Справа № 991/9040/26

Провадження № 1-кп/991/80/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ВСТУПНА ЧАСТИНА [І].

Дата і місце постановлення [1-1]. 

28 вересня 2026 року, місто Київ.

Назва та складу суду, секретаря судового засідання [1-2].

Суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 (надалі - суддя), секретаря судового засідання ОСОБА_2 .

Найменування (номер) кримінального провадження [1-3].

Кримінальне провадження за № 52025000000000063 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань (надалі - ЄРДР) 07 лютого 2025 року.

Прізвище, ім`я і по батькові підозрюваного, обвинуваченого, року, місяця і дня його народження, місця народження і місця проживання [1-4].

Обвинувачений  ОСОБА_3 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Кропивницький, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Обвинувачена ОСОБА_4 , народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Щолкіне Ленинського району Автономної Республіки Крим, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Закон України про кримінальну відповідальність, що передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа [1-5].

ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369 КК України; ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369 КК України.

Сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження [1-6].

Сторона обвинувачення: прокурор першого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 (надалі - прокурор).

Сторона захисту: обвинувачені  ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , захисники ОСОБА_6 та ОСОБА_7 

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА [ІІ].

Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається [2-1].

Вирішуються питання «про продовження строку дії запобіжного заходу обов`язків, покладених на обвинуваченого» щодо обвинувачених  ОСОБА_3 та  ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 52025000000000063 від 07 лютого 2025 року.

Дані питання вирішуються за клопотаннями прокурора ОСОБА_5 .

Встановлені судом обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів [2-2].

Суд встановив таке.

09 липня 2026 року до Вищого антикорупційного суду надійшов обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні за № 52025000000000063 від 07 лютого 2025 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369 КК України і ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369 КК України.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 10 липня 2026 року у вказаному кримінальному провадженні було призначене підготовче судове засідання на 29 липня 2026 року.

24 вересня 2026 року до суду надійшло два клопотання прокурора ОСОБА_5 , названі ним «про продовження строку дії запобіжного заходу обов`язків, покладених на обвинуваченого» щодо обвинуваченого ОСОБА_3 та обвинуваченої ОСОБА_4 , відповідно.

У клопотанні, яке стосується обвинуваченого ОСОБА_3 , прокурор зазначає що останній обґрунтовано підозрюється/обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369 КК України, що повністю підтверджується зібраними під час досудового розслідування кримінального провадження доказами.

20 листопада 2025 року ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду до підозрюваного ОСОБА_3 був застосований запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 397 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 202 116 гривень, а також були покладені обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України. У подальшому строк дії покладених на підозрюваного ОСОБА_3 обов`язків неодноразово продовжувався слідчими суддями, а востаннє строк їх дії був продовжений ухвалою слідчого судді від 31 серпня 2026 року.

У клопотанні прокурор також стверджує, що станом на теперішній час заявлені органом досудового розслідування ризики не зменшилися та продовжують існувати, зокрема ризики: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, а також незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.

Враховуючи, що строк дії обов`язків, покладених ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 31 серпня 2026 року, закінчується 30 вересня 2026 року, прокурор просить продовжити на два місяці строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_3 , а саме: не відлучатися за межі України без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи; прибувати за кожною вимогою до прокурора, суду; утримуватися від спілкування зі свідками, а саме: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Клопотання, яке стосується обвинуваченої ОСОБА_4 мотивовано тим, що остання обґрунтовано підозрюється/обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369 КК України, що повністю підтверджується зібраними під час досудового розслідування кримінального провадження доказами. З його змісту видно, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20 листопада 2025 року до підозрюваної ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 170 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 514 760 гривень, а також покладено обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України. У подальшому строк дії покладених на ОСОБА_4 обов`язків неодноразово продовжувався слідчими суддями, востаннє строк їх дії був продовжений ухвалою слідчого судді від 31 серпня 2026 року.

У клопотанні прокурор посилається на існування ризиків переховуватися від органів досудового розслідування та суду, а також незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.

