Справа № 991/11216/26

Провадження №11-сс/991/633/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року м. Київ

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду у складі колегії суддів:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

підозрюваного ОСОБА_5 , 

захисників: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

прокурорів: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 08.09.2026, якою застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно  ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у кримінальному провадженні № 52026000000000295 від 28.05.2026 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 255 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом обставини.

Детективами Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) під процесуальним керівництвом прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52026000000000295 від 28.05.2026, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 255 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

У зазначеному кримінальному провадженні 05.09.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України, а саме: 1) в участі у злочинній організації; 2) у пособництві в набутті, володінні, використанні, розпорядженні майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, зокрема здійсненні фінансових операцій, вчиненні правочинів з таким майном, зміні форми (перетворенні) такого майна, а також у вчиненні дій, спрямованих на приховування, маскування походження такого майна, володіння ним, права на таке майно, джерела його походження, місцезнаходження, коли ці діяння вчинені особою, яка знала, що таке майно прямо чи опосередковано, повністю чи частково одержано злочинним шляхом, вчинених у складі злочинної організації у великому розмірі.

07.09.2026 до Вищого антикорупційного суду звернувся детектив НАБУ з клопотанням, погодженим з прокурором САП , про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком 60 днів (далі - клопотання) із заставою у розмірі 50 000 000 гривень та покладенням процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), у разі її внесення.

Ухвалою від 08.09.2026 слідчий суддя Вищого антикорупційного суду (далі - слідчий суддя) частково задовольнив клопотання та застосував до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів із можливістю внесення застави у розмірі 15 000 000 грн та покладенням низки процесуальних обов`язків, у разі її внесення.

Вимоги та короткий зміст апеляційної скарги захисника  ОСОБА_6 . 

Не погодившись із ухвалою слідчого судді від 08.09.2026, захисник підозрюваного ОСОБА_5 ОСОБА_6 подав до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу та доповнення до неї, за змістом вимог яких просить оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову, якою у задоволенні клопотання - відмовити. 

Захисник ОСОБА_6 доводить, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з підстав, зазначених у ч. 1 ст. 409 КПК України, оскільки при її постановлені слідчим суддею допущено неповноту судового розгляду, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, а викладені в судовому рішенні висновки не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. Захисник зазначає, що під час судового розгляду прокурор не довів існування обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 209 KK України; будь-яких доказів вчинення кримінальних правопорушень, а також причетності ОСОБА_5 до протиправних дій, - в судовому засіданні надано не було.

За доводами сторони захисту, слідчий суддя безпідставно дійшов висновку про існування ознак кримінального правопорушення, передбаченого саме ч. 2 ст. 255 КК України, оскільки відомостей за вказаною статтею Кримінального кодексу України до ЄРДР внесено не було. Наявність інформації у витягу з ЄРДР про те, що у цьому кримінальному провадженні повідомлено про підозру ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 за ч. 3 ст. 255 КК України, не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_5 повідомлено про підозру за ч. 2 ст. 255 КК України. В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження ознак злочинної організації, передбачених ч. 4 ст. 28 КК України, а саме: відсутні докази попередньої змови осіб, яким повідомлено про підозру; стійкості організованої групи/злочинної організації; ієрархічності - підпорядкування комусь ОСОБА_5 та його обізнаності про діяльність «call-центрів» нібито підпорядкованих ОСОБА_12 . Захисник звертає увагу, що суб`єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 2 ст. 255 КК України, характеризується прямим умислом, проте в матеріалах відсутні докази про обізнаність ОСОБА_5 щодо створення злочинної організації.

Захисник ОСОБА_6 зазначає, що на підтвердження обґрунтованості підозри слідчий суддя формально скопіював текст клопотання, хоча сторона захисту звертала увагу, що детективами у клопотанні відображені певні спотворені дані, в деякій частині текст клопотання не відповідає змісту протоколів огляду; аудіо- та відеозаписи НСРД відсутні; в частині пособництва у легалізації майна слідчий суддя скопіював текст клопотання та використав протоколи огляду протоколів НСРД, що проводилися щодо інших осіб, а не безпосередньо щодо ОСОБА_5 ; в матеріалах відсутні відомості про те, яким чином відбулась ідентифікація ОСОБА_5 ; сторона обвинувачення висвітлює, як фактичні обставини справи, здійснення ОСОБА_5 адвокатської діяльності, пов`язаної зі консультуванням певних осіб щодо легалізації майна та супроводження їхньої діяльності; доказів обізнаності підозрюваного в тому, що він консультує осіб, які легалізують майно, матеріали кримінального провадження не містять. 

