Справа № 991/11401/26

Провадження 1-кп/991/107/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року м.Київ

Вищий антикорупційний суд у складі головуючого судді ОСОБА_1 , секретар судового засідання: ОСОБА_2 , за участю прокурора: ОСОБА_3 обвинуваченої ОСОБА_4 і її захисників: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисниці: ОСОБА_9 , обвинуваченого: ОСОБА_10 та його захисника: ОСОБА_11 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання захисниці ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу у вигляді застави в частині зменшення її розміру обвинуваченій ОСОБА_4 ,

по кримінальному провадженню №62024240010000369, в якому:

ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце народження: м.Скалат Підволочиського району Тернопільської області; зареєстроване і фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 ), обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.366-2, ч.2 ст.209 та статтею 368-5 КК України,

ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; місце народження: с. Старий Скалат Підволочиського району Тернопільської області; зареєстроване і фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 ), обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 і ч.2 ст.209 КК України,

ОСОБА_10 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; місце народження: м.Хмельницький; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 ), обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.366-2 та ч.5 ст.27 і стаття 368-5 КК України,

а учасниками судового провадження є: сторона обвинувачення - прокурор ОСОБА_3 , ОСОБА_12 , сторона захисту - обвинувачена ОСОБА_4 і її захисники: ОСОБА_5 , ОСОБА_13 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , обвинувачений ОСОБА_8 та його захисниця: ОСОБА_9 , обвинувачений: ОСОБА_10 і його захисник: ОСОБА_11 ,

в с т а н о в и в :

До Вищого антикорупційного суду звернулась ОСОБА_5 з клопотанням про зміну запобіжного заходу у вигляді застави в частині зменшення її розміру обвинуваченій ОСОБА_4 , а саме просила змінити розмір застави з 20 000 000 гривень на 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266 240 грн.

Аргументи учасників провадження.

Позиція ОСОБА_5 : За час дії запобіжного заходу, ОСОБА_4 продемонструвала зразкову процесуальну поведінку. Зокрема, 09.09.2025 ОСОБА_4 здала свої закордонні паспорти: серії НОМЕР_1 від 10.02.2024, серії НОМЕР_2 від 24.11.2017, серії НОМЕР_3 від 24.04.2024 до УДМС У Хмельницькій області. У період дії обов`язку носити електронний засіб контролю - з`явилась за першою вимогою та сумлінно виконувала покладений обов`язок до моменту його скасування Вищим антикорупційним судом. Забезпечила внесення застави у повному обсязі за кошти третіх осіб. Особисто з`являлась на кожне засідання щодо продовження процесуальних обов`язків, незважаючи на значну територіальну віддаленість місця проживання. Враховуючи факт направлення обвинувального акту до суду, належну процесуальну поведінку та майновий стан ОСОБА_4 , виключний випадок для застосування розміру застави понад 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відсутній, що обґрунтовується наступним.

З усього майна ОСОБА_4 не арештовано 11 об`єктів нерухомості - 11 земельних ділянок загальною площею 18,08 га. Щодо чоловіка ОСОБА_4 - ОСОБА_8 серед його майна, яке не арештоване налічується 9 об`єктів. ОСОБА_4 та її чоловік наразі не працюють, у зв`язку із досягненням пенсійного віку та не мають значних доходів для повернення коштів заставодавцям. Таким чином, визначений розмір застави у розмірі 20 млн грн, у тому числі з урахуванням вилучення правоохоронними органами усіх грошових коштів у ОСОБА_4 , її чоловіка, сина, невістки є непомірним.

Разом з цим зазначала, що вже направлено до суду обвинувальний акт у?кримінальному провадженні, а тому ризики, які були підставою для визначення застави у розмірі 20 млн.грн. перестали існувати.

