Справа № 991/11202/26

Провадження №11-сс/991/620/26

 

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

 

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

16 вересня 2026 року м. Київ

 

 

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду у складі колегії суддів:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

 

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

 

підозрюваного ОСОБА_5 , 

захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , 

прокурора ОСОБА_8 ,

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційні скарги захисників підозрюваного ОСОБА_5 - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06.09.2026, якою застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно  ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у кримінальному провадженні № 52026000000000295 від 28.05.2026 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 209 Кримінального кодексу України,

 

ВСТАНОВИЛА:

 

Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом обставини

Детективами Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) під процесуальним керівництвом прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52026000000000295 від 28.05.2026 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 255 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

За версією органу досудового розслідування ОСОБА_5 , будучи службовою особою державного органу, зокрема перебуваючи на посаді заступника голови (начальника) Одеської обласної державної (військової) адміністрації з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації, а також будучи прокурором органів прокуратури, зазначеним у п.п. 5, 6 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про прокуратуру», зокрема перебуваючи на посаді начальника Управління протидії кримінальним правопорушенням у сфері кібербезпеки Офісу Генерального прокурора, а також на посаді заступника начальника Департаменту міжнародного співробітництва Офісу Генерального прокурора, у період із серпня 2023 року по травень 2025 року за попередньою змовою групою осіб організував легалізацію (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом, на загальну суму 48 264 641 грн, тобто в особливо великому розмірі. Окрім цього, за версією сторони обвинувачення, у серпні-жовтні 2025 року, ОСОБА_5 , будучи службовою особою Офісу Генерального прокурора, використовуючи службове становище, організував стійке ієрархічне об`єднання, до якого увійшли не менше п`яти осіб, члени якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації. При цьому, ОСОБА_5 також здійснював координацію кримінальної протиправної діяльності інших співучасників, забезпечував функціонування цієї злочинної організації, шляхом сприяння у працевлаштуванні членів організації до органів прокуратури, збору інформації задля попередження викриття протиправної діяльності членів злочинної організації. Разом з тим, згідно з повідомленням про підозру ОСОБА_5 за участі членів створеної ним злочинної організації, у період із серпня 2025 року по вересень 2026 року організував вчинення злочинною організацією під його керівництвом легалізації (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом, на загальну суму 41 761 850 грн, тобто у особливо великому розмірі.

У межах зазначеного кримінального провадження 05.09.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27

ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 209 КК України. 

06.09.2026 детектив НАБУ звернувся до слідчого судді Вищого антикорупційного суду (далі - слідчого судді) з клопотанням, погодженим з прокурором САП, про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком 60 днів (далі - клопотання), із заставою у розмірі 200 000 000 гривень, з покладенням відповідних процесуальних обов`язків у разі її внесення.

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ухвалою від 06.09.2026 частково задовольнив клопотання та застосував до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів із можливістю внесення застави у розмірі 120 000 000 грн та покладенням обов`язків, передбачених п. 1-4, 8, 9 ч. 5 ст. 194 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України). 

Вимоги та короткий зміст апеляційних скарг захисників  ОСОБА_7 та ОСОБА_6 . 

Сторона захисту просить: скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання; у разі якщо суд дійде висновку про необхідність застосування запобіжного заходу, застосувати до ОСОБА_5 більш м`який запобіжний захід, зокрема домашній арешт із застосуванням електронного засобу контролю, з покладенням обов`язків за ч. 5 ст. 194 КПК України; змінити ухвалу в частині розміру застави, знизивши його до меж, установлених п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України; виключити з пункту 7 резолютивної частини ухвали обов`язок утримуватися від спілкування з особами, які не мають статусу свідка у цьому кримінальному провадженні, та з особами, які не ідентифіковані належним чином.

Узагальнені доводи апеляційних скарг та доповнень до них зводяться до такого.

Захисник ОСОБА_7 вказує на те, що ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою та підлягає скасуванню з підстав, передбачених п. 2, п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України, а саме невідповідності висновків суду фактичним обставинам, істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, невірного тлумачення закону, яке суперечить його змісту. Зазначаючи про необґрунтованість підозри, захисник ОСОБА_7 звертає увагу на відсутність встановленого предикатного діяння, оскільки ст. 368 КК України, за якою провадження зареєстроване в ЄРДР, нікому не інкримінована. Клопотання не містить назв «call-центрів» та епізодів передачі коштів із зазначенням осіб, дат та сум. Епізоди легалізації майна описані таким чином, що проміжок часу з жовтня 2025 по травень 2026 входить до обох епізодів. Об`єкти в апарт-комплексі «Glacier» описані у клопотанні двічі - як первинне набуття у першому епізоді і як дії з тим самим майном у третьому, а їхня вартість врахована в обох сумах. Ознаки злочинної організації, зазначені в ч. 4 ст. 28 КК України, не доведені, а ознаки об`єднання не розкриті через факти щодо кожного учасника. 

Захисник ОСОБА_7 також акцентує увагу на тому, що визначення підслідності щодо ст. 255 КК України здійснено з порушенням умов застосування ч. 10 ст. 216 КПК України, повноваження органу досудового розслідування відповідно до ст. 255 КК України не підтверджені, оскільки абзац перший ч. 5 ст. 216 КПК України містить вичерпний перелік статей, підслідних детективам НАБУ, і ст. 255 КК України в ньому відсутня, а постанову прокурора про визначення підслідності до клопотання не додано. Розмір предмета злочину, як кваліфікуюча ознака, не встановлений, натомість визначений за інтернет-оголошеннями.

Крім цього, захисник ОСОБА_7 апелює до низки процесуальних порушень, таких як сплив строку ведення оперативно-розшукової справи, відсутність у захисту можливості ознайомитись з матеріалами проведення оперативно-розшукових заходів в повному обсязі та проведення негласних заходів щодо підозрюваних до початку кримінального провадження.

