Справа № 991/10075/25

Провадження 1-кп/991/123/25

У Х В А Л А 

іменем України

15 вересня 2026 року м.Київ 

Вищий антикорупційний суд у складі: 

головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 (в режимі відеоконференції), 

захисників ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , 

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання захисника ОСОБА_16 про повернення тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні № 52017000000000802 від 17.11.2017 за обвинуваченням 

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Тисівці Сторожинецького району Чернівецької області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянин України,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 255, ч. 2 ст.364, ч.5 ст.27 ч.3 ст. 212, ч.3 ст. 27 ч.4 ст.345-1, ч. 3 ст. 368 КК України,

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Старий Вовчинець, Глибоцького району, Чернівецької області, проживає за адресою: АДРЕСА_2 , громадянин України,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 255, ч. 2 ст.364, ч.5 ст.27 ч.3 ст. 212 КК України,

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Чернівці, проживає за адресою: АДРЕСА_3 , громадянин України,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 255, ч. 2 ст.364, ч.5 ст.27 ч.3 ст. 212 КК України,

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця с. Луковиця, Глибоцького району, Чернівецької області, проживає за адресою: АДРЕСА_4 , громадянин України,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 255, ч.5 ст.27 ч.3 ст. 212, ч.3 ст. 27 ч.4 ст.345-1 КК України,

ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця АДРЕСА_5 , останнє відоме місце проживання за адресою: АДРЕСА_6 , громадянин України, Румунії та Молдови, 

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 255, ч.3 ст. 212 КК України,

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженця смт. Кельменці, Кельменецького району, Чернівецької області, проживає за адресою: АДРЕСА_7 , громадянин України,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 255, ч.3 ст. 212 КК України,

В С Т А Н О В И В:

1. На розгляді у Вищому антикорупційному суді перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52017000000000802, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.11.2017, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.2 ст.364, ч.5 ст.27 ч.3 ст.212, ч.3 ст.27 ч.4 ст.345-1, ч.3 ст.368 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.2 ст.364, ч.5 ст.27 ч.3 ст.212 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.2 ст.364, ч.5 ст.27 ч.3 ст.212 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.5 ст.27 ч.3 ст.212, ч.3 ст.27 ч.4 ст.345-1 КК України, ОСОБА_17 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.3 ст.212 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.3 ст.212 КК України.

1.1. Від захисника обвинуваченого ОСОБА_17 адвоката ОСОБА_16 надійшло клопотання про повернення тимчасово вилученого майна. Вказане клопотання мотивоване тим, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного від 20.01.2020 надано дозвіл на проведення обшуку в житлі ОСОБА_17 з метою відшукання та вилучення, зокрема, електронних носіїв інформації, в тому числі комп`ютерів, ноутбуків, нетбуків, системних блоків, які містять електронні документи з відомостями щодо ряду зазначених у клопотанні детектива підприємств, а також терміналів мобільного зв`язку. Водночас в ухвалі не були ідентифіковані індивідуальні речі. Надалі, 04.02.2020 детективами НАБУ проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_17 і вилучено ряд речей і документів.

При цьому ухвала про накладення арешту на вилучене майно не постановлялась, а тому був відсутній належний судовий контроль за законністю утримання тимчасово вилученого майна. На даний момент детективами НАБУ проведено усі необхідні і можливі слідчі та процесуальні дії з вилученими речами, а вся інформація з них скопійована. Отже, відсутні підстави для утримання такого майна. 

Захисник також звернув увагу, що вилучене майно визнано речовим доказом лише 28.08.2024, тобто через 4 роки і 7 місяців після його вилучення.

1.2. З огляду на викладене, захисник просить зобов`язати прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури повернути ОСОБА_17 або захиснику майно, вилучене 04.02.2020 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_6 , а саме:

- ноутбук марки «Apple Macbook Pro», моделі A1706, FCC ID BCGA1706, IC: 579C- A1706, s/n: "C02VG02ЕHP49" сріблястого кольору;

- ноутбук марки «Apple Macbook», моделі A1534, fcc ID: BCGA1534, IC: 579 C-A1534, Serial COZTLI9KGTHT сріблястого кольору;

- мобільний телефон марки «Apple Iphone», моделі A1530, ID НОМЕР_2, IMEI НОМЕР_1 комбінованого золотого та білого кольорів.

2. У судовому засіданні учасники висловили такі позиції:

2.1. Захисник ОСОБА_16 клопотання підтримав, просив його задовольнити, оскільки наразі подальше утримання такого майна позбавлено сенсу. 

