Справа № 991/2003/26

Провадження 2/991/7/26

 

 

 

 

 

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД 

 

РІШЕННЯ

Іменем України

 

16 вересня 2026 року м.Київ

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сікори К.О.,

суддів Литвинко Т.В., Мовчан Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Акімової О.В.,

представників позивача - прокурорів САП Кедрука В.В., Щура І.В.,

відповідача 1 ОСОБА_1 ,

його представників адвокатів Мостової І.О., Тетері В.І.,

Немировського Ю.В.

відповідача 2 ОСОБА_2 ,

її представника адвоката Ясиновського П.В.,

розглянувши у частково закритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовною заявою Держави України в особі прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури КЕДРУКА ВАДИМА ВАЛЕРІЙОВИЧА (01135, м. Київ, вул. Ісаакяна, 17)

до

ОСОБА_3  (адреса проживання: АДРЕСА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 ), про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави,

ОСОБА_4 (адреса проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 )

про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави,

В С Т А Н О В И В :

 

І. Зміст позовних вимог та стислий виклад позиції позивача

 

1.1. 16 березня 2026 року до Вищого антикорупційного суду (надалі - ВАКС) надійшла позовна заява прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Кедрука В.В. (надалі - позивач) до ОСОБА_1 (надалі - відповідач 1) про визнання необґрунтованими та стягнення в дохід держави активів - грошових коштів у розмірі 7 525 633, 91 грн.

1.2. У позовній заяві позивач зазначив, що у ході виконання повноважень, передбачених ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» та ч. 5 ст. 290 ЦПК України, і за результатами опрацювання матеріалів Державного бюро розслідувань (надалі - ДБР) та Національного агентства з питань запобігання корупції (надалі - НАЗК) щодо моніторингу способу життя особи, уповноваженої на виконання функції держави, - ОСОБА_1 , встановлені відомості, що можуть свідчити про набуття необґрунтованих активів.

Прокурор зазначив, що ОСОБА_1 працює в органах прокуратури України з 2001 року, з 23 квітня 2018 року по 14 березня 2021 року обіймав посаду керівника Лозівської місцевої прокуратури Харківської області, а з 15 березня 2021 року до 31 грудня 2024 року - керівника Слобідської окружної прокуратури м. Харкова, тобто у 2022-2024 роках був особою, уповноваженою на виконання функцій держави, у розумінні пп. «е» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції».

За твердженням позивача, упродовж 2022-2024 років сім`я ОСОБА_1 набула у власність:

- квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , вартістю 1 901 640 грн (придбано 12 грудня 2022 року у спільну часткову власність подружжя);

- автомобіль MERCEDES-BENZ GLE 43 AMG, 2017 р.в., VIN НОМЕР_5 , мінімальною ринковою вартістю 2 230 684 грн (перереєстровано на ОСОБА_1 27.04.2023);

- автомобіль LEXUS LX 570, 2016 р.в., VIN НОМЕР_6 , мінімальною ринковою вартістю 2 321 350 грн (придбано ОСОБА_2 і зареєстровано на неї 09.12.2023);

- квартиру за адресою: АДРЕСА_4 , вартістю 2 870 000 грн, яку 18.07.2024 придбала теща ОСОБА_1 - ОСОБА_6 - і того самого дня подарувала онуці ОСОБА_7 .

Позивач вважав, що квартиру по АДРЕСА_5 набуто за дорученням ОСОБА_1 , оскільки саме він сплатив збір на обов`язкове державне пенсійне страхування у зв`язку з цим правочином та у подальшому систематично переказував доньці ОСОБА_7 кошти, за рахунок яких вона оплачувала комунальні послуги за цю квартиру, що, на переконання прокурора, свідчить про фактичний контроль ОСОБА_1 над цим майном.

Порівнявши сукупну вартість набутих активів (9 323 674 грн) із законними доходами ОСОБА_1 та членів його сім`ї (6 976 982,50 грн) за вирахуванням відомих видатків (5 178 942,41 грн), позивач визначив різницю між вартістю активів та законними доходами в розмірі 7 525 633,91 грн, що перевищує встановлений абз. 2 ч. 2 ст. 290 ЦПК України поріг (1 505 250 грн) та не перевищує межу, визначену ст. 368-5 КК України (9 084 000 грн).

Наведений розрахунок позивач деталізував у таблиці, доданій до позовної заяви. До вартості набутих активів (9 323 674 грн) прокурор відніс вартість квартири по АДРЕСА_6 (1 901 640 грн), автомобіля MERCEDES-BENZ GLE 43 AMG (2 230 684 грн), автомобіля LEXUS LX 570 (2 321 350 грн) та квартири по АДРЕСА_5 (2 870 000 грн). До законних доходів (6 976 982,50 грн) віднесено виплачену заробітну плату ОСОБА_1 за 2022-2024 роки (1 148 065 грн, 1 237 159 грн та 1 304 118 грн відповідно), заробітну плату ОСОБА_2 за той самий період (10 824 грн, 67 961 грн та 71 760 грн відповідно), додаткове благо (96 грн), допомогу внутрішньо переміщеній особі (62 000 грн), дохід від відчуження рухомого майна ОСОБА_1 (1 200 000 грн) та ОСОБА_2 (1 875 000 грн), а також різницю готівкових валютних заощаджень подружжя за 2021-2024 роки (114 926 грн). До відомих видатків (5 178 942,41 грн) віднесено видатки за банківськими картками та рахунками ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у 2022-2024 роках, у тому числі на утримання автомобіля MERCEDES-BENZ GLE.

1.3. 16 квітня 2026 року прокурор подав заяву про зміну підстав позову, в якій зазначив, що згідно з трудовою книжкою ОСОБА_2 з 14 червня по 23 грудня 2023 року обіймала посаду головного спеціаліста-юрисконсульта Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Харківській області, тобто у цей період була особою, уповноваженою на виконання функцій держави, у розумінні пп. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», і саме в цей період, 08 грудня 2023 року, вона особисто придбала автомобіль LEXUS LX 570 вартістю 2 321 350 грн.

На цій підставі прокурор просив суд долучити відповідні докази, залучити ОСОБА_2 співвідповідачем та уточнити позовні вимоги, виклавши вимогу про стягнення коштів у такій редакції: стягнути з відповідачів у рівних частках 7 525 633,91 грн на користь держави Україна, а саме по 3 762 816,95 грн з ОСОБА_1 та 3 762 816,95 грн з ОСОБА_2 .

Ухвалою ВАКС від 17 квітня 2026 року залучено співвідповідачем ОСОБА_2 (надалі - відповідач 2) та встановлено їй строк для подання відзиву на позовну заяву.

1.4. У судових дебатах прокурор також звернув увагу суду, що заперечення відповідачів щодо наявності додаткових законних джерел доходів не спростовують здійсненого розрахунку. Зокрема, версію представника відповідача 1 про те, що кошти на придбання автомобіля LEXUS LX 570 дружина відповідача приховано від нього отримала від третьої особи - ОСОБА_8 , прокурор вважав нелогічною, непослідовною та недостовірною, оскільки вона суперечить власним поясненням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , наданим під час службового розслідування, прокурору САП та НАЗК, згідно з якими автомобіль LEXUS LX 570 було набуто шляхом обміну автомобіля TOYOTA LC 200 з доплатою продавцю 1 875 000 грн, а про будь-які позики чи подарунки коштів від третіх осіб не зазначалося. Крім того, прокурор вказав, що навіть у разі допущення факту передачі ОСОБА_8 коштів у сумі 50 000 доларів США, такі кошти не можуть вважатися законним доходом ОСОБА_2 , оскільки ОСОБА_8 не є близькою особою відповідача 2 у розумінні Закону України «Про запобігання корупції», а отримання нею подарунка, вартість якого у сотні разів перевищує встановлену законом межу, було б прямо заборонене для особи, уповноваженої на виконання функцій держави.

З аналогічних підстав прокурор визнав недостовірними та такими, що не спростовують здійсненого розрахунку, доводи відповідачів про отримання ОСОБА_2 «таємного» подарунку від батька відповідача 1 у розмірі 1 040 000 грн, доходу від продажу 800 г банківського золота на суму 56 000 доларів США за розпискою ОСОБА_9 , а також орендної плати за квартиру по АДРЕСА_5 , у розмірі 500 доларів США щомісяця, оскільки жодне з цих надходжень не було відображене у щорічних деклараціях відповідачів та не підтверджене належними і допустимими доказами.

Крім того, у судових дебатах прокурор додатково обґрунтував вимогу про стягнення необґрунтованих активів з відповідачів саме у рівних частках тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 2003 року, а спірні активи, включаючи квартиру по АДРЕСА_5 , придбані та використовувалися в інтересах сім`ї, а отже є об`єктом спільної власності подружжя. Прокурор послався на частину другу статті 73 Сімейного кодексу України, за якою стягнення може бути звернене на майно, що є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом встановлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї і те, що було одержане за договором, використано на її потреби, та на постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13 грудня 2023 року у справі № 489/1101/21.

Резюмуючи викладене, позивач дійшов висновку, що:

- ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , будучи особами, уповноваженими на виконання функцій держави, у 2022-2024 роках набули у власність та за дорученням третіх осіб активи, джерела коштів на придбання яких не підтверджені законними доходами;

- автомобіль LEXUS LX 570 вартістю 2 321 350 грн набуто безпосередньо ОСОБА_2 під час перебування на посаді особи, уповноваженої на виконання функцій держави, а квартиру по АДРЕСА_4 , - за дорученням ОСОБА_1 , який фактично контролює це майно;

- різниця між сукупною вартістю набутих активів та законними доходами ОСОБА_1 і ОСОБА_2 становить 7 525 633,91 грн, що є підставою для визнання відповідних грошових коштів необґрунтованими активами.

На підставі викладеного, з урахуванням уточнення позовних вимог, позивач просив суд визнати необґрунтованими активи - грошові кошти в сумі 7 525 633,91 грн та стягнути їх у рівних частках в дохід держави Україна: 3 762 816,95 грн з ОСОБА_1 та 3 762 816,95 грн з ОСОБА_2 .

ІІ. Стислий виклад заперечень відповідачів

 

2.1. Заперечення відповідача 1 - ОСОБА_1 та його представників - адвокатів Мостової І.О., Тетері В.І. та Немировського Ю.В.

 

У встановлені судом строки відповідач 1 ОСОБА_1 та його представники - адвокат и Мостова І.О., Тетеря В.І. та Немировський Ю.В. - подали відзив на позовну заяву, заперечення на відповідь позивача на відзив, а також виклали свою позицію у судових дебатах, у яких послідовно заперечували проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач 1 та його представники заперечили проти застосованої позивачем методики одночасного об`єднання вартості активів, набутих у різні звітні періоди (2022, 2023 та 2024 роки), наполягаючи на необхідності окремої оцінки кожного активу на момент його набуття відповідно до вимог абзацу другого ч. 2 ст. 290 ЦПК України.

На переконання відповідача 1 та його представників, різниця між вартістю кожного окремого активу та законними доходами відповідача 1 у відповідний рік не перевищує встановленого законом порогу в 1 505 250 грн.

Представники відповідача 1 звернули увагу суду на положення ч. 4 ст. 290 ЦПК України, якою визначено вичерпне коло осіб, до яких може бути пред`явлено такий позов, і зазначили, що ні позовна заява, ні заява про зміну її підстав не містять обґрунтування статусу відповідача 2 як належного відповідача щодо квартири АДРЕСА_7 та квартири АДРЕСА_5 , позаяк станом на момент набуття цих активів відповідач 2 не була особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а доказів набуття цих активів за дорученням чи під контролем такої особи матеріали справи не містять.

