Справа № 991/11982/26

Провадження 1-кс/991/12031/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року м.Київ

Суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , заявників ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_3 про відвід слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_6 від здійснення судового контролю у справі № 991/11982/26 (провадження 1-кс/991/12003/26) за об`єднаними скаргами ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на постанови прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_7 про відмову у визнанні потерпілими у кримінальному провадженні №42026000050000031 від 28.07.2026,

ВСТАНОВИВ:

До слідчого судді Вищого антикорупційного суду (далі - ВАКС) надійшла заява ОСОБА_3 про відвід слідчого судді ВАКС ОСОБА_6 від розгляду справи

№ 991/11982/26 (провадження 1-кс/991/12003/26).

ОСОБА_3 зазначив, що він, а також ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до суду зі скаргами на постанови прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) ОСОБА_7 про відмову у визнанні потерпілими у кримінальному провадженні №42026000050000031 від 28.07.2026, які розподілені для розгляду слідчому судді ОСОБА_6 та об`єднані ним.

В обґрунтування своєї заяви заявник зазначив, що слідчий суддя ОСОБА_6 14.07.2026 вирішував питання за ст. 214 КПК України щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР), та відмовив у задоволенні вимог заявників, тоді як у справі №991/11982/26 йому належить перевіряти постанови прокурора САП ОСОБА_7 про відмову у визнанні трьох осіб потерпілими за ч. 5 ст. 55 КПК. Однак обидва провадження мають частково спільну фактичну основу - повідомлення про вимагання коштів і можливе використання кримінального переслідування ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , як засобу тиску на сім`ю.

За твердженням заявника нинішній розгляд вимагає самостійної перевірки того, чи були у прокурора очевидні й достатні підстави стверджувати, що кожному зі скаржників кримінальним правопорушенням не завдано шкоди. При оцінці його скарги слідчий суддя неминуче розглядатиме достовірність і значення заяви щодо особистої вимоги 400 000 доларів США. При оцінці скарг ОСОБА_4 та ОСОБА_5 суд має розглянути пов`язані повідомлення щодо вимагання та погроз, які раніше вже оцінювалися через його звернення. Якщо слідчий суддя раніше письмово охарактеризував його попередні звернення як такі, що «вочевидь» спрямовані на дискредитацію і тиск, на думку заявника, для поінформованого стороннього спостерігача може виникнути об`єктивний сумнів, чи не буде така попередня персональна оцінка перенесена на нові заяви та докази. Йдеться про ризик появи упередженості, а не про твердження, що слідчий суддя вже вирішив нинішню справу або має особистий інтерес у її результаті.

Заявник звернув увагу, що після ухвали від 14.07.2026 відбулися нові процесуальні події: 28.07.2026 до ЄРДР внесено відомості у кримінальному провадженні №42026000050000031; у серпні-вересні до НАБУ і САП подано додаткові матеріали; 11.09.2026 прокурором САП ухвалено постанови про відмову у визнанні потерпілими.

На думку заявника реєстрація провадження сама собою не доводить достовірності всіх тверджень попередньої скарги чи помилковості ухвали від 14.07.2026, вона лише підкреслює, що тепер суду належить оцінити інший процесуальний предмет і нову доказову ситуацію, не докладаючись на попередню негативну оцінку мотивів заявника.

Водночас слідчий суддя в ухвалі від 14.07.2026 прямо приписав скаржнику нібито очевидний намір дискредитувати посадових осіб і чинити на них тиск. Саме ця оцінка ймовірної недобросовісності його мотивів, а не сам результат попереднього провадження, викликає сумнів у можливості неупередженого розгляду нового звернення.

Такі обставини в своїй сукупності, як зазначає заявник, вказують на упередженість слідчого судді ОСОБА_6 , що є істотним порушенням процесуальних прав заявників .

Відтак, підставою для відводу є наявність обставин, які викликають у ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 сумнів у неупередженості слідчого судді ОСОБА_6 , який у зв`язку з цим не може здійснювати розгляд об`єднаних скарг заявників на постанови прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_7 про відмову у визнанні потерпілими у кримінальному провадженні №42026000050000031 від 28.07.2026.

У зв`язку із вищевикладеним заявник, просить на підставі п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України відвести слідчого суддю ОСОБА_6 від участі у розгляді справи № 991/11982/26.

27.09.2026 до суду надійшли заяви ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про підтримку заяви про відвід слідчому судді ОСОБА_6 .

У судовому засіданні ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтримали вимоги заяви про відвід та просили задовольнити з викладених у ній вимог.

Прокурор САП ОСОБА_7 у призначене судове засідання не прибув, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду заяви про відвід. Жодних заяв, клопотань, пояснень чи заперечень до суду не надано.

Слідчий суддя ВАКС ОСОБА_6 не скористався своїм правом на участь у судовому розгляді, або наданні своїх письмових пояснень з приводу поданої ОСОБА_3 заяви про відвід.

Частиною 3 ст. 81 КПК України встановлено порядок вирішення питання про відвід. Так, при розгляді відводу має бути вислухана особа, якій заявлено відвід, якщо вона бажає дати пояснення, а також думка осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні. Питання про відвід вирішується в нарадчій кімнаті вмотивованою ухвалою слідчого судді, судді (суду). Заява про відвід, що розглядається судом колегіально, вирішується простою більшістю голосів.

