Справа № 991/8712/26

Провадження № 11-кп/991/176/26

Головуючий суддя в суді першої інстанції ОСОБА_1 

У Х В А Л А

22 вересня 2026 року місто Київ

Суддя Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ОСОБА_2 розглянула питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_3 , поданою в інтересах ОСОБА_4 , на вирок Вищого антикорупційного суду від 17.08.2026, 

В С Т А Н О В И Л А:

17.08.2026 Вищий антикорупційний суд ухвалив вирок, яким затвердив угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні № 52026000000000358 від 30.06.2026, укладену 13.11.2025 між прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_6 за участю захисника адвоката ОСОБА_7 .

Цим вироком суд першої інстанції визнав ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 368 КК України. На підставі угоди за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з позбавленням права обіймати п осади в органах державної влади та місцевого самоврядування, а також в установах, організаціях та на підприємствах державної і комунальної власності, пов?язані з виконанням організаційно-розпорядчих та/або адміністративно-господарських функцій на строк 2 роки 6 місяців, зі штрафом 700 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 11 900 грн. Від відбування основного покарання у виді позбавлення волі суд першої інстанції звільнив ОСОБА_6 з випробуванням на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 75 КК України, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 роки 6 місяців.

З вказаним вироком не погодилась адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 , у зв`язку з чим подала до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу. Просить оскаржуваний вирок скасувати.

Обґрунтовуючи право ОСОБА_4 на апеляційне оскарження цього вироку, захисник насамперед посилається на те, що суд першої інстанції фактично встановив його винуватість.

Частиною 1 статті 398 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) закріплено, що апеляційна скарга, що надійшла до суду апеляційної інстанції, не пізніше наступного дня передається судді-доповідачу. Отримавши апеляційну скаргу на вирок чи ухвалу суду першої інстанції, суддя-доповідач протягом трьох днів перевіряє її на відповідність вимогам ст. 396 цього Кодексу і за відсутності перешкод постановляє ухвалу про відкриття апеляційного провадження.

Питання про те, чи подана апеляційна скарга на вирок, чи ухвалу суду першої інстанції особою, яка має права її подавати, розглядається і вирішується суддею-доповідачем суду апеляційної інстанції до прийняття рішення про відкриття апеляційного провадження (ст. 398 та 399 КПК України). 

Апеляційна скарга повертається, зокрема, якщо її подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу (п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України).

Суддя перевірила подану апеляційну скаргу на відповідності вимогам закону й наявність перешкод для відкриття апеляційного провадження, та дійшла висновку, що вона підлягає поверненню особі, яка її подала, з огляду на таке.

З оскаржуваного вироку суддя встановила, що його ухвалено на підставі угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_6 , у порядку, передбаченому главою 35 КПК України.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 475 КПК України вирок на підставі угоди може бути оскаржено у порядку, передбаченому цим Кодексом, на підставах, передбачених ст. 394 цього ж Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений:

1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених ч. 4, 6, 7 ст. 474 цього Кодексу, в тому числі нероз`яснення йому наслідків укладення угоди;

2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з ч. 4 ст. 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

Отже, цією нормою закону визначено коло учасників кримінального провадження, які мають право оскаржити вирок суду першої інстанції, ухвалений на підставі угоди про визнання винуватості, а також конкретні підстави для такого оскарження.

ОСОБА_4 та адвокат ОСОБА_3 , яка діє в його інтересах, до визначеного ч. 4 ст. 394 КПК України кола осіб не належать.

Водночас у поданій апеляційній скарзі адвокат стверджує, що оскаржуваний вирок стосується прав, свобод та інтересів ОСОБА_4 .

З цього приводу суддя зазначає таке.

Верховний Суд України у постанові від 03.03.2016 у справі № 5-347кс15 зробив правовий висновок про те, що конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи касаційному порядку, яке має бути реалізовано, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження; і при цьому відсутність «інших осіб» у вичерпному переліку суб`єктів оскарження, передбаченому ст. 394 КПК України, за умови, що судове рішення стосується їх прав, свобод та інтересів, не є перешкодою в доступі до правосуддя та звернення до суду вищої інстанції, що передбачено ч. 2 ст. 24 КПК України.

Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 18.05.2020 у справі № 639/2837/19 дійшла висновку, що суддя-доповідач суду апеляційної інстанції, вирішуючи відповідно до вимог ст. 398 КПК України питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою іншої особи (захисника чи представника іншої особи) на вирок на підставі угоди, має впевнитися, що у тексті вироку зазначено такі дані, які прямо вказують на дану конкретну особу, або визнані встановленими такі обставини, які дозволяють апеляційному суду (судді-доповідачеві) з впевненістю ідентифікувати іншу особу; крім того, вирок має стосуватися прав, свобод та інтересів цієї іншої особи.

Отже, при вирішенні питання про наявність права на апеляційне оскарження вироку в особи, яка не була учасником судового провадження, необхідно встановити, чи містить вирок відомості, які прямо вказують на таку особу або дозволяють з упевненістю її ідентифікувати, та чи стосується судове рішення її прав, свобод та інтересів.

Зі змісту формулювання обвинувачення, визнаного судом першої інстанції доведеним, убачається, що воно стосується виключно обвинувачення ОСОБА_8 , який уклав угоду про визнання винуватості у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 368 КК України. При цьому правомірність дій інших осіб суд першої інстанції не досліджував й оцінку їхнім діям не надавав. 

Отже, оскаржуваний вирок, яким затверджено угоду про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_6 , не стосується прав, свобод й інтересів ОСОБА_4 .

За таких обставин, суддя доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає поверненню, оскільки вона подана особою, яка не має права її подавати.

Керуючись ст. 392, 394, 399, 418, 419, 532 КПК України, суддя 

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали надіслати особі, яка її подала, разом з апеляційною скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня отримання її копії.

Суддя                  ОСОБА_2