Щодо активу 1 ( частини квартири по АДРЕСА_3 ) відповідач 1 та його представники зазначили, що квартиру придбано подружжям у спільну часткову власність у рівних частках відповідно до договору купівлі-продажу від 12 грудня 2022 року та ст. 356 ЦК України, а тому за визначення можливого стягнення підлягає врахуванню лише частка, яка припадає безпосередньо на відповідача 1.

За листом ДБР № 10-3-04-01-8800 від 04 квітня 2025 року, наданим самим позивачем, сума коштів, витрачених на придбання цього активу, не підтверджена законним доходом лише в розмірі 580 937 грн, а за розрахунком відповідача з урахуванням готівкових заощаджень подружжя різниця становить 538 440 грн, тобто в обох випадках менше встановленого законом порогу; крім того, ні позивач, ні НАЗК, ні ДБР до подання позову не зверталися до відповідача 1 чи відповідача 2 із запитами щодо обставин і джерел коштів для придбання цього активу.

Щодо активу 2 (Mercedes-Benz GLE 43 AMG, 2017 року випуску) відповідач 1 та його представники навели ті самі доводи щодо необхідності застосування договірної ціни (49 000 грн) або, у крайньому разі, середньої ринкової вартості за висновком суб`єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_10 (1 923 510 грн), що узгоджується з наданими самим ДБР відомостями про мінімальну ринкову вартість автомобіля такої марки та комплектації (не менше 1 923 510 грн) і спростовує застосовану позивачем вартість, визначену виключно за оголошенням на сайті auto.ria.com (2 230 684 грн), з урахуванням наявних у відповідача 1 готівкових заощаджень (приріст на 7 000 доларів США протягом 2023 року) та коштів, отриманих від продажу автомобіля Toyota Land Cruiser 200 (1 200 000 грн), різниця між вартістю активу 2 та законними доходами відповідача 1, за розрахунком захисту, не перевищує 1 286 674 грн, тобто також є меншою за встановлений законом поріг.

Щодо активу 3 (Lexus LX 570, 2016 року випуску) відповідач 1 зазначив, що придбання цього транспортного засобу було виключно ініціативою відповідача 2, здійснювалося без його участі, відома та згоди, а про дійсні обставини набуття активу та про отримання дружиною в подарунок коштів від ОСОБА_8 відповідач 1 дізнався лише після пред`явлення позову.

Відповідач 1 та його представники наголосили, що відповідно до ч. 3 ст. 65 СК України розпорядження цінним спільним майном одним з подружжя потребує письмової згоди іншого з подружжя, а позивачем не надано доказів надання такої згоди відповідачем 1 або його обізнаності про намір дружини придбати цей актив, у зв`язку з чим відсутні підстави покладати на відповідача 1 обов`язок відшкодування вартості активу, придбаного та профінансованого без його участі.

Щодо активу 4 (квартири АДРЕСА_8 ) відповідач 1 та його представники зазначили, що цей актив придбано за власні кошти тещі відповідача 1 - ОСОБА_6 , яка здійснює підприємницьку діяльність з 1995 року, - і того ж дня подаровано онуці ОСОБА_7 . Сукупний дохід ОСОБА_6 та її чоловіка ОСОБА_11 за 1999-2024 роки згідно з поданими податковими деклараціями та довідками ГУ ДПС у Харківській області склав понад 4 190 377 грн (за середнім курсом, встановленим НБУ на відповідний рік - близько 431 355 доларів США), що є достатнім для придбання спірного активу. Представник продавця квартири ОСОБА_12 підтвердив, що відповідач 1 жодної участі у придбанні активу 4 не брав. Відповідач 1 зазначив що, сплата ним збору на обов`язкове пенсійне страхування в розмірі 28 800 грн з власної картки була компенсована тещею готівкою, оскільки на момент оформлення правочину діяла повітряна тривога і банківські відділення не працювали; на переконання відповідача 1 та його представників, поодинокі перекази ним коштів доньці ОСОБА_7 є звичайною батьківською фінансовою підтримкою і не свідчать про наявність права розпорядження квартирою, тотожного за змістом праву власності.

Відповідач 1 та його представники звернули увагу суду на непослідовність позиції позивача щодо визначення кола належних відповідачів, зазначивши, що позивач у ході розгляду справи змінював підстави та предмет позовних вимог, водночас поклавши солідарну відповідальність за активи, які, за обставинами, наведеними самим позивачем, не мають зв`язку з майновим станом чи діями іншого з відповідачів.

Також Відповідач 1 та його представники зазначили про наявність у відповідача 1 значних законних заощаджень, сформованих за понад 20 років його служби в органах прокуратури, у тому числі на керівних посадах (керівника Лозівської місцевої прокуратури та Слобідської окружної прокуратури м. Харкова), що підтверджується щорічними деклараціями та трудовою книжкою, за офіційними відомостями декларацій станом на кінець 2021 року заощадження відповідача 1 становили від 51 500 до 95 000 доларів США готівкою, а фактична динаміка його майнового стану протягом 2022-2024 років свідчить не про приріст, а про зменшення обсягу готівкових заощаджень (з 52 000 до 41 000 доларів США), що, на переконання відповідача 1 та його представників, суперечить твердженню позивача про набуття необґрунтованих активів у цей період.

Відповідач 1 заперечив проти доводів позивача про неповідомлення ним у деклараціях відомостей про доходи, заощадження та активи відповідача 2, пояснивши, що вносив до декларацій лише ті відомості, які були йому фактично відомі та повідомлені дружиною, а через погіршення подружніх стосунків з 2018 року (у зв`язку з тривалим перебуванням відповідача 1 на керівній посаді за межами місця постійного проживання родини) та прийняте згодом рішення про розірвання шлюбу об`єктивно не мав ні фізичної, ні моральної можливості перевірити повноту наданої дружиною інформації; відповідач 1 та його представники зазначили, що позивачем не надано жодного доказу свідомого внесення відповідачем 1 недостовірних відомостей до декларацій.

Відповідач 1 та його представники заперечили допустимість частини доказів, покладених в основу позову, зокрема складеного особисто прокурором Кедруком В.В. «Акту огляду вебсайту» auto.ria.com та підготовлених прокурором електронних таблиць з розрахунками, коректність яких, за твердженням представників відповідача 1, сам прокурор не зміг послідовно пояснити безпосередньо в судовому засіданні, а також посилань позивача на неперевірену інформацію, нібито отриману прокурором особисто від колишньої власниці транспортного засобу Mercedes-Benz під час судових дебатів, яка не розкривалася на стадії дослідження доказів і не підтверджена жодним належно оформленим доказом.

Відповідач 1 зазначив, що у травні 2023 року добровільно пройшов психофізіологічне дослідження із застосуванням поліграфа, за результатами якого не виявлено ознак, які б свідчили про вчинення ним протиправних дій, пов`язаних із корупційними обставинами.

Відповідач 1 та його представники також послалися на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування превентивної (цивільної) конфіскації без обвинувального вироку, зокрема на рішення у справі «Isaia та інші проти Італії» (Isaia and Others v. Italy, заяви № 36551/22, 36926/22, 37907/22, від 25 вересня 2025 року), відповідно до якого для цивільної конфіскації необхідним є встановлення значних за обсягом протиправних діянь особи, а сама лише диспропорція між доходами і видатками є для цього недостатньою; на переконання відповідача 1 та його представників, позивачем не наведено та не доведено жодного факту вчинення відповідачем 1 протиправних діянь, а позовні вимоги ґрунтуються виключно на такій диспропорції.

На підставі викладеного відповідач 1 та його представники просили суд відмовити в задоволенні позовних вимог прокурора САП Кедрука В.В. до відповідача 1 у повному обсязі та скасувати вжиті у справі заходи забезпечення позову.

2.2. Заперечення відповідача 2 - ОСОБА_2 та її представника - адвоката Ясиновського П.В.

 

Відповідач 2 - ОСОБА_2 та її представник - адвокат Ясиновський П.В. у відзиві на позовну заяву, а також у своїх виступах у судових дебатах заперечували проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач 2 та її представник наголосили, що відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а обов`язок доведення обставин, покладених в основу позову, лежить на позивачеві; стандартом доказування у справах цієї категорії є перевага більш переконливих доказів («баланс ймовірностей»), а не вимога спростування абсолютно будь-якого альтернативного пояснення. На переконання відповідача 2 та її представника, позивач не навів належних і допустимих доказів на підтвердження обставин, покладених в основу позову, обмежившись оприлюдненими в мережі Інтернет оголошеннями, середньостатистичними даними Державної служби статистики України та власними оцінками правдоподібності поведінки відповідачів, що не є доказами у розумінні статей 76-78 ЦПК України.

Щодо статусу суб`єкта декларування відповідач 2 зазначила, що вперше набула такого статусу лише в 2023 році у зв`язку з призначенням на посаду головного спеціаліста Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Харківській області, обіймала цю посаду близько дев`яти місяців та втратила відповідний статус наприкінці 2023 року; у 2022 та у 2024 роках суб`єктом декларування не була, а обов`язку розкривати відповідачу 1 повний обсяг власних грошових заощаджень чинне законодавство на неї не покладало.

Відповідач 2 та її представник заперечили проти застосованої позивачем методики обчислення необґрунтованості активів шляхом одночасного сумування вартості активів, доходів і видатків родини за три звітні періоди - 2022, 2023 та 2024 роки, зазначивши, що абзацом другим частини 2 статті 290 ЦПК України та сформованою практикою застосування цієї норми (постанова АП ВАКС від 14 грудня 2022 року у справі № 991/366/22) передбачено оцінку кожного активу окремо на момент його набуття, без сумування показників різних, не пов`язаних між собою звітних періодів. На переконання відповідача 2 та її представника, жоден із чотирьох спірних активів окремо не досягає встановленого законом вартісного порогу для пред`явлення такого позову.

Щодо активу 1 ( частини квартири по АДРЕСА_3 ) відповідач 2 зазначила, що квартиру придбано подружжям у спільну часткову, а не спільну сумісну власність, у рівних частках, що прямо випливає з умов договору купівлі-продажу від 12.12.2022 та статті 356 ЦК України, коштів, наявних на момент правочину (52 000 доларів США), було достатньо для придбання цього активу. Відповідач 2 звернула увагу, що у 2022 році суб`єктом декларування не була, а тому, на її переконання, вимоги позивача про солідарне стягнення вартості активу з особи, на яку дія антикорупційного законодавства не поширюється, суперечать статті 41 Конституції України щодо непорушності права приватної власності; крім того, відповідач 2 вважає, що може відповідати лише за належну їй частку активу, а не за його вартість у цілому.

Щодо активу 2 (Mercedes-Benz GLE 43 AMG, 2017 року випуску) відповідач 2 та її представник зазначили, що дійсна ціна придбання (49 000 грн) підтверджується договором купівлі-продажу від 27.04.2023, звітом про оцінку майна, складеним суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_10 того ж дня, та письмовими поясненнями колишньої власниці транспортного засобу ОСОБА_13 , наданими на адвокатський запит, яка підтвердила продаж саме за такою ціною з урахуванням наявних технічних несправностей і зношеності автомобіля. На переконання відповідача 2 та її представника, наведене позивачем оголошення на сайті auto.ria.com і складений особисто прокурором Кедруком В.В. «Акт огляду вебсайту» від 14.11.2025 не відповідають вимогам частини 3 статті 290 ЦПК України щодо визначення мінімальної ринкової вартості активу, не є висновком уповноваженого суб`єкта оціночної діяльності (товарознавця) та не спростовують договірної ціни; відповідач 2 та її представник послалися на рішення ВАКС у справі № 991/2680/25, залишене в силі АП ВАКС, яким аналогічний підхід до визначення вартості транспортного засобу виключно за оголошенням у мережі Інтернет був відхилений на користь ціни, визначеної договором.

