Справа № 991/413/26

Провадження 1-кс/991/11765/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД 

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року м. Київ

Суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

захисників ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції), ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),

обвинувачених ОСОБА_5 ,ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_3 про відвід судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_7 від розгляду кримінального провадження № 12013110000000270 від 14.03.2013 (судова справа № 991/413/26) за обвинуваченням ОСОБА_6 за ч.5 ст.191, ч.4 ст.190 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 190 КК України,

ВСТАНОВИВ:

І. Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається

На розгляд судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 надійшла заява захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_3 про відвід судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_7 від розгляду кримінального провадження № 12013110000000270 від 14.03.2013 (судова справа № 991/413/26) за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191, ч.4 ст.190 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 190 КК України.

В обґрунтування заявленого відводу захисник посилається на наступне.

У кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12013110000000270 від 14.03.2013 складено обвинувальний акт щодо ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 .

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вищого антикорупційного суду головуючою суддею у справі визначено ОСОБА_7 . Справі присвоєно № 991/413/26.

Ухвалою суду від 24.04.2026, постановленою на підставі ч. 8 ст. 469 КПК України у зв`язку з поданням прокурором угоди про визнання винуватості, матеріали кримінального провадження в частині обвинувачення ОСОБА_8 виділено в окреме судове провадження (судова справа № 991/3983/26, судове провадження № 1-кп/991/52/26). Розгляд даної судової справи також здійснювала суддя ОСОБА_7 . 

23.06.2026 суддя ОСОБА_7 одноособово ухвалила вирок у справі № 991/3983/26, яким затверджено угоду про визнання винуватості від 24.04.2026 між прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури та обвинуваченим ОСОБА_8 , визнано останнього винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, та призначено погоджене сторонами покарання.

Таким чином, суддею ОСОБА_7 вже постановлено вирок у справі № 991/3983/26 щодо ОСОБА_8 , який обвинувачувався у вчиненні того самого кримінального правопорушення спільно з ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у справі № 991/413/26, яку розглядає також суддя ОСОБА_7 .

У поданій заяві захисник звертав увагу, що суддя ОСОБА_7 вже виклала в мотивувальній частині вироку у справі № 991/3983/26 щодо ОСОБА_8 конкретизований опис кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України, де зазначено, серед іншого, що ОСОБА_8 , ОСОБА_6 та ОСОБА_9 вступили у попередню злочинну змову на заволодіння коштами ДП «Укрекоресурси».

При цьому суддя ОСОБА_7 : (1) ознайомившись у справі № 991/3983/26 з обвинувальним актом і угодою щодо ОСОБА_8 , дійшла до висновку про існування злочинної групи та спільного вчинення кримінальних правопорушень ОСОБА_8 разом саме з ОСОБА_6 (у справі № 991/413/26 за обвинуваченням якого вона також є головуючою); (2) зробила висновок про необхідність затвердження угоди про визнання винуватості із ОСОБА_8 саме для встановлення винуватості інших осіб у вчиненні інкримінованого правопорушення (а в наданих стороною обвинувачення обвинувальному акті та угоді повинно бути вказане прізвище саме ОСОБА_6 ); (3) оцінила розподіл ролей у такій групі - тобто фактично визначилася та дала правову оцінку щодо обставин, які становлять предмет доказування у справі № 991/413/26 щодо самого ОСОБА_6 ще до їх дослідження нею, як головуючою суддею у справі № 991/3983/26 на засадах змагальності.

Захисник також покликається на те, що вирок від 23.06.2026 майже дослівно відтворює зміст обвинувального акта та містить детальний, конкретизований опис дій ОСОБА_6 та

 ОСОБА_5 .

Викладене, як вважає захисник, буквально відтворює ситуацію, яку ЄСПЛ визнав такою, що порушує статтю 6 Конвенції у справі «Муча проти Словаччини»: точний фактичний опис дій співучасника ( ОСОБА_6 ОСОБА_5 ) у вироку щодо ОСОБА_8 - є тотожним точному фактичному опису дій, які інкриміновані ОСОБА_6 в обвинувальному акті за обвинуваченням, що є предметом розгляду в межах судової справи № 991/413/26.

