Справа № 991/3949/25

Номер провадження 1-кп/991/59/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 року Вищий антикорупційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 , 

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисників обвинуваченого ОСОБА_6 адвокатів ОСОБА_7 ,

ОСОБА_8 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_9 адвоката ОСОБА_10 ,

захисників обвинуваченого ОСОБА_11 адвокатів ОСОБА_12 ,

ОСОБА_13 ,

обвинуваченого ОСОБА_14 

його захисника адвоката ОСОБА_15 ,

обвинуваченого ОСОБА_16 ,

його захисника адвоката ОСОБА_17 ,

обвинуваченого ОСОБА_18 ,

обвинуваченої ОСОБА_19 ,

захисника обвинувачених ОСОБА_18 ,

ОСОБА_19 адвоката ОСОБА_20 ,

обвинуваченого ОСОБА_21 ,

його захисників адвокатів ОСОБА_22 ,

ОСОБА_23 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_24 адвоката ОСОБА_25 ,

обвинуваченого ОСОБА_26 ,

його захисника адвоката ОСОБА_27 ,

обвинуваченого ОСОБА_28 ,

представника ТОВ «Кернел-Трейд» ОСОБА_29 ,

представника потрпілого 

Золочівської сільської ради

Бориспільського району Київської області ОСОБА_30 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Києві заяви захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 про відвід прокурорів ОСОБА_31 , ОСОБА_5 у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 травня 2019 року за № 62019000000000639, за обвинуваченням

ОСОБА_32 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Калуш Івано-Франківської обл., проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України,

ОСОБА_33 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Чорноморськ Одеської обл., проживає за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України,

ОСОБА_34 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Києві, проживає за адресою: АДРЕСА_4 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України,

ОСОБА_35 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 у с. Жовнине Чорнобаївського р-н, Черкаської обл., проживає за адресою: АДРЕСА_5 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 361 (у редакції, чинній до 02 квітня 2022 року), ч. 1 ст. 361-2 КК України,

ОСОБА_36 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_5 у м. Києві, проживає за адресою: АДРЕСА_6 та АДРЕСА_7 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України,

ОСОБА_37 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Києві, проживає за адресою: АДРЕСА_8 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України,

ОСОБА_38 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_6 у РФ, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_9 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України,

ОСОБА_39 , який народився  ІНФОРМАЦІЯ_7 у м. Києві, проживає за адресою: АДРЕСА_10 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України,

ОСОБА_40 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_8  у м. Києві, проживає за адресою: АДРЕСА_11 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України,

ОСОБА_41 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_9 у м. Києві, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_12 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 361 (в редакції до 02 квітня 2022 року), ч. 1 ст. 361-2 КК України,

ОСОБА_42 , який народився  ІНФОРМАЦІЯ_10 у с Жовнине Чорнобаївського району Черкаської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_13 , проживає за адресою: АДРЕСА_14 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 361 (в редакції до 02 квітня 2022 року), ч. 2 ст. 361 (в редакції до 02 квітня 2022 року) КК України,

В С Т А Н О В И В :

І. Історія провадження

1.1. На розгляді Вищого антикорупційного суду (надалі - ВАКС) перебувають матеріали зазначеного кримінального провадження.

1.2. 17 вересня 2026 року до ВАКС надійшла заява захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 про відвід прокурорів ОСОБА_31 та ОСОБА_5 .

Заява обґрунтована тим, що в діях прокурорів ОСОБА_31 та ОСОБА_5 у цьому кримінальному провадженні вбачаються обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в їх неупередженості (п. 3 ч. 1 ст. 77 КПК України), а саме:

- 08 квітня 2026 року під час розгляду судом питання про скасування арешту, накладеного на пісок річковий, було надано докази неналежного зберігання стороною обвинувачення цього речового доказу, а суд звернув увагу сторони обвинувачення на можливе розкрадання піску. Слідство та прокурор, на яких було покладено обов`язок виконання ухвали про арешт піску від 30 січня 2020 року, понад шість років жодних заходів зі збереження й охорони піску не вчиняли. Проте через 22 дні після згаданого засідання, 30 квітня 2026 року, прокурор ОСОБА_43 звернувся до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (надалі - АРМА), щодо можливості ефективного управління цим активом. На думку захисника, таке звернення було спровоковане інформацією, оголошеною в засіданні, і вчинене з метою приховування недоліків слідства;