Окремо захисник ОСОБА_7 спростовує ризики за ст. 177 КПК України. Зазначає, що протокол затримання не містить жодного факту на підтвердження можливої втечі підозрюваного ОСОБА_5 , особистий обшук якого не проводився. У підозрюваного не виявлено паспорту для виїзду за кордон, проїзних документів та коштів. Ба більше, підозрюваного затримано в центрі м. Львова, не на пункті пропуску через державний кордон та не на під`їзді до нього; підозрюваний неодноразово перетинав держаний кордон та кожного разу повертався в Україну. Не зважаючи на проведення оперативно-розшукових заходів, підозрюваний ОСОБА_5 не змінював місце проживання та продовжував працювати. Ризик знищення доказів захисник вважає невиправданим, оскільки всі епізоди, на які посилається сторона обвинувачення, вже зафіксовані у протоколах, обшуки проведені, носії інформації вилучені, відомості з державних реєстрів оглянуті та закріплені протоколами. Крім цього, захисник наголошує на обставині, що виникла в день постановлення ухвали та не була врахована слідчим суддею. На думку захисника ОСОБА_7 публікація Генерального прокурора ОСОБА_9 від 06.09.2026 в офіційному телеграм-каналі про підготовку кадрового рішення щодо звільнення працівника Офісу Генерального прокурора, який фігурує у розслідуванні, має вирішальне значення для спростування ризику про перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, оскільки зазначений ризик усунуто рішенням службового характеру до постановлення оскаржуваної ухвали.

Захисник ОСОБА_7 зазначає, що недостатність більш м`яких запобіжних заходів не доведена та ґрунтується на припущеннях, оскільки тримання під вартою є виключним запобіжним заходом, застосування якого слідчий суддя обґрунтував ризиками, що не відповідають дійсності. 

Також захисник доводить, що розмір застави є завідомо непомірним та визначений з урахуванням майнового стану третіх осіб, а висновок слідчого судді про «високий майновий стан» суперечить цифрам, наведеним в ухвалі.

Додатково захисник зазначає, що обставини, передбачені ст. 178 КПК України, не оцінені в сукупності, а саме: вік та стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків і наявність утриманців, наявність постійного місця роботи, відсутність судимостей, відсутність відомостей про застосування запобіжних заходів раніше та підозри в іншому кримінальному провадженні. Також слідчий суддя не оцінив умови тримання під вартою. 

На думку захисника, обов`язок утримуватись від спілкування сформульований невизначено, що не відповідає вимогам ч. 5 ст. 194 КПК України. Захист не заперечує проти покладення цього обов`язку щодо конкретних, поіменно названих осіб. 

Доповнення до апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 узгоджуються з позицією захисника ОСОБА_7 та стосуються необґрунтованості підозри, відсутності предикатного діяння, відсутності ознак злочинної організації, невстановленого розміру предмета вчиненого діяння, відсутності встановлених ризиків, необґрунтованості неможливості застосування більш м`яких запобіжних заходів та визначення непомірного розміру застави. 

Стверджуючи про необґрунтованість підозри та відсутність предикатного діяння, захисник ОСОБА_6 зазначає, що всупереч вимог ч. 1 ст. 209 КК України фактичні обставини одержання майна злочинним шляхом не встановлені, стороною обвинувачення не доведено, а слідчим суддею не встановлено, ким, коли, за яких обставин, яким способом і в якому розмірі набуто майно. 

Захисник ОСОБА_6 додатково акцентує увагу на непомірності розміру застави, що не відповідає критерію «альтернативності» всупереч вимогам, сформульованим Конституційним Судом України в рішенні від 21.07.2026 № 9-р(ІІ)/2026. Також поза увагою слідчого судді залишився факт, що на все перелічене в повідомленні про підозру майно накладений арешт, у зв`язку з чим зазначені активи не можуть бути використані для внесення застави. 

Позиції учасників провадження в суді.

Підозрюваний та захисники в судовому засіданні підтримали апеляційні скарги та просили їх задовольнити. 

Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційних скарг захисників.

Мотиви суду.

Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, доводи й заперечення учасників судового провадження, дослідила матеріали, які надійшли від слідчого судді, перевірила доводи апеляційних скарг та дійшла таких висновків.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Метою застосування запобіжного заходу згідно з вимогами ч. 1 ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Водночас ч. 2 ст. 177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Слідчий суддя, суд під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу згідно з вимогами ч. 1 ст. 194 КПК України зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Отже, в межах доводів апеляційних скарг із метою правильного їх вирішення колегії суддів належить перевірити: обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому діянь; наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України; обставини, якими обґрунтовано застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та які підтверджують недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК; обґрунтованість розміру застави як альтернативного запобіжного заходу. 

Щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_5 .

Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 209. Такого висновку слідчий суддя дійшов на підставі досліджених матеріалів, наданих сторонами обвинувачення і захисту, належно обґрунтував його, що відображено в оскаржуваній ухвалі.

Оскільки поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, критерії оцінки застосовуються з урахуванням практики ЄСПЛ (ч. 5 ст. 9 КПК України). Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ термін «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (наприклад, у рішенні в справі Fox, Campbell and Hartley v. The United Kingdom від 30.08.1990, заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86, § 32; рішення у справі Нечипорук і Йонкало проти України від 21.04.2011, заява № 42310/04, § 175). 

Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки в сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Отже, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначення вірогідності та достатності підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Зі змісту повідомлення про підозру та наявних в матеріалах доказів убачається, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 209 КК України, а саме: 1) в організації набуття, володіння, використання, розпорядження майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі здійснення фінансових операцій, вчинення правочинів з таким майном, зміни форми (перетворенні) такого майна та вчинення дій, спрямованих на приховування, маскування походження такого майна, володіння ним, права на таке майно, джерела його походження, місцезнаходження, коли ці діяння вчинені особою, яка знала, що таке майно прямо та повністю одержано злочинним шляхом, вчинених в особливо великому розмірі за попередньою змовою групою осіб; 2) у створенні злочинної організації, вчиненому службовою особою з використанням службового становища; 3) в організації набуття, володіння, використання, розпорядження майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі здійснення фінансових операцій, вчинення правочинів з таким майном, зміни форми (перетворенні) такого майна та вчинення дій, спрямованих на приховування, маскування походження такого майна, володіння ним, права на таке майно, джерела його походження, місцезнаходження, коли ці діяння вчинені особою, яка знала, що таке майно прямо та повністю одержано злочинним шляхом, вчинених у особливо великому розмірі у складі злочинної організації.