За наведених обставин, враховуючи належне повідомлення учасників про судове засідання, суддя приходить до висновку про можливість здійснення розгляду заяви про відвід за відсутності осіб, які не прибули, з метою забезпечення виконання вимог кримінального процесуального законодавства щодо розгляду кримінальних проваджень у розумні строки.

Дослідивши матеріали заяви про відвід та заслухавши заявників, суддя дійшов такого висновку.

Відповідно до положень ст. 80 КПК України заяви про відвід можуть бути заявлені як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження. Заяви про відвід під час досудового розслідування подаються одразу після встановлення підстав для такого відводу.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 pоку, яка закріплює право на справедливий суд, кожна людина має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У відповідності до положень п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, суддя підлягає відводу від участі в розгляду справи в тому випадку, якщо для нього є неможливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Важливою процесуальною гарантією реалізації права кожної людини на справедливий судовий розгляд незалежним і безстороннім судом у кримінальному провадженні України є інститут відводів (самовідводів) професійних суддів і присяжних, який являє собою сукупність процесуальних норм, що передбачають ініціювання та вирішення питання про недопущення судді до участі або усунення його від участі в кримінальному провадженні за наявності обставин, що виключають таку участь.

Як зазначив Європейський суд у справі «Мироненко і Мартенко проти України» (рішення від 10 грудня 2009 року), наявність безсторонності має визначатися, для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., зокрема, рішення у справах «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria), рішення від 24 лютого 1993 року, серія А, № 255, с. 12, п. 27, 28 і 30, та «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (див. рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. the United Kingdom), рішення від 10 червня 1996 року, Reports 1996-III, с. 794, п. 38).

Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (рішення у справі Веттштайна (Wettstein), п. 43).

Статтею 75 КПК України передбачений вичерпний перелік обставин, що виключають участь слідчого судді у кримінальному провадженні.

Слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи. У складі суду, що здійснює судове провадження, не можуть бути особи, які є родичами між собою.

Що стосується доводів заявника щодо упередженості слідчого судді ОСОБА_6 , суддя зазначає наступне.

Як вбачається із заяви, ОСОБА_3 заявлено відвід слідчому судді ОСОБА_6 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України, тобто за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

Водночас обставини для відводу слідчого судді, передбачені п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України, у даному випадку не доведені, оскільки заява ОСОБА_3 про відвід не містить фактичних даних та об`єктивних обставин, які можуть свідчити про його упередженість під час розгляду справи № 991/11982/26.

Зокрема, заявник обґрунтовує свою заяву виключно тим, що слідчий суддя, до провадження якого надійшли скарги на бездіяльність прокурора САП ОСОБА_7 , раніше письмово охарактеризував його п опередні скарги як такі, що вочевидь спрямовані на дискредитацію і тиск, для поінформованого стороннього спостерігача, тому може виникнути об`єктивний сумнів, чи не буде така попередня персональна оцінка перенесена на нові заяви та докази, йдеться про ризик появи упередженості, а не про твердження, що суддя вже вирішив нинішню справу або має особистий інтерес у її результаті.

Статтею 303 КПК України передбачено, що на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.

Порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора під час досудового розслідування встановлений положеннями ст. 306 КПК України.

Разом з тим із матеріалів справи № 991/11982/26, доступ до якої надано судді в автоматизованій системі документообігу, встановлено, що матеріли скарг ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 передані слідчому судді ОСОБА_6 на розгляд 25.09.2026. При цьому, 28.09.2026 ОСОБА_3 подано заяву про відвід, у зв`язку з чим слідчим суддею ОСОБА_6 у рамках даної справи не вчинялося будь-яких дій, пов`язаних із її розглядом, а лише з підготовкою до розгляду скарги.

Таким чином, посилання заявника на те, що існують обставини, які викликають сумніви в неупередженості слідчого судді ОСОБА_6 , не знаходять свого підтвердження та є безпідставними, оскільки слідчим суддею під час розгляду даної судової справи не було вчинено жодних процесуальних дій, які могли би викликати сумнів у його упередженості, саме під час розгляду справи № 991/11282/26.

Натомість, обставини, на які посилається у своїй заяві ОСОБА_3 , вказують на незгоду останнього із ухваленим слідчим суддею ОСОБА_6 процесуальними рішеннями та постановленою ухвалою під час розгляду ним іншої справи, учасником якої був заявник.

Відтак, суддею не встановлено жодних об`єктивних обставин, які можуть свідчити про упередженість слідчого судді ОСОБА_6 під час розгляду справи № 991/11982/26, а нічим не підтверджені доводи заявника про упередженість слідчого судді є голослівним та не можуть братися до уваги.

У той же час слід зауважити, що законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суддів, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченими процесуальним законом.

З огляду на зазначене, суддя приходить до висновку, що в ході судового розгляду заяви про відвід не встановлено існування обставин, які б викликали сумнів у неупередженості слідчого судді ОСОБА_6 та які б, у свою чергу, унеможливлювали винесення слідчим суддею за результатом розгляду об`єднаних скарг об`єктивного судового рішення, а відтак, заявлений відвід не містить належних, конкретних та підтверджених даних, які б свідчили про наявність передбачених чинним законодавством підстав для його задоволення.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги вичерпний перелік підстав для відводу слідчого судді, вивчивши матеріали заяви, суддя вважає, що доводи заявника ОСОБА_3 є необґрунтованими, а тому у задоволенні заяви про відвід необхідно відмовити.

Керуючись статтями 9, 75, 76, 80-82, 309, 372, 376 КПК України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні заяви про відвід.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення і оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1