Усі можливі докази уже зібрані, свідки допитані, жодні інші слідчі та процесуальні дії вчинятися не будуть. ЄСПЛ зазначає, що «ризик втечі зменшується зі збігом часу, проведеного під вартою» - бо особа знає, що цей термін віднімуть з можливого майбутнього вироку, і тим самим втрачає мотивацію тікати (Neumeister v. Austria). У Рішенні від 26.01.1993 р. у справі «W. проти Швейцарії» (Заява №14379/88) ЄСПЛ вказав, що з плином часу ситуація змінюється і при нормальному розвитку подій і ймовірні ризики поступово зменшуються по мірі того, як здійснюється розслідування, фіксуються показання і здійснюється їх перевірка. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови). Із не арештованого майна ОСОБА_4 лишились лише земельні ділянки загальною площею 18,8 га, що свідчить про відсутність активів, які дозволяли б переховуватись за кордоном. Ризик незаконно впливати на свідків, експертів, спеціалістів відсутній, оскільки досудове розслідування завершено, а всі докази уже зібрані. Ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином відсутній, оскільки розслідування, як було зазначено, уже завершене.

Також зазначала, що 27.11.2024 року внесено 2 000 000 грн від ТОВ «СОЛАР-ІНВЕСТ» (квитанція № 316) та 3 000 000 грн від ОСОБА_10 (квитанція № 1.75905403.1). 30.12.2024 від ОСОБА_14 внесено 500 000 грн (квитанція № 0.0.4101180479.1). 23.01.2025 від ОСОБА_10 внесено ще 500 000 грн (квитанція № 1.85960759.1). 11.09.2025 внесено кошти від таких заставодавців: ОСОБА_15 - 3 000 000 грн (квитанція № 5254743581255005); ОСОБА_16 - 1 001 500 грн (квитанція № 21); ПП «Подільський лан» - 3 000 000 грн (квитанція № 231); ПП «ПСП «АМЕТИСТ»» - 1 000 000 грн (квитанція № 1175); СК «Кузьминський» - 1 000 000 грн (квитанція № 4570); ТзОВ «Бартнік» - 2 000 000 грн (квитанція № 1347).

Заставодавці просять повернути внесені ними кошти, оскільки обставини, за яких вони вносили заставу, змінилися. Кошти було внесено добровільно, щоб забезпечити виконання обвинуваченою покладених на неї обов`язків. Відтоді умови роботи підприємств-заставодавців суттєво змінилися: дорожчають сировина, пальне та перевезення, зростають виробничі й транспортні витрати. Підприємства більше не можуть залишати значні суми поза обігом, адже кошти потрібні їм для поточної діяльності. Заставодавці-фізичні особи вносили свої особисті заощадження, які зараз потрібні їхнім сім`ям.

Також просила врахувати, що обвинувачена вже втратила статус депутатки та головного лікаря.

Позиція ОСОБА_6 . Повністю підтримав вказане клопотання та доповнення до нього.

Позиція ОСОБА_9 . Вказувала, що наразі тривала дія застави, а тому розмір слід зменшити, оскільки ризики значно зменшились та втратили свою актуальність. Зазначила, що також слід врахувати майновий стан ОСОБА_4 як і інтереси заставодавців. Ризики значно зменшились, а тому слід визначити заставу в меншому розмірі. Виключність випадків, за яких застава визначається в розмірі більшому ніж, передбачено законом не може визначатись тільки тяжкістю покарання.

Позиція ОСОБА_11 . Вказував, що застава це не вид покарання, а виключно запобіжний захід для виконання обов`язків обвинуваченої. 20 млн. гривень застави значно перевищує максимальний розмір застави. Вважає, що на сьогоднішній момент виключних випадків для такого розміру застави не існує, а сума 20 млн. гривень для виконання обов`язку з`являтись до суду в визначений час є нелогічною та непослідовною. Разом з цим вказаний розмір застави значно перевищує суму вилучених грошових коштів та вартість майна на який накладено арешт, а заставу та арешт майна застосовувати не логічно. Обвинувачена інших джерел існування не має, а також вважає, що будь-який громадянин України має право на достойне існування, у тому числі й на матеріальне забезпечення та лікування і відпочинок і вказане можливо забезпечити за рахунок зменшення розміру застави ОСОБА_4 .