Щодо активу 3 (Lexus LX 570, 2016 року випуску) відповідач 2 зазначила, що придбала транспортний засіб за договором купівлі-продажу від 08 грудня 2023 року за ціною 15 000 грн, сформованою за рекомендацією продавця - ТОВ «Мастер Авто» - з урахуванням заліку вартості її власного автомобіля Toyota Land Cruiser 200, переданого в рахунок розрахунку, а також отриманих восени 2023 року від ОСОБА_8 в подарунок коштів у розмірі 50 000 доларів США, що підтверджується поясненнями ОСОБА_8 , наданими під час його допиту як свідка в судовому засіданні, розпискою від 30 квітня 2026 року та висновком експерта № 735/06.2026 від 02 червня 2026 року. Кошти від продажу автомобіля Toyota Land Cruiser 200 та факт придбання автомобіля Lexus LX 570 відображено відповідачем 2 у декларації за 2023 рік, за твердженням відповідача 2 та її представника, придбання цього активу не приховувалося.

Щодо активу 4 (квартири АДРЕСА_8 ) відповідач 2 та її представник зазначили, що 18.07.2024 квартиру за власні кошти придбала ОСОБА_6 - мати відповідача 2, яка здійснює підприємницьку діяльність з 1995 року, - і того ж дня подарувала її своїй онучці ОСОБА_7 (доньці відповідачів), жоден з відповідачів коштів на придбання цього активу не витрачав. На підтвердження цих обставин відповідач 2 та її представник послалися на показання свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та представника продавця квартири - ОСОБА_12 , який засвідчив, що з відповідачем 1 особисто ніколи не зустрічався, а кошти отримав від ОСОБА_6 , на дані оператора мобільного зв`язку (ПрАТ «Київстар», «Лайф»), надані на виконання ухвали суду, з яких вбачається, що представник продавця перебував у нотаріуса з 10:38 до 12:30, тоді як відповідач 1 передав доньці документи лише близько 14:30, тобто вже після завершення розрахунків і оформлення правочину, а також на висновок спеціаліста ОСОБА_14 та висновки судових експертиз (№ 05/12/25-5 та № 735/06.2026), якими підтверджено наявність у ОСОБА_6 та ОСОБА_11 документально підтверджених доходів від багаторічної підприємницької діяльності, достатніх для придбання зазначеної квартири.

Відповідач 2 та її представник звернули увагу суду на не досліджені позивачем законні джерела особистих коштів відповідача 2, які, на їх переконання, у сукупності перевищують вартість активів, необґрунтованість яких стверджує позивач, а саме: дохід від здавання в оренду квартири по АДРЕСА_5 за період з 01 листопада 2016 року, підтверджений договором оренди, банківськими виписками контрагента - ОСОБА_15 , та листуванням щодо оренди; кошти від продажу 05 березня 2022 року банківських зливків золота 999,9 проби загальною вагою 800 г, придбаних у 2004-2013 роках, на суму 56 000 доларів США, підтверджені розпискою громадянина ОСОБА_9 та квитанціями про придбання, подарунок тестя - ОСОБА_16 - у 2019 році в розмірі 42 177 доларів США, отриманий від продажу за довіреністю належної йому квартири по АДРЕСА_9 , що підтверджено договором купівлі-продажу та особистими поясненнями ОСОБА_16 , даними ним як свідком під час допиту в судовому засіданні. Відповідач 2 та її представник також зазначили, що станом на 31 грудня 2021 року, тобто до початку досліджуваного позивачем періоду, сім`я вже мала заощадження в розмірі близько 52 000 доларів США готівкою та 82 355 грн на банківській картці, які, на переконання відповідачів, позивачем як джерело подальших придбань не враховані.

Відповідач 2 та її представник заперечили також проти застосованої позивачем методики розрахунку в цілому, вказавши на: арифметичну помилку в обчисленні різниці готівкових і валютних заощаджень, що, за їх твердженням, призвела до завищення суми видатків; включення до розрахунку видатків родини вартості квартири по АДРЕСА_5 (актив 4), придбаної та оплаченої третьою особою - ОСОБА_6 , що визначено відповідачами як методологічну помилку; використання середньостатистичних даних Державної служби статистики України щодо видатків домогосподарств як недопустимого доказу, що не відображає реальної картини видатків конкретної родини; складення прокурором особисто «Акту огляду вебсайту» з використанням програмного забезпечення для редагування знімків екрана за відсутності в нього кваліфікації судового експерта чи товарознавця.

З урахуванням наведених заперечень та наданих доказів відповідач 2 та її представник надали суду власний скоригований розрахунок, за яким, на їх переконання, сукупна вартість спірних активів повністю покривається законними доходами родини, а дефіцит, на якому ґрунтується позов, відсутній.

Відповідач 2 визнала допущені нею при заповненні щорічних декларацій помилки в частині неповного відображення окремих грошових коштів, пояснивши це власним помилковим тлумаченням вимог законодавства та відсутністю наміру приховати майно, доходи чи джерела їх походження, а не свідомим приховуванням активів. Зазначивши, що строки притягнення її до передбаченої законом відповідальності за допущені порушення декларування сплинули, відповідач 2 водночас висловила намір добровільно перерахувати до державного бюджету або на користь ЗСУ 300 000 грн, що перевищує розмір передбаченого законом штрафу за відповідне правопорушення, наголосивши, що ця пропозиція не є визнанням позовних вимог щодо необґрунтованості активів чи законності джерел коштів, які є предметом спору в цій справі.

Відповідач 2 та її представник також зазначили, що до звернення з позовом до суду позивач не надсилав відповідачу 2 жодних запитів щодо спірних активів, чим позбавив її можливості надати пояснення та докази на досудовій стадії, за час моніторингу способу життя Національне агентство з питань запобігання корупції звертало запит виключно щодо активу 3 (Lexus LX 570) до відповідача 1, тоді як запитів щодо активів 1 та 4 до відповідача 2 не надходило.

На підставі викладеного відповідач 2 та її представник просили суд відмовити в задоволенні позовних вимог прокурора САП Кедрука В.В. у повному обсязі та скасувати вжиті у справі заходи забезпечення позову.

ІІІ. Заяви, клопотання сторін, інші процесуальні дії у справі

 

3.1. Ухвалою від 13 березня 2026 року суд частково задовольнив заяву прокурора САП Кедрука В.В. про забезпечення позову, а саме (1) наклав арешт на активи, які є предметом спору, а саме: (a) частину квартири за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1548485763101, що зареєстрована за ОСОБА_1 ; (b) квартиру за адресою: АДРЕСА_10 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 776403363101, що зареєстрована за ОСОБА_2 ; (c) житловий будинок за адресою АДРЕСА_11 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1790814663101, що зареєстрована за ОСОБА_2 ; (d) земельну ділянку за адресою АДРЕСА_11 , кадастровий номер 6310136600:14:013:0381, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1509667663101, що зареєстрована за ОСОБА_2 ; (e) автомобіль марки MERCEDES-BENZ моделі GLE 43 AMG, 2017 р.в, VIN: НОМЕР_5 , (2) заборонив переміщення транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ, моделі GLE 43 AMG, номер кузова НОМЕР_5 , 2017 року випуску за межі території України.

У ході проведення розгляду цієї цивільної справи представники позивача та представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Мостова І.О. повідомили суд, що ухвала про забезпечення позову виконана, а у ході її апеляційного перегляду АП ВАКС - захід забезпечення позову скасовано не було.

3.2. 16 березня 2026 року протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду цієї цивільної справи визначено колегію суддів ВАКС у складі: головуючого судді Сікори К.О., суддів Литвинко Т.В., Мовчан Н.В. (т. 6, а.с. 8).

Ухвалою ВАКС від 18 березня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 17 квітня 2026 року (т. 6, а.с. 10-11).

3.3. 16 березня 2026 року до ВАКС надійшло клопотання представника позивача прокурора САП Кедрука В.В. про витребування доказів у ПАТ «Київстар» щодо абонентського номеру НОМЕР_7 , яким користувався ОСОБА_1 , та ТОВ «лайфселл» щодо абонентського номеру НОМЕР_8 , яким користувався ОСОБА_12 (т. 6, а.с. 1-6).

3.4. 23 та 31 березня 2026 року до ВАКС надійшли заяви представника відповідача 1 - адвоката Мостової І.О. та представника позивача - прокурора САП Кедрука В.В. про ознайомлення з матеріалами позовної заяви. Тоді ж відомості щодо адвоката Мостової І.О. та прокурора САП ОСОБА_17 було внесено в систему «Електронний суд» та забезпечено можливість ознайомлення з матеріалами позовної заяви (т. 6, а.с. 17-21, 26).

3.5. 06, 10, 15 квітня 2026 року до ВАКС через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» надійшли (1) відзив представника відповідача 1 - адвоката Мостової І.О. на позовну заяву (т. 5, а.с. 32-44), (2) заява представника відповідача 1 - адвоката Мостової І.О. про неможливість подати докази у встановлений ухвалою ВАКС від 18 березня 2026 року строк (т. 5, а.с. 131-132), (3) відповідь представника позивача - прокурора САП Кедрука В.В. на відзив адвоката Мостової І.О. на позовну заяву (т. 5, а.с. 140-144), (4) заперечення адвоката Мостової І.О. на відповідь представника позивача на її відзив на позовну заяву відповідно (т. 6, а.с. 174-179).

3.6. 17 квітня 2026 року до ВАКС надійшли клопотання представника позивача - прокурора САП Кедрука В.В. та представника відповідача 1 - адвоката Мостової І.О. про залучення співвідповідачем ОСОБА_2 (т. 6, а.с. 184-185, 205-26).

Тоді ж суд постановив ухвалу, якою (1) ці клопотання представника позивача та представника відповідача 1 - адвоката Мостової І.О. задовольнив, (2) залучив співвідповідачем відповідача 2, (3) зобов`язав представника позивача не пізніше наступного робочого дня надати суду примірник позовної заяви з додатками і копію заяви про зміну підстав позову для направлення ОСОБА_2 (т. 6, а.с. 239).

3.7. Того ж дня до ВАКС надійшла низка клопотань представника відповідача 1 - адвоката Мостової І.О., а саме:

(a) про виклик для допиту свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_15 . Адвокат наголосила, що зазначені особи мають бути допитані судом у ході розгляду цього позову, серед іншого, для підтвердження викладених у її відзиві обставин щодо доходів подружжя ОСОБА_1 , а також надання інших пояснень щодо обставин, які підлягають доказуванню у цій справі та мають важливе значення для об`єктивного та всебічного встановлення обставин справи (т. 6, а.с. 195-196);

(b) заперечення на клопотання представника позивача про витребування доказів від 16 березня 2026 року. У своїх запереченнях адвокат Мостова І.О. наголосила, що отримання запитуваної позивачем інформації може відбуватись виключно у межах кримінального провадження з дотриманням норм національного законодавства, а запропонований позивачем механізм суперечить ст. 31 та 32 Конституції України, а також практиці Європейського суду з прав людини;

(c) про розгляд зазначеної цивільної справи у закритому судовому засіданні. Адвокат Мостова І.О. стверджувала, що у межах розгляду ВАКС цього позову, серед іншого, будуть досліджуватись обставини особистого та інтимного життя подружжя ОСОБА_1 , а також дотичних до цієї родини третіх осіб, які не є особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Відтак відкритий розгляд справи може завдати шкоди їх честі та гідності. 17 квітня 2026 року ухвалою суду, постановленою у судовому засіданні без оформлення окремого документа це клопотання було задоволено частково, зокрема, було постановлено проводити закриті судові засідання в частині дослідження судом обставин інтимних (особистих) стосунків учасників справи (час 10:44:36 технічного запису судового засідання від 17 квітня 2026 року) (т. 6, а.с. 211-212);

(d) про приєднання додаткових доказів до матеріалів окресленого позовного провадження. Адвокат Мостова І.О. зазначила, що лише 14 квітня 2026 року вона отримала відповідь Фонду державного майна України на запит щодо визначення мінімальної ринкової вартості майна - транспортного засобу від 02 квітня 2026 року, який, серед іншого, є предметом спору, а тому просила приєднати ці документи до матеріалів справи (т. 6, а.с. 229).