2.2. Прокурор ОСОБА_5 заперечив проти задоволення клопотання, зазначив, що слідчий суддя прямо надав дозвіл на проведення обшуку з метою відшукання і вилучення ноутбуків і терміналів мобільного зв`язку, які містять відомості, що можуть мати доказове значення у цьому кримінальному провадженні. Відтак, таке майно не має статусу тимчасово вилученого майна. Істотне значення наявних відомостей підтверджуються протоколами огляду, а тому будуть представлені як докази під час судового розгляду. Прокурор також звернув увагу, що під час досудового рзслідування сторона захисту заперечувала достовірність виявленої інофрмації. Тому збереження такого майна має важливе значення для доведення обставин, які мають значення у цьому кримінальному провадженні. 

2.3. Захисники ОСОБА_12 , ОСОБА_18 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 підтримали клопотання захисника ОСОБА_16 .

3. Заслухавши учасників, дослідивши матеріали клопотання, Суд дійшов таких висновків.

3.1.  Тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення (ч. 1 ст. 167 КПК України).

Згідно з ч. 2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Згідно ч.5 ст.171 КПК України (в редакції на момент проведення обшуку) клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, здійснюваного на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої ст. 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

3.2. Згідно ч.2 ст.168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку.

Частиною 5 ст.236 КПК України визначено, що обшук на підставі відповідного судового рішення, повинен проводитися в обсязі, необхідному для досягнення мети такого обшуку. При обшуку слідчий має право оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном (ч.7 ст.236 КПК України).

Речі і документи, які вилучаються під час обшуку, в залежності від зазначення їх в ухвалі на обшук, можуть мати різний статус. Це обумовлює різницю в його подальшому процесуальному оформленні у кримінальному провадженні і, відповідно, відмінність в питанні повернення власнику. 

У відповідності до ст.16 КПК України обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом. На підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом, допускається тимчасове вилучення майна без судового рішення. Очевидно, що ухвала, якою надається дозвіл на обшук, таким судовим рішенням, спрямованим на обмеження права власності, не являється. Адже відповідно до ч.1 ст. 234 КПК України обшук проводиться з метою:

- виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення,

- відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення,

- встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

Положення ст.235 КПК України встановлюють вимоги до ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи. В такій ухвалі, серед іншого, мають зазначатися речі, документи або осіб, для виявлення (прим.: а не вилучення) яких проводиться обшук. Ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи з підстав, зазначених у клопотанні прокурора, слідчого, надає право проникнути до житла чи іншого володіння особи лише один раз.

Будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися на умовах, передбачених законом, має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є їй пропорційними. Водночас, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.

3.3. Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20.01.2020 у справі №991/540/20 надано дозвіл на проведення обшуку в житлі ОСОБА_17 за адресою: АДРЕСА_6 , з метою відшукання та вилучення речей і документів, зокрема електронні носії інформації (ноутбуки), які містять електронні файли з відомостями щодо ряду підприємств з приводу митного оформлення, а також термінали мобільного зв`язку, за допомогою яких могли обговорюватися злочинні дії та які дають можливість встановити схему контактів між учасниками або містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ фактів чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Відповідно до протоколу обшуку від 04.02.2020 вилучені, зокрема, ноутбук марки «Apple Macbook Pro», моделі A1706, FCC ID BCGA1706, IC: 579C- A1706, s/n: "C02VG02ЕHP49" сріблястого кольору, ноутбук марки «Apple Macbook», моделі A1534, fcc ID: BCGA1534, IC: 579 C-A1534, Serial COZTLI9KGTHT сріблястого кольору та мобільний телефон марки «Apple Iphone», моделі A1530, ID НОМЕР_2, IMEI НОМЕР_1 комбінованого золотого та білого кольорів.

Надалі арешт на вилучене майно не накладався, що може ставити під сумнів правомірність його утримання та вимагає детельної оцінки з точки зору дотримання необхідності і пропорційності такого втручання у право власності. 

Суд також зважує, що лише посилання сторони обвинувачення на потенційне доказове значення інформації не може виправдовувати «безстрокове» утримання відповідних носіїв чи виключати можливості перегляду обгрунтованості подальшого обмеження права власності. Необхідність їх утримання повинна оцінюватися з урахуванням досягнення реальної процесуальної мети та бути співмірною з розумністю і виправданістю втручання у права власника, у тому числі у розрізі можливості забезпечення потреб кримінального провадження у менш обтяжливий спосіб. 

За такого підходу Суд не позбавлений можливості змінити порядок судового розгляду, безпосередньо дослідити вилучені носії інформації та відомості, які на них містяться, та за потреби власника майна повернутися до повторного вирішення питання про повернення відповідного майна, якщо для цього виникнуть обгрунтовані підстави. 

