Справа № 991/14/25

Провадження 1-кп/991/1/25

У Х В А Л А

29 вересня 2026 року м.Київ 

Суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 , 

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні зали судових засідань Вищого антикорупційного суду клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному 24.04.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52023000000000190, за обвинуваченням

ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Запоріжжя, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України,

ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Запоріжжя, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України,

ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Краматорськ Донецької області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України, 

В С Т А Н О В И В:

1. Історія провадження

На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває кримінальне провадження № 52023000000000190 від 24.04.2023 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України, та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України.

Ухвалою Суду від 14.01.2025 у вказаному провадженні призначено судовий розгляд.

Засобами електронного зв`язку 22.09.2026 до суду надійшло клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 . У зв`язку з цим у судовому засіданні 29.09.2026 Судом вирішувалося таке клопотання.

26.09.2026 через підсистему «Електронний суд» захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_8 скерувала до суду заперечення на клопотання прокурора.

2. Доводи клопотання 

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21.02.2024, за клопотанням прокурора, до обвинуваченого ОСОБА_4 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з альтернативою внесення 1 000 000 грн застави. У разі звільнення ОСОБА_4 з-під варти у зв`язку з внесенням застави на нього покладалися додаткові обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України.

Після внесення застави, 23.02.2024 ОСОБА_4 звільнили з-під варти. Відтак, із цієї дати, діючим запобіжним заходом для обвинуваченого є застава із покладенням на нього відповідних процесуальних обов`язків.

У подальшому строк дії цих обов`язків неодноразово продовжувався відповідно до вимог ч. 7 ст. 194 та ст. 199 КПК України. Останнє таке продовження відбулося ухвалою Вищого антикорупційного суду від 31.07.2026, якою обвинуваченого зобов`язано: 1) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 2) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Наразі прокурор ініціював питання про продовження дії покладених на ОСОБА_4 обов`язків, мотивуючи це тим, що ризик переховування обвинуваченого від суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України) досі не втратив своєї актуальності.

На підтвердження продовження існування вказаного ризику сторона обвинувачення посилається на суворість потенційного покарання у разі ухвалення обвинувального вироку. Крім того, прокурор вказує на відсутність у ОСОБА_4 міцних соціальних зв`язків в Україні, оскільки його дружина та діти тривалий час проживають за межами країни. Додатковими факторами ризику, за доводами прокурора, є наявність у родини обвинуваченого житла за кордоном, високий рівень їхнього матеріального забезпечення (що дозволяє тривалий час жити в іншій країні), а також регулярна зміна транспортних засобів.

3. Заперечення захисника на клопотання прокурора

Захисник ОСОБА_8 заперечувала проти продовження обов`язків. Обґрунтовуючи свою позицію, зазначила, що доводи прокурора про існування ризику переховування від суду, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, є безпідставними та ґрунтуються виключно на тяжкості інкримінованого правопорушення. Захисник наголошувала, що сама лише суворість можливого покарання не є достатньою підставою для висновку про намір особи ухилятися від правосуддя.

Спростовуючи твердження прокурора про виїзди обвинуваченого, захисник вказала, що ОСОБА_4 дійсно виїжджав за межі України, однак щоразу повертався. Ці поїздки були зумовлені виключно його активною волонтерською діяльністю, пов`язаною із забезпеченням Сил оборони транспортними засобами, наданням гуманітарної допомоги та перемовинами з іноземними донорами. 

Доводи сторони обвинувачення про наявність у ОСОБА_4 фінансової спроможності для тривалого проживання за кордоном захисник вважає лише припущеннями, не підтвердженими жодними доказами. Водночас факт проживання дружини та двох неповнолітніх дітей за межами України пояснюється вимушеною масовою евакуацією з небезпечного регіону (м. Запоріжжя), що не може розцінюватися як підготовка обвинуваченого до втечі.