3.8. Ухвалою ВАКС від 28 квітня 2026 року задоволено клопотання представника позивача - прокурора САП Кедрука В.В. про витребування доказів у ПАТ «Київстар» та ТОВ «лайфселл» (т. 7, а.с. 52).

На виконання окресленого рішення (1) 04 травня 2026 року надійшла відповідь ТОВ «лайфселл» (т. 7, а.с. 66-69), (2) 12 травня 2026 року надійшла відповідь ПАТ «Київстар» (т. 8, а.с. 220-224; т. 9, а.с. 45-47).

3.9. 06 травня 2026 року до ВАКС через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» надійшов відзив представника відповідача 2 - адвоката Ясиновського П.В. на позовну заяву (т. 7, а.с. 70-232).

3.10. 07 травня 2026 року до ВАКС через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» надійшло клопотання представника відповідача 2 - адвоката Ясиновського П.В. про виклик для допиту свідка ОСОБА_16 . Адвокат наголосив, що ОСОБА_16 має бути допитаний судом у ході розгляду цього позову, позаяк він є батьком відповідача ОСОБА_1 та може надати пояснення щодо викладених у його відзиві обставин щодо доходів подружжя ОСОБА_1 та обставин набуття у власність майна, яке є предметом спору, а також може надати інші пояснення щодо обставин, які підлягають доказуванню у цій справі та мають важливе значення для об`єктивного та всебічного встановлення обставин справи (т. 8, а.с. 152-157).

3.11. 08 травня через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» надійшло клопотання представника відповідача 1 - адвоката Мостової І.О. про припинення повноважень як представника у межах окресленого цивільного позову (т. 8, а.с. 160).

3.12. Того ж дня до ВАКС через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» надійшло клопотання представника відповідача 1 - адвоката Тетері В.І. про відкладення розгляду справи 11 травня 2026 року у зв`язку з відсутністю у його розпорядженні матеріалів відзиву відповідача 2 на цю позовну заяву (т. 8, а.с. 161-188). 11 травня 2026 року у ході проведення підготовчого судового засідання суд ухвалою без виходу до нарадчої кімнати відмовив у задоволенні цього клопотання адвоката Тетері В.І., зокрема, керуючись п. 3 ч. 3 ст. 223 ЦПК України.

3.13. 11 травня 2026 року до ВАКС через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» надійшло клопотання представника відповідача 1 - адвоката Тетері В.І. про витребування у Державного бюро розслідувань доказів, а саме відомостей про підстави проведення перевірки майнового стану ОСОБА_1 та членів його сім`ї за період з 12 грудня 2022 року по 19 вересня 2024 року, а також документів, пов`язаних із її проведенням (т. 8, а.с. 191-200).

3.14. Того ж дня до ВАКС через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» надійшла заява відповідача 2 про стягнення з позивача понесених нею судових витрат на правничу допомогу, а також на проведення експертного дослідження. У заяві відповідач 2 зазначила, що залучила адвоката та ініціювала проведення двох експертиз, у зв`язку з чим просила суд надати їй можливість подати документи, що підтверджують понесені витрати, до закінчення судових дебатів у справі, а в разі відмови в задоволенні позовних вимог до неї - стягнути з позивача на її користь судові витрати в розмірі, підтвердженому відповідними документами, відповідно до ст. 141 ЦПК України (т. 8, а.с. 189-190).

3.15. У ході судового засідання 11 травня 2026 року позивач звернувся до ВАКС із клопотанням про встановлення строку для подання відповіді на відзив відповідача ОСОБА_2 та додаткових доказів (т. 8, а.с. 202-203).

3.16. Ухвалою ВАКС від 11 травня 2026 року було, серед іншого, (1) задоволено клопотання представника відповідача 1 - адвоката Мостової І.О. про долучення доказів, (2) частково задоволено заяву представника відповідача 1 - адвоката Мостової І.О. про виклик свідків, (3) задоволено заяву представника відповідача 2 - адвоката Ясиновського П.В. про виклик свідка, (4) викликано для допиту свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , (5) відмовлено у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 - адвоката Тетері В.І. про витребування доказів, (6) встановлено позивачеві строк для подання відповіді на відзив відповідача 2 - до 15 травня 2026 року, а також встановлено відповідачу 2 строк для подання заперечень на відповідь на відзив позивача - до 30 травня 2026 року, (7) закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03 червня 2026 року (т. 8, а.с. 213-214).

3.17. 12 травня 2026 року до ВАКС через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» надійшла заява представника позивача - прокурора САП Кедрука В.В. про ознайомлення з матеріалами справи. Тоді ж головуючий суддя надала дозвіл для ознайомлення (т. 8, а.с. 225).

Того ж дня до ВАКС через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» надійшла заява представника відповідача 2 - адвоката Ясиновського П.В. про ознайомлення з матеріалами позовної заяви. Тоді ж відомості щодо адвоката Ясиновського П.В. було внесено в систему «Електронний суд» та забезпечено можливість ознайомлення з матеріалами позовної заяви (т. 8, а.с. 226).

3.18. 15 травня 2026 року до ВАКС через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» надійшла відповідь представника позивача - прокурора САП Кедрука В.В. на відзив представника відповідача 2 - адвоката Ясиновського П.В. (т. 9, а.с. 1-44), а 26 травня 2026 року представник відповідача 2 - адвокат Ясиновський П.В. направив до ВАКС свої письмові заперечення на окреслену відповідь на його відзив (т. 9, а.с. 59-61).

3.19. 26 травня 2026 року через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» надійшли заперечення представника відповідача 1 - адвоката Тетері В.І. на відповідь на відзив представника позивача - прокурора САП Кедрука В.В. (т. 9, а.с. 62-71).

3.20. 01 червня 2026 року через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» надійшло клопотання представника відповідача 1 - адвоката Тетері В.І. про повернення до стадії підготовчого провадження з метою надання до ВАКС додаткових доказів (т. 9, а.с. 88-91).

03 червня 2026 року через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» надійшло клопотання представника відповідача 2 - адвоката Ясиновського П.В. про долучення доказів (т. 9, а.с. 127-128).

03 червня 2026 року у ході проведення судового засідання суд ухвалою без виходу до нарадчої кімнати (1) відмовив у задоволенні клопотання адвоката Тетері В.І. щодо повернення до стадії підготовчого провадження, (2) долучив до матеріалів справи надані представником відповідача 1 - адвокатом Тетерею В.І., представником відповідача 2 - адвокатом Ясиновським П.В. докази.

3.21. 05 червня 2026 року через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» надійшло клопотання представника відповідача 1 - адвоката Тетері В.І. про долучення додаткових доказів (т. 9, а.с. 204-206). Тоді ж, у ході проведення судового засідання суд ухвалою без виходу до нарадчої кімнати долучив до матеріалів справи надані представником відповідача 1 - адвокатом Тетерею В.І. докази.

3.22. 08 червня 2026 року до ВАКС через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» надійшла заява представника відповідача 1 - адвоката Немировського Ю.В. про ознайомлення з матеріалами позовної заяви . Тоді ж головуючий суддя надала дозвіл для ознайомлення (т. 9, а.с. 229-230).

3.23. Окрім того, у межах розгляду цієї цивільної справи, суд постановив низку ухвал, якими задовольнив клопотання відповідача 1 та його представника - адвоката Тетері В.І. про їх участь у судовому засіданні, а також проведення допиту свідків в режимі відеоконференції, зокрема, ухвали від 15 та 29 червня 2026 року, а також 04, 06, 14 та 18 серпня 2026 року.

IV. Позиції сторін

 

4.1. Під час розгляду справи по суті представники позивача - прокурори САП Кедрук В.В. та Щур І.В. висловили консолідовану позицію, якою підтримали позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві, просили задовольнити позов у повному обсязі.

4.2. Відповідачі 1 та 2, а також їх представники під час розгляду справи по суті і у судових дебатах заперечували проти задоволення позовних вимог, посилаючись на обставини, наведені у їх відзивах, і вказуючи на безпідставність і недоведеність позовних вимог прокурора.

V. Мотиви суду

 

5.1. Заслухавши доводи представників позивача, відповідачів та їх представників, з`ясувавши усі фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, що мають значення для вирішення позовної заяви, суд дійшов таких висновків.

5.2. Правове регулювання

 

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону, за своєю волею та незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, не заборонених законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не встановлено законом або якщо незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, що перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 346 ЦК України однією з підстав припинення права власності є визнання активів необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави.

У справах про визнання активів необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави позивач зобов`язаний навести в позові фактичні дані, що підтверджують зв`язок активів з особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а також їх необґрунтованість, тобто наявність визначеної ч. 2 ст. 290 ЦПК України різниці між вартістю таких активів і законними доходами цієї особи. У разі якщо суд визнає зазначені обставини достатньо доведеними на підставі доказів, поданих позивачем, обов`язок спростування необґрунтованості активів покладається на відповідача (абз. 2 ч. 2 ст. 81 ЦПК України).

Особливості позовного провадження у справах цієї категорії визначені главою 12 ЦПК України (ст. 290-292 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 290 ЦПК України позов про визнання активів необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави подається прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, який також здійснює представництво інтересів держави в суді.

Такий позов може бути пред`явлено до особи, яка, будучи особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, набула у власність активи, зазначені в ч. 2 ст. 290 ЦПК України, та/або до іншої фізичної чи юридичної особи, яка набула такі активи за дорученням зазначеної особи або щодо яких така особа може прямо чи опосередковано вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними (ч. 4 ст. 290 ЦПК України).

У постанові від 16 жовтня 2024 року у справі № 991/366/22 Верховний Суд зазначив, що фактичне володіння активами через третіх осіб «за дорученням» у розумінні ч. 4 ст. 290, п. 2 ч. 8 ст. 290 ЦПК України свідчить про відносини, відмінні від цивільно-правових відносин довірителя і повіреного; означає набуття суб`єктом декларування активів через третіх осіб з метою приховання факту такого набуття; може бути встановлене на підставі сукупності непрямих ознак, які дають підстави дійти висновку, що третя особа діяла в інтересах суб`єкта декларування, а останній отримує вигоду від набутого активу. Водночас можливість прямо чи опосередковано вчиняти щодо активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними, означає можливість контролювати відповідне майно через неформалізоване право розпорядження, зокрема шляхом фактичного визначення його подальшої долі як безпосередньо, так і через третіх осіб, на яких оформлено право власності. Таке поняття тлумачиться ширше, ніж складова права власності, передбачена ст. 16 ЦК України.

Відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 290 ЦПК України для цілей глави 12 цього Кодексу особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, є особи, визначені п. 1 та підп. «ґ» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції».

Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 290 ЦПК України позов пред`являється щодо активів, набутих після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів» № 263-ІХ від 31 жовтня 2019 року, якщо різниця між їх вартістю та законними доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у сімсот п`ятдесят і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на день набрання чинності цим Законом, але не перевищує межу, встановлену ст. 368-5 КК України.

Закон № 263-ІХ від 31 жовтня 2019 року набрав чинності 28 листопада 2019 року.

Ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» з 01 липня 2019 року установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2 007 грн. Отже, мінімальна різниця між вартістю активів та законними доходами особи для пред`явлення такого позову становить 1 505 250 грн.

Кримінальна відповідальність за ст. 368-5 КК України встановлена за набуття особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, активів, вартість яких більш ніж на 3 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб перевищує її законні доходи станом на день пред`явлення позову.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб у 2026 році становив 3 328 грн.