Враховуючи, що строк дії покладених ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 31 серпня 2026 року обов`язків закінчується 30 вересня 2026 року, прокурор просить продовжити на два місяці строк дії обов`язків, покладених на ОСОБА_4 , а саме: не відлучатися за межі України без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи; утримуватися від спілкування зі свідками, а саме: ОСОБА_8 ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; прибувати за кожною вимогою до прокурора, суду.

У судовому засіданні прокурор вимоги клопотань підтримав та просив їх задовольнити.

Захисники ОСОБА_6 та ОСОБА_7 заперечували щодо задоволення вказаних клопотань через їх необґрунтованість, а обвинувачені  ОСОБА_3 і ОСОБА_4 підтримали думки своїх захисників і зазначили, що строк дії обов`язків, встановлений під час застосування запобіжного заходу у вигляді застави щодо обох підозрюваних сплив 15 березня 2026 року, але ухвалами слідчого судді від 30 березня 2026 року були змінені запобіжні заходи щодо них та покладені «нові» обов`язки, що не відповідає положенням процесуального закону, а тому вказані клопотання не можуть бути задоволені.

Суд дослідив клопотання з доданими матеріалами та заслухав думки сторін кримінального провадження.

Мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався [2-3].

Суд дійшов висновку про таке.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 3 ст. 26 КПК України: «Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом».

Відповідно до вимог п. 1-5 ч. 1 ст. 176 КПК України: «Запобіжними заходами є: особисте зобов`язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою».

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 182 КПК України: «Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу».

Відповідно до вимог абз. 1 ч. 3 ст. 182 КПК України: «При застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави підозрюваному, обвинуваченому роз`яснюються його обов`язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов`язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов`язків».

Відповідно до вимог п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК України: «Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні».

Відповідно до вимог ч. ч. 5 та 7 ст. 194 КПК України: «Якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме: прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом; не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом; пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності; докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю. Обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються».

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 196 КПК України: «В ухвалі про застосування запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, зазначаються конкретні обов`язки, передбачені частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу, що покладаються на підозрюваного, обвинуваченого, та у випадках, встановлених цим Кодексом, строк, на який їх покладено».

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 199 КПК України: «У разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження. Розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами цієї статті».

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 200 КПК України: «Прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися в порядку, передбаченому статтею 184 цього Кодексу, до слідчого судді, суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування, зміну або покладення додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу, чи про зміну способу їх виконання».

Перше. Кримінальне провадження знаходиться на стадії підготовчого судового провадження, метою якої є вирішення питання про можливість призначення кримінального провадження до судового розгляду, де має встановлюватися винуватість особи поза розумним сумнівом або її невинуватість у зазначених прокурором в обвинувальному акті кримінальних правопорушеннях за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів судом, що виключає можливість оцінки судом обґрунтованості підозри на теперішній час у розумінні п. 175 рішення Європейського суду з прав людини «Нечипорук і Йонкало проти України» та інших рішень Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» і «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства»). 

Друге. Суд вважає за необхідне вказати на невідповідність назви змісту клопотань прокурора, які названі «про продовження строку дії запобіжного заходу обов`язків, покладених на обвинуваченого», але прохальна частина яких містить вимоги лише про продовження строку дії покладених на обвинувачених обов`язків, що за своєю сутністю є клопотаннями про продовження строку дії покладених на обвинувачених обов`язків, що передбачено нормою ч. 7 ст. 194 КПК України. Вичерпний перелік запобіжних заходів міститься у ч. 1 ст. 176 КПК України, а обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, не є запобіжним заходом, а виступають додатковими процесуальними обмеженнями, що можуть покладатися на осіб у разі застосування до них більш м`яких ніж тримання під вартою запобіжних заходів.

Третє. 18 листопада 2025 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України у цьому кримінальному провадженні.