- 22 червня 2026 року АРМА надало прокурору Висновок (надалі - Висновок АРМА), у якому дійшло висновку, що управління піском шляхом реалізації не забезпечить мети ефективного управління активом та збереження його економічної вартості й не відповідає принципу економічної доцільності, зважаючи на неналежний стан піску та істотну зміну його якісних і фізичних характеристик з 2020 року, необхідність значних витрат на відновлення, правові ризики (пісок належить третій особі - ТОВ «Центр білінгових систем») і складність його продажу. На думку захисника, така позиція спеціально уповноваженого органу має бути обов`язковою для врахування прокурорами;

- попри це, через вісім днів прокурор ОСОБА_5 подав до ВАКС клопотання про передачу піску в управління АРМА для реалізації (з посиланням на ст. 100 КПК України), не долучивши до нього Висновок АРМА, який було надано лише за вимогою суду після того, як захист вказав на його відсутність. Захисник вважає, що метою клопотання є приховування неналежного виконання обов`язків стороною обвинувачення на етапі слідства (зокрема, ОСОБА_5 - колишнім старшим групи детективів, а нині прокурором) та позбавлення сторони захисту доступу до речового доказу, адже в провадженні досліджуються обставини продажу піску на торгах АРМА за заниженою вартістю, а реалізація піску унеможливить його огляд і проведення експертиз щодо якості та вартості;

- у судовому засіданні 18 серпня 2026 року прокурор ОСОБА_43 надав Висновок АРМА суду, безпідставно поставив під сумнів його зміст і просив суд, попри цей Висновок, передати пісок в управління АРМА, що, на думку захисника, підтверджує послідовну позицію прокурорів, спрямовану на реалізацію піска з метою приховування неналежної процесуальної поведінки детективів і прокурорів та позбавлення захисту засобів доказування.

В обґрунтування заяви захисник послався на ч. 2 ст. 9 КПК України, практику ЄСПЛ (особа не має права брати участь у провадженні, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в її неупередженості), п. 13 Керівних принципів ООН щодо ролі обвинувачів, ст. 10 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів і п. 24 Рекомендації Rec (2000) 19 Комітету Міністрів Ради Європи. На його переконання, дії прокурорів з ініціювання передачі піску в управління АРМА не мають практичної доцільності, не спрямовані на виконання завдань кримінального провадження, а спрямовані на приховування недоліків слідства й обмеження захисту в засобах доказування та безпідставно ігнорують позицію АРМА, що свідчить про заангажованість прокурорів і робить неможливою їх подальшу участь у провадженні. Захисник просить заяву задовольнити.

1.3. 18 вересня 2026 року до ВАКС надійшли письмові заперечення прокурора ОСОБА_31 на заяву захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 про відвід прокурорів ОСОБА_31 та ОСОБА_5 .

У своїх запереченнях прокурор ОСОБА_43 зазначив, що окреслена заява є необґрунтованою, позаяк єдиною її підставою є п. 3 ч. 1 ст. 77 КПК України, проте «інші обставини» не підкріплені жодним фактом поза межами процесуальної діяльності прокурорів. Заявник посилається лише на звернення до АРМА, подання клопотання про передачу піску в управління АРМА, його підтримання в засіданні 18 серпня 2026 року та позицію, що не збігається з Висновком АРМА, тобто на дії й рішення, вчинені в межах повноважень за ст. 36 КПК України. Незгода сторони захисту з ними не є підставою для відводу, їх законність і обґрунтованість перевіряє суд під час розгляду відповідних клопотань за участю сторін, де захист має право наводити доводи та заперечення. Жодного особистого, майнового, службового чи іншого інтересу в результатах вирішення питання про передачу піску заявник не навів.

Прокурор також вказав, що стандарти неупередженості за ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод адресовані насамперед суду, тоді як прокурор (ст. 22, п. 19 ч. 1 ст. 3 КПК України) є стороною обвинувачення, що здійснює публічне обвинувачення в умовах змагальності. Вимога неупередженості (ч. 2 ст. 9 КПК України, ст. 10 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів) означає обов`язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини провадження, а не займати нейтральну позицію щодо власних клопотань чи автоматично погоджуватися з висновками будь-якого державного органу.

Враховуючи окреслені обставини, прокурор ОСОБА_43 просив суд відмовити у задоволенні заяви захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 про відвід прокурорів ОСОБА_31 та ОСОБА_5 .

ІІ. Позиція учасників судового засідання

2.1. Учасники кримінального провадження з боку сторони захисту висловили консолідовану позицію, якою підтримали заяву захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 про відвід прокурорів ОСОБА_31 та ОСОБА_5 .

2.2. Прокурор ОСОБА_5 , а також представник ТОВ «Кернел-Трейд» - ОСОБА_29 висловили консолідовану позицію, якою заперечували проти задоволення заяви захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 про відвід прокурорів ОСОБА_31 та ОСОБА_5 у зв`язку із їх необґрунтованістю.