Позиція ОСОБА_7 . Обсяг ризиків, які було встановлено на стадії досудового розслідування на момент визначення застави та в останній ухвалі слідчого судді суттєво зменшився та охоплюється тільки двома ризиками. Також зазначав, що згідно ч.4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням ризиків, однак станом на даний момент вказаний обсяг ризиків зменшився. Звертав увагу, що зі зміною стадії кримінального провадження та зі спливом часу, вищевказані ризики зменшуються і також підтверджують факт, що ОСОБА_4 демонструє бездоганну процесуальну поведінку. Також зазначив, що третя особа має право очікувати на зменшення застави зі зменшенням ризиків. Твердження прокурора, що належна поведінка ОСОБА_4 пов`язана саме з заставою не відповідає дійсності, оскільки є припущенням прокурора. Також аргументи прокурора про те, що сторона захисту нібито вказувала про відсутність ризиків не відповідає дійсності, оскільки підтримуючи клопотання вказували на те, що ризики існують, оскільки це встановив суд, однак ризики суттєво зменшенні як і їх обсяг. Переконаний, що клопотання підлягає задоволенню, а зменшення розміру застави жодним чином не вплине на дієвість та ефективність вказаної застави.

Позиція прокурора ОСОБА_3 . Ризики зменшились із часом, але слідчими суддями це було враховувано. У вересні 2025 року 20 млн. грн. застави було сплачено за ОСОБА_4 , разом з цим при продовженні застави зменшувалось коло обов`язків, які були покладені на ОСОБА_4 , тобто розмір застави не зменшився, але змінювались обов`язки, які були покладені. Сторона обвинувачення підтверджує належну процесуальну поведінку ОСОБА_4 та пов`язує її з ефективністю застосованого запобіжного заходу у вигляді застави, в тому числі з урахуванням вищевказаної суми, а також обов`язків покладених на ОСОБА_4 . Заставу внесено було не обвинуваченою, а тому майновий стан обвинуваченої не має значення при вирішення питання чи має бути вказана застава збережена чи зменшена. Ризики господарської діяльності несе сам суб`єкт господарювання, треті особи які вносили заставу усвідомлювали, що гроші вносяться на невизначений строк, а тому доводи в клопотанні що в ОСОБА_4 існує потреба у повернені заставодавцям грошових коштів внесених як заставу, помилкові. Слідчі судді вже враховували припинення повноважень ОСОБА_4 , як депутатки і як головного лікаря.

Оцінка суду.

Відповідно до статті 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

А згідно з статтею 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

При цьому, за положеннями ч.1 ст.196 КПК України в ухвалі про застосування будь-якого запобіжного заходу слідчий суддя, суд зазначає, серед іншого, відомості про: обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу; обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу; посилання на докази, які обґрунтовують ці обставини; запобіжний захід, який застосовується.

Разом з цим, в силу ч.1 ст.201 КПК України, обвинувачений, до якого застосовано будь-який запобіжний захід, його захисник, має право подати в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу. А згідно з ч.5 ст.201 КПК України, суд має право залишити без розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу, подане раніше тридцяти днів з дня постановлення попередньої ухвали про застосування, зміну або відмову у зміні запобіжного заходу, якщо у ньому не зазначені нові обставини, які не розглядалися слідчим суддею, судом.

Отже, зважаючи на суть того у чому полягає будь-який запобіжний захід у кримінальному провадженні, у випадку подання клопотання про його зміну, обвинувачений та/або його захисник мають довести наявність таких обставин, які вказують на те, що застосований раніше запобіжний захід слід змінити.