Оскільки ОСОБА_5 є діючим адвокатом, захисник ОСОБА_6 акцентує увагу на порушенні стороною обвинувачення та слідчим суддею низки адвокатських гарантій, а саме: відсутня ухвала на проведення слідчих дій щодо ОСОБА_5 ; ухвалою слідчого судді від 21.08.2026, якою надано дозвіл на проведення обшуку, слідчий суддя надав можливість на відшукання надто широкого обсягу документів, без їх конкретизації; ОСОБА_5 безпідставно затримано 04.09.2026; не повідомлено відповідну Раду адвокатів регіону про застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. 

Окрім цього, захисник ОСОБА_6 спростовує ризики, передбачені ст. 177 КПК України. Зазначає, що ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду є необґрунтованим, оскільки наявність у підозрюваного паспорту для виїзду за кордон сама по собі не свідчить про ризик втечі, при цьому ОСОБА_5 з початку повномасштабного вторгнення не виїжджав за межі України. Сторона захисту зазначала про готовність здати на зберігання до відповідного державного органу закордонний паспорт та будь-які інші документи, що дають право на перетин державного кордону. Також захисник доводить, що зазначений ризик не підтверджують посилання на шлюб ОСОБА_5 із сестрою ОСОБА_12 , майновий стан підозрюваного, спілкування інших осіб із керівниками державних чи правоохоронних органів. Безпідставним є довід про те, що ОСОБА_12 може допомогти у переховуванні ОСОБА_5 , оскільки матеріали справи це не підтверджують, а ОСОБА_12 взятий під варту. Наявність у ОСОБА_5 нерухомого майна не може свідчити про намір переховуватись, а навпаки. Захисник зазначає, що ризик втечі підозрюваного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку, а тяжкість покарання, що може бути йому призначене, за умови визнання його винуватим, не є самостійною та достатньою підставою для оцінки ризику втечі. 

На спростування ризику знищення доказів, зазначеного в п. 2. ч. 1 ст. 177 КПК України, захисник зазначає, що оскільки ОСОБА_5 є адвокатом, а не посадовою особою, будь-який плив на посадових осіб органів державної влади неможливий. Водночас, усі матеріали, долучені до клопотання, та документи знаходяться у сторони обвинувачення. Захисник зауважує про безпідставність висновку слідчого судді щодо ризику знищення документів, що базується на юридичному супроводі ОСОБА_5 відкриття КІФа (Корпоративного інвестиційного фонду) та з інших юридичних питань. Зазначає, що стороною обвинувачення не було встановлено, хто та коли викинув знайдену під час обшуку у смітнику квитанцію.

Спростовуючи ризик незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних, експертів, захисник ОСОБА_6 зазначає, що наразі відсутні докази проведення експертиз в цьому кримінальному провадженні, не долучено жодного протоколу допиту свідків, повідомлень про підозру іншим учасникам, окрім як ОСОБА_5 . 

Ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, на думку захисту, є недоведеним, оскільки жодних розмов чи інших відомостей, що ОСОБА_5 намагався перешкодити досудовому розслідуванню, у матеріалах, доданих до клопотання, немає, натомість усі зафіксовані розмови стосуються надання ОСОБА_5 , як адвокатом, правничої допомоги клієнтам, зміст якої становить адвокатську таємницю.

Щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження кримінального правопорушення, захист зазначає, що слідчий суддя самостійно визначив, що відбулось кримінальне правопорушення, яке може продовжуватись, проте жодних відомостей про причетність до нього ОСОБА_5 до клопотання не долучено, отже висновки слідчого судді не відповідають фактичним обставинам. 

Також захисник ОСОБА_6 зазначає, що слідчий суддя проігнорував можливість застосування менш тяжкого запобіжного заходу, не надав оцінку доводам сторони захисту та проігнорував обставини, які позитивно характеризують підозрюваного. 

За доводами сторони захисту, слідчий суддя допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що полягає у формальному відкритті засідання у передбачений законом строк, формальному дотриманні слідчим суддею вимог КПК України з метою подальшого утримання ОСОБА_5 під вартою. При цьому, слідчий суддя не врахував підозрюваному перебування під вартою протягом 3 діб та застосував до нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 діб, які, починаючи з 08.09.2026, перевищують строки досудового розслідування.

Також захисник стверджує, що застава у розмірі 15 000 000 гривень є непомірною для ОСОБА_5 , оскільки підозрюваний не має в розпорядженні такої суми грошових коштів, отже запобіжний захід є для нього безальтернативним. У клопотанні не наведено жодних доказів, які свідчать про необхідність застосування виключного розміру застави. 