На переконання захисника, про відсутність наміру переховуватися свідчить також бездоганна процесуальна поведінка ОСОБА_4 протягом дії запобіжного заходу, його активна участь у розгляді кримінального провадження та прагнення довести свою невинуватість. 

4. Позиція учасників судового засідання

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні клопотання підтримав. Пояснення надав аналогічні викладеним у письмовому клопотанні та просив його задовольнити. Звернув увагу, що підтвердженням його позиції, є матеріали кримінального провадження, які долучалися ним раніше.

Обвинувачений ОСОБА_4 просив відмовити у задоволенні клопотання. Повідомив, що його дружина та діти виїхала за кордон, через військову агресію рф. Його син виступає за Національну Збірну, з якою підписано контракт. Вважає, що ризиків не існує.

Адвокат ОСОБА_6 та обвинувачений ОСОБА_9 просили відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

5. Оцінка та висновки Суду

Дослідивши клопотання, заслухавши доводи прокурора, захисника та обвинуваченого, Суд встановив таке.

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21.02.2024 ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.Одночасно з цим, ОСОБА_4 визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 1 000 000 грн. У разі звільнення ОСОБА_4 з-під варти, у зв`язку з внесенням застави, на нього покладалися обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України.

23.02.2024 ОСОБА_4 звільнено з-під варти у зв`язку з внесенням застави. Отже, з 23.02.2024 ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави з одночасним покладенням на нього додаткових обов`язків.

Обов`язки, передбачені до ч. 5 ст. 194 КПК України, покладаються на підозрюваного/обвинуваченого на строк не більше двох місяців та, за наявності підстав, підлягають продовженню згідно із положеннями ч. 7 ст. 194, ст. 199 КПК України.

Востаннє у відповідності до положень ч. 7 ст. 194, ст. 199 КПК України ухвалою Вищого антикорупційного суду від 31.07.2026 ОСОБА_4 продовжено такі обов`язки: 1) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 2) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Наразі, у зв`язку із зверненням прокурора з відповідним клопотанням, виникла необхідність у вирішенні питання щодо наявності підстав для продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 .

За змістом ч. 7 ст. 194, ст. 199 КПК України при вирішенні питання про доцільність продовження строку дії процесуальних обов`язків, покладених на ОСОБА_4 , Суд має з`ясувати наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, а також наявність обставин, які свідчать про те, що встановлені попереднім судовим рішенням ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики.

Щодо обґрунтованості підозри Суд зазначає, що на даній стадії кримінального провадження, коли обвинувальний акт стосовно ОСОБА_4 скерований до суду, та здійснюється судовий розгляд, повідомлена останньому підозра у вчиненні кримінального правопорушення не є вочевидь необґрунтованою.

Крім цього, Суд бере до уваги, що питання наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення було предметом неодноразового судового контролю слідчими суддями під час вирішення питання про продовження строку дії обов`язків, покладених на ОСОБА_4 .

Розглядаючи питання актуальності ризиків, Суд враховує, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь вірогідності, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. КПК України покладає на сторону обвинувачення обов`язок обґрунтувати ризики кримінального провадження.

Наявність ризику переховування обвинуваченого констатована попередніми ухвалами. За твердженням сторони обвинувачення, цей ризик залишається дійсним і наразі. 

Проаналізувавши позиції учасників провадження, Суд доходить висновку про обґрунтованість доводів прокурора щодо подальшого існування ризику втечі обвинуваченого з огляду на таке.

ОСОБА_4 інкримінується вчинення тяжкого корупційного злочину, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України, який карається позбавленням волі на строк від 5 до 10 років (з можливою конфіскацією майна). Враховуючи законодавчу заборону на застосування інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням до осіб, засуджених за корупційні злочини, потенційне покарання у разі ухвалення обвинувального вироку полягатиме виключно в реальному позбавленні волі. Суд погоджується, що така суворість і безальтернативність є суттєвим чинником, здатним спонукати обвинуваченого до втечі.