Сторона захисту надала суду у якості доказів наступні ухвали слідчих суддів:

1. Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04 вересня 2025 року вирішено змінити підозрюваній ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на заставу у розмірі 20 000 000 грн. та зобов`язано ОСОБА_4 прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора чи суду та до 04.11.2025 включно зобов`язано виконувати такі обов`язки: не відлучатись із міста Хмельницького без дозволу слідчого, прокурора або суду; утримуватися від спілкування із працівниками КЗОЗ - Хмельницький обласний центр медико-соціальної експертизи» у т.ч. колишніми та особами, які зверталися для проведення медико-соціальної експертизи у КЗОЗ «Хмельницький обласний центр медико-соціальної експертизи»; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; здати до уповноваженого органу свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, крім паспорта громадянина України; носити електронний засіб контролю.

При цьому постановляючи дану ухвалу слідча суддя виходила з наявності наступних ризиків, на які й посилався прокурор: переховування від органів досудовго розслідування та/або суду; незаконний вплив на свідків; вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення (т.8 а.с.8-18).

2. Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 29.10.2025 року вирішено продовжити ОСОБА_4 до 29.12.2025 року строк дії обов`язків, а саме: не відлучатись за межі Хмельницької та Тернопільської областей без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; здати до уповноваженого органу свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, крім паспорта громадянина України.

При цьому постановляючи дану ухвалу слідча суддя виходила з продовження існування наступних ризиків: переховування від органів досудовго розслідування та/або суду; незаконний вплив на свідків; вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення (т.8 а.с.19-29).

3. Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24 грудня 2025 року було продовжено строк дії обов`язків, покладених на підозрювану ОСОБА_4 у зв`язку із застосуванням запобіжного заходу у виді застави строком на 2 місяці, тобто до 24 лютого 2025 року включно, а саме: не відлучатись за межі Хмельницької, Тернопільської, Івано-Франківської, Закарпатської, Львівської, Київської областей та м. Києва областей без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; здати до уповноваженого органу свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, крім паспорта громадянина України.

При цьому постановляючи дану ухвалу слідча суддя виходила з продовження існування наступних ризиків: переховування від органів досудовго розслідування та/або суду; незаконний вплив на свідків; вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення (т.8 а.с.30-37).

4. Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18.02.2026 року вирішено продовжити строк дії обов`язків, покладених на підозрювану ОСОБА_4 , до 18 квітня 2026 року, а саме: повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; здати до уповноваженого органу свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, крім паспорта громадянина України.

При цьому постановляючи дану ухвалу слідча суддя виходила з продовження існування наступних ризиків: переховування від органів досудового розслідування та/або суду; незаконний вплив на свідків; вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення (т.8 а.с.37-50).

5. Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15.04.2026 року вирішено продовжити строк дії обов`язків, покладених на підозрювану ОСОБА_4 , у зв`язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави строком на 2 місяці, зокрема до 15.06.2026 включно, а саме: повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; здати до уповноваженого органу свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, крім паспорта громадянина України.

При цьому постановляючи вказану ухвалу, слідча суддя виходила з продовження існування наступних ризиків: переховування від органів досудового розслідування та/або суду; незаконний вплив на свідків; вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення (т.8 а.с.51-57).

І суд констатує, що вказані два із трьох ризиків продовжують існувати, що підтверджувалось ухвалами слідчих суддів від 10.06.2026 та 07.08.2026 (якими продовжувався строк дії покладених на обвинувачену обов`язків по 10.08.2026 та 07.10.2026), а також ухвалою вже даного складу суду від 05.10.2026. Зокрема, ризик переховування обвинуваченої від суду, а також ризик незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні, на чому і наполягав прокурор заперечуючи проти зменшення розміру застави. І ці ризики не зменшились, а з огляду на стадію судового провадження і набуття ОСОБА_4 статусу обвинуваченої збільшили імовірність свого настання.

Чому суд вважає наявним і таким, що не зменшився ризик переховування обвинуваченої від суду.