Крім того, захисник покликається на те, що вирок прямо констатує, що затвердження угоди слугує меті встановлення винуватості інших обвинувачених.

У розділі 5.1 вироку від 23.06.2026 суддя ОСОБА_7 двічі, з використанням формулювання «судом встановлено», надала прямy оцінку структурі злочинної групи та розподілу ролей у ній, зазначивши, що обвинувачення, пред`явлене ОСОБА_8 , «стосується вчинення ним за попередньою змовою групою осіб» злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, який є особливо тяжким корупційним злочином, та що «[ ОСОБА_8 ] не був організатором групи, а виконував роль виконавця».

У п. 5.1 вироку: «За викладених в обвинувальному акті та угоді про визнання винуватості фактичних обставин, що становлять зміст пред`явленого обвинувачення та що були повністю, безумовно і беззаперечно підтверджені, визнані обвинуваченим ОСОБА_4, суд вважає кваліфікацію дій ОСОБА_4 за ч. 5 ст. 191 КК України правильною та обґрунтованою.»

Встановлюючи, що саме ОСОБА_8 не є організатором групи, суддя ОСОБА_7 тим самим уже виклала власну оцінку внутрішнього розподілу ролей у складі групи, до якої, за версією обвинувачення, входить і ОСОБА_6 . Питання про те, яку саме роль - організатора, виконавця чи іншу - відігравав кожен із співучасників, зокрема, ОСОБА_6 , є питанням факту, вирішення якого належить виключно до компетенції суду, що розглядає справу по суті щодо цієї особи, за результатами дослідження доказів у судовому засіданні за її участю. Натомість станом на 23.06.2026 суддя ОСОБА_7 вже сформулювала у вироку щодо ОСОБА_8 власний висновок щодо цього питання стосовно структури групи, до якої зараховано й ОСОБА_6 і ОСОБА_5 .

Також захисник зазначає, що застосовані судом формальні застереження не усувають об`єктивних сумнівів у неупередженості.

Загальні роз`яснення щодо меж преюдиціального значення угод про визнання винуватості ЄСПЛ визнав недостатніми, якщо з огляду на конкретні факти справи, зокрема, рівень деталізації та тотожність фактичного опису дій співучасника - зберігається об`єктивно обґрунтований сумнів у тому, що питання про винуватість цього співучасника не було передчасно вирішено ще до розгляду справи по суті щодо нього.

Захисник зазначив, що у вироку від 23.06.2026 судом під головуванням судді

 ОСОБА_7 не просто «згадуються» інші учасники, а дослівно відтворюється версія обвинувачення щодо їхніх конкретних дій і констатується «повне та беззаперечне підтвердження».

Особи ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 є, очевидно, добре відомими як суду, так і всім учасникам провадження № 991/413/26. Деперсоніфікація в тексті вироку від 23.06.2026 має суто формальний характер і жодним чином не змінює того, що суддя ОСОБА_7 дослідила, виклала та фактично підтвердила обставини, які безпосередньо стосуються ролі і ОСОБА_8 і ОСОБА_6 у інкримінованому їм діянні.

Як зазначає захисник, у цій справі захист заявляє про відвід судді ОСОБА_7 , невідкладно після ознайомлення з повним текстом вироку від 23.06.2026 (який набрав законної сили 24.07.2026) - до ухвалення будь-якого вироку по суті обвинувачення ОСОБА_6 у судовій справі № 991/413/26, тобто саме в той спосіб і в той момент, відсутність якого Верховний Суд визнав вирішальним недоліком у справі № 991/1710/22.

Тобто, підстави для відводу судді ОСОБА_7 стали відомі лише під час допиту

 ОСОБА_8 в судовому засіданні вже у статусі свідка 07 серпня 2026 року, коли він вперше розповів про обставини укладеної з ним угоди та про вирок у виділеній справі № 991/3983/26, а також після отримання на сайті Вищого антикорупційного суду інформації про стан розгляду цієї справи, а в судовому реєстрі вказаного вироку.