20 листопада 2025 року слідчим суддею Вищого антикорупційного суду були постановлені дві ухвали, якими до підозрюваної ОСОБА_4 (справа № 991/11962/25) та підозрюваного ОСОБА_3 (справа № 991/11963/25) були застосовані запобіжні заходи у вигляді застави з покладенням на них обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України. Разом з тим, у вказаних вище ухвалах слідчим суддею, не були зазначені строки, на які покладалися обов`язки на підозрюваних ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , що є порушенням вимог ч. 7 ст. 194 та ч. 2 ст. 196 КПК України. 

Суд вважає, що відсутність в ухвалах слідчого судді строку дії покладених на підозрюваних обов`язків унеможливило визначення моменту спливу строку їх дії, а також дотримання прокурором вимог ч. 3 ст. 199 КПК України щодо подання клопотання про їх продовження до закінчення такого строку, що створює сумніви і породжує правову невизначеність щодо можливості подальшого продовження строку дії таких обов`язків, адже неможливо продовжити строк, який початково не існував у правовому полі і не був встановлений судом.

За таких обставин, була порушена фундаментальна складова верховенства права, а саме порушений принцип правової (юридичної) визначеності, що мало б гарантувати підозрюваним можливість розуміти наслідки своїх дій і захищати свої права, тобто порушені ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і ст. 8 КПК України, оскільки за практикою Європейського суду з прав людини, процесуальні норми створюються для забезпечення належного здійснення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності та що сторони провадження повинні мати право очікувати застосування вищезазначених норм (справа «Мельник проти України» «Melnyk v. Ukraine», заява N 72286/01; справа «Дія 97 проти України» «Diya 97 v. Ukraine», заява № 19164/04).

Четверте. Покладені ухвалами слідчого судді від 20 листопада 2025 року на підозрюваних ОСОБА_3 (справа № 991/11963/25) і ОСОБА_4 (справа № 991/11962/25) обов`язки надалі продовжувалися ухвалами слідчих суддів, зокрема ухвалами від 15 січня 2026 року (справа № 991/355/26 щодо ОСОБА_4 і справа № 991/356/26 щодо ОСОБА_3 ), а термін їх дії остаточно сплив 15 березня 2026 року, на що зокрема вказує те, що ухвалою слідчого судді від 20 березня 2026 року у справі за № 991/2620/26 клопотання прокурора від 18 березня 2026 року про зміну запобіжного заходу шляхом покладення на підозрювану ОСОБА_4 додаткових обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, покладених на неї у цьому кримінальному провадженні було повернуте прокурору, оскільки обов`язки на цей час були скасованими.

Натомість, ухвалами слідчого судді від 30 березня 2026 року щодо підозрюваних ОСОБА_4 (справа № 991/2723/26) і ОСОБА_3 (справа № 991/2722/26) були частково задоволені клопотання прокурора про зміну запобіжних заходів шляхом покладення на них обов`язків у кримінальному провадженні, та покладені обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, строком на два місяці, але в межах строку досудового розслідування.

З огляду на викладене, суд зазначає, що зі змісту ч. 1 ст. 200 КПК України видно, що прокурор має право звернутися до слідчого судді з клопотанням про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування, зміну або покладення додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 КПК України. Сама семантика та правова природа терміну «додаткові обов`язки» у контексті цієї статті чітко вказує на те, що такі обов`язки можуть бути покладені лише як доповнення до вже існуючих та чинних на момент розгляду клопотання обов`язків.

Разом з тим, обидві ухвали слідчого судді від 15 січня 2026 року у частині строку дії обов`язків припинили свою дію 15 березня 2026 року, а обов`язки були скасовані, відповідно до ч. 7 ст. 194 КПК України. 

З огляду на те, що на момент звернення прокурора з клопотанням жодних обов`язків процесуально не існувало, покладення «нових» обов`язків під виглядом процедури зміни запобіжного заходу свідчить про порушення прокурором належної правової процедури та принципу правової (юридичної) визначеності, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і ст. 8 КПК України.