Додатково захисник зазначає, що слідчим суддею покладено на ОСОБА_5 обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, без належного мотивування. Крім цього, слідчий суддя безпідставно обмежив право ОСОБА_5 на спілкування зі свідками та підозрюваними без наявності в осіб такого процесуального статусу, та право на спілкування з дружиною - ОСОБА_13 , що свідчить про істотне порушення вимог КПК України. 

Позиції учасників провадження в суді.

Підозрюваний та захисники в судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу з наведених у ній підстав та просили її задовольнити. 

Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Мотиви суду.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників апеляційного провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали судового провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.

За приписами ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги на вимогу. 

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. 

Підставою застосування запобіжного заходу, відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосовування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 194 КПК України слідчий суддя , суд під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Водночас, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний оцінити не лише наявність ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, а й сукупність обставин, передбачених ст. 178 цього Кодексу.

Таким чином, у межах доводів апеляційної скарги колегія суддів має перевірити: чи є обґрунтованою підозра ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень; чи наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України; чи мали місце істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, на які вказує захист; чи обґрунтоване застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою; чи наявні підстави вважати, що застосування більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить запобігання відповідним ризикам. Крім цього, підлягає перевірці помірність встановленого розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу.

Щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_5 . 

Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про те, що підозра ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень є обґрунтованою з огляду на таке. 

Термін «обґрунтована підозра» відповідно до усталеної практики означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Критерії оцінки застосовуються з урахуванням практики ЄСПЛ (ч. 5 ст. 9 КПК України) зокрема, рішення в справі Fox, Campbell and Hartley v. The United Kingdom від 30.08.1990, заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86, § 32; рішення у справі Нечипорук і Йонкало проти України від 21.04.2011, заява № 42310/04, § 175. При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки в сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Відтак, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначення вірогідності та достатності підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Як убачається з повідомлення про підозру та матеріалів кримінального провадження, інкриміноване підозрюваному ОСОБА_5 діяння за ч. 2 ст. 255 КК України полягає у тому, що ОСОБА_5 , будучи учасником злочинної організації, створеної заступником начальника Департаменту міжнародного співробітництва Офісу Генерального прокурора ОСОБА_12 , виконував функції з:

- розробки та реалізації інвестиційних проєктів, зокрема у сферах будівництва, сонячної енергетики, дозвілля та рекреації, для фінансування яких використовувалася одержана неправомірна вигода;

- ведення обліку активів, набутих за рахунок отриманої неправомірної вигоди;

- ведення бухгалтерського обліку та податкової звітності фізичних осіб-підприємців, на яких оформлялися права власності на активи, зокрема нерухоме майно, транспортні засоби тощо, придбані за рахунок коштів, щодо яких фактичні обставини свідчать про їх одержання злочинним шляхом;

- створення видимості отримання доходів зазначеними фізичними особами-підприємцями від інших підприємців та суб`єктів господарювання за рахунок грошових коштів із отриманої неправомірної вигоди.

За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_5 , на виконання відведеної йому ролі у злочинній організації, не пізніше ніж з грудня 2025 року, займався маскуванням походження майна, зареєстрованого на близьких осіб ОСОБА_12 , щодо якого фактичні обставини вказують на його одержання (набуття) злочинним шляхом, з метою приховування володіння ним та прав на таке майно у ОСОБА_12 . У злочинній організації ОСОБА_5 займався необхідними юридичними та фінансовими питаннями, зокрема організовував реєстрацію третіх осіб як фізичних осіб-підприємців. За вказівками ОСОБА_12 та під контролем ОСОБА_5 ці особи відкривали розрахункові рахунки у банківських установах. У подальшому, ОСОБА_12 надавав невстановленим особам грошові кошти, одержані ним злочинним шляхом, від сприяння у протиправній діяльності визначеного переліку «call-центрів», а ті, у свою чергу, організовували перерахування зазначених коштів на рахунки підконтрольних ОСОБА_12 підприємців. ОСОБА_5 , своєю чергою, контролював зазначені фінансові операції по легалізації коштів, одержаних злочинним шляхом. 

При цьому, створені юридичні факти одержання доходу від нібито підприємницької діяльності, використовувалися для маскування фактів набуття майна за рахунок коштів, одержаних злочинним шляхом, а самі готівкові кошти спрямовувалися для задоволення потреб членів злочинної організації та фінансування наступних дій із легалізації майна.

Також ОСОБА_5 за дорученнями ОСОБА_12 займався вирішенням юридичних та фінансових питань щодо створення та державної реєстрації корпоративного інвестиційного фонду, бенефіціаром якого мав бути батько ОСОБА_12 . 