Отже, узагальнено доводи захисника зводяться до наступних підстав для відводу судді ОСОБА_7 від розгляду кримінального провадження № 12013110000000270 від 14.03.2013: (1) розгляд суддею ОСОБА_7 судової справи за обвинуваченням ОСОБА_6 у межах цього кримінального провадження, в якому цією суддею раніше ухвалено вирок щодо іншого учасника цієї ж організованої групи на підставі угоди про визнання винуватості; (2) дослівне відтворення у вироку тексту обвинувального акта з детальним і конкретизованим викладом дій самого ОСОБА_6 ; (3) прямо висловлена у вироку мета сприяння встановленню винуватості інших обвинувачених; (4) недостатність застосованих судом формальних застережень.

На думку захисника, у своїй сукупності наведені підстави надають сторонньому спостерігачу об`єктивні та обґрунтовані підстави сумніватися у неупередженості судді ОСОБА_7 під час подальшого розгляду судової справи № 991/413/26, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є самостійною підставою для відводу судді ОСОБА_7 .

ІІ. Позиції учасників кримінального провадження та судді, якому заявлено відвід

У судовому засіданні захисник підтримав заявлений відвід судді ОСОБА_7 , з підстав викладених у заяві. 

Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав заявлений його захисником відвід.

Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_4 підтримали заявлений відвід.

Прокурор в судове засідання не з`явився, про час та дату судового засідання повідомлявся належним чином.

Суддя ОСОБА_7 в судове засідання не з`явилася, та направила лист, в якому просила розгляд заяви проводити без її участі. Зазначила, що вважає не доведеними захисником наявність передбачених ст. 75, 76 КПК України підстав для відводу судді від розгляду кримінального провадження. 

Неявка судді та прокурора, за таких обставин, не перешкоджає розгляду заяви про відвід.

ІІІ. Положення закону, якими керувався суддя при постановленні ухвали

Відповідно до положень ч. 1 ст. 21 КПК України кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Так, для забезпечення вимог процесуальної форми щодо недопущення сторонніх впливів на прийняття процесуальних рішень у кримінальному процесі України законодавцем закріплено інститут самовідводу, відводу, який передбачає інструменти для усунення упередженої службової особи від здійснення розслідування та судового розгляду кримінального провадження, сприяє підвищенню рівня довіри громадськості до суду та винесених ним рішень. 

До обставин, що виключають участь судді (слідчого судді) в кримінальному провадженні та забезпечують неупередженість суддів відноситься така підстава для самовідводу, відводу, як наявність інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості (п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України). 

Закріплена в даній статті недопустимість участі судді у кримінальному провадженні спрямована на те, щоб запобігти розгляду справи необ`єктивним та упередженим суддею, відносно якого існують певні обставини, що викликають сумнів у його неупередженості.

Такі положення процесуального закону захищають право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

При цьому наявність безсторонності повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. 

Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. 

За об`єктивним критерієм визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. 

Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Щодо об`єктивного критерію слід визначити, чи існували переконливі факти, які би могли свідчити про його безсторонність. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Відповідно до положень ст. 80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 КПК України, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов`язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні. Заяви про відвід можуть бути заявлені як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження. Відвід повинен бути вмотивованим.

ІV. Встановлені суддею обставини та мотиви, з яких суддя виходила при постановленні ухвали

Можливість неупередженого та об`єктивного розгляду справи є однією із фундаментальних засад здійснення правосуддя.

15.01.2026 до Вищого антикорупційного суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12013110000000270 від 14.03.2013 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 190 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 190 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2026 головуючою суддею у справі було визначено суддю ОСОБА_7 .