ОСОБА_4 вже набула статус обвинуваченої у вчиненні двох нетяжких злочинів, передбачених ч.2 ст.366-2, а також у вчиненні двох тяжких злочинів, передбачених ч.2 ст.209 та ст.368-5 КК України за які їй загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з позбавленням права обіймати певні посади або займатись певною діяльністю на строк до 3 років та конфіскація майна.

При цьому суд враховує, що в силу ст.69 та ст.75 КК України, якщо суд визнає обвинувачену винною у вчиненні вказаних злочинів і вона буде підлягати покаранню, до неї не може бути застосовано звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням чи призначення їй покарання більш м`якого ніж передбачено відповідною частиною статті Особливої частини КК України. Деякі виключення мають місце у випадку укладення сторонами кримінального провадження угоди про визнання винуватості, але дані про укладення такої угоди або початий процес укладення, у суді вдсутні.

Тобто тут суд враховує, що якщо буде доведено прокурором вину обвинуваченої у вчиненні вказаних нетяжких та тяжких кримінальних правопорушень, їй загрожує реальне відбуття покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з конфіскацією майна. Що, дійсно може спонукати обвинувачену до вчинення дій, які б перешкоджали настанню таких обставин, у тому числі й шляхом переховування від суду.

Сама по собі тяжкість злочинів, у вчиненні яких її обвинувачує прокурор, а також тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченій само по собі дійсно не можуть бути підставою для твердження про реальність спонукання обвинуваченої до переховування від суду. Тому суд враховує ці обставини не самі по собі, а з урахуванням наступного:

а) майновий стан ОСОБА_4 дозволить їй перебувати за межами Україні у будь-якій країні світу, якщо вона покине територію України, зважаючи на кількість готівкових грошових коштів, що були нею задекларовані при в`їзді на територію Польщі 23.04.2022 у розмірі 207 тис.доларів США; 29.05.2022 300 тис.доларів США та 19тис.євро для переміщення до Австрійської Республіки, одержувачем яких є вона; 25.10.2022 задекларовані при в`їзді на територію Польщі у розмірі 600 тис.доларів США, які 26 та 27.10.2022 були розміщені на рахунку у банку «Bank Pekao»; 03.07.2023 задекларовані при в`їзді на територію Польщі у розмірі 200 тис.доларів США, які 04.07.2022 були розміщені на рахунку у банку «Bank Pekao»; кошти, розміщені на рахунку ОСОБА_14 у банку "Oberbank AG" 28.09.2022 та 30.09.2022 у розмірі 346500 доларів США та 188100 доларів США в Австрії, розміщуючи які вона вказала, що вони надані їй ОСОБА_4

б) майновий стан ОСОБА_4 і членів її сім`ї, зокрема ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , частину майна яких, як правильно вказувала сторона захисту відповідною ухвалою слідчого судді дійсно було арештовано, на підтвердження чого сторона захисту надала відповідну ухвалу (т.8 а.с.58-84 та а.с.85-101). Однак, вказані ухвали свідчить про те, що не на все майно, вказане прокурором у клопотанні про накладення арешту було накладено арешт. Зокрема, тільки на 4 з 11 земельних ділянок ОСОБА_4 було накладено арешт з огляду на зміст наданих ухвал стороною захисту, дві квартири її чоловіка ОСОБА_8 не арештовані, як і гараж, а також вільними від арешту залишаються 7 земельних ділянок та автомобіль. Що дійсно вказує на такий їх майновий стан, за яким вони можуть допомогати фінансово обвинуваченій проживати за межами України без необхідності повернення за кордон.

в) досвід виїзду та перебування обвинуваченої та членів її сім`ї за кордоном, оформлення нею та членами її сім`ї документів на проживання в Австрії, відкриття банківських рахунків в Австрії, Польщі та Швейцарії.

Чому суд вважає наявним ризик незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.

