Справа № 991/11316/26

Провадження 1-кп/991/106/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД 

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

28 вересня 2026 року м.Київ

Вищий антикорупційний суд у складі: 

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

третьої особи ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні угоду про визнання винуватості від 26 серпня 2026 року у кримінальному провадженні №42024000000000635, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29 квітня 2024 року за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в місті Ржищів, Обухівського району, Київської області, громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, народного депутата України IX скликання, 

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368-5 КК України,

ВСТАНОВИВ:

08 вересня 2026 року до Вищого антикорупційного суду від прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури надійшов обвинувальний акт з угодою про визнання винуватості у кримінальному провадженні №42024000000000635, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29 квітня 2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368-5 КК України.

08 вересня 2026 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями обвинувальний акт з додатками передано для розгляду судді ОСОБА_1 .

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 09 вересня 2026 року, призначено відкрите підготовче судове засідання у кримінальному провадженні.

В судове засідання обвинувачений з`явився, визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 368-5 КК України, підтвердив добровільність укладання ним угоди, просив її затвердити.

Захисник в судове засідання з`явився, просив затвердити угоду про визнання винуватості. Просив врахувати, що обвинувачений потребує лікування, також має здійснювати погашення наявних боргів. 

Прокурор в судове засідання з`явився, вказав, що положення угоди були спільно сформульовані стороною обвинувачення та стороною захисту, просив її затвердити. Вказав, що перерахування коштів саме на відповідний фонд є сталою практикою, на його думку вказані кошти будуть використані ефективно. Також, зазначив, що наразі досудове розслідування завершено, стороні захисту було відкрито матеріали в порядку ст. 290 КПК України.

Третя особа ОСОБА_6 в судовому засіданні приймав участь в режимі відеоконференцзв`язку. Вказав, що підтримує все, що виклав у нотаріально посвідченій заяві, наданій ним до суду. Вказав, що квартира, будинок та земельна ділянка були оформлені на його ім`я, однак фактично йому не належать. 

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши обвинувальний акт, угоду про визнання винуватості, документи та інші матеріали, надані сторонами з метою з`ясування добровільності укладення угоди та перевірки її на відповідність вимогам КПК України, та кримінального закону, дійшов наступних висновків.

Як вбачається з обвинувального акту ОСОБА_4 обвинувачується в незаконному збагаченні, тобто у набутті особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, активів, вартість яких більше ніж на шість тисяч п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян перевищує її законні доходи, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368 - 5 КК України.

Вказане кримінальне правопорушення відноситься, відповідно до ст. 12 КК України, до тяжких злочинів.

Крім того, відповідно до примітки до статті 45 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ст. 368-5 КК України відноситься до корупційних кримінальних правопорушень.

Главою 35 розділу VI Кримінального процесуального кодексу України встановлено особливості кримінальних проваджень на підставі угод, зокрема, угод між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Відповідно до п. 2-1 ч. 4 ст. 469 КК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо, зокрема: корупційних кримінальних проступків, нетяжких або тяжких корупційних злочинів, а також кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, у разі відсутності ознак вчинення цих кримінальних правопорушень у співучасті, що підтверджується матеріалами кримінального провадження, і за умови повного відшкодування підозрюваним або обвинуваченим завданого збитку або заподіяної шкоди (якщо таких збитків або шкоди було завдано).

Як вбачається з ч. 1 ст. 470 КПК України, прокурор при вирішенні питання про укладення угоди про визнання винуватості зобов`язаний враховувати такі обставини: 1) ступінь та характер сприяння підозрюваного чи обвинуваченого у проведенні кримінального провадження щодо нього або інших осіб; 2) характер і тяжкість обвинувачення (підозри); 3) наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидшого досудового розслідування і судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень; 4) наявність суспільного інтересу в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень.

Згідно до ст. 472 КПК України, в угоді про визнання винуватості зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, обов`язки підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо відповідні домовленості мали місце), умови часткового звільнення підозрюваного, обвинуваченого від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення, узгоджене покарання та згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, умови застосування спеціальної конфіскації, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди. В угоді зазначається дата її укладення та вона скріплюється підписами сторін.

Як вбачається з ч. 7 ст. 474 КПК України, суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо: 1) умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди; 2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства; 3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; 4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися; 5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань; 6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.