Ухвалою суду від 19.01.2026 у даному кримінальному провадженні було призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 24.04.2026 виділено в окреме судове провадження матеріали кримінального провадження № 12013110000000270 від 14.03.2013 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Ухвалою від 24.04.2026 зупинено та виділено в окреме судове провадження матеріали кримінального провадження № 12013110000000270 від 14.03.2013 за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Також цією ухвалою суду постановлено продовжити судове провадження кримінального провадження № 12013110000000270 від 14.03.2013 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 190 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 190 КК України.

Ухвалою суду від 05.05.2026 призначено судовий розгляд у вказаному кримінальному провадженні.

23.06.2026 суддею ОСОБА_7 ухвалено вирок у судовій справі № 991/3983/26, яким затверджено угоду про визнання винуватості та ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Доводи захисника ОСОБА_3 про упередженість судді фактично зводяться до того, що (1) суддею ОСОБА_7 здійснюється розгляд судової справи № 991/413/26 у межах кримінального провадження, в якому цією суддею раніше ухвалено вирок щодо іншого учасника організованої групи, яким затверджено угоду про визнання винуватості; (2) у вироку дослівно відтворений текст обвинувального акта з детальним і конкретизованим викладом дій, зокрема, ОСОБА_6 ; (3) у вироку прямо висловлена мета сприяння встановленню винуватості інших обвинувачених; (4) застосовані судом формальні застереження не усувають сумнівів у неупередженості судді. 

Оцінивши наведені захисником доводи щодо відводу судді ОСОБА_7 суддя не знаходить підстав для його задоволення з огляду на таке. 

Дійсно, суддею ОСОБА_7 23.06.2026 ухвалено вирок, яким затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 24.04.2026 у межах кримінального провадження

№ 12013110000000270 від 14.03.2013 між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_8 , визнано ОСОБА_8 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України (заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групою осіб, повторно, в особливо великих розмірах) і призначено йому на підставі угоди про визнання винуватості покарання.

Матеріали кримінального провадження № 12013110000000270 від 14.03.2013 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України виділено в окреме судове провадження під час підготовчого судового засідання у судовій справі № 991/413/26.

Як вбачається з тексту вироку суду від 23.06.2026, під час судового провадження на підставі угоди суд відповідно до положень глави 35 КПК України не досліджував докази кримінального провадження № 12013110000000270 від 14.03.2013 в частині обвинувачення ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , не надавав їм оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їхній сукупності - з точки зору достатності та взаємозв`язку для встановлення винуватості або невинуватості останніх чи будь-яких інших осіб, а лише перевірив угоду про визнання винуватості на відповідність вимогам законодавства. 

На виконання ч. 3 ст. 475 КПК України мотивувальна частина вироку від 23.06.2026 містить:

-формулювання обвинувачення, у якому ОСОБА_8 визнає себе винуватим, та частину статті закону України про кримінальну відповідальність, яка передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачувався;

-відомості про укладену угоду, її реквізити, зміст та визначену міру покарання;

-мотиви, з яких суд виходив при вирішенні питання про відповідність угоди вимогам закону і ухваленні вироку, з посиланням на положення закону, якими він керувався. 

Вирок не містить формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, а в ньому лише зазначене формулювання обвинувачення, яке пред`явлене ОСОБА_8 у порядку, встановленому КПК України, та у межах якого останній визнав свою винуватість.

Тобто, наведені захисником у заяві про відвід уривки із вироку щодо подій, які є предметом кримінального провадження № 12013110000000270 від 13.03.2013, не свідчать про порушення судом презумпції невинуватості ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , а є лише частиною обвинувачення, висунутого ОСОБА_8 прокурором, доведеність якого судом не встановлювалася у змагальному судовому процесі. 

У рішенні від 25.11.2021 у справі «Mucha проти Словаччини» (на яке, зокрема, посилається захисник, мотивуючи заяву про відвід), Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип презумпції невинуватості буде порушено, якщо судове рішення чи твердження посадової особи щодо обвинуваченого у кримінальному правопорушенні відображає думку про те, що він винний до того, як вина цієї особи буде встановлена відповідно до закону. Необхідно принципово відрізняти твердження про те, що хтось лише підозрюється чи обвинувачується у скоєнні злочину, і чітку заяву, що особа вчинила відповідний злочин за відсутності остаточного обвинувального вироку. 

