Справа № 991/11484/26

Провадження № 1-кп/991/111/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД 

У Х В А Л А

29 вересня 2026 року м. Київ

Вищий антикорупційний суд у складі: 

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 (у режимі відеоконференції),

захисників - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

потерпілої - ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),

представника потерпілої - ОСОБА_8 (у режимі відеоконференції),

провівши підготовче засідання у кримінальному провадженні №52026000000000047 від 24.01.2026 року за обвинуваченням  ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Серпеневе Тарутинського району Одеської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, 

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України,

у с т а н о в и в:

11 вересня 2026 року до Вищого антикорупційного суду надійшов вказаний обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування та розпискою ОСОБА_4 про отримання копії обвинувального акту і реєстру матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №52026000000000047 від 24.01.2026 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , що обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.09.2026 року для розгляду кримінального провадження головуючим суддею визначено ОСОБА_1 .

У підготовчому судовому засіданні прокурор просив призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, оскільки відсутні підстави для прийняття рішень, передбачених п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України. Зазначив, що обвинувальний акт викладений з дотриманням вимог Кримінального процесуального кодексу України у частині його змісту і форми. Кримінальне провадження підсудне Вищому антикорупційному суду. Розгляд справи прокурор вважав необхідним здійснювати у відкритому засіданні у складі всіх учасників провадження. Підстав для складання досудової доповіді немає.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_5 не заперечувала проти призначення справи до судового розгляду та проведення його у відкритому режимі.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_6 не заперечувала проти призначення справи до судового розгляду та проведення його у відкритому режимі.

Обвинувачений ОСОБА_4 не заперечував щодо призначення справи до судового розгляду.

Потерпіла ОСОБА_7 не заперечувала проти призначення справи до судового розгляду та проведення його у відкритому режимі, підтримала цивільний позов, просила прийняти до розгляду. 

Представник потерпілої ОСОБА_8 , не заперечувала проти призначення справи до судового розгляду та проведення його у відкритому режимі, просила прийняти цивільний позов до розгляду.

Дослідивши обвинувальний акт з додатками, заслухавши думки учасників судового провадження, суд зазначає таке.

У підготовчому судовому засіданні учасники судового провадження не повідомляли про укладання угод у порядку ст. 468-470, 472-475 КПК України.

Суд не встановив підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п. 5-8, 10 ч. 1, ч. 2 ст. 284 КПК України.

Обвинувальний акт містить всі структурні елементи, передбачені ст. 291 КПК України. До нього долучені передбачені ч. 4 ст. 291 КПК України додатки, а саме: реєстр матеріалів досудового розслідування, розписки про отримання копій обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування.

З огляду на відсутність підстав для прийняття рішень, передбачених п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України, суд дійшов висновку про необхідність призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта.

Ураховуючи, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, яке відповідно до ч. 6 ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, суд підстав для складання досудової доповіді не встановив.

За змістом ч. 2 ст. 315 КПК України, з метою підготовки до судового розгляду суд: 

1) визначає дату та місце проведення судового розгляду; 2) з`ясовує, у відкритому чи закритому судовому засіданні необхідно здійснювати судовий розгляд; 3) з`ясовує питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді; 4) розглядає клопотання учасників судового провадження; 5) вчиняє інші дії, необхідні для підготовки до судового розгляду.

Судовий розгляд має бути призначений не пізніше десяти днів після постановлення ухвали про його призначення (ч. 2 ст. 316 КПК України).

Так, суд вважає за можливе призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні у залі судових засідань у приміщенні Вищого антикорупційного суду, за адресою: м. Київ, просп. Берестейський, 41.

Від учасників судового провадження клопотань про здійснення судового розгляду в закритому судовому засіданні не надходило.

Також судом не встановлені обставини, передбачені ч. 2 ст. 27 КПК України, які могли б бути підставою для ухвалення рішення про здійснення судового розгляду у закритому судовому засіданні.

Тому, з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження, суд дійшов висновку про здійснення судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

Відповідно до обвинувального акту, учасниками кримінального провадження №52026000000000047 від 24.01.2026 є: прокурор, обвинувачений, захисники, потерпілий, представник потерпілого, а отже судовий розгляд слід проводити за участі цих осіб.

На підставі ч. 4 ст. 315 КПК України, з огляду на розмір санкції кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , суд роз`яснив обвинуваченому право заявити клопотання про розгляд кримінального провадження стосовно нього колегіально судом у складі трьох суддів, і таке клопотання ним заявлено не було.

