та залишатися в доступі для участі у кримінальному провадженні. Отже, відсутність порушень не свідчить про те, що такий механізм забезпечення вже втратив свою необхідність.

Більше того, оцінка необхідності подальшого застосування застави має здійснюватися не ретроспективно - виключно з огляду на те, що особа до цього часу належно виконувала свої обов`язки, а з урахуванням прогнозу її подальшої процесуальної поведінки і того, наскільки наявні ризики можуть бути ефективно усунуті менш обмежувальним заходом. Минуле дотримання процесуальних вимог є одним із чинників такої оцінки, але не є її єдиним або визначальним критерієм.

Саме тому для скасування запобіжного заходу недостатньо послатися на те, що обвинувачений не допускав порушень. Сторона, яка ініціює таке питання, має навести переконливі обставини, які свідчать про реальну зміну сукупності факторів, що раніше обумовили застосування застави, та про те, що відтепер покладення на особу лише процесуальних обов`язків без майнового забезпечення буде достатнім для досягнення мети запобіжного заходу.

3.10. Щодо доводів сторони захисту про необхідність повернення грошових коштів заставодавцю Суд зазначає, що сплата заставодавцем грошових коштів в якості застави за підозрюваного є актом доброї волі такої особи і не пов`язана з обов`язком держави у найкоротший час повернути внесену заставу до припинення дії запобіжного заходу. Погоджуючись внести заставу та мати відповідні обов`язки заставодавця, особа має усвідомлювати існування ризику неповернення застави - звернення її в дохід держави. Відповідно до ч. 3 ст. 182 КПК України при застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави заставодавцю роз`яснюється, у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов`язки із забезпечення належної поведінки підозрюваної та її явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов`язків. Відповідно у підозрюваного/обвинуваченого та заставодавця відсутні законні підстави ставити чинність застосованого запобіжного заходу в залежність від їх взаємовідносин. Обставини для зміни запобіжного заходу мають бути такими, що перебувають у взаємному зв`язку із застосованим запобіжним заходом. 

Виключно потреба повернути грошові кошти заставодавцю у зв`язку із його борговими зобов`язаннями перед іншими особами протягом певного часу не може визнаватися обґрунтованою і достатньою підставою для скасування застави. Так само майновий стан заставодавця, який не дозволяє виконати такі зобов`язання, не є обставиною, що може стати підставою для скасування запобіжного заходу та її повернення.

3.11. Суд також звертає увагу на неправильне розуміння правової природи запобіжного заходу у вигляді застави в контексті доводів захисника про порушення правової визначеності. Застава не є грошовим обмеженням, строк дії якого має визначатися виключно конкретною календарною датою. Її специфіка, на відміну від інших строкових заходів забезпечення, полягає у стимулюванні належної процесуальної поведінки підозрюваного/обвинуваченого у тривалій перспективі завдяки збереженню ризику настання негативних наслідків майнового характеру у разі порушення процесуальних обов`язків  для підозрюваного/обвинуваченого у разі особистого внесення застави або для заставодавця, який добровільно погодився забезпечити належну процесуальну поведінку такої особи. Розуміння правової природи застави через обмеження її строку наперед визначеною датою суперечить її процесуальному призначенню і позбавляє її превентивного характеру, що не відповідає фактичним потребами кримінального провадження.

Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається обвинуваченому після припинення дії цього запобіжного заходу (ч.11 ст.182 КПК України). Своєю чергою ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження або винесення ухвали про скасування запобіжного заходу в порядку, передбаченому цим Кодексом (ч.1 ст.203 КПК України). Суд, ухвалюючи вирок, повинен серед іншого вирішити питання, пов`язані із заходами забезпечення кримінального провадження (п.14 ч.1 ст.368 КПК України). 

Отже, законодавець регламентував конкретні юридичні обставини, з настанням яких припиняється дія застосованого запобіжного заходу. Забезпечувальна функція запобіжного заходу у вигляді застави зберігається доти, доки існують правові і фактичні підстави для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного/обвинуваченого. 

При цьому кримінальний процесуальний закон передбачає можливість періодичного перегляду застосованого розміру застави з урахуванням зміни фактичних обставин кримінального провадження, його стадій, динаміки ризиків, індивідуальних характеристик підозрюваного/обвинуваченого та інших умов, які мають значення для визначення необхідності подальшого процесуального обмеження. Такий підхід забезпечує належний баланс між правами та інтересами підозрюваного/обвинуваченого, з одного боку, та інтересами кримінального провадження - з іншого, з урахуванням його перебігу і актуального перебігу. Відтак, запобіжний захід у вигляді застави є не безстроковим заходом у буквальному розумінні, оскільки його дія обмежена часом існування відповідних процесуальних підстав для його застосування. Втім, у світлі обставин цієї справи Суд не встановив наявність відповідних умов, які свідчать про відсутність потреби у подальшому застосуванні запобіжного заходу.

3.12. Щодо зменшення/відсутності ризиків кримінального провадження Суд зазначає. Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду, або ж створить загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити в майбутньому. Отже, ризики слід вважати наявними за умови встановлення їх імовірності. Як обов`язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. При встановленні ризиків Суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. 

3.12.1. На думку Суду ризик переховування обвинуваченого від суду досі є реальним з огляду на тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , суворість можливого покарання, неможливість застосування «пільгових» інститутів кримінального права у випадку визнання її винуватою у вчинені інкримінованого діяння. Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. Санкція ч. 5 ст. 191 КК України відносить інкримінований злочин до особливо тяжких і передбачає покарання у виді позбавлення волі позбавлення волі на строк позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. Отже, усвідомлюючи тяжкість покарання та невідворотність кримінальної відповідальності у випадку визнання його винуватою у майбутньому, обвинувачений може вчиняти дії, спрямовані на переховування від суду.

Кримінальне провадження не є статичним процесом, у межах якого поведінка обвинуваченого може вважатися сталою лише з огляду на його попередню процесуальну поведінку. Навпаки, із переходом кримінального провадження з однієї стадії до іншої змінюється процесуальна ситуація, обсяг відомої особі інформації щодо перспектив провадження, характер ризиків та, відповідно, мотиви, які можуть впливати на її подальшу поведінку. Оцінюючи ризик переховування, Суд має виходити не лише з того, як обвинувачений поводився до цього часу, а й з об`єктивної можливості зміни його поведінки залежно від подальшого розвитку кримінального провадження. Така зміна не обов`язково повинна бути зумовлена вже вчиненими діями або зафіксованими намірами особи. Ризик за своєю природою є прогностичною категорією, а тому передбачає оцінку ймовірності певної майбутньої поведінки на підставі сукупності встановлених судом обставин. 

3.12.2. Суд зазначає про актуальність ризику впливу обвинуваченого на свідків. Наразі провадження перебуває на стадії підготовчого судового засідання, стороні захисту відкриті матеріали досудового розслідування та відомі всі свідки у кримінальному провадженні та їх показання, надані під час досудового розслідування. Загальний порядок, встановлений КПК України, передбачає процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, спочатку на стадії досудового розслідування шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК (у виключних випадках). Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК).

Наявність заборони у спілкуванні обвинуваченого з конкретними особами є одним із способів запобігання незаконному впливу на них, втім її відсутність автоматично не означає усунення цього ризику. Визначального значення для оцінки цього ризику набуває не лише встановлення певного обов`язку, але і наявність припущення про потенційну можливість незаконного впливу. Суд виходить із того, що обвинувачений вже обізнаний з колом осіб, які можуть бути допитані у суді, а також зі змістом відомостей, якими вони володіють. 

3.12.3. Разом із тим, з огляду на те, що досудове розслідування закінчилось і справа перебуває на розгляді в суді, Суд не вбачає ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження. Адже відповідно до ст. 290 КПК України прокурор або слідчий повідомляють підозрюваному, його захиснику про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування, визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта. За таких обставин направлення кримінального провадження до суду для проведення судового провадження очевидно свідчить про те, що отримана в ньому доказова база є повністю сформованою. При цьому після закінчення досудового розслідування всі зібрані докази перебувають у розпорядженні слідчого та/або прокурора, а після представлення  в суді, отже дії підозрюваного, обвинуваченого не можуть вплинути на їх доказову сутність. Суд зазначає, що в окремих випадках ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, може мати місце і після направлення обвинувального акта для судового розгляду. Однак, у даному кримінальному провадженні Суд не вбачає ризику.

3.13. Водночас ураховуючи, що актуальними залишаються два ризики (див.п.3.12.1-3.12.2. ухвали), а один ризик перестав існувати (див.п.3.12.3 ухвали), Суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування запобіжного заходу. Водночас пропорційним до наявних ризиків є зменшення застави до 9 000 000 грн. Такий розмір застави відповідає фактичним обставинам, які змінились з моменту застосування запобіжного заходу та мають значення при зміні запобіжного заходу, у тому числі з огляду на зміну стадії провадження. Такий розмір не є непомірним для обвинуваченого, адже як встановлено Судом застава внесена за неї іншою особою. З іншого боку, саме такий розмір здатен виконати роль стримуючого фактору для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_4 в подальшому.

3.14. Суд також дійшов висновку на даному етапі залишити без розгляду прохання прокурора ОСОБА_15 , викладеного в письмових запереченнях, в частині покладення на обвинуваченого ОСОБА_4 процесуальних обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, оскільки 1) прокурор не дотримався форми і змісту клопотання про покладення процесуальних обов`язків, а також 2) належним чином не аргументував доцільність покладення процесуальних обов`язків та їх конкретний перелік, який буде релевантним заявленим ризикам кримінального провадження. Водночас вирішення відповідних питань потребує застосування окремого процесуального механізму розгляду клопотання про покладення процесуальних обов`язків та належної судової оцінки у порядку, визначеному законом.

4. Ураховуючи викладене, актуальними залишаються ризики переховування від суду та незаконного впливу на свідків. У світлі обставин цієї справи, пропорційним до наявних ризиків є зменшення застави до 9 000 000 гривень. Зазначений розмір застави здатен виконати роль стримуючого фактору для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_4 в подальшому. 

Керуючись статтями 176-178, 193, 194, 196, 201, 315, 372, 376, 392 КПК України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Клопотання захисника ОСОБА_9 задовольнити частково.

2. Змінити застосований ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24.06.2024 у справі №991/5312/24 до ОСОБА_4 запобіжний захід у виді застави, зменшивши її розмір до 9 000 000 (дев`яти мільйонів) гривень.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя            ОСОБА_16