3.4. В ухвалі від 23.02.2026 Суд вже звертав увагу на неприпустимість тривалого і непропорційного обмеження права власності за відсутності здійснення належної правової процедури. Водночас наведений висновок не завжди означає, що саме по собі тривале перебування майна у розпорядженні сторони обвинувачення свідчить про відсутність законних підстав для його подальшого утримання. Вирішення питання щодо доцільності та правомірності утримання вилученого майна потребує оцінки процесуальної мети такого утримання, потенційного доказового значення отриманих відомостей, а також необхідності збереження майна для безпосереднього дослідження під час судового розгляду з урахуванням ст.94 КПК України. 

Під час судового розгляду Суд встановив, що сторона обвинувачення має намір використовувати отримані відомості в якості доказів на підтвердження своєї правової позиції. Своєю чергою сторона захисту фактично заперечує достовірність відомостей, відображених у протоколах огляду, посилаючись на те, що такі відомості не могли міститись на вилучених носіях інформації. Відтак визначальним стає питання не тільки щодо формального процесуального статусу вилученого майна та доцільності його тривалого утримання, й щодо доказового значення вилученої інформації, способу її отримання, а також достовірності відомостей, відображених у процесуальних документах сторони обвинувачення. При цьому за відсутності безпосереднього дослідження вилучених носіїв інформації та за наявного захисника власника майна щодо достовірності скопійованих відомостей Суд буде позбавлений можливості належним чином перевірити доводи сторін щодо змісту відображених даних та їх відповідності, а також щодо обставин їх отримання і фіксації. У такому разі неможливість дослідження первинних джерел інформації може істотно вплинути на повноту оцінки доказів з точки зору їх допустимості, достовірності і достатності, особливо у випадку їх оспорення стороною захисту. 

3.5. Процесуальний статус майна та доказове значення інформації, яка на ньому міститься, є самостійними правовими категоріями. Визнання або невизнання носіїв інформації речовими доказами шляхом прийняття окремого процесуального рішення не нівелює доказове значення інформації та автоматично не закріплює її достовірність . За таких умов Суд відхиляє доводи сторони захисту про те, що носії інформації визнані речовими доказами тільки через 4 роки з їх фактичного вилучення, оскільки тривалість такого періоду автоматично не свідчить про відсутність доказовного значення вилученого майна та не виключає можливість його використання для доведення обставин, які мають істотне значення у цьому кримінальному провадження. 

При цьому Суд враховує, що питання щодо режиму та обмеження права власності стосується безпосередньо ОСОБА_17 , тоді як відомості, які містяться на вилучених носіях інформації, можуть мати доказове значення для встановлення обставин кримінального провадження щодо інших осіб, яким пред`явлено обвинувачення. Отже, сам факт належності майна ОСОБА_17 не усуває його значення для кримінального провадження та не свідчить про відсутність процесуальної потреби у збереженні та дослідженні отриманої інформації. Так само визначення процесуального статусу майна або вирішення питання про його повернення не може підміняти собою оцінку доказового значення відображених відомостей та не виключає необхідності їх перевірки під час судового розгляду.

3.6. Окремо Суд оцінює тривалу процесуальну пасивність сторони захисту щодо ініцювання питання про законність обмеження права власності, повернення відповідного майна і визначення його процесуального статусу. У розпорядженні Суду відсутні матеріали, які б свідчили про те, що у період з 2020 року по 2024 рік (до моменту визнання вилученого майна речовими доказами) сторона захисту використала всі передбачені законом процесуальні механізми для перегляду правомірності утримання носіїв інформації. Актуалізація вимог про їх поверненння у 2025 році та відсутність своєчасної процесуальної реакції з боку сторони захисту має значення для з`ясування обставин, чи спричинило фактичне перебування майна у розпорядженні органу досудового розслідування таке істотне обмеження прав власника, яке за своїм характером набуло ознак надмірного і непропорційного втручання. 

Водночас Суд має забезпечити дотримання належного балансу між дотриманням майнових прав власника та потребою у збереженні доказів, які можуть стосуватися інших обвинувачених і мати значення для встановлення обставин, які входять до предмета доказування. 

Сторона захисту не навела конкретних обставин, які свідчать про те, що протягом 5 років власник був позбавлений можливості порушити питання про повернення носіїв інформації або зазнавав негативних наслідків від їх утримання, які вимагали б негайного судового реагування. Отже, на даному етапі Суд не встановив достатніх обставин, які б у своїй сукупності свідчили про очевидне обмеження права власності ОСОБА_17 .

4. З урахуванням викладеного Суд на даному етапі не встановив достатніх підстав для задоволення клопотання захисника. 

Керуючись статтями 169, 170-174, 350, 376 КПК України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

1.У задоволенні клопотання захисника  ОСОБА_16 про повернення тимчасово вилученого майна відмовити. 

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя       ОСОБА_19 

Судді         ОСОБА_20 

ОСОБА_21