Таким чином, у порядку цивільного судочинства підлягає розгляду спір щодо активів, різниця між вартістю яких та законними доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, перебуває в межах від 1 505 250 грн до 9 984 000 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 290 ЦПК України під активами слід розуміти грошові кошти, у тому числі готівкові кошти, кошти на рахунках чи електронних гаманцях, у банках, інших фінансових установах, у небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей або на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, а також інше майно, майнові права, нематеріальні активи, у тому числі криптовалюти, обсяг зменшення фінансових зобов`язань, роботи чи послуги, надані особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 3 ст. 290 ЦПК України для визначення вартості активів застосовується вартість їх набуття, а в разі безоплатного набуття або набуття за ціною, нижчою за мінімальну ринкову, - мінімальна вартість таких чи аналогічних активів на дату набуття.

Термін «законні доходи» означає доходи, правомірно отримані особою із законних джерел, зокрема з джерел, визначених п. 7, 8 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції» (п. 5 ч. 8 ст. 290 ЦПК України). До таких джерел належать, зокрема, заробітна плата, грошове забезпечення, доходи за сумісництвом, гонорари, дивіденди, проценти, роялті, страхові виплати, аліменти, благодійна допомога, пенсія, доходи від відчуження цінних паперів та корпоративних прав, подарунки, соціальні виплати, субсидії у грошовій формі, а також інші доходи. До законних доходів також належать наявні у суб`єкта декларування або членів його сім`ї грошові активи, зокрема готівкові кошти, кошти на банківських рахунках або на зберіганні в банку, внески до кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ, кошти, позичені третім особам, поворотна фінансова допомога, надана третім особам, кошти, не сплачені третіми особами, строк сплати яких настав відповідно до умов правочину або рішення суду, а також активи у дорогоцінних банківських металах.

За змістом ч. 1 ст. 291 ЦПК України суд визнає активи необґрунтованими, якщо на підставі поданих доказів не встановлено, що ці активи або кошти, необхідні для їх придбання, були набуті за рахунок законних доходів.

Відповідно до ч. 2 ст. 292 ЦПК України якщо суд відповідно до ст. 291 цього Кодексу визнає необґрунтованими частину активів, в дохід держави стягується частина активів відповідача, яка визнана необґрунтованою, а у разі неможливості виділення такої частини - її вартість.

У разі неможливості звернення стягнення на активи, визнані необґрунтованими, на відповідача покладається обов`язок сплатити вартість таких активів або стягнення звертається на інші активи відповідача, які відповідають вартості необґрунтованих активів (ч. 3 ст. 292 ЦПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 89 ЦПК України у справах цієї категорії суд ухвалює рішення на користь тієї сторони, сукупність доказів якої є більш переконливою порівняно із сукупністю доказів іншої сторони.

Отже, у цій категорії справ законом установлено стандарт доказування у вигляді переваги більш переконливих доказів. Ідеться про стандарт переваги більш вагомих доказів, за якого тягар доказування вважається виконаним, якщо доведено, що ймовірність існування спірного факту є вищою, ніж ймовірність протилежного.

Термін «більша переконливість доказів», ужитий у національному законодавстві, означає наявність розумних підстав вважати, що певний факт скоріше мав місце, ніж ні. Цей стандарт вимагає від суду зіставлення доказів, поданих позивачем і відповідачем.

Принцип змагальності, закріплений у ст. 12 ЦПК України, передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не зобов`язує суд вважати доведеною будь-яку обставину лише з огляду на твердження сторони. Така обставина має бути доведена настільки, щоб з урахуванням поданих доказів висновок про її існування був більш вірогідним, ніж протилежний.

За загальним принципом диспозитивності, визначеним ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справу на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у випадках, передбачених цим Кодексом.

У цій категорії справ обов`язок доведення обґрунтованості активів, тобто спростування їх необґрунтованості, покладається на відповідача за наявності двох умов: достатньої доведеності зв`язку активів з особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та доведеності наявності визначеної ч. 2 ст. 290 ЦПК України різниці між вартістю таких активів і законними доходами цієї особи.

З урахуванням наведених положень закону та обставин справи суд вважає за необхідне встановити:

1) чи є відповідачі особами, визначеними ч. 4 ст. 290 ЦПК України, до яких може бути пред`явлений позов про визнання активів необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави;

2) чи було набуто актив, необґрунтованість якого стверджує позивач, в один із способів, передбачених п. 2 ч. 8 ст. 290 ЦПК України, а саме:

- особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у власність;

- іншою фізичною або юридичною особою за дорученням такої особи, або чи може особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прямо чи опосередковано вчиняти щодо такого активу дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ним;

3) чи пред`явлено позов щодо активів, передбачених ч. 2 ст. 290 ЦПК України. Якщо так, то чи є актив необґрунтованим повністю чи у певній частині.

У зв`язку з цим суд оцінює надані сторонами докази та послідовно надає висновки щодо кожного із зазначених питань.

5.3. Щодо статусу відповідачів

 

ОСОБА_1 з 15 березня 2021 року до 31 грудня 2024 року обіймав посаду керівника Слобідської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області (т. 3, а.с. 52-54, 70).

Відповідно до положень пп. «е» п.1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_1 у вказаний період часу був особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

ОСОБА_2 з 14 червня 2023 року до 23 грудня 2023 року обіймала посаду державної служби категорії «В», а саме, головного спеціаліста-юрисконсульта Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Харківській області (т. 9, а.с. 23-25).

Тобто, відповідно до положень пп. «в» п.1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_2 у вказаний період часу була особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

Відповідно до Актового запису про шлюб № 2537 від 22 листопада 2003 року між відповідачами було зареєстровано шлюб (т. 2, а.с. 12).

Отже, до активів відповідача 1 ОСОБА_1 та відповідача 2 ОСОБА_2 , які належать до передбаченого ч. 2 ст. 290 ЦПК України переліку, може застосовуватись механізм визнання активів необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави, але із застереженнями, які будуть наведені нижче.

Батьками відповідача 1 є ОСОБА_16 і ОСОБА_18 (т. 2, а.с. 10).

Батьками відповідача 2 є ОСОБА_11 і ОСОБА_6 (т. 2, а.с. 14).

У шлюбі у відповідача 1 і відповідача 2 народилось троє дітей - ОСОБА_19 (т. 2, а.с. 18), ОСОБА_7 (т. 2, а.с. 20), ОСОБА_20 (т. 2, а.с. 22).

На момент придбання всіх чотирьох активів, які є предметом цього позову, відповідач 1 і відповідач 2 перебували у шлюбі.

Відповідно до рішення Київського районного суду міста Харкова від 17 серпня 2026 року позов відповідача 1 до відповідача 2 задоволено, розірвано шлюб, укладений між відповідачами. Зазначеним рішенням не вирішувалось питання про поділ майна подружжя.

5.4. Щодо способу набуття активів, які є предметом позову

 

5.4.1. Коротка історія набуття активів, вартість яких є предметом цього позову:

1) квартира АДРЕСА_12 (надалі - Актив 1) - набута 12 грудня 2022 року на підставі договору купівлі-продажу у спільну часткову власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по частці загалом за 1 901 640,00 грн; при цьому на момент придбання цього активу особою, уповноваженою на виконання функцій держави, був лише ОСОБА_1 (т. 2, а.с. 53-55);

2) автомобіль Mercedes-Benz GLE43 AMG, 2017 р.в., VIN НОМЕР_5 (надалі - Актив 2) - набутий ОСОБА_1 27 квітня 2023 року, ціна за договором 49 000,00 грн; при цьому на момент придбання цього активу особою, уповноваженою на виконання функцій держави, був лише ОСОБА_1 (т. 2, а.с. 84-85, 181-182);

3) автомобіль Lexus LX 570, 2016 р.в.,VIN НОМЕР_6 (надалі - Актив 3)- набутий ОСОБА_2 на підставі договору від 08 грудня 2023 року, ціна за договором 15 000,00 грн; при цьому на момент придбання цього активу особами, уповноваженими на виконання функцій держави, були і ОСОБА_2 , і ОСОБА_1 (т. 2, а.с. 86, 87, 216-217);

4) квартира АДРЕСА_8 (надалі - Актив 4) - набута ОСОБА_6 (мати ОСОБА_2 і, відповідно, теща ОСОБА_1 ) на підставі договору купівлі-продажу від 18 липня 2024 року за 2 870 000,00 грн і цього ж дня подарована ОСОБА_7 (дочка відповідачів, онука ОСОБА_6 ) на підставі договору дарування квартири; на момент придбання ОСОБА_6 цього активу особою, уповноваженою на виконання функцій держави, був лише ОСОБА_1 (т. 2, а.с. 61-64, 65-66).

5.4.2. На переконання суду, вартість Активу 2, зазначена у договорі купівлі-продажу, не відповідає вартості, за яку дійсно був придбаний цей автомобіль ОСОБА_1 .

Твердження відповідачів про те, що цей транспортний засіб перебував у неналежному технічному стані спростовуються ілюстративною таблицею до висновку експертного дослідження від 27 квітня 2023 року № 21/6341/7787 (т. 2, а.с. 108, 109), актом огляду вебсайта від 14 листопада 2025 року, яке містить фото того самого автомобіля без дефектів і пошкоджень (ідентичний VIN код), із застереженням про офіційне обслуговування авто, яке продається (т. 2, а.с. 19-122). 

Також відповідно до відповіді ТОВ «Інтернет-Реклама РІА» оголошення про продаж того самого автомобіля за 61 000 доларів США було розміщено на платформі 25 квітня 2023 року, тобто за два дні до його придбання ОСОБА_1 (т. 2, а.с. 94 на звороті). Така сама ціна продажу авто зафіксована в оголошенні, оглянутому відповідно до акту огляду вебсайта від 14 листопада 2025 року (т. 2, а.с. 119-122).

Також твердження відповідача про те, що придбане авто потребувало тривалого ремонту, який він здійснював на приватній станції технічного обслуговування, спростовуються відомостями з листа ТОВ «АД «Соллі-Плюс» про обслуговування транспортного засобу впродовж 2023-2025 років ОСОБА_1 на сервісній станції цього офіційного дилера Mercedes (т. 2, а.с. 259-262).

Суд не вважає, що Звіт про оцінку майна суб`єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_10 підтверджує ринкову вартість автомобіля у розмірі 49 000,00 грн. Так, зі змісту відповідного звіту вбачається, що оцінювач особисто не оглядала автомобіль; визначення ринкової вартості здійснювалось з урахуванням технічного стану, інформація про який була отримана оцінювачем від замовника (продавець ОСОБА_13 ); оцінювачу був наданий дефектовочний акт (т. 5, а.с. 31-54).

Отже, визначивши ринкову вартість Активу 2 у розмірі 49 000 грн, оцінювач ґрунтувала свій висновок виключно на інформації, наданої продавцем ОСОБА_13 , особисто автомобіль не оглядала та не ідентифікувала оцінюване майно, про що прямо зазначено у заяві оцінювача (т. 5, а.с. 44).

Також дефектовочний акт (рахунок № 1079 від 18 квітня 2023 року) свідчить, що він датований раніше ніж дата розміщення оголошення про продаж, що не виключає виконання цих робіт до виставлення авто на продажу (т. 5, а.с. 48-50).

На переконання суду, дійсна вартість Активу 2, за яку його придбав відповідач 1, становить 61 000 доларів США, що в еквіваленті станом на дату придбання складає 2 230 684 гривень.

5.4.3. На переконання суду, вартість Активу 3, зазначена у договорі купівлі-продажу, не відповідає вартості, за яку дійсно був придбаний цей автомобіль ОСОБА_2 .

Відповідно до відповіді ТОВ «Інтернет-Реклама РІА» оголошення про продаж того самого автомобіля (ідентичний VIN код) за 63 300 доларів США було розміщено на платформі 14 листопада 2023 року (т. 2, а.с. 92).