Переслідуючи цю мету, 23.06.2026 ОСОБА_5 , використовуючи кошти, надані ОСОБА_12 , організував внесення його батьком - ОСОБА_14 , на банківський рахунок готівкових коштів для поповнення в подальшому статутного капіталу

згаданого фонду.

Окрім цього, ОСОБА_5 , на виконання відведеної йому ролі, займався організацією переуступки майнових прав на апартаменти та машино-місця в рекреаційному комплексі (апарт-комплекс «Glacier») від родичів ОСОБА_12 на користь членів сім`ї іншого учасника злочинної організації ОСОБА_10 , організовував та координував процес підписання відповідних договорів тестем ОСОБА_12 - ОСОБА_15 , батьком - ОСОБА_14 , дружиною ОСОБА_10 - ОСОБА_16 та його матір`ю - ОСОБА_17 . Також організовував та забезпечував поїздку ОСОБА_17 і ОСОБА_16 в с. Поляниця, Надвірнянського району, Івано-Франківської області, для створення видимості та слідів їх користування апартаментами, нібито як дійсними власниками.

Також ОСОБА_5 інкриміновані діяння, передбачені ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України, щодо пособництва у вчиненні легалізації (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом. На вчинення зазначених кримінальних правопорушень ОСОБА_5 , за версією сторони обвинувачення, вчинив такі дії.

Не пізніше жовтня 2025 року, більш точної дати не встановлено, ОСОБА_12 створив стійке ієрархічне об`єднання, до якого увійшли не менше п`яти осіб, члени якого, за попередньою змовою, зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації. Зокрема, для одержання неправомірної вигоди за сприяння у протиправній діяльності «call-центрів», які масово вчиняють шахрайські дії відносно громадян України та іноземців, направлені на заволодіння грошовими коштами останніх.

Здійснюючи керівництво злочинною організацією, ОСОБА_12 доручив ОСОБА_5 організувати створення та державну реєстрацію корпоративного інвестиційного фонду, бенефіціаром якого мав бути його батько. Такий фонд він планував наповнювати за рахунок грошових коштів, одержаних членами злочинної організації, та використати для фінансування інвестиційних проєктів у будівництві та інших галузях економіки, щоб в кінцевому результаті отримати легальний дохід. Використовуючи кошти, надані ОСОБА_12 , ОСОБА_5 організував внесення на рахунок батьком ОСОБА_12 - ОСОБА_14 , готівкових коштів в сумі 7 170 750 гривень для поповнення в подальшому статутного капіталу цього фонду. 

ОСОБА_12 організував через ОСОБА_5 реєстрацію ОСОБА_16 і ОСОБА_17 фізичними особами-підприємцями. При цьому, саме на ОСОБА_5 покладено функцію консультування та супроводження відкриття згаданими особами розрахункових рахунків для нібито здійснення ними підприємницької діяльності, а також організації надходження їм коштів від контрагентів, нібито за надані ними послуги. Згідно з розробленим та організованим ОСОБА_12 планом, на рахунки ОСОБА_16 і ОСОБА_17 мали надійти кошти в достатніх сумах для того, щоб створити видимість нібито наявності достатніх фінансових ресурсів для оплати родичам ОСОБА_12 за придбані у них майнові права.

Окрім того, слідчим суддею в ухвалі зазначено, що ОСОБА_5 безпосередньо спілкувався зі сторонами угод та здійснював консультаційний супровід підписання таких договорів: 

- щодо відступлення права вимоги та оформлення права власності на апартаменти в комплексі з мережею комерційної інфраструктури, за адресою: АДРЕСА_1 (апарт-комплекс «Glacier»), ринковою вартістю 5 973 480 грн та машиномісце вартістю 534 034 грн із батька ОСОБА_12 - ОСОБА_14 на ОСОБА_16 ;

- щодо відступлення права вимоги та оформлення права власності на апартаменти в рекреаційному комплексі з мережею комерційної інфраструктури за адресою: АДРЕСА_1 (апарт-комплекс «Glacier»), ринковою вартістю 5 924 113 грн та машиномісце вартістю 540 873 грн із тестя ОСОБА_12 - ОСОБА_15 на ОСОБА_17 .

Отже, ОСОБА_5 , у період часу не пізніше як з жовтня 2025 року по вересень 2026 року, сприяв у вчиненні злочинною організацією легалізації (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом, на загальну суму 15 321 250 грн, тобто у великому розмірі.

Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що наведені в повідомлені про підозру обставини підтверджуються сукупністю зібраних у ході досудового розслідування матеріалів, у тому числі протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій та оперативно-розшукових заходів, зокрема:

- протоколом про результати проведення ОРЗ від 13.02.2026 № 19/1618а, в якому зафіксовано спілкування 23.12.2025 між ОСОБА_12 та ОСОБА_5 щодо вжиття заходів, спрямованих на легалізацію доходів, одержаних злочинним шляхом, необхідності приведення до відповідності доходів по ФОП у довірених осіб ОСОБА_12 , щоб пояснити реальну можливість придбати наявні об`єкти нерухомості, обговорення практики ВАКС щодо цивільної конфіскації активів (т. 4 а. с. 101-105);

- протоколом про результати проведення ОРЗ від 09.04.2026 № 19/4161, в якому зафіксован і розмови між ОСОБА_12 та ОСОБА_5 : 26.02.2026 щодо організації та координації діяльності ФОПів (т.4 а. с. 49-50); 09.03.2026, під час якої ОСОБА_12 з метою продовження легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, пропонує залучити дружину водія для оформлення на неї права власності на об`єкт нерухомості у Буковелі (т. 5 а. с. 112); 24.03.2026 щодо координації ОСОБА_12 процесу переоформлення права власності на об`єкти нерухомості апарт-готелю в Буковелі «Glacier», а також щодо реєстрації ФОПів та вчинення дій, спрямованих на створення видимості законної підприємницької діяльності (т. 5 а. с. 113-115); 04.04.2026 щодо розпорядження коштами, які надходять на картки родичів водія нібито як за ведення підприємницької діяльності (т. 5 а. с. 116);

- протоколом про результати проведення НСРД від 05.08.2026 № 19/9180, в якому зафіксовано спілкування 05.06.2026 між ОСОБА_12 та ОСОБА_5 , під час якого ОСОБА_12 з метою забезпечення прикриття діяльності злочинної організації надає вказівки ОСОБА_5 підготувати пояснення із викладенням у них конкретної версії щодо його залученості у процеси по оформленню об`єктів нерухомості у Буковелі (т. 5 а. с. 131-132);

- протоколом про результати проведення НСРД від 07.08.2026 № 19/9341, в якому зафіксовано спілкування 22.06.2026 між ОСОБА_12 , ОСОБА_14 та ОСОБА_5 щодо вчинення юридично значущих дій у банківській установі та у нотаріуса, необхідних для відкриття корпоративного інвестиційного фонду на ОСОБА_14 ; здійснення контролю за цим процесом ОСОБА_5 та ОСОБА_12 (т. 5 а. с. 137-141);

- протоколом про результати проведення НСРД від 07.08.2026 № 19/9341, в якому зафіксовано спілкування 06.07.2026 між ОСОБА_12 та ОСОБА_5 , з якого вбачається звітування ОСОБА_5 по ФОП, відкритому на матір ОСОБА_12 , а також щодо продажу об`єкта нерухомості, оформленого на бабусю ОСОБА_12 у 2020 році у комплексі «Файна Таун» (т. 5 а. с. 142-144).

Зважаючи на наведене, колегія суддів доходить висновку про те, що зміст повідомлення про підозру містить фактичні обставини можливого вчинення інкримінованих ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, а підозра є обґрунтованою.

Водночас, суд відхиляє доводи сторони захисту про те, що підозра ОСОБА_5 ґрунтується виключно на розмовах інших осіб, позаяк долучені до клопотання матеріали, досліджені слідчим суддею при винесенні оскаржуваної ухвали, стосуються, серед іншого, також і зафіксованих досудовим розслідуванням розмов, безпосереднім учасником яких був ОСОБА_5 , що підтверджується наведеними вище протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій та оперативно-розшукових заходів.

Суд також відхиляє аргументи стосовно розбіжності в кваліфікації кримінального правопорушення, що, за версією сторони захисту, унеможливлює проведення досудового розслідування за ч. 2 ст. 255 КК України, оскільки відомості до ЄРДР внесено за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 255 КК України. Суд зазначає, що відповідно до п. 5 ч. 5 ст. 214 КПК України до ЄРДР вносяться відомості про попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення. Таким чином, кваліфікація не є статичною, це динамічний процес, який у цьому аспекті розпочинається з правової кваліфікації, яка є саме попередньою і яка, зокрема, у ході ефективного досудового розслідування може зазнавати змін, з урахуванням розширення можливостей для сторони обвинувачення встановити дійсні обставини відповідної події. Так, на початку досудового розслідування наявний лише обмежений обсяг відомостей про події. У ході досудового розслідування кількість, обсяг та якість виявлених відомостей збільшуються, і на момент завершення досудового розслідування справи відповідний суб`єкт кваліфікації повинен володіти всіма суттєвими, необхідними й достатніми даними про скоєне діяння (постанова Верховного Суду від 01.11.2022 у справі № 136/811/20).