Обставини, які стали предметом оцінки Європейського суду з прав людини у вказаному рішенні, суттєво відрізняються від обставин цього провадження, тому остаточні висновки Суду в тій справі є незастосовними у випадку із кримінальним провадженням щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_5 . Так, у зазначеній справі суд Словаччини, ухвалюючи вирок щодо заявника, вважав вироки щодо співучасників, винесені за результатами розгляду угод про визнання винуватості, частиною кримінальної справи проти заявника.

У вироку від 23.06.2026 Вищий антикорупційний суд (суддя ОСОБА_7 ) чітко і послідовно відобразила, що ОСОБА_8 обвинувачувався як виконавець у вчиненні кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб, при цьому інші особи є обвинуваченими в іншому судовому провадженні у кримінальному провадженні № 12013110000000270 від 13.03.2013, щодо яких судовий розгляд здійснюється у загальному порядку (судова справа № 991/413/26).

Так, у розділі вироку «Щодо відповідності умов угоди інтересам суспільства», зазначаючи про зобов`язання ОСОБА_8 надати показання за умовами угоди, суд визнав, що ці показання будуть стосуватись обставин вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України у співучасті з іншими особами (за попередньою змовою групою з чотирьох осіб) та інших пов`язаних з ним правопорушень, вчинених цими особами, що є предметом судового розгляду у кримінальному провадженні № 12013110000000270 від 13.03.2013.

У розділі «Щодо можливості порушення прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб внаслідок укладення та затвердження угоди про визнання винуватості» вироку, з метою встановлення всіх необхідних ознак складу кримінального правопорушення, інкримінованого ОСОБА_8 та недопущення порушення презумпції невинуватості щодо інших співучасників злочину, відносно яких кримінальне провадження триває, судом використано щодо таких співучасників деперсоніфікацію анкетних даних. Також у вироку суду вказано, що (1) суд не висловлював думку про винуватість інших осіб у вчиненні злочину та не робив жодних припущень з цього приводу; (2) всі формулювання викладені судом так, щоб чітко висловити свою позицію та висновки лише стосовно дій обвинуваченого ОСОБА_8 , не маючи на меті надання правової оцінки діям інших осіб; (3) вказівка на повноваження, посади чи інші дані інших співучасників злочину, які наведені в тексті вироку, є лише обов`язковими елементами конкретизації суті обвинувачення ОСОБА_8 .

У вироку суд наголосив, що судом не здійснювалось дослідження та оцінка правомірності дій інших осіб, та не встановлювалась наявність чи відсутність їх винуватості, також судом при вирішені цього кримінального провадження не встановлено жодних преюдиційних фактів щодо них, а інформація, викладена у цьому вироку не може мати доказового значення для розгляду будь-якого іншого кримінального провадження. Отже, цей вирок не може бути належним та допустимим доказом причетності до вчинення будь-якого злочину будь-яких інших осіб, що не є учасниками цього судового провадження.

З огляду на викладені формулювання, суд однозначно вказав на те, що інші особи притягуються до кримінальної відповідальності в окремому судовому провадженні та що їхня винуватість на момент ухвалення вироку щодо ОСОБА_8 не доведена у встановленому законом порядку. 

Той факт, що суд, на виконання вимог ч. 7 ст. 474 КПК України, перевірив під час розгляду угоди та зазначив у вироку про наявність фактичних підстав для визнання обвинуваченим ОСОБА_8 своєї винуватості, стосується лише останнього та не свідчить про встановлення наявності підстав для висновку про винуватість інших обвинувачених у кримінальному провадженні № 12013110000000270 від 13.03.2013.