Твердження відповідачів про те, що цей транспортний засіб перебував у неналежному стані спростовується актом огляду вебсайта від 14 листопада 2025 року, на якому зафіксований той самий автомобіль без пошкоджень і дефектів, пробіг зафіксований 186 тис км, ціна продажу 63 300 доларів США (т. 2, а.с.116-118).

Версія сторони відповідачів про те, що ОСОБА_2 здійснила обмін автівки Toyota Land Cruiser 200 на автівку Lexus LX 570 спростовується документами, наявними в матеріалах справи - так, автомобіль Lexus був придбаний ОСОБА_2 на день раніше, ніж вона продала автомобіль Toyota, відбувались ці операції з купівлі-продажу не в одному сервісному центрі (т. 2, а.с. 201, 206, 216). З системного аналізу договорів купівлі-продажу та листа Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві від 02 червня 2025 року вбачається, що:

(1) 08 грудня 2023 року між ТОВ «Мастер Авто» (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) був укладений договір купівлі-продажу транспортного засобу Lexus LX 570 за 15 000,00 грн (з договору не вбачається, що він був укладений на майданчику ТСЦ);

(2) 09 грудня 2023 року відбулась перереєстрація цього транспортного засобу на ОСОБА_2 у ТСЦ № 8047, про що видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу;

(3) 09 грудня 2023 року між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_21 (покупець) у ТСЦ № 8047 був укладений договір купівлі продажу Toyota Land Cruiser 200 за 1 875 000 грн;

(4) 09 грудня 2023 року відбулась перереєстрація цього транспортного засобу на ОСОБА_21 , про що було видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

Отже, операції з купівлі-продажу транспортних засобів відбувались в різні дні, в різних місцях, лише реєстрація права власності на нових власників відбувалась в одному сервісному центрі - ТСЦ № 8047, відповідач 2 спочатку придбала автомобіль Lexus LX 570, а згодом продала автомобіль Toyota Land Cruiser 200.

Також поза увагою суду не може залишитись та обставина, що автомобіль Lexus LX 570 передавався попереднім власником на комісію за ціною 500 000,00 грн, а вартість його придбання відповідачем 2 була зазначена у договорі як 15 000 грн (т. 2, а.с. 220).

На переконання суду, дійсна вартість Активу 3, за яку його придбав відповідач 1, становить 63 300 доларів США, що в еквіваленті станом на дату придбання складає 2 321 350 гривень.

5.4.4. Суд вважає за можливе взяти для обрахунку різниці між придбаними активами і законними доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, суми, зазначені у. 5.4.2 і 5.4.3, з огляду на таке.

По-перше, відповідачі наполягали на тому, що:

1) дійсна вартість Активу 2 становила 49 000,00 грн;

2) вартість Активу 3 зазначена в договорі купівлі-продажу (15 000,00 грн) відповідає дійсності з урахуванням того, що відповідач 2 здійснила обмін автомобілів з доплатою, однак ця версія була спростована судом у п. 5.4.3.

Відповідачі не надали суду інших відомостей, підтверджених належними і допустимими доказами щодо ціни, за яку вони придбали Актив 2 і Актив 3.

По-друге, згідно з ч. 3 ст. 290 ЦПК України для визначення вартості активів застосовується вартість їх набуття, а в разі безоплатного набуття або набуття за ціною, нижчою за мінімальну ринкову, - мінімальна вартість таких чи аналогічних активів на дату набуття.

Колегія суддів звертає окрему увагу, що відсутність у законодавчих актах, які регулюють питання оцінки майна та професійної оціночної діяльності, визначення поняття «мінімальна ринкова вартість» (як це зазначено у листі ФДМУ від 14 квітня 2026 року - т. 6, а.с. 231) не унеможливлює розгляд по суті справ про визнання активів необґрунтованими, однак порушує перед судом питання здійснення належної оцінки всіх наданих доказів з метою визначення такої мінімальної ринкової вартості.

По-третє, на переконання колегії суддів, проаналізовані вище докази свідчать, що дійсна вартість Активу 2 становить 2 230 684 грн, Активу 3 становить 2 321 350 грн. 

Таким чином, у розумінні ч. 3 ст. 290 ЦПК України треба застосовувати саме цю вартість набуття активів, а не мінімальну ринкову вартість.

5.4.5. Обставинами, які суд вважає доведеними позивачем і які у своїй сукупності та взаємозв`язку переконують у тому, що ОСОБА_6 набула Актив 4 за дорученням ОСОБА_1 , який є особою, уповноваженою на виконання функцій держави, та останній може прямо чи опосередковано вчиняти щодо активу дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження, є такі.

Як зазначали відповідачі, батьки відповідача 2 - ОСОБА_6 та ОСОБА_11 з 1999 року здійснювали підприємницьку діяльність, за наслідком якої отримали дохід у розмірі понад 400 000 доларів США. На переконання відповідачів, наведені обставини підтверджуються звітними податковими документами, показаннями ОСОБА_11 , ОСОБА_6 .

Разом з тим, надані відповідачем 2 звіти суб`єкта малого підприємництва - фізичної особи - платника єдиного податку, податкові декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця (т. 6, а.с. 48 на звороті - 75) не підтверджують отримання родиною ОСОБА_22 (батьки ОСОБА_2 ) з 1999 по 2024 роки доходу у загальній сумі понад 400 000 доларів США. Так, як підтверджує сам представник відповідача 2, її батьки здійснювали підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування для платників єдиного податку 2-ї групи і не мали законодавчого обов`язку ведення обліку витрат для цілей оподаткування. Тому розмір стверджуваних відповідачами чистих доходів родини ОСОБА_22 не скоригований на суми понесених витрат. Наприклад у звіті суб`єкта малого підприємництва - фізичної особи - платника єдиного податку ОСОБА_11 за 4 квартал 2001 року зазначено, що обсяг виручки становить 82 190,00 грн, сума витрат 48 286,44 грн, чистий дохід (різниця між виручкою та витратами) 33 803,56 грн (т. 6, а.с. 51), в той час як у листі ГУ ДПС у Харківській області стверджується, що згідно з наданими податковими деклараціями платника єдиного податку сума доходів ОСОБА_11 за 2001 рік склала 82 190,00 грн (т. 6, а.с. 78). Іншими словами, відповідачі помилково ототожнюють обсяг виручки від підприємницької діяльності та розмір отриманих чистих доходів, в той час як з такого обсягу виручки для визначення розміру доходів треба відняти понесені підприємцями витрати.

Отже відомості зі звітних документів не дозволяють визначити суму доходу у чистому вигляді. Доказів, які б дозволили визначити суму понесених подружжям ОСОБА_22 витрат у зв`язку зі здійсненням підприємницької діяльності у відповідних періодах, відповідач 2 та її представник не надали.

Також не можуть залишитись поза увагою суду ті обставини, що під час надання показань в суді ОСОБА_6 не змогла з точки зору побутової логіки пояснити необхідність укладання двох договорів - купівлі-продажу і дарування. Твердження ОСОБА_1 та ОСОБА_7 про те, що дарування подружжям ОСОБА_22 квартири онучці було сюрпризом, спростовуються: (1) самим фактом перебування ОСОБА_7 у нотаріальній конторі під час укладення договору купівлі-продажу і дарування, (2) візитом відповідача 1 до нотаріальної контори того ж дня з метою передачі необхідних документів для ОСОБА_7 . 

Суд вважає такими, що не свідчать про відсутність доручення відповідача 1 на придбання квартири по АДРЕСА_5 , відомості від мобільного оператора ПрАТ «Київстар» про відсутність відповідача 1 під час здійснення нотаріальних послуг при укладенні договору купівлі-продажу і договору дарування. Дійсно, відповідач 1 надав аналіз телефонних з`єднань і надав пояснення, що прибув до нотаріальної контори лише о 14 год. 35 хв, після того як ОСОБА_6 вже здійснила розрахунок за придбану квартиру з представником продавця (т. 10, а.с. 90-92). Разом з тим, сама по собі відсутність відповідача під час здійснення розрахунку не свідчить про те, що зазначена квартира не була придбана за дорученням останнього.

Суд констатує, що з матеріалів справи не вбачається фінансова спроможність ОСОБА_6 та ОСОБА_11 придбати 18 липня 2024 року квартиру вартістю 2 870 000,00 грн. Своєю чергою, відповідачі наполягали, що саме заощадження батьків відповідача 2 були використані для придбання Активу 4. Інших пояснень щодо джерел походження витрачених на набуття Активу 4 грошових коштів, ані відповідачі, ані свідки не надали.

5.5. Щодо належності предмета позову до активів, передбачених ч. 2 ст. 290 ЦПК України

 

5.5.1. Загальні міркування

 

На переконання суду, з огляду на різні звітні періоди набуття спірних активів - 2022, 2023, 2024 роки, а також з огляду на те, що відповідач 2 була особою, уповноваженою на виконання функцій держави, лише під час набуття Активу 3, при наданні відповіді на питання, чи відповідають Активи 1-4 визначенню, наведеному у ч. 2 ст. 290 ЦПК України, слід послідовно дослідити майновий стан відповідачів, виходячи з відомостей декларацій відповідачів та додатково встановлених обставин.

Також колегія суддів не погоджується з твердженням позивача про те, що визначальною ознакою законності отриманого доходу є відображення такого доходу у деклараціях (водночас відомості про офіційні доходи відповідачів, зазначені в деклараціях, суд вважає підтвердженими, позаяк вони доводяться і іншими документами - довідками ДПС тощо). На переконання суду, такий підхід свідчив би про надмірний формалізм і свідоме ігнорування реальних економічних умов життя українців, особливостей традицій та ментальності, ставлення до питань оподаткування тощо. 

У наведеному контексті суд вважає доведеним отримання ОСОБА_2 від ОСОБА_15 законного доходу у вигляді орендної плати у розмірі 500 доларів США на місяць. Такі обставини підтверджуються показаннями орендаря ОСОБА_15 , скріншотами з телефону відповідача 2, платіжними документами про сплату ОСОБА_15 комунальних послуг, договором оренди квартири, а також інформацією з виписок по банківському рахунку ОСОБА_2 про перерахування коштів від ОСОБА_15 (т. 8, а.с. 1-149, т. 6, а.с. 90-102, 116, т. 7, а.с. 135-139, 140-149).

5.5.2. Щодо Активу 1

 

Суд звертає увагу, що попри те, що Актив 1 був набутий відповідачами у шлюбі, але сторони договору купівлі-продажу визначили, що він набувається відповідачами у спільну часткову власність - по частині Активу 1 кожному, і кожний з відповідачів витратив на придбання своєї частини 950 820 грн.

Як вже зазначалось, станом на дату придбання Активу 1 (12 грудня 2022 року) лише відповідач 1 мав статус особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Враховуючи вид набутого відповідачами права власності - спільна часткова власність - колегія суддів приходить до висновку, що відповідач 1 не мав права розпорядження щодо належної відповідачу 2 частки Активу 1, і, відповідно, відповідач 2 також не має права розпорядження щодо належної відповідачу 1 частки Активу 1.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у цій частині позов може бути задоволений виключно до відповідача 1 - ОСОБА_1 - і у частині належної йому на праві спільної часткової власності частки Активу 1.

З метою встановлення, чи мав відповідач 1 фінансову можливість придбати частку Активу 1 за 950 820 грн, суд вдався до системного аналізу декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, а також виписок по банківським рахункам відповідача 1 і відповідача 2.

З розділу 12 декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, ОСОБА_1 за 2021 рік, убачається, що станом на 31 грудня 2021 року:

- відповідач 1 мав заощадження 52 000 доларів США (готівка), 82 355 грн (кошти, розміщені на банківських рахунках);

- відповідач 2 мала готівкові заощадження 43 000 доларів США, 81 000 грн (т. 3, а.с. 24-27).