Крім цього, Суд бере до уваги, що судовий розгляд наразі перебуває на завершальній стадії: всі докази сторін досліджено, а свідків допитано. Наближення моменту ухвалення судового рішення, яке може сприйматися обвинуваченим, як призначення реального покарання, додатково посилює та актуалізує ризик спроб обвинуваченого ухилитися від правосуддя саме на цьому етапі.

Оцінюючи ризик переховування, Суд також бере до уваги сімейні обставини обвинуваченого, а саме факт постійного проживання його найближчих родичів (дружини та трьох дітей) поза межами України. Зокрема, дружина разом із двома неповнолітніми дітьми виїхала за кордон внаслідок повномасштабної збройної агресії російської федерації, тоді як повнолітній син перебуває там у зв`язку зі здобуттям освіти. На переконання Суду, такі обставини об`єктивно свідчать про відсутність у ОСОБА_4 міцних родинних зв`язків в Україні, які могли б стримувати його від зміни місця перебування. Натомість, тривале проживання всієї родини за кордоном істотно послаблює його соціальну прив`язаність до України та створює сприятливі умови для можливої інтеграції в іноземній державі.

У контексті доводів захисника, про те, що виїзд родини обвинуваченого за кордон мав вимушений характер (евакуація з небезпечного регіону задля збереження життя та здоров`я дітей в умовах збройної агресії рф), Суд зазначає таке.

Суд не ставить під сумнів поважність та об`єктивність причин, з яких дружина та неповнолітні діти обвинуваченого покинули територію України. Водночас, при оцінці ризику переховування визначальним є не мотив зміни місця проживання родини, а сам факт їх відсутності на території України. Незалежно від причин виїзду, об`єктивним наслідком цього стало перенесення осередку родинних інтересів обвинуваченого за межі України. Відповідно, вимушений характер евакуації родини не скасовує того факту, що наразі в обвинуваченого відсутні міцні стримуючі соціальні фактори за місцем здійснення кримінального провадження, а тому зазначені аргументи захисника не спростовують висновків Суду про актуальність ризику переховування.

Надаючи оцінку доводам захисту щодо волонтерської допомоги обвинуваченого Силам оборони та переселенцям, Суд визнає суспільну корисність таких дій і враховує їх, як обставину, що позитивно характеризує ОСОБА_4 .. Разом із тим, ці заслуги автоматично не гарантують належну процесуальну поведінку та не усувають об`єктивно існуючого ризику ухилення від правосуддя.

Так само Суд відхиляє аргумент про те, що відсутність порушень з боку обвинуваченого спростовує ризик його втечі. Враховуючи характер чинників, якими обґрунтовується цей ризик, належна поведінка ОСОБА_4 доводить не відсутність намірів переховуватися, а те, що застосований запобіжний захід та визначені обов`язки є співмірними і на даний час дієво виконують свою превентивну функцію.

Оцінивши обов`язки, про продовження яких просить прокурор, Суд дійшов висновку про їх релевантність та пропорційність встановленому ризику переховування. Обов`язок повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи, а також обов`язок здати на зберігання документи, що дають право на виїзд за кордон, перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку із запобіганням ризику, передбаченому п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

При цьому Суд переконаний, що встановлені обмеження є мінімально необхідними, водночас достатніми для забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_4 , оскільки вони створюють дієвий механізм контролю за його пересуванням та позбавляють обвинуваченого фактичної можливості безперешкодно та оперативно залишити територію України для уникнення правосуддя.

На підставі викладеного, Суд дійшов висновку про наявність правових підстав для продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 . У зв`язку з цим, клопотання прокурора належить задовольнити.

Керуючись статтями 107, 131-132, 177-178, 194, 201, 369-372 КПК України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Задовольнити клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному 24.04.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52023000000000190.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк дії покладених на нього обов`язків, а саме:

1) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

2) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Строк дії ухвали встановити до 29 листопада 2026 року включно.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури у кримінальному провадженні № 52023000000000190 від 24.04.2023.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Головуючий суддя        ОСОБА_10