Таким чином, однією з обов`язкових обставин, які підлягають перевірці судом, є відповідність угоди інтересам суспільства.

Як вбачається зі змісту п.3.4 Угоди, однією в обставин врахованою прокурором при її укладанні є «взятий на себе добровільно обов`язок підозрюваного вчинити суспільно корисні дії у вигляді фінансової допомоги Збройним Силам України шляхом перерахування ним (чи третіми особами за домовленістю) на визначений рахунок грошових коштів в сумі 3 000 000,00 грн.».

Також, в п. 3.4 Угоди про визнання винуватості зазначено, що надання згоди на добровільне перерахування 3 000 000,00 грн. як благодійної допомоги враховано як обставини, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 .

При цьому, у п. 5.3. угоди погоджено обов`язок підозрюваного забезпечити переказ грошових коштів в сумі 3 000 000,00 грн. на підтримку Збройних Сил України на умовах цієї угоди в межах проєкту Благодійної Організації «Міжнародний благодійний фонд «Повернись живим», в п.5.4. угоди вказані відповідні банківські реквізити для перерахування коштів.

Суд враховує, що в призначенні платежу реквізитів для здійснення платежу, викладених в п.5.4 Угоди зазначено: «благодійна допомога для збиття розвідувальних та ударних дронів на виконання угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні №42024000000000635 від 29.04.2024».

При цьому, умови Угоди, викладені в п.3.4. та в п.5.3 - п.5.4 на думку суду не можна вважати тотожними.

В судовому засіданні учасниками було зазначено, що узгодження цього пункту угоди було здійснено за спільної згодою сторін, перерахування коштів на рахунки різних фондів є сталою практикою і на їх думку кошти підуть дійсно на потреби Збройних Сил України.

При цьому, суд враховує, що як вбачається з наведених в угоді реквізитів, Благодійна організація «Міжнародний благодійний фонд «Повернись живим» (код ЄДРПОУ 39696398) є благодійною організацією в розумінні Закону України «Про благодійну діяльність і благодійні організації» від 5 липня 2012 року № 5073-VI.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 вказаного закону, благодійні організації самостійно визначають сфери, види, місце (територію), строки і бенефіціарів благодійної діяльності в установчих документах, благодійних програмах або інших рішеннях органів управління.

Згідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про благодійну діяльність і благодійні організації», засновниками благодійних організацій можуть бути дієздатні фізичні та юридичні особи, крім органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб публічного права.

Таким чином, сфери і бінефеціари благодійної допомоги визначаються благодійними організаціями самостійно, відповідно до установчих документів.

Також, відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 16 Закону України «Про благодійну діяльність і благодійні організації», благодійні організації мають право власності та інші речові права на кошти, цінні папери, земельні ділянки, інше нерухоме та рухоме майно, а також нематеріальні активи, якщо інше не встановлено законом або установчими документами. Розмір адміністративних витрат благодійної організації не може перевищувати 20 відсотків доходу цієї організації у поточному році.

За таких обставин, направлення вказаних коштів саме на потреби Збройних Сил України перебуває поза межею контролю підписантів угоди та суду.

Крім того, суд враховує, що Національним банком України було відкрито спеціальний рахунок для потреб Збройних Сил України. Окремо відповідний рахунок для донатів має і Міністерство оборони України.

Суд погоджується з твердженнями, викладеним в угоді про визнання винуватості, що «в умовах повномасштабної військової агресії з боку рф найвищим суспільним інтересом та найважливішою функцією держави є забезпечення діяльності Збройних Сил України необхідними ресурсами для захисту суверенітету і територіальної цілісності».

Однак, погодження сторонами в угоді перерахування відповідних коштів на рахунок благодійної організації, за наявних у матеріалах справи доказів та відповідно до процесуальних обмежень, передбачених КПК України при розгляді угоди про визнання винуватості, не надає суду можливості переконатись у тому, що ці положення відповідають інтересам суспільства.

Крім того, добровільність сплати будь - яких благодійних внесків полягає у самостійній сплаті особою відповідних коштів за її внутрішньою волею та переконанням. При цьому, включення вказаної умови до тексту угоди про визнання винуватості та надання відповідної угоди на затвердження суду з метою викладення відповідного обов`язку сторони у резолютивній частині рішення суду, яке підлягає виконанню, позбавляє цю дію ознак добровільності.