За цих обставин, розгляд кримінального провадження слід провести одноособово.

Крім того, прокурор заявив клопотання про вчинення дій, необхідних для підготовки до судового розгляду, посилаючись на п.5 ч.2 ст. 315 КПК України, що стосується встановлення стороні обвинувачення строку у 10 днів з дня постановлення ухвали для подання до суду письмового переліку доказів, які вона має намір подати та дослідити, встановлення стороні захисту строку у 20 днів для ознайомлення з доказами сторони обвинувачення та подання до суду власних доказів, а також клопотань про визнання доказів сторони обвинувачення недопустимими та заперечень щодо їх неналежності, також прокурор просив встановити строки для подання списків осіб, які підлягають виклику до суду для допиту.

В судовому засіданні обвинувачений, захисник, потерпіла та представник потерпілої проти задоволення клопотання прокурора не заперечували. 

Розглянувши вказане клопотання, суд вважає його передчасним та таким, що не підглядає задоволенню на стадії підготовчого засідання.

Так, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 315 КПК України з метою підготовки до судового розгляду суд може вчиняти інші дії, необхідні для підготовки до судового розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 114 КПК України для забезпечення дотримання розумних строків суд має право встановлювати процесуальні строки в межах граничного строку, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням обставин конкретного кримінального провадження. 

Водночас, питання визначення обсягу доказів, які підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження належить вирішувати під час судового розгляду з дотриманням послідовності, встановленої статтями 347-349 КПК України.

Клопотання прокурора, в тому числі і в частині встановлення процесуальних строків для учасників справи, пов`язане саме із порядком дослідження доказів, який ще не встановлений, і не охоплюється предметом підготовчого засідання. 

Встановлення процесуальних строків є правом суду, реалізація якого потребує оцінки його необхідності у кожному конкретному випадку та узгодженості з процесуальними правами всіх учасників.

Суд не вбачає підстав та доцільності встановлювати на стадії підготовчого судового засідання запропоновані прокурором строки для подання доказів, клопотань про визнання доказів недопустимими та заперечень щодо їх неналежності. 

Питання, пов`язані із порядком подання учасниками справи клопотань, які стосуються оцінки доказів, будуть вирішені судом після визначення обсягу і порядку дослідження доказів. 

Крім того, 13.09.2026 через підсистему «Електронний суд» надійшов цивільний позов від представника потерпілої ОСОБА_7 - ОСОБА_8 , яка діє в її інтересах, до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, у якій просить стягнути з ОСОБА_4 3 456 648 грн моральної шкоди. Позов ґрунтується на твердженнях про тривалий психологічний тиск через вимоги неправомірної вигоди та погрози погіршення кримінально-правового становища, що спричинили переживання за свободу, сім`ю і професійну діяльність.

Також, через підсистему «Електронний суд» 28.09.2026 до Вищого антикорупційного суду захисником ОСОБА_6 , було подано заяву про повернення цивільного позову, мотивуючи це тим, що кваліфікація за ст. 368 КК України, відсутність передачі власних коштів позивачки та її добровільна участь у конфіденційному співробітництві виключають заявлену моральну шкоду.

Крім того, через підсистему «Електронний суд» 28.09.2026 до Вищого антикорупційного суду захисником ОСОБА_6 , було подано заяву про залишення позову без руху, захист посилається на відсутність зазначення і додання доказів, відомостей про досудове врегулювання, попереднього розрахунку судових витрат, підтвердження неподання тотожного позову, реквізитів рахунку або інформації про його відсутність та документа щодо рахунку.

В судовому засіданні обвинувачений, його захисники вказані заяви підтримали. 

Потерпіла та представник потерпілої заперечували проти задоволення вказаних заяв, просили прийняти цивільний позов до розгляду.

Прокурор залишив вирішення цього питання на розсуд суду.

Розглянувши вказані заяви, суд вважає їх необґрунтованими.

За статтями 314-315 КПК України вирішення питань підготовки до судового розгляду не підміняє розгляду обвинувачення та цивільного позову по суті.

Стаття 94 КПК України вимагає оцінювати докази на основі всебічного, повного й неупередженого дослідження, без надання будь-якому доказу наперед установленої сили. 

У заяві про повернення позову захисник вдається до оцінки доказів, посилається на відсутність підстав для залучення ОСОБА_7 як потерпілої та на відсутність у неї права на позов. 