З розділів 11, 12 декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, ОСОБА_1 за 2022 рік, убачається, що:

- упродовж 2022 року відповідач 1 отримав 1 400 079 грн заробітної плати;

- упродовж 2022 року відповідач 2 отримала 13 200 грн заробітної плати, 117 грн іншого додаткового блага, 62 000 допомоги переміщеним особам на проживання;

- станом на 31 грудня 2022 року відповідач 1 мав заощадження 34 000 доларів США (готівка), 19 107 грн (кошти, розміщені на банківських рахунках);

- станом на 31 грудня 2022 року відповідач 2 мала готівкові заощадження 44 000 доларів США, 120 000 грн (т. 3, а.с. 20-23).

Враховуючи викладене у п. 5.5.1, суд вважає також доведеним отримання родиною відповідачів доходу від надання в оренду квартири у загальному розмірі 500 доларів США х 12 = 6000 доларів США (228 000 грн по середньорічному курсу гривні до долару США - 1 долар США = 38 грн).

У розділі 14 декларації ОСОБА_1 за 2022 рік зазначено про здійснення ОСОБА_1 12 грудня 2022 року видатку у розмірі 950 820 грн у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно.

Отже, родина ОСОБА_1 на момент придбання відповідачем 1 частини Активу 1 володіла такими активами:

1 400 079 + 13 200 + 117 + 62 000 + 1 634 000 (43 000 доларів США по середньорічному курсу гривні до долару США - 1 долар США = 38 грн) + 81 000 + 1 976 000 (52 000 доларів США) + 82 355 + 228 000 = 5 476 751 грн 

Відповідно до виписок по банківським карткам відповідача 1 і відповідача 2 упродовж 2022 року їх загальний розмір становив:

554 786,22 + 1 129 289,40 = 1 684 075,62 грн

Також з суми доходів відповідачів за 2022 рік крім суми витрат за той самий період слід відняти заощадження, задекларовані відповідачем 1 на кінець 2022 року, які мали залишитись у відповідачів після придбання кожним з них частки Активу 1.

Таким чином, у родини ОСОБА_1 на момент придбання Активу 1 у рівних частках було у розпорядженні:

5 476 751 (доходи) - 4 768 075,62 (1 684 075,62 + 1 672 000 (44 000 доларів США) + 120 000 + 1 292 000 (34 000 доларів США)) (витрати і заощадження після придбання Активу 1) = 708 675,38 грн.

Якщо з загальної вартості Активу 1 відняти кошти, наявні у розпорядженні родини ОСОБА_1 на момент її придбання, сума складе:

1 901 640 - 708 675,38 = 1 192 964,62 грн. 

Разом з тим, оскільки вирішувати питання про необґрунтованість Активу 1 можна лише у частині його частки, належної відповідачеві 1, суд вважає, що лише половина цієї суми, витрачена ОСОБА_1 , може бути визнана необґрунтованою і стягнутою з відповідача 1 у дохід держави, а саме:

1 192 964,62 / 2 = 596 482,31 грн.

Отже, частина Активу 1, належна відповідачу 1, є необґрунтованою у частині 596 482,31 грн і має бути стягнута у дохід держави.

5.5.3. Щодо Активів 2 і 3

 

З розділів 11, 12 декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, ОСОБА_1 за 2023 рік, убачається, що:

- упродовж 2023 року відповідач 1 отримав 1 508 730 грн заробітної плати, 1 200 000 доходу від відчуження рухомого майна;

- упродовж 2023 року відповідач 2 отримала 82 880 грн заробітної плати, 60 000 допомоги переміщеним особам на проживання, 1 875 000 грн доходу від відчуження рухомого майна;

- станом на 31 грудня 2023 року відповідач 1 мав заощадження 34 000 доларів США (готівка), 19 107 грн (кошти, розміщені на банківських рахунках);

- станом на 31 грудня 2023 року відповідач 2 мала готівкові заощадження 44 000 доларів США, 120 000 грн (т. 3, а.с. 16-19).

У розділі 14 декларації ОСОБА_1 за 2023 рік зазначено про укладення ОСОБА_1 29 березня 2023 року правочину купівлі-продажу транспортного засобу, внаслідок чого у відповідача 1 виникло право власності.

Варто зауважити, що у матеріалах справи міститься декларація особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2023 рік ОСОБА_2 , у якій містяться тотожні відомості щодо отриманих відповідачами доходів, разом з тим відрізняються розміри заощаджень відповідачів станом на 31 грудня 2023 року (т. 3, а.с. 156-161). З огляду на те, що відповідач 2 стверджувала, що припустилась при заповненні декларації низки помилок, і з метою забезпечення єдиного підходу, суд для обрахунків використовуватиме відомості з декларації відповідача 1 за 2023 рік.

Враховуючи викладене у п. 5.5.1, суд вважає також доведеним отримання родиною відповідачів доходу від надання в оренду квартири у загальному розмірі 500 доларів США х 12 = 6000 доларів США (228 000 грн по середньорічному курсу гривні до долару США - 1 долар США = 38 грн).

Отже, родина ОСОБА_1 на момент придбання відповідачем 1 Активу 2 і відповідачем 2 Активу 3 володіла такими активами:

1 508 730 + 1 200 000 + 82 880 + 60 000 + 1 875 000 + 228 000 + 2 964000 (78 000 доларів США) + 139 107 = 8 057 717 грн

Відповідно до виписок по банківським карткам відповідача 1 і відповідача 2 упродовж 2023 року їх загальний розмір становив 1 717 559,15 грн.

Також з суми доходів відповідачів за 2023 рік крім суми витрат за той самий період слід відняти заощадження, задекларовані відповідачами на кінець 2023 року, які мали залишитись у їх розпорядженні після придбання Активу 2 і Активу 3.

Таким чином, у родини ОСОБА_1 на момент придбання Активу 2 і Активу 3 було у розпорядженні:

8 057 717 (доходи) - 6 526 239,15 (1 717 559,15 + 2 850 000 (75 000 доларів США) + 1 558 000 (41 000 доларів США) + 350 000 + 50 680) (витрати і заощадження після придбання Активів 2 і 3) = 1 531 477,85 грн.

Як вже було встановлено, попри зазначення в договорах купівлі-продажу вочевидь заниженої вартості, Актив 2 був придбаний за 2 230 684 грн, Актив 3 був придбаний за 2 321 350 грн.

З огляду на наявність у родини ОСОБА_1 на момент купівлі Активу 2 1 531 477,85 грн, частина вартості цього активу, яка є необґрунтованою становить: 

2 230 684 - 1 531 477,85 = 699 206,15 грн. Іншими словами, саме у цій частині Актив 2 є необґрунтованим і оскільки він був набутий відповідачами у шлюбі і є їх спільною сумісною власністю, з кожного з відповідачів підлягає стягненню 349 603,08 грн.

При цьому суд зауважує, що презумпція рівності часток подружжя у спільній сумісній власності не була спростована відповідачами під час розгляду справи по суті, також питання поділу майна не було порушено у рішенні про розлучення відповідача 1 і відповідача 2.

З огляду на те, що заощадження, які відповідачі могли витратити на придбання Активів 2 і 3, були повністю вичерпані при придбанні Активу 2 27 квітня 2023 року, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість Активу 3 у повному обсязі.

Отже, з огляду на те, що Актив 3 набутий відповідачами у шлюбі і є їх спільною сумісною вартістю, при цьому презумпція рівності часток подружжя у спільній сумісній власності не була спростована в ході судового розгляду, з кожного з відповідачів підлягає стягненню 1 160 675,00 грн.

Як вже було зазначено, версія щодо обміну відповідачем 2 транспортних засобів спростовується документами, наявними у томі № 2. Поза увагою суду не може залишитись та обставина, ще у липні 2025 року відповідач 2 надавала пояснення, відповідно до яких вона не витрачала жодних власних коштів на придбання автомобіля Lexus LX 570, просто здійснила обмін на автомобіль Toyota Land Cruiser і доплатила 15 000,00 грн у зв`язку з реєстраційними зборами. Але під час розгляду справи відповідач 2 змінила свою позицію щодо дійсної вартості придбаного нею автомобіля чим опосередковано підтвердила неправильність своїх попередніх пояснень.

5.5.4. Щодо Активу 4

 

Версія відповідачів про те, що Актив 4 був придбаний за заощадження батьків відповідача 2 і був подарунком для онучки - ОСОБА_7 , спростовується обставинами, встановленими у п. 5.4.5.

Показання свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_6 у цій частині оцінюються судом критично, позаяк ці особи є членами родини відповідачів, і їх добробут безпосередньо залежить від результату розгляду цієї цивільної справи.

Позаяк відповідач 1 категорично заперечував стосунок до цього активу, та учасники не навели жодних інших версій щодо джерел походження грошових коштів, витрачених на придбання Активу 4, колегія суддів не вважає за необхідне аналізувати спроможність відповідача 1 придбати Актив 4 за рахунок законних джерел.

Отже, ОСОБА_6 у розумінні ч. 4 ст. 290 ЦПК України є іншою фізичною особою, яка набула Актив 4 за дорученням ОСОБА_1 , та ОСОБА_1 може прямо чи опосередковано вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ним.

З огляду, що на момент набуття Активу 4 лише відповідач 1 мав статус особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а саме актив був набутий іншою особою за його дорученням, вартість такого активу у розмірі 2 870 000 грн має бути стягнута з відповідача 1.

5.5.5. На переконання колегії суддів можливість визнання активів необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави як інститут цивільного процесуального права ґрунтується на статусі відповідача як особливого суб`єкта - особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Як вже було зазначено, на момент придбання Активів 1-4 відповідач 1 був таким суб`єктом, разом з тим, відповідач 2 була таким суб`єктом лише на момент придбання Активу 3. Враховуючи наведене, стягнення з відповідача 2 в дохід держави вартості частини Активу 1, придбаного подружжям на праві спільної часткової власності, в той час коли відповідач 2 не була особою, уповноваженою на виконання функцій держави, становило б надмірне втручання в її права та суперечило б суті такого інституту, як визнання активів необґрунтованими.

Колегія суддів виходить з того, що предметом позовів, які розглядаються у порядку ст. 290 ЦПК України, є визнання активів необґрунтованими, в той час як стягнення цих активів або їх вартості в дохід держави з того чи іншого відповідача у тій чи іншій частині є способом реалізації судом дискреційних повноважень, які вчиняються у межах такого предмету.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню, Активи 1-4 мають бути визнані необґрунтованими у певній частині, разом з тим, з відповідача 2 може бути стягнута лише частина вартості Активів 2, 3, позаяк:

- Актив 1 був набутий подружжям у спільну часткову, а не спільну сумісну власність;

- Актив 4 був набутий не особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, але за дорученням такої особи - ОСОБА_1 , який може прямо чи опосередковано вчиняти щодо такого активу дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ним.

Разом з тим, під час набуття Активів 1, 2, 4 відповідач 2 не мала статусу особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, але під час набуття Активів 2 і 3 перебувала з відповідачем 1 у шлюбі, відповідно відповідач 1 мав право опосередковано вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядженням Активом 3.

З огляду на положення ч. 2 ст. 292 ЦПК України з огляду на визнання необґрунтованою частини активів та з огляду на неможливість виділення цієї частини з Активів, що становлять собою нерухоме і цінне рухоме майно, в дохід держави стягується відповідна вартість частини активів відповідачів.

5.6. Оцінка інших тверджень відповідачів

 

5.6.1. На переконання суду, матеріали провадження не підтверджують тієї обставини, що відповідач 2 отримала від свекра - ОСОБА_16 подарунок у вигляді 1 040 000 грн., що становить вартість продажу квартири по АДРЕСА_9 .