Продовження строку дії покладених на підозрюваних обов`язків може застосовуватися виключно до процесуальних обмежень, які були встановлені правомірно, існували у визначених часових межах та не припинили свою дію на момент їх пролонгації (продовження), а оскільки початкова правова підстава була дефектною, а ланцюг безперервності строків - розірваним, то наступні ухвали фактично продовжували неіснуючий правовий стан в аспекті строку дії покладених на підозрюваних обов`язків.

З огляду на наведене, усі наступні ухвали слідчих суддів від 26 і 27 травня, 21 липня, 03 і 31 серпня 2026 року (справи №№ 991/6640/26, 991/6641/26, 991/9354/26, 991/9355/26, 991/9819/26, 991/9820/26, 991/10999/26, 991/11000/26), якими вирішувалися питання продовження строків дії обов`язків, покладених на підозрюваних ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , заслуговують на критичне ставлення, оскільки існують обгрунтовані сумніви щодо правомірності їх постановлення.

П`яте. З матеріалів провадження видно, що 27 серпня 2026 року у цьому кримінальному провадженні розпочалося підготовче судове засідання. Натомість, вже під час підготовчого судового засідання, а саме 28 серпня 2026 року прокурор звернувся до слідчого судді з двома клопотаннями про продовження строку дії обов`язків на підозрюваних ОСОБА_4 і ОСОБА_3 . 

Ухвалами слідчого судді від 31 серпня 2026 року зазначені клопотання прокурора були задоволені частково, а саме були продовжені на один місяць (до 30 вересня 2026 року включно) строки дії обов`язків, покладених на ОСОБА_4 (справа № 991/11000/26) і на ОСОБА_3 (справа № 991/10999/26).

Звернення прокурора до слідчого судді із вказаними клопотаннями були здійсненні прокурором без належних правових підстав, оскільки за правилами ч. 6 ст. 199 КПК України слідчий суддя має право здійснювати розгляд клопотань прокурора виключно до проведення підготовчого засідання у кримінальному провадженні.

У даному випадку слідчий суддя, який розглянув наведені вище клопотання прокурора та 31 серпня 2026 року постановив ухвали у справах № 991/11000/26 і № 991/10999/26 не відповідає визначенню «суд, встановлений законом» у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Європейської конвенції з прав людини).

Європейська Комісія з прав людини у справі «Лео Занд проти Австрії» (Leo ZAND v. Austria, заява №7360/76, доповідь Комісії від 12.10.1978 року) вказала на те, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів» (пункт 68).

Суд зауважує, що ухвалення будь-якого судового рішення незаконним складом суду є безумовною підставою для його скасування, що встановлено вимогами п. 2 ч. 2 ст. 412 КПК України.

За таких обставин, суд вважає, що при постановленні ухвал від 31 серпня 2026 року у справах № 991/11000/26 і № 991/10999/26 слідчий суддя вже не мав повноважень на здійснення судового контролю у цьому кримінальному провадженні, а тому продовження ним строку дії обов`язків покладених на ОСОБА_4 і ОСОБА_3 на один місяць (до 30 вересня 2026 року включно) є незаконним, не може створювати правових наслідків для останніх і не має враховуватися судом при розгляді та вирішенні клопотань прокурора від 24 вересня 2026 року.

Шосте. Зі змісту статей 6, 8, 19, 124 Конституції України, статей 1, 2, 5 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статей 1 і 2 Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» видно, що:

- державна влада в Україні розподіляється на законодавчу, виконавчу та судову, а органи судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України;

- в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії;

- органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

- правосуддя в Україні здійснюється судами відповідно до визначених законом процедур судочинства, а судову владу реалізовують судді шляхом здійснення правосуддя у рамках відповідних судових процедур. Суди здійснюють правосуддя на засадах верховенства права;

- Вищий антикорупційний суд є постійно діючим вищим спеціалізованим судом у системі судоустрою України, а правовою основою його діяльності є Конституція України, Закон України "Про судоустрій і статус суддів", цей та інші закони України, чинні міжнародні договори, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.

