Справа № 991/14/25

Провадження 1-кп/991/1/25

У Х В А Л А

29 вересня 2026 року м.Київ 

Суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 , 

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника  ОСОБА_5 , 

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні зали судових засідань Вищого антикорупційного суду клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 , та клопотання адвоката  ОСОБА_5 про зміну додаткового обов`язку, покладеного на обвинуваченого ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному 24.04.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52023000000000190, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Запоріжжя, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України,

ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Запоріжжя, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України,

ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Краматорськ Донецької області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України, 

В С Т А Н О В И В:

1. Історія провадження

На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває кримінальне провадження № 52023000000000190 від 24.04.2023 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України, та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України.

Ухвалою Суду від 14.01.2025 у вказаному провадженні призначено судовий розгляд.

Засобами електронного зв`язку 22.09.2026 до суду надійшло клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 . У зв`язку з цим у судовому засіданні 29.09.2026 Судом вирішувалося таке клопотання.

28.09.2026 до суду від захисника ОСОБА_5 надійшло клопотання про зміну додаткового обов`язку, покладеного на ОСОБА_4 .

2. Доводи клопотання прокурора

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21.02.2024 до обвинуваченого ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням альтернативи у вигляді внесення застави в розмірі 3 028 000 грн. У разі внесення визначеної суми та звільнення з-під варти на обвинуваченого покладалися додаткові обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України.

Після внесення застави, 26.02.2024 ОСОБА_4 був звільнений з-під варти. Таким чином, починаючи з цієї дати, щодо нього діє запобіжний захід у виді застави із покладенням відповідних процесуальних обов`язків.

У подальшому строк дії цих обов`язків неодноразово продовжувався відповідно до вимог ч. 7 ст. 194 та ст. 199 КПК України. Останнє таке продовження відбулося на підставі ухвали Вищого антикорупційного суду від 31.07.2026, якою обвинуваченого зобов`язано: 1) не залишати територію України без дозволу суду; 2) інформувати прокурора або суд про зміну свого місця проживання чи роботи.

Наразі прокурор ініціював питання про продовження дії покладених на ОСОБА_4 обов`язків, мотивуючи це тим, що ризик переховування обвинуваченого від суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України) досі не втратив своєї актуальності.

На підтвердження продовження існування вказаного ризику сторона обвинувачення посилається на суворість потенційного покарання у разі ухвалення обвинувального вироку. Додатковими факторами ризику прокурор називає відсутність у обвинуваченого міцних соціальних зв`язків в Україні (оскільки його дружина та діти проживають за кордоном), наявність у родини закордонної нерухомості, а також високий рівень їхнього матеріального забезпечення, який дозволяє тривалий час забезпечувати проживання в іншій державі.

3. Доводи клопотання захисника

За змістом клопотання підставами для порушення питання про зміну додатково обов`язку, покладеного на ОСОБА_4 , стало таке:

(1) відсутність ризику переховування ОСОБА_4 від суду. Заперечуючи наявність ризику переховування від суду, захисник зазначив, що практична поведінка ОСОБА_4 протягом усього строку дії запобіжного заходу повністю спростовує побоювання прокурора. Зокрема, упродовж 2025-2026 років обвинувачений сім разів отримував дозволи суду на виїзд за кордон і щоразу своєчасно повертався в Україну. Показовим, на думку захисту, є також те, що в період з 10-16.10.2024, коли дія додаткових обов`язків припинилася і ОСОБА_4 мав повну свободу пересування, він не вчинив жодної спроби виїхати за кордон чи ухилитися від правосуддя. Крім того, захисник наголосив, що проживання родини обвинуваченого за кордоном та користування там житлом не можуть розцінюватися як доказ наміру втечі, оскільки це спростовується фактичною поведінкою ОСОБА_4 , а інформація про користування іноземною нерухомістю відкрито декларувалася ним ще з 2022 року. Звернув увагу на міцний соціальний зв`язок ОСОБА_4 з Україною, де він проживає, працює, займається волонтерською, гуманітарною та науковою діяльністю, має нерозривний духовний зв`язок. Зважаючи на тривалий час сумлінного виконання обвинуваченим усього обсягу процесуальних обов`язків, сторона захисту наполягала на відсутності ризику переховування;

(2) погіршився стан здоров`я сина обвинуваченого, що вимагає негайного прибуття ОСОБА_4 за викликом лікарів.

Посилаючись на це, захисник просив скасувати (не продовжувати) додатковий обов`язок «не відлучатися за межі території України без дозволу суду», або змінити його шляхом пом`якшення.

4. Позиція учасників судового засідання

Прокурор просив задовольнити клопотання про продовження обов`язків та відмовити у задоволенні клопотання сторони захисту щодо скасування обов`язку не відлучатися за межі території України без дозволу суду. Мотивував свою позицію реальністю ризику переховування та тим, що наявний обов`язок забезпечить контроль за переміщенням обвинуваченого.