По-перше, у своїх поясненнях, скерованих до САП, відповідач 1 пояснював, що кошти, отримані від продажу цієї квартири, були спрямовані на фінансування придбання інших активів. Зокрема, як стверджував відповідач 1 його батьки профінансували придбання двох транспортних засобів для онуків - ОСОБА_23 (Audi Q3, ринкова вартість 1 000 000,00 грн, вартість за договором 1 000 000 грн) та ОСОБА_19 ( Audi A4 , вартість згідно оголошення на сайті auto.ria.com 28 000 доларів США, тобто 1 023 680 грн; вартість за договором 100 000 грн). Версія про те, що вони нібито були подаровані ОСОБА_16 відповідачу 2 була озвучена вже під час розгляду справи в суді, і спростовується розрахунками різниці між отриманими ОСОБА_16 та ОСОБА_18 та їх витратами, що становить від`ємну величину.

По-друге, поза увагою суду не може залишитись та обставина, що пояснення відповідача 2 щодо помилкового недекларування цього подарунку є суперечливими, позаяк у декларації ОСОБА_1 як особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2019 рік (у якому була продана квартира по АДРЕСА_9 - т. 7, а.с. 124-125) відповідач 1 у розділі 11 задекларував: грошові кошти, отримані відповідачем 2 у якості подарунку від ОСОБА_11 , у розмірі 270 000,00 грн, та грошові кошти, отримані відповідачем 1 у якості подарунку від ОСОБА_16 , у розмірі 650 000,00 грн (т. 3, а.с. 32-36).

Отже, факт декларування відповідачем 1 подарунку від свого батька ( ОСОБА_16 ) та відповідачем 2 подарунку від її батька ( ОСОБА_11 ) свідчить, що відповідачі були обізнані з вимогами антикорупційного законодавства щодо подарунків та за таких умов твердження відповідача 2 про те, що цей подарунок не був задекларований помилково викликає сумнів у достовірності та спростовується іншими матеріалами справи.

По-третє, суперечність такої позиції відповідача 2 спростовується контраверсійними твердженнями про характер стосунків у родині ОСОБА_1 : з одного боку, свідок ОСОБА_16 повідомив, що мав намір підтримати онуків через погіршення стосунків між відповідачами, але не пояснив, у чому полягала потреба робити це таємно від свого сина. На пряме питання суду, чи були підстави вважати, що через погіршення стосунків з дружиною (відповідачем 2) відповідач 1 припинить виконувати свої батьківські обов`язки щодо дітей, свідок ОСОБА_16 надав негативну відповідь та не зміг з точки зору побутової логіки пояснити потребу у здійсненні подарунку невістці - відповідачу 2.

У контексті тверджень відповідачів про погіршення стосунків між ними колегія суддів звертає увагу на систематичне перерахування ОСОБА_1 грошових коштів своїй дружині ОСОБА_2 . Суд свідомий того факту, що виконання батьківського обов`язку не може достеменно свідчити про збереження сімейних стосунків, разом з тим виписки з карткового рахунку у сукупності з іншими доказами підтверджують збереження між відповідачами сімейних стосунків, існування взаємних прав та обов`язків у грудні 2021 року - березні 2022 року, травні - червні 2022 року, серпні - грудні 2022 року, січні - квітні 2023 року, липні - грудні 2023 року, січні - жовтні 2024 року (т. 8, а.с. 149 на звороті - 151).

5.6.2. Також суд критично сприймає твердження сторони відповідачів про придбання відповідачем 2 банківського золота 999,9 проби упродовж 2004-2013 років з подальшим продажем 05 березня 2022 року за 56 000 доларів США. Надана розписка ОСОБА_9 не відповідає ознакам достовірності правочину купівлі-продажу, позаяк факт укладення такого договору не підтверджується нічим крім цієї розписки, банківське золото нібито було придбано ОСОБА_2 під час перебування у шлюбі, разом з тим, матеріали провадження не містять згоди ОСОБА_1 на продаж цінного майна. Твердження представника відповідача 2 про те, що банківські метали та доходи від їх продажу були особистим майном ОСОБА_2 , спростовуються чинним законодавством, відповідно до якого презюмується належність набутого у шлюбі майна подружжю на праві спільної сумісної власності. Така презумпція не спростована матеріалами справи, а зокрема, рішенням про розлучення від 17 серпня 2026 року. Крім того банківські метали та дохід від їх продажу не були відображені у декларації ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції» у декларації зазначаються відомості про активи у дорогоцінних (банківських) металах. Також у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави, відображаються доходи, отримані від продажу банківських металів. Положення пп. 165.1.51 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України, на який посилається представник відповідача 2, стосуються питання оподаткування майна, в той час як вимоги антикорупційного законодавства покладають на суб`єкта декларування відображати такі відомості. Так, згідно з п. 7 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції» у декларації зазначаються відомості про отримані доходи суб`єкта декларування або членів його сім`ї, у тому числі доходи у вигляді заробітної плати (грошового забезпечення), отримані як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, гонорари, дивіденди, проценти, роялті, страхові виплати, аліменти, благодійна допомога, пенсія, доходи від відчуження цінних паперів та корпоративних прав, подарунки, а також соціальні виплати та субсидії у разі виплати їх у грошовій формі та інші доходи. Жодних виключень з наведеного правила Закону України «Про запобігання корупції» не містить.

5.6.3. Заслухавши показання свідка ОСОБА_8 та ознайомившись з твердженнями відповідача 2 про отримання від ОСОБА_8 подарунку у розмірі 50 000 доларів США, колегія суддів дійшла висновку, що такі твердження не підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами.

Так, на момент стверджуваного отримання подарунку (листопад-грудень 2023 року) відповідач 2 обіймала посаду, пов`язану з виконанням функцій держави і на неї розповсюджувались умови та застереження щодо отримання подарунків, передбачені ч. 1 ст. 23 Закону України «Про запобігання корупції». Обізнаність ОСОБА_2 з положеннями антикорупційного законодавства у цій частині презюмується з огляду на її посаду, а також змістом декларацій ОСОБА_1 , з яких убачається отримання відповідачами подарунків від ОСОБА_16 та ОСОБА_11 і, відповідно, наявність у них досвіду декларування подарунків, отриманих не від близьких осіб.

5.6.4. Узагальнюючи вищенаведене, суд не приймає у якості доказів висновки експертиз, надані відповідачем 2, - висновок експерта за результатами проведення судового економічного дослідження від 02 червня 2026 року, висновок експерта за результатами проведення судової економічної експертизи від 02 червня 2026 року (т. 9, а.с. 130-139, 140-160). Зі змісту висновків убачається, що вони ґрунтувались на відомостях і документах відповідача 2 (довідки ДПС України, квитанції про здійснення валютно-обмінних операцій та операцій з купівлі-продажу банківського металу, договори купівлі-продажу квартири, договір оренди квартири), а також поясненнях ОСОБА_6 , ОСОБА_11 . Таким чином висновки експертизи мають похідний характер, і з огляду на те, що раніше суд послідовно навів мотиви неврахування низки версій сторони відповідачів, з тих самих підстав на користь позиції відповідачів не свідчить зміст висновків експертизи.

Відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків щодо ОСОБА_25 належним чином підтверджують отримання останнім доходів у визначених сумах у відповідні періоди (т. 7, а.с. 126 на звороті - 130). Разом з тим, ці документи не підтверджують обставин надання відповідачу 2 подарунку у розмірі 50 000 доларів США, позаяк матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б дозволили послідовно дослідити фінансовий стан ОСОБА_25 на відповідну дату з урахуванням його витрат тощо. 

Резюмуючи, колегія суддів констатує, що наведені відповідачами та їх представниками твердження у заявах по суті справи, виступах в дебатах не підтверджуються належними і допустимими доказами.

5.6.5. Посилання представника відповідача 1 - адвоката Тетері В.І. на те, що позивачем помилково не враховано різні редакції ст. 290 ЦПК України на момент придбання різних активів і відповідно неправильно обраховано, чи можуть активи бути предметом позову, свідчать про помилково тлумачення ним відповідної норми. Так, системний аналіз ч. 3 ст. 3 та ст. 290 ЦПК України свідчить, що її положення щодо нижньої і верхньої межі різниці між вартістю активів та законними доходами застосовуються у редакції, чинній на момент звернення позивача з позовом до суду.

5.6.6. Надані відповідачем 1 матеріали, які стосуються психофізіологічного дослідження із застосуванням поліграфа є неналежними доказами, позаяк стосуються іншого питання, яке було обмежено завданням на проведення психофізіологічного дослідження із застосуванням поліграфа, і не належать до предмету цієї цивільної справи (т. 6, а. с. 111-115).

VI. Судові витрати

 

Відповідно до п. 17 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави судовий збір не справляється.

Відповідач 2 зверталась до суду з заявою про стягнення понесених судових витрат, у якій просила надати їх можливість подати підтверджуючі документи щодо розміру витрат на правничу допомогу та проведення експертизи до закінчення судових дебатів у справі (т. 8, а.с. 189-190). У судовому засіданні 11 травня 2026 року представник відповідача 2 - адвокат Ясиновський П.В. надав у матеріали справи копію договору про надання послуг від 08 травня 2026 року, а також квитанцію про сплату відповідачем 2 послуг з проведення судово-економічної експертизи у сумі 160 000,00 грн (т. 8, а.с. 205-207). З огляду на те, що Актив 3, набутий відповідачем 2, був у повному обсязі визнаний необґрунтованим, суд не вбачає підстав для відшкодування на користь відповідача 2 суми витрат, понесених у зв`язку з проведенням експертизи.

Разом з тим, до закінчення судових дебатів відповідач 2 та інші учасники не звертались з відповідними заявами та не надавали суду інших підтверджуючих документів.

VII. Заходи забезпечення позову

 

Відповідно до ч. 7 ст. 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення (ч. 8 ст. 158 ЦПК України).

Під час судового розгляду вмотивованих клопотань про скасування заходів забезпечення позову не надходило, суд також не вбачає підстав для скасування цих заходів, вжитих ухвалою від 13 березня 2026 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 259, 263-266, 268, 273, 290-292, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

 

1. Позов Держави Україна в особі прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Кедрука В.В. до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити частково.

2. Визнати необґрунтованою частину частини квартири за адресою: АДРЕСА_3 (загальна вартість частини становить 950 820 грн) і стягнути з ОСОБА_1 у дохід держави вартість частини цього активу у розмірі 596 482,31 грн.

3. Визнати необґрунтованою частину автомобіля MERCEDES-BENZ GLE 43 AMG, 2017 р.в., VIN НОМЕР_5 , мінімальною ринковою вартістю 2 230 684 грн і стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у дохід держави вартість частини цього активу у сумі 699 206,15 грн у рівних частинах, а саме з ОСОБА_1 349 603,08 грн, з ОСОБА_2 349 603,08 грн.

4. Визнати необґрунтованим автомобіль LEXUS LX 570, 2016 р.в., VIN НОМЕР_6 , мінімальною ринковою вартістю 2 321 350 грн і стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у дохід держави вартість цього активу у рівних частинах, а саме з ОСОБА_1 1 160 675,00 грн, з ОСОБА_2 1 160 675,00 грн.

5. Визнати необґрунтованою квартиру за адресою: АДРЕСА_4 , вартістю 2 870 000 грн, і стягнути з ОСОБА_1 вартість цього активу у сумі 2 870 000 грн.

6. У решті позовних вимог відмовити.

 

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.

 

Рішення Вищого антикорупційного суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної

сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про сторони:

Позивач:

Спеціалізована антикорупційна прокуратура (адреса: вулиця Ісаакяна, 17, місто Київ, 01135, ЄДРПОУ: 45252419, IBAN UA 408201720342120001000004198 в ДКСУ, м. м. Київ, МФО 820172)

Відповідачі:

1. ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )

2. ОСОБА_2 (адреса проживання: АДРЕСА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 )

 

Головуючий суддя К. О. Сікора

 

Судді Т.В. Литвинко

 

Н.В. Мовчан