Колегія суддів не погоджується з доводами сторони захисту про відсутність доказів на підтвердження існування ознак злочинної організації та про відсутність обізнаності ОСОБА_5 в участі у ній. Суд враховує, що відповідні обставини підтверджуються наявними в матеріалах провадження та детально описаними в ухвалі слідчого судді протоколами НСРД та ОРЗ, якими зафіксовані розмови між ОСОБА_12 та ОСОБА_5 . Зі змісту таких розмов вбачається, що на виконання вказівок ОСОБА_12 , який за версією органу досудового розслідування є організатором злочинної організації, ОСОБА_5 разом з іншими особами, зазначеними в повідомленні йому про підозру від 05 вересня 2026 року, вчиняв дії, спрямовані на легалізацію майна, одержаного злочинним шляхом.

Відтак, колегія суддів не ставить під сумнів висновки слідчого судді щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_5 .

Щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу, згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду.

При оцінці зазначеного ризику слідчий суддя врахував тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5 , суворість передбаченого за них покарання. 

Слідчий суддя врахував, а колегія суддів погодилась, що ризик переховування обґрунтовується, зокрема, наявністю у ОСОБА_5 дійсного паспорту для виїзду за кордон; перебування у шлюбі з сестрою ОСОБА_12 , який є організатором злочинної організації, що свідчить про тісний характер їх взаємовідносин; наявність у ОСОБА_12 широкого кола зв`язків, в тому числі із керівниками правоохоронних органів; ризик використання ОСОБА_12 службового становища та зв`язків для організації незаконного перетину державного кордону; майновий стан ОСОБА_5 , зокрема наявність у нього нерухомого майна та корпоративних прав, що вказує на достатність ресурсів для життя підозрюваного в умовах розшуку.

Відтак суд відхиляє твердження сторони захисту про те, що ризик переховування не підтверджений фактичними даними, описаними в ухвалі слідчого судді. 

Ризик знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про наявність зазначеного ризику, з огляду на таке. 

Слідчий суддя обґрунтовано врахував початкову стадію досудового розслідування. Вагомим аргументом на користь наявності ризику є те, що після набуття ОСОБА_5 статусу підозрюваного та ознайомлення з клопотанням про застосування запобіжного заходу він отримав можливість оцінити обсяг доказів сторони обвинувачення та значення речей і документів, які можуть бути використані як докази.

Крім того, під час розгляду клопотання слідчий суддя встановив, що після проведення детективами НАБУ слідчих дій членами злочинної організації вживалися заходи зі знищення документів, електронних носіїв інформації, електронних даних та листування. Зокрема, у зафіксованих розмовах обговорювалися знищення документів, очищення телефонів та електронних даних, підготовка до можливих обшуків і видалення інформації з електронних пристроїв. Крім того, під час обшуку в офісному приміщенні, яким користується ОСОБА_5 , у відрі для сміття було виявлено квитанцію від 23.06.2026 щодо внесення ОСОБА_14 на картковий рахунок готівкових коштів у розмірі 7 170 750 грн.

Колегія суддів відхиляє доводи сторони захисту про недоведеність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, що обґрунтовується перебуванням всіх документів у сторони обвинувачення. Враховуючи стадію кримінального провадження, не виключена наявність доказів, що наразі відсутні в розпорядженні сторони обвинувачення, а докази, наявні в матеріалах провадження, підтверджують схильність та здатність підозрюваного приховувати та маскувати свої, ймовірно, протиправні дії доступними йому силами та засобами.

Ризик незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних, експертів у кримінальному провадженні.

Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про наявність вказаного ризику.

Перевіряючи наявність ризику впливу підозрюваного, зокрема на свідків, слідчий суддя врахував встановлену кримінальним процесуальним законом процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні. Так, спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно, шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). 

Водночас ризик такого впливу, за висновком слідчого судді, зберігається не тільки на початковій стадії кримінального провадження, а до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та їх дослідження судом. 

Слідчий суддя також врахував, що ОСОБА_5 інкримінується кримінальне правопорушення, ймовірно вчинене у співучасті, а ОСОБА_12 відводиться роль організатора. У зв`язку з цим слідчий суддя вважає, що ОСОБА_12 на прохання ОСОБА_5 може використовувати свій вплив на інших учасників кримінального провадження та осіб, які можуть бути причетними до вчинення злочину, з метою узгодження показань, зміни процесуальної поведінки або перешкоджання встановленню всіх обставин.