Обвинувачений ОСОБА_8 просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора. Пояснив, що крім відсутністю ризику, у нього може виникнути необхідність негайного виїзду за кордон, через медичні показники його сина. Такий виїзд має бути забезпечений протягом 24 годин, з моменту повідомлення лікарів. Існуючий обов`язок, не відлучатися за межі території України без дозволу суду, не дозволить швидко виїхати до сина. Тому просив не продовжувати обов`язки і задовольнити клопотання про зміну покладеного обов`язку.

Захисник ОСОБА_5 не погоджувався із клопотанням прокурора, обґрунтував свою позицію тим, що ризик відсутній, ОСОБА_8 неодноразово виїжджав за кордон і повертався. Дотримувався всіх процесуальних обов`язків і не перешкоджав суду здійснювати судочинства. Своєю зразковою поведінкою довів, що не намагається переховуватися від слідства. Виїжджає за кордон у відоме для суду та учасників місце, тому це і не може потенційно бути переховуванням.

Просив задовольнити клопотання захисту про зміну запобіжного заходу.

5. Оцінка та висновки Суду

Дослідивши клопотання, заслухавши доводи прокурора, захисника та обвинуваченого, Суд встановив таке.

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21.02.2024 ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Одночасно з цим ОСОБА_4 визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 3 028 000 грн. У разі звільнення ОСОБА_4 з-під варти, у зв`язку з внесенням застави, на нього покладалися обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України.

26.02.2024 ОСОБА_4 звільнено з-під варти у зв`язку з внесенням застави. Отже, з 26.02.2024 ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави з одночасним покладенням на нього додаткових обов`язків.

Обов`язки, передбачені до ч. 5 ст. 194 КПК України, покладаються на підозрюваного/обвинуваченого на строк не більше двох місяців та, за наявності підстав, підлягають продовженню згідно із положеннями ч. 7 ст. 94, ст. 199 КПК України.

Востаннє у відповідності до положень ч. 7 ст. 194, ст. 199 КПК України ухвалою Вищого антикорупційного суду від 31.01.2026 ОСОБА_4 продовжено такі обов`язки: 1) не відлучатися за межі території України без дозволу суду; 2) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

Наразі, у зв`язку із зверненням прокурора з відповідним клопотанням, виникла необхідність у вирішенні питання щодо наявності підстав для продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 .

За змістом ч. 7 ст. 194, ст. 199 КПК України при вирішенні питання про доцільність продовження строку дії процесуальних обов`язків, покладених на ОСОБА_4 , Суд має з`ясувати наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, а також наявність обставин, які свідчать про те, що встановлені попереднім судовим рішенням ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики.

Щодо обґрунтованості підозри Суд зазначає, що на даній стадії кримінального провадження, коли обвинувальний акт стосовно ОСОБА_4 скерований до суду, та здійснюється судовий розгляд, повідомлена останньому підозра у вчиненні кримінального правопорушення не є вочевидь необґрунтованою.

Крім цього, Суд бере до уваги, що питання наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення було предметом неодноразового судового контролю слідчими суддями під час вирішення питання про продовження строку дії обов`язків, покладених на ОСОБА_4 .

Розглядаючи питання актуальності ризиків, Суд враховує, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь вірогідності, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. КПК України покладає на сторону обвинувачення обов`язок обґрунтувати ризики кримінального провадження.

Наявність ризику переховування обвинуваченого констатована попередніми ухвалами. За твердженням сторони обвинувачення, цей ризик залишається дійсним і наразі. 

Проаналізувавши позиції учасників провадження, Суд доходить висновку про обґрунтованість доводів прокурора щодо подальшого існування ризику втечі обвинуваченого з огляду на таке.

ОСОБА_4 інкримінується вчинення тяжкого корупційного злочину, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України, який карається позбавленням волі на строк від 5 до 10 років (з можливою конфіскацією майна). Враховуючи законодавчу заборону на застосування інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням до осіб, засуджених за корупційні злочини, потенційне покарання у разі ухвалення обвинувального вироку полягатиме виключно в реальному позбавленні волі. Суд погоджується, що така суворість і безальтернативність є суттєвим чинником, здатним спонукати обвинуваченого до втечі.

Крім цього, Суд бере до уваги, що судовий розгляд наразі перебуває на завершальній стадії: всі докази сторін досліджено, а свідків допитано. Наближення моменту ухвалення судового рішення, враховуючи невідворотність та суворість потенційного реального покарання, додатково посилює та актуалізує ризик спроб обвинуваченого ухилитися від правосуддя саме на цьому етапі.

У контексті оцінки ризику переховування Суд також зважає на те, що найближчі члени сім`ї обвинуваченого, а саме дружина та діти, наразі постійно проживають поза межами України. На переконання Суду, це об`єктивно вказує на відсутність у ОСОБА_4 міцних родинних зв`язків на території України, які могли б слугувати надійним стримуючим фактором. Тривале проживання сім`ї в іншій країні істотно послаблює його соціальну прив`язаність до України та об`єктивно спрощує процес інтеграції в іноземне суспільство. Ці висновки додатково підтверджуються наявністю у родини обвинуваченого житла за кордоном, що виступає самостійним вагомим чинником, який максимально полегшує його потенційну легалізацію та довгострокове проживання за межами держави.