Також, суд зважає на те, що до матеріалів справи надано нотаріально посвідчену заяву від ОСОБА_7 щодо «надання добровільної згоди» на направлення внесених ним у якості застави за ОСОБА_4 грошових коштів в сумі 3 000 000,00 грн. на відповідний рахунок Благодійної організації «Благодійний фонд «Повернись живим».

В п.3.5. Угоди сторонами було погоджено, що однією з обставин, яка пом`якшує покарання ОСОБА_4 , є «надання згоди на добровільне перерахування 3 000 000,00 гривень як благодійної допомоги».

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вказані положення угоди не узгоджуються з наданими до справи документами, а відповідну майбутню ймовірну сплату не можна вважати добровільною з боку обвинуваченого та вчиненою самим обвинуваченим, тож і не може бути враховано як пом`якшуючу обставину в розумінні ст. 66 КК України. Фактично, виконання відповідних положень угоди ставиться сторонами угоди у залежність від затвердження або незатвердження угоди судом.

При цьому, суд зважає на те, що здійснення до моменту укладення відповідної угоди підозрюваним та / або обвинуваченим будь - яких суспільно корисних дій може бути визнано судом як пом`якшуюча обставина при призначенні покарання, відповідно до ст. 66 КК України.

В іншому разі, за своєю суттю вказані положення угоди є фактичним покладенням на обвинуваченого або на третіх осіб певних обов`язків, які, за умови затвердження відповідної угоди судом, будуть відображені в резолютивній частині рішення суду, тож позбавляються ознак добровільності.

Щодо розгляду питання про можливість застосування спеціальної конфіскації при укладанні угоди про визнання винуватості, суд зважає на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 96-2 КК України, спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого частиною першою статті 150, статтею 154, частинами другою і третьою статті 159-1, частиною першою статті 190, статтею 192, частиною першою статей 204, 209-1, 210, частинами першою і другою статей 212, 212-1, частиною першою статей 222, 229, 239-1, 239-2, частиною другою статті 244, частиною першою статей 248, 249, частинами першою і другою статті 300, частиною першою статей 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною першою статей 363-1, 364-1, 365-2 цього Кодексу.

При цьому, ОСОБА_4 відповідно до обвинувального акту обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368-5 КК України, санкція якої передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Згідно до п. 1 ч. 2 ст. 96-1 КК України, спеціальна конфіскація застосовується на підставі , зокрема: обвинувального вироку суду.

Як вбачається з положень п. 1 ч. 1 ст. 96-2 КК України, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно, зокрема: одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна.

При цьому, гроші, цінності, в тому числі кошти, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, інше майно, зазначені в цій статті, підлягають спеціальній конфіскації у третьої особи, якщо вона набула таке майно від підозрюваного, обвинуваченого, особи, яка переслідується за вчинення суспільно небезпечного діяння у віці, з якого не настає кримінальна відповідальність, або в стані неосудності, чи іншої особи безоплатно, за ринкову ціну або за ціну вищу чи нижчу ринкової вартості, і знала або повинна була і могла знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1 - 4 частини першої цієї статті. Вищезазначені відомості щодо третьої особи повинні бути встановлені в судовому порядку на підставі достатності доказів. Спеціальна конфіскація не може бути застосована до майна, яке перебуває у власності добросовісного набувача (ч. 5 ст. 96-2 КК України).

З тексту угоди вбачається, що майно до якого сторонами узгоджено застосувати спеціальну конфіскацію належить третій особі - ОСОБА_6 .

Суду було надано його нотаріально посвідчену заяву - згоду на спеціальну конфіскацію. Також, вказану особу було допитано в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку.

В судовому засіданні ОСОБА_6 вказав, що підтверджує свою згоду надану у нотаріально посвідченій заяві, зазначив, що майно було оформлено на нього, однак йому не належить.

При цьому, як вбачається з обвинувального акту квартиру загальною площею 132,6 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до договору купівлі - продажу від 12.11.2020 набула ОСОБА_8 , від імені якої діяв її чоловік ОСОБА_6 .

Також, вказано, що за інформацією Державного реєстру актів цивільного стану громадян, 13.10.2023 зареєстровано актовий запис про смерть ОСОБА_8 .

