Справа № 991/372/26

Провадження 1-кп/991/4/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД 

У Х В А Л А

29 вересня 2026 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора в залі суду ОСОБА_5 ,

обвинувачених - в залі суду ОСОБА_6 ,

в режимі відеоконференції

з власних технічних засобів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , 

захисників - в залі суду ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , 

ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ,

захисників - в режимі відеоконференції

з власних технічних засобів ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 ,

представників потеріплого - в залі суду ОСОБА_20 ,

в режимі відеоконференції

з власних технічних засобів ОСОБА_21 

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у приміщенні залу суду в місті Києві клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_22 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52019000000000585 від 15 липня 2019 року за обвинуваченням

ОСОБА_23 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Росохи Самбірського р-ну Львівської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України

ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Сніжинськ, російської федерації, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 . Останнє відоме місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України

ОСОБА_7 ,  ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Боромля Тростянецького р-ну Сумської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України

ОСОБА_10 ,  ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженки м. Львів, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_4 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України,

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженки с. Липча Хустського р-ну Закарпатської області, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_5 

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України,

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженця с. Пустовійтівка Роменського р-ну, Сумської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_6 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України,

ОСОБА_25 ,  ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженця м. Львів, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_7 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_8 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України

ОСОБА_26 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , уродженця м. Астрахань російської федерації, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_9 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України

ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Острівка Очаківського р-ну Миколаївської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_10 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_11 

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , уродженця м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_12 

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України

ОСОБА_12 ,  ІНФОРМАЦІЯ_10 , уродженця м. Дубно Рівненської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_13 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , уродженця с. Великий Житин Рівненського р-ну Рівненської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_14 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_15 

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України

ОСОБА_28 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , уродженця с. Путивль Путивльського р-ну Сумської області, громадянина України, зареєстрованого за останньою відомою в Україні адресою: АДРЕСА_16 , останнє відоме місце проживання за кордоном: АДРЕСА_17 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вищого антикорупційного суду перебуває вищезначений обвинувальний акт.

29 вересня 2026 року під час підготовчого судового засідання прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 подав клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратруи ОСОБА_22 про продовження на два місяці строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 , а саме: прибувати до прокурора та суду за кожною вимогою; повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи; утримуватися від спілкування з приводу обставин, викладених в обвинувальному акті щодо ОСОБА_6 в цьому кримінальному провадженні, зі свідками: ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , іншими обвинуваченими: ОСОБА_12 , ОСОБА_7 , ОСОБА_23 , ОСОБА_25 , ОСОБА_28 , ОСОБА_24 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_10 , а також особами, які зазначені в обвинувальному акті щодо ОСОБА_6 , які отримали або мали намір отримати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Клопотання обгрунтоване тим, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29 квітня 2024 року до підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів з дня його фактичного затримання із визначенням застави в розмірі 5 000 000 грн. та покладенням обов`язків у разі внесення застави, передбачених ст. 194 КПК України.

В подальшому строк дії обов`язків, покладених на ОСОБА_6 , неодноразово продовжувався ухвалами Вищого антикорупційного суду. Останній раз ухвалою від 07 серпня 2026 року термін дії обов`язків продовжено до 07 жовтня 2026 року, включно.

Відтак на теперішній час існує необхідність продовження строку дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 процесуальних обов`язків з урахуванням існування наявних ризиків, які дають підстави вважати можливим переховування останнього від суду, здійснення ним незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Ризик переховування від суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України) прокурор обґрунтовує тим, що ОСОБА_6 пред`явлено обвинувачення у пособництві у вчиненні особливо тяжких корупційних злочинів, що передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна. Загроза бути підданим такому покаранню сама по собі є підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватися від суду. Усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення інкримінованих злочинів, ОСОБА_6 може планувати втечу за кордон або на тимчасово окуповану територію України, або переховуватися на території України з метою уникнення кримінальної відповідальності. Зважаючи на наявність у ОСОБА_6 паспорту громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 від 27 лютого 2017 року та достатніх матеріальних статків, останній має можливість тривалий час переховуватися як закордоном, так і на території України. Наведені вище обставини, на думку сторони обвинувачення, дають підстави стверджувати про наявність достатніх ризиків для втечі з метою ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від суду обвинуваченого ОСОБА_6 . Заявлений ризик станом дотепер не змінився, оскільки обставини, які обумовлюють його існування, не перестали існувати. Саме тому є необхідним і виправданим продовження строку дії раніше покладених на ОСОБА_6 обов`язків здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду; повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи.