Водночас, такі доводи захисту не дають суду підстав уже на цій стадії визнати доведеною відсутність моральної шкоди. Питання правомірності залучення потерпілої ОСОБА_7 до участі у цій справі розглядалось судом окремо у підготовчому засіданні, і суд ухвалив відмовити у задоволенні відповідних скарг сторони захисту.

Відповідно до ст. 55 КПК України, потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано, зокрема моральної шкоди.

Частинами 1, 4 ст. 128 КПК України передбачено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються у порядку цивільного судочинства.

Отже, за частинами 4, 5 статті 128 та частиною 1 статті 129 КПК України слід розмежовувати оформлення позову і доведеність його вимог. 

Вимоги до форми і змісту позовної заяви містяться у статті 175 ЦПК України.

Водночас, при вирішенні питання про прийняття цивільного позову в рамках кримінального провадження слід враховувати необхідність досягнення завдань кримінального провадження, передбачених статтею 2 КПК України, та уникати надмірного формалізму щодо змісту позовної заяви.

На переконання суду, відсутність попереднього розрахунку витрат, підтвердження неподання тотожного позову та відомостей про номер рахунку не є обставинами, які об`єктивно перешкоджають прийняттю цього позову у рамках кримінального провадження, з урахуванням необхідності дотримання завдань кримінального провадження, передбачених статтею 2 КПК України. Також, наведені обставини не порушують прав обвинуваченого.

Заслухавши думку учасників та дослідивши матеріали позовної заяви, суд зазначає, що цивільний позов подано з дотриманням вимог статті 128 КПК України та норм Цивільного процесуального кодексу України.

Підстав для повернення цивільного позову або залишення його без руху судом не встановлено, у зв`язку із чим заяви захисника слід залишити без задоволення, а цивільний позов підлягає прийняттю до розгляду у цьому кримінальному провадженні.

Крім того, під час підготовчого провадження захисник ОСОБА_6 подала клопотання про зміну запобіжного заходу.

Захисник посилається на зміну обставин, які враховувалися під час первісного застосування запобіжного заходу, а саме: завершення досудового розслідування та направлення обвинувального акта до суду, зменшення процесуальних ризиків, належну поведінку ОСОБА_4 , зміну його місця роботи та зниження доходу. На переконання сторони захисту, подальше збереження застави в розмірі 1 664 000 грн. не відповідає актуальним обставинам провадження та реальним фінансовим можливостям обвинуваченого. Захисник повідомляє, що заставу в повному розмірі внесла інша особа, також зазначає, що застава створює процесуальні зобов`язання не лише для обвинуваченого, а й для особи, яка погодилася внести за нього кошти. Разом із цим, захисник характеризує поведінку ОСОБА_4 , як зразкову, посилається на наявність постійного місця проживання та заперечує достатність підстав для збереження застави в первісному розмірі. Додатковим аргументом щодо зменшення цього ризику захисник називає відсутність звернення прокурора про продовження обов`язку утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілою. Також, захисник стверджує, що завершення розслідування доводить вичерпання ризику їх знищення, приховування або спотворення. Щодо ризику переховування захисник зазначає, що серйозність підозри та можливість суворого покарання могли враховуватися під час застосування заходу, однак заперечує достатність абстрактного посилання на ці обставини для збереження незмінної суворості застави.

На переконання захисника, у цьому провадженні відсутні виняткові обставини, які виправдовували б заставу понад звичайну верхню межу, на яку він посилається за пунктом 3 частини п`ятої статті 182 КПК України. Заявник зазначає, що визначення застави понад 300 прожиткових мінімумів потребує пояснення, чому сума в установлених межах не забезпечуватиме належної поведінки. Мотиви визначення саме 500 прожиткових мінімумів захист оцінює як формальні та абстрактні, такими, що не розкривають індивідуальної винятковості випадку. Окремою підставою для зменшення застави захисник називає погіршення матеріального становища ОСОБА_4 після зміни роботи, задекларовані заощадження 6000 доларів США є спільною сумісною власністю обвинуваченого та його дружини, та враховуючи їх розмір. Застосувавши еквівалент у національній валюті 269 040 грн. захисник зіставляє його із запропонованою заставою 266 240 грн, що на переконання сторони захисту, є саме тією сумою, яка відповідає реальному майновому стану обвинуваченого.

У зв`язку із зазначеним захисник просить зменшити визначену щодо ОСОБА_4 заставу з 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 664 000 грн, до 80 таких мінімумів, що становить 266 240 грн., а різницю повернути заставодавцю ОСОБА_10 .

