УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 991/10457/20

провадження № 51-3810 ск 26

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 

розглянув касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Вищого антикорупційного суду від 13 січня 2026 року та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 14 серпня 2026 року та 

встановив:

Як вбачається із касаційної скарги та доданих до неї копій судових рішень, вироком Вищого антикорупційного суду від 13 січня 2026 року ОСОБА_4 засуджено за ч. 4 ст. 368, ч. 1 ст. 209 КК України. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань, призначено остаточно засудженому покарання у виді позбавлення волі строком на 9 років з позбавленням права обіймати посади у вищому навчальному закладі на строк 3 роки та з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна. Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 14 серпня 2026 року вирок суду залишено без змін.

Засуджений звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Перевіривши відповідність касаційної скарги вимогам ст. 427 КПК України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу подано без додержання вимог зазначеної статті.

Водночас, відповідно до пунктів 4, 5 ч. 2 ст. 427 КПК України касаційна скарга має містити обґрунтування заявлених скаржником вимог, із зазначенням того, у чому саме полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень та вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції.

Наведене обґрунтування вимог засудженим викладено без урахування вимог ст. 433 КПК України, яка визначає межі перегляду судом касаційної інстанції, та положень ч. 1 ст. 438 КПК України, якою регламентовано, що підставами для скасування або зміни судових рішень у касаційному суді є лише: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

При цьому, при вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 КПК України.

Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення, і які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, навести конкретні аргументи в обґрунтування кожної позиції.

Натомість засуджений  ОСОБА_4 , оспорюючи, зокрема, свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 1 ст. 209 КК України, вказує, зокрема, на невідповідність висновків суду, викладених у рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій, фактичним обставинам кримінального провадження, доказам у кримінальному провадженні просить дати іншу оцінку, ніж її дали суди першої та апеляційної інстанцій, що у розумінні ст. 433 КПК України не може бути предметом касаційного розгляду.

Також засуджений просить скасувати вирок Вищого антикорупційного суду від 13 січня 2026 року та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 14 серпня 2026 року та закрити кримінальне провадження щодо нього за відсутністю складу кримінальних правопорушень, проте належного мотивування для цього не наводить.

Крім того, як убачається зі змісту касаційної скарги, засуджений, не погоджуючись із рішенням апеляційного суду, належним чином не вказує, в чому його незаконність та які саме доводи апеляційної скарги сторони захисту суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив, не перевірив та не оцінив, і чому ці порушення слід відносити до підстав для його скасування чи зміни касаційним судом згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України та з огляду на положення статей 370,404, 412-414, 419 цього Кодексу.

Вказані порушення перешкоджають вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 429 КПК України суд касаційної інстанції, встановивши, що касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених статтею 427 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 429 КПК України залишення касаційної скарги без руху або її повернення не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, передбаченому цим Кодексом, у межах строку на касаційне оскарження, шляхом подання виправленої касаційної скарги.

Враховуючи викладене та керуючись ч. 1 ст. 429 КПК України, Суд

постановив:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 залишити без руху та встановити строк для усунення недоліків - п`ятнадцять днів із дня отримання копії цієї ухвали.

У разі невиконання вимог ухвали касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3