Можливість такого впливу, за висновком слідчого судді, підтверджується зафіксованими під час НСРД розмовами ОСОБА_12 , зокрема щодо підготовки осіб до можливих запитань правоохоронних органів, підготовки контрагентів до спілкування, очищення повідомлень та передачі документів.

З огляду на зазначене, колегія суддів відхиляє доводи захисника ОСОБА_6 про відсутність в матеріалах справи доказів, що свідчать про наявність такого ризику. 

Ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Оцінюючи наявність цього ризику, слідчий суддя встановив, що спілкування між учасниками з метою координації дій здійснювалося з використанням засобів конспірації та з месенджерів. Зокрема, зі змісту проаналізованих розмов встановлено, що учасниками використовувалися вигадані імена, прізвиська, нікнейми, скорочення та абревіатури, а засоби комунікації були налаштовані на автоматичне видалення повідомлень у разі отримання доступу до них іншими особами, що підтверджується протоколами, долученими стороною обвинувачення до матеріалів провадження.

Крім цього, слідчий суддя врахував, що під час розмов 05.06.2026 ОСОБА_12 надавав ОСОБА_5 вказівки щодо підготовки пояснень стосовно його участі в оформленні об`єктів нерухомості у Буковелі, що підтверджується протоколом (т. 5 а. с. 131-132).

Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що ризик перешкоджання ОСОБА_5 кримінальному провадженню іншим чином є обґрунтованим та підтверджується матеріалами провадження; а доводи захисту такого ризику не спростовують.

Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється особа.

Оцінюючи зазначений ризик, слідчий суддя врахував викладені у клопотанні обставини, що свідчать про загрозу продовження кримінального правопорушення, передбаченого ст. 209 КК України, а саме: обсяги грошових потоків, характер заходів, вчинених на приховування та маскування коштів, вчинення правочинів та використання криптовалюти.

Також враховано зафіксовані у протоколах НСРД розмови, які, за висновком слідчого судді, підтверджують ризик продовження кримінального правопорушення. Зокрема, після опублікування відеоматеріалу «Bihus.Info» щодо набуття працівниками органів прокуратури об`єктів нерухомості в апарт-готелі «Glacier» ОСОБА_12 , ймовірно, вживав заходів, спрямованих на маскування походження набутих об`єктів нерухомості у Буковелі та прав на таке майно.

Крім цього, враховано, що за організації ОСОБА_12 працівниками Офісу Генерального прокурора напередодні обшуків вживалися заходи, спрямовані на приховування та зберігання майна ОСОБА_12 та довірених осіб, ймовірно одержаного злочинним шляхом.

З урахуванням наведеного у сукупності, суд вважає, що доводи сторони захисту не спростовують ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а висновки слідчого судді щодо наявності як обґрунтованої підозри, так і доведених ризиків, є правильними.

Щодо обґрунтованості застосованого запобіжного заходу.

Зважаючи на наявність обґрунтованої підозри та існування ризиків, передбачених 

ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку, що застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є повністю виправданим та пропорційним у цьому кримінальному провадженні, а інші більш м`які запобіжні заходи не здатні запобігти встановленим ризикам.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 178 КПК України слідчий суддя, суд при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність у його родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки.

При оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, суд апеляційної інстанції зазначає, що закон не вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу обов`язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов`язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена пунктами 1-5 частини 1 статті 177 КПК України, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Враховуючи тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, встановлені обставини та ризики, на цьому етапі більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою із визначенням розміру альтернативної застави, не зможуть запобігти ризикам, встановленим Судом, та не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного 

 ОСОБА_5 .

Доводи сторони захисту про те, що слідчий суддя при постановленні рішення не врахував обставини, що позитивно характеризують особу підозрюваного, колегія суддів вважає такими, що не відповідають дійсності. Натомість зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що при вирішенні питання про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу слідчий суддя врахував відомості про вік, сімейний стан, наявність матері на утриманні, наявність постійного місця роботи, відсутність судимості та відомостей про застосування до ОСОБА_5 запобіжних заходів раніше. 

Колегія суддів також зауважує, що факт добровільної явки ОСОБА_5 до суду підлягає врахуванню при оцінці ризиків, проте не спростовує ймовірності переховування підозрюваного. Суд зазначає, що наведені обставини не мають вирішального значення і не усувають встановлених у цьому кримінальному провадженні ризиків.

Щодо розміру застави.