Відповідно до ч.4 ст.95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу.

А згідно з статтею 23 КПК України, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом. Сторона обвинувачення зобов`язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом.

Отже, показання свідків мають значення і на стадії досудового розслідування, і на стадії судового провадження. При цьому суд враховує, що особливістю такого джерела доказів, як показання свідків, на відміну від письмових і переважної кількості видів речових доказів та висновку експерта є те, що покази можуть бути різними з різних причин на стадії судового провадження, у порівнянні із стадією досудового розслідування. Крім того, кожна людина у випадках, передбачених Конституцією та КПК України може відмовитись давати покази, змінити їх за певних об`єктивних умов. А отже, така ознака незмінності фактичних даних, якими володіють деякі джерела доказів, показанням свідків повною мірою не притаманна. А це означає, що ризик незаконного впливу обвинуваченою на свідків дійсно продовжує існувати, і цей ризик не зменшився, а навпроти набув ще більшої актуальності після спрямування обвинувального акту до суду, відкриття стороні захисту усіх протоколів допиту свідків, в яких містяться не тільки їх покази (що дає зрозуміти стороні захисту цінність показань конкретних свідків), а й адреси свідків. А станом на зараз, обмеження у законному спілкуванні обвинуваченої із свідками вже не діють.

Крім того, на імовірність обвинуваченої вдатись до незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні, на думку суду, вказує факт не декларування у 2022 та 2023 році обвинуваченою готівки у митних деклараціях України при перетині кордону обвинуваченою, на що вказував прокурор, і що не було спростовано стороною захисту.

Суд враховує позицію сторони захисту про те, що обвинувачена протягом 10 місяців не вчиняла ніяких дій щодо свідків. Однак відзначає, що відсутність доказів вчинення обвинуваченою незаконного впливу на свідків не означає і не може розцінюватись судом, як аргумент на користь того, що такі дії не можуть бути вчинені пізніше з огляду на аргументи викладені вище.

Таким чином, ризики, які враховувались слідчим суддею при визначенні застави для обвинуваченої у розмірі 20 млн.грн. дійсно зменшились, як правильно вказувала сторона захисту, із чим суд погоджується. Зокрема суд вважає, що такий ризик, як вчинення обвинуваченою іншого кримінального правопорушення або продовження кримінального правопорушення перестав існувати. Однак такі ризики, як переховування від суду та незаконний вплив на свідків (хоча і минуло більше 10 місяців після того, як ці ризики були враховані слідчим суддею при визначенні застави) дійсно продовжують існувати та не зменшились у своїй імовірності настання. Навпаки, обидва ризики посилились з моменту набуття ОСОБА_4 статусу обвинуваченої, оскільки кримінальне провадження на стадії досудового розслідуваня не було закрито і знаходиться на стадії судового провадження.

Аргументи сторони захисту про те, що за час дії запобіжного заходу, ОСОБА_4 продемонструвала зразкову процесуальну поведінку і виконувала покладені на неї обов`язки, на даний стадії судового провадження розглядається судом виключно, як добросовісність у виконанні застосованого до неї запобіжного заходу. При цьому така добросовісність не виключає і не зменшує ризиків, які викладені вище, що продовжують існувати і не втратили своєї актуальності, відповідно така її поведінка не може бути підставою для зменшення розміру застави, зважаючи на вказані ризики.

Те, що обвинувачена втратила статус депутатки обласної ради та головного лікаря, докази про що надала сторона захисту (т.8 а.с.107,108), так само не зменшує актуальність наведених ризиків і не вказує на те, що обставини у зв`язку із якими слідча суддя визначила розмір застави у 20млн.грн. припинили існувати.