За своєю суттю інкриміноване підозрюваному ОСОБА_5 діяння полягає у тому, що перебуваючи на посаді заступника голови (начальника) Одеської обласної державної (військової) адміністрації з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації, а також будучи прокурором органів прокуратури, зазначеним у п.п. 5, 6 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про прокуратуру», зокрема перебуваючи на посаді начальника Управління протидії кримінальним правопорушенням у сфері кібербезпеки Офісу Генерального прокурора, а також на посаді заступника начальника Департаменту міжнародного співробітництва Офісу Генерального прокурора, із серпня 2023 року по травень 2025 року за попередньою змовою групою осіб організував легалізацію (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом, на загальну суму 48 264 641 грн, тобто в особливо великому розмірі, а саме:

- використовуючи кошти, щодо яких фактичні обставини свідчать про їх одержання злочинним шляхом, набув у власність нерухоме майно в апарт-комплексі преміального класу «Glacier» неподалік гірськолижного курорту «Буковель» на території с. Поляниця Надвірнянського району Івано-Франківської області;

- використовуючи кошти, щодо яких фактичні обставини свідчать про їх одержання злочинним шляхом, набув у власність нерухоме майно - однокімнатну квартиру у АДРЕСА_1 , загальною площею 43,8 кв. м;

- використовуючи кошти, щодо яких фактичні обставини свідчать про їх одержання злочинним шляхом, набув у власність рухоме майно - автомобіль марки «MERCEDES-BENZ», моделі «GLS 400», 2021 року випуску, VIN - код: НОМЕР_1 ;

- використовуючи кошти, щодо яких фактичні обставини свідчать про їх одержання злочинним шляхом, набув у власність нерухоме майно - нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , площею 197,6 кв. м;

- використовуючи кошти, щодо яких фактичні обставини свідчать про їх одержання злочинним шляхом, набув у власність нерухоме майно - нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_3, площею 49,8 кв. м;

- використовуючи кошти, щодо яких фактичні обставини свідчать про їх одержання злочинним шляхом, набув у власність нерухоме майно - нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_4 , площею 500,4 кв. м;

- використовуючи кошти, щодо яких фактичні обставини свідчать про їх одержання злочинним шляхом, набув у власність рухоме майно - автомобіль марки «MERCEDES-BENZ», моделі EQE 350, 2023 року випуску, VIN-код: НОМЕР_2 .

Тобто, згідно з повідомленням про підозру ОСОБА_5 підозрюється в організації набуття, володіння, використання, розпорядження майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі здійснення фінансових операцій, вчинення правочинів з таким майном, зміни форми (перетворенні) такого майна та у вчиненні дій, спрямованих на приховування, маскування походження такого майна, володіння ним, права на таке майно, джерела його походження, місцезнаходження, коли ці діяння вчинені особою, яка знала, що таке майно прямо та повністю одержано злочинним шляхом, вчинених в особливо великому розмірі за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 209 КК.

Окрім цього, за версією сторони обвинувачення, у серпні-жовтні 2025 року, ОСОБА_5 , будучи службовою особою Офісу Генерального прокурора, використовуючи службове становище, організував стійке ієрархічне об`єднання, до якого увійшли не менше п`яти осіб, члени якого, за попередньою змовою, зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації.

Згідно з обставинами, викладеними у повідомленні про підозру, члени цієї злочинної організації здійснювали такі дії:

1) забезпечення службовими особами Офісу Генерального прокурора та обласних прокуратур прийняття в інтересах зацікавлених осіб рішень про закриття кримінальних проваджень відносно осіб, причетних до організації вищевказаної протиправної діяльності, визначеного переліку «call-центрів», в інтересах яких надаватиметься неправомірна вигода;

2) не здійснення кримінального переслідування та не притягнення до кримінальної відповідальності осіб, причетних до організації діяльності визначеного переліку «call-центрів», в інтересах яких надаватиметься неправомірна вигода;

3) активізацію досудових розслідувань та притягнення до кримінальної відповідальності осіб, пов`язаних з діяльності «call-центрів», з якими не досягнуто домовленостей про надання неправомірної вигоди службовим особам з числа керівництва Офісу Генерального прокурора;

4) використання повноважень Офісу Генерального прокурора, як уповноваженого (центрального) органу щодо міжнародної правової допомоги, видачі осіб (екстрадиції), перейняття кримінальних проваджень, тощо. Зокрема, здійснення контролю за запитами від іноземних держав про міжнародну правову допомогу та про екстрадицію у цій категорії кримінальних справ, вплив на обсяг та якість їх виконання, контроль за прийняттям рішень про створення та діяльністю спільних слідчих груп із представниками іноземних правоохоронних органів, проведення перевірок в обласних прокуратурах з питань міжнародного співробітництва для з`ясування інформації про хід виконання запитів компетентних органів іноземних держав щодо згаданої категорії справ;

5) надання особам, пов`язаним з організацією та діяльністю визначеного переліку «call-центрів», в інтересах яких надаватиметься неправомірна вигода, службової інформації про заплановані оперативно-розшукові та слідчі (розшукові) дії правоохоронних органів з викриття такої протиправної діяльності, а також надання консультацій щодо форм та методів діяльності правоохоронних органів задля уникнення винними особами, передбаченої кримінальної відповідальності.

За версією сторони обвинувачення до складу цієї злочинної організації входили також посадовці Офісу Генерального прокурора, близька особа, з якою проживає ОСОБА_5 , а також інші особи, які:

а) використовували владу та наявні службові повноваження для захисту учасників злочинної організації та забезпечення приховування їх протиправної діяльності у разі виникнення загрози їх викриття;

b) налагоджували комунікацію з представниками «call-центрів» для залучення їх до надання неправомірної вигоди, а також контролювали надходження частки коштів від протиправної діяльності;

с) здійснювали організацію слідчих (розшукових) та процесуальних дій, зокрема, обшуків, накладення арештів на майно тих «call-центрів», за сприяння у функціонуванні яких члени злочинної організації не отримували неправомірної вигоди;

d) займалися розробленням та реалізацією інвестиційних проектів, зокрема, у сферах будівництва, сонячної енергетики, дозвілля та рекреації, інформаційних технологій, для фінансування яких використовувалася одержана неправомірна вигода.

При цьому, ОСОБА_5 здійснював координацію кримінальної протиправної діяльності інших співучасників, забезпечував функціонування цієї злочинної організації, шляхом сприяння у працевлаштуванні членів організації до органів прокуратури, збору інформації задля попередження викриття протиправної діяльності членів злочинної організації.

Тобто, згідно з повідомленням про підозру ОСОБА_5 підозрюється в створенні злочинної організації та керівництві такою організацією, вчинених службовою особою з використанням службового становища, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 255 КК України.