Слідчий суддя своєю ухвалою визначив альтернативну заставу в розмірі 15 000 000 гривень.

Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Визначаючи розмір застави, слідчий суддя, суд враховує обставини кримінального правопорушення, майновий та сімейний стан підозрюваного, інші дані про його особу та ризики, передбачені статтею 177 КПК України. З урахуванням вимог ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно з п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

У рішенні «Гафа проти Мальти» (№ 54335/14 від 22 травня 2018 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб утримати його від втечі.

Як вбачається з матеріалів провадження, слідчий суддя, врахувавши обставини вчинення кримінальних правопорушень, майновий стан підозрюваного, обставини, що характеризують його особу, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, частково задовольнив клопотання детектива та визначив підозрюваному ОСОБА_5 заставу в розмірі 15 000 000 гривень.

Обґрунтовуючи виключність випадку та необхідність альтернативної застави у визначеному розмірі, слідчим суддею враховано тяжкість злочинів, в яких підозрюється ОСОБА_5 , обставини кримінального правопорушення, індивідуальні особливості підозрюваного, його ймовірну роль у їх вчиненні, наявність близьких зв`язків з іншими підозрюваними у цьому кримінальному провадженні.

Судова колегія з такими висновками погоджується та зазначає, що ОСОБА_5 інкримінується вчинення особливо тяжкого злочину, що полягає в участі у злочинній організації, пособництві у легалізації (відмиванні) майна, одержаного злочинним шляхом, на загальну суму 15 321 250 гривень, тобто у великому розмірі. Встановлені слідчим суддею відомості про майновий стан підозрюваного, наявність у нього об`єктів нерухомості та корпоративних прав, у сукупності з характером вчиненого діяння, спрямованого на маскування та перетворення майна, щодо якого фактичні обставини вказують на його одержання (набуття) злочинним шляхом, свідчать про відсутність ознак непомірності визначеного слідчим суддею розміру застави та спростовують доводи сторони захисту. Крім того, заставу за підозрюваного може бути внесено іншою юридичною або фізичною особою.

Щодо інших доводів.

Колегія суддів відхиляє доводи сторони захисту в судовому засіданні щодо порушення органом досудового розслідування та слідчим суддею гарантій адвокатської діяльності, оскільки в матеріалах провадження відсутні документально підтверджені відомості щодо надання адвокатом ОСОБА_5 відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» правничої допомоги будь-кому з осіб, які є учасниками цього кримінального провадження.

Крім цього, на переконання колегії суддів, покладення слідчим суддею на підозрюваного ОСОБА_5 обов`язку утримуватися від спілкування з приводу обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру (крім своїх захисників, слідчих (детективів), прокурорів, слідчого судді, суду), зі свідками, підозрюваними та іншими особами, зокрема з дружиною - ОСОБА_13 , яка є працівником органів прокуратури, є необхідним, з урахуванням інтересів кримінального провадження та з метою недопущення впливу підозрюваного ОСОБА_5 на таких осіб, а також недопущення знищення, приховування або спотворення будь-якої з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень.

В апеляційній скарзі та під час судового засідання сторони наводили також інші аргументи, які не потребують детального аналізу. За усталеною практикою ЄСПЛ (§ 1 ст. 6 Конвенції), обов`язок суду обґрунтовувати своє рішення не означає необхідності давати відповідь на кожен довід, а суд апеляційної інстанції вправі просто підтвердити мотиви суду нижчої інстанції (рішення ЄСПЛ у справах «Руїс Торіха проти Іспанії», § 29; «Хіро Балані проти Іспанії», § 27; «Гарсіа Руїс проти Іспанії», § 26; «Хелле проти Фінляндії», §§ 59-60; «Гірвісаарі проти Фінляндії», § 30; «Степанян проти Вірменії», § 35; «Емель Бойраз проти Туреччини», § 74; «Їлдиз проти Туреччини», § 31).

Колегією суддів надані відповіді на всі вагомі аргументи сторони захисту.

Висновки Суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Підсумовуючи наведене вище у сукупності, колегія суддів уважає, що слідчий суддя дійшов правильних висновків про наявність підстав для застосування до підозрюваного  ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з огляду на наявність обґрунтованої підозри, ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та неможливість запобігання ризикам у разі застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу. Водночас, застосований розмір застави не є очевидно непомірним для підозрюваного.

Отже, ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою, підстави для її скасування відсутні, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. 309, 376, 392, 404, 405, 407, 418, 419, 422, 424, 532 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_5 - ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 08.09.2026 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуюча суддя         ОСОБА_1 

Судді            ОСОБА_2 

ОСОБА_3