Захисники обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокати ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підтримали подане клопотання, просили задовольнити з викладених у ньому підстав.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав подане клопотання та позицію своїх захисників.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання, наполягаючи на тому, що ризики не зменшились, залишається можливість впливу на свідків, також можливість переховуватись від суду. Додатково на запитання суду зазначив, що ризик передбачений пунктом 2 ч.1 ст. 177 КПК України дійсно вже не має актуальності. Із клопотанням про продовження процесуальних обов`язків, у зв`язку із застосуванням застави, прокурор до суду не звертався.

Представник потерпілого ОСОБА_8 проти клопотання заперечувала, підтримувала заперечення подані 28.09.2026.

Потерпіла ОСОБА_7 підтримала думку представника, просила відмовити в задоволені клопотання.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення присутніх учасників, вважає, що таке клопотання підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжні заходи є одним з різновидів заходів забезпечення кримінального провадження, що мають особливий порядок застосування в силу своїх негативних наслідків щодо сфери особистих прав та свобод підозрюваного чи обвинуваченого, яких вони можуть зазнати у разі застосування до них запобіжного заходу.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.

При цьому, суд виходить з того, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж утворять загрозу суспільству. 

Порядок застосування запобіжних заходів визначається у ст. 194 КПК України, у ч. 1 якої зазначається, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

За змістом пункту 3 ч. 1 ст. 176, ч. 1 ст. 182 КПК України одним із видів запобіжних заходів є застава, яка полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов`язків.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 194 КПК України якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.

Обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.

Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Відповідно до ч. 1 ст. 201 КПК України обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Зміна запобіжного заходу може полягати у зміні виду запобіжного заходу (у тому числі зміні розміру застави), скасуванні, зміні або покладенні додаткових обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК, чи у зміні способу виконання цих обов`язків.

Зміна чи скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження змінюються підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого запобіжний захід може бути скасований або замінений на інший - більш або менш суворий.

Підставами звернення з клопотанням про зміну запобіжного заходу є обставини, які або існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які не було відомо сторонам, або виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу.

Такими підставами може бути суттєва зміна обставин, які було взято до уваги при обранні запобіжного заходу, зокрема, змінилася кваліфікація кримінального правопорушення, погіршився стан здоров`я обвинуваченого, змінився склад його родини чи утриманців, або майновий стан, інші обставини, які мають суттєве значення.

З рухом кримінального провадження, за конкретних його обставин, ризики, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України та були підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді застави, можуть змінюватися. Такі зміни можуть передбачати припинення існування окремих ризиків, появу нових або зміну (збільшення чи зменшення) ступеня вже існуючих ризиків.

Внаслідок цього обґрунтованість застосування запобіжного заходу може піддаватися судовому контролю через певні проміжки часу на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків, за яких вказаний запобіжний захід було застосовано, та у зв`язку з виникненням інших обставин, які можуть бути підставами зміни запобіжного заходу.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19.05.2026 (справа № 991/5619/26), залишеною без змін ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 22.07.2026, до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 19.07.2026, та визначено заставу у розмірі 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що еквівалентно 1 664 000 грн. та покладено ряд обов`язків.

При застосуванні такого запобіжного заходу і визначенні розміру застави, слідчий суддя виходив із наявності ризиків, передбачених пунктами 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України: переховування від органів досудового розслідування; знищення, приховування або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; ризик можливого незаконного впливу на свідків та інших співучасників кримінального провадження; ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, а саме враховано, що в силу посади, особистих якостей, обвинувачений має широке коло зв`язків в правоохоронних органах, органах державної влади та місцевого самоврядування, які він може використати з метою ухиляння від виконання покладених на нього обов`язків, переховування, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином для уникнення кримінальної відповідальності.

Квитанцією від 19.05.2026 № 5831-3274-2748-7539 ОСОБА_10 внесена застава в розмірі 1 664 000 (один мільйон шістсот шістдесят чотири тисячі) гривень за ОСОБА_4 відповідно до ухвали від 19.05.2026 у справі № 991/5619/26.

Відповідно до положень ст. 201 КПК України, при вирішенні питання про зміну запобіжного заходу, суд не наділений правом переглядати висновки ухвал, якими такий запобіжний захід було застосовано. Суд має зосередитись на тих обставинах, які змінились, або з`явились нові, або які існували, але не розглядались раніше. 

Тому, суд відхиляє доводи сторони захисту, які стосуються неправильності оцінки обставин слідчим суддею під час застосування запобіжного заходу.

Надаючи оцінку доводам захисту щодо врахування погіршення майнового стану обвинуваченого, з урахуванням зміни ним місця роботи та зменшення доходів, суд зазначає, що застава була внесена не обвинуваченим, а іншою особою. Доказів того, що для заставодавця внесення застави створило надмірний тягар, або вплинуло на встановлені раніше ризики, суду не надано. 

Тому, суд не може погодитись із тим, що погіршення майнового стану обвинуваченого створює підстави для зменшення застави, внесеної іншою особою, адже навіть повернення частини застави заставодавцю в будь-якому випадку не призведе до покращення майнового стану обвинуваченого. 

Втім, факт внесення коштів іншою особою не усуває необхідності перевірки судом пропорційності застави, як запобіжного заходу, із плином часу.

Суд погоджується із доводами захисту щодо зменшення ризиків, які враховувались при застосуванні запобіжного заходу і визначенні розміру застави під час досудового розслідування.

Так, на переконання суду, наразі припинений ризик можливого знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки всі докази вже зібрані стороною обвинувачення і перебувають у її розпорядженні. Прокурором не доведено, яким чином на цій стадії обвинувачений міг би незаконно впливати на доказову базу сторони обвинувачення.

Крім того, суд приймає до уваги, що припинення дії покладених на обвинуваченого обов`язків саме по собі не свідчить про нівелювання або зменшення ризиків у цьому кримінальному провадженні, не зумовлює й припинення самої застави, як запобіжного заходу.

Водночас, у цьому випадку, беручи до уваги характер покладених раніше обов`язків, які були направлені саме на стадію досудового розслідування, у співставленні із закінченням досудового розслідування, відсутність ініціювання стороною обвинувачення продовження дії обов`язків та належну процесуальну поведінку обвинуваченого, суд вважає, що наведене у сукупності свідчить про зменшення також інших ризиків у цьому кримінальному провадженні.

Тому, з урахуванням об`єктивного зменшення встановлених раніше ризиків, суд вважає можливим частково задовольнити клопотання захисту, та зменшити розмір застави до 400 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що буде в достатній мірі гарантувати виконання обвинуваченим його процесуальних обов`язків. 

З урахуванням встановлених раніше обставин, які враховувались при застосуванні запобіжного заходу, і які не змінились, та ризиків, які залишаються актуальними, суд вважає недостатнім застосування застави у меншому розмірі.

Суд наголошує, що зменшення розміру застави не означає звільнення обвинуваченого від загальних процесуальних обов`язків або припинення забезпечувальної дії застави в сумі, залишеній судом.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 314-315, 177, 183, 197, 201, 369-372 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Призначити судовий розгляд кримінального провадження №52026000000000047 від 24.01.2026 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України у приміщенні Вищого антикорупційного суду за адресою: м. Київ, пр-т. Берестейський, буд.41, у залі судових засідань на 09.10.2026 року на 09 годину 30 хвилин.

Судовий розгляд здійснювати у відкритому судовому засіданні суддею одноособово, з участю уповноваженого прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, обвинуваченого та його захисників, потерпілої та її представника.

Відмовити прокурору в задоволенні клопотання про вчинення дій, необхідних для підготовки до судового розгляду.

Клопотання захисника ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу - задовольнити частково.

Зменшити розмір застави обвинуваченому ОСОБА_4 , встановлений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19.05.2026 (справа № 991/5619/26, провадження № 1-кс/991/5631/26), та визначити заставу у розмірі 400 (чотириста) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, грошовий еквівалент якої становить 1 331 200 (один мільйон триста тридцять одна тисяча двісті) гривень.

Повернути заставодавцю ОСОБА_10 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) кошти в сумі 332 800 (триста тридцять дві тисячі вісімсот) гривень, внесені ним у якості застави за підозрюваного ОСОБА_4 , відповідно до ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду (справа № 991/5619/26, провадження № 1-кс/991/5631/26), відповідно до квитанції від 19.05.2026 № 5831-3274-2748-7539.

В іншій частині клопотання - відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, - прийняти до розгляду в межах цього кримінального провадження, визнати цивільним позивачем ОСОБА_7 та цивільним відповідачем ОСОБА_4 .

Надати цивільному відповідачу строк - 15 днів з дня отримання ухвали суду, для підготовки та подання відзиву на позовну заяву, який має відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і окремому апеляційному оскарженню не підлягає.

Заперечення на ухвалу може бути включене до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК.

Суддя ОСОБА_1