Разом з тим, згідно з повідомленням про підозру ОСОБА_5 за участі членів створеної ним злочинної організації, у період із серпня 2025 року по вересень 2026 року, організував вчинення злочинною організацією під його керівництвом легалізації (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом, на загальну суму 41 761 850 грн, тобто у особливо великому розмірі, а саме:

- використовуючи кошти, щодо яких фактичні обставини свідчать про їх одержання злочинним шляхом, набув у власність нерухоме майно - нежитлове приміщення (групи приміщень) за адресою: АДРЕСА_5 , загальною площею 153,4 кв. м;

- використовуючи кошти, щодо яких фактичні обставини свідчать про їх одержання злочинним шляхом, набув у власність нерухоме майно-квартиру за адресою: АДРЕСА_6 , загальною площею 64,5 кв. м;

- використовуючи кошти, щодо яких фактичні обставини свідчать про їх одержання злочинним шляхом, набув у власність рухоме майно - автомобіль марки «BMW», моделі «730LD», 2022 року випуску, VIN-код: НОМЕР_3 ;

- вчинив дії із майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про одержання злочинним шляхом, спрямовані на приховування, маскування походження такого майна, володіння ним, права на таке майно - об`єкти нерухомості в апарт-комплексі преміального класу «Glacier» неподалік гірськолижного курорту «Буковель» на території с. Поляниця Надвірнянського району Івано-Франківської області;

- використовуючи кошти, щодо яких фактичні обставини свідчать про їх одержання злочинним шляхом, здійснивши фінансові операції шляхом переміщення, зміни форми (перетворення) такого майна, а також вчиненням дій, спрямованих на приховування, маскування походження такого майна або володіння ним - грошових коштів на загальну суму не менше 8 348 750 грн.

Тобто, ОСОБА_5 підозрюється в організації набуття, володіння, використання, розпорядження майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі здійснення фінансових операцій, вчинення правочинів з таким майном, зміни форми (перетворенні) такого майна та у вчиненні дій, спрямованих на приховування, маскування походження такого майна, володіння ним, права на таке майно, джерела його походження, місцезнаходження, коли ці діяння вчинені особою, яка знала, що таке майно прямо та повністю одержано злочинним шляхом, вчинених злочинною організацією у особливо великому розмірі, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 209 КК України.

На підтвердження цього сторона обвинувачення надала достатні матеріали, зокрема протоколи негласних слідчих розшукових дій (далі - НСРД), на які слідчий суддя послався при ухваленні оскаржуваного рішення, зокрема: 

протокол про результати проведення оперативно-розшукового заходу від 23.02.2026 №19/2062, яким зафіксовано спілкування 02.02.2026 між ОСОБА_5 та його співмешканкою ОСОБА_10 . Відповідно до вказаної розмови вбачаються ознаки систематичного отримання ОСОБА_5 неправомірної вигоди (т. 4 арк. 41, 45);

протокол огляду відомостей, які містяться в Державному реєстрі речових прав (Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна), інтернет-ресурсу «LUN.UA» щодо об`єктів нерухомого майна в апарт-комплексі GLACIER (Буковель), набутих близькими та довіреними особами ОСОБА_5 , вартості таких активів (т. 3 арк. 192-206);

протокол про результати проведення оперативно-розшукового заходу від 07.04.2026 №19/4005, яким зафіксовано спілкування 09.02.2026 ОСОБА_5 із іншими особами, під час якого обговорюється відео «BIHUS info» про інвесторів апарт-готелю преміум класу в Буковелі «Glacier», опубліковане 09.02.2026 на відеохостингу «Youtube» (т. 4 арк. 162, 164);

протокол про результати проведення оперативно-розшукового заходу від 09.04.2026 №19/4161, яким зафіксовано спілкування 09.03.2026 між ОСОБА_5 та його водієм ОСОБА_11 , під час якого ОСОБА_5 , за версією органу розслідування, з метою продовження легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, хоче залучити дружину водія для оформлення на неї права власності на об`єкт нерухомості у Буковелі (т. 4 арк. 55-56);

протокол про результати проведення оперативно-розшукового заходу від 09.04.2026 №19/4161, яким зафіксовано спілкування 10.03.2026 між ОСОБА_5 та чоловіком сестри ОСОБА_5 - ОСОБА_12 , під час якого ОСОБА_5 надає останньому доручення про відкриття ФОП на ОСОБА_13 (т. 4 арк. 56);

протокол про результати проведення оперативно-розшукового заходу від 09.04.2026 №19/4161, яким зафіксовано спілкування 24.03.2026 ОСОБА_5 із ОСОБА_12 , а також водієм ОСОБА_11 щодо координації ОСОБА_5 процесу переоформлення права власності об`єктів нерухомості апарт-готелю преміум класу в Буковелі «Glacier», а також питань щодо відкриття ФОП (т. 4 арк. 60-61);

протокол про результати проведення оперативно-розшукового заходу від 09.04.2026 №19/4161, яким зафіксовано спілкування ОСОБА_5 та його водія ОСОБА_11 , ОСОБА_11 зі своєю дружиною, ОСОБА_5 із ОСОБА_12 щодо розпорядження грошовими коштами (т. 4 арк. 67-69);

протокол про результати проведення оперативно-розшукового заходу від 03.06.2026 №19/6791, яким зафіксовано спілкування 06.04.2026 ОСОБА_5 та його водія ОСОБА_11 , під час якого вони обговорюють залучення матері водія у бізнес-процеси ОСОБА_5 (т. 4 арк. 71-73);

протокол про результати проведення оперативно-розшукового заходу від 13.02.2026 ?19/1618а, яким зафіксовано спілкування 20.01.2026 ОСОБА_10 з іншою особою щодо алгоритму оформлення/відтермінування оформлення права власності на придбаний об`єкт нерухомості (т. 4 арк. 107-108);

протокол про результати проведення оперативно-розшукового заходу від 03.06.2026 19/6791, яким зафіксовано спілкування 10.02.2026 та 27.02.2026 ОСОБА_10 із ОСОБА_5 в контексті об`єкту нерухомості, придбаного в Одесі (т. 4 арк. 108);

протокол про результати проведення оперативно-розшукових заходів від 09.04.2026 №19/4161, яким зафіксовано спілкування 16.03.2026 між близькими особами ОСОБА_11 , під час якого йде обговорення, що в дійсності ОСОБА_5 є особою, яка «кришує» «call-центри» по всій Україні (т. 4 арк. 56-57);

протокол про результати проведення оперативно-розшукових заходів від 09.04.2026 №19/4161, яким зафіксовано спілкування ОСОБА_5 із ОСОБА_11 (т. 4 арк. 50);