Крім того, прокурор ОСОБА_5 зазначив, що окреслена заява адвоката ОСОБА_8 зумовлена лише незгодою сторони захисту обвинуваченого ОСОБА_6 з процесуальними рішеннями та діями прокурорів САП, ухваленими й вчиненими на виконання повноважень, передбачених ст. 36 КПК України, що за своєю суттю не свідчить про його та прокурора ОСОБА_31 упередженість.

2.3. Представник потерпілого Золочівської сільської ради Бориспільського району Київської області - ОСОБА_44 просив вирішити заяву захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 про відвід прокурорів ОСОБА_31 та ОСОБА_5 на розсуд суду.

ІІІ. Мотиви суду

3.1. Ознайомившись з заявою захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 про відвід прокурорів ОСОБА_31 , ОСОБА_5 , письмовими запереченнями прокурора ОСОБА_31 , заслухавши думку осіб, які беруть участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали кримінального провадження у межах, необхідних для вирішення цих заяв, суд дійшов таких висновків.

3.2. Правове регулювання

Прокурор, як один з учасників кримінального провадження, що належить до сторони обвинувачення, реалізує функції прокуратури, передбачені ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, зокрема, організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення в суді, а тому його об`єктивність є неодмінною передумовою забезпечення права на справедливий суд.

Слід зазначити, що здійснення об`єктивного розслідування прокурором є одним із основоположних міжнародних стандартів. Так, відповідно до Керівних принципів ООН щодо ролі обвинувачів, прийнятих восьмим Конгресом ООН із запобігання злочинності і поводження з правопорушниками (Гавана, Куба, 27 серпня - 7 вересня 1990 pоку), обвинувачі відповідно до закону виконують свої обов`язки справедливо, послідовно та швидко, поважають і захищають людську гідність й захищають права людини, сприяючи тим самим забезпеченню належного процесу і безперебійного функціонування системи кримінального правосуддя. При виконанні своїх обов`язків обвинувачі виконують свої функції неупереджено та уникають будь-якої дискримінації на основі політичних переконань, соціального походження, раси, культури, статі або будь-якої іншої дискримінації; захищають державні інтереси, діють об`єктивно, належним чином враховують становище підозрюваного та жертви і звертають увагу на всі обставини, що мають відношення до справи, незалежно від того, вигідні чи невигідні вони для підозрюваного (пп. 12, 13). Необ`єктивність, упереджене і дискримінаційне ставлення прокурора до учасників кримінального провадження і поєднання в одній особі різних процесуальних функцій є підставою для відводу (самовідводу) прокурора.

Правовий інститут відводу є механізмом, спрямованим на забезпечення виконання прокурором своїх професійних обов`язків об`єктивно, неупереджено та без будь-яких форм дискримінації. Правові підстави для відводу прокурора визначені ч. 1 ст. 77 КПК України.

Гарантії неупередженості прокурора під час здійснення ним своїх повноважень реалізовані в положеннях ч. 1 ст. 36 КПК України, за змістом яких прокурор є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється, та положеннях ст. 77 КПК України, які виключають участь прокурора у кримінальному провадженні за наявності підстав, які можуть викликати обґрунтований сумнів в його неупередженості.

З метою дотримання цієї гарантії учасники судового провадження наділені правом заявити відвід прокурору. Варто підкреслити, що ч. 5 ст. 80 КПК України визначає, що відвід повинен бути вмотивованим, тобто, заявляючи відвід прокурору, особа повинна не просто декларувати сумнів у неупередженості прокурора, а зазначити конкретні обставини, які його викликають, який вплив ці обставини мають на об`єктивність прокурора, та підтвердити їх належними доказами.

Необхідність доведення підстав для відводу також випливає з практики ЄСПЛ, який зазначав, що відсутність упередженості або прихильності презюмується, поки не надано доказів протилежного. При встановленні неупередженості думка відповідної особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи може це побоювання бути об`єктивно обґрунтованим (рішення у справах «Білуха проти України», «Веттштайн проти Швейцарії», «Мікалеф проти Мальти»).

Чинний КПК України не визначає, за якими критеріями має встановлюватися неупередженість прокурора як ключова складова цього інституту кримінального процесуального права. Лінгвістичний підхід дозволяє визначити її як синонім об`єктивності, тобто надання оцінки фактам та вчинення дій щодо них виключно на підставі їх правової природи за відсутності особистих та позапрофесійних мотивів.