Тобто, під час ухвалення вироку від 23.06.2026 суд не персоніфікував інших обвинувачених у кримінальному провадженні, не зробив висновку щодо наявності складу злочину в їх діях, не встановив ступінь їх участі та ролі кожного з них у ймовірній протиправній діяльності або будь-які інші обставини по суті пред?явленого їм обвинувачення у судовій справі № 991/413/26, та не досліджував доказів сторони обвинувачення, які можуть бути використані під час судового провадження щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_5 .

Отже, вирок суду від 23.06.2026 щодо ОСОБА_8 не має преюдиційного значення у кримінальному провадженні № 12013110000000270 від 13.03.2013 щодо інших осіб.

Доводи сторони захисту про упередженість судді ОСОБА_7 з огляду на те, що, за результатами розгляду угоди про визнання винуватості ОСОБА_8 , у неї сформувалось уявлення про обов`язкову причетність чи винуватість інших осіб у вчиненні тих кримінальних правопорушень, у яких ОСОБА_8 , зокрема, визнав свою винуватість, є лише припущеннями, які не підтверджені фактичними даними. 

Тобто, судове провадження на підставі угоди є особливим порядком здійснення кримінального провадження, який обмежений умовами відповідної угоди. Так, суд, з огляду на надані у судовому засіданні обвинуваченим пояснення лише з`ясовує всі фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, що визнаються особою, яка уклала угоду про визнання винуватості. У той же час суд не оцінює будь-які докази на предмет їх належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність на предмет їх достатності та взаємозв`язку для встановлення винуватості або невинуватості такої особи чи будь-якої іншої особи. 

Відповідно до засад кримінального процесуального законодавства України, кожне кримінальне провадження розглядається судом окремо, на підставі доказів, які подані, досліджені та оцінені безпосередньо в межах відповідного судового розгляду. Висновки, зроблені судом в іншому кримінальному провадженні, не можуть мати наперед визначального впливу на оцінку доказів у новому провадженні та не свідчать про існування упередженості суддів.

Водночас, суд враховує як релевантні до цієї справи висновки Верховного Суду наведені у постанові від 12.08.2025 у справі № 991/1710/22, а саме «…Правила, які виключають участь судді у розгляді того чи іншого кримінального провадження регламентовано ст. 75, 76 КПК України, однак ці статті не виключають участь судді у розгляді кримінального провадження, якщо він брав участь під час постановлення вироку про затвердження угоди про визнання винуватості в іншому кримінальному провадженні…».

Посилання захисника на те, що суддею ухвалено вирок стосовно ОСОБА_8 у кримінальному провадженні № 12013110000000270 від 13.03.2013 зі схожим до справи № 991/413/26 змістом обвинувачення не вказує на наявність обґрунтованого сумніву у неупередженості судді за суб`єктивним та об`єктивним критеріями, та не свідчить про її повторну участь у розумінні ч. 1 ст. 76 КПК України.

Суд звертає увагу, що вичерпний перелік випадків, які законодавець вважає повторною участю судді у кримінальному провадженні, наведений у ст. 76 КПК України. Положення цієї статті не містять заборони для судді, який брав участь в судовому провадженні на підставі угоди, укладеної з одним із декількох обвинувачених (матеріали щодо якого були виділені в окреме провадження в порядку ч. 8 ст. 469 КПК України), брати участь у розгляді первісного кримінального провадження щодо інших обвинувачених.

Отже, оскільки заявлений відвід судді ОСОБА_7 не містить викладу обставин, підтверджених відповідними доказами, які б свідчили про наявність підстав, передбачених ст. 75 КПК України, та обґрунтованих доводів про її упередженість, суддя приходить до висновку, що у задоволенні заяви про відвід необхідно відмовити. 

Керуючись статтями 75, 80-81, 372 КПК, суддя -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_3 про відвід судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_7 від розгляду кримінального провадження № 12013110000000270 від 14.03.2013 (судова справа № 991/413/26) за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 190 КК України, ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 366, ч. 4

ст. 190 КК України - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали оголошений 25.09.2026 року о 15-00 годині.

 Суддя ОСОБА_1