Необхідність застосування судом практики Європейського Суду з прав людини суд приймає та відзначає, що оцінюючи ризик втечі, він як раз і оцінив у тому числі й наступні фактори: місце проживання, рід занять, майновий стан, сімейні зв`язки та усі види зв`язку з Україною обвинуваченої. А тут відзначає, що як вказувала сама сторона захисту обвинувачена вже не працює, статус депутатки втратила, з посади головного лікаря її звільнено, даних що вона десь працює не має, прокурор довів наявність достатнього майнового стану у обвинуваченої та членів її сім`ї для перебування її за кордоном без необхідності повернення в Україну, а також досвід проживання в інших країнах та оформлення документів для цого на тривале проживання за кордоном.

Сторона захисту також вказувала на те, що заставодавці просять повернути внесені ними кошти, оскільки обставини, за яких вони вносили заставу, змінилися. Кошти було внесено добровільно, щоб забезпечити виконання обвинуваченою покладених на неї обов`язків. Відтоді умови роботи підприємств-заставодавців суттєво змінилися: дорожчають сировина, пальне та перевезення, зростають виробничі й транспортні витрати. Підприємства більше не можуть залишати значні суми поза обігом, адже кошти потрібні їм для поточної діяльності. Заставодавці-фізичні особи вносили свої особисті заощадження, які зараз потрібні їхнім сім`ям.

Однак суд відзначає, що докази звернення щодо повернення застави надано тільки від одного заставодавця: ПП "Подільський Лан" (т.9 а.с.16). Але незважаючи на повідомлені у ньому і вказані вище відомості, суд згідний із аргументами прокурора про те, що коли заставодавець вносив заставу, він не міг не усвідомлювати підстави, мету обрання застави та відсутність конкретно визначеного часу протягом якого застава може залишатись в силі. Крім того, будь-яких доказів, на підтвердження вказаних у своєму зверненні відомостей, цей заставодавець не надав. Хоча суд враховує, що умови воєнного стану впливають на спроможності багатьох підприємств, сам по собі факт цього суд не може враховувати, як єдину підставу для зменшення застави, позаяк заставодавець вносив свої кошти в період дії воєнного стану, який триває. Дійсно, правильно відзначала сторона захисту що за певних умов, застава може бути повернена повністю або частково, однак сплив часу, сам по собі не являється такою умовою.

Аргументи сторони захисту про те, що розмір застави значно перевищує суму вилучених грошових коштів та вартість майна на який накладено арешт, а заставу та арешт майна застосовувати не логічно, суд приймає, але не може погодитись із ними. Оскільки, в силу статей 170 та 177 і 182 КПК України, арешт майна та застава мають різну мету існування та можуть застосовуватись паралельно.

Аргументи про те, що обвинувачена інших джерел існування не має, а також як і будь-який громадянин України має право на достойне існування, у тому числі й на матеріальне забезпечення та лікування і відпочинок і вказане можливо забезпечити за рахунок зменшення розміру застави ОСОБА_4 суд теж приймає, але не погоджується. Позаяк, заставу саме вона не вносила, а докази того, що вона має який-небудь правовий титул на внесені гроші у виді застави, сторона захисту не надала, як і доказів неможливості достойного існування обвинуваченої.

Таким чином, оскільки захисницею, обвинуваченою, заставодавцем та іншими учасниками кримінального провадження не доведено підстав для зменшення розміру застави, у задоволенні клопотання захисниці про зміну запобіжного заходу у вигляді застави в частині зменшення її розміру обвинуваченій ОСОБА_4 сдлід відмовити.

Отже, керуючись статтями 2,7-29, 30-33, 36, 37, 42, 45-47, 55-57, 73, 75-83, 84-117, 131-132, 133-146, 176-206, 276-279, 291-293, 314-372, 376, 392-395 КПК України, суд

-

-

-

п о с т а н о в и в:

У задоволенні клопотання захисниці ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу у вигляді застави в частині зменшення її розміру обвинуваченій ОСОБА_4 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і не може бути оскаржена.

Повний текст ухвали оголошено 12 жовтня 2026 року об 15 год. 45 хв.

Головуючий суддя : ОСОБА_1