Ризик незаконного впливу ОСОБА_6 на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України) прокурор обґрунтовує тим, що ОСОБА_6 може незаконно впливати на власників земельних ділянок, сформованих за рахунок земель ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія», оскільки має їхні персональні дані та засоби зв`язку. Окрім цього, обвинувачений може впливати на власників земельних ділянок використовуючи їхню залежність від договірних відносин з ТОВ «АФ Довіра 2008» по оренді землі. Також, ОСОБА_6 , дізнавшись про те, що один з державних реєстраторів права власності зателефонував власнику землі і роз`яснив, що він може вільно розпоряджатися отриманою землею і не передавати її в оренду ТОВ «АФ Довіра 2008», почав вживати заходи з метою залякування згаданого державного реєстратора. Зокрема, ОСОБА_6 обговорював необхідність задати фізичної шкоди державному реєстратору та залякати його, використовуючи учасників АТО. Наведена поведінка обвинуваченого ОСОБА_6 , на думку сторони обвинувачення свідчить про обґрунтованість ризику незаконного впливу на свідків у вказаному кримінальному провадженні з метою зміни раніше наданих ними показань чи відмови від їх надання у подальшому. З огляду на викладене, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. Саме тому продовження судом строку дії обов`язку, покладеного на обвинуваченого ОСОБА_6 утримуватися від спілкування з іншими обвинуваченими у даному кримінальному провадженні, зі свідками, а також особами, які вказані у повідомленні про підозру ОСОБА_6 , які отримали або мали намір отримати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області, є необхідним і виправданим.

Ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України) прокурор обґрунтовує тим, що у ході досудового розслідування за результатами розгляду клопотань сторони обвинувачення слідчим суддею ВАКС 04 жовтня 2023 року постановлено ухвали про дозвіл на проведення обшуку ряду житлових та офісних приміщень (судові справи № 991/8699/23, № 991/8700/23, № 991/8697/23, № 991/8698/23, № 991/8696/23), які пов`язані безпосередньо з ОСОБА_23 та його довіреними особами, у тому числі ОСОБА_6 . Строк дії ухвал слідчим суддею визначено 1 місяць - до 04 листопада 2023 року. У подальшому стороною обвинувачення отримано відомості про витік інформації, що стосується вищевказаних обшуків, які заплановано провести у жовтні 2023 року. Окрім цього, відповідно до інформації детективів НАБУ, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52023000000000620, невстановленими особами з використанням логіну та паролю судді Шевченківського районного суду м. Києва із застосуванням певного доступу здійснено контекстний пошук: 52019000000000585, а також перегляд 100 судових рішень постановлених у цьому кримінальному провадженні. За рахунок цього, невстановлені особи одержали доступ до інформації, що становить державну таємницю досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні. Наведене, на думку сторони обвинувачення, свідчить про наявність ризику перешкоджання кримінальному провадженню.

З огляду на заявлені ризики, які не зменшилися та продовжують існувати, сторона обвинувачення вбачає необхідність у продовженні дії обов`язків, покладених на ОСОБА_6 ще на два місяці. У разі, якщо суд не продовжить строк дії цих обов`язків, це унеможливить досягнення мети застосування запобіжного заходу та не дозволить запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Позиції учасників кримінального провадження.

Прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 у судовому засіданні зазначив, що обвинувачений ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 191 КК України. З огляду на стадію судового провадження, об`єктивно завершити судовий розгляд кримінального провадження до вказаної дати неможливо. Враховуючи це, а також те, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, на думку сторони обвинувачення, продовжують існувати, є необхідність у продовженні строку дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 обов`язків. Обґрунтовуючи наявність ризику переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та суду, прокурор послався на характер і тяжкість інкримінованих ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, а також на можливість призначення йому покарання у виді позбавлення волі на значний строк у разі визнання його винуватим. Крім того, сторона обвинувачення зазначила про наявність у обвинуваченого ОСОБА_6 значних майнових активів, які, потенційно можуть створювати можливість для переховування у разі виникнення у нього такого наміру, з огляду на наявність у обвинуваченого ОСОБА_6 паспорта громадянина України для виїзду за кордон. Також прокурор зазначив, що продовжує існувати ризик незаконного впливу обвинуваченого на свідків, інших обвинувачених, експертів та спеціалістів у цьому кримінальному провадженні. На обґрунтування зазначеного ризику сторона обвинувачення послалася на те, що на цей час жоден зі свідків, експертів та спеціалістів не був допитаний у судовому засіданні в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законом. У зв`язку з цим, на думку прокурора, зазначений ризик не втратив своєї актуальності. Крім того, сторона обвинувачення вказала на продовження існування ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, хочанаведене в клопотанні обгрунтування й стосується переважно обставин, які мали місце на стадії досудового розслідування, однак, на думку сторони обвинувачення, характер поведінки обвинуваченого ОСОБА_6 свідчить про потенційну можливість вчинення ним дій, спрямованих на перешкоджання кримінальному провадженню в цілому. Підсумовуючи викладене, прокурор вважає, що строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 , необхідно продовжити ще на два місяці.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_14 у судовому засіданні заперечила проти задоволення поданого стороною обвинувачення клопотання та зазначила, що таке клопотання подається вже в п`ятнадцятий раз. Запобіжний захід застосовано до обвинуваченого ОСОБА_6 з 20 червня 2024 року, тобто протягом більше ніж двох років сторона обвинувачення систематично звертається з клопотаннями про продовження строку дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 обов`язків, які, на думку сторони захисту, є фактично ідентичними за своїм змістом. Сторона захисту наголосила, що подане клопотання не містить належного обґрунтування того, з яких саме причин із плином часу, зокрема після завершення досудового розслідування та переходу кримінального провадження на стадію судового розгляду, заявлені стороною обвинувачення ризики не зменшилися або продовжують існувати з тією самою інтенсивністю. Щодо ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та суду сторона захисту зазначила, що сторона обвинувачення наразі не навела належних доказів наявності у останнього значних матеріальних статків. Все майно, яке належить обвинуваченому ОСОБА_6 та його дружині на праві власності, арештовано. На цей час обвинувачений ОСОБА_6 не має постійного місця роботи, а відсутність у нього достатніх матеріальних засобів, на її думку, підтверджується, зокрема, неможливістю продовження раніше укладеної угоди із захисником. Також сторона захисту звернула увагу на те, що сторона обвинувачення не надала жодного належного підтвердження того, що обвинувачений ОСОБА_6 має законне право вільно перетинати державний кордон України в умовах дії воєнного стану. Наголосила, що обвинувачений ОСОБА_6 займає активну процесуальну позицію та бере участь у судовому розгляді кримінального провадження. Щодо посилання сторони обвинувачення на ризик незаконного впливу на осіб, які є учасниками кримінального провадження, сторона захисту зазначила, що до матеріалів клопотання не долучено ані звернення особи, на яку, за твердженням сторони обвинувачення, здійснювалося залякування, до правоохоронних органів, ані будь-яких інших відомостей чи доказів, які б об`єктивно підтверджували наявність такого ризику. Щодо ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином сторона захисту зазначила, що станом на 2026 рік, тобто протягом тривалого часу, причетність обвинуваченого ОСОБА_6 до витоку інформації не встановлена. При цьому до поданого клопотання не долучено жодних доказів, які б підтверджували відповідні обставини або свідчили про існування зазначеного ризику на цей час. З урахуванням тривалості застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 відповідних процесуальних обов`язків, відсутності належного та конкретного обґрунтування необхідності їх подальшого продовження, а також, на думку сторони захисту, формального підходу сторони обвинувачення до підготовки чергового клопотання, зміст якого фактично не відрізняється від попередніх та у якому переважно змінюються лише дати його подання, сторона захисту просила врахувати необхідність дотримання розумних строків судового розгляду, оскільки розгляд аналогічних клопотань потребує значного часу як колегії суддів, так і іншим учасникам судового провадження, що, на її думку, не сприяє забезпеченню розумних строків розгляду кримінального провадження. З огляду на викладене, враховуючи належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_6 , сторона захисту просила відмовити у задоволенні поданого стороною обвинувачення клопотання.

Обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні зазначив, що ще близько трьох років тому здав паспорт громадянина України для виїзду за кордон. Також повідомив, що не підтримує спілкування з іншими учасниками кримінального провадження, у тому числі з особами, які брали участь в антитерористичній операції (АТО), та не має жодного з них у своїх контактах. Крім того, обвинувачений зазначив, що не розуміє підстав свого перебування у суді та суті пред`явленого йому обвинувачення.

Суд, вирішуючи подане клопотання, встановив такі факти та обставини.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 29 квітня 2024 року (справа № 991/3542/24, провадження 1-кс/991/3578/24) до підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з дня його фактичного затримання, з визначенням застави в розмірі 5 000 000 грн. та покладенням обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, у разі внесення застави (том 10, а.с. 176-186).

Ухвалою колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 20 травня 2024 року (справа № 991/3542/24, провадження 11-сс/991/347/24) вищевказану ухвалу слідчого судді залишено без зміни (том 10, а.с. 187-193).

З клопотання сторони обвинувачення вбачається, що ОСОБА_6 29 квітня 2024 року звільнено з-під варти у зв`язку із внесенням застави в розмірі 5 000 000 грн. В подальшому ухвалами Вищого антикорупційного суду від 20 червня 2024 року, 16 серпня 2024 року, 11 жовтня 2024 року, 06 грудня 2024 року, 03 лютого 2025 року, 01 квітня 2025 року, 29 травня 2025 року, 25 липня 2025 року, 24 вересня 2025 року, 20 листопада 2025 року, 13 січня 2026 року, 13 березня 2026 року, від 06 травня 2026 року, 18 червня 2026 року та 07 серпня 2026 року продовжено строк дії обов`язків, покладених на ОСОБА_6 , до 07 жовтня 2026 року.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 13 березня 2026 року запобіжний захід у вигляді застави, застосований до ОСОБА_6 на підставі ухвали Вищого антикорупційного суду від 29 квітня 2024 року у розмірі 5 000 000 грн., змінено на запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 4 000 000 грн., яка продовжує діяти на даний час у супупності із покладеними обов`язками, про продовження яких наразі клопоче прокурор.