При цьому Суд наголошу, що попереднє декларування майна за кордоном не спростовує того об`єктивного факту, що ОСОБА_4 вже має за межами України місце для проживання. У зв`язку з цим, Суд критично оцінює аргумент захисника про те, що наявність іноземної нерухомості відкрито декларувалася обвинуваченим ще з 2022 року та не може свідчити на користь ризику переховування.

Суд бере до уваги доводи захисника про те, що протягом 2025-2026 років ОСОБА_4 сім разів виїжджав за межі України на підставі дозволів суду та щоразу своєчасно повертався, а також тривалий час дотримується покладених на нього процесуальних обов`язків. Проте Суд зазначає, що належна процесуальна поведінка обвинуваченого у минулому не є безумовною гарантією такої ж поведінки в майбутньому та не свідчить про повне зникнення ризику переховування. Своєчасне повернення в Україну та дотримання встановлених обмежень є прямим наслідком дії застосованого запобіжного заходу у вигляді застави та контролю з боку суду. Це доводить, що визначений обсяг обов`язків наразі є співмірним, ефективно виконує свою функцію та дієво стримує обвинуваченого від спроб ухилитися від правосуддя.

Щодо посилання захисника на зразкову поведінку ОСОБА_4 у період з 10-16.10.2024, коли дія додаткових обов`язків тимчасово припинилася, Суд зауважує, що відсутність спроб покинути країну протягом такого короткострокового періоду (шість днів) не може вважатися беззаперечним доказом відсутності наміру переховуватися. До того ж, у вказаний період щодо обвинуваченого продовжував діяти основний запобіжний захід у вигляді застави у значному розмірі - 3 028 000 грн, що само по собі є вагомим стримуючим фактором.

Водночас Суд бере до уваги доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_4 має на території України постійне місце роботи, здійснює політичну, громадську, волонтерську та наукову діяльність, що свідчить про наявність у нього певних соціальних зв`язків із Україною.

Однак зазначені обставини Суд оцінює у сукупності з іншими відомостями, що мають значення для вирішення питання про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. Самі по собі вони не спростовують існування такого ризику, оскільки не виключають можливості зміни обвинуваченим місця перебування з метою уникнення кримінальної відповідальності. Ба більше, за встановлених обставин проживання найближчих членів його сім`ї за межами України, завершальної стадії судового розгляду та перспективи призначення реального покарання у виді позбавлення волі, наведені відомості не мають такої переконливої стримувальної сили, яка б дозволяла дійти висновку про відсутність або істотне зменшення ризику переховування.

Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку, що заявлений у клопотанні прокурора ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_4 від суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України) на теперішній час залишається актуальним. 

Зазначене спростовує твердження сторони захисту про необхідність зміни чи скасування обов`язку «не відлучатися за межі території України без дозволу суду». Оскільки правовою підставою для зміни раніше покладеного обов`язку в порядку, передбаченому ст. 201 КПК України, є саме доведене зменшення або відсутність відповідного ризику.

У зв`язку з цим, клопотання прокурора про продовження строку дії покладених на ОСОБА_4 обов`язків є обґрунтованим та підлягає задоволенню. Натомість у задоволенні клопотання захисника про зміну додаткового обов`язку покладеного на обвинуваченого ОСОБА_4 належить відмовити.

Оцінюючи доводи сторони захисту щодо необхідності оперативного виїзду обвинуваченого ОСОБА_4 за кордон до хворого сина, Суд вважає, що вони не є підставою для повного скасування відповідного обов`язку чи його зміни.

Водночас Суд зазначає, що покладений на обвинуваченого обов`язок, передбачений п. 2 ч. 5 ст. 194 КПК України, не є абсолютною забороною на виїзд. Його правова природа полягає в забезпеченні належного судового контролю. У разі виникнення нагальної потреби у поїздці до сина, обвинуваченому неодноразово надавався дозвіл на виїзд.

Таким чином, збереження обов`язку «не відлучатися за межі території України без дозволу суду» залишається необхідним і дієвим способом контролю за процесуальною поведінкою обвинуваченого ОСОБА_4 , який забезпечує баланс між його сімейними інтересами та завданнями кримінального провадження. З огляду на це, підстави для зміни або скасування цього обов`язку на теперішній час відсутні.

Керуючись статтями 107, 131-132, 177-178, 194, 201, 369-372 КПК України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_5 про зміну додаткового обов`язку, покладеного на обвинуваченого ОСОБА_4 ..

Задовольнити клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному 24.04.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52023000000000190.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії покладених на нього обов`язків, а саме:

1) не відлучатися за межі території України без дозволу суду;

2) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

Строк дії ухвали встановити до 29 листопада 2026 року включно.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури у кримінальному провадженні № 52023000000000190 від 24.04.2023.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Головуючий суддя        ОСОБА_9