протокол про результати проведення оперативно-розшукових заходів від 06.04.2026 №19/3976, яким зафіксовано спілкування 24.02.2026 ОСОБА_5 із службовою особою правоохоронного органу, під час якого ОСОБА_5 зазначає про те, що контролює сфери міжнародного співробітництва, «кібер» та IT в Офісі Генерального прокурора (т. 4 арк. 140);

протокол про результати проведення оперативно-розшукових заходів від 09.04.2026 №19/4161, яким зафіксовано спілкування 25.02.2026 між ОСОБА_5 та його довіреною особою ОСОБА_14 (т. 4 арк. 49);

протокол про результати проведення оперативно-розшукових заходів від 09.04.2026 №19/4161, яким зафіксовано спілкування 26.02.2026 ОСОБА_5 з ОСОБА_11 про результати обшуків 26.02.2026 у м. Дніпрі (т. 4 арк. 50-51);

протокол про результати проведення оперативно-розшукових заходів від 03.06.2026 №19/6791, яким зафіксовано спілкування 05.05.2026 між ОСОБА_5 та ОСОБА_14 (т. 4 арк. 91);

протокол про результати проведення оперативно-розшукових заходів від 03.06.2026 №19/6791, яким зафіксовано спілкування 06.05.2026 ОСОБА_5 із ОСОБА_14 (т. 4 арк. 91);

протокол про результати проведення оперативно-розшукових заходів від 03.06.2026 №19/6791, яким зафіксовано спілкування 28.04.2026 та 29.04.2026 між ОСОБА_5 та ОСОБА_14 (т. 4 арк. 87-88);

протокол про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 03.08.2026 №19/1928, яким зафіксовано спілкування 26.06.2026 ОСОБА_5 із довіреною особою про необхідність кооперації з ОСОБА_15 (т. 4 арк. 125);

протокол про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 03.08.2026 № 19/1928, яким зафіксовано спілкування 08.07.2026 ОСОБА_5 з іншою особою (т. 4 арк. 125-126);

протокол про результати оперативно-розшукового заходу від 03.11.2025 №19/10910, яким зафіксовано 24.10.2025 перебування довірених осіб ОСОБА_5 - ОСОБА_11 та ОСОБА_16 у пункті обміну валют за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, біля буд. 3. (т. 4 арк. 197-201);

протокол про результати проведення оперативно-розшукових заходів від 08.04.2026 №19/4040, яким зафіксовано спілкування 02.03.2026 ОСОБА_5 із ОСОБА_10 (т. 4 арк. 114-116);

протокол про результати проведення оперативно-розшукових заходів від 09.04.2026 19/4161, яким зафіксовано спілкування 20.03.2026 ОСОБА_5 із іншими особами, зокрема зі ОСОБА_16 щодо ведення обліку грошових коштів (т. 4 арк. 58). 

Водночас колегія суддів враховує не лише наведені протоколи, а й інші, що долучені до матеріалів кримінального провадження, та враховані слідчим суддею під час постановлення оскаржуваної ухвали.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді щодо обґрунтованості підозри  ОСОБА_5 , оскільки надані стороною обвинувачення докази на обґрунтування підозри є переконливими, узгоджуються між собою та є достатніми для висновку, що  ОСОБА_5 міг вчинити інкриміновані йому кримінальні правопорушення. Доводи апеляційних скарг сторони захисту вищенаведених висновків не спростовують.

Колегія суддів відхиляє доводи сторони захисту щодо необґрунтованості підозри у зв`язку з відсутністю у повідомленні про підозру предикатного діяння та звертає увагу на те, що чинна на момент вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 209 КК України, редакція Кримінального кодексу України не вимагає обов`язкової наявності предикатного діяння. 

Суд також відхиляє аргументи сторони захисту стосовно неправильної кваліфікації дій за ст. 255 КК України та погоджується з висновком слідчого судді про те, що фабула кримінальних правопорушень у сукупності з наявними матеріалами досудового розслідування свідчать про існування достатньої сукупності доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з відповідними кримінальними правопорушеннями та дають підстави для продовження досудового розслідування і застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Водночас наведені обставини підлягають перевірці та оцінці під час розгляду кримінального провадження по суті, оскільки на даній стадії слідчий суддя не уповноважений надавати їм остаточну оцінку. 

Щодо доводів сторони захисту про відсутність встановленого точного розміру предмета легалізації, судова колегія зазначає, що відповідні відомості можуть бути встановлені та уточнені в ході досудового розслідування.

Щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Метою застосування запобіжного заходу відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Перевіривши обґрунтування слідчого судді щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів встановила належне та детальне обґрунтування слідчим суддею наявності кожного із зазначених ризиків в оскаржуваній ухвалі. 

Суд, з урахуванням положень п. 1 ч. 1 ст. 178 КПК України, бере до уваги, що вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення як одна з обставин, що впливає на вибір слідчим суддею, судом виду запобіжного заходу, має значення і для оцінки ймовірності існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. При цьому чим вагомішими є зібрані докази на підтвердження обґрунтованості підозри та вищим рівень її обґрунтованості, тим більшою є ймовірність переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, і навпаки. Зазначений стандарт доказування суд використовує для перевірки наявності ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК України.

Ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду.

При оцінці зазначеного ризику слідчий суддя обґрунтовано врахував тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5 , та суворість передбаченого за них покарання. 

Крім того, слідчий суддя взяв до уваги наявність у ОСОБА_5 паспортів громадянина України для виїзду за кордон, а також дипломатичного паспорта, що розширює його можливості залишити територію України. Також враховано відомості про неодноразові перетини ОСОБА_5 державного кордону, у тому числі під час дії воєнного стану, виїзди за кордон членів його родини та близьких родичів. Наведені обставини вказують на можливість виїзду підозрюваного за межі України та подальшого переховування від органів досудового розслідування і суду.

Водночас при оцінці відповідного ризику враховано відомості про те, що починаючи з 2024 року ОСОБА_5 при перетині державного кордону неодноразово обирав пішохідний спосіб. Зазначені обставини, за висновком слідчого судді, можуть свідчити про наявність у нього знань та навичок обходу правил перетину державного кордону, які можуть бути використані для втечі. Крім цього, слідчий суддя врахував наявність у ОСОБА_5 зв`язків з особами, які займаються оформленням віз для виїзду до іноземних держав, зокрема до Сполучених Штатів Америки, що відповідає змісту розмов від 27.02.2026 (т. 4 арк. 110, 112) та 09.03.2026 (т. 4 арк. 144-145).

Також слідчим суддею враховано відомості щодо зацікавленості ОСОБА_5 у придбанні земельних ділянок та будівництві в Об`єднаних Арабських Еміратах, що поряд із регулярними виїздами за кордон може свідчити про наявність у нього можливостей для перебування та легалізації активів за межами України.

Окремо враховано професійний досвід ОСОБА_5 , який тривалий час працював у правоохоронних органах, у тому числі на керівних посадах. У зв`язку з цим він обізнаний із формами та методами діяльності таких органів, порядком розшуку осіб, процедурами міжнародної правової допомоги та екстрадиції, а також особливостями законодавства іноземних держав щодо видачі осіб. Такі знання, за висновком слідчого судді, можуть бути використані ним для організації переховування.

Крім того, під час розгляду клопотання прокурором наведено відомості про наявність у ОСОБА_5 широкого кола осіб, які ймовірно сприяли йому у легалізації майна, одержаного злочинним шляхом. Частина таких осіб на цей час органом досудового розслідування не встановлена, у зв`язку з чим слідчий суддя врахував можливість їх використання для сприяння підозрюваному у переховуванні.

Відтак твердження сторони захисту про відсутність фактів переховування підозрюваного, зміни місця проживання та роботи, досвіду поїздок за кордон, навіть з урахуванням того, що ОСОБА_5 кожного разу повертався до України, не можуть бути підставою для відмови в задоволенні клопотання, оскільки ці обставини мали місце до вручення повідомлення про підозру.

Колегія суддів звертає увагу на те, що тяжкість інкримінованих злочинів, наявність фінансової можливості, досвід перетину державного кордону в сукупності свідчать про реальність збереження цього ризику.

Ризик знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про наявність зазначеного ризику з огляду на таке. 

При оцінці цього ризику слідчий суддя врахував, що після набуття ОСОБА_5 статусу підозрюваного та отримання ним копії клопотання про застосування запобіжного заходу з додатками він мав можливість оцінити обсяг наявних у сторони обвинувачення доказів, а також значення речей і документів, які можуть бути використані як докази, однак перебувають у його володінні, у володінні інших членів організованої групи, органів державної влади, інших установ та осіб.

Крім того, слідчий суддя врахував службовий досвід та зв`язки ОСОБА_5 , а також можливості та зв`язки інших підозрюваних, через яких за висновком слідчого судді, підозрюваний може вживати заходів щодо знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин правопорушення.

Також слідчим суддею враховано зафіксовані відомості щодо вжиття заходів із видалення інформації та підготовки до можливого проведення обшуків, у тому числі щодо речей і документів, електронних пристроїв та іншої інформації, яка могла мати значення для кримінального провадження, що вбачається зі змісту розмов від 15.07.2026 (т.4 арк. 157-158), 16.07.2026 (т. 4 арк. 126-127).

Слідчий суддя взяв до уваги, що частина речей і документів, які можуть містити відомості, що можуть бути використані як докази протиправних дій ОСОБА_5 та його співучасників, може перебувати за межами території України. З огляду на обізнаність ОСОБА_5 з порядком направлення та виконання запитів про міжнародну правову допомогу, за висновком слідчого судді, він може використовувати відповідні знання та зв`язки для затягування скерування таких запитів і в цей час вживати заходів для знищення чи зміни відповідних відомостей і документів.

Отже, наведені обставини у своїй сукупності свідчать про те, що слідчий суддя дійшов вірного висновку про наявність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України. 

Колегія суддів відхиляє доводи сторони захисту про те що, факт проведення обшуків, вилучення носіїв інформації та фіксація відповідних відомостей в протоколах спростовують наявність ризику знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки враховуючи стадію кримінального провадження не виключена наявність інших доказів. 

Ризик незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних, експертів у кримінальному провадженні.

Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про наявність ризику незаконного впливу ОСОБА_5 на свідків, інших підозрюваних та експертів у кримінальному провадженні.

При оцінці зазначеного ризику слідчий суддя врахував, що ОСОБА_5 , будучи обізнаним про осіб, які давали свідчення у кримінальному провадженні, може шляхом підкупу, погроз або іншим чином впливати на свідків та інших підозрюваних з метою спонукання їх до зміни раніше наданих показань, надання показань, які суперечитимуть зібраним доказам, або відмови від дачі показань.

Водночас ризик такого впливу, за висновком слідчого судді, зберігається до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та їх дослідження судом. Це пов`язано з установленим КПК України порядком отримання та використання показань у кримінальному провадженні.

Крім того, для здійснення відповідного впливу ОСОБА_5 може використати свої знайомства, зв`язки, соціальний статус та авторитет, набуті, зокрема, у процесі професійної діяльності, у тому числі серед керівництва Офісу Генерального прокурора. Також слідчий суддя врахував можливість використання повноважень інших ймовірних учасників організованої групи.

При оцінці ризику враховано можливість безперешкодного контактування ОСОБА_5 зі свідками, частина яких є його родичами, близьким оточенням або колегами, наявність у нього достатніх майнових ресурсів для організації та здійснення впливу на свідків, експертів та інших підозрюваних. Суд враховує стадію досудового розслідування, а також те, що не всі свідки та інші особи, які можуть бути причетні до вчинення кримінального правопорушення, на цей час встановлені.

Крім того, досліджені судом фактичні дані зі змісту розмови від 24.02.2026 (т. 4 арк. 140-141) вказують на те, що ОСОБА_5 висловлював прохання працівникам Національної поліції України про притягнення іншої особи до кримінальної відповідальності за надуманими підставами. Зазначені обставини слідчий суддя врахував як такі, що можуть свідчити про можливість використання ОСОБА_5 свого службового становища та зв`язків із працівниками правоохоронних органів для переслідування і тиску на інших осіб.

За таких обставин висновок слідчого судді про доведеність ризику незаконного впливу ОСОБА_5 на свідків, експертів та інших підозрюваних у кримінальному провадженні, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає обґрунтованим. 

Колегія суддів відхиляє аргументи захисту щодо відсутності зазначеного ризику у зв`язку з тим, що не зафіксовано жодного факту спроб впливу на свідків та невизначеність їх переліку, та зазначає, що загроза впливу існує стосовно всього кола осіб, які залучені або підлягають залученню до кримінального провадження, до моменту безпосереднього дослідження їх показань судом, що відповідає вимогам ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України.

Ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про наявність ризику перешкоджання ОСОБА_5 кримінальному провадженню іншим чином.

При оцінці цього ризику враховано наявність у ОСОБА_5 стійких ділових та дружніх зв`язків з особами, які займають керівні посади в органах державної влади, з іншими особами, які можуть впливати на викривлення вагомих для кримінального провадження даних.

Крім того, детектив та прокурор посилалися на фактичні дані, які, за їх твердженням, свідчать про те, що ОСОБА_5 є довіреною особою Генерального прокурора та має з ним дружні неформальні стосунки, які можуть бути використані для унеможливлення досягнення дієвості кримінального провадження. 

Також слідчий суддя врахував доводи детектива та прокурора про наявність у ОСОБА_5 реального впливу на Державну податкову службу України, що може ускладнити проведення досудового розслідування. 

Обставини та характер кримінальних правопорушень, у яких підозрюється ОСОБА_5 , за висновком слідчого судді, свідчать про високий рівень підготовки та конспіративності дій підозрюваного. Спілкування між учасниками здійснювалося особисто та з використанням месенджерів, із застосуванням вигаданих імен, нікнеймів, скорочень та абревіатур, а засоби комунікації мали налаштування для автоматичного видалення у разі отримання доступу до них сторонніми особами.

Крім того, матеріали кримінального провадження містять відомості, які слідчий суддя врахував при оцінці можливості ОСОБА_5 перешкоджати кримінальному провадженню, зокрема щодо координації дій інших учасників та вжиття заходів, спрямованих на повідомлення інших осіб про зацікавленість НАБУ їх діяльністю, а також перевірку підконтрольними правоохоронними органами запитуваної детективами інформації.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок слідчого судді про наявність ризику перешкоджання ОСОБА_5 кримінальному провадженню іншим чином та відхиляє доводи сторони захисту щодо усунення ризику перешкоджання кримінальному провадженню внаслідок відсторонення підозрюваного від посади в Офісі Генерального прокурора та відставки керівництва органу, та звертає увагу на те, що персональні зв`язки, фаховий досвід та авторитет у правоохоронних органах створюють умови для позапроцесуального впливу, незалежно від того, чи продовжує ОСОБА_5 обіймати посаду. 

Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється особа.

При оцінці ризику вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_5 колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про його наявність. Такий ризик обумовлений, насамперед, фактичними обставинами щодо обсягів грошових потоків, заходів, спрямованих на приховування та маскування грошових коштів, вчинення різного роду правочинів, використання криптовалюти та інших обставин, викладених у клопотанні детектива, які свідчать про реальну загрозу продовження кримінального правопорушення, передбаченого ст. 209 КК України.

Крім того, колегія суддів бере до уваги відомості, зафіксовані у протоколах негласних слідчих (розшукових) дій, які підтверджують зазначений ризик. Зокрема, після опублікування відеоматеріалу «Bihus.Info» щодо системних випадків набуття працівниками органів прокуратури об`єктів нерухомості в апарт-готелі «Glacier» ОСОБА_5 , ймовірно, вживав заходів, спрямованих на маскування походження набутих об`єктів нерухомості у Буковелі та прав на таке майно.

Водночас колегія суддів враховує встановлені слідчим суддею обставини, відповідно до яких 15.07.2026-16.07.2026 напередодні обшуків детективами НАБУ у кримінальному провадженні працівниками Офісу Генерального прокурора вживалися заходи, спрямовані на приховування, зберігання майна ОСОБА_5 та довірених осіб, ймовірно одержаного злочинним шляхом. На підтвердження цих обставин слідчим суддею враховано зафіксовані розмови ОСОБА_11 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 від 17.07.2026 (т. 4, арк. 128-129), а також розмову ОСОБА_5 зі ОСОБА_16 від 26.07.2026 (т. 4, арк. 130).

Отже, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про наявність ризику вчинення ОСОБА_5 іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому він підозрюється.

Щодо обґрунтованості застосованого запобіжного заходу.

В оскаржуваній ухвалі слідчий суддя, враховуючи наявність обґрунтованої підозри та існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дійшов висновку, що застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є повністю виправданим та пропорційним у даному провадженні, а запобігти встановленим ризикам неможливо, застосувавши до підозрюваного більш м`який запобіжний захід. 

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки (ч. 1 ст. 178 КПК).

При оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, суд апеляційної інстанції зазначає, що закон не вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу обов`язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов`язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена пунктами 1-5 частини 1 статті 177 КПК України, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Оскільки встановлено наявність обґрунтованої підозри щодо ОСОБА_5 та ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів уважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який не є безальтернативним, оскільки слідчим суддею визначено розмір застави. 

Колегія суддів відхиляє доводи сторони захисту щодо можливості забезпечення належної поведінки підозрюваного шляхом застосування цілодобового домашнього арешту чи особистого зобов`язання з покладенням обов`язків та звертає увагу на те, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не здатний належним чином нівелювати встановлені ризики. 

Посилання сторони захисту на умови тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» самі по собі не спростовують установлених ризиків та не свідчать про те, що мети застосування запобіжного заходу і належної процесуальної поведінки підозрюваного можливо досягти шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Щодо розміру застави.

Слідчий суддя частково задовольнив клопотання детектива НАБУ в частині застави та визначив підозрюваному ОСОБА_5 заставу у розмірі 120 000 000 грн. Як вбачається з клопотання, сторона обвинувачення просила застосувати до підозрюваного альтернативний запобіжний захід із можливістю внесення застави у розмірі 200 000 000 грн. 

Суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом (абз. 1 ч. 3 ст. 183 КПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього. 

Згідно з п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваного чи обвинуваченого у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Разом з тим, ч. 5 ст. 182 КПК України дозволяє у виняткових випадках щодо тяжких та особливо тяжких злочинів призначати розмір застави, що перевищує зазначені межі, якщо суд дійде висновку, що застава у межах п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України не здатна забезпечити виконання особою, покладених на неї обов`язків.

Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ, уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання обвинуваченого під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що підозрюваний може ухилитися від покарання, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа. За змістом справи «Мангурас проти Іспанії» від 20 листопада 2010 року ЄСПЛ зазначає, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума застави повинна бути оцінена, враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових коштів у обвинуваченого.

Колегія суддів вкотре наголошує, що положення КПК України та практика ЄСПЛ визначають сукупність критеріїв, які мають бути враховані судом під час визначення розміру застави. Зокрема, підлягають оцінці обставини вчинення кримінального правопорушення та особливості конкретного кримінального провадження, майновий і сімейний стан підозрюваного, у тому числі матеріальне становище його близьких осіб, обсяг та характер його фінансових операцій, відомості про особу підозрюваного, наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, його професійне середовище, а також обґрунтованість, помірність та реальна можливість виконання визначеного розміру застави. За відповідних обставин також має враховуватися розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та інші обставини, що мають значення для визначення розміру застави, зокрема й те, що заставу може бути внесено іншою юридичною чи фізичною особою.

Як вбачається з матеріалів провадження, слідчий суддя, врахувавши обставини вчинення кримінальних правопорушень, майновий стан підозрюваного, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, визначив підозрюваному ОСОБА_5 заставу в розмірі 120 000 000 грн.

При визначенні розміру застави як альтернативного запобіжного заходу слідчий суддя виходив з обставин кримінального правопорушення, які вказують на те, що ОСОБА_5 , діючи у співучасті з іншими особами, організував легалізацію (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом, в особливо великому розмірі. Також врахував відомості про майновий стан підозрюваного та його близьких. Окрім того, з огляду на обставини кримінальних правопорушень, які розслідуються та полягають у тому, що ОСОБА_5 ймовірно організовував перерахування грошових коштів, які становили предмет легалізації, на рахунки близьких до себе осіб, зокрема, фізичних осіб - підприємців, для штучного створення доказів нібито законного доходу цих осіб, та подальшого використання такого доходу для оформлення на них права власності на об`єкти нерухомого майна, слідчий суддя взяв до уваги відомості про доходи таких близьких фізичних осіб, які могли використовуватись підозрюваним для вказаних дій. Слідчий суддя врахував значні суми коштів, які відображено в матеріалах кримінального провадження та які неодноразово фігурують в контексті розмов, зафіксованих протоколами НСРД, а також обґрунтованість підозри, вагомість ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та дані про особу підозрюваного. 

Також слідчим суддею враховано, що характер кримінального правопорушення, яке розслідується, та обставини його ймовірного вчинення підозрюваним можуть зумовлювати суттєві репутаційні ризики як для держави на міжнародному рівні, так і для системи державних органів в цілому. Встановлені під час розгляду клопотання обставини істотно впливають на рівень суспільної довіри до органів прокуратури та породжують сумніви в незалежності й доброчесності їх працівників.

На думку колегії суддів, визначивши саме такий розмір застави, слідчий суддя в повному обсязі врахував вимоги ст. 182 КПК України. 

Суд за результатами апеляційного розгляду відхиляє доводи сторони захисту щодо непомірності розміру застави та водночас, з урахуванням матеріалів кримінального провадження, погоджується з висновком слідчого судді про те, що саме застава у розмірі 120 000 000 грн є такою, що здатна забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_5 покладених на нього обов`язків, та буде достатнім стримуючим фактором для запобігання існуючим ризикам кримінального провадження. 

Доводи захисту щодо невідповідності застави в сумі 120 000 000 грн задекларованим доходам підозрюваного та неможливості використання арештованого майна для застави суд оцінює критично та звертає увагу на те, що розмір альтернативного запобіжного заходу має виконувати стримуюче значення і не обмежується виключно офіційно задекларованими доходами за попередні роки. Суд акцентує увагу на тому, що сама по собі гіпотетична відсутність можливості негайно реалізувати відповідне майно або наявність певних складнощів, пов`язаних із його відчуженням, не виключає можливості врахування такого майна при визначенні розміру альтернативної застави.

Щодо інших доводів.

Колегія суддів відхиляє доводи сторони захисту щодо недотримання правил підслідності при розслідуванні діяння за ст. 255 КК України детективами НАБУ та звертає увагу на таке. 

Згідно з ч. 10 ст. 216 КПК України якщо під час досудового розслідування буде встановлено інші кримінальні правопорушення, вчинені особою, щодо якої ведеться досудове розслідування, або іншою особою, якщо вони пов`язані із кримінальними правопорушеннями, вчиненими особою, щодо якої ведеться досудове розслідування, і які не підслідні тому органу, який здійснює у кримінальному провадженні досудове розслідування, прокурор, який здійснює нагляд за досудовим розслідуванням, у разі неможливості виділення цих матеріалів в окреме провадження своєю постановою визначає підслідність всіх цих кримінальних правопорушень.

Постановою про об`єднання матеріалів досудових розслідувань від 27.08.2026, що міститься в матеріалах справи (т. 3 а. с. 28-29), прокурор САП об`єднав матеріали досудових розслідувань у кримінальних провадженнях № 52026000000000295 від 28.05.2026 за ознаками складу злочинів, передбачених ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 209, ч. 4 ст. 368 КК України, та матеріали досудових розслідувань № 5202600000000513 від 25.08.2026 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 255 КК України; присвоїв об`єднаному провадженню єдиний реєстраційний № 52026000000000295; постановив досудове розслідування в об`єднаному кримінальному провадженні здійснювати детективам НАБУ. 

Інші аргументи сторони захисту колегія суддів залишає без детальної оцінки, оскільки вони не мають істотного значення для вирішення даного провадження. За усталеною практикою ЄСПЛ (§ 1 ст. 6 Конвенції), обов`язок суду обґрунтовувати своє рішення не означає необхідності давати відповідь на кожен довід, а суд апеляційної інстанції вправі просто підтвердити мотиви суду нижчої інстанції (рішення ЄСПЛ у справах «Руїс Торіха проти Іспанії», § 29; «Хіро Балані проти Іспанії», § 27; «Гарсіа Руїс проти Іспанії», § 26; «Хелле проти Фінляндії», §§ 59-60; «Гірвісаарі проти Фінляндії», § 30; «Степанян проти Вірменії», § 35; «Емель Бойраз проти Туреччини», § 74; «Їлдиз проти Туреччини», § 31).У цьому провадженні колегією суддів були надані відповіді на всі вагомі аргументи сторони захисту.

Висновки суду за результатами розгляду апеляційних скарг.

Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що слідчий суддя правильно визнав доведеними наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованих кримінальних правопорушень, наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, неможливість застосування інших більш м`яких запобіжних заходів та обґрунтовано визначив розмір застави, який не є очевидно непомірним.

Таким чином, наведені в апеляційних скаргах захисників аргументи не спростовують правомірності оскарженої ухвали слідчого судді та не дають суду підстав для її скасування.  Керуючись ст. 309, 376, 392, 404, 405, 407, 418, 419, 422, 424, 532 КПК України, колегія суддів

 

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги захисників підозрюваного ОСОБА_5 - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06.09.2026 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

 

Головуюча суддя         ОСОБА_1 

Судді            ОСОБА_2 

ОСОБА_3