Оцінка судом доводів прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_22 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 .

Розділ II КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких зокрема віднесені запобіжні заходи (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 314 КПК України підготовче судове засідання відбувається згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом для судового розгляду.

Частинами 1, 2, 3 ст. 331 КПК України встановлено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Оцінюючи доводи прокурора, зазначені у поданому клопотанні, суд керується загальними приписами, якими врегульовано застосування запобіжних заходів, з урахуванням особливостей, визначених ч. 7 ст. 194 КПК України, відповідно до яких обов`язки, передбачені частинами 5 та 6 цієї статті, можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 цього Кодексу.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 цієї статті (наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні), суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, визначених положеннями цієї статті, необхідність покладення яких була доведена прокурором.

Враховуючи положення ч. 3, 4, 5 ст. 199 КПК України, а також стадію кримінального провадження, суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку дії покладених на обвинуваченого обов`язків до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, та встановити, чи існують обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явились нові ризики, які виправдовують покладення на особу певних обов`язків.

В обґрунтування поданого клопотання прокурор посилається на те, що на теперішній час продовжують існувати ризики, визначені у ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, ризик переховуватися від суду, ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, а також ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Відповідно практики Європейського суду з прав людини наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, для констатації існування ризику має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_6 від суду.

Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_6 обвинувачується у пособництві у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, ч. 3 ст.15, ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, які відповідно до класифікації злочинів за ступенем тяжкості, закріпленої у ст. 12 КК України, належать до особливо тяжких злочинів, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. Також суд враховує, що з огляду на положення ст. 45 КК України цей злочин належить до категорії корупційних, що, як правило, виключає можливість звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, звільнення від відбування покарання з випробуванням, відповідно до ст. 75 КК України, а також призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, відповідно до ст. 69 КК України.

Отже, існування ризику переховування підтверджується ймовірністю для обвинуваченого ОСОБА_6 бути засудженим на тривалий строк з примусовим відчуженням всього належного йому майна.

Саме по собі обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину не є беззаперечним свідченням того, що в обвинуваченого існує бажання переховуватись від суду, а тому така обставина має значення лише у випадку встановлення інших релевантних факторів.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженим Законом № 2102-IX від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який відповідними Указами Президента України продовжено, та він діє дотепер.

Водночас, попри існуючі на даний час обмеження щодо перетину державного кордону чоловіками призовного віку, суд не виключає можливість здійснення перетину державного кордону навіть в умовах воєнного стану, з огляду на наявність у обвинуваченого ОСОБА_6 паспорта громадянина України для виїзду за кордон та зняття останнього з військового обліку у зв`язку із станом здоровя.

Більше того, ризик переховування від суду не обмежується можливістю ухилення обвинуваченого ОСОБА_6 у спосіб виїзду за межі України, а охоплює також імовірність його переховування на території держави, з огляду на достатній його матеріальний стан. Відтак сам по собі факт передання обвинуваченим на зберігання документа, що дає право на виїзд за кордон, не усуває зазначеного ризику. Водночас, у разі не продовження дії покладених на нього мінімальних процесуальних обов`язків, отримання у розпорядження ОСОБА_6 паспорта створить реальну можливість залишити територію України з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Ураховуючи, що кримінальне провадження не є статичним, що обумовлює можливість непрогнозованої зміни поведінки обвинуваченого, визначення можливих негативних для обвинуваченого наслідків у вигляді можливого ув`язнення у майбутньому, робить цей ризик достатньо високим. На даний час захисту відкрито матеріали досудового розслідування, які сторона обвинувачення має намір використовувати як докази, а відтак обвинувачений має можливість оцінити вагомість вказаних доказів та надати перевагу незаконним діям з метою уникнення відповідальності, зокрема і переховуванню від суду.

Зазначені обставини, на думку суду, дають підстави вважати обґрунтованою позицію прокурора про те, що тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , наведені вище особливості закону про кримінальну відповідальність, у сукупності з усіма іншими обставинами, що враховуються при обранні запобіжного заходу, підтверджує існування ризику переховування останнього від суду на високому рівні.

Доводи сторони захисту про відсутність підтвердження права обвинуваченого ОСОБА_6 на перетин державного кордону не відповідають дійсності.