Системний аналіз норм ст. 77 КПК України дозволяє визначити упередженість як зацікавленість службової особи у певних результатах процесуальних дій чи рішень, які вчиняються цією особою. При цьому ця зацікавленість має носити особистий характер, тобто створювати конфлікт публічних і приватних інтересів прокурора, або інтересів його близьких родичів чи інших осіб, і вона повинна мати ступінь, здатний вплинути на об`єктивність прокурора при прийнятті ним рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Водночас упередженість прокурора, яка може бути викликана особистими мотивами, необхідно відмежовувати від його професійної зацікавленості у розгляді кримінального провадження, яка є проявом реалізації ним функцій прокуратури.

3.3. Обставини, встановлені судом

У своїй заяві захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_8 посилається на п. 3 ч. 1 ст. 77 КПК України, відповідно до якого прокурор не має права брати участь у кримінальному провадженні, якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах кримінального провадження або існують інші обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості.

З аналізу заяви вбачається, що доводи адвоката ОСОБА_8 фактично ґрунтуються на незгоді з процесуальними діями прокурорів щодо речового доказу - піску річкового, зокрема, зверненням прокурора ОСОБА_31 до АРМА, поданням прокурором ОСОБА_5 клопотання про передачу піску в управління АРМА без Висновку АРМА та позицією прокурора ОСОБА_31 у засіданні 18 серпня 2026 року. Факти звернення до АРМА, подання клопотання та його підтримання сторонами не оспорюються, спір стосується мотивів, якими, на думку захисника, керувалися прокурори.

Прокурор є самостійним у своїй процесуальній діяльності (ч. 1 ст. 36 КПК України), тому питання про те, чи ініціювати передачу речового доказу в управління АРМА, які матеріали додавати до клопотання та яку позицію щодо змісту Висновку АРМА займати, належить до його повноважень. Натомість, оцінку обґрунтованості такого клопотання, повноти доданих до нього матеріалів, впливу передачі піску на права захисту та доводів про неналежне зберігання речового доказу здійснюється судом під час розгляду відповідних клопотань за участю сторін і не є предметом вирішення питання про відвід, тому в цій ухвалі суд такої оцінки не надає.

Твердження про те, що прокурори діяли з метою приховування недоліків досудового розслідування та позбавлення сторони захисту засобів доказування, є припущенням, яке, всупереч ч. 5 ст. 80 КПК України, не підтверджене доказами. Заявник не навів жодного особистого, майнового, службового чи іншого інтересу прокурорів у результатах вирішення питання про передачу піску, а збіг у часі між засіданням 08 квітня 2026 року та зверненням до АРМА 30 квітня 2026 року і незгода зі змістом Висновку АРМА такого інтересу не доводять. Своєю чергою, сторона захисту з огляду на засаду змагальності реалізувала своє право на звернення з клопотанням про витребування у сторони обвинувачення Висновку АРМА, а сторона обвинувачення добровільно надала такий висновок, за наслідками чого за клопотанням сторони захисту клопотання про витребування було залишено без розгляду.

Крім того, висловлення прокурором ОСОБА_45 позиції щодо змісту Висновку АРМА та підтримання клопотання є проявом змагальності, позаяк прокурор як сторона обвинувачення (ст. 22, п. 19 ч. 1 ст. 3 КПК України) не зобов`язаний автоматично погоджуватися з висновками будь-якого органу чи займати нейтральну позицію щодо власних клопотань. Колегія суддів наголошує, що обґрунтування прокурором своєї позиції, наведення доводів, не свідчить про існування упередженості чи особистої зацікавленості прокурора. З позиції об`єктивного спостерігача, який враховує, що питання про передачу піску вирішує суд за участю сторін, побоювання захисту щодо упередженості прокурорів не є об`єктивно обґрунтованим.

За своєю природою доводи заявника є незгодою зі способом виконання прокурорами ОСОБА_45 та ОСОБА_5 своїх процесуальних повноважень, яка не може бути витлумачена як підстава для їх відводу. Інститут відводу не є інструментом усунення прокурора від участі у кримінальному провадженні з мотивів незгоди сторони захисту з позицією прокурора, ухваленими ним рішеннями чи здійсненими процесуальними діями.

3.4. Оскільки заява захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 про відвід прокурорів ОСОБА_31 та ОСОБА_5 не містить обґрунтованих доводів, які могли б викликати сумнів у неупередженості цих прокурорів, у її задоволенні має бути відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 369, 372, 376 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

У задоволенні заяви захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 про відвід прокурорів ОСОБА_31 , ОСОБА_5 , - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її проголошення

Головуючий суддя ОСОБА_1 

Судді ОСОБА_2 

ОСОБА_3