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №480266508 від 04.06.2026 року, власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_6 , документи подані для державної реєстрації: свідоцтво про право на спадщину, серія та номер 421, індексний номер: 73816287 від 25.06.2024.

Як вбачається з Постанови Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07 квітня 2020 року по справі №761/13021/19 (провадження № 51-409 км 20), перевірка достовірності обставин, які згідно ст. 470 КПК підлягають врахуванню при укладенні угоди про визнання винуватості, є обов`язком прокурора. При цьому, зважаючи на визначені законом наслідки невиконання угоди (процесуального характеру, передбачені ст. 476 КПК, або за наявності для того підстав - ініціювання прокурором кримінального провадження за ст. 389-1 КК) на суд при затвердженні угоди про визнання винуватості не можуть бути покладені інші обов`язки щодо перевірки можливості її затвердження ніж ті, які прямо передбачені у ст. 474 КПК.

Таким чином, при розгляді кримінального провадження на підставі угоди про визнання винуватості, судом перевіряється обмежене коло питань чітко регламентоване кримінальним процесуальним законом. 

Відповідно до ч. 7 ст. 474 КПК України, суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо: 1) умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди; 2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства; 3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; 4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися; 5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань; 6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.

При цьому, дослідження будь - яких доказів, надання їм правової оцінки, встановлення їх належності, допустимості та достатності для відповідних висновків, вказаними положення КПК України не передбачено. Натомість встановлено беззаперечний обов`язок суду перевірити угоду на предмет порушення її положеннями прав, свобод чи інтересів інших осіб.

За таких обставин, суд позбавлений можливості встановити наявність підстав для застосування спеціальної конфіскації до майна титульним власником якого є третя особа, яка не має будь - якого процесуального статусу у кримінальному провадженні, відсутності порушення її прав у випадку затвердження відповідної угоди судом.

З врахуванням наведеного, наявності підстав передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України, суд дійшов висновку, що у затвердженні угоди слід відмовити.

Відповідно до ч. 7 ст. 474 КПК України, у разі відмови суду в затвердженні угоди, укладення якої ініційовано на стадії досудового розслідування, судове провадження за згодою сторін кримінального провадження продовжується в загальному порядку. У разі незгоди однієї із сторін із продовженням судового провадження у загальному порядку досудове розслідування продовжується в загальному порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, угода про визнання винуватості була укладена на стадії досудового розслідування. 

Однак, прокурором в судовому засіданні було зазначено, що досудове розслідування кримінального провадження завершено, вимоги ст. 290 КПК України було виконано.

Обвинувачений та його захисник вказані обставини не спростовували.

Натомість, позиція учасників щодо можливості призначення справи до судового розгляду в судовому засіданні не з`ясовувалась. 

За таких обставин позиція учасників кримінального провадження щодо його подальшого руху має бути з`ясована в судовому засіданні.

З врахуванням наведеного та керуючись ст. ст. 12, 66, 96-1, 96-2 КК України, ст. ст. 7, 314, 315, 369, 372, 468 - 474 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У затвердженні угоди про визнання винуватості від 26 серпня 2026 року, укладеної прокурором третього відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 , та підозрюваним ОСОБА_4 , за участю захисника ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні №42024000000000635, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29 квітня 2024 року за обвинуваченням:  ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368-5 КК України, - відмовити. Роз`яснити учасникам, що відповідно до ч. 8 ст. 474 КПК України, повторне звернення з угодою з тим самим підозрюваним, обвинуваченим в одному кримінальному провадженні допускається одноразово у разі усунення підстав, на основі яких суд відмовив у затвердженні такої угоди. У разі повторної відмови судом у затвердженні угоди наступне звернення з угодою з тим самим підозрюваним, обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні не допускається.

Роз`яснити учасникам, що відповідно до ч. 7 ст. 474 КПК України, у разі відмови суду в затвердженні угоди, укладення якої ініційовано на стадії досудового розслідування, судове провадження за згодою сторін кримінального провадження продовжується в загальному порядку. У разі незгоди однієї із сторін із продовженням судового провадження у загальному порядку досудове розслідування продовжується в загальному порядку. У разі відмови суду в затвердженні угоди, укладення якої ініційовано на стадії судового провадження, останнє продовжується у загальному порядку.

Копію ухвали направити учасникам судового провадження.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали оголошено 28 вересня 2026 року.

Суддя ОСОБА_9