Суд звертає увагу, що обвинувачений ОСОБА_6 сам повідомив суд, що він звільнений з військової служби за станом здоров`я та має теоретичну можливість виїзду за межі України за наявності відповідних документів. При цьому повідомив суд не має такого наміру. Однак суд не може спрогнозувати поведінку обвинуваченого ОСОБА_6 в умовах відсутності перешкод його виїзду за кордон та враховує, що судом у процесуальних документах зафіксовані зловживання з боку останнього, повідомлення суду неправдивої інформації тощо, а відтак суд прийшов до переконання про високу ймовірність ризику втечі останнього попри внесену заставу, а тому з метою запобігання встановленому ризику, слід застосувати додаткові обов`язки, про які клопоче прокурор. 

Так само суд не вважає переконливими доводи захисту про відсутність у ОСОБА_6 та його дружини іншого рухомого чи нерухомого майна, а також недостатність коштів для самостійного залучення захисника. Вказані обставини підлягають врахуванню судом, однак самі по собі не є такими, що усувають встановлений ризик переховування від суду. Відповідно до положень ст. 178 КПК України майновий стан особи є лише однією з обставин, які підлягають оцінці в сукупності з іншими даними про особу та обставинами кримінального провадження. Сам факт відсутності у ОСОБА_6 значних статків або майна за кордоном не позбавляє його потенційної можливості змінити місце свого перебування, у тому числі з метою уникнення участі у судовому провадженні.

Посилання захисту на те, що обвинувачений ОСОБА_6 через відсутність коштів не має можливості самостійно залучити захисника за договором, також не свідчить про відсутність ризику переховування. Зазначена обставина характеризує виключно порядок реалізації права ОСОБА_6 на захист та не є доказом його належної процесуальної поведінки або гарантією того, що в подальшому він не вчинятиме дій, спрямованих на ухилення від суду. Зокрема, у ході даного судового засідання Судом встановлено, що ОСОБА_6 має неофіційне джерело доходу, тому оцінити його реальні матеріальні статки, у разі приховування цієї інформації обвинуваченим, можливості не існує.

Суд не погоджується з доводами сторони захисту про те, що активна позиція обвинуваченого ОСОБА_6 щодо здійснення свого захисту у кримінальному провадженні свідчить про відсутність ризику його переховування від суду. Зокрема, факт заявлення обвинуваченим ОСОБА_6 відводу захиснику у зв`язку з незгодою з якістю здійснення ним захисту, а також подальше забезпечення нового захисника необхідними матеріалами кримінального провадження свідчать про реалізацію ОСОБА_6 його процесуальних прав та права на захист, однак самі по собі не можуть розцінюватися як обставини, що виключають або істотно зменшують ризик його переховування від суду. Належна реалізація обвинуваченим ОСОБА_6 права на захист та його зацікавленість у розгляді кримінального провадження не є тотожними обов`язку з`являтися до суду та не можуть розглядатися як безумовна гарантія його подальшої належної процесуальної поведінки.

Крім того, суд враховує, що ризик переховування оцінюється не за окремою процесуальною дією обвинуваченого ОСОБА_6 , а з урахуванням усієї сукупності обставин, передбачених ст. 177, 178 КПК України, зокрема характеру та тяжкості пред`явленого обвинувачення, можливого покарання, даних про особу обвинуваченого, його соціальних та майнових зв`язків, а також інших обставин, які мають значення для оцінки відповідного ризику.

Таким чином, наведені стороною захисту обставини не спростовують наявності ризику переховування ОСОБА_6 від суду та не дають підстав для висновку про його істотне зменшення або припинення.

Ризик незаконного впливу ОСОБА_6 на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.

Оцінюючи можливість впливу на свідків/обвинувачених/інших осіб суд виходить із передбаченої кримінальним процесуальним законом процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками/обвинуваченими у кримінальному провадженні, а саме на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на свідків чи інших обвинувачених існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків/інших обвинувачених та дослідження їх судом.

Разом із цим, ознайомившись з матеріалами кримінального провадження, а отже і з протоколами допитів встановлених досудовим розслідуванням свідків та інших обвинувачених, обвинувачений ОСОБА_6 знає як їх персональні дані, так і зміст наданих ними показань на стадії досудового розслідування.

Отже, вказане дає підстави обґрунтовано припускати ймовірність незаконного впливу зі сторони ОСОБА_6 на свідків та інших обвинувачених з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.

Суд враховує, що ОСОБА_6 володіє персональними даними власників земельних ділянок, сформованих за рахунок земель ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія», а також має засоби зв`язку з ними, вказане створює реальну можливість незаконного впливу на зазначених осіб з метою зміни їхньої процесуальної поведінки або показань.

