УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 991/9362/26
провадження № 51- 3733 ск 26
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу прокурора на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 05 серпня 2026 року про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Суть питання та встановлені судом обставини
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23 липня 2026 року задоволено клопотання адвоката ОСОБА_4 подане в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 52024000000000165 від 09 квітня 2024 року.
Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 05 серпня 2026 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора на вказану ухвалу слідчого судді на підставі ч. 4 ст. 399 КПК України.
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга прокурора, у якій він, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить оскаржене судове рішення скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Вважає, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про неможливість оскарження ухвали слідчого судді в апеляційному порядку, не врахувавши стан правозастосовної практики, який існував на момент постановлення оскаржуваної ухвали.
Мотиви Суду
Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, Суд дійшов висновку, що у відкритті провадження за касаційною скаргою слід відмовити, з огляду на таке.
Пунктом 2 ч. 2 ст. 428 КПК України передбачено, що суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження у випадку, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Йдеться про право на апеляційний перегляд справи, тобто кінцевого рішення суду по кримінальному провадженню, а не про апеляційний перегляд усіх без винятку ухвал, постановлених слідчим суддею і судом у кримінальному провадженні на всіх його стадіях. Такий підхід цілком узгоджується із міжнародними стандартами.
Частиною 3 ст. 392 КПК України визначено, що в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.
Крім того, ст. 309 КПК України встановлений вичерпний перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування.
За змістом ч. 3 ст. 309 КПК України інші ухвали слідчого судді, ніж ті, що зазначені у частинах 1 та 2 цієї статті, окремому оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді, а отже, процесуальним законом визначено саме такий спосіб реалізації права особи на судовий контроль законності цього виду рішень слідчого судді.
Встановлення законодавцем обмеження права на апеляційне оскарження рішень слідчих суддів має на меті забезпечення розумного балансу між ефективністю досудового розслідування і здійсненням дієвого судового контролю щодо дотримання прав і законних інтересів осіб.
Отже, ухвали слідчого судді про повне або часткове скасування арешту майна, а також про відмову в скасуванні арешту майна, постановлені в порядку ст. 174 КПК України, апеляційному оскарженню не підлягають.
Така позиція узгоджується з правовим висновком, який міститься у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 20 травня 2024 року у справі № 712/191/23.
З матеріалів провадження убачається, що прокурор звернувся до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду зі скаргою на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 52024000000000165 від 09 квітня 2024 року, якуне може бути оскаржено.
Частиною 4 ст. 399 КПК України передбачено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Саме з цих підстав апеляційний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження, з таким рішенням погоджується і колегія суддів Верховного Суду.
Щодо доводів прокурора про те, що апеляційним судом при постановлені ухвали не враховано стан правозастосовної практики, а саме ухвали Верховного Суду від 16 червня 2026 року у справі 757/31639/22, якою передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду кримінальне провадження, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, слід зазначити таке.
Сам факт передачі кримінального провадження на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду щодо вирішення відповідного правового питання не свідчить про зміну правозастосовної практики Верховного Суду, оскільки така зміна може бути пов`язана лише з прийняттям об`єднаною палатою Касаційного кримінального суду Верховного Суду судового рішення по суті.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що ухвалою об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 22 вересня 2026 року повернуто матеріали кримінального провадження у вказаній справі на розгляд Першої судової палати Касаційного кримінального суду.
Ухвала Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 05 серпня 2026 року є законною, обґрунтованою та вмотивованою, а тому Суд не вбачає підстав для її скасування.
Зі змісту касаційної скарги та доданих до неї матеріалів убачається, що підстав для задоволення скарги немає, а тому у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора слід відмовити.
З цих підстав та, керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 05 серпня 2026 року про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_6 ОСОБА_3