Крім того, нормами кримінального процесуального права визначено, що:

- «Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України. Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України» (ч. ч. 1 і 2 ст. 1 КПК України);

- «Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом» (ч. 3 ст. 26 КПК України);

- «Заходами забезпечення кримінального провадження є: виклик слідчим, дізнавачем, прокурором, судовий виклик і привід; накладення грошового стягнення; тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом; відсторонення від посади; тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя; тимчасовий доступ до речей і документів; тимчасове вилучення майна; арешт майна; затримання особи; запобіжні заходи» (п. п. 1-9 ч. 2 ст. 131 КПК України);

- «Запобіжними заходами є: особисте зобов`язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою» (п. п. 1-5 ч. 1 ст. 176 КПК України);

- «Якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме: прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом; не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом; пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності; докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю» (п. п. 1-9 ч. 5 ст. 194 КПК України);

- «Обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються» (ч. 7 ст. 194 КПК України);

- «Під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу» (ч. 3 ст. 315 КПК України).

Зі змісту наведених вище норм кримінального процесуального права слід зробити висновок про те, що повноваження суду під час підготовчого провадження (підготовчого судового засідання) щодо запобіжних заходів поширюються виключно на застосування запобіжних заходів (обрання, зміну, продовження чи скасування), але не поширюється ані на продовження строку дії обов`язків, покладених на підозрюваних/обвинувачених відповідно до вимог ч. 5 ст. 194 КПК України, оскільки останні не належать до запобіжних заходів і є додатковими «факультативними» заходами, які мають забезпечувати належну процесуальну поведінку обвинувачених та належне виконання нею процесуальних обов`язків, і можуть покладатися на підозрювану/обвинувачену тільки при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою.

Суд вважає, що за таких обставин, під час підготовчого провадження (підготовчого судового засідання) він не має повноважень на вирішення питання про продовження дії раніше покладених на підозрюваних/обвинувачених обов`язків, передбачених вимогами ч. 5 ст. 194 КПК України.

При розгляді та вирішенні клопотань прокурора суд користувався матеріалами Єдиного державного реєстру судових рішень, які мають значення для вирішення цих клопотань, з огляду на норму ч. 4 ст. 193 КПК України, що обумовлено висловленими стороною захисту запереченнями проти ухвал слідчих суддів, право на які під час підготовчого провадження в суді передбачено вимогами ч. 3 ст. 309 КПК України.

Cуд вважає за необхідне зазначити, що з огляду на практику Європейського суду з прав людини як джерела права, суд зобов`язаний обґрунтовувати своє рішення, але це не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, а міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від його характеру (рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Салов проти України», «Проніна проти України», «Серявін та інші проти України», «Руїс Торіха проти Іспанії»). 

Узагальнюючи викладене, суд зазначає, що правові підстави для подальшого продовження строків дії обов`язків відсутні, у зв`язку з чим у задоволенні клопотань прокурора «про продовження строку дії запобіжного заходу обов`язків, покладених на обвинуваченого» щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 слід відмовити.

Суд, з огляду на викладене, загальні засади кримінального провадження та керуючись положеннями ст. ст. 132, 176, 182, 199, 200, 203, 372, 376 КПК України дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотань прокурора «про продовження строку дії запобіжного заходу обов`язків, покладених на обвинуваченого» щодо обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 

РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА [ІІІ].

Висновок суду [3-1].

Суд постановив.

У задоволенні клопотання прокурора ОСОБА_5 «про продовження строку дії запобіжного заходу обов`язків, покладених на обвинуваченого»  ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 52025000000000063 від 07 лютого 2025 року - відмовити.

У задоволенні клопотання прокурора ОСОБА_5 «про продовження строку дії запобіжного заходу обов`язків, покладених на обвинуваченого»  ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 52025000000000063 від 07 лютого 2025 року - відмовити.

Строк і порядок набрання ухвалою законної сили та її оскарження [3-2].

Ухвала оскарженню не підлягає.

Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене вимогами ч. 1 ст. 392 КПК України.

Повний текст ухвали складений та оголошений учасникам судового провадження 02 жовтня 2026 року.

Суддя  ОСОБА_1