Суд в ході розгляду клопотань, які стосуються обтяжень щодо арештованих земельних ділянок, встановив, що на даний час земельні ділянки передані в управління АРМА та оголошено конкурс на визначення управителя щодо них, процедура якого виключає залучення до використання земельних ділянок ТОВ «АФ Довіра 2008».

Відтак суд не бере до уваги твердження прокурора про можливість впливу обвинуваченим ОСОБА_6 на власників земельних ділянок з використанням їхньої залежності від договірних відносин з ТОВ «АФ Довіра 2008» по оренді землі. Також суд вже вкотре звертає увагу прокурора, що таке твердження, потребує додаткової аргументації.

Однак, з огляду на роль, відведену за версією обвинувачення ОСОБА_6 , яка описана в обвинувальному акті (пособник, який усував перешкоди у вчиненні злочину, зокрема і у спосіб підшукання громадян для оформлення у приватну власність земельних ділянок), суд вважає, що останній може впливати на свідків та інших осіб, показання яких є джерелом доказів у провадженні.

При цьому суд зазначає, що для встановлення ризику незаконного впливу на свідків не вимагається доведення факту такого впливу, а достатнім є обґрунтоване припущення про його реальну можливість, яке у даному випадку підтверджується даними про роль ОСОБА_6 , який за версією обвинувачення виконував вказівки та доручення ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_7 з метою заволодіння землями ДП "ДГ "Іскра" та ДП "ДГ "Надія", які, як вбачається, передбачають безпосередній контакт із особами, які отримали або мали намір отримати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області.

Також, особливої уваги заслуговують зазначені прокурором в клопотанні відомості про те, що після того, як одному з власників земельної ділянки державним реєстратором було роз`яснено право вільно розпоряджатися належною йому землею та не передавати її в оренду ТОВ «АФ Довіра 2008», обвинувачений ОСОБА_6 почав вживати заходів, спрямованих на залякування вказаного державного реєстратора. Зокрема, обвинувачений ОСОБА_6 обговорював можливість заподіяння йому фізичної шкоди та залякування із залученням учасників АТО. Досліджений з цього приводу зміст розмов (т. 10 а.с. 219-226) свідчить, що зафіксовані розмови очевидно мали характер явно погрозливого змісту та жорстокого характеру. Озвучення наступного: "...мы сейчас ту падлу в ЦНАПе поймаем и убъем..." та подібного змісту, які обвинувачення ототожнює із погрозами реєстратору, який здійснював дії всупереч очікуванням можливих співучасників інкримінованих злочинів, суд вважає очевидним доказом можливості впливу на інших осіб уже самими такими вербальними діями. Пов`язаність обставин кримінального провадження із військовослужбовцями, які в українському суспільстві є отожненням сили, можуть викликати у будь-якого стороннього спостерігача острах за власне життя та здоров`я, у випадку навіть усних погроз про залучення учасників АТО до неправомірних дій. Відтак суд погоджується з прокурором, що твердження ОСОБА_6 наступного змісту : "... зараз там серйозні пацаны до нього приїдуть...яйця йому вирвуть.", з яким погоджується його співрозмовник: "...потому что у меня тоже есть предпосылки, что треба", є реальним проявом ризику незаконного впливу зі сторони ОСОБА_6 на свідків та інших обвинувачених.

При цьому суд переконався, що перелік осіб, щодо яким прокурор просить встановити обмеження на спілкування, є вичерпним та обмежується їх даними, зазначеними в обвинувальному акті, а тому вказаний у клопотанні обов`язок стосується визначеного кола осіб та є застосовним у розумінні п. 4) ч. 5 ст. 194 КПК України. Покладення вказаного обов`язку зможе запобігти прямому чи опосередкованому впливу на вказаних осіб, з метою схиляння останніх до надання неправдивих показань, у разі їх виклику для допиту в якості свідків тощо.

Оцінюючи наведені обставини у їх сукупності, суд доходить висновку, що ризик незаконного впливу ОСОБА_6 на свідків та інших учасників кримінального провадження є не абстрактним, а реальним та обґрунтованим.

Посилання сторони захисту на те, що твердження сторони обвинувачення щодо можливого залякування ОСОБА_6 державного реєстратора не підтверджуються фактом звернення останнього із відповідною заявою, внесенням відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань чи проведенням окремого досудового розслідування, саме по собі не спростовує наявності зазначеного ризику. Суд враховує, що при вирішенні питання про продовження строку дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 процесуальних обов`язків підлягає оцінці не факт вчинення ним нового кримінального правопорушення, а наявність обґрунтованої можливості вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема незаконного впливу на потерпілих, свідків, інших обвинувачених, експертів, спеціалістів або інших учасників кримінального провадження.

