УХВАЛА

21 вересня 2026 року 

м. Київ

справа № 991/5241/24

провадження № 61-11997ск26

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Лідовця Р. А. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Крайнюковим Максимом Миколайовичем, на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 16 червня 2026 року та постанову Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 27 липня 2026 року за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Вищого антикорупційного суду від 11 грудня 2024 року у справі за позовом Держави Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2026 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Крайнюков М. М. звернувся до суду з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Вищого антикорупційного суду від 11 грудня 2024 року у цивільній справі № 991/5241/24 за позовом Держави Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 16 червня 2026 року, залишеною без змін постановою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 27 липня 2026 року, заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Крайнюкова М. М. про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Вищого антикорупційного суду від 11 грудня 2024 року у цивільній справі № 991/5241/24 повернуто заявнику.

Роз`яснено, що повернення заяви не позбавляє права повторного звернення  із заявою до суду в порядку, встановленому законом.

У вересні 2026 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга  ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Крайнюковим М. М., на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 16 червня 2026 року та постанову Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 27 липня2026 року. 

Вказана касаційна скарга не може бути прийнята судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на таке.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із частиною першою та другою статті 390 ЦПК України касаційна скарга  на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку  на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Пунктом 2 частини четвертої статті 392 ЦПК України передбачено, що до касаційної скарги додаються, зокрема, докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, - за наявності.

Повний текст оскаржуваної постанови Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду складено 27 липня 2026 року, отже останнім днем на подання касаційної скарги було 26 серпня 2026 року.

Касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Крайнюковим М. М., на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 16 червня 2026 року та постанову Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду 

від 27 липня 2026 року надійшла через «скриню» до Верховного Суду 14 вересня 2026 року, з прикріпленою копією накладної ПН № 1207 кур`єрської служби доставки ТОВ «Двадцять п`ять годин», згідно з якою касаційна скарга на вищезазначені судові рішення прийнята 25 серпня 2026 року від адвоката Крайнюкова М. М. для доставки засобами кур`єрського поштового зв`язку на адресу Верховного Суду. Зазначено, що послуги оплачуються відправником «б/нал».

Копія вказаної накладної кур`єрської служби доставки не містять відбитку календарного штемпеля та ідентифікатора поштових відправлень, за допомогою використання якого було б можливо перевірити дату відправлення кореспонденції.

З огляду на викладене заявником пропущено строк на касаційне оскарження та не подано клопотання про поновлення такого строку із зазначенням поважних причин його пропуску та наданням доказів їх поважності. 

Згідно із частиною шостою статті 124 ЦПК України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

При цьому суд ураховує приписи частини першої статті 44 ЦПК України,  у відповідності до яких учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку та регулювання відносин між ними визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270, положеннями яких передбачено, що надання послуг поштового зв`язку (кур`єрська доставка поштових відправлень), окрім іншого, повинно підтверджуватися розрахунковим документом (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) встановленої відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» форми та змісту. Розрахунковий документ - документ встановленої відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв`язку.

Отже, накладна служби кур`єрської доставки без відповідного розрахункового документа не може вважатися належним доказом подання скарги у день, зазначений на відповідній накладній.

Таких висновків дійшов Верховний Суд також у постановах від 02 жовтня 2024 року у справі № 1527/20068/12 та від 23 грудня 2025 року у справі № 420/15308/24».

Отже, наявна в матеріалах справи копія кур`єрської накладної за відсутності розрахункового документу та поштового ідентифікатора не може бути доказом подання касаційної скарги саме 25 серпня 2026 року. Надання накладної служби кур`єрської доставки без належного її заповнення (відбитку календарного штемпелю та ідентифікатора поштових відправлень) та без відповідного розрахункового документа не може вважатися належним доказом подання касаційної скарги, відповідно не є належним доказом на підтвердження дати надіслання касаційної скарги саме 25 серпня 2026 року.

З урахуванням наведеного, з метою визначення дати подання касаційної скарги та перевірки дотримання процесуальних строків під час звернення до суду з касаційною скаргою, заявнику необхідно підтвердити дату подачі касаційної скарги 25 серпня 2026 року і надати до суду відповідні докази приймання поштового відправлення (якими можуть бути довідка оператора поштового зв`язку (кур`єрської служби доставки), розрахунковий документ, що підтверджує надання послуг поштового зв`язку (касовий чек, розрахункова квитанція з описом вкладення тощо)).

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду.

Згідно із частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.

Також, подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та не може бути вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги заявником не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених законом порядку і розмірі.

Сплата судового збору, як одна з умов доступу до суду, не суперечить суті права на судовий захист, гарантованого частиною першою статті 55 Конституції України.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. 

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги, яка подана фізичною особою, справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за позовними заявами майнового характеру, а у справах, в яких предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав (крім права власності на майно), відшкодування шкоди здоров`ю (крім моральної шкоди), не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. 

Відповідно до підпункту 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою касаційної скарг на ухвалу суду ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, заявнику необхідно сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 1 331,20 грн (3 328,00 грн*0,2*200%).

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс. 

р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, номер рахунку отримувача (стандарт ІВАN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055»).

На підтвердження сплати судового збору необхідно надати суду документ, що підтверджує його сплату.

Згідно з вимогами частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків.

Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Крайнюковим Максимом Миколайовичем, на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 16 червня 2026 року та постанову Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 27 липня 2026 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню  не підлягає.

Суддя Р. А. Лідовець