Справа № 991/11203/26

Провадження №11-сс/991/619/26

 

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

 

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

15 вересня 2026 року м. Київ

 

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 , 

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 

 

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 , 

 

підозрюваної ОСОБА_5 , 

захисників:  ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , 

прокурора     ОСОБА_8 ,

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційні скарги захисників підозрюваної ОСОБА_5 - адвокатів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07 вересня 2026 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 52026000000000295 від 28 травня 2026 року, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 255, ч. 3 ст. 209 КК України,

 

ВСТАНОВИЛА:

 

Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом обставини

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду (далі - ВАКС) від 07 вересня 2026 року частково задоволено клопотання старшого детектива П`ятого підрозділу детективів Четвертого Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) ОСОБА_9 , погоджене заступником начальника п`ятого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) ОСОБА_8 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, якою до підозрюваної ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 02 листопада 2026 року включно та визначено заставу у розмірі 20 000 000 гривень із покладенням відповідних процесуальних обов`язків у разі її внесення.

При ухваленні зазначеного рішення слідчий суддя виходив із наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 255, ч. 3 ст. 209 Кримінального кодексу України (далі - КК України), існування ризиків за п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), а саме: переховування від органів досудового розслідування та/або суду, знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних, експертів у кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється особа. Водночас, визнавши недостатнім застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання встановленим ризикам, слідчий суддя не погодився із запропонованим стороною обвинувачення розміром застави у сумі 50 000 000 гривень, вважаючи його необґрунтовано завищеним, з огляду на майновий стан підозрюваної, та визначив заставу у розмірі 20 000 000 гривень, який, на переконання слідчого судді, відповідає обставинам кримінального провадження, майновому стану підозрюваної, встановленим ризикам, здатний забезпечити виконання особою покладених на неї процесуальних обов`язків та не є завідомо непомірним.

 

Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, захисник підозрюваної ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 звернувся з апеляційною скаргою, згідно з якою просить скасувати ухвалу слідчого судді ВАКС від 07 вересня 2026 року про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та постановити нову ухвалу, якою відмовити у застосуванні до підозрюваної ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. 

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що оскаржувана ухвала є незаконною та такою, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, у зв`язку з чим підлягає скасуванню. 

У доповненнях до апеляційної скарги захисник  ОСОБА_6 звертає увагу суду на те, що підставами для скасування оскаржуваної ухвали є невідповідність висновків слідчого судді, викладених в ухвалі, фактичним обставинам кримінального провадження, зокрема, щодо обґрунтованості підозри, вагомості наданих стороною обвинувачення доказів на її підтвердження, наявності ризиків, неможливості запобігти їм застосуванням менш суворих запобіжних заходів, а також наявності виключних обставин для визначення розміру застави в сумі, що багатократно перевищує визначені законом межі. 

Захисник ОСОБА_6 зазначає, що підозра є необґрунтованою; відсутнє предикатне діяння; стороною обвинувачення не доведено, а слідчим суддею не встановлено, ким, коли, за яких обставин, яким способом і в якому розмірі було набуто майно, щодо якого в подальшому здійснено дії з легалізації; слідчим суддею залишено поза увагою, що стаття 368 КК України, за якою провадження зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань (далі - ЄРДР) і яка єдина могла б утворити предикат, на цей час нікому в цьому провадженні не інкримінована і йдеться про «відмивання» доходів від злочину, підозри у вчиненні якого нікому не повідомлено; ознаки злочинної організації не доведені, а слідчим суддею не встановлено жодного факту, який свідчив би про обізнаність ОСОБА_5 із самим фактом існування злочинної організації, про отримання нею вказівок від організатора або про виконання нею функцій у межах розподілу ролей. Захисник звертає увагу, що фактично ОСОБА_5 інкримінується участь у злочинній організації на тій підставі, що вона є співмешканкою особи, яку сторона обвинувачення вважає організатором, і що на неї оформлено два об`єкти нерухомого майна; відсутні ризики, визнані доведеними слідчим суддею; розмір предмета злочину не встановлений, а висновки органу досудового розслідування про можливу вартість майна ґрунтуються на припущеннях. 

Окрім того, не менш важливим питанням, на переконання захисника ОСОБА_6 , яке залишилось поза увагою слідчого судді, є відсутність підтвердження повноважень органу досудового розслідування щодо здійснення досудового розслідування за ст. 255 КК України, адже абзац перший ч. 5 ст. 216 КПК України визначає вичерпний перелік статей, досудове розслідування за якими здійснюють детективи НАБУ, але ст. 255 КК України у цьому переліку відсутня. 

Також захисник ОСОБА_6 вважає, що слідчим суддею проігноровані всі ключові вимоги, сформульовані Конституційним Судом України (далі - КСУ) у рішенні від 21 липня 2026 року № 9-p(II)/2026.

Захисник ОСОБА_6 доводить, що в ухвалі відсутній розрахунок застосованого розміру застави; доходи підозрюваної в сумі 3 388 159 гривень не співвіднесені із визначеною сумою застави; обґрунтування розміру застави побудоване виключно на припущенні, що ОСОБА_5 може приховано володіти неконтрольованими сумами коштів у значних розмірах, які вона отримувала внаслідок вчинення протиправної діяльності. 

Окремо захисник просить суд врахувати, що єдині активи підозрюваної є тими самими активами, які орган досудового розслідування вважає одержаними злочинним шляхом і на які накладено арешт. Відтак, розмір застави в сумі 20 000 000 гривень, визначений слідчим суддею, є не альтернативою триманню під вартою, а завуальованим способом тримання особи під вартою.

Також захисник підозрюваної ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_7 звернувся з апеляційною скаргою, згідно з якою просить скасувати ухвалу слідчого судді від 07 вересня 2026 року про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою; постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою; у разі, якщо суд апеляційної інстанції визнає доведеними обставини, передбачені п. 1, 2 ч. 1 ст. 194 КПК України, але не визнає доведену обставину за п. 3 - застосувати більш м`який запобіжний захід, зокрема, особисте зобов`язання або домашній арешт із застосуванням електронного засобу контролю або альтернативно - змінити ухвалу в частині розміру застави, знизивши її до меж, передбачених ч. 5 ст. 182 КПК України та виключити з п. 7 резолютивної частини ухвали обов`язок утримуватися від спілкування з матір`ю підозрюваної ОСОБА_10 та з її неповнолітнім братом ОСОБА_11 , а також з особами, які не ідентифіковані належним чином. 

На переконання захисника ОСОБА_7 слідчий суддя ухвалою повинен був відмовити у задоволенні клопотання, адже прокурором не доведено наявність обґрунтованої підозри, оскільки предикатне діяння як факт не встановлене, не доведено наявність хоча б одного ризику, передбаченого ст. 177 КПК України, та не доведено недостатність більш м`яких запобіжних заходів. 

Ознаки участі підозрюваної у злочинній організації не описані, ОСОБА_5 фактично інкримінується участь на тій підставі, що вона є співмешканкою особи, яку сторона обвинувачення вважає організатором, і що на неї оформлено два об`єкти нерухомого майна.

Окрім того, захисник ОСОБА_7 звертає увагу суду, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України не доведені.

Також захисник ОСОБА_7 вважає, що розмір застави є завідомо непомірним, необґрунтованим та ґрунтується на припущенні.

Окрім того, захисник вважає, що покладений на підозрювану ОСОБА_5 обов`язок утримуватися від спілкування з матір`ю ОСОБА_10 та неповнолітнім братом ОСОБА_11 є непропорційним втручанням у сімейне життя та порушенням статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У доповненнях до апеляційної скарги захисник ОСОБА_7 звертає увагу суду, що підставами для скасування ухвали слідчого судді є невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту.

 

Позиції учасників у судовому засіданні

У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі з наведених у ній підстав та просив задовольнити. Також просив врахувати, що ОСОБА_5 не була обізнана про участь у злочинній організації та легалізацію коштів, одержаних злочинним шляхом. 

У судовому засіданні захисник ОСОБА_7 також підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі та просив її задовольнити. Також просив суд надати оцінку стану здоров`я підозрюваної ОСОБА_12 , про що зазначено у п. 11.2 доповнень до апеляційної скарги, що на переконання захисника має критично важливе значення для вирішення питання про можливість подальшого утримання ОСОБА_5 в державній установі «Київський слідчий ізолятор». 

У судовому засіданні підозрювана ОСОБА_5 підтримала апеляційні скарги захисників та просила їх задовольнити з наведених у скаргах підстав. Просила скасувати ухвалу слідчого судді, не тримати її під вартою та зменшити розмір застави, однак ствердила, що коштів на внесення застави наразі немає. Зазначила, що обставини, пов`язані з діяльністю call-центрів, на які вказує сторона обвинувачення, до неї ніякого відношення не мають.

Щодо стану здоров`я ОСОБА_5 пояснила, що приймає на постійній основі медичні препарати після хірургічного втручання та спостерігається у лікаря.

Також ствердила, що у період з 2020 по 2025 рік отриманий нею дохід становив 3 388 000 гривень, а дохід від підприємницької діяльності за 2025 рік - 7 000 000 гривень.

Прокурор ОСОБА_8 у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційних скарг сторони захисту, вважає ухвалу слідчого судді законною, обґрунтованою, просив залишити її без змін. На думку прокурора слідчий суддя оцінив всі відомості, які містяться в клопотанні, роль учасників злочинної організації, координацію дій цих учасників та наслідки, які розуміли всі учасники. Вважає, що ніяким іншим чином успішне ведення ОСОБА_5 підприємницької діяльності не пояснюється, окрім того, що було створено штучні підстави для того, щоб аргументувати нібито законний дохід наданням юридичних та консультаційних послуг. 

Окрім того, в матеріалах клопотання є розмови від 02 березня 2026 року та 15 липня 2026 року, де особа, яку сторона обвинувачення вважає організатором злочинної організації, спілкується з підозрюваною ОСОБА_5 щодо ведення підприємницької діяльності, надання юридично-консультаційних послуг та їх вартості. 

Матеріали кримінального провадження, а саме НСРД та оперативно-технічні заходи свідчать про те, що в дійсності ніякої реальної господарської діяльності не здійснювалося. Також матеріали кримінального провадження містять відомості, які свідчать про те, що з ОСОБА_5 проживала з особою, яку сторона обвинувачення вважає організатором злочинної організації, та останній консультував її, яким чином потрібно діяти, зокрема, перед обшуками НАБУ 16 липня 2026 року. Дії вчинялися підозрюваною свідомо, були зафіксовані НАБУ. 

 

Мотиви суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваної ОСОБА_5 , її захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а також прокурора ОСОБА_8 , перевіривши матеріали, надані для розгляду апеляційних скарг, колегія суддів дійшла таких висновків. 

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено засади верховенства права, законності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканність, змагальності сторін і свободи в поданні ними суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити дії, передбачені цією нормою.

Підставою застосування запобіжного заходу, відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також існування ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

За змістом ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти встановленим ризикам.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри, існування хоча б одного із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання таким ризикам. 

Жоден із заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі і застосування запобіжного заходу, не може застосовуватися без доведення обґрунтованості підозри щодо вчинення кримінального правопорушення. Оцінка критерію обґрунтованості підозри здійснюється слідчим суддею, судом в ході розгляду відповідного клопотання слідчого. 

З урахуванням наведених положень кримінального процесуального закону колегія суддів перевіряє доводи апеляційних скарг сторони захисту щодо необґрунтованості повідомленої ОСОБА_5 підозри, відсутності передбачених ст. 177 КПК України ризиків, можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу та непомірності визначеного слідчим суддею розміру застави.

 

Щодо обґрунтованості підозри

Перевіряючи доводи сторони захисту про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри, суд виходить з такого.

При вирішенні питання щодо встановлення наявності обґрунтованої підозри предметом перевірки слідчого судді є не лише питання дотримання процесуального порядку вручення повідомлення про підозру, а й питання дотримання стандарту доказування «обґрунтована підозра» у вчиненні кримінального правопорушення, зважаючи при цьому на рівень обмеження прав, свобод та інтересів особи внаслідок повідомлення їй про підозру та характер запобіжного заходу, питання про застосування якого вирішувалося слідчим суддею.

Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, а отже в оцінці цього питання кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням сталої практики ЄСПЛ, про що прямо вказує ч. 5 ст. 9 КПК України. 

Так, у рішеннях під обґрунтованою підозрою у розумінні ЄСПЛ йдеться про те, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. The United Kingdom) від 30 серпня 1990 року, §32; рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04, §175).

Разом із цим стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що сторона обвинувачення на цьому етапі кримінального провадження має оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Отже, на цій стадії слідчий суддя, суд не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості саме для встановлення вини чи її відсутності у вчиненні кримінального правопорушення, а зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності наданих матеріалів визначити чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для вирішення питання про застосування щодо неї запобіжного заходу. Такий підхід узгоджується також із правовою позицією ЄСПЛ, викладеною у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» (John Murray v. The United Kingdom) від 28 жовтня 1994 року, відповідно до якої факти, що є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи висунення обвинувачення, черга якого настає на наступній стадії кримінального процесу.

Надаючи оцінку доводам сторони захисту щодо необґрунтованості повідомленої ОСОБА_5 підозри, колегія суддів встановила таке.

Детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування, а прокурорами САП процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 52026000000000295 від 28 травня 2026 року, у межах якого 05 вересня 2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 255, ч. 3 ст. 209 КК України. 

Зі змісту повідомлення про підозру та матеріалів, наданих слідчому судді, слідує, що ОСОБА_5 підозрюється у набутті, володінні, використанні, розпорядженні майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі здійсненні фінансових операцій, вчиненні правочинів з таким майном, зміні форми (перетворенні) такого майна та у вчиненні дій, спрямованих на приховування, маскування походження такого майна, володіння ним, права на таке майно, джерела його походження, місцезнаходження, коли ці діяння вчинені особою, яка знала, що таке майно прямо та повністю одержано злочинним шляхом, вчинених ОСОБА_5 за попередньою змовою групою осіб; в участі у злочинній організації; у набутті, володінні, використанні, розпорядженні майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі здійсненні фінансових операцій, вчиненні правочинів з таким майном, зміні форми (перетворенні) такого майна та у вчиненні дій, спрямованих на приховування, маскування походження такого майна, володіння ним, права на таке майно, джерела його походження, місцезнаходження, коли ці діяння вчинені особою, яка знала, що таке майно прямо та повністю одержано злочинним шляхом, вчинених ОСОБА_5 у великому розмірі у складі злочинної організації. 

За версією сторони обвинувачення, суть вказаних кримінальних правопорушень, згідно з повідомленням про підозру, полягає у тому, що ОСОБА_5 сприяла ОСОБА_13 , який будучи службовою особою державного органу, зокрема перебуваючи на посаді заступника голови (начальника) Одеської обласної державної (військової) адміністрації з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації, використовуючи кошти, щодо яких фактичні обставини свідчать про їх одержання злочинним шляхом, сприяла ОСОБА_13 набути у власність рухоме майно - автомобіль марки «MERCEDES-BENZ», моделі EQE 350, 2023 року випуску, VIN-код: НОМЕР_1 .

Окрім цього, згідно з ухвалою слідчого судді, під час досудового розслідування встановлено, що у серпні - жовтні 2025 року, більш точної дати не встановлено, ОСОБА_13 , будучи службовою особою Офісу Генерального прокурора, використовуючи службове становище, організував стійке ієрархічне об`єднання, до якого увійшли не менше п`яти осіб, зокрема ОСОБА_5 , члени якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації.

За версією органу досудового розслідування члени цієї злочинної організації мали намір здійснювати наступні дії:

- забезпечення службовими особами Офісу Генерального прокурора та обласних прокуратур прийняття в інтересах зацікавлених осіб рішень про закриття кримінальних проваджень відносно осіб, причетних до організації вищевказаної протиправної діяльності визначеного переліку «call-центрів», в інтересах яких надаватиметься неправомірна вигода;

- не здійснення кримінального переслідування та не притягнення до кримінальної відповідальності осіб причетних до організації діяльності визначеного переліку «call-центрів», в інтересах яких надаватиметься неправомірна вигода;

- активізацію досудових розслідувань та притягнення до кримінальної відповідальності осіб, пов`язаних з діяльності «call-центрів», з якими не досягнуто домовленостей про надання неправомірної вигоди службовим особам з числа керівництва Офісу Генерального прокурора;

- використання повноважень Офісу Генерального прокурора, як уповноваженого (центрального) органу щодо міжнародної правової допомоги, видачі осіб (екстрадиції), перейняття кримінальних проваджень тощо. Зокрема, здійснення контролю за запитами від іноземних держав про міжнародну правову допомогу та про екстрадицію у цій категорії кримінальних справ, вплив на обсяг та якість їх виконання, контроль за прийняттям рішень про створення та діяльністю спільних слідчих груп із представниками іноземних правоохоронних органів, проведення перевірок в обласних прокуратурах з питань міжнародного співробітництва для з`ясування інформації про хід виконання запитів компетентних органів іноземних держав щодо згаданої категорії справ;

- надання особам, пов`язаним з організацією та діяльністю визначеного переліку «call-центрів», в інтересах яких надаватиметься неправомірна вигода, службової інформації про заплановані оперативно-розшукові та слідчі (розшукові) дії правоохоронних органів з викриття такої протиправної діяльності, а також надання консультацій щодо форм та методів діяльності правоохоронних органів задля уникнення винними особами, передбаченої кримінальної відповідальності.

Як зазначено в ухвалі слідчим суддею, до складу цієї злочинної організації входили посадовці Офісу Генерального прокурора, близька особа з якою проживає ОСОБА_13 - ОСОБА_5 , а також інші невстановлені особи, які займалися: налагодженням комунікації із представниками «call-центрів» для залучення їх до надання неправомірної вигоди, а також контролювали надходження частки коштів від протиправної діяльності; організацією слідчих (розшукових) та процесуальних дій, зокрема, обшуків, накладення арештів на майно тих «call-центрів», за сприяння у функціонуванні яких члени злочинної організації не отримували неправомірної вигоди; розробленням та реалізацією інвестиційних проектів, зокрема, у сферах будівництва, сонячної енергетики, дозвілля та рекреації, інформаційних технологій, для фінансування яких використовувалася одержана неправомірна вигода.

Разом з тим, під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_13 за участі членів створеної ним злочинної організації, зокрема, у період часу з серпня 2025 року по вересень 2026 року, організував вчинення злочинною організацією під його керівництвом легалізації (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом, зокрема за участю ОСОБА_5 на суму 21 618 600 гривень, а саме: використовуючи кошти, щодо яких фактичні обставини свідчать про їх одержання злочинним шляхом, набули у власність нерухоме майно - нежитлове приміщення (групи приміщень) за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 153,4 кв. м; використовуючи кошти, щодо яких фактичні обставини свідчать про їх одержання злочинним шляхом, набули у власність нерухоме майно - квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 64,5 кв. м.

Окрім того, слідчим суддею в ухвалі зазначено, що у період, не пізніш, ніж з жовтня 2025 року по вересень 2026 року, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , за участі інших членів злочинної організації, зокрема - ОСОБА_5 та ОСОБА_15 , використовували розрахункові рахунки ОСОБА_5 та згаданих фізичних осіб - підприємців, а також рахунки фізичних осіб - підприємців ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - дружини ОСОБА_13 , ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - його тещі, ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - його матері, для зарахування грошових коштів, одержаних членами злочинної організації, в якості неправомірної вигоди, під виглядом оплати за нібито надані ними послуги третім особам. У подальшому, виконуючи доручення керівника злочинної організації та під контролем інших її членів, зокрема ОСОБА_14 , ОСОБА_5 і ОСОБА_15 , в залежності від того, ким були залучені, вказані особи перераховували кошти з рахунків фізичних осіб - підприємців на власні рахунки як фізичних осіб, знімали грошові кошти готівкою з рахунків в банківських установах та передавали для ОСОБА_13 . Останній, у свою чергу, використовував їх для задоволення потреб членів злочинної організації та набуття нерухомого і рухомого майна. Наприклад, у квітні-червні 2026 року ОСОБА_10 одержала нібито від контрагентів та перерахувала на свої рахунки з рахунків ФОП ОСОБА_10 1 178 000 гривень. 

За таких обставин, колегією суддів встановлено, що повідомлення про підозру містить, зокрема, зміст підозри, правову кваліфікацію кримінальних правопорушень та стислий виклад фактичних обставин, у вчиненні яких підозрюється особа. Зі змісту повідомлення про підозру слідує, що в ньому логічно та послідовно викладено фактичні обставини можливого вчинення кримінальних правопорушень. 

На думку колегії суддів, висновок слідчого судді про обґрунтованість підозри щодо ОСОБА_5 підтверджується наданими слідчому судді та дослідженими матеріалами провадження, в яких наявна сукупність даних, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрювана могла вчинити інкриміновані їй кримінальні правопорушення.

Зокрема, такі відомості підтверджуються сукупністю зібраних у ході досудового розслідування матеріалів, у тому числі протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій та оперативно-розшукових заходів. 

Колегія суддів також відхиляє аргументи сторони захисту стосовно неправильної кваліфікації дій та погоджується із позицією слідчого судді, що дії, які інкримінуються підозрюваній ОСОБА_5 , підпадають під ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 255, ч. 3 ст. 209 КК, тобто є кримінально караними. Водночас, описана у клопотанні детектива, повідомленні про підозру та ухвалі слідчого судді фабула кримінальних правопорушень у сукупності з наданими матеріалами досудового розслідування вказують на наявність вагомих доказів, які об`єктивно пов`язують підозрювану з відповідними кримінальними правопорушеннями і такі докази є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування та застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

При перегляді оскаржуваного судового рішення з метою перевірки висновків слідчого судді щодо наявності обґрунтованої підозри у цьому провадженні суд не оцінює докази з точки зору їх достатності для встановлення винуватості ОСОБА_5 , не вирішує питання про остаточну кваліфікацію її дій та не надає переваги одній із версій сторін щодо фактичного змісту відповідних правовідносин або доказового значення окремих матеріалів досудового розслідування. 

Колегія суддів відхиляє доводи сторони захисту щодо необґрунтованості підозри у зв`язку з відсутністю у повідомленні про підозру предикатного діяння за ст. 209 КК України та звертає увагу на те, що чинна на момент вчинення діяння, передбаченого ст. 209 КК України, редакція КК України не вимагає обов`язкової наявності предикатного діяння. 

У повідомленні про підозру та в ухвалі слідчого судді детально наведено механізм, внаслідок якого, підозрюваний ОСОБА_13 , діючи у складі злочинної організації, незаконно отримував кошти, зокрема, внаслідок отримання неправомірної вигоди за сприяння у діяльності визначеного переліку «call-центрів», а також механізм подальшого введення предмету неправомірної вигоди у законний обіг, зокрема, шляхом перерахування грошових коштів на рахунки фізичних осіб - підприємців, які використовувалися підозрюваним для оформлення на них права власності на об`єкти нерухомого майна, які в подальшому ймовірно були легалізовані, зокрема, за участі ОСОБА_5 , як члена злочинної організації. 

Отже, доводи сторони захисту про відсутність у матеріалах провадження достатніх даних на підтвердження обґрунтованості підозри на цьому етапі кримінального провадження є передчасними та не спростовують висновку слідчого судді про наявність обґрунтованої підозри щодо можливого вчинення ОСОБА_5 кримінальних правопорушень за викладених у повідомленні про підозру обставин.

Водночас колегія суддів не вважає переконливими доводи сторони захисту про те, що повідомлена ОСОБА_5 підозра не містить достатньої конкретизації її дій та ґрунтується лише на припущеннях сторони обвинувачення. 

За таких обставин доводи сторони захисту щодо необґрунтованості підозри внаслідок її не підтвердження зібраними доказами та відсутності у повідомленні про підозру опису предикатного діяння, ким, коли, за яких обставин, яким способом і в якому розмірі було набуте майно, щодо якого в подальшому здійснено дії з легалізації ж фактично зводяться до незгоди сторони захисту з версією сторони обвинувачення та власної оцінки доказового значення наведених у повідомленні про підозру обставин, що не свідчить про очевидну необґрунтованість підозри на цій стадії кримінального провадження. 

Не спростовують висновку слідчого судді доводи сторони захисту про те, що не встановлено жодного факту, який свідчив би про обізнаність ОСОБА_5 із фактом існування злочинної організації, про отримання нею вказівок від організатора або про виконання нею функцій у межах розподілу ролей у злочинній організації. Окрім того, в повідомленні про підозру ОСОБА_5 від 05 вересня 2026 року зазначається перелік п`яти осіб та інших осіб, які дотичні до цієї злочинної організації, із зазначенням ролі кожного з них конкретно в легалізації майна, одержаного злочинним шляхом. 

Доводи сторони захисту щодо ведення ОСОБА_5 законної господарської діяльності спростовуються протоколами НСРД, в яких зафіксовано спілкування 02 березня 2026 року та 15 липня 2026 року особи, яку сторона обвинувачення вважає організатором злочинної організації, з підозрюваною ОСОБА_5 щодо створення видимості надання юридично-консультаційних послуг для підтвердження отримання нібито законного доходу від підприємницької діяльності. 

Колегія суддів також не погоджується з доводами сторони захисту щодо відсутності на цій стадії встановленого розміру предмета легалізації, оскільки з огляду на перебування кримінального провадження на початковій стадії досудового розслідування відповідні відомості можуть бути встановлені та уточнені в ході подальшого досудового розслідування, а їх відсутність на цей час сама по собі не свідчить про необґрунтованість повідомленої підозри.

Питання достовірності зафіксованих розмов, матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій, результатів обшуків та оглядів а також їх достатності для доведення винуватості ОСОБА_5 підлягають подальшій перевірці під час досудового розслідування та, у разі направлення обвинувального акта до суду, - під час судового розгляду по суті.

Колегія суддів також враховує, що питання допустимості, достовірності та достатності кожного окремого доказу для встановлення винуватості особи не вирішується під час апеляційного перегляду ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу. На цій стадії суд перевіряє лише чи надані стороною обвинувачення матеріали у своїй сукупності дають достатні підстави вважати причетність особи до інкримінованих подій вірогідною.

У цьому кримінальному провадженні такі матеріали, з урахуванням змісту повідомлення про підозру, протоколів за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій та оперативно-розшукових заходів, протоколів обшуків і оглядів, у своїй сукупності є достатніми для висновку про наявність обґрунтованої підозри. 

Отже, з такими висновками погоджується і колегія суддів, оскільки слідчим суддею повно та всебічно досліджено наявні в матеріалах клопотання докази та долучені до нього документи, що у сукупності свідчить про наявність достатніх підстав для повідомлення про підозру та її обґрунтованість. 

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що зібрані докази у цьому кримінальному провадженні є достатніми для переконання в тому, що ОСОБА_19 могла вчинити кримінальні правопорушення, щодо яких їй повідомлено про підозру, а зібрані стороною обвинувачення докази на цьому етапі з розумною достатністю та вірогідністю об`єктивно пов`язують підозрювану з інкримінованими їй кримінальними правопорушеннями та підтверджують існування фактів та доказів, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_5 могла вчинити кримінальні правопорушення за викладених у повідомленні про підозру обставин, що свідчать про наявність ознак відповідних кримінальних правопорушень. 

З огляду на викладене, доводи сторони захисту про необґрунтованість повідомленої підозри колегія суддів вважає такими, що не спростовують відповідних висновків ухвали слідчого судді. 

 

Щодо обґрунтованості ризиків

Надаючи оцінку доводам сторони захисту щодо відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів враховує таке.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, приховати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, експертів у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється особа. 

Ризиком у контексті кримінального провадження є певний ступінь можливості того, що особа вдасться до дій, які перешкоджатимуть досудовому розслідуванню чи судовому розгляду або створюватимуть загрозу належному здійсненню кримінального провадження. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрювана обов`язково вчинятиме відповідні дії, однак, вимагає наявності достатніх підстав вважати, що вона має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Зазначений стандарт суд використовує для перевірки висновків слідчого судді щодо існування ризиків за п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилалась сторона обвинувачення у клопотанні про застосування запобіжного заходу.

 

Щодо ризику переховування ОСОБА_5 від органів досудового розслідування та/або суду колегія суддів зазначає наступне.

ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого та особливо тяжких кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 255, ч. 3 ст. 209 КК України, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми та до дванадцяти років відповідно з конфіскацією майна.

Очікування можливого суворого покарання, у разі визнання особи винуватою, може бути враховано при оцінці ризику переховування від органів досудового розслідування та суду. При цьому тяжкість інкримінованих кримінальних правопорушень сама по собі не є достатньою підставою для висновку про існування такого ризику, однак, у сукупності з іншими обставинами кримінального провадження та даними про особу підозрюваної може підвищувати ймовірність його реалізації.

Колегія суддів ураховує, що після повідомлення про підозру процесуальний статус для особи істотно змінився, оскільки вона набула статусу підозрюваної у кримінальному провадженні щодо тяжкого та особливо тяжких кримінальних правопорушень, санкція яких передбачає реальне покарання у виді позбавлення волі.

Колегія суддів також ураховує, що відповідно до відомостей з картки Державної міграційної служби України (т. 2 а.с. 64) підозрювана ОСОБА_5 має паспорт громадянки України для виїзду за кордон НОМЕР_2 , що розширює її можливості залишити територію України з метою ухилення від кримінальної відповідальності. Також, відповідно до інформації з Державної прикордонної служби України (т. 2 а.с. 78-79) підозрювана ОСОБА_5 неодноразово перетинала державний кордон України, в тому числі під час дії воєнного стану, що може свідчити про можливості виїхати за несприятливих для неї обставин за межі України і переховуватися від органів досудового розслідування і суду. 

Окрім того, з відомостей, що містяться в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків слідчим суддею встановлено, що доходи, нараховані податковими агентами ОСОБА_5 , складали 3 388 159 гривень; доходи, нараховані податковими агентами ОСОБА_20 , складали 4 195 633,56 гривень, в тому числі 0 гривень з ознакою доходу «157 дохід, виплачений самозайнятій особі» (код «42») впродовж 2013-2025 роки; доходи, нараховані податковими агентами ОСОБА_10 , складали 1 716 904,66 гривень, в тому числі 0 гривень з ознакою доходу «157 дохід, виплачений самозайнятій особі» (код «42») впродовж 2013-2025 років (т. 2 а.с. 68-69). Також у власності ОСОБА_5 перебувають нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , дата набуття - 30 жовтня 2025 рік, площею 153 кв.м (т. 2 а.с. 72) та автомобіль MERCEDES-BENZ EQE 350, 2023 року випуску, дата набуття - 18 червня 2025 року (т. 2 а.с. 61).

На переконання колегії суддів, наведені обставини свідчать про наявність у підозрюваної ОСОБА_5 та її родини коштів та активів, достатніх для переховування від органу досудового розслідування, прокурора та/або суду, а також можливість підозрюваної як на території України, так і за кордоном протягом тривалого періоду часу матеріально забезпечувати та утримувати себе, а відтак і тривалий час переховуватися.

Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_5 має роботу, постійне місце проживання, родину, міцні соціальні зв`язки, не має іншого громадянства, а також може здати паспорт громадянина України для виїзду за кордон, суд бере до уваги. Такі обставини характеризують підозрювану та мають значення для оцінки інтенсивності ризику, однак, не усувають його повністю.

Сам факт наявності у підозрюваної сталих соціальних зв`язків та позитивних характеристик не виключає можливості її переховування з огляду на тяжкість інкримінованих кримінальних правопорушень, розмір можливого покарання, характер підозри та інші встановлені слідчим суддею обставини.

З огляду на характер та тяжкість інкримінованих кримінальних правопорушень, можливість призначення покарання у виді тривалого позбавлення волі, дані про особу підозрюваної, наявність у неї документу для виїзду за кордон, а також інші встановлені слідчим суддею обставини, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про існування ризику переховування ОСОБА_5 від органів досудового розслідування та/або суду.

 

Щодо ризику знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, суд враховує наступне. 

У зв`язку із набуттям ОСОБА_5 статусу підозрюваної та отриманням примірника клопотання про застосування до неї запобіжного заходу з додатками, остання отримала можливість оцінити обсяг наявних у сторони обвинувачення доказів, а також роль речей і документів, які можуть бути використані як докази стороною обвинувачення, проте знаходяться у володінні самої підозрюваної, інших членів організованої групи, органів державної влади, інших установ та осіб, відносно яких може використати свій вплив підозрювана.

На переконання колегії суддів є достатні підстави вважати, що ОСОБА_5 , використовуючи можливості та зв`язки інших підозрюваних, зокрема ОСОБА_13 , серед знайомих та колег в органах Національної поліції України, прокуратури, Служби безпеки України, інших правоохоронних та державних органів, може вживати заходи щодо знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин правопорушень, в тому числі тих, що знаходяться у володінні вищезазначених установ, а також підозрюваною ОСОБА_5 можуть здійснюватися перешкоди у отриманні (вилученні) таких речей і документів стороною обвинувачення.

Слідчий суддя обґрунтовано врахував, що не всі обставини кримінального провадження на час розгляду клопотання були встановлені, а орган досудового розслідування продовжує здійснювати слідчі та процесуальні дії, спрямовані на відшукання й перевірку доказів, у тому числі щодо руху коштів, засобів комунікації, інших предметів і документів, які можуть мати значення для кримінального провадження.

Суд також бере до уваги встановлені слідчим суддею обставини щодо використання підозрюваною різних засобів комунікації, можливості видалення або приховування інформації з електронних пристроїв і месенджерів, а також необхідності подальшого встановлення місцезнаходження окремих предметів, документів і грошових коштів, які можуть мати значення для кримінального провадження.

Доводи сторони захисту про те, що органом досудового розслідування вже проведено обшуки, вилучено речі та документи та накладено арешти, не спростовують існування цього ризику повністю. Отримання стороною обвинувачення окремих доказів не виключає можливості існування інших речей, документів або електронних даних, які ще не відшукані, не досліджені або можуть бути змінені чи приховані.

Разом з цим колегія суддів виходить із того, що цей ризик має оцінюватися не абстрактно, а з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, характеру підозри, обсягу вже отриманих доказів, стадії досудового розслідування та фактичних можливостей підозрюваної впливати на збереження відповідних речей, документів і електронних даних.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про існування ризику знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень.

 

Щодо ризику незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних, експертів у кримінальному провадженні, суд враховує наступне. 

Оцінюючи наявність ризику незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних, експертів кримінального провадження колегія суддів зазначає, що слідчий суддя обґрунтовано виходив із передбаченої КПК процедури отримання показань від осіб, які є свідками або можуть бути допитані щодо обставин кримінального провадження, відповідно до якої спочатку на стадії досудового розслідування такі показання отримуються шляхом допиту слідчим або прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні.

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які безпосередньо сприймав під час судового засідання або які отримані у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. Відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Саме тому ризик незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних, експертів у кримінальному провадженні зберігає своє значення не лише на початковому етапі досудового розслідування, а й до моменту безпосереднього отримання судом показань від відповідних осіб та їх дослідження судом.

Колегія суддів уважає обґрунтованими доводи слідчого судді про те, що у результаті обізнаності підозрюваної ОСОБА_5 про осіб, які давали свідчення у кримінальному провадженні, а також експертів, вона може шляхом підкупу, погроз або іншим чином впливати на свідків та інших підозрюваних з метою підбурювання їх до зміни наданих раніше показань у кримінальному провадженні, надання показань, які суперечитимуть зібраним у справі доказам, та відмови від дачі показань на її користь, що негативним чином впливатиме на їх намір та можливість давати правдиві, послідовні показання під час досудового розслідування та судового розгляду, а також на дієвість кримінального провадження загалом.

Окрім того, на переконання колегії суддів, з огляду на характер повідомленої підозри, коло осіб, з якими стороні обвинувачення необхідно встановити обставини взаємодії підозрюваної, наявний зв`язок ОСОБА_5 з іншими підозрюваними, зокрема з ОСОБА_13 (ураховуючи його зв`язки, соціальний статус, авторитет, у тому числі серед вищого керівництва Офісу Генерального прокурора), а також повноваження інших учасників організованої групи, може впливати на свідків (більшість з яких є родичами та близьким оточенням ОСОБА_5 , а також діючими працівниками правоохоронних, державних органів та інших установ) та експертів, висновки та свідчення яких матимуть значення у кримінальному провадженні. 

Також колегія суддів враховує, що під час досудового розслідування встановлено факти, коли ОСОБА_13 на прохання ОСОБА_5 звертався до співробітників Національної поліції України щодо притягнення до кримінальної відповідальності за надуманими підставами громадянина, який своєчасно не повернув ОСОБА_5 борг.

Ці обставини свідчать про те, що ОСОБА_13 може використовувати свої службові та приватні зв`язки, та залучати працівників правоохоронних органів для переслідування та тиску на інших осіб, а ОСОБА_5 може користуватися такими можливостями ОСОБА_13 задля досягнення бажаного результату. 

Доводи сторони захисту про відсутність конкретних фактів незаконного впливу з боку ОСОБА_5 на свідків, інших підозрюваних, експертів у кримінальному провадженні не спростовують існування цього ризику повністю. Для його встановлення не вимагається доведення вже вчинених спроб впливу, якщо обставини кримінального провадження, характер взаємовідносин між особами та значення їх майбутніх показань дають достатні підстави вважати, що така можливість є реальною.

Водночас суд враховує, що сторона обвинувачення не навела даних про фактичні спроби саме ОСОБА_5 незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, експертів у кримінальному провадженні після повідомлення їй про підозру. Така обставина має значення для оцінки інтенсивності цього ризику, однак, не усуває його з огляду на характер підозри, коло осіб, з якими підозрюваній заборонено спілкуватися, та стадію кримінального провадження.

За таких обставин суд погоджується з висновком слідчого судді про існування ризику незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних, експертів у кримінальному провадженні. 

 

Щодо ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином колегія суддів враховує наступне.

Слідчий суддя пов`язав існування зазначеного ризику, зокрема, з характером інкримінованих кримінальних правопорушень, способом їх можливого вчинення, а також стійкими діловими та дружніми зв`язками підозрюваної, а також особи з якою проживає ОСОБА_5  -  ОСОБА_13 в силу своєї діяльності, з особами, які займають керівні посади в органах державної влади, а також з іншими особами, що мають можливість впливати на викривлення значимих даних для кримінального провадження шляхом підкупу, погроз, тиску на учасників кримінального провадження, в тому числі свідків, інших підозрюваних, експертів.

Також під час оцінки відповідного ризику слідчий суддя взяв до уваги, що обставини та характер кримінальних правопорушень, в яких підозрюється ОСОБА_5 , вказують про високий рівень підготовки та конспіративності дій останньої, що підтверджує її схильність та здатність приховувати та маскувати свої протиправні дії всіма доступними способами та засобами, а відтак, дає підстави вважати, що вона може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Зокрема, встановлене слідчим суддею в ухвалі спілкування між учасниками з метою координації дій здійснювалось особисто із дотриманням засобів конспірації та з використанням месенджерів. 

Доводи сторони захисту про те, що зазначений ризик є абстрактним та не підтверджений конкретними фактами вчинення ОСОБА_5 дій, спрямованих на перешкоджання кримінальному провадженню, суд відхиляє, оскільки для встановлення ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, не вимагається доведення вже реалізованих спроб такого перешкоджання, якщо сукупність обставин кримінального провадження свідчить про реальну можливість їх вчинення.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про існування ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

 

Щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється особа, колегія суддів враховує наступне.

Слідчий суддя пов`язав існування зазначеного ризику, зокрема, з тим, що фактичні обставини щодо обсягів грошових потоків, заходів, спрямованих на приховування та маскування грошових коштів, вчинення різного роду правочинів та використання криптовалюти свідчать про реальну загрозу продовження кримінального правопорушення, передбаченого ст. 209 КК України.

Окрім того, слідчим суддею зазначено, що відомості, зафіксовані у протоколах негласних слідчих (розшукових) дій, також підтверджують вказаний ризик. Зокрема, після опублікування відеоматеріалу «Bihus.Info» щодо системних випадків набуття працівниками органів прокуратури об`єктів нерухомості у апарт-готелі «Glacier», особа, з якою проживає ОСОБА_5 - ОСОБА_13 , ймовірно вживав ряд дій, спрямованих на маскування походження набутих об`єктів нерухомості у Буковелі та прав на таке майно. 

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про існування ризику вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється особа. 

Отже, за результатами апеляційної перевірки колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано встановив існування ризиків, передбачених п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а доводи апеляційних скарг сторони захисту про їх абстрактність та недоведеність не спростовують правильності висновків оскаржуваної ухвали в цій частині.

 

Щодо запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обґрунтованості розміру застави, колегія суддів враховує наступне.

Оцінюючи доводи сторони захисту щодо можливості застосування до ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу, зокрема, застави у меншому розмірі, колегія суддів виходить із такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Отже, саме по собі встановлення обґрунтованої підозри та ризиків кримінального провадження не є достатнім для застосування тримання під вартою. Суд має перевірити чи можуть відповідні ризики бути нівельовані шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу, зокрема, особистого зобов`язання, особистої поруки, застави у меншому розмірі, домашнього арешту або покладення на підозрювану процесуальних обов`язків.

Колегія суддів бере до уваги доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_5 навчається в аспірантурі, працює, має зареєстровану підприємницьку діяльність, постійне місце проживання, сталі соціальні зв`язки, має проблеми зі здоров`ям, а також готова виконувати покладені на неї процесуальні обов`язки. Ці обставини характеризують підозрювану та підлягали врахуванню при оцінці пропорційності запобіжного заходу.

Разом з цим, такі обставини не усувають встановлених ризиків повністю і не спростовують висновку слідчого судді про те, що застосування більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить досягнення мети, визначеної ст. 177 КПК України. 

З огляду на характер повідомленої підозри, спосіб можливого вчинення кримінальних правопорушень, використання засобів конспіративного зв`язку, стадію досудового розслідування, необхідність подальшого встановлення всіх обставин кримінального провадження та кола причетних осіб, менш суворі запобіжні заходи не здатні належним чином запобігти ризикам переховування, знищення, приховування або спотворення речей чи документів, незаконному впливу на свідків, інших підозрюваних, експертів у кримінальному провадженні, перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином, а також вчиненню іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється особа. 

Більш м`який запобіжний захід, на застосуванні якого наполягала сторона захисту, за обставин цього кримінального провадження не міг би належним чином запобігти встановленим ризикам. Такий запобіжний захід не забезпечував би достатнього контролю за можливими контактами підозрюваної з іншими особами, використанням засобів комунікації, впливом на свідків, інших підозрюваних та експертів у кримінальному провадженні, а також не створював би належного стримуючого фактору з огляду на характер інкримінованих кримінальних правопорушень.

Так само сама лише можливість покладення на підозрювану ОСОБА_5 процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, не спростовує необхідності застосування більш суворого запобіжного заходу, оскільки такі обов`язки не здатні самостійно нейтралізувати встановлені ризики з урахуванням їх характеру, інтенсивності та обставин цього кримінального провадження.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що більш м`які запобіжні заходи не були достатніми для запобігання встановленим ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_5 . 

 

Щодо доводів сторони захисту про непомірність визначеного слідчим суддею розміру застави колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

За змістом ч. 5 ст. 182 КПК України щодо особи, яка підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, розмір застави визначається від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, яка підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує відповідні межі.

У рішенні «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28 вересня 2010 року ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а явку обвинуваченого до суду. Сума застави має оцінюватися з урахуванням особи обвинуваченого, його активів та взаємовідносин з особами, які можуть забезпечити її внесення, тобто розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, за якого перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом для забезпечення належної процесуальної поведінки особи.

Колегія суддів враховує, що слідчий суддя не погодився із запропонованим стороною обвинувачення розміром застави у сумі 50 000 000 гривень, визнавши його невиправданим, та визначив ОСОБА_5 заставу у розмірі 20 000 000 гривень. 

Отже, визначений слідчим суддею розмір застави істотно перевищує звичайні межі, передбачені п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України для особи, яка підозрюється у вчиненні тяжкого та особливо тяжких кримінальних правопорушень, а тому потребує перевірки з точки зору наявності виключного випадку, пропорційності такого розміру, його здатності забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної та відсутності завідомої непомірності.

Суд бере до уваги доводи захисту про те, що визначений розмір застави є значним, перевищує офіційні доходи підозрюваної. Такі доводи мають значення для оцінки пропорційності застави та не можуть бути проігноровані судом.

Водночас, розмір застави не визначається виключно розміром офіційного річного доходу підозрюваної. Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України при його визначенні враховуються також обставини кримінальних правопорушень, встановлені ризики, дані про особу, майновий і сімейний стан, а також необхідність забезпечення виконання покладених процесуальних обов`язків. Крім того, застава може бути внесена не лише самою підозрюваною, але й іншою фізичною або юридичною особою.

У цьому кримінальному провадженні слідчий суддя обґрунтовано врахував характер інкримінованих ОСОБА_5 тяжкого та особливо тяжких кримінальних правопорушень, встановлені ризики, спосіб можливого вчинення кримінальних правопорушень, використання конспіративного механізму, а також дані про майновий стан підозрюваної та пов`язаних із нею осіб.

Зокрема, колегією суддів встановлено, що розмір застави підозрюваної ОСОБА_5 визначався слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, які вказують на те, що ОСОБА_5 , ймовірно, сприяла ОСОБА_13 у легалізації (відмиванні) майна, одержаного злочинним шляхом, на загальну суму понад 21 618 600 гривень; у процесі вчинення злочину використовувалися «підставні» особи, проводилися фінансові операції з метою приховування джерела походження коштів та інші маніпуляції для відведення зв`язку між активом та реальним власником, а також створення видимості легального походження коштів, які використовувалися для придбання активів. 

Також слідчим суддею взято до уваги майновий стан підозрюваної ОСОБА_5 та враховано відомості щодо її доходів від підприємницької діяльності, наявності грошових активів, нерухомого майна, транспортного засобу, а також майнового стану близьких осіб, що у сукупності давало підстави слідчому судді для висновку про можливість визначення застави у розмірі, який перевищує звичайні межі, встановлені ч. 5 ст. 182 КПК України. 

Водночас, з огляду на обставини кримінального правопорушення, яке розслідується, зокрема щодо фактів сприяння у легалізації (відмиванні) майна, одержаного злочинним шляхом, у слідчого судді були підстави вважати, що ОСОБА_5 може приховано володіти неконтрольованими сумами коштів у значних розмірах, які вона отримувала внаслідок вчинення такої діяльності, і за таких обставин слідчий суддя дійшов висновку щодо встановлення виключного випадку, який потребує постановлення ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі, який перевищує триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та складає 20 000 000 грн, оскільки саме такий розмір застави, у разі звільнення з-під варти може забезпечити виконання ОСОБА_5 покладених на неї обов`язків. Визначення застави у меншому розмірі на цьому етапі кримінального провадження, на переконання слідчого судді, не зможе запобігти встановленим ризикам, з чим також погоджується колегія суддів. 

В апеляційній скарзі захисники наголошували, що слідчий суддя, всупереч висновку, викладеному у рішенні КСУ у справі № 3-176/2025 (355/25) від 21 липня 2026 року за конституційною скаргою щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу 5 ч. 5 ст. 182 КПК України (про забезпечення альтернативності застави триманню під вартою), ретельно не обґрунтував розміру застави. Однак, на переконання колегії суддів, вказана позиція сторони захисту є необґрунтованою, оскільки слідчий суддя, при визначенні альтернативного розміру застави обґрунтував майновий стан підозрюваної ОСОБА_5 , який є достатньо високим, та майновий стан її близьких осіб, їх доходи та активи, урахував її соціальні зв`язки, обґрунтував кожний складник, що формує загальний розмір застави, при цьому зазначив, чому такий саме розмір застави є достатнім для запобігання ризику переховування особи від органів досудового розслідування та/або суду тощо.

Окрім того, колегія суддів не вважає переконливими доводи сторони захисту про те, що визначений розмір застави має каральний характер та є завуальованим способом тримання особи під вартою. Застава у цьому кримінальному провадженні визначена не як вид покарання і не як спосіб відшкодування ймовірної шкоди чи компенсації неправомірної вигоди, а як альтернативний запобіжний захід, спрямований на забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної та запобігання встановленим ризикам. 

При цьому перспектива втрати застави у визначеному розмірі має виступати достатнім стримуючим фактором від порушення  ОСОБА_5 покладених на неї процесуальних обов`язків, з урахуванням тяжкості інкримінованих кримінальних правопорушень, характеру встановлених ризиків, даних про особу підозрюваної, її активів та можливості внесення застави іншими особами.

Колегія суддів враховує, що розмір застави є значним, а тому його обґрунтованість має оцінюватися особливо ретельно. Разом з цим сторона захисту не надала достатніх даних, які б свідчили, що застава у меншому розмірі, у тому числі в межах, визначених ч. 5 ст. 182 КПК України, була б здатна забезпечити належну процесуальну поведінку особи та запобігти встановленим ризикам. Водночас, суперечливою є позиція сторони захисту щодо застави, зокрема - ОСОБА_5 , яка в судовому засіданні просила зменшити розмір застави, водночас вказуючи про відсутність у неї будь-яких коштів для внесення застави.

З урахуванням наведеного суд вважає, що визначена слідчим суддею застава як альтернативний запобіжний захід у розмірі 20 000 000 гривень є значною, однак, з огляду на сукупність встановлених обставин, характер інкримінованого кримінального правопорушення, встановлені ризики, дані про доходи та майновий стан підозрюваної, і пов`язаних із нею осіб, а також гарантійну функцію застави, не має карального характеру та не є завідомо непомірною.

 

Щодо інших доводів.

Суд також бере до уваги доводи сторони захисту про наявність у підозрюваної ОСОБА_5 проблем зі здоров`ям, а також посилання на умови перебування особи у Державній установі «Київський слідчий ізолятор».

Разом з цим наведені обставини самі по собі не спростовують висновків слідчого судді про наявність обґрунтованої підозри, встановлених ризиків та недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Матеріали, надані для розгляду апеляційних скарг, не містять даних, які б свідчили про неможливість перебування ОСОБА_5 під вартою за станом здоров`я, неможливість надання їй необхідної медичної допомоги в умовах установи попереднього ув`язнення або наявність таких медичних протипоказань, які виключали б застосування до неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Окрім того, колегія суддів також зазначає, що надана захисниками медична документація датована 2021-2023 роками та не є актуальною для підтвердження стану здоров`я підозрюваної на даний час.

Так само посилання сторони захисту на умови перебування особи у Київському слідчому ізоляторі не є самостійною підставою для скасування оскаржуваної ухвали або застосування до підозрюваної більш м`якого запобіжного заходу. Такі доводи мають оцінюватися з урахуванням конкретних даних щодо індивідуального становища підозрюваної, умов її фактичного тримання та наявності обставин, які об`єктивно унеможливлюють подальше тримання під вартою.

Колегія суддів виходить із того, що забезпечення належних умов тримання під вартою, доступу до медичної допомоги та безпеки осіб, які перебувають в установах попереднього ув`язнення, є обов`язком відповідних органів державної влади та адміністрації установи. Водночас, за відсутності даних про неможливість забезпечення таких умов саме щодо ОСОБА_5 зазначені доводи не спростовують необхідності застосування до неї запобіжного заходу, визначеного слідчим суддею.

За таких обставин доводи сторони захисту щодо стану здоров`я ОСОБА_5 та умов тримання в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваної ухвали.

Доводи сторони захисту про те, що слідчий суддя не надав належної оцінки всім обставинам, які характеризують особу підозрюваної, колегія суддів не вважає такими, що дають підстави для скасування оскаржуваної ухвали.

Зі змісту ухвали слідчого судді вбачається, що при вирішенні питання про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу були враховані дані про особу, її вік, сімейний стан, соціальні зв`язки, майновий стан, відсутність судимостей. 

Водночас, зазначені дані, хоча й характеризують підозрювану з позитивного боку та підлягають урахуванню, відповідно до ст. 178 КПК України, проте, не мають самостійного вирішального значення і не усувають встановлених у цьому кримінальному провадженні ризиків. 

Колегія суддів також враховує, що наявність місця роботи, проживання, родини, соціальних зв`язків та відсутність судимостей можуть знижувати інтенсивність окремих ризиків, однак, за обставин цього кримінального провадження не спростовують висновку слідчого судді про необхідність застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави як альтернативного запобіжного заходу.

Також колегія суддів бере до уваги доводи сторони захисту щодо покладеного на підозрювану ОСОБА_5 слідчим суддею обов`язку, передбаченого п. 4 ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави, утримуватися від спілкування зі свідками, зокрема з ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які є матір`ю та рідним братом підозрюваній ОСОБА_5 , та зазначає наступне. 

На переконання колегії суддів, слідчий суддя, з урахуванням наведених вище обставин, обґрунтовано дійшов висновку, що для забезпечення належної процесуальної поведінки на ОСОБА_5 покладено обов`язки, зокрема, утримуватися від спілкування зі свідками - матір`ю ОСОБА_10 та неповнолітнім братом ОСОБА_11 лише щодо обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру ОСОБА_5 у цьому кримінальному провадженні. Таке обмеження є необхідним з метою недопущення впливу підозрюваної ОСОБА_5 на таких осіб, а також недопущення знищення, приховування або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження. 

Тому, доводи сторони захисту не дають підстав для висновку про непропорційне втручання у право на повагу до сімейного життя, гарантоване ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. 

Також колегія суддів не погоджується з доводами сторони захисту щодо відсутності підтвердження повноважень органу досудового розслідування щодо здійснення досудового розслідування за ст. 255 КК України та відсутності постанови прокурора про визначення підслідності, з огляду на наступне. 

Прокурором у судовому засіданні долучено до матеріалів кримінального провадження належним чином завірену копію постанови про зміну групи прокурорів від 04 вересня 2026 року, згідно з якою змінено групу прокурорів у кримінальному провадженні № 52026000000000295 від 28 травня 2026 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 209, ч. 3 ст. 255, ч. 4 ст. 368 КК України. Окрім того, в матеріалах кримінального правопорушення також міститься копія постанови про об`єднання матеріалів досудових розслідувань від 27 серпня 2026 року (т. 3 а.с. 28), згідно з якою матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52026000000000295 від 28 травня 2026 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 209, ч. 4 ст. 368 КК України та матеріали досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 52026000000000513 від 25 серпня 2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 255 КК України об`єднано в одне провадження з єдиним реєстраційним номером № 52026000000000295 та зазначено, що відповідно до ч. 10 ст. 216 КПК України, якщо під час досудового розслідування буде встановлено інші кримінальні правопорушення, вчинені особою, щодо якої ведеться досудове розслідування, або іншою особою, якщо вони пов`язані із кримінальними правопорушеннями, вчиненими особою щодо якої ведеться досудове розслідування, і які не підслідні тому органу, який здійснює у кримінальному провадженні досудове розслідування, прокурор, у разі неможливості виділення цих матеріалів в окреме провадження, своєю постановою визначає підслідність всіх цих кримінальних правопорушень. За таких обставин, доводи сторони захисту не знайшли свого підтвердження в суді. 

В апеляційній скарзі сторона захисту наводила також інші аргументи, які не потребують детального аналізу. У цьому провадженні суд надав відповіді на всі вагомі аргументи сторін. При цьому, колегія суддів виходить з усталеної практики ЄСПЛ та зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain від 09.12.1994, № 303-A, § 29; рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява № 4909/04, § 58). 

 

Висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу. 

Підсумовуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що слідчий суддя належним чином врахував обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а доводи апеляційних скарг у цій частині фактично зводяться до незгоди сторони захисту з наданою їм оцінкою та не спростовують правильності висновків оскаржуваної ухвали.

Доводи сторони захисту про те, що слідчий суддя формально підійшов до оцінки доводів сторони захисту та не навів достатніх мотивів прийнятого рішення, суд також не вважає такими, що дають підстави для скасування оскаржуваної ухвали.

Зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що слідчий суддя перевірив наявність обґрунтованої підозри, існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів, обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а також питання пропорційності визначеного розміру застави.

Незгода сторони захисту з наданою слідчим суддею оцінкою зазначених обставин сама по собі не свідчить про невмотивованість судового рішення. Водночас, суд апеляційної інстанції за результатами перевірки доводів апеляційних скарг дійшов висновку, що істотні для вирішення питання про застосування запобіжного заходу обставини були предметом оцінки слідчого судді, а наведені в ухвалі мотиви є достатніми для розуміння підстав прийнятого рішення.

Інші доводи апеляційних скарг сторони захисту не спростовують наведених висновків суду, не впливають на правильність вирішення питання про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу та не дають підстав для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали.

За таких обставин апеляційні скарги захисників підозрюваної ОСОБА_5 - адвокатів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 слід залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07 вересня 2026 року - без змін.

Керуючись ст. 177, 178, 182, 183, 194, 309, 376, 392, 404, 407, 418, 419, 532 КПК України, колегія суддів

 

ПОСТАНОВИЛА:

 

Апеляційні скарги захисників підозрюваної ОСОБА_5 - адвокатів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07 вересня 2026 року - без змін. 

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

 

 

 

Головуюча суддя:         ОСОБА_1 

 

Судді:          ОСОБА_2 

 

ОСОБА_3