Відсутність окремого кримінального провадження за фактом можливого залякування державного реєстратора не є доказом того, що відповідні обставини не мали місця, та не позбавляє суд можливості оцінювати наведені стороною обвинувачення відомості в сукупності з іншими матеріалами кримінального провадження.

Крім того, суд бере до уваги, що на даний час триває підготовче судове засідання, судовий розгляд по суті ще не розпочато, свідки та інші учасники кримінального провадження ще не допитані, докази не досліджені, а отже, можливість впливу на осіб, показання чи процесуальна поведінка яких можуть мати значення для встановлення обставин кримінального провадження, не втратила своєї актуальності.

Ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України).

Як убачається з матеріалів провадження, ухвалами слідчого судді ВАКС від 04 жовтня 2023 року було надано дозвіл на проведення обшуків у низці житлових та офісних приміщень, які за версією обвинувачення безпосередньо пов`язані із ОСОБА_23 та його довіреними особами, у тому числі ОСОБА_6 із визначенням строку дії таких ухвал до 04 листопада 2023 року. Разом із тим у ході досудового розслідування стороною обвинувачення отримано відомості, які об`єктивно свідчать про можливий витік інформації щодо запланованих слідчих дій.

З інформації, доданої до клопотання (т. 10 а.с. 202-226), вбачається, що після винесення ухвали від 04 жовтня 2023 року про проведення обшуку у приміщенні, де здійснювали діяльність ОСОБА_32 , ОСОБА_23 , ОСОБА_25 , ОСОБА_12 ,  ОСОБА_6  та інші особи, встановлено витік інформації, що стосується такого обшуку: мали місце призупинення діяльності офісу однієї з осіб, пов`язаних із ОСОБА_6 , до закінчення строку дії ухвали про обшук, зміна паролів в систему, заміна мобільних терміналів і переінсталяція месенджерів іншими особами, щодо яких також було надано дозвіл на проведення обшуків; 23 грудня 2021 року невстановлені особи, використовуючи облікові дані судді Шевченківського районного суду м. Києва, здійснили несанкціонований доступ до матеріалів іншого кримінального провадження, у тому числі шляхом контекстного пошуку за номером провадження, та перегляду значної кількості судових рішень; за фактами такого витоку інформації порушене кримінальне провадження № 52023000000000620 від 18 грудня 2023 року.

Такі дії з високим ступенем ймовірності свідчать про обізнаність відповідних осіб із намірами органу досудового розслідування.

З урахуванням наведеного, суд доходить висновку про обґрунтованість тверджень сторони обвинувачення щодо наявності, зокрема у ОСОБА_6 відповідних зв`язків, у тому числі в правоохоронних органах. За таких обставин існують достатні підстави вважати, що, зокрема, ОСОБА_6 може використати зазначені зв`язки з метою перешкоджання кримінальному провадженню.

Таким чином, наведені обставини у своїй сукупності переконливо свідчать про те, що перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином мало місце на стадії досудового розслідування.

Посилання сторони захисту на те, що обставини, пов`язані з можливим витоком інформації, мали місце ще у 2023 році, а також на відсутність на даний час встановленої причетності ОСОБА_6 до вказаної події, не спростовують існування зазначеного ризику.

Суд враховує, що при оцінці ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, необхідно виходити з можливості вчинення обвинуваченим відповідних дій у майбутньому, а не виключно з того, чи встановлено на даний час його причетність до конкретного факту перешкоджання кримінальному провадженню. Як вбачається із обвинувального акту форми пособництва ОСОБА_6 , здійснення ним діяльності в офісі із іншими співучасниками має бути предметом дослідження на стадії судового розгляду. Проте на стадії підготовчого судового провадження, судом не досліджуються докази, не допитуються свідки та не перевіряються відомості, на яких ґрунтується обвинувачення.

Посилання сторони захисту на тривалість застосування процесуальних обов`язків та незмінність обставин, викладених у попередніх клопотаннях, саме по собі не свідчить про відсутність підстав для їх подальшого застосування. Актуальність відповідних ризиків визначається не тривалістю їх існування, а наявністю обставин, які обумовлюють їх збереження на час розгляду відповідного клопотання. При цьому дотримання розумних строків судового розгляду не виключає необхідності забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_6 та запобігання встановленим ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. 

Крім того суд звертає увагу на послаблення застосованого до ОСОБА_6 запобіжного заходу у формі зменшення застави, що спростовує доводи захисту про незміність заходів забезпечення кримінального провадження, застосованих до обвинуваченого. При цьому зміна стадії кримінального провадження жодним чином не впливає на право подачі клопотань про продовження обов`язків, та обов`язок суду такі колопотання вирішувати.

Також суд звертає увагу на позицію захисту, яка посилається на кількість клопотань поданих прокурорм з приводу вказаного заходу забезпечення, у контексті розумності строків кримінального провадження, ігноруючи критерії розумності таких строків, закріплених у ст. 28 КПК України. Зокрема вказана стаття не містить таких критеріїв, як подача та вирішення судом обгрунтованих клопотань учасників. Таке твердження містить ознаки спотворення положень кримінального процесуального закону, особливо у даній справі, у якій судом у чисельних процесуальних рішеннях зафіксовано зловживання представниками сторони захисту своїми процесуальними правами з метою затягування розгляду справи.

Твердження обвинуваченого ОСОБА_6 про те, що паспорт громадянина України для виїзду за кордон був зданий ним ще близько трьох років тому, не спростовує необхідності продовження відповідного процесуального обов`язку. Вирішальним є не факт попередньої здачі паспорта, а те, що у разі непродовження цього обов`язку обвинувачений ОСОБА_6 матиме можливість звернутися до уповноваженого органу для його повернення або отримання нового. За таких обставин продовження обов`язку є необхідним для недопущення виникнення у обвинуваченого ОСОБА_6 додаткової можливості залишити територію України, з огляду на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та забезпечення його належної процесуальної поведінки.

Посилання обвинуваченого ОСОБА_6 на те, що він не спілкується з іншими учасниками кримінального провадження, не може свідчити про відсутність необхідності подальшого застосування відповідного обов`язку, оскільки саме утримання від такого спілкування є його прямим процесуальним обов`язком, покладеним судом. Тому його виконання не може розцінюватися як обставина, що свідчить про відсутність відповідного ризику чи необхідність скасування цього обов`язку.

Підсумовуючи викладене, Суд вбачає необхідність у продовженні строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52019000000000585 від 15 липня 2019 року, а саме: прибувати до прокурора та суду за кожною вимогою; повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи; утримуватися від спілкування з приводу обставин, викладених в обвинувальному акті щодо ОСОБА_6 в цьому кримінальному провадженні: зі свідками: ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , іншими обвинуваченими: ОСОБА_12 , ОСОБА_7 , ОСОБА_27 , ОСОБА_25 , ОСОБА_28 , ОСОБА_24 , ОСОБА_23 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_26 , ОСОБА_10 , а також особами, які зазначені в обвинувальному акті щодо ОСОБА_6 , які отримали або мали намір отримати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Щодо твердження обвинуваченого ОСОБА_6 про те, що він не розуміє підстав свого перебування у суді та суті пред`явленого йому обвинувачення, суд вкотре наголошує про відсутність відомостей, що останній є недієздатним, що могло б викликати сумнів у тому, що останній не розуміє змісту врученого йому обвинувального акту та положень закону, які визначають його обов`язки як обвинуваченого. Якщо мова йде про те, що ОСОБА_6 потребує кваліфікованого тлумачення відомостей, які викладені в обвинувальному акті, то вказане є елементом правничої допомоги, якою останній повною мірою був забезпечений з часу надхоження обвинувального акту до суду. Відтак таке твердження обвинуваченого ОСОБА_6 потребує звернення за відповідною допомогою до свого захисника чи до іншого кваліфікованого юриста. 

Відтак, оцінюючи співмірність обов`язків, про продовження строку дії яких прокурор заявив клопотання, з встановленими судом ризиками: переховування від суду, впливу на свідків та інших обвинувачених в цьому кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, Суд дійшов висновку, що покладення на обвинуваченого ОСОБА_6 наведених вище обов`язків становитиме мінімальне втручання у його права, а тому є співмірним меті застосування запобіжних заходів та здатне запобігти вказаним ризикам у цьому кримінальному провадженні.

Керуючись статтями 176-178, 182, 194, 196, 314, 315, 331, 201, 369-370, 372 Кримінального процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_22 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 , в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52019000000000585 від 15 липня 2019 року - задовольнити.

Продовжити на два місяці, тобто до 29 листопада 2026 року, строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 , а саме:

- прибувати до прокурора та суду за кожною вимогою;

- повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;

- утримуватися від спілкування з приводу обставин, викладених в обвинувальному акті щодо ОСОБА_6 в цьому кримінальному провадженні: зі свідками: ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , іншими обвинуваченими: ОСОБА_12 , ОСОБА_7 , ОСОБА_27 , ОСОБА_25 , ОСОБА_28 , ОСОБА_24 , ОСОБА_23 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_26 , ОСОБА_10 , а також особами, які зазначені в обвинувальному акті щодо ОСОБА_6 , які отримали або мали намір отримати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Попередити обвинуваченого ОСОБА_6 , що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі, визначеному КПК України.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_22 .

Надати обвинуваченому ОСОБА_6 копію ухвали негайно після її проголошення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає. Заперечення проти цієї ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 392 Кримінального процесуального кодексу України.

Головуюча суддя ОСОБА_1 

Судді: